Кафедра публічного та міжнародного права
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Орієнтири законодавчого врегулювання лобізму в Україні(Сумський національний аграрний університет, 2018) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehItem Проблемні аспекти апеляційного провадження в адміністративному судочинстві(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Булик, І. Л.; Bulyk, I.; Шевченко, Любов Василівна; Shevchenko, Liubov; Мартиненко, Д. Б.; Martynenko, D.Стаття присвячена проблемним питанням апеляційного провадження в адміністративному судочинстві України, які обумовлюють справедливість рішень та стабільність правової системи. У статті проаналізовано фактори, які впливають на тривалість та ефективність апеляційного провадження та вдосконалення цього процесу, що може сприяти швидшому та більш ефективному розгляду справ, а також визначити рівень довіри громадян до адміністративної юстиції. Апеляційне провадження в Україні є однією з стадій судового розгляду справи і слугує для перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі аналізу національних джерел щодо правового застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України, а також беручи до уваги результати доктринальної розробки аспектів апеляційного провадження в адміністративному судочинстві, науковцями виокремлено декілька процесуально-правових чинників, які визначають ступінь ефективності апеляційного провадження в адміністративному судочинстві України. Основними є: 1) нечіткий порядок обчислення строків апеляційного оскарження; 2) проблемність недостатнього нормативного забезпечення вимог підготовки справи до розгляду в адміністративному суді; 3) можливість неврахування судом першої інстанції негативних вказівок апеляційного суду в разі повернення справи судом апеляційної інстанції; 4) проблематика дотримання встановлених строків розгляду апеляційних скарг в адміністративному судочинстві; 5) фактична неможливість осіб, які виступають на стороні позивача апеляційної скарги, приєднатися до скарги; 6) недостатні умови для реалізації принципу диспозитивності адміністративним судом апеляційної інстанції. У статті запропоновано вирішення найбільш проблемних питань шляхом впровадження стандартизованих процедур, покращення систем обміну інформацією, забезпечення доступу до юридичної допомоги та здійснення ефективного контролю над вирішенням процесуальних питань в адміністративному судочинстві, забезпечення порядку обчислення строків апеляційного оскарження, удосконалення нормативних вимог щодо належної підготовки справи до розгляду в адміністративному суді та ін. The article is devoted to the problematic issues of appeal proceedings in the administrative judiciary of Ukraine, which determine the fairness of decisions and the stability of the legal system. The article analyzes the factors that affect the duration and effectiveness of appeal proceedings and the improvement of this process, which can contribute to faster and more effective consideration of cases, as well as determine the level of trust of citizens in administrative justice. Appellate proceedings in Ukraine are one of the stages of the trial and serve to review the decision of the court of first instance. Based on the analysis of national sources regarding the legal application of the provisions of the Code of Administrative Proceedings of Ukraine, as well as taking into account the results of the doctrinal development of aspects of appeal proceedings in administrative proceedings, scientists singled out several procedural and legal factors that determine the degree of effectiveness of appeal proceedings in the administrative proceedings of Ukraine. The main ones are: 1) the unclear procedure for calculating the terms of appeal; 2) the problem of insufficient regulatory support for the requirements for preparing a case for consideration in an administrative court; 3) the possibility of the court of first instance not taking into account the negative instructions of the appellate court in case the case is returned by the appellate court; 4) the issue of compliance with the established deadlines for consideration of appeals in administrative proceedings; 5) the actual impossibility of persons appearing on the side of the plaintiff of the appeal to join the complaint; 6) insufficient conditions for the implementation of the principle of discretion by the administrative court of appeal. The article proposes to solve the most problematic issues by implementing standardized procedures, improving information exchange systems, ensuring access to legal aid and exercising effective control over the resolution of procedural issues in administrative proceedings, ensuring the procedure for calculating the terms of an appeal, improving regulatory requirements for proper preparation of a case for consideration in the administrative court, etc.Item Російсько-українська війна: правові аспекти викликів міжнародному порядку(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Ратушний, Сергій Миколайович; Ratushnyi, SerhiiItem Теоретичні та організаційно-правові аспекти міжнародних санкцій(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Голубєва, Вікторія Олегівна; Holubieva, ViktoriiaItem Екологічна безпека під час воєнного стану: сьогодення та перспективи(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Богдан, Богдана Володимирівна; Bohdan, Bohdana; Жолондієвська, І. В.Item Ліцензування в галузі забезпечення ядерної безпеки(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Шевченко, Любов Василівна; Shevchenko, LiubovItem Адміністративно-правовий статус члена територіальної оборони(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, ViktoriiaItem Здійснення адміністративного судочинства в умовах воєнного стану(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, YuriiItem Правові засади фінансової безпеки банківської системи України в умовах воєнного стану(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Фукс, Наталія Анатоліївна; Fuks, NataliiaItem Правові засади національної безпеки у сфері вищої освіти України(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Уложенко, Вадим Миколайович; Уложенко, ВадимItem Правові аспекти фінансової безпеки України в умовах подолання повномасштабної агресії росії(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Нечипоренко, Олександр Юрійович; Nechyporenko, Oleksandr; Богдан, Богдана Володимирівна; Bohdan, BohdanaItem Правові колізії щодо отримання тимчасового захисту в країнах ЄС вимушено переміщених українців, що постраждали від російської воєнної агресії(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, OksanaItem Вступ України до ЄС в контексті європейського конституціоналізму(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2023) Ратушний, Сергій Миколайович; Ratushnyi, SerhiiУ статті розглядаються питання практичної реалізації євроінтеграційного курсу України після набуття нею статусу офіційного кандидата на вступ до ЄС в контексті європейського конституціоналізму. Зокрема, відзначається необхідність врахування особливостей і результатів конституційного розвитку ЄС для забезпечення досягнення відповідності «членскому» критерію вступу. The article examines the practical implementation of Ukraine's European integration course after it has been granted the status of an official candidate for EU accession within the context of European constitutionalism. Taking into account the so-called "Seven steps" noted by the European Commission regarding Ukraine's application for membership in the European Union, an attempt is made to analyze the very phenomenon of supranational European constitutionalism, which is as an important reference point for candidates for accession, as it presumes the existence of supranational mechanisms that, in certain legal frameworks, actually limiting the state power, are invented to limit the supranational power itself. The attempt to constitutionalize power relations within the interstate association became a conscious reaction of the European community to the challenges of globalization. Due to the formation of a panEuropean identity and the legal fixation of the European Union as a model of the new world order, it has, in fact, become a criterion for its expansion within the EU member states and those who understand European integration as their civilizational choice. For Ukraine, the constitutionalization of the EU not only serves as a clear example of the democratic system’s functioning under more complex conditions and challenges, but also defines new specific tasks on the way to Europe. A number of concepts and legal constructions of "European constitutionalism" can be used in the course of regulating bilateral integration processes, will allow to legitimize and consciously unite society around the idea of the further European integration movement of Ukraine, to create constitutional frameworks, conditions and mechanisms for the transition to a deeper level of integration through internal political and institutional reforms, open the way to enact legislation to bring their laws into line with the European law through the constitutional settlement of issues of direct action and the supremacy of EU law, the binding nature of decisions of the EU Court, etc.Item Адміністративно-правове регулювання дотримання керівником підприємства законодавства «Про охорону праці»(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2023) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, LiudmylaУ статті розкрито адміністративно-правове регулювання дотримання керівником підприємства законодавства «Про охорону праці». Правовий статус керівника державного суб’єкта відрізняється від інших керівників підприємств, так як державне підприємство, організація, установа відрізняються від інших юридичних осіб правовим режимом майна. Особливістю відповідальності в сфері охорони праці є той факт, що до неї можуть притягатись як роботодавець, так і працівник. В залежності від винної особи змінюється й порядок притягнення до відповідальності. This article describes the administrative and legal regulation of compliance by the head of the enterprise with the legislation "On labor protection". The legal status of the head of a state entity differs from other heads of enterprises, as a state enterprise, organization, institution differs from other legal entities in terms of the legal regime of property. One of the responsibilities of the head of the enterprise is the organization, provision and control over the labor activities of employees in accordance with the requirements of the Law of Ukraine "On Labor Protection", as well as ensuring safe work methods at each workplace. Today, there is an urgent need for radical reforms in the management of labor protection in connection with the introduction of new technologies into production, simultaneously with the use of physically and morally outdated technological processes and production equipment, which is a source of increased danger. These reforms should simplify complex and unwieldy legislation safety and occupational hygiene, as modern legal acts cannot respond promptly and in a timely manner to the rapid development of technologies and the economy. This leads to the fact that enterprises cannot quickly adapt to modern technologies, changes in the market of goods and services. At the same time, the realities of today require improvement of the procedure for investigating accidents, occupational diseases and accidents. Not a high-quality, formal investigation of accidents, this leads to false conclusions regarding their prevention. Also, the labor market lacks qualified occupational safety specialists, as today there is insufficient funding for safety measures, and the low quality of occupational safety and hygiene expertise. Managers of enterprises are responsible for violating the requirements of legislative and other normative acts on labor protection. Article 44 of the Law of Ukraine "On Labor Protection" provides for the following types of liability: disciplinary, material, administrative and criminal liability. The peculiarity of liability in the field of labor protection is the fact that both the employer and the employee can be involved. Depending on the guilty person, the order of prosecution also changes.Item Поняття збройного конфлікту за нормами міжнародного права та національного законодавства України(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2024) Задерейко, Світлана Юріївна; Zadereiko, SvitlanaВ даній статті проаналізовано зміст поняття «збройного конфлікту» за нормами міжнародного та національного законодавства України. Визначено, що збройний конфлікт – це ситуація, у якій відбувається застосування збройної сили між державами або коли існує тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах однієї держави. Міжнародні конфлікти доцільно поділяти на: міжнародні збройні конфлікти, що характеризуються військовими діями між країнами, а також внутрішні конфлікти, де насильство має місце між різними внутрішніми групами, зокрема між урядовими військами та опозиційними або повстанськими силами. Поняття збройного конфлікту за нормами міжнародного та національного законодавства України враховує як міжнародні, так і внутрішні правові рамки, що регулюють застосування збройної сили. Важливим є розуміння, як ці норми інтерпретуються і застосовуються в контексті міжнародних зобов’язань та відповідно до українського законодавства. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, збройний конфлікт може бути класифікований як: 1) виникає між двома або більше державами, незалежно від того, чи була війна формально оголошена; 2) підпорядковується нормам Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них, які регулюють захист військовополонених, цивільних осіб та жертв війни. Неміжнародний збройний конфлікт: відбувається всередині країни між урядовими силами та недержавними збройними групами або між такими групами; регулюється, зокрема, Додатковим протоколом II до Женевських конвенцій, що зосереджується на захисті осіб, які не беруть участі у воєнних діях. В українському законодавстві збройний конфлікт може бути визначений в контексті законів, що регулюють застосування Збройних Сил України та інших військових формувань. Враховуючи анексію Криму та воєнні дії на сході України, українське законодавство також включає норми, спеціально призначені для регулювання статусу та прав осіб у зонах збройного конфлікту. Ці норми відіграють ключову роль у захисті прав людини та забезпеченні правопорядку в умовах конфлікту. Міжнародні та національні правові норми спільно формують комплексний правовий фреймворк, який забезпечує захист суверенітету держави, прав та безпеки її громадян під час збройних конфліктів, а також регулює застосування сили в міжнародних і внутрішніх воєнних діях. This article analyzes the meaning of the concept of "armed conflict" according to the norms of international and national legislation of Ukraine. Armed conflict is defined as a situation in which armed force is used between states or when there is prolonged armed violence between government forces and organized armed groups, or between such groups within the same state. It is appropriate to divide international conflicts into international armed conflicts, characterized by military actions between countries, as well as internal conflicts, where violence occurs between different internal groups, in particular between government troops and opposition or rebel forces. The concept of armed conflict according to the norms of international and national legislation of Ukraine takes into account both international and domestic legal frameworks regulating the use of armed force. It is important to understand how these norms are interpreted and applied in the context of international obligations and in accordance with Ukrainian legislation. According to international humanitarian law, an armed conflict can be classified as: 1) occurring between two or more states, regardless of whether war has been formally declared; 2) is subject to the norms of the Geneva Conventions and Additional Protocols to them, which regulate the protection of prisoners of war, civilians and victims of war. Non-international armed conflict occurs within a country between government forces and non-state armed groups or between such groups; governed, in particular, by Additional Protocol II to the Geneva Conventions, which focuses on the protection of persons not taking part in hostilities. In Ukrainian legislation, armed conflict can be defined in the context of laws regulating the use of the Armed Forces of Ukraine and other military formations. Taking into account the annexation of Crimea and military actions in the east of Ukraine, Ukrainian legislation also includes norms specifically designed to regulate the status and rights of persons in zones of armed conflict. These norms play a key role in protecting human rights and ensuring law and order in conflict situations. International and national legal norms jointly form a complex legal framework that ensures the protection of state sovereignty, the rights and safety of its citizens during armed conflicts, and also regulates the use of force in international and internal hostilities.Item До питання розуміння «систематичності» як однієї з ознак домашнього насильства(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2024) Беспаль, Ольга Леонідівна; Bespal, Olha; Катеринчук, Катерина Володимирівна; Katerynchuk, KaterynaСтаттю присвячено проблемі кримінальної відповідальності за домашнє насильство, а саме дослідженню однієї з ознак – систематичності. Наголошено, що, попри все, дана проблема залишається актуальною, гострою та такою, що потребує адекватного вирішення. Аналізуючи офіційні статистичні дані за останні три роки, встановлено факт збільшення випадків вчинення домашнього насильства. Незважаючи на значний інтерес наукової спільноти до проблем, пов’язаних з домашнім насильством, втім й нині є питання, які є невирішеними та потребують правового врегулювання, серед яких – систематичність, як одна з ознак даного кримінального правопорушення. Відсутність єдиного, уніфікованого визначення її ознак, як в наукових джерелах, так і в судовій практиці, призводить до різного розуміння її змісту та до помилок в частині притягнення осіб до кримінальної відповідальності за домашнє насильство. Аналізуючи позиції різних вчених в тлумаченні «систематичності», як ознаки домашнього насильства, автори дійшли до висновку, що в науковій літературі немає одностайного підходу, а це призводить до різного роду проблем в частині притягнення до кримінальної відповідальності кривдників. В судовій практиці також має місце різне тлумачення «систематичності» домашнього насильства (особливо в судах першої та апеляційної інстанції), втім в постановах Верховного Суду наголошується на таких помилках і надається правозастосовче тлумачення даній ознаці. Авторами статті наголошено, що допоки не буде надано чіткого визначення ознак систематичності на законодавчому рівні, це й надалі продовжуватиме породжувати нові дискусії та проблеми в правозастосовній діяльності і, загалом, негативно впливатиме на ефективність застосування ст. 126-1 КК України. На підставі зазначеного, авторами наголошено на необхідності у доповненні ст.126-1 КК України приміткою, в якій законодавцем було б надане визначення ознак «систематичності». The article is devoted to the problem of criminal responsibility for domestic violence, namely to the study of one of the signs - systematicity. It was emphasized that, despite everything, this problem remains relevant, acute and needs an adequate solution. Analyzing official statistical data for the past three years, the fact of an increase in cases of domestic violence has been established. Despite the significant interest of the scientific community in the problems related to domestic violence, there are still issues that are unresolved and require legal resolution, among which is systematicity as one of the signs of this criminal offense. The lack of a single, unified definition of its features, both in scientific sources and in judicial practice, leads to different understandings of its content and to errors in bringing people to criminal liability for domestic violence. Analyzing the positions of various scientists in the interpretation of "systematicity" as a sign of domestic violence, the authors came to the conclusion that there is no unanimous approach in the scientific literature, and this leads to various problems in terms of bringing offenders to criminal responsibility. In judicial practice, there is also a different interpretation of the "systematicity" of domestic violence (especially in the courts of the first and appellate instances), however, the decisions of the Supreme Court emphasize such errors and provide a lawenforcement interpretation of this sign. The authors of the article emphasized that until a clear definition of the signs of systematicity is provided at the legislative level, this will continue to generate new discussions and problems in law enforcement activities and, in general, will negatively affect the effectiveness of the application of Art. 126-1 of the Criminal Code of Ukraine. On the basis of the above, the authors emphasized the need to supplement Article 126-1 of the Criminal Code of Ukraine with a note in which the legislator would provide a definition of the signs of "systematicity".Item Інституційна автономія та академічна свобода: теоретико-правове дослідження(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2024) Катеринчук, Катерина Володимирівна; Katerynchuk, Kateryna; Беспаль, Ольга Леонідівна; Bespal, OlhaСтаттю присвячено дослідженню теоретико-правової характеристики академічної свободи та інституційної автономії. Висвітлюються різні аспекти співвідношення національного законодавства і наукових концепцій та розкрито сутність цих багатогранних понять. З’ясовано їх значення та основоположні особливості, які впливають на освітній процес та міру втручання держави у їх здійснення. Проаналізовано й удосконалено теоретико-правові положення щодо співвідношення даних понять. Принцип конструкції академічної свободи побудований наступним чином, що на практиці завжди враховується той факт, що характер академічної діяльності різних суб’єктів (здобувачі вищої освіти, науково-педагогічний персонал, науковці, дослідники та інші) суттєво різниться і залежить, передусім, від їх ролі в академічному процесі та впливу держави у реалізацію цього принципу через його законодавче закріплення. Саме тому, кожен суб’єкт академічної свободи по-різному сприймає своє значення в даному процесі. Поняття інституційна автономія та академічна свобода не є тотожними, однак є взаємозалежними. Відповідно до положень Лісабонської Декларації 2007 року чітко виділяється чотири види автономії: академічна (рішення за навчальними планами і методам викладання, напрямками, масштабами і методам досліджень), фінансова (отримання і розподіл фінансування, рішення по платі за навчання, використання прибутку і т.д.), організаційна (визначення структури та статуту університету, укладання контрактів, вибори ректора та інших менеджерів) і кадрова автономію (набір, оплата праці та кар’єра персоналу). Отже, залишається актуальним питанням забезпечення дієвого державного регулювання, яке б позитивно впливало на розвиток закладів вищої освіти та було стимулюючим, фактором, що орієнтований на високу якість освіти та наукових досліджень. «Помірне» державне регулювання діяльності закладів вищої освіти або ефективний пошук оптимального поєднання повноважень, підвищення якості та результативності національної системи вищої освіти, вивчення ефективного досвіду передових країн в цій сфері – орієнтований напрямок сьогодення. The article is dedicated to examining the theoretical and legal characteristics of academic freedom and institutional autonomy. Various aspects of the relationship between national legislation and scientific concepts are highlighted, revealing the essence of these multifaceted notions. Their significance and fundamental features that influence the educational process and the degree of state intervention in their implementation are clarified. The theoretical and legal provisions regarding the correlation of these concepts are analyzed and refined. The principle of constructing academic freedom is built in such a way that in practice, the nature of the academic activities of different subjects (higher education applicants, academic staff, scientists, researchers, etc.) is always considered, as it significantly varies and depends primarily on their role in the academic process and the state's influence on the implementation of this principle through its legislative consolidation. Therefore, each subject of academic freedom perceives its significance in this process differently. The concepts of institutional autonomy and academic freedom are not identical; however, they are interdependent. According to the provisions of the Lisbon Declaration of 2007, four types of autonomy are clearly distinguished: academic autonomy (decisions on curricula and teaching methods, research directions, scopes, and methods), financial autonomy (obtaining and allocating funding, decisions on tuition fees, use of profits, etc.), organizational autonomy (defining the structure and statute of the university, concluding contracts, election of the rector and other managers), and staffing autonomy (recruitment, remuneration, and career progression of staff). Thus, ensuring effective state regulation remains a relevant issue that positively impacts the development of higher education institutions and serves as a stimulating factor aimed at high-quality education and scientific research. "Moderate" state regulation of higher education institutions' activities or an effective search for the optimal combination of powers, quality enhancement, and performance improvement of the national higher education system, as well as studying the effective experiences of leading countries in this field, is the oriented direction of the present.Item Природа психологічного насильства (мобінгу) в Україні(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2024) Шевченко, Любов Василівна; Shevchenko, LiubovСтаття присвячена аналізу соціально-психологічних чинників формування та подолання мобінгу на робочому місті. Розглянуто різні види мобінгу, розкрито причини, механізми виникнення, здійснено короткий науковий екскурс до першоджерел проблеми, виокремлено наслідки, накреслено шляхи запобігання мобінгу й методи боротьби із цим деструктивним явищем. Як засвідчує аналіз міжнародного та вітчизняного досвіду, проблема мобінгу є надзвичайно складною для подолання, оскільки особам, які стають жертвами мобінгу, часто приходиться вирішувати цю проблему самостійно. Зроблено висновок, що в Україні важливо вивчати та адаптувати європейський досвід у боротьбі з мобінгом на робочому місці з метою поліпшення умов праці, створення сприятливої психологічної атмосфери, запобігання професійному вигорянню та захисту професійної гідності працівників. The article is devoted to the analysis of socio-psychological factors in the formation and overcoming of mobbing in the workplace. Various types of mobbing are considered, causes and mechanisms of occurrence are revealed, a short scientific excursion to the root causes of the problem is made, consequences are highlighted, ways to prevent mobbing and methods of combating this destructive phenomenon are outlined. As evidenced by the analysis of international and domestic experience, the problem of mobbing is extremely difficult to overcome, since it gains publicity only in extreme cases, and in other cases it is quite hidden, such that, as a rule, it is not carried beyond the boundaries of a social group or collective. The article analyzes the psychological aspects of studying mobbing at the enterprise, its concepts, signs, forms, types and effects of influence on employees. The methods and procedure for researching sociopsychological factors in the formation and overcoming of mobbing at the enterprise using the systematic review method are substantiated. The socio-psychological factors of the formation and overcoming of mobbing at the enterprise were determined using a systematic review of scientific publications devoted to the study of the outlined problem. It has been confirmed that the formation of mobbing in the collective at the enterprise takes place under the influence of factors that are related to the individual characteristics of employees and the peculiarities of the working environment (with the working collective and the organization as a whole), and it is also shown that overcoming mobing at the enterprise can be implemented by influencing these factors. Mobbing is defined as a specific form of behavior in the workplace, which is resorted to by one employee (or group) in relation to another employee (or group) and which aims to harm the latter. A general description of the types of mobbing (horizontal, vertical, etc.) and the forms of its manifestation (verbal or physical actions, insults and humiliation related to the professional activity of the employee, etc.) is given. It was concluded that in the process of overcoming mobbing, it is necessary to analyze and assess the problem situation, identify victims and initiators of mobbing, choose means of overcoming mobbing, draw up a plan of necessary measures and, finally, implement it.Item Медіація у вирішенні адміністративних спорів(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2024) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Богдан, Богдана Володимирівна; Bohdan, BohdanaМедіація як альтернативний метод вирішення спорів набуває все більшої популярності у світовій юридичній практиці. Цей процес не тільки спрощує вирішення конфліктів між сторонами, але й сприяє збереженню ділових та особистих відносин. Особливо актуальним медіація стає у сфері адміністративного права, де спори часто мають не тільки юридичний, але й соціальний контекст. Різноманіття правових систем світу сприяє формуванню унікальних підходів до застосування медіації у адміністративних спорах. Дослідження міжнародного досвіду дозволяє ідентифікувати найефективніші методики та практики, які можуть бути адаптовані в різних юрисдикціях. Компаративістика в цьому контексті відіграє ключову роль, оскільки дозволяє глибоко аналізувати та порівнювати ці підходи. Застосування медіації у вирішенні адміністративних спорів має ряд переваг. Воно не тільки знижує навантаження на судову систему, але й забезпечує більшу конфіденційність та оперативність вирішення конфліктів. Такий підхід допомагає досягнути взаємовигідних рішень, що враховують інтереси обох сторін. Однак, необхідність адаптації медіаційних процедур під конкретну юридичну культуру та правову систему виступає важливим викликом. Це вимагає не тільки ретельного вивчення існуючих моделей, але й розробки специфічних нормативно-правових актів, що регулюють проведення медіації. Така робота передбачає активну участь законодавчої та виконавчої влади, науковців та практикуючих юристів. Вивчення міжнародного досвіду застосування медіації у вирішенні адміністративних спорів відкриває нові горизонти для розвитку національних правових систем. Обмін знаннями та практиками на міжнародних форумах, у наукових публікаціях та через професійні мережі сприяє формуванню ефективніших та більш гнучких механізмів вирішення спорів. Цей процес не лише покращує якість правосуддя, але й сприяє зміцненню правової держави. Mediation in administrative disputes is increasingly recognized as an effective alternative to traditional judicial processes. This approach facilitates a more amicable resolution between parties, often leading to mutually beneficial outcomes. Mediation offers a platform where parties can openly discuss issues, guided by a neutral mediator, to find a common ground. The process is less formal, less intimidating, and generally faster than going through the court system. It allows for creative solutions that are not bound by the strict rules of law but are instead focused on the interests and needs of the parties involved. The advantages of mediation in administrative disputes include cost efficiency, time-saving, and the preservation of relationships. By avoiding lengthy litigation, parties save on legal fees and reduce the emotional toll associated with adversarial proceedings. Mediation sessions can be scheduled at the convenience of the parties, making the process quicker than waiting for a court date. Furthermore, since the process is collaborative, it often results in maintaining or even improving relationships between the parties, which is particularly important in ongoing administrative interactions. However, mediation is not without challenges. It requires willing participation from both sides and a skilled mediator who can navigate complex bureaucratic issues. The success of mediation largely depends on the parties' openness to compromise and their trust in the mediator's impartiality. Moreover, there are concerns about the consistency of outcomes and the enforceability of agreements reached through mediation. These challenges necessitate clear legal frameworks and training to ensure that mediation serves as a viable option in administrative law. In conclusion, mediation presents a promising avenue for resolving administrative disputes. It aligns with the goals of administrative justice by promoting efficiency, fairness, and responsiveness. As this practice gains traction, it is crucial to develop standardized procedures and training for mediators to enhance the reliability and effectiveness of mediation in administrative disputes. Further research and adaptation of legal frameworks can help overcome existing challenges and solidify mediation's role in administrative law.Item Особливості оскарження індивідуальних актів Національного банку України в порядку адміністративного судочинства(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2024) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, LiudmylaУ сучасній економіці України роль Національного банку України як центрального регулятора банківської системи є незаперечною. Національний Банк України відповідає за стабільність національної валюти, контролює діяльність банківських установ, забезпечує ефективне функціонування електронних систем розрахунків, і виконує регулятивні функції відповідно до законодавства. Виконання цих завдань іноді вимагає від Національного банку України прийняття індивідуальних актів, що можуть мати значний вплив на діяльність банківських та інших фінансових інституцій. Такі акти можуть бути предметом оскарження в адміністративних судах, що підкреслює важливість правового регулювання даної сфери. Оскарження індивідуальних актів Національного банку України є важливим механізмом захисту прав та інтересів фінансових інституцій та їх клієнтів. Це дозволяє забезпечити баланс інтересів між необхідністю державного регулювання та захистом прав суб’єктів господарювання. Процедура оскарження вимагає глибокого розуміння як законодавчої бази, так і судової практики, оскільки кожен випадок є унікальним і потребує індивідуального підходу. Водночас, адміністративне судочинство в Україні продовжує розвиватись, що веде до змін в практиці оскарження індивідуальних актів Національного банку України. Проте, необхідно визнати, що процес оскарження може бути складним і тривалим, що ставить перед суб’єктами фінансового ринку певні виклики. Важливим аспектом є забезпечення належного правового захисту інтересів сторін, що вимагає від юридичних служб фінансових інституцій високого рівня професіоналізму та знань. Тому дослідження особливостей оскарження індивідуальних актів Національного банку України має не тільки теоретичне, але й практичне значення для учасників фінансового ринку. Оскарження індивідуальних актів Національного банку України також відіграє значну роль у формуванні судової практики та розвитку правової системи України в цілому. Судові рішення, прийняті за результатами оскарження, можуть сприяти удосконаленню законодавчої бази, забезпечуючи більшу прозорість та передбачуваність правового регулювання діяльності Національного банку України. Таким чином, аналіз судової практики стає ключовим елементом у вивченні особливостей оскарження індивідуальних актів Національного банку України. In today's globalized economy, the role of the National Bank of Ukraine (NBU) in regulating the banking system is undeniable. The NBU oversees currency stability, monitors banking operations, ensures the effective functioning of electronic payment systems, and executes regulatory functions as per the national legislation. Such responsibilities sometimes necessitate the issuance of individual acts by the NBU, which can significantly impact the operations of banking and financial institutions, as well as the rights and interests of their clients. These acts may be subject to challenges in administrative courts, highlighting the importance of legal regulation in this area. Challenging individual acts of the NBU presents a crucial mechanism for protecting the rights and interests of financial institutions and their clients, ensuring a balance between the necessity of state regulation and the protection of economic participants' rights. The procedure for appealing requires a deep understanding of both the legislative framework and judicial practice, as each case is unique and demands an individual approach. Meanwhile, administrative justice in Ukraine continues to evolve, leading to changes in the practice of challenging the NBU's individual acts. However, the process of appealing can be complex and lengthy, posing certain challenges for market participants. Ensuring proper legal protection of interests requires high professionalism and knowledge from the legal services of financial institutions. Therefore, exploring the peculiarities of challenging the NBU's individual acts not only has theoretical but also practical significance for market participants, aiming to provide a comprehensive overview of the procedural aspects, identify the main challenges faced by parties, and propose ways to optimize the legal protection of interests in the context of regulatory activities of the NBU.