Кафедра публічного та міжнародного права
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Корупція як глобальна загроза: міжнародно-правові механізми протидії(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2025) Замрига, Артур Вікторович; Zamryha, ArturУ статті досліджено корупцію як складне багатовимірне соціально-правове явище, що становить одну з найсерйозніших глобальних загроз сучасного міжнародного правопорядку. Наголошено, що корупція не лише підриває засади демократичного врядування, законності та верховенства права, але й деформує економічні механізми, створюючи передумови для нерівності, зловживання владою та політичної нестабільності. З огляду на це, формування ефективної системи міжнародно-правових механізмів протидії корупції є ключовою умовою забезпечення сталого розвитку, безпеки та довіри між державами. У статті проаналізовано еволюцію міжнародно-правового регулювання антикорупційної діяльності - від поодиноких декларативних актів до створення комплексної системи універсальних і регіональних документів, таких як Конвенція ООН проти корупції 2003 року, Кримінальна та Цивільна конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, а також антикорупційні ініціативи Європейського Союзу. Автором зосереджено увагу на теоретичному осмисленні принципів міжнародної взаємодії у сфері протидії корупції, включаючи принципи прозорості, підзвітності, правової визначеності та міждержавної солідарності. Особливу увагу приділено інституційним аспектам реалізації міжнародних норм, зокрема ролі Групи держав проти корупції (GRECO), Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), а також механізмам Європейського Союзу, спрямованим на моніторинг дотримання державами антикорупційних зобов’язань. У статті окреслено основні теоретичні проблеми правової природи міжнародних антикорупційних зобов’язань, співвідношення імперативних і диспозитивних норм у цій сфері, а також меж застосування принципу національного суверенітету у контексті міжнародного контролю за корупційними проявами. Результати дослідження мають теоретичне та практичне значення для вдосконалення міжнародно-правових механізмів протидії корупції, узгодження національного законодавства України з європейськими та глобальними стандартами доброчесності, а також для поглиблення наукових розвідок у галузі міжнародного публічного права. The article examines corruption as a complex multidimensional sociolegal phenomenon, which constitutes one of the most serious global threats to the modern international legal order. It is emphasized that corruption not only undermines the principles of democratic governance, legality and the rule of law, but also deforms economic mechanisms, creating the prerequisites for inequality, abuse of power and political instability. In view of this, the formation of an effective system of international legal mechanisms to combat corruption is a key condition for ensuring sustainable development, security and trust between states. The article analyzes the evolution of international legal regulation of anti-corruption activities - from individual declaratory acts to the creation of a comprehensive system of universal and regional documents, such as the 2003 UN Convention against Corruption, the Criminal and Civil Conventions of the Council of Europe on Combating Corruption, as well as anticorruption initiatives of the European Union. The author focuses on the theoretical understanding of the principles of international cooperation in the field of combating corruption, including the principles of transparency, accountability, legal certainty and interstate solidarity. Particular attention is paid to the institutional aspects of the implementation of international norms, in particular the role of the Group of States against Corruption (GRECO), the Organization for Economic Cooperation and Development (OECD), as well as the mechanisms of the European Union aimed at monitoring compliance by states with anti-corruption obligations. The article outlines the main theoretical problems of the legal nature of international anti-corruption obligations, the ratio of imperative and dispositive norms in this area, as well as the limits of the application of the principle of national sovereignty in the context of international control over corruption manifestations. The results of the study have theoretical and practical significance for improving international legal mechanisms for combating corruption, harmonizing the national legislation of Ukraine with European and global standards of integrity, as well as for deepening scientific research in the field of public international law.Item Розмежування понять «правоохоронні органи» та «органи правопорядку» в адміністративному праві України(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2026) Воронятніков, Олександр Олександрович; Voroniatnikov, OleksandrУ статті здійснено комплексне адміністративно-правове дослідження проблематики інституційного та функціонального розмежування понять «правоохоронні органи» та «органи правопорядку» в сучасній правовій системі України. Актуальність теми зумовлена процесами реформування сектору цивільної безпеки та необхідністю уніфікації термінологічного апарату національного законодавства, яке наразі характеризується неузгодженістю та наявністю правових колізій. Автором проаналізовано стан наукової розробки проблеми у працях вітчизняних вчених-адміністративістів та встановлено, що в доктрині домінує підхід, за якого ці категорії часто ототожнюються або розглядаються як взаємозамінні синоніми. Доведено, що така ситуація є наслідком радянської правової традиції, де будь-яка діяльність держави у сфері безпеки розглядалася крізь призму карально-репресивної функції. На основі аналізу чинного законодавства, зокрема Конституції України, законів України «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», та інших нормативно-правових актів, виявлено системну термінологічну проблему. Вона полягає у тому, що Конституція України (ст. 131-1) ввела в обіг поняття «органи правопорядку», проте галузеве законодавство продовжує оперувати застарілим терміном «правоохоронні органи» або не містить чіткого визначення нової конституційної категорії. Це створює правову невизначеність щодо статусу та меж компетенції таких суб’єктів як Національна поліція, Національна гвардія України, Служба судової охорони, муніципальні варти тощо. У статті обґрунтовано, що «правоохоронні органи» та «органи правопорядку» є самостійними адміністративно-правовими категоріями, які мають різну правову природу. Визначено, що сутність правоохоронних органів полягає у реалізації репресивної (каральної) функції держави, спрямованої на розслідування вже вчинених правопорушень та притягнення винних до відповідальності в межах кримінального процесу. Натомість органи правопорядку реалізують адміністративну (превентивну) та сервісну функції, метою яких є забезпечення безпеки публічного середовища, запобігання правопорушенням та надання допомоги населенню. Запропоновано авторську систему критеріїв розмежування зазначених понять за метою діяльності, часовим виміром впливу (ретроспективний або перспективний), методами (кримінально-процесуальний примус або адміністративний нагляд і превенція) та суб’єктним складом. Зроблено висновок про необхідність внесення змін до чинного законодавства в частині уніфікації термінологічного апарату та нормативної фіксації вичерпного переліку органів правопорядку, що сприятиме утвердженню принципів правової визначеності та верховенства права в діяльності органів публічної влади. The article provides a comprehensive administrative-law study of the institutional and functional delineation between the concepts of «Law Enforcement Agencies» and «Public Order Bodies» within the contemporary legal system of Ukraine. The relevance of the topic is determined by ongoing reforms of the civil security sector and the necessity to unify the terminological framework of national legislation, which is currently characterized by inconsistency and the presence of legal ambiguities. The author analyses the state of scholarly discourse on this issue in the works of Ukrainian administrative law scholars and establishes that the prevailing doctrinal approach tends to identify these categories or treat them as interchangeable synonyms. It is argued that this situation results from the Soviet legal tradition, in which any state activity in the field of security was perceived primarily through the prism of a punitive and repressive function. Based on the analysis of current legislation, including the Constitution of Ukraine, the Laws of Ukraine «On National Security of Ukraine», «On the National Police», and other regulatory legal acts, a systemic terminological problem is identified. It consists in the fact that the Constitution of Ukraine (Article 131-1) introduced the concept of «Public Order Bodies», while sectoral legislation continues to operate with the outdated term «Law Enforcement Agencies» or does not provide a clear definition of the new constitutional category. This creates legal uncertainty regarding the status and scope of competence of such entities as the National Police, the National Guard of Ukraine, the Judicial Protection Service, municipal guards, and others. The article substantiates that «Law Enforcement Agencies» and «Public Order Bodies» constitute independent administrative-law categories with distinct legal natures. It is determined that the essence of law enforcement agencies lies in the implementation of the repressive (punitive) function of the state, aimed at investigating committed offenses and bringing offenders to legal responsibility within the framework of criminal procedure. In contrast, public order bodies perform administrative (preventive) and service-oriented functions, the purpose of which is to ensure the safety of the public environment, prevent offenses, and provide assistance to the population. The author proposes an original system of criteria for delineating these concepts based on the purpose of activity, the temporal dimension of legal influence (retrospective or prospective), methods of action (criminal-procedural coercion versus administrative supervision and prevention), and the composition of subjects. The article concludes by emphasizing the necessity of introducing legislative amendments aimed at unifying the terminological framework and normatively defining an exhaustive list of public order bodies, which would contribute to strengthening legal certainty and the rule of law in the activities of public authorities.Item Ліцензування та дозвільні процедури у сфері громадського харчування: проблеми правозастосування(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2026) Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Замрига, Артур Вікторович; Zamryha, ArturСфера громадського харчування в Україні належить до соціально й економічно значущих видів господарської діяльності, оскільки безпосередньо впливає на рівень зайнятості населення, розвиток малого та середнього бізнесу, наповнення бюджетів, а також на забезпечення санітарно-епідеміологічної та харчової безпеки. Водночас саме ця сфера традиційно характеризується високим рівнем державного регуляторного впливу, що реалізується через систему ліцензування та дозвільних процедур. Актуальність дослідження зумовлена насамперед дисбалансом між задекларованою дерегуляцією підприємницької діяльності та реальною практикою правозастосування у сфері громадського харчування. Попри запровадження принципів спрощення дозвільних процедур, цифровізації адміністративних послуг і ризик-орієнтованого контролю, на практиці суб’єкти господарювання стикаються з фрагментарністю нормативного регулювання, дублюванням повноважень контролюючих органів, неоднаковим тлумаченням вимог законодавства та вибірковістю їх застосування. Особливої гостроти зазначені проблеми набули в умовах воєнного стану та поствоєнної трансформації економіки України. З одного боку, держава декларує підтримку бізнесу, спрощення доступу до ринку та зниження адміністративного навантаження; з іншого — сфера громадського харчування залишається об’єктом підвищеної регуляторної уваги з мотивів захисту публічних інтересів (охорона здоров’я, безпечність харчових продуктів, дотримання санітарних норм). Це породжує конфлікт між фіскально-контрольною функцією держави та потребами економічного відновлення, що безпосередньо відображається на практиці застосування дозвільного законодавства. У цьому контексті постає питання: чи є сучасна система ліцензування та дозвільних процедур інструментом розвитку сфери громадського харчування, чи навпаки — чинником її стагнації. Незважаючи на кількісне зростання закладів харчування, які часто функціонують у спрощених або тимчасових форматах, правове регулювання цієї діяльності залишається несистемним, що негативно впливає на інвестиційну привабливість галузі та рівень правової визначеності для бізнесу. The public catering sector in Ukraine constitutes a socially and economically significant type of economic activity, as it directly affects employment levels, the development of small and medium-sized enterprises, budget revenues, as well as the assurance of sanitary, epidemiological, and food safety. At the same time, this sector has traditionally been characterized by a high degree of state regulatory influence, implemented through a system of licensing and permit procedures. The relevance of this study is primarily determined by the imbalance between the declared deregulation of entrepreneurial activity and the actual law enforcement practice in the field of public catering. Despite the introduction of principles aimed at simplifying permit procedures, digitalizing administrative services, and implementing risk-based control mechanisms, in practice business entities face fragmented regulatory frameworks, overlapping competencies of supervisory authorities, inconsistent interpretation of legislative requirements, and selective enforcement. These issues have become particularly acute under the conditions of martial law and the post-war economic transformation of Ukraine. On the one hand, the state proclaims support for business, facilitation of market access, and reduction of administrative burdens; on the other hand, the public catering sector remains an object of heightened regulatory attention due to the need to protect public interests, including public health, food safety, and compliance with sanitary standards. This situation gives rise to a conflict between the fiscal and supervisory functions of the state and the objectives of economic recovery, which is directly reflected in the practical application of permit and licensing legislation. In this context, the question arises as to whether the current system of licensing and permit procedures serves as a tool for the development of the public catering sector or, conversely, acts as a factor of its stagnation. Despite the quantitative growth of catering establishments—often operating in simplified or temporary formats — the legal regulation of this activity remains unsystematic, which negatively affects the investment attractiveness of the sector and undermines the level of legal certainty for business entities.Item Адміністративно-правові засади безперервного професійного розвитку медичних працівників в Україні(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2026) Титикало, Роман Сергійович; Tytykalo, Roman; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, ViktoriiaВ даній статті визначено, що адміністративно-правові засади безперервного професійного розвитку медичних працівників в Україні мають конституційне підґрунтя, оскільки реалізація гарантій, закріплених у ст. 49 Конституції України, об’єктивно залежить від наявності компетентних і професійно підготовлених кадрів. Безперервний професійний розвиток у цьому зв’язку слід розглядати як інструмент забезпечення публічного інтересу - доступності, ефективності та якості медичної допомоги, а не як суто освітню діяльність. Відзначено, що нормативна архітектура безперервного професійного розвитку сформована на рівні Основ законодавства України про охорону здоров’я (Розділ X), де встановлено: а) кваліфікаційні передумови доступу до професійної діяльності (ст. 74); б) обов’язок здійснювати безперервний професійний розвиток та делегування Кабінету Міністрів України й МОЗ повноважень щодо деталізації процедур, реєстрації провайдерів і заходів БПР (ст. 75); в) поєднання безперервного професійного розвитку як права та обов’язку медичних працівників із вимогами професійної етики й безперервного оновлення знань, у тому числі цифрових компетентностей (ст.ст. 77–78). Така модель відображає державно-управлінський характер БПР як елементу публічного адміністрування. Підзаконний рівень регулювання є системоутворюючим для практичної реалізації безперервного професійного розвитку. Положення, затверджене постановою КМУ № 725, конкретизує засади функціонування системи безперервного професійного розвитку, визначає форми заходів, механізми обліку результатів (кредити/бали/реєстри), суб’єктний склад (працівники, роботодавці, провайдери, органи управління) та спрямоване на забезпечення публічного інтересу. Водночас наказ МОЗ № 650 (16.04.2025) інституціоналізує безперервний професійний розвиток як юридично значущий факт у межах атестаційного провадження, трансформуючи професійний розвиток із добровільної практики в обов’язковий елемент адміністративно-правового статусу медичного працівника. Акцентовано увагу, що цифровий компонент безперервного професійного розвитку набуває визначального значення, оскільки Порядок функціонування електронної системи забезпечення безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я створює єдиний державний інформаційний ресурс для обліку, накопичення та верифікації результатів професійного розвитку, ведення портфоліо та реєстрації провайдерів/заходів. Електронізація підвищує прозорість і підзвітність системи, однак вимагає сталих гарантій захисту персональних даних і процедурної визначеності доступу та перевірки інформації. З урахуванням міжнародної практики (UEMS, GMC та ін.) обґрунтовано, що перспективним напрямом удосконалення національної моделі є перехід від формального підходу до компетентнісно-орієнтованого безперервного професійного розвитку, що передбачає: зв’язок заходів безперервного професійного розвитку із професійними стандартами та клінічними компетентностями; індивідуальні плани розвитку залежно від спеціальності й умов роботи; застосування якісних індикаторів (самооцінювання, peer review, клінічний аудит). Окремої уваги потребує закріплення безперервного професійного розвитку як складової трудових гарантій (навчальний час у межах робочого часу, мінімальні гарантії фінансування, спеціальна підтримка для первинної ланки, сільських територій, екстреної допомоги та працівників у кризових умовах). This article establishes that the administrative and legal foundations of continuing professional development (CPD) of medical workers in Ukraine have a constitutional basis, since the implementation of the guarantees enshrined in Article 49 of the Constitution of Ukraine objectively depends on the availability of competent and professionally trained personnel. In this regard, continuing professional development should be regarded as an instrument for ensuring the public interest-namely, the accessibility, efficiency, and quality of medical care-rather than merely as an educational activity. It is noted that the regulatory architecture of continuing professional development is formed at the level of the Fundamentals of Health Care Legislation of Ukraine (Chapter X), which establishes: a) qualification prerequisites for access to professional activity (Article 74); b) the obligation to carry out continuing professional development and the delegation of powers to the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Ministry of Health of Ukraine to detail procedures and register CPD providers and activities (Article 75); c) the combination of continuing professional development as both a right and an obligation of medical workers, together with requirements of professional ethics and continuous updating of knowledge, including digital competencies (Articles 77–78). This model reflects the state-administrative nature of CPD as an element of public administration. The by-law level of regulation is system-forming for the practical implementtation of continuing professional development. The Regulation approved by Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 725 specifies the principles of functioning of the CPD system, defines the forms of activities, mechanisms for accounting results (credits/points/registers), the range of subjects (workers, employers, providers, administrative bodies), and is aimed at ensuring the public interest. At the same time, Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 650 (16 April 2025) institutionalizes continuing professional development as a legally significant fact within the certification procedure, transforming professional development from a voluntary practice into a mandatory element of the administrative and legal status of a medical worker. Attention is focused on the fact that the digital component of continuing professional development is becoming decisive, as the Procedure for the functioning of the electronic system for ensuring CPD of healthcare workers creates a unified state information resource for accounting, accumulation, and verification of professional development results, maintaining portfolios, and registering providers and activities. Digitalization increases transparency and accountability of the system but requires sustainable guarantees of personal data protection and procedural certainty regarding access to and verification of information. Taking into account international practice (UEMS, GMC, etc.), it is substantiated that a promising direction for improving the national model is the transition from a formal approach to a competency-based continuing professional development model, which provides for: linking CPD activities to professional standards and clinical competencies; individual development plans depending on specialty and working conditions; and the use of qualitative indicators (selfassessment, peer review, clinical audit). Special attention should be paid to consolidating continuing professional development as a component of labor guarantees (training time within working hours, minimum funding guarantees, special support for primary care, rural areas, emergency care, and workers in crisis conditions).Item Трансформація адміністративно-правового статусу ІТ-підрозділів органів публічної влади в процесі цифрового відновлення України(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2026) Воронятніков, Олександр Олександрович; Voroniatnikov, Oleksandr; Васечко, Володимир Олександрович; Vasechko, VolodymyrСтаттю присвячено комплексному адміністративно-правовому аналізу трансформації правового статусу структурних підрозділів з питань інформаційних технологій (цифровізації) в органах публічної влади України в умовах повоєнного відновлення держави. Обґрунтовано, що сучасні процеси відбудови, які здійснюються з активним використанням цифрових інструментів та інформаційно-аналітичних систем, зумовлюють докорінну зміну ролі ІТ-підрозділів, що виходить за межі традиційного сприйняття їх як допоміжних або сервісних структур. У статті доведено, що чинна нормативна база, зокрема типові положення про структурні підрозділи, не повною мірою відповідає сучасним викликам реалізації масштабних цифрових проєктів відновлення, таких як екосистема DREAM (Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management). Акцентовано увагу на необхідності переосмислення адміністративно-правового статусу ІТ-підрозділів шляхом переходу від моделі «технічного забезпечення» до моделі «стратегічного цифрового управління», що охоплює управління даними, контроль їх цілісності, забезпечення кібербезпеки та координацію міжвідомчої цифрової взаємодії. На основі аналізу доктринальних підходів до визначення елементів адміністративно-правового статусу (цільового, компетенційного та організаційно-структурного блоків) обґрунтовано необхідність їх перегляду з урахуванням специфіки цифрового відновлення України. Особливу увагу приділено ролі інституту заступників керівників органів влади з питань цифрового розвитку (CDTO) як ключових агентів інституційної трансформації та координаторів цифрових змін. Окремо досліджено вплив воєнного стану на зміст повноважень ІТ-підрозділів, зокрема у сфері захисту державних реєстрів, управління доступом до інформаційних ресурсів та адміністрування процедур, що мають юридично значущі наслідки у процесі відбудови. Доведено, що в умовах євроінтеграції адміністративно-правовий статус ІТ-підрозділів має бути гармонізований з вимогами права Європейського Союзу (GDPR, eIDAS, Interoperable Europe Act), що зумовлює запровадження функцій внутрішнього цифрового аудиту та комплаєнсу. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні цифрового відновлення України як особливого адміністративно-правового режиму здійснення публічної влади, в межах якого ІТ-підрозділи виступають ключовими центрами управління змінами та гарантіями прозорості й підзвітності відбудовчих процесів. The article is devoted to a comprehensive administrative and legal analysis of the transformation of the legal status of structural units responsible for information technologies (digitalisation) within public authorities of Ukraine in the context of the country’s post-war recovery. It is substantiated that contemporary reconstruction processes, which are increasingly implemented through digital tools and integrated information and analytical systems, necessitate a fundamental rethinking of the role of IT units, extending far beyond their traditional perception as auxiliary or technical support structures. The study demonstrates that the existing regulatory framework, including standard regulations governing the activities of structural units, does not fully correspond to the current challenges associated with the implementation of large-scale digital recovery projects, such as the DREAM ecosystem (Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management). Emphasis is placed on the need to transform the administrative and legal status of IT units by shifting from a “technical support” model to a model of “strategic digital governance”, encompassing data management, control over data integrity, cybersecurity, and coordination of interagency digital interaction. Based on an analysis of doctrinal approaches to the elements of administrative and legal status, namely the functional, competency-based, and organisationalstructural components, the necessity of their revision in light of Ukraine’s digital recovery is substantiated. Particular attention is paid to the role of deputy heads of public authorities for digital development (Chief Digital Transformation Officers, CDTOs) as key agents of institutional transformation and coordinators of digital change. The article also examines the impact of martial law on the scope of powers exercised by IT units, especially in the areas of protecting state registers, managing access to information resources, and administering procedures that produce legally significant consequences in the recovery process. It is argued that, within the framework of European integration, the administrative and legal status of IT units must be harmonised with EU legal standards (GDPR, eIDAS, Interoperable Europe Act), which objectively necessitates the introduction of internal digital audit and compliance functions. The scientific novelty of the study lies in conceptualising Ukraine’s digital recovery as a specific administrative and legal regime of exercising public authority, within which IT units act as key centres of change management and as guarantors of transparency and accountability in reconstruction processes.Item Адміністративно-правове забезпечення надання публічних послуг у сфері реалізації нумізматичної продукції в Україні(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2026) Воронятніков, Олександр Олександрович; Voroniatnikov, Oleksandr; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, LiudmylaУ статті здійснено комплексний адміністративно-правовий аналіз діяльності Національного банку України з реалізації пам’ятних та інвестиційних монет у контексті розвитку сервісної функції держави та трансформації публічного адміністрування. Досліджено правову природу відповідних відносин, які формально оформлюються договором купівлі-продажу, проте виникають у межах реалізації виключної емісійної компетенції центрального банку та організації грошового обігу. Проаналізовано нормативні засади визначення тиражу, порядку розподілу, лімітів придбання, часових меж продажу та застосування механізмів електронної ідентифікації покупців, що формують спеціальний правовий режим доступу до нумізматичної продукції. Встановлено, що на стадії формування умов доступу до відповідного державного ресурсу домінує адміністративно-правовий метод регулювання, який визначає імперативні параметри реалізації продукції та забезпечує контрольованість і передбачуваність процедур. Доведено, що цивільно-правова форма договору виконує похідну функцію матеріалізації результату адміністративної процедури та не змінює публічно-правової сутності відповідної діяльності. Обґрунтовано наявність подвійної структури правового режиму з пріоритетом владного регулювання умов доступу. Окрему увагу приділено зв’язку реалізації нумізматичної продукції з інструментарієм монетарної політики та її впливу на економічний розвиток держави. Показано, що інвестиційні монети виступають специфічним фінансовим інструментом заощадження, сприяють формуванню внутрішнього ринку дорогоцінних металів, підвищенню довіри до національної валюти та зміцненню фінансової стабільності, що має опосередкований позитивний ефект для макроекономічної рівноваги. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному адміністративно-правовому обґрунтуванні кваліфікації реалізації нумізматичної продукції як адміністративної послуги сервісного типу у широкому публічно-правовому розумінні та концептуалізації поєднання її публічної природи з приватноправовою формою реалізації. The article provides a comprehensive administrative and legal analysis of the activities of the National Bank of Ukraine concerning the sale of commemorative and investment coins within the context of the development of the service-oriented function of the state and the transformation of public administration. The legal nature of the relevant relations is examined, which are formally structured as sales contracts but arise within the exercise of the exclusive issuing competence of the central bank and the organization of monetary circulation. The regulatory framework governing mintage determination, distribution procedures, purchase limits, sales timeframes, and mechanisms of electronic identification of buyers is analyzed as forming a special legal regime for access to numismatic products. It is established that at the stage of defining access conditions to the relevant state resource, the administrative law method of regulation predominates, determining the imperative parameters of product distribution and ensuring procedural predictability and controllability. The study demonstrates that the civil law form of the sales contract performs a derivative function of materializing the outcome of an administrative procedure and does not alter the public-law essence of the respective activity. The existence of a dual legal regime with the priority of authoritative regulation of access conditions is substantiated. Particular attention is paid to the relationship between the sale of numismatic products and the instruments of monetary policy, as well as its impact on economic development. Investment coins are characterized as a specific financial savings instrument contributing to the development of the domestic precious metals market, strengthening confidence in the national currency, and enhancing financial stability, which indirectly supports macroeconomic balance. The scientific novelty of the research lies in the comprehensive administrative and legal substantiation of qualifying the sale of numismatic products as a service-type administrative service in a broad public-law sense and in conceptualizing the combination of its public nature with a private-law form of implementation.Item Структура об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ): правовий аналіз органів управління(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2026) Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Островський, Сергій Олександрович; Ostrovskyi, SerhiiСтаття присвячена комплексному правовому аналізу структури об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) як форми житлового самоврядування. Основна увага зосереджена на визначенні правової природи, функціонального призначення та взаємозв’язків між органами управління ОСББ, до яких належать загальні збори співвласників, правління, голова правління, ревізійна комісія та управитель. Здійснено систематизовану реконструкцію внутрішньої архітектоніки управлінських повноважень та їх нормативного закріплення в законодавстві України і статутних документах. Окремо досліджено особливості делегування, представництва, підзвітності, процесуального оформлення рішень, а також юридичну легітимність діяльності кожного з органів. У центрі аналізу перебуває питання відповідності чинної структури ОСББ принципам ефективного, прозорого й підконтрольного управління. Зокрема, обґрунтовано, що за відсутності чіткої регламентації функцій і процедур діяльності органів, відбувається деформація житлового самоврядування: голова правління узурпує функції колегіального органу, ревізійна комісія втрачає незалежність, управитель виходить за межі делегованих повноважень. У результаті знижується участь співвласників, нівелюються механізми колективного впливу та легітимації рішень, зростають внутрішні конфлікти. У підсумку сформульовано комплекс пропозицій до законодавства, спрямованих на унормування правового статусу органів управління ОСББ, закріплення їх повноважень, процедур та відповідальності, підвищення ефективності внутрішнього контролю, забезпечення прозорості та участі співвласників. Наголошено, що саме структурна визначеність є передумовою не лише формальної правосуб’єктності ОСББ, а й реального демократичного управління спільною власністю у багатоквартирному будинку. This article presents a comprehensive legal analysis of the organizational structure of a homeowners’ association (HOA) in Ukraine as a form of housing self-governance. The study focuses on identifying the legal nature, functional roles, and interrelations among the HOA’s governing bodies, including the general meeting of co-owners, the board, the chairperson of the board, the audit commission, and the property manager. Based on Ukrainian legislation and model statutes, the article reconstructs the internal architecture of governance authority and examines its normative consolidation. Particular attention is devoted to the issues of delegation, representation, accountability, decision-making procedures, and the legal legitimacy of each body’s activity. At the heart of the analysis lies the issue of compliance between the current organizational structure of HOAs and the principles of effective, transparent, and accountable governance. The study argues that the absence of clearly defined functions and operational procedures leads to distortions of democratic self-governance: the board chairperson usurps collective authority, the audit commission loses its independence, and the manager exceeds the delegated scope of power. These dysfunctions reduce owner participation, undermine the legitimacy of decisions, and fuel internal conflicts. The study concludes with a set of legislative proposals aimed at improving kraine’s regulatory framework: clarification of the legal status of HOA governing bodies, codification of their powers and responsibilities, strengthening internal control mechanisms, enhancing transparency, and ensuring meaningful owner participation. The article emphasizes that structural legal certainty is not merely a matter of formal legal capacity, but a fundamental precondition for the realization of democratic housing governance in multi-apartment buildings.Item Категоріально-понятійний апарат публічного адміністрування у сфері архітектури та інжинірингової діяльності(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2026) Замрига, Артур Вікторович; Zamryha, Artur; Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Шевченко, Любов Василівна; Shevchenko, LiubovУ статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження категоріально-понятійного апарату публічного адміністрування у сфері архітектури та інжинірингової діяльності в Україні. Актуальність теми обумовлена необхідністю уточнення та систематизації базових правових категорій, що використовуються у відповідній сфері, з огляду на її міждисциплінарний характер, динамічний розвиток та відсутність єдності у наукових підходах до їх тлумачення. У роботі обґрунтовано доцільність застосування загальнонаукових методів аналізу та синтезу для формування цілісного розуміння досліджуваного поняття. На першому етапі дослідження здійснено поелементний аналіз ключових категорій, зокрема «адміністрація», «адміністрування», «публічна адміністрація», «публічне адміністрування», «архітектура», «архітектурна діяльність», «інжиніринг», «інжинірингова діяльність». Особливу увагу приділено з’ясуванню їх змісту, співвідношення та особливостей застосування у юридичній площині. На основі узагальнення наукових підходів та аналізу чинного законодавства сформульовано авторські дефініції зазначених категорій, а також обґрунтовано необхідність їх чіткого розмежування. Встановлено, що поняття «публічна адміністрація» та «публічне адміністрування» перебувають у тісному взаємозв’язку, проте не є тотожними, оскільки відображають відповідно інституційний та функціональний аспекти здійснення публічної влади. Окремо досліджено зміст категорій «архітектурна діяльність» та «інжинірингова діяльність», які розглянуто як взаємопов’язані види професійної діяльності, що формують зміст відповідної сфери суспільних відносин. Запропоновано авторське бачення поняття «сфера архітектури та інжинірингу» як специфічного соціального простору, в межах якого реалізуються відповідні види діяльності. У результаті синтезу отриманих наукових положень сформульовано авторське визначення поняття «публічне адміністрування суспільних відносин у сфері архітектури та інжинірингу», що враховує як інституційний склад суб’єктів, так і зміст їх діяльності, спрямованої на задоволення публічного інтересу. Зроблено висновок про необхідність подальшого розвитку та уніфікації категоріального апарату як передумови підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання у досліджуваній сфері. The article carries out a comprehensive theoretical and legal study of the categorical and conceptual apparatus of public administration in the field of architecture and engineering activities in Ukraine. The relevance of the topic is due to the need to clarify and systematize the basic legal categories used in the relevant field, given its interdisciplinary nature, dynamic development and lack of unity in scientific approaches to their interpretation. The paper substantiates the feasibility of using general scientific methods of analysis and synthesis to form a holistic understanding of the concept under study. At the first stage of the study, an element-by-element analysis of key categories was carried out, in particular, “administration”, “administration”, “public administration”, “public administration”, “architecture”, “architectural activity”, “engineering”, “engineering activity”. Special attention is paid to clarifying their content, correlation and features of application in the legal sphere. Based on the generalization of scientific approaches and analysis of current legislation, the author's definitions of the specified categories are formulated, and the need for their clear demarcation is also substantiated. It is established that the concepts of "public administration" and "public administration" are closely interconnected, but are not identical, since they reflect, respectively, the institutional and functional aspects of the exercise of public power. The content of the categories "architectural activity" and "engineering activity" is separately studied, which are considered as interrelated types of professional activity that form the content of the corresponding sphere of social relations. The author's vision of the concept of "sphere of architecture and engineering" as a specific social space within which the corresponding types of activity are implemented is proposed. As a result of the synthesis of the obtained scientific provisions, the author's definition of the concept of "public administration of public relations in the field of architecture and engineering" was formulated, which takes into account both the institutional composition of the subjects and the content of their activities aimed at satisfying the public interest. The conclusion was made about the need for further development and unification of the categorical apparatus as a prerequisite for increasing the effectiveness of administrative and legal regulation in the studied field.Item Правове забезпечення ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026-04-09) Сачок, Ростислав Тарасович; Sachok, Rostyslav; Чорна, Вікторія ГригорівнаУ дисертації проведено теоретико-правове дослідження питань правового регулювання функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні, яке відбувається у складному контексті, що поєднує реалізацію земельної реформи, вплив євроінтеграційних процесів та виклики, зумовлені дією воєнного стану. The dissertation emphasizes that during the process of land reform and the opening of the land market, the content of the legal regime of agricultural land has been significantly expanded by introducing provisions related to the abolition of the ban on the alienation of agricultural land. The establishment of an appropriate legislative framework for the formation and functioning of a full-fledged land market is one of the main tasks of the legislator. At the same time, it is particularly important to adhere to the principle of prioritizing agricultural lands, since they occupy a special place in the structure of the national land fund and the economy of the state.Item Адміністративно-правове регулювання банківського нагляду в особливий період(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026-04-07) Кожура, Іван Олександрович; Kozhura, Ivan; Кузьменко, Оксана ВолодимирівнаУ дисертації здійснено комплексне наукове дослідження адміністративно-правового регулювання банківського нагляду в Україні в умовах особливого періоду. Розкрито етапність становлення і розвитку наглядової функції Національного банку України, охоплено ключові періоди трансформації: від становлення інституційних засад (1991–1996 рр.) до сучасного етапу адаптації до умов воєнного стану, коли банківський нагляд виступає не лише регуляторним механізмом, а й одним із базових інструментів забезпечення фінансової стабільності та економічної безпеки держави. Підкреслено, що розвиток системи нагляду відбувався у напрямі поступової гармонізації з міжнародними пруденційними стандартами, Базельськими принципами та правом Європейського Союзу, що сприяло посиленню стійкості банківського сектору та підвищенню довіри до нього. The dissertation carries out a comprehensive scientific study of the administrative and legal regulation of banking supervision in Ukraine in the conditions of a special period. The stages of the formation and development of the supervisory function of the National Bank of Ukraine are revealed, the key periods of transformation are covered: from the formation of institutional foundations (1991–1996) to the current stage of adaptation to the conditions of martial law, when banking supervision is not only a regulatory mechanism, but also one of the basic instruments for ensuring financial stability and economic security of the state. It is emphasized that the development of the supervision system took place in the direction of gradual harmonization with international prudential standards, the Basel Principles and the law of the European Union, which contributed to strengthening the stability of the banking sector and increasing trust in it.Item Problematic issues of financial and legal support for international and state programmes for the rehabilitation of veterans(Izdevnieciba «Baltija Punlishing», 2025) Sivkov, Serhii; Zadereiko, Svitlana; Задерейко, Світлана Юріївна; Ryzhuk, Yuliia; Рижук, Юлія МиколаївнаThis article provides a thorough analysis of the current financial and legal support available for veteran rehabilitation programmes in Ukraine. It highlights the importance of rehabilitation policy as a vital part of post-war recovery, focusing on the reintegration of military personnel who have suffered physical and psychological injuries due to armed aggression. The authors emphasise the necessity of a systematic approach to financing rehabilitation services, taking into account the requirements of humanitarian law and the standards of the United Nations Convention on the Rights of Persons with Disabilities. The primary focus of this analysis is the disparity between the state and international components of funding, in addition to the deficiencies in the regulatory framework that delineates rehabilitation as a continuous process. The fragmentation of current legislation, the absence of unified terminological foundations, inadequate coordination among relevant actors, and the lack of procedural regulation for interagency co-operation are all salient issues. The text goes on to emphasise the discrepancy between the rights of veterans to rehabilitation and their actual access to quality services at the regional level. The following paper sets out to outline the key challenges in financing the veteran rehabilitation system under the conditions of a special period. These include the absence of transparency in public procurement procedures, the lack of an effective mechanism for external control over the use of funds, and the paucity of performance indicators with which to assess expenditure efficiency. It is imperative to acknowledge the disparity in the financing mechanisms for the multifaceted components of rehabilitation, encompassing the medical, psychosocial, domestic, and occupational domains. This disparity hinders the comprehensive resolution of challenges associated with the adaptation and integration of veterans into society. The analysis conducted has resulted in the formulation of well-founded proposals for the improvement of normative legal acts, the introduction of independent monitoring, the involvement of civil society institutions in the development of individual rehabilitation plans, and the enhancement of transparency in procurement in this field. The creation of a unified basic law on rehabilitation and the introduction of an indicative system for evaluating the performance of service provision are proposed. The results obtained in this study are of practical significance for the formation of a new model of state policy in the field of post-war rehabilitation. They can be used in the activities of central and local executive authorities, healthcare institutions, academic institutions, as well as in the process of law-making and the development of budget programs. Subject of the article. The subject of this article is the financial and legal foundations of the functioning of international and state rehabilitation programmes for veterans in Ukraine. The article focuses particularly on the issues of their regulatory framework, funding, intersectoral coordination, and implementation mechanisms for rehabilitation services aimed at the comprehensive recovery of military personnel affected by war. Research methods. To ensure objectivity and interdisciplinary analysis, a set of general scientific and specialised legal methods was employed in the course of preparing this article. The formal legal method was employed to analyse the norms of Ukrainian and international law relating to rehabilitation, and to highlight any legal discrepancies. The system-structural method facilitated the analysis of institutional interactions and relationships among the legal, financial and social elements of the system. Meanwhile, the comparative legal approach made it possible to compare the Ukrainian model with the practices of the European Union. The method of legal hermeneutics was employed to unify legal concepts, and a socio-economic analysis was conducted to assess financing efficiency and identify risks in public procurement. Analytical and logical-normative methods were employed to summarise the data and develop recommendations to enhance the financial and legal support for rehabilitation programmes. Purpose of the article. The article aims to conduct a comprehensive study of the financial and legal foundations of international and state rehabilitation programmes for veterans, in the context of armed aggression against Ukraine. This includes identifying gaps in the current regulatory framework and organisational and financial imbalances in the implementation of relevant programmes, as well as developing conceptual proposals to improve the financing, coordination, control and regulatory unification mechanisms of rehabilitation policy in Ukraine. The article focuses on the structural barriers of a legal, institutional and resource-related nature that hinder veterans' access to comprehensive medical, social, psychosocial and occupational rehabilitation. Conclusion. The article concludes that Ukraine currently lacks a coherent mechanism for implementing veteran rehabilitation programmes that can ensure the integrated provision of medical, psychological, social, domestic, educational and occupational interventions. It identifies substantial gaps in the regulatory framework, particularly with regard to terminological ambiguity, the absence of unified approaches to determining the scope of services and the lack of a clear division of responsibilities between state authorities and local self-government bodies. The study emphasises the critical lack of institutional and financial foundations necessary for the rehabilitation system to function stably. The existing funding model is ineffective due to the absence of external monitoring mechanisms, a lack of transparent reporting and inefficiencies in public procurement procedures and resource allocation. These shortcomings prevent adequate fulfilment of veterans' needs, particularly in regions where shortages of specialised institutions and professionals are exacerbated by infrastructural inaccessibility. The research conducted substantiates the necessity for a structural reform of the rehabilitation system. This would include harmonising the legal framework, strengthening intersectoral co-operation, establishing an effective quality control mechanism for services, and developing financial instruments to facilitate the long-term integration of veterans into public life.Item Публічне адміністрування інституту військового капеланства в Україні(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-11-19) Голяченко, Іван Павлович; Holiachenko, Ivan; Замрига, Артур ВікторовичНа підставі здійсненого автором дисертаційного дослідження визначено поняття «військова капеланська діяльність». Виокремлено напрямки діяльності військових капеланів, а саме: задоволення духовно-релігійних потреб військовослужбовців з метою реалізації їхнього конституційного права на свободу світогляду й віросповідання; душпастирська опіка (забезпечення релігійної, етичної, моральної, духовної підтримки, сприяння формуванню особистої стійкості, належного духовного стану особового складу); релігійно-просвітницька робота (ознайомлення військовослужбовців із основами релігійного світогляду, етичними засадами військової служби та громадянського обов’язку захисту держави, виховання в особового складу духу патріотизму, братерства та взаємоповаги); соціально-доброчинна діяльність (сприяння забезпеченню соціальних потреб військовослужбовців, надання всебічної підтримки воїнам і членам їхніх сімей, налагодження партнерських відносин із представниками релігійних, благодійних, волонтерських, громадських організацій); консультування військового командування з релігійних питань (надання фахової інформації щодо впливу духовно-релігійних чинників на виконання висунутих завдань, пропозицій і консультацій щодо організації заходів, спрямованих на задоволення духовно-релігійних потреб особового складу, інформування командування про релігійну обстановку в підрозділі та релігійну ситуацію в пункті постійної дислокації, в районі виконання бойових завдань); морально-психологічна підтримка військовослужбовців у кризових ситуаціях. Based on the research conducted by the author, the concept of military chaplaincy activities has been defined. Key areas of military chaplains' activities are identified, namely: meeting the spiritual and religious needs of service members to realize their constitutional right to freedom of belief and religion; pastoral care (providing religious, ethical, moral, and spiritual support, promoting personal resilience, and maintaining the proper spiritual state of the personnel); religious and educational work (familiarizing service members with the basics of religious worldview, ethical foundations of military service, and civic duty to protect the state, fostering a spirit of patriotism, fraternity, and mutual respect within the ranks); social and charitable activities (addressing the social needs of service members, providing comprehensive support to soldiers and their families, and building partnerships with representatives of religious, charitable, volunteer, and community organizations); advising military command on religious matters (providing expertise on the impact of spiritual and religious factors on task performance, offering recommendations and consultations on organizing events to meet the personnel's spiritual and religious needs, and informing command about the religious climate within the unit and in the area of deployment); and moral and psychological support for service members in crisis situations.Item Review of Russia's failures in policymaking, decisionmaking and the 2022 war planning and their consequences(Baltija Publishing, 2022) Kostiuk, Tetiana; Костюк, Тетяна Олександрівна; Voroniatnikov, Oleksandr; Воронятніков, Олександр ОлександровичItem Система суб’єктів публічного адміністрування за діяльністю комерційних банків України в особливий період(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Шуліка, Є. Є.; Shulika, Ye.У статті розглядається система суб’єктів публічного адміністрування, які здійснюють регулювання та нагляд за діяльністю комерційних банків України в умовах особливого періоду. Обґрунтовано, що в умовах війни банківський сектор є не лише критично важливою частиною економіки, а й інструментом державної стійкості та безпеки. Саме тому діяльність комерційних банків потребує ефективної координації та контролю з боку широкого кола суб’єктів публічної адміністрації. У статті проаналізовано функціональні повноваження таких органів, як Національний банк України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Антимонопольний комітет, Державна служба фінансового моніторингу, Рада національної безпеки і оборони та інші. Зазначено, що Національний банк України є ключовим суб’єктом публічного адміністрування у сфері банківського регулювання, який здійснює монетарну політику, банківський нагляд, ліцензування та антикризове управління. Проте в умовах особливого періоду роль координаційного органу поступово переходить до міжвідомчих структур, зокрема до РНБО, яка визначає пріоритети збереження банківської системи як елемента національної безпеки. Визначено, що підвищення ризиків для банківської сфери потребує не лише нормативної стабільності, а й швидкої адаптації механізмів регуляторного впливу та оперативної міжвідомчої взаємодії. Аналізуються виклики, пов’язані з діяльністю банків у зоні бойових дій, вимушеною релокацією установ, кіберзагрозами, нестачею ліквідності та обмеженнями валютного регулювання. Обґрунтовано необхідність забезпечення прозорості, правової визначеності та гнучкості адміністративно-правових підходів у взаємодії держави з банківським сектором. Зроблено висновок про доцільність системного перегляду та модернізації нормативно-правової бази публічного адміністрування банківської діяльності з урахуванням як національних, так і міжнародних безпекових стандартів. The article considers the system of public administration entities that regulate and supervise the activities of commercial banks of Ukraine in a special period. It is substantiated that in wartime the banking sector is not only a critically important part of the economy, but also an instrument of state stability and security. That is why the activities of commercial banks require effective coordination and control by a wide range of public administration entities. The article analyzes the functional powers of such bodies as the National Bank of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Finance of Ukraine, the Antimonopoly Committee, the State Financial Monitoring Service, the National Security and Defense Council, and others.It is noted that the National Bank of Ukraine is a key public administration entity in the field of banking regulation, which carries out monetary policy, banking supervision, licensing, and anti-crisis management.However, in the conditions of a special period, the role of the coordinating body is gradually transferred to interagency structures, in particular to the National Security and Defense Council, which determines the priorities for preserving the banking system as an element of national security. It is determined that increasing risks for the banking sector requires not only regulatory stability, but also rapid adaptation of mechanisms of regulatory influence and operational interdepartmental interaction. The challenges associated with the activities of banks in the combat zone, forced relocation of institutions, cyber threats, lack of liquidity and restrictions on currency regulation are analyzed. The need to ensure transparency, legal certainty and flexibility of administrative and legal approaches in the interaction of the state with the banking sector is substantiated. The conclusion is made about the expediency of a systematic review and modernization of the regulatory and legal framework of public administration of banking activities, taking into account both national and international security standards.Item Щодо правових механізмів забезпечення таємниці ухвалення судового рішення відповідно до законодавства України та законодавства інших зарубіжних країн(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, Yurii; Лаухін, Д. Ф.; Laukhin, D.У статті здійснено аналіз норм, що регулюють питання таємниці ухвалення судового рішення, а також міжнародно-правових механізмів забезпечення таємниці ухвалення судового рішення в зарубіжних країнах.Акцентовано увагу на тому, що в цивільному, господарському та адміністративних судових процесах України донедавна нарадча кімната була практичним інструментом, який давав можливість судді чи колегії суддів помірковано обговорити обставини справи та ухвалити судове рішення, не зазнаючи будь-якого впливу збоку, оскільки приміщення нарадчої кімнати розташовувалось у приміщенні суду і доступ сторонніх осіб до нього був суворо заборонений. Крім того, нарадча кімната дисциплінувала суддів, які виходили до неї безпосередньо відразу після стадії судових дебатів або з’ясування обставин справи та дослідження доказів і перебували там без можливості доступу до них працівників апарату суду чи сторін аж до моменту ухвалення судового рішення, що сприяло своєчасності відправлення правосуддя. При цьому підкреслено, що існування в Україні інституту «Таємниця нарадчої кімнати» було і є, ураховуючи кримінальне судочинство, однією із гарантій неупередженості та незалежності суддів та одним із запобіжників незаконного впливу на них під час ухвалення рішення. «Нарадча кімната» була і ще є історичним атрибутом або навіть ритуалом вітчизняного судового процесу, який має важливе практичне призначення та є чинником, який запобігає втручанню у діяльність суддів та суду. Разом з тим зауважено, що впровадження інституту «Таємниця ухвалення судового рішення» замість рудиментарного інституту «Таємниця нарадчої кімнати» за аналогією із сусідніми західним країнами повинно забезпечувати перевагу суті над формою. Така зміна може сприяти поглибленню зв’язків із нашими західними сусідами і разом з тим, по мірі розвитку, віддалятиме від радянського спадку. Окрім того, у впровадженні інституту «Таємниця ухвалення судового рішення» проглядається глобальний вплив правової системи Європейського Союзу (далі – ЄС) на національні правові системи, зокрема й України. За результатами викладеного дослідження з порівняння законодавчих актів України та низки країн – членів ЄС зроблено висновки, що ліквідація інституту «Таємниця нарадчої кімнати» повинна мати позитивний вплив на процеси поглиблення інтеграції національного законодавства із законодавствами країн ЄС. Запровадження інституту «Таємниця ухвалення судового рішення» замість «Таємниці нарадчої кімнати» відходить від радянських наративів, сприяє гармонізації українського законодавства до права ЄС, що в цілому має вплинути на ефективність функціонування судової системи України. Водночас, наголошено на необхідності подальшого дослідження зазначеної проблематики через призму практичної діяльності, адже виключно через детальний аналіз судової практики можна буде дійти обґрунтованого висновку про правильність впроваджених змін, чи є такі зміни доцільними і чи є вони прийнятними для національної правової системи. Оновлені процесуальні норми вводять правові категорії, яких до цього не було у вітчизняному процесуальному праві. Усі вони мають бути апробовані на практиці та заслуговують на подальше ретельне наукове вивчення. The article analyzes the rules governing the secrecy of court decision-making, as well as the international legal mechanisms for ensuring secrecy of court decision-making in foreign countries.The author emphasizes that until recently, in civil, commercial and administrative court proceedings in Ukraine, the deliberation room was a practical tool which allowed a judge or a panel of judges to discuss the circumstances of a case in a moderate manner and make a court decision without being subject to any outside influence, since the deliberation room was located in the courtroom and access to it by unauthorized persons was strictly prohibited. In addition, the deliberation room disciplined the judges, who went to it immediately after the stage of court debates and stayed there without access to the court staff or the parties until the judgment was rendered, which contributed to the timely administration of justice.It is emphasized that the existence of the institution of the “Secret of the Deliberation Room” in Ukraine was and is, taking into account criminal proceedings, one of the guarantees of impartiality and independence of judges and one of the safeguards against illegal influence on them during decision-making. The “Deliberation Room” was and still is a historical attribute or even a ritual of the domestic judicial process, which has an important practical purpose and is a factor that prevents interference in the activities of judges and the court.At the same time, it is noted that the introduction of the institution of “Secrecy of court decision-making” instead of the rudimentary institution of “Secrecy of the deliberation room”, similar to neighboring Western countries, should ensure that substance prevails over form. Such a change could contribute to deepening ties with our Western neighbors and at the same time, as it develops, move us away from the Soviet legacy. In addition, the introduction of the institution of “secrecy of judicial decision-making” shows the global influence of the European Union (EU) legal system on national legal systems, including Ukraine’s.Based on the results of the above study comparing the legislative acts of Ukraine and a number of EU member states, the author concludes that the elimination of the “Deliberation room secrecy” institution should have a positive impact on the processes of deepening the integration of national legislation with the legislation of EU countries. The introduction of the institution of “secrecy of court decision-making” instead of “Secrecy of the deliberation room” departs from the Soviet narratives, promotes harmonization of Ukrainian legislation with EU law, which should generally affect the efficiency of the Ukrainian judicial system. At the same time, the author emphasizes the need for further research of this issue through the prism of practical activity, since only through a detailed analysis of judicial practice will it be possible to come to a reasonable conclusion about the correctness of the changes implemented, whether such changes are appropriate and acceptable for the national legal system. The updated procedural rules introduce legal categories that were not previously present in the domestic procedural law at all. All of them should be tested in practice and deserve further thorough scientific study.Item Нормативно-правове регулювання адміністративно-правого захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Холодков, А. В.; Kholodkov, A.У статті здійснено комплексне дослідження системи нормативно-правового регулювання адміністративно-правового захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни. Особлива увага приділена аналізу правового статусу таких осіб, державної політики у сфері соціального захисту та механізмів реалізації їхніх прав у період воєнного стану та після завершення активної фази бойових дій. З урахуванням масштабних наслідків російської агресії проти України, актуалізується необхідність правового реагування на зростаючу кількість осіб, які зазнали поранень, втратили здоров’я чи працездатність унаслідок участі у бойових діях або перебування в зоні воєнного конфлікту. Розкрито ключові акти законодавства, які визначають правові засади адміністративного захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, зокрема: Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Кодекс України про адміністративні правопорушення та інші акти, що регламентують порядок надання допомоги, реабілітаційних послуг, медичного забезпечення, пенсійного і пільгового обслуговування. Зазначено прогалини в чинному законодавстві, які ускладнюють ефективну реалізацію прав осіб з інвалідністю, а також розглянуто проблематику доступу до адміністративних послуг у сфері охорони здоров’я, праці, житлового забезпечення та соціальної інтеграції. На підставі проведеного аналізу обґрунтовано необхідність оновлення існуючих нормативно-правових актів з урахуванням воєнних реалій, посилення міжвідомчої координації та впровадження електронних сервісів для спрощення доступу до адміністративного захисту. Запропоновано створення спеціального органу або відомчої структури в системі виконавчої влади, відповідальної за комплексну підтримку та супровід осіб з інвалідністю внаслідок війни. Підкреслюється важливість застосування принципів доступності, недискримінації, людської гідності й поваги до прав людини в практиці адміністративно-правового захисту цієї вразливої категорії громадян. The article carries out a comprehensive study of the system of regulatory and legal regulation of administrative and legal protection of persons with disabilities as a result of war. Particular attention is paid to the analysis of the legal status of such persons, state policy in the field of social protection and mechanisms for the implementation of their rights during martial law and after the end of the active phase of hostilities. Taking into account the large-scale consequences of Russian aggression against Ukraine, the need for a legal response to the growing number of persons who have been injured, lost their health or working capacity as a result of participating in hostilities or being in a military conflict zone is becoming more urgent.Key legislative acts that determine the legal principles of administrative protection of persons with disabilities as a result of war are disclosed, in particular: the Law of Ukraine “On the Status of War Veterans, Guarantees of Their Social Protection”, the Code of Ukraine on Administrative Offenses and other acts that regulate the procedure for providing assistance, rehabilitation services, medical care, pension and preferential services. Gaps in the current legislation that complicate the effective implementation of the rights of persons with disabilities are indicated, and the issues of access to administrative services in the field of health care, labor, housing and social integration are also considered. Based on the analysis, the need to update existing regulatory legal acts taking into account war realities, strengthen interdepartmental coordination and implement electronic services to simplify access to administrative protection is substantiated. The creation of a special body or departmental structure in the executive branch system responsible for comprehensive support and assistance to persons with disabilities as a result of war is proposed. The importance of applying the principles of accessibility, non-discrimination, human dignity and respect for human rights in the practice of administrative and legal protection of this vulnerable category of citizens is emphasized.Item Напрями розвитку адміністративно-деліктного права в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Константінов, Сергій Федорович; Konstantinov, SerhiiСтаття присвячена аналізу сучасного стану та перспектив розвитку адміністративно-деліктного права в Україні в умовах реформування правової системи, європейської інтеграції та цифрової трансформації. Адміністративно-деліктне право визначено як сукупність норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з реалізацією адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та іншими актами. У роботі розглянуто теоретичні розробки цієї підгалузі права, зокрема концепцію адміністративного правопорушення (В. В. Решота), функціональний підхід (О. Ю. Салманова), питання кодифікації (М. М. Сорочишин) та європейський вплив (Ю. А. Тихомиров).Досліджено стан вивчення проблеми українськими науковцями, такими як О. В. Панасюк, О. Ю. Салманова, М. М. Сорочишин, В. В. Решота, та зарубіжними авторами. Виявлено ключові проблеми застосування адміністративних норм: застарілість КУпАП, суперечності з іншими законами, нечіткість суб’єктів відповідальності, низька ефективність стягнень, процедурні труднощі та вплив воєнного стану. Окремо проаналізовано проблеми застосування адміністративної відповідальності, зокрема нечіткість критеріїв притягнення, недостатня диференціація санкцій, обмеженість правового захисту, низька кваліфікація посадовців і порушення строків розгляду справ у воєнний період. У висновках підкреслено, що теоретичні напрацювання випереджають практичну реалізацію, а сучасні виклики потребують комплексного реформування. Запропоновано модернізацію КУпАП із урахуванням цифрових правопорушень, гармонізацію з нормами ЄС, впровадження електронної системи фіксації справ, перегляд санкцій, підвищення кваліфікації посадовців, спрощення оскарження, адаптацію до воєнного стану та активізацію науково-практичної співпраці. Стаття наголошує на важливості адміністративно-деліктного права для правопорядку та необхідності його адаптації до сучасних умов. The article is devoted to the analysis of the current state and prospects for the development of administrative tort law in Ukraine in the context of reforming the legal system, European integration and digital transformation. Administrative tort law is defined as a set of norms regulating social relations related to the implementation of administrative liability for offenses, provided for by the Code of Ukraine on Administrative Offenses (CUaP) and other acts. The paper considers theoretical developments in this sub-branch of law, in particular the concept of an administrative offense (V. V. Reshota), the functional approach (O. Yu. Salmanova), the issue of codification (M. M. Sorochyshyn) and European influence (Yu. A. Tikhomyrov).The state of study of the problem by Ukrainian scientists, such as O. V. Panasyuk, O. Yu. Salmanova, M. M. Sorochyshyn, V. V. Reshota, and foreign authors, is investigated. Key problems in the application of administrative norms were identified: the obsolescence of the Code of Administrative Offenses, contradictions with other laws, the vagueness of subjects of responsibility, the low efficiency of penalties, procedural difficulties and the impact of martial law. The problems of the application of administrative liability were separately analyzed, in particular, the vagueness of the criteria for bringing charges, insufficient differentiation of sanctions, limited legal protection, low qualifications of officials and violation of the deadlines for considering cases during the war period. The conclusions emphasize that theoretical developments are ahead of practical implementation, and modern challenges require comprehensive reform. The modernization of the Code of Administrative Offenses taking into account digital offenses, harmonization with EU norms, the introduction of an electronic system for recording cases, the revision of sanctions, the improvement of the qualifications of officials, simplification of appeals, adaptation to martial law and the activation of scientific and practical cooperation are proposed. The article emphasizes the importance of administrative tort law for law and order and the need for its adaptation to modern conditions.Item Діяльність органів місцевого самоврядування в сфері поводження з побутовими відходами(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-05-16) Черненко, О. В.Item Особливості правового регулювання міжнародної гуманітарної допомоги(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-05-16) Мушенок, С. І.Item Види контролю як засобу адміністративно-правового регулювання в сфері державних резервів(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-05-16) Мазуренко, В. Г.