Про співвідношення юридичних понять «переривання» і «припинення давнісного строку»
| dc.contributor.author | Гуйван, П. Д. | |
| dc.contributor.author | Huivan, P. | |
| dc.date.accessioned | 2022-12-02T08:33:00Z | |
| dc.date.available | 2022-12-02T08:33:00Z | |
| dc.date.issued | 2021 | |
| dc.description.abstract | Цю працю присвячено науковому дослідженню актуального питання про теоретичне і фактичне відмежування юридичних понять «переривання позовної давності» та «дострокове припинення давнісного строку». Піддано критиці застарілий і такий, що не відповідає реальній сутності регульованих матеріальних відносин, коментар правила ст. 264 Цивільного кодексу, згідно з яким позовна давність переривається у разі будь-якого пред’явлення позову за тими самими вимогами до того ж відповідача. Крім того, критично оцінено намагання науковців прив’язати тривалість позовного домагання (позовної давності) не до матеріального права на позов, а до особливостей процесу, що є невірним. Насправді реалізація права на судовий захист, яке виникло після порушення, може відбутись, якщо управнена особа протягом встановленого (давнісного) строку звернулася до суду. Водночас позовна давність не стосується строку примусового здійснення судом позовної вимоги, а лише регулює час дії домагання. Право на позов, як і всіляке інше, обмежене присічним строком, може бути реалізованим лише один раз, після цього воно вичерпується і не має подальшої здатності до реалізації. Чинне законодавство не містить таких юридичних конструкцій, які б дозволили вести мову про повторний захист того ж права після закінчення процесу. Рішення суду (по суті спору) вирішує питання про захист і знімає питання про повторний спір. Тому слід визнати відсутність перебігу позовної давності після пред’явлення та під час розгляду позову. Отже, із кожного порушення може виникнути лише одне право на позов, змістом якого є матеріально-правова вимога. Оскільки вона вже реалізована, інша позовна вимога виникнути не може, відтак не буде існувати і новий перебіг давності. Таким чином, належне пред’явлення позову припиняє позовну давність за вимогами певної особи того ж змісту і до того ж боржника, а не перериває її. This paper is devoted to the research of the topical issue of theoretical and factual separation of legal concepts of interruption of the statute of limitations and early termination of the statute of limitations. The commentary on the rule of Art. 264 of the Civil Code, according to which the statute of limitations is interrupted in case of any filing of a claim under the same requirements to the same defendant. Researchers' efforts to link the duration of a claim (statute of limitations) not to the substantive right to sue, but to the specifics of the process, which is incorrect, have also been criticized. In fact, the exercise of the right to judicial protection that arose after the violation may occur if the entitled person has applied to the court within the established (statute of limitations) period. In this case, the statute of limitations does not apply to the period of enforcement of the claim by the court, but only regulates the duration of the claim. The right to sue, as well as everything else, limited by the cut-off period, can be exercised only once, after which it is exhausted and has no further capacity to exercise. The current legislation does not contain such legal constructions that would allow to talk about the re-protection of the same right after the process. The decision of the court on the merits of the dispute resolves the issue of protection and removes the issue of re-dispute. Therefore, it is necessary to recognize the absence of the statute of limitations after filing and in the process of consideration of the claim. Thus, from each violation may arise only one right to sue, the content of which is a substantive claim. Since it has already been implemented, no other claim can arise, so there will be no new statute of limitations. Thus, the proper filing of a lawsuit terminates the statute of limitations at the request of a certain person of the same content and to the same debtor, and does not interrupt it. | uk_UA |
| dc.identifier.citation | Гуйван П. Д. Про співвідношення юридичних понять «переривання» і «припинення давнісного строку» / Гуйван П. Д. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана», Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Одеса : Вид. дім «Гельветика», 2021. – № 4. – С. 103–108. | uk_UA |
| dc.identifier.issn | 2786-5037 | |
| dc.identifier.uri | https://ir.kneu.edu.ua:443/handle/2010/38510 | |
| dc.language.iso | uk | uk_UA |
| dc.publisher | Видавничий дім «Гельветика» | uk_UA |
| dc.subject | переривання позовної давності | uk_UA |
| dc.subject | припинення давнісного строку | uk_UA |
| dc.subject | належне пред’явлення позову | uk_UA |
| dc.subject | interruption of the statute of limitations | uk_UA |
| dc.subject | termination of the statute of limitations | uk_UA |
| dc.subject | proper filing of the claim | uk_UA |
| dc.subject.udc | 347.4 | uk_UA |
| dc.title | Про співвідношення юридичних понять «переривання» і «припинення давнісного строку» | uk_UA |
| dc.title.alternative | On the relationship between legal concepts interruption and termination of the limitation period | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |