Іконоборство у політико-правовій моделі Візантійської імперії

Abstract

Розглянуто вплив іконоборcтва на політико-правову модель Візантійської імперії. З’ясовано обставини уваги держави до іконоборства, зумовлені суперечностями між управлінсько-регулятивною діяльністю держави та інтересами церковної ієрархії. Показано роль іконоборства в модернізації системи управління Візантійської імперії, політиці влади на підпорядкування Східної Церкви державному апарату, в реалізації державного контролю, формуванні ідеологічних постулатів відповідно до соціальних проблем держави.

The articledeals with the ideological and political essence of iconoclasm as a specific trend of religion and its impact on political and legal model of governmental policy of supreme authority of Bysantium Empire. The author defines circumstances of a special attention of the state to iconoclasm under a certain period of Bysantium Empire development — a factor, provoked by growing contradictions between the administrative and regulative activities of the state authority and the interests of the Church hierarchy, first of all big monasteries; reveals the role of iconoclasm in the process of modernization of legal and political models of Bysantium Empire, as well as in the policy of Emperors power aimed at submitting of interests of Eastern Church (Patriarch of Constantinople) to state apparatus. Among the problems under discussion is the role of iconoclasm in realization and strengthening of the state control of Bysantium Empire, its influence upon the modernization process of the ideological postulates of the state done according to the renewed social relations of the state.

Расссматривается влияние иконоборчества на политико-правовую модель Византийской империи. Выясняются обстоятельства внимания государства к иконоборчеству, определяемые противоречиями между управленческо-регулятивной деятельностью государства и интересами церковной иерархии. Показывается роль иконоборчества в модернизации системы управления Византийской империи, политике власти на подчинение Восточной Церкви государственному аппарату, в реализации государственного контроля, формировании идеологических постулатов соответственно социальным проблемам государства.