Екстратериторіальне застосування міжнародного права прав людини
No Thumbnail Available
Date
2025
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління»
Abstract
В даній статті розкрито питання екстратериторіального застосування міжнародного права прав людини.
Екстратериторіальне застосування норм — це обов’язок держави дотримуватися міжнародних зобов’язань з прав людини за межами своєї території в тих випадках, коли вона фактично або юридично здійснює ефективний контроль (територіальний, персональний або функціональний) над об’єктом, територією чи особою. Таким чином, юрисдикція в цьому контексті розуміється не як суто географічна категорія, а як вияв влади держави, незалежно від просторових меж.
Для України, що перебуває в стані збройного конфлікту внаслідок агресії Російської Федерації, питання екстратериторіальної відповідальності є критичним: йдеться про зобов’язання держави щодо осіб, які перебувають під її контролем у межах або поза межами території (напр. військовополонені, окуповані території); важливим є також питання відповідальності Російської Федерації за дії на території України.
У цьому положенні чітко простежується прив’язка зобов’язань не лише до територіального суверенітету, а й до фактичного контролю над особами, тобто державна відповідальність може виникати не лише у межах національних кордонів. Це положення демонструє зрушення від традиційного, суто територіального розуміння юрисдикції до функціонального підходу, згідно з яким ключовим є не стільки місцезнаходження особи, скільки здатність держави здійснювати владу чи вплив на її становище.
Аналізуючи формулу "в межах її території та під її юрисдикцією", необхідно розмежовувати два виміри: територіальний: охоплює всі особи, які фізично перебувають на державній території, незалежно від громадянства, правового статусу або мотивів перебування. Тут застосовується презумпція повноти державного суверенітету та контролю. Персональний (функціональний): охоплює випадки, коли держава здійснює ефективний контроль над особою або територією поза своїми межами, наприклад, через збройні сили, окупацію, дії дипломатичних установ, затримання або ув’язнення. В цьому випадку міжнародна відповідальність держави виникає за будь-яке порушення прав, передбачених Пактом, навіть за межами її територіальної юрисдикції.
Відзначено, що юрисдикція у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права — це динамічна та багатовимірна правова категорія, що визначає просторові й функціональні межі дії міжнародних гарантій прав людини. Вона виходить за рамки суверенітету й територіальності, визнаючи за державами обов’язок дотримуватися прав навіть поза межами їхньої фізичної присутності, якщо наявний елемент ефективного контролю.
This article discusses the issue of extraterritorial application of international human rights law.
Extraterritorial application of norms is the obligation of a state to comply with international human rights obligations beyond its territory in cases where it actually or legally exercises effective control (territorial, personal or functional) over an object, territory or person. Thus, jurisdiction in this context is understood not as a purely geographical category, but as a manifestation of state power, regardless of spatial boundaries.
For Ukraine, which is in a state of armed conflict as a result of the aggression of the Russian Federation, the issue of extraterritorial responsibility is critical: it concerns the obligations of the state towards persons who are under its control within or outside the territory (e.g. prisoners of war, occupied territories); the issue of the responsibility of the Russian Federation for actions on the territory of Ukraine is also important.
This provision clearly links obligations not only to territorial sovereignty but also to actual control over persons, meaning that State responsibility may arise not only within national borders. This provision demonstrates a shift from the traditional, purely territorial understanding of jurisdiction to a functional approach, according to which the key is not so much the location of a person as the ability of the State to exercise power or influence over his or her situation. When analyzing the formula "within its territory and under its jurisdiction", it is necessary to distinguish between two dimensions: territorial: covers all persons who are physically present on the territory of the State, regardless of their nationality, legal status or reasons for being there. Here, the presumption of complete State sovereignty and control applies. Personal (functional): covers cases where the State exercises effective control over a person or territory beyond its borders, for example, through armed forces, occupation, actions of diplomatic institutions, detention or imprisonment. In this case, the international responsibility of the State arises for any violation of the rights provided for in the Covenant, even outside its territorial jurisdiction.
It is noted that jurisdiction in the International Covenant on Civil and Political Rights is a dynamic and multidimensional legal category that determines the spatial and functional limits of the action of international human rights guarantees. It goes beyond sovereignty and territoriality, recognizing the obligation of States to respect rights even beyond their physical presence, if there is an element of effective control.
Description
Keywords
екстратериторіальне застосування норм, правові режими збройних конфліктів, міжнародний збройний конфлікт, інтернаціоналізований збройний конфлікт, опосередкований збройний конфлікт між Україною і Російською Федерацією, extraterritorial application of norms, legal regimes of armed conflicts, international armed conflict, internationalized armed conflict, mediated armed conflict between Ukraine and the Russian Federation
Citation
Кузьменко О. В. Екстратериторіальне застосування міжнародного права прав людини / Кузьменко Оксана Володимирівна, Чорна Вікторія Григорівна, Замрига Артур Вікторович // Наукові інновації та передові технології (Серія «Державне управління», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Психологія», Серія «Педагогіка»). – 2025. – № 5. – С. 1674–1684.