Тенденції судової практики щодо захисту права власності на землі лісогосподарського призначення
No Thumbnail Available
Date
2025
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавничий дім «Гельветика»
Abstract
У статті досліджуються підходи до захисту права власності на землі лісогосподарського призначення, напрацьовані Верховним Судом за останні роки. Актуальність теми зумовлена значною кількістю судових справ щодо повернення у власність держави незаконно вилучених земель лісогосподарського призначення, а також наявністю різних підходів у вирішенні таких справ, в основному, пов’язаних із відсутністю єдності у визначенні належного та ефективного способу захисту. У результаті проведеного аналізу встановлено, що судова практика застосування таких способів захисту прав власника як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (негаторний позов) була усталеною протягом тривалого часу, однак із 2018 року зазнала змін, зокрема, у справах щодо земель водного фонду, а згодом і щодо земель лісогосподарського призначення. Узагальнення положень постанов Великої Палати Верховного Суду та касаційних судів дало підстави виявити наступні тенденції щодо вирішення таких спорів. У судовій практиці використовуються два протилежні підходи до питання про належний спосіб захисту права власності на землі різних категорій (віндикаційний чи негаторний). Перший підхід передбачає розмежування правового статусу земель водного фонду та лісогосподарського призначення за ознакою наявності законодавчих підстав для набуття їх у приватну власність. Згідно другого підходу має місце віднесення земель цих категорій до таких, що перебувають під особливою охороною держави, та наявність обмежень у отриманні титульного володіння приватною особою. Верховний Суд проводить чітке розмежування між «правом володіння» та «фактичним володінням» нерухомим майном, що є визначальним критерієм для вибору віндикаційного чи негаторного способу захисту. Право володіння завжди належить власникові майна і не може бути незаконним. Тому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа. Особа, за якою зареєстровано право власності, визнається фактичним володільцем. Цей фактичний стан може бути правомірним або неправомірним. У випадку, коли власника незаконно усунуто від фактичного володіння земельною ділянкою та стосовно неї здійснено державну реєстрацію права власності за іншою особою, право власності має захищатися за допомогою віндикаційного позову. Цей підхід має застосовуватися й до земель лісогосподарського призначення. Важливим при розгляді судом вимог про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення, є встановлення відповідності трьом критеріям сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном. Застосування цього способу захисту потребує оцінки добросовісності дій її фактичного володільця. У справах щодо земель лісогосподарського призначення для оцінки добросовісності набувача земельної ділянки суд має враховувати наявність очевидних зовнішніх ознак (деревної рослинності), які вказують на приналежність ділянки до лісу. Надано пропозиції щодо удосконалення захисту права власності на землі лісогосподарського призначення.
The article examines approaches to protecting property rights to forestry land developed by the Supreme Court in recent years. The relevance of the topic is due to the significant number of court cases concerning the return of illegally seized forestry land to state ownership, as well as the existence of different approaches to resolving such cases, mainly related to the lack of unity in determining the appropriate and effective means of protection.The analysis showed that the judicial practice of applying such methods of protecting the rights of the owner as reclamation of property from unlawful possession by another person (vindication claim) and removal of obstacles to the exercise of the right to use and dispose of property (negatory claim) had been established for a long time, but since 2018, it has undergone changes, in particular in cases concerning water fund lands and, subsequently, forestry lands.A summary of the provisions of the resolutions of the Grand Chamber of the Supreme Court and the courts of cassation gave grounds to identify the following trends in the resolution of such disputes.In judicial practice, two opposing approaches are used to address the issue of the appropriate method of protecting property rights to different categories of land (vindicatory or negative). The first approach involves distinguishing between the legal status of water fund lands and forestry lands based on the existence of legal grounds for acquiring them into private ownership. According to the second approach, lands in these categories are classified as being under special state protection, and there are restrictions on obtaining title ownership by a private individual.The Supreme Court makes a clear distinction between “right of ownership” and “actual possession” of immovable property, which is the decisive criterion for choosing between vindication and negatory remedies.The right of possession always belongs to the owner of the property and cannot be unlawful. Therefore, the owner has the right to reclaim their property from a person who has unlawfully taken possession of it without the appropriate legal basis. The person in whose name the ownership right is registered is recognized as the actual possessor. This actual situation may be lawful or unlawful. In cases where the owner has been unlawfully deprived of actual possession of a land plot and the state has registered the ownership rights of another person in relation to it, the ownership rights must be protected by means of a vindication claim. This approach should also apply to forestry land.When considering claims for the recovery of forestry land, it is important for the court to establish that the intervention in the right to peaceful possession of property meets three criteria of compatibility. The application of this method of protection requires an assessment of the good faith of the actions of the actual possessor.In cases concerning forestry land, in order to assess the good faith of the acquirer of the land plot, the court must take into account the presence of obvious external signs (tree vegetation) indicating that the plot belongs to the forest.Proposals have been made to improve the protection of property rights to forestry land.
Description
Keywords
землі лісогосподарського призначення, землі лісового фонду, лісові ділянки, право власності, віндикаційний позов, негаторний позов, спосіб захисту прав, forestry land, forest fund land, forest plots, property rights, vindication claim, negatory claim, way to protect rights
Citation
Липницька Є. О. Тенденції судової практики щодо захисту права власності на землі лісогосподарського призначення / Липницька Є. О. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : Вид. дім «Гельветика», 2025. – № 3. – С. 124–131.