Browse
Recent Submissions
Item Сучасні проблеми делімітації та співробітництва держав із протилежними та суміжними побережжями в межах виключної (морської) економічної зони України(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Півторак, Г. Ф.; Pivtorak, H.Наукова стаття присвячена сучасним проблемам делімітації виключних морських економічних зон держав із протилежними та суміжними побережжями як однієї зі складових частин ефективного використання ресурсів виключних економічних зон причорноморськими державами. Досліджено передумови укладання Угоди між Урядом України й Урядом Республіки Туреччина про кордон економічних (морських) зон. Делімітація виключної (морської) економічної зони між Україною і Туреччиною передбачає, що підхід до делімітації виключних економічних зон держав установлюється за аналогією з узгодженням кордону континентального шельфу. Невід’ємною частиною угоди вважаємо положення щодо неприпустимості застосування сили або погрози її застосування, а також необхідності вирішувати всі міжнародні проблеми мирними засобами, також сторони погоджуються проводити консультації з метою впорядкованого розвитку їхніх відносин і обміну думками з міжнародних і регіональних питань. Визначені положення повною мірою реалізують фундаментальні положення Конвенції Організації Об’єднаних Націй із морського права в частині мирного врегулювання спорів відповідно до загальних принципів міжнародного права. Проаналізовано стан відносин між Україною та Румунією, вони ускладнились тим, що тривалий час існував конфлікт стосовно розмежування виключної економічної зони і континентального шельфу в Чорному морі. Рішення Міжнародного суду Організації Об’єднаних Націй є нормативною основою встановлення морських кордонів між державами. Доведено, що встановлення кордонів є базовою умовою для подальшої співпраці держав щодо безпечного й ефективного використання ресурсів виключних економічних зон, але, на жаль, регіональної угоди такого характеру державами не укладено. Проаналізовано сучасний стан реалізації морської правосуб’єктності України та Російської Федерації у зв’язку з анексією Криму й окупованими територіями Донецької та Луганської областей. Установлено, що попередні договори були денонсовані в односторонньому порядку, унаслідок чого виникає гострий конфлікт між державами щодо морських кордонів та території виключної (морської) економічної зони України. Визначено, що територіальні спори між державами можуть бути вирішені за допомогою переговорів як засобу мирного врегулювання суперечок, передбаченого Статутом Організації Об’єднаних Націй. The article focuses on modern problems of delimitation of exclusive maritime economic zones of states with opposite and adjacent to each other coastlines as one of the components of sustainable use of resources of exclusive economic zones by the Black Sea states. The premises for completion of the Agreement between the Government of Ukraine and the Government of the Republic of Turkey on the border line of economic (maritime) zones were also analyzed. The delimitation of the exclusive (maritime) economic zone between Ukraine and Turkey is based on the approach similar to the delimitation of the exclusive economic zones of the states with the coordination of the continental shelf borders. An integral part of the agreement is considered to be the provision of rejection of the use of force or even the threat of it for all international disputes must be settled peacefully, and also the parties get an agreement to be consulted in order to develop their relations and exchange points of view on international and regional issues. These provisions fully implement the fundamental provisions of the UN Convention on the Law of the Sea in terms of peaceful settlement of disputes in accordance with the general principles of international law. The Ukraine – Romanian relations were paid attention to as for a long time they have been accomplished by the conflict existed over the delimitation of the exclusive economic zone and the continental shelf of the Black Sea. The verdict of the UN International Court of Justice is the legal basis for establishing maritime borders between states. It has been proved that the establishment of borders is the primary condition for further cooperation of states on safe and sustainable use of resources of exclusive economic zones, but the above mentioned states have not reached a regional agreement on the issue yet. The current state of implementation of maritime legal state subject of Ukraine and the Russian Federation was considered under the conditions of the annexation of Crimea and the occupied territories of Donetsk and Luhansk regions. It was established that the previous agreements were denounced unilaterally, resulting in a conflict between the states over the maritime borders and the territory of the exclusive (maritime) economic zone of Ukraine. It is determined that territorial disputes between states can be resolved through negotiations as means of peaceful settlement of any issue provided by the Charter of the United Nations.Item Питання призначення технічної експертизи документів під час фінансових розслідувань(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Полуніна, Л. В.; Polunina, L.; Динис, Т. В.; Dynys, T.; Приймак, Д. О.; Pryimak, D.У науковій статті розкрито механізм фінансових розслідувань кримінальних правопорушень у сфері економіки та розглянуто особливості призначення та використання результатів однієї з найуживаніших експертиз під час фінансових розслідувань, а саме: технічної експертизи документів під час фінансових розслідувань економічних злочинів. Зазначено, що технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізитів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів документів. Основним завданням технічної експертизи реквізитів документів є: установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їхнього первинного змісту. Основним завданням експертизи друкарських форм є: установлення особливостей виготовлення друкарських засобів (форм), відображення їх у відбитках. Основним завданням експертизи матеріалів документів є: установлення роду, виду (іншої класифікаційної категорії) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини тощо), та їхньої спільної (різної) родової (групової) належності. А також доведено, що застосування досягнень експертизи є обов’язковою і необхідною умовою якісного розкриття та розслідування кримінальних правопорушень у сфері економіки. Оскільки всі без винятку кримінальні правопорушення вчиняються з використанням документів, які під час розслідування стають речовими доказами і містять сліди економічного кримінального правопорушення. Також установлено, що призначення та проведення технічної експертизи документів під час розслідування економічних кримінальних правопорушень є невід’ємним елементом захисту інтересів громадян та юридичних осіб, сприяє швидкому, повному і неупередженому розслідуванню кримінальних правопорушень у сфері економіки та їх судовому розгляду. The scientific article reveals the mechanism of financial investigations of criminal offenses in the economy and considers the features of the appointment and use of the results of one of the most used examinations in financial investigations, namely: technical examination of documents in financial investigations of economic crimes. It is noted that the technical examination of documents is divided into examination of details of documents, examination of printing forms and examination of document materials. The main task of technical examination of document details is: establishing the facts and methods of making changes to documents (cleaning, etching, writing, gluing photos, letters, etc.) and identifying their original content. The main task of the examination of printing forms is: to establish the features of the production of printing means (forms) and reflect them in the prints. The main task of examination of document materials is: to establish the type, type (other classification category) of materials on which and with which the document was executed (produced) (paper, dyes, adhesives, etc.), and their common (different) generic (group) affiliation. It has also been proved that the use of the achievements of expertise is a mandatory and necessary condition for the quality detection and investigation of criminal offenses in the economic sphere. Because all, without exception, criminal offenses are committed with the use of documents, which, during the investigation become material evidence and contain traces of economic criminal offense. It was also established that the appointment and technical examination of documents in the investigation of economic criminal offenses is an integral part of protecting the interests of citizens and legal entities, and promotes rapid, complete and impartial investigation of criminal offenses in the economy and their trial.Item Право на особисту присутність у судовому провадженні кримінального судочинства(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Ковальська, Д. Т.; Kovalska, D.У науковій статті проведено аналіз права на особисту присутність у судовому провадженні кримінального судочинства. У викладі основного дослідження обґрунтовано поняття «судове провадження», «кримінальне судочинство», «особиста присутність». Подано авторську пропозицію визначення поняття «особа» в контексті права на особисту присутність у судовому провадженні кримінального судочинства. Запропоновано поділ вищезазначеного права на два складники: право обвинуваченого перебувати в залі судового засідання під час розгляду кримінальної справи щодо себе та право кожного перебувати під час слухань у залі судового засідання. Акцентується увага на тому, що здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 КПК України, визнається істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення на прикладі однієї з Постанов ККС/ВС. Відзначено, що кожен громадянин (член суспільства) має право знати про те, які дії й у який спосіб учиняються в суді. Здійснено класифікацію права на особисту присутність у судовому провадженні кримінального судочинства на три елементи: особиста присутність під час судового розгляду в суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанцій. Також у статті досліджено обмеження права на особисту присутність у судовому провадженні кримінального судочинства. Проаналізовано ч. 2 ст. 27 КПК України. Визначено, що підстави, згідно з якими слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження в закритому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини, є вичерпними. Аргументовано, що внесені зміни до ч. 2 ст. 27 КПК України, доповнення, зумовлені поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), є порушенням права на відкритий судовий розгляд кримінального провадження, з огляду на те що право на особисту присутність під час судового розгляду кримінального провадження є складником права на відкритий судовий розгляд кримінального провадження. This scientific article analyzes the right to the personal presence in criminal proceedings. The presentation of the main study substantiates the concept of “litigation”, “criminal proceedings”, “personal presence”. The author's proposal to define the concept of “person” in the context of the right to personal presence in criminal proceedings is submitted. It is proposed to divide the above right into two components: the right of the accused to be in the courtroom during the criminal proceedings against him and the right of everyone to be in the courtroom during the hearing. Emphasis is placed on the fact that the conduct of court proceedings in the absence of the accused, except in cases provided for in Part 3 of Art. 323 or Art. 381 of the CPC of Ukraine, is recognized as a significant violation of the requirements of criminal procedure law and grounds for revocation of a court decision on the example of one of the Resolutions of the CCC/SC. It is noted that every citizen (a member of society) has the right to know what actions and in what way are committed in court. The right to personal presence in criminal proceedings has been classified into three elements: personal presence during the trial in the court of the first instance, appellate and cassation instances. This article also examines the restrictions on the right to personal presence in criminal proceedings. Analyzed Part 2 of Art. 27 of the CPC of Ukraine. It is determined that the grounds on which the investigating judge, the court may decide to conduct criminal proceedings in closed session throughout the proceedings or its separate part, are exhaustive. It is argued that the amendments to Part 2 of Art. 27 of the CPC of Ukraine: additions due to the spread of coronavirus disease (COVID-19) are a violation of the right to open trial in criminal proceedings, given that the right to personal presence during criminal proceedings is a part of the right to the open trial.Item Тактика проведення допиту під час розслідування легалізації (відмивання) майна, одержаного внаслідок ухилення від сплати податків(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Клименко, О. В.; Klymenko, O.У статті встановлено, що специфіка та складність ситуацій допитів у кримінальних провадженнях про легалізацію (відмивання) майна, одержаного внаслідок ухилення від сплати податків, значною мірою визначається високим рівнем спеціальної економічної підготовки допитуваних, а також значним обсягом постановочних питань, що полягають у з’ясуванні окремих технологічних процесів, розшифруванні численних документів податкового й бухгалтерського обліку, рахунків та окремих цифрових записів. Деталізуються організаційні й тактичні засади ведення допитів залежно від процесуального статусу допитуваного (свідок, підозрюваний, обвинувачений), його професійної належності (керівник, головний бухгалтер, фахівець, представник державного органу та ін.), ступеня зацікавленості допитуваної особи у вирішенні справи, а також за іншими критеріями. Зроблено висновок, що допит є найбільш інформативною слідчою (розшуковою) дією початкового етапу розслідування легалізації (відмивання) майна, одержаного внаслідок ухилення від сплати податків, проводять з метою отримання свідчень від підозрюваних, тобто осіб, які безпосередньо здійснили легалізацію, а також широкого кола свідків: осіб, які брали участь у вчиненні предикатного злочину, але не є співучасниками легалізації злочинних доходів; осіб, які хоча й виконували операції з легалізації, але не усвідомлювали злочинну природу походження майна чи коштів, з якими здійснювалися фінансові операції або укладалися цивільно-правові правочини; осіб, яким відома будь-яка інформація щодо обставин легалізації та суб’єкта легалізації. Обґрунтовано доцільність використання в процесі підготовки до допиту й під час його проведення допомоги спеціалістів у галузі бухгалтерського обліку, у сфері банківської діяльності, комп’ютерної техніки та програмного забезпечення. Зокрема, спеціаліст у галузі бухгалтерського обліку може надати консультації з приводу: а) процедури руху грошових коштів; б) документального фіксування й обліку фінансових операцій; в) бухгалтерської звітності; г) нормативних актів; д) формулювання запитань на допиті; е) підбору необхідних для пред’явлення документів тощо. The article finds that the specificity and complexity of interrogation situations in criminal proceedings on legalization (laundering) of property obtained as a result of tax evasion is largely determined by the high level of special economic training of respondents, as well as a significant amount of questioning issues. separate technological processes, decoding of numerous documents of tax and accounting, accounts and separate digital records. The paper details the organizational and tactical principles of interrogation depending on the procedural status of the interrogated (witness, suspect, accused), his professional affiliation (manager, chief accountant, specialist, government official, etc.), the degree of interest of the interrogated person in resolving the case, and also by other criteria. It is concluded that the interrogation is the most informative investigative (search) action of the initial stage of the investigation of legalization (laundering) of property obtained as a result of tax evasion is carried out to obtain evidence from suspects, ie persons who directly legalized, and a wide range of witnesses: persons who participated in the commission of a predicate crime, but are not accomplices in the legalization of criminal proceeds; persons who, although performing legalization operations, were not aware of the criminal nature of the origin of property or funds with which financial transactions were carried out or civil law transactions were concluded; persons who know any information about the circumstances of legalization and the subject of legalization. The expediency of using in the process of preparation for the interrogation and during its assistance specialists in the field of accounting, in the field of banking, computer hardware and software is substantiated. In particular, a specialist in the field of accounting may provide advice on: a) cash flow procedures; b) documentary recording and accounting of financial transactions; c) accounting; d) regulations; e) formulation of questions during interrogation; f) selectionItem Об’єкт кримінальних правопорушень, що вчиняються неповнолітніми у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Яковлєва, С. В.; Yakovlieva, S.Стаття містить аналіз наукових досліджень проблем визначення об’єкта кримінальних правопорушень, що вчиняються неповнолітніми у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Авторка приділила увагу дискусійним питанням визначення об’єкта кримінального правопорушення, що є актуальними в теорії кримінального права України та вказала, що ціннісна концепція об’єкта кримінального правопорушення є найбільш оптимальною і дозволяє повно змоделювати об’єкт злочинів проти здоров’я населення. У науковій статті проаналізовані проблеми визначення родового, видового та безпосереднього об’єкта кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів. Відзначено, що визначення безпосереднього об’єкта вказаних кримінальних правопорушень, що вчиняються із залученням неповнолітнього, має свою специфіку, адже він стосується кримінально-правової охорони прав і законних інтересів неповнолітніх осіб. Підкреслено, що терміни «здоров’я особи» та «здоров’я населення» варто відмежовувати. В основу такого відмежування покладено не тільки кількісні показники, а й змістовні. Адже особливістю поняття «здоров’я населення» є те, що воно спирається не тільки на медичні характеристики, а й більшою мірою на соціальні його компоненти. Відзначається, що основним безпосереднім об’єктом кримінальних правопорушень, що вчиняються неповнолітніми у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, є здоров’я населення як врегульована нормами права сукупність суспільних відносин, що забезпечують певний ступінь фізичного, психічного і психологічного благополуччя невизначеного кола осіб. Окрім того, варто виділити додатковий безпосередній об’єкт, який в окремих кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складах виступає обов’язковим – інтереси неповнолітніх, умови нормального розвитку і правильного морального виховання неповнолітніх, громадський порядок тощо. The article contains the analysis of scientific research on the problems of determination the object of criminal offenses committed by minors in the field of illicit trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues and precursors. The author pays attention to the debatable issues of defining the object of criminal offense, which are relevant in the theory of criminal law of Ukraine. What is more, it is pointed out that the value concept of the object of criminal offense is the most optimal and allows to model the object of crimes against public health fully. The scientific article analyzes the problems of determination the generic, specific and direct object of criminal offenses in the field of illicit trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues and precursors. It is noted that the definition of the direct object of these criminal offenses, which are committed with the involvement of a minor, have its own specifics, as it relates to the criminal protection of the rights and legitimate interests of minors. It is emphasized that the terms “personal health” and “public health” should be distinguished. The basis of such a distinction is based not only on quantitative indicators, but on the content. Thus, the peculiarity of the concept of “population health” is that it is based not only on medical characteristics, but also on its social components to a greater extent. It is noted that the main direct object of the criminal offenses committed by minors in the field of trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues and precursors, is public health, which is defined as a set of social relations that provide a certain degree of physical, mental and psychological well-being of an indefinite number of people, regulated by law. In addition, it is necessary to highlight the additional direct object, which in some qualified (especially qualified) warehouses is mandatory. It includes the interests of minors, the conditions of normal development and proper moral education of minors, public order, etc.Item Про криміналізацію без ознак юридичної осмисленості: законопроєкт № 6084(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Шостак, О. М.; Shostak, O.2 листопада 2021 року Верховною Радою України був ухвалений у першому читанні (за основу) проєкт закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за підробку документів, що стосуються проведення профілактичних щеплень». Перед ухваленням законопроєкту No 6084 за основу в першому читанні Головним науково-експертним управлінням Верховної Ради України був наданий Висновок щодо юридичної відповідності цього законопроєкту нормам Конституції України, інших законодавчих актів, відповідності правилам юридичної техніки та здорового глузду щодо конструювання кримінально-правових норм. Урешті, був сформований перелік із чотирьох пунктів, кожен із яких окремо, а також усі в сукупності нищівно розгромили цей відверто юридично неякісний законопроєкт. Після ознайомлення із цим законопроєктним шедевром у редакції, поданій до другого читання, Головне юридичне управління підготувало й оприлюднило свої Зауваження, де була зосереджена увага на основних недоліках цього законопроєкту, що вже були раніше висловлені Головним науково-експертним управлінням, та наведені додаткові нові (більшість стосовно правил юридичної техніки під час конструювання кримінально-правових норм). Серед авторів законопроєкту No 6084 перелічено семеро осіб (Д. А. Шмигаль, С. К. Іонушас, М. Б. Радуцький, А. Є. Костін, Ю. Ю. Арістов, А. О. Радіна, І. О. Климпуш-Цинцадзе), двоє з них є Заслуженими юристами України (2021 рік), одна має юридичну освіту, а інші взагалі не мають юридичного фаху. Видається дивним, що авторський колектив із двома Заслуженими юристами України не може сформулювати без порушень змістовного, структурного за Кодексом, юридико-технічного (на рівні студента максимум 4 курсу юридичного вишу) положення проєкту навіть однієї (1!) статті до Кримінального кодексу України. Варто стверджувати, що законопроєкт No 6084 за змістом та якістю його текстуального наповнення не відповідає вимогам законності, правилам юридичної техніки та викликає в рази більше зауважень за обсягом та можливістю інкорпорації у Кримінальний кодекс України, урешті, не спроможний досягти задекларованої мети ні de jure, ні de facto. Окрім того, він створює правову невизначеність, подвійну та надмірну криміналізацію, та з очевидністю призведе до проблем у правозастосуванні та додаткових корупційних ризиків у сфері кримінальної юстиції. On November 2, 2021 the Verkhovna Rada of Ukraine adopted in first reading as basis draft law No 6084 “Concerning amending the Criminal Code of Ukraine by introducing criminal liability for forging documents in the sphere of preventive vaccination”. Before adopting this draft law No 6084 in first reading as basis the Major scientific-expert department of the Verkhovna Rada of Ukraine concluded on whether it was concordant with the Ukrainian Constitution, other laws, rules of legal technique and common sense at constructing those criminal norms. Finally, there were 4 points issued stating solely, or all in general, that this draft law is absolutely unsubstantial and lack quality of legal drafting. After familiarization with this draft law masterpiece for the second reading, the Main Legal Department of the Verkhovna Rada of Ukraine, noted same mistakes as already emphasized by the Major scientific-expert department, and underlined additional ones (most of them are connected with quality of legal drafting). Among the authors of the draft law No 6084 there are 7 persons (D.A. Shmigal, S.K. Ionushas, M.B. Radutsky, A.E. Kostin, Yu.Yu. Aristov, A.O. Radina, I.O. Klympush-Tsyntsadze), among which 2 persons are Honoured lawyers of Ukraine (2021), and one has legal professional education, other have no legal background at all. It looks really odd that such a group of authors with two Honoured lawyers of Ukraine can not construct without mistakes a meaningful, concordant with the CCU structure, according to legal drafting rules (as 4th year students of legal universities already do) draft law including just one (1!) article to the Criminal Code of Ukraine. So, we conclude that draft law No 6084 in its contents and quality of criminal norms construction does not comply with the principle of legality, rules of legal drafting and rises many more concerns as regards incorporation into the CCU, than even is apt to achieve its declared aim neither de jure, nor de facto. Besides, it creates legal uncertainty, double and exaggerated criminalization, and would obviously lead to further problems in its application and additional corruption risks in the sphere of criminal justice.Item Кримінологічна типологія особистості злочинця, що вчиняє шахрайство в складі організованої групи(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Недзельська, Г. В.; Nedzelska, H.Кризові явища в економіці визначили нарощування в суспільстві криміногенного потенціалу. Поляризація рівня життя, зникнення моральних норм, що здавалися непорушними, виникнення нових, часом діаметрально протилежних моральних цінностей і життєвих орієнтирів – усе це породило виняткову складність кримінальної ситуації в Україні. Також спостерігається тенденція до значних якісних змін самої злочинності. Зокрема, на перші позиції виходять корисливі злочини, до яких належить шахрайство. Шахрайство набуває все більш витончених форм, пристосовуючись до нових суспільно-економічних відносин, використовуючи недоліки правового регулювання економічних процесів і прорахунки в роботі правоохоронних органів. Будучи переважно латентним злочином, становить складність як теоретичного його роз’яснення, так практичного притягнення винних до відповідальності. Ситуація посилюється ще й тим, що шахраї об’єднуються в добре організовані злочинні групи, які, своєю чергою, входять до злочинних спільнот. Розглядаються актуальні питання, що стосуються особи злочинця, які не лише засновані на статистичних даних, а й підкріплюються відомостями, отриманими під час вивчення кримінальних проваджень, проведеного опитування та інтерв’ювання. У науковий обіг уводиться авторська типологія особистості, що вчиняє шахрайство в складі організованої групи. Типологія спирається на виявлення подібності й відмінності досліджуваних об’єктів, прагне відобразити їх будову, виявити їх закономірності. При побудові типології, на відміну від класифікації, не потрібно виділяти всі без винятку типи, складові частини пізнаваного об’єкта. Типологія більшою мірою, ніж класифікація, дає змогу зрозуміти причини злочинної поведінки, забезпечує наукове пояснення різних явищ. Практичне значення вивчення типологічних характеристик особистості, що вчиняє шахрайство в складі організованої групи, полягає в тому, що воно дає змогу розкрити природу, причини, закономірності зародження й розвитку поведінки цього типу особистості та залежно від типологічних особливостей конкретних осіб, їх належності до певної моделі прогнозувати злочинну поведінку й диференційовано будувати профілактичну роботу. Варто зазначити, що типологія особистості, що вчиняє шахрайство в складі організованої групи, може бути побудована на різних ознаках і критеріях. У статті зупинимо свою увагу на тих, які найповніше характеризують особистість, що вчиняє шахрайство в складі організованої групи. Crisis phenomena in the economy have determined the increase of criminogenic potential in society. The polarization of living standards, the disappearance of moral norms that seemed inviolable, the emergence of new, sometimes diametrically opposed moral values and life guidelines – all this has created an exceptional complexity of the criminal situation in Ukraine. There is also a tendency to significant qualitative changes in crime itself. In particular, mercenary crimes, which include fraud, come to the fore. Fraud is becoming more and more sophisticated, adapting to new socio-economic relations, taking advantage of shortcomings in the legal regulation of economic processes and miscalculations in the work of law enforcement agencies. Being mainly a latent crime, it is difficult both to explain it theoretically and to bring the perpetrators to justice in practice. The situation is exacerbated by the fact that fraudsters unite in well-organized criminal groups, which, in turn, are part of criminal communities. Topical issues related to the identity of the criminal are considered, which are based not only on statistical data, but also supported by information obtained during the study of criminal proceedings, conducted surveys and interviews. The author's typology of the person committing fraud as a part of the organized group is entered into scientific circulation. Typology is based on identifying similarities and differences between the objects under study, seeks to reflect their structure, and identify their patterns. When building a typology, unlike classification, it is not necessary to distinguish all types that make up parts of a recognizable object without exception. Typology, to a greater extent than classification, allows to understand the causes of criminal behavior, provides a scientific explanation of various phenomena. The practical significance of studying the typological characteristics of the person committing fraud in an organized group is that it reveals the nature, causes, patterns of origin and development of behavior of this type of personality and depending on the typological characteristics of individuals, their affiliation to a particular model to predict criminal behavior and differentiated construction of preventive work. It should be noted that the typology of the person committing fraud in an organized group can be based on various characteristics and criteria. In this article we will focus on those that most fully characterize the person who commits fraud in an organized group.Item Жертва насильницьких злочинів – ключове поняття віктимології(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Лех, Р. В.; Lekh, R.Україна на сучасному етапі свого розвитку переживає глибоку соціальну та політичну кризу, а в її межах і стан усе більшої криміналізації багатьох сфер життєдіяльності, і на рівні масових явищ, і на індивідуальному рівні. Наслідком такої негативної ситуації є погіршення контролю з боку держави над злочинністю (від її індивідуальних проявів до терористичних), зниження життєвого рівня багатьох сімей, підвищена чутливість соціуму до психологічно подразнювальних факторів, правовий нігілізм і, як результат, сплеск насильства. Це потребує від практиків і науковців продовження вивчення цього явища та вироблення адекватних профілактичних, кримінологічних, кримінально-правових тощо заходів для нейтралізації загроз і загалом можливості його спричинення. Вивчення насильства неможливе без вивчення його наслідків і передумов, а також об’єкта такого насильства. Інтерес до потерпілого, власне, і зумовлений тим, що він є необхідним елементом криміногенного конфлікту – одного зі складників, поряд із особою злочинця, кримінально-насильницької поведінки. Та й кримінологічна характеристика особи, що вчиняє насильницькі дії, буде цінною та повною лише за умови доповнення її віктимологічними характеристиками. У такому разі матимемо змогу уникнути однобічності кримінологічних досліджень, де особа й поведінка злочинця не доповнюються характеристиками жертви злочину, а розглядаються окремо, без зв’язку одна з одною. Вивчаючи жертву в різних аспектах і її роль у генезисі злочину, кримінальна віктимологія виходить із того, що поведінка особи за своєю природою може бути не тільки злочинною, а й необачною, ризикованою, легковажною, розпущеною, інколи провокаційною, отже, небезпечною для самої себе, що, природно, збільшує її схильність до злочинних зазіхань. У цьому плані додаткового значення набувають характеристики особи: вік, стать, соціальний статус, виконувані соціальні ролі, професія, готовність діяти в критичній ситуації певним чином, а також навколишнє середовище, конкретна ситуація, поводження третіх осіб тощо. Сполучення об’єктивних і суб’єктивних чинників і їх взаємодія впливають на здатність тієї або іншої особи стати потерпілою від злочину. Ukraine, at the present stage of its development, is experiencing a deep social and political crisis, and within its limits the increasing criminalization of many spheres of life, both at the level of mass phenomena and at the individual level. The consequence of such a negative situation is the deterioration of state control over crime (from its individual manifestations to terrorist), lower living standards of many families, increased sensitivity of society to psychologically irritating factors, legal nihilism and as a result of violence. This requires practitioners and scientists to continue to study this phenomenon and develop adequate preventive, criminological, criminal law, etc. measures to neutralize threats and in general the possibility of its occurrence. It is impossible to study violence without studying its consequences and preconditions, as well as the object of such violence. The interest in the victim, in fact, is due to the fact that he is a necessary element of criminogenic conflict – one of the components, along with the identity of the offender, criminal and violent behavior. And the criminological characteristics of a person who commits violent acts will be valuable and complete only if it is supplemented by victimological characteristics. In this case, we will be able to avoid one-sided criminological research, where the identity and behavior of the offender are not supplemented by the characteristics of the victim of the crime, but are considered separately, without connection with each other. Studying the victim in various aspects and his role in the genesis of crime, criminal victimology assumes that a person's behavior can be inherently not only criminal but also reckless, risky, frivolous, promiscuous, sometimes provocative, and therefore dangerous to himself, which, of course, increases her propensity for criminal encroachment. In this regard, the characteristics of the person are of additional importance: age, gender, social status, social roles, profession, willingness to act in a critical situation in a certain way, as well as the environment, specific situation, behavior of third parties, etc. The combination of objective and subjective factors and their interaction affects the ability of a person to become a victim of crime.Item Досвід організації процесу відбування покарання у виправних установах землі Баварія (Німеччина)(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Іваньков, І. В.; Ivankov, I.; Іваньков, О. І.; Ivankov, O.Наукова стаття присвячена висвітленню досвіду організації процесу відбування покарання у виправних установах землі Баварія (Німеччина). В основу кримінально-виконавчої політики Баварії покладено положення, закріплені в Мінімальних стандартних правилах ООН щодо поводження з ув’язненими 2015 р. та Європейських пенітенціарних правилах 2006 р. (у редакції 2020 р.), відповідно до яких цілями вироку до тюремного ув’язнення або до аналогічного позбавлення волі є головним чином захист суспільства від злочинців і скорочення випадків рецидивізму. Ці цілі можуть бути досягнуті лише в тому випадку, якщо термін ув’язнення використовується, наскільки це можливо, для забезпечення реінтеграції таких осіб у суспільство після їх звільнення, щоб вони могли вести законослухняний і самостійний спосіб життя. Зміст кримінально-виконавчої політики, окремі аспекти виконання покарання у вигляді позбавлення волі, вимоги до персоналу виправних установ у Баварії та Україні мають схожі риси. Зокрема, кримінально- виконавча система перебуває у віданні Міністерства юстиції; адміністрація не може впливати на чисельність засуджених у виправних установах; засуджені, які мають заборгованість за виконавчими документами (у Баварії всі засуджені повинні працювати), зобов’язані працювати як на території виправної установи, так і за її межами; наявність реабілітаційних заходів; надання відпустки під час відбування покарання. Водночас кримінально-виконавча система Баварії має й відмінні риси: між Міністерством юстиції та виправними установами немає органу управління середньої ланки (на кшталт Департаменту з питань виконання кримінальних покарань і його регіональних управлінь в Україні), що, на думку німецьких науковців і практиків, значно поліпшує процес управління й суттєво економить кошти. У Баварії існує інший принцип розподілу засуджених між установами виконання покарань (окремі установи для вперше засуджених і засуджених на строк не більше 3-х місяців, для засуджених до тривалих строків позбавлення волі (більше шести років), для засуджених до довічного позбавлення волі або превентивного ув’язнення на строк більше 6 років, ізольовані ділянки для засуджених жінок у виправних установах для чоловіків тощо. This scientific article is devoted to the highlighting the experience of organizing the process of serving sentences in correctional institutions of the state of Bavaria (Germany). The penitentiary policy of Bavaria is based on the provisions enshrined in the UN Standard Minimum Rules for the Treatment of Prisoners in 2015 and the European Prison Rules 2006 (as amended in 2020). In accordance with these provisions, the objectives of a prison sentence are to protect society from criminals and reduce recidivism. These objectives can only be achieved if the term of imprisonment is used to ensure the reintegration of such persons into society after their release, so that they can lead a law-abiding and independent life. The content of the penitentiary policy, certain aspects of the execution of punishment in the form of deprivation of liberty, the requirements for the personnel of correctional institutions in Bavaria and Ukraine have similar features. 1. The penitentiary system is under the jurisdiction of the Ministry of Justice. 2. The administration cannot influence the number of convicts in correctional institutions. 3. Convicts who are in arrears on enforcement documents (in Bavaria all convicts must work) are required to work on the territory of the correctional institution or outside it. 4. Availability of rehabilitation measures. 5. Granting leave while serving a sentence. At the same time, the penitentiary system of Bavaria has distinctive features. Firstly, between the Ministry of Justice and correctional institutions there is no middle management body (like the Department for the Execution of Criminal Sentences and its regional departments in Ukraine), which, according to German scientists and practitioners, significantly improves the management process and significantly saves money. Secondly, in Bavaria, a different principle of distribution of convicts between institutions for the execution of sentences is applied (separate institutions for first-time convicts and those convicted for a period of not more than 3 months, for those sentenced to long terms of imprisonment (more than six years), for those sentenced to life imprisonment). freedom or preventive detention for more than 6 years, isolated areas for convicted women in correctional facilities for men, etc.).Item Кримінально-правова охорона таємниці кореспонденції іноземних держав: порівняльний аналіз(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Довга, М. О.; Dovha, M.; Лугіна, Н. А.; Luhina, N.У статті авторами досліджено особливості кримінально-правової охорони таємниці кореспонденції в іноземних країнах і структуру їхнього кримінального законодавства. У роботі досліджено кримінальне законодавство і конституційні норми, які захищають і гарантують таємницю кореспонденції таких країн, як Польща, Франція, Німеччина, Грузія, Швейцарія, Швеція, Іспанія, Туреччина. Авторами проведено порівняльний аналіз законодавства цих держав з українським кримінальним правом. У роботі детально проаналізовано досвід Польщі в цій сфері, проведено ретельний аналіз польського кримінального законодавства, його структури, складу правопорушень, які передбачають порушення таємниці кореспонденції, тощо. У статті автори також проаналізували думки польських науковців щодо цього питання. Докладно досліджено і кримінальне законодавство Франції та Німеччини. Досліджуючи кримінальне законодавство Франції, автори приділили значну увагу структурним особливостям Кримінального кодексу Франції, а також проблемам, які виникають під час кваліфікації таких діянь. Досить детально проаналізовано відмінності кримінально- правової охорони права на таємницю кореспонденції Федеративної Республіки Німеччини. Авторами проведено ретельне дослідження складу правопорушень, яке передбачає порушення таємниці кореспонденції згідно із Кримінальним кодексом цієї країни. Під час такого аналізу виявлено переваги та недоліки кримінальних норм цих держав. Значна увага у цьому дослідженні присвячувалася порівнянню українських норм кримінального права із нормами таких країн, як Грузія, Швейцарія, Швеція, Іспанія, Туреччина. Ці країни показали найвищий рівень захисту права людини на таємницю телефонних розмов, листування і спілкування. Це пояснюється тим, що швейцарське кримінальне законодавство є одним із найдосконаліших у Європі. Кримінально-правові норми Швеції та Іспанії найповніше захищають право людини на таємницю кореспонденції. У цих країнах вони охоплюють найважливіші сфери життя особи, а шведське законодавство ще й захищає її від посягань з боку державних органів. Унікальність законодавства Туреччини полягає в тому, що Кримінальний кодекс цієї країни дозволяє юридичним особам самостійно вибирати заходи із їхньої безпеки та самостійно регулювати таку діяльність. Наприкінці дослідження автори роблять висновок, що досвід цих держав є найоптимальнішим для запровадження в Україні, тому потребує більш детального опрацювання. In the article the authors investigated the peculiarities of criminal law protection of secrecy of correspondence in foreign countries and the structure of their criminal law. The study examines criminal law and constitutional norms that protect and guarantee the secrecy of correspondence of countries such as Poland, France, Germany, Georgia, Switzerland, Sweden, Spain and Turkey. The authors conducted a comparative analysis of the legislation of these states with Ukrainian criminal law. The article analyzed in detail the experience of Poland in this area, conducted a thorough analysis of Polish criminal law, its structure, the composition of offenses involving violations of the secrecy of correspondence, and more. In the article, the authors also analyzed the views of Polish scholars on this issue. The criminal legislation of France and Germany was also studied in detail. Examining the criminal law of France, the authors paid considerable attention to the structural features of the French Criminal Code, as well as problems that arise during the qualification of such acts. The differences between the criminal law protection of the right to secrecy of correspondence of the Federal Republic of Germany were analyzed in detail. The authors conducted a thorough study of the offenses that violate the secrecy of correspondence under the Criminal Code of this country. Such an analysis revealed the advantages and disadvantages of the criminal norms of these states. Considerable attention in this study was paid to the comparison of Ukrainian criminal law with the norms of countries such as Georgia, Switzerland, Sweden, Spain and Turkey. These countries have shown the highest level of protection of the human right to secrecy of telephone conversations, correspondence and communication. This is due to the fact that Swiss criminal law is one of the most advanced in Europe. The criminal law of Sweden and Spain most fully protect the human right to secrecy of correspondence. In these countries, they cover the most important areas of a person's life, and Swedish law also protects him from encroachment by public authorities. The uniqueness of Turkish law is that the Criminal Code of this country allows legal entities to choose their own security measures and independently regulate such activities. At the end of the study, the authors conclude that the experience of these countries is the best for implementation in Ukraine, so it needs more detailed study.Item Особливості складання досудової доповіді у кримінальному провадженні(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Гусак, А. П.; Husak, A.Наукову статтю присвячено актуальним проблемам дослідження процесуальних аспектів вирішення питання про складання досудової доповіді у кримінальному провадженні. Метою роботи є наукове дослідження практичних аспектів процесуального порядку вирішення питання про доручення складання досудової доповіді у кримінальному провадженні. Автором здійснено аналіз наукових праць із цього питання; розкрито поняття, зміст і значення досудової доповіді. Проаналізовано вітчизняне кримінальне процесуальне та кримінально-виконавче законодавство, розглянуто порядок складання досудової доповіді. Особливу увагу приділено дослідженню проблемних питань щодо впровадження досудової доповіді в Україні, які виникають на практиці під час доручення складання досудової доповіді; запропоновано шляхи їх вирішення. Нині для застосування досудової доповіді у кримінальному провадженні є труднощі, пов’язані зі швидкістю та якістю обігу документів між органами з питань пробації та судами щодо дотримання раціональних строків. Автор уважає, що невчасне подання досудової доповіді нівелює її призначення і можливість досягнення поставленої мети. Значний час витрачається на отримання органом пробації ухвали суду про доручення скласти досудову доповідь, а судом – на отримання підготовленої доповіді. Автор уважає, що для вирішення зазначеної проблеми доцільно створити систему електронного документообігу між судами та органами з питань пробації. Під час створення такої системи органи з питань пробації зможуть невідкладно розпочати роботу зі складення досудової доповіді, а суд, у свою чергу, зможе вчасно розпочати розгляд кримінального провадження. Автор згадує популярне нині поняття «діджиталізація» і пропонує застосувати його у сучасному судочинстві, наприклад, упровадження електронного документообігу між органами судової влади та органами служб пробації. The article is devoted to the study of the current state of pre-trial report compiling in the criminal proceeding by the representative of the probation body in Ukraine. The purpose of the article is to highlight the peculiarities, problems and technologies of pre-trial report compiling in criminal proceeding by the representative of the probation body. The author presents the analysis of the scientific works devoted to the problems of pre- trial report compiling in the criminal proceeding, defines the essence and the role of the pre-trial report in the criminal proceeding. A special attention is paid to the problems of implementation of a pre-trial report compiling in criminal proceeding in Ukraine, to the procedure for compiling a pre-trial report. The main problem in the procedure for compiling a pre-trial report in criminal proceeding is the inability to ensure a rapid and high-quality exchange of documents between courts and probation authorities and compliance with deadlines. The author claims that untimely submission of the pre-trial report by the representative of the probation body to the court eliminates the purpose and ability to achieve the intended purpose. The pre-trial report can influence the judge’s decision, the sentencing and the further fate of the juvenile offender. A lot of time is spent on getting a court decision on the order to make a pre-trial report by the probation authorities and the court to receive the prepared report. The author goes on to say that this problem can be solved by creating an electronic document management system between courts and probation authorities. The author mentions the concept of digitalization in litigation and suggests applying it to modern justice.Item Вчинення кримінального правопорушення у зв'язку із виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку як обставина, що обтяжує покарання(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Боровик, А. В.; Borovyk, A.У статті розкрито актуальні питання обставини, яка обтяжує покарання, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 67 КК України, – «вчинення кримінального правопорушення у зв'язку із виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку». Встановлено, що зазначена обставина може означати, що це кримінально протиправне діяння вчиняється: 1) з метою перешкоджання виконанню потерпілим службового або громадського обов'язку; 2) з мотивів помсти за виконання потерпілим службового або громадського обов'язку незалежно від часу, що минув із моменту виконання потерпілим обов’язку до моменту вчинення кримінального правопорушення через виконання потерпілим службового або громадського обов'язку; 3) під час виконання потерпілим службового або громадського обов’язку, переслідуючи інші мотиви чи мету. Аргументовано, що буквальне тлумачення положень п. 4 ч. 1 ст. 67 КК України дає підстави стверджувати, що потерпілим від кримінального правопорушення через виконання ним службового або громадського обов'язку може бути як сам потерпілий, який виконує службовий або громадський обов’язок, так і близькі до нього особи. Водночас із метою усунення підґрунтя для будь-яких спекуляцій під час правозастосування видається доцільним підтримати пропозицію про розширення потерпілих від кримінального правопорушення, про що йдеться у п. 4 ч. 1 ст. 67 КК України. Найбільш оптимальним терміном для цього видається термін «близька особа». Як зауважено в юридичній літературі, кримінально-правова природа – це термін, який охоплює визначення поняття (явища), його характерні ознаки і властивості, соціальну зумовленість, значення, мету, історію виникнення, становлення і розвитку, зміст, механізм правового регулювання, місце у системі кримінального права, відмінність від інших явищ, функції та підстави тощо [6, с. 433]. Звичайно, в межах цього дослідження неможливо звернути увагу на всі складники кримінально-правової природи. Тому слід зосередити увагу на кримінально-правовій характеристиці найважливіших для її правозастосування аспектах. Адже кримінально-правова характеристика, як слушно зауважують науковці, має значення не лише для кваліфікації кримінального правопорушення і призначення покарання, але і під час доказування [7, с. 64]. The article reveals topical issues of the circumstance aggravating the punishment provided by paragraph 4 of Part 1 of Article 67 of the Criminal Code of Ukraine, – “committing a criminal offense due to the performance of the victim’s official or public duty.” It is established that this circumstance may mean that this criminally illegal act is committed: 1) in order to prevent the victim from performing official or public duties; 2) on the grounds of revenge for the victim's performance of official or public duty, regardless of the time elapsed from the moment the victim performed his duty to the moment of committing a criminal offense in connection with the victim's performance of official or public duty; 3) during the performance of official or public duties by the victim, pursuing other motives or goals. It is argued that the literal interpretation of the provisions of paragraph 4 of Part 1 of Art. 67 of the Criminal Code of Ukraine gives grounds to claim that the victim of a criminal offense in connection with the performance of the victim's official or public duty may be the victim himself, who performs official or public duty, and his relatives. At the same time, in order to eliminate the basis for any speculation in law enforcement, it seems appropriate to support the proposal that the expansion of victims of criminal offenses referred to in paragraph 4 of Part 1 of Art. 67 of the Criminal Code of Ukraine. The most optimal term for this is the term “close person”. The legal literature states that criminal and law nature is a term that covers the definition of the concept (phenomenon), its characteristics and properties, social conditionality, meaning, purpose, history of origin, formation and development, content, mechanism of legal regulation, place in system of criminal and law nature, difference from other phenomena, functions and grounds, etc. [6, p. 433]. Of course, it is impossible to pay attention to all components of the criminal and law nature within the study. Therefore, we should focus on the criminal and law characteristics of the most important aspects of law enforcement. After all, the criminal and law characteristic,Item Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Андрушко, А. В.; Andrushko, A.У статті на підставі аналізу доступної емпіричної бази (300 матеріалів кримінальних проваджень) розроблено кримінологічну характеристику осіб, які вчинили торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації. Встановлено, що серед 401 засудженого за торгівлю людьми, вчинену з метою експлуатації людини, 332 особи (82,8%) засуджено за вчинення розглядуваного діяння з метою сексуальної експлуатації. З’ясовано, що поміж засуджених за торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації переважають жінки, яких 57,8%, тоді як осіб чоловічої статі лише 42,2%. Вік засуджених за розглядуване діяння, вчинене з метою сексуальної експлуатації, розподілився так: до 18 років – 0,9%, від 18 до 24 років – 12,3%, 25–29 років – 29,5%, 30–39 років – 31,3%, 40–49 років – 15,4%, 50–59 років – 6,6%, 60 років і старше – 3,9%. Встановлено, що для засуджених за торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації характерний високий рівень освіти: 20,5% мали вищу освіту, 5,8% – незакінчену вищу, 8% – середню технічну, 19,6% – середню спеціальну, 37% – повну загальну середню, 8% – неповну середню освіту, ще 0,9% не мали ніякої освіти. Переважна більшість (74,4%) засуджених за торгівлю людьми, вчинену з метою сексуальної експлуатації, ніде не працювала. Найманими працівниками були 13% засуджених за цей злочин, 5,7% займалися дрібною підприємницькою діяльністю, 4,2% були пенсіонерами, 2,7% – студентами вищих навчальних закладів. Серед засуджених за торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації у шлюбі перебували лише 29,5%, тоді як не мали сім’ї 70,5%. Поміж досліджуваної категорії осіб дітей на утриманні мали 41,9%. З’ясовано, що серед засуджених за торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації 88,6% були громадянами України, 11,1% – громадянами інших держав, 0,3% – біпатридами. Поміж іноземців, які вчинили вказаний злочин, найбільше громадян Росії – 37,8%. Серед засуджених за торгівлю людьми, вчинену з метою сексуальної експлуатації, мешканцями міст були 80,7%, сіл – 15,7%, селищ міського типу – 3,6%. Поміж засуджених за торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації судимості не мали 93,4%. 75,3% осіб, засуджених за цей злочин, вчинили його за попередньою змовою групою осіб, 14,8% – організованою групою. Одноособово вказане діяння вчинили 9,9% осіб. Встановлено, що особам, які вчинили торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації, притаманні такі негативні морально-психологічні риси, як прагнення до наживи й забезпечення власного благополуччя будь-якою ціною, егоцентризм, цинізм, емоційна холодність, нездатність співпереживати, а також підприємливість, енергійність, цілеспрямованість, організаторські здібності, вміння переконувати інших. The article on the basis of the analysis of the available empirical base (300 materials of criminal cases) develops the criminological profile of persons who committed human trafficking for the purpose of sexual exploitation. The article establishes that among 401 persons convicted for trafficking in human beings for the purpose of exploitation of humans, 332 persons (82,8%) were convicted for committing this act for the purpose of sexual exploitation. It was found that among persons convicted of trafficking for sexual exploitation 57,8% are women, while only 42,2% are male. The age of convicts for the act of trafficking for sexual exploitation is distributed as follows: up to 18 years – 0,9%, from 18 to 24 years – 12,3%, 25–29 years – 29,5%, 30–39 years – 31,3%, 40–49 years – 15,4%, 50–59 years – 6,6%, 60 years and older – 3,9%. The article finds that those convicted of trafficking for sexual exploitation are characterized by a high level of education: 20,5% have higher education, 5,8% – incomplete higher education, 8% – technical secondary, 19,6% – special secondary, 37% – complete general secondary education, 8% – incomplete secondary education, another 0,9% have no education. The vast majority (74,4%) of those convicted of trafficking in human beings for the purpose of sexual exploitation do not work anywhere. 13% of those convicted of this crime were employees, 5,7% were engaged in small business activities, 4,2% were retired, and 2,7% were students of higher educational institutions. Among those convicted of trafficking for sexual exploitation, only 29,5% were married, while 70,5% had no family. Among the investigated category of people, 41,9% had dependent children. The article finds that among those convicted of trafficking for sexual exploitation, 88,6% were citizens of Ukraine, 11,1% – citizens of other countries, 0.3% – bipatrids. Among foreigners who committed this crime, the largest number were Russian citizens – 37,8%. Among those convicted of trafficking for sexual exploitation, 80,7% were urban dwellers, 15,7% were rural residents, and 3,6% were small towns dwellers. Among persons convicted of trafficking for sexual exploitation 93,4% did not have a criminal record. 75,3% of persons convicted of this crime committed it by prior conspiracy by a group of persons, 14,8% – by an organized group. 9,9% of persons committed this act alone. It has been established that persons who committed a crime of human trafficking in human beings for the purpose of sexual exploitation possess such negative moral and psychological traits as the desire to make money and ensure their own well-being at any cost, egocentrism, cynicism, emotional coldness, inability to empathize, as well as entrepreneurship, energy, purposefulness, organizational skills, ability to persuade others.Item Стимулююче тарифоутворення як засіб адміністративно-правового регулювання відносин у сфері альтернативної енергетики(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Штода, Д. О.; Shtoda, D.Стаття присвячена дослідженню нормативної бази та надбань правової доктрини в царині правового забезпечення формування та застосування державою стимулюючого тарифоутворення у сфері альтернативної енергетики. Основна увага зосереджена на проблемних аспектах застосування «зеленого» тарифу, виявленні основних недоліків у правовому регулюванні цього засобу стимулювання та формулюванні пропозицій щодо їх вирішення. У результаті встановлено, що стимулююче тарифоутворення як засіб заохочення державою розвитку альтернативної енергетики має комплексний характер, поєднуючи господарсько-правове стимулювання, адміністративно-правове регулювання й інструмент реалізації принципу державного стимулювання альтернативної енергетики. Запропоновано залишити «зелений» тариф як спосіб державного регулювання сегменту альтернативної електроенергетики із такими застереженнями. Перше: до переліку суб’єктів, які мають право на цей спосіб стимулювання, обов’язково включити приватні домогосподарства; енергетичні кооперативи й інших споживачів, установлена потужність генеруючих установок яких не перевищує 150 кВт; виробників електроенергії з альтернативних джерел з потужністю установок до 1 МВт (малих учасників ринку альтернативної електроенергетики). Друге: не обмежувати існування «зеленого» тарифу початком 2030 року, оскільки альтернативна енергетика динамічно розвивається. «Зелений» тариф для тих суб’єктів, які використовуватимуть частину електричної енергії, отриманої з альтернативних джерел, на видобуток відновлювального водню, може стати додатковим стимулом для зацікавлення інвесторів у водневій енергетиці на початковому етапі передусім для покриття капітальних інвестицій. Винесено пропозицію відобразити згадане положення в Стратегії водневої енергетики України на період до 2030 року. The article is devoted to the study of the regulatory framework and acquisitions of legal doctrine in the field of legal support for the formation and application of state stimulating tariffs in the field of alternative energy. The main attention is focused on the problematic aspects of the application of the “green” tariff, identifying the main shortcomings in the legal regulation of this incentive and formulating proposals for their solution. As a result, it was established that stimulating tariff formation as a means of encouraging the development of alternative energy by the state is complex, combining economic and legal incentives, administrative and legal regulation and a tool for implementing the principle of state incentives for alternative energy. It is proposed to leave the “green” tariff as a way of state regulation of the segment of alternative electricity with the following caveats. Firstly: the list of entities eligible for this incentive must include private households; energy cooperatives and other consumers whose installed capacity of generating units does not exceed 150 kW; producers of electricity from alternative sources with a capacity of up to 1 MW (small participants in the alternative electricity market). Secondly: do not limit the existence of a “green” tariff in the beginning of 2030, as alternative energy is developing dynamically. The “green” tariff for those entities that will use part of the electricity obtained from alternative sources for the production of renewable hydrogen, may be an additional incentive for investors to be interested in hydrogen energy at an early stage. Primarily to cover capital investments. A proposal has been made to reflect the mentioned provision in the Hydrogen Energy Strategy of Ukraine for the period up to 2030.Item Поняття та перспективи розвитку цифровізації у сфері публічного управління(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Чорний, С. В.; Chornyi, S.У статті автором наведено поняття та визначені перспективи розвитку цифровізації У сфері публічного управління в Україні. Відзначено, що цифровізація має на меті не автоматизацію процесу діяльності, а зміну самого продукту, характеру та сутності системи діяльності, взаємодії, що кардинально відрізняє даний термін від автоматизації. Автоматизація має на меті покращення певної діяльності завдяки технічним можливостям, що змінює спосіб ведення справи. Водночас автоматизація сьогодні забуває нових характеристик, що з’єднує її потрохи із цифровізацією. Автором запропоновано розуміти цифровізацію як системний метод, що ґрунтується на загальній автоматизації та реалізується шляхом запровадження цифрових технологій у роботу підприємств, установ та компаній, з метою пришвидшення взаємообміну, надання сервісних послуг, захищення інформації, доступності до ресурсів та, головне, підвищення ефективності їхньої роботи. Визначено, що цифровізація публічної адміністрації передбачає застосування стратегічних технологій публічного адміністрування, як-от: упровадження «цифрового» робочого місця; публічна адміністрація потребує нових методів виявлення та розуміння потреб і бажань громадян; використання соціальних мереж та комунікацій для їхнього активного залучення до політичних процесів; забезпечення можливості громадянам долучатися на їхніх власних умовах; підтримка персоналізації тощо; доступ до інформаційних баз як інструменту оцінки та контролю роботи влади та держави; штучний інтелект не обмежений у сприйнятті декількома показниками, допомагає обробляти тисячі параметрів і обирати оптимальні рішення; електронна ідентифікація громадян (е-ID); державні установи орієнтовані на одночасне поліпшення якості послуг, оптимізацію кількості службовців та зменшення витрат; це технологія розподіленої однорангової мережі загального користування, що може зберігати інформацію про транзакції (правочини) на постійній основі і без можливості її зміни, яка захищена криптографічними засобами, має назву «блокчейн»; використання «великих даних»; застосування публічною адміністрацією технологій «розумні» машини та засоби. In this article, the author presents the concept and identified prospects for the development of digitalization in the field of public administration in Ukraine. It is noted that digitalization does not aim to automate the process of activity, but to change the product itself, the nature and essence of the system of activity, interaction, which radically distinguishes this term from automation. Automation aims to improve certain activities due to technical capabilities, which changes the way things are done. At the same time, automation today is forgetting new features that connect it little by little with digitalization. The author proposes to understand digitalization as a system method based on general automation and implemented through the introduction of digital technologies in enterprises, institutions and companies, in order to accelerate exchange, provide services, protect information, access resources and most importantly increase their efficiency. It is determined that the digitalization of public administration involves the use of strategic technologies of public administration: the introduction of “digital” workplace; public administration needs new methods of identifying and understanding the needs and desires of citizens; use of social networks and communications for their active involvement in political processes; providing opportunities for citizens to join on their own terms; personalization support, etc.; access to information databases as a tool for evaluating and monitoring the work of government and the state; artificial intelligence is not limited in the perception of several indicators and helps to process thousands of parameters and choose the best solutions; electronic identification of citizens (e-ID); government agencies focused on improving the quality of services, optimizing the number of employees and reducing costs; it is a technology of distributed peer-to-peer public network that can store information about transactions (transactions) on a permanent basis and without the possibility of its change, and which is protected by cryptographic means, is called a blockchain; use of “big data”; the use of “smart” machines and tools by the public administration.Item Технічний аспект механізму державної реєстрації речових прав на нерухоме майно(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Томчук, Г. О.; Tomchuk, H.У статті розглянуто технічний аспект механізму державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також його технічний бік, визначений законодавством. Під час учинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно варто приділяти увагу алгоритму ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На законодавчому рівні встановлено підстави для виникнення, зміни та припинення права власності на нерухоме майно, що підтверджує юридичний факт належності такого майна. Проте зазначений факт повинен буди правильно відображений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щоб у майбутньому в суб’єктів зазначених правовідносин не виникало сумніву щодо офіційного визнання і підтвердження такого державою факту. Шляхом нормативно-догматичного, системно-структурного та логіко-юридичних методів автором було проаналізовано алгоритм дій державного реєстратора. Зазначений аналіз здійснено не лише в аспекті офіційного визнання та підтвердження на підставі правовстановлюючих документів державного факту виникнення, переходу, припинення права власності, а й в аспекті технічного ведення Державного реєстру прав. На підставі чого можна стверджувати, що суб’єкти, уповноважені здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, зобов’язані не лише встановлювати законність та здійснювати реєстраційні дії, а й технічно правильно користуватись та вносити достовірні відомості до Державного реєстру прав. Технічна помилка під час учинення будь-якої реєстраційної дії, спрямованої на реєстрацію права власності або обтяження, веде до вагомих наслідків для всіх суб’єктів державної реєстрації. Отже, завдяки цьому дослідженню розглянуто технічну складову частину механізму державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в Державному реєстрі прав. А також визначено поняття «механізм» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Запропоновано вдосконалення чинного законодавства України, яке покликано здійснювати регулювання правовідносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. This article is about a technical aspects of the mechanism of the state registration of a real property right, and about its technical side which is defined by legislatives. During the studying of state registration of real property rights, it should focus on an algorithm of managing the State register of a real property rights. At the legal level was established a basis for emergency, changes and termination of property rights for real state, which is confirm the fact of legal owning such property. However, the mentioned fact should be correct displayed in the State register of a real property rights, enough the subjects of the mentioned rights don’t emerge doubts about official recognition and confirmation such government fact in a future. By normative-dogmatic, system-structural andlogical-legal methods, the author analyzed the algorithm of actions state registrar. This analysis was carried out not only in terms of official recognition and confirmation on the basis of legal documents of the state of origin, transfer, termination of ownership, but also in terms of technical maintenance of the state register of rights. Based on what, it can be argued hat the subjects authorized to carry out state registration of real property rights are obliged not only to establish legality and registration, but also technically correct use and enter reliable information in the state register of Rights. A technical mistake in the performance of any registration action aimed at the registration of ownership or encumbrance, leads to significant consequences for all subjects of state registration. Thus, thanks to this study, the technical component of the mechanism of state registration of real property rights in the State Register of Rights is considered. Also, the concept of “mechanism” of state registration of real rights to immovable property is provided. It is proposed to improve the current legislation of Ukraine, which is designed to regulate legal relations in the field of state registration of real rights to immovable property.Item Теоретико-правова характеристика напрямів та видів сфери аквакультури(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Талдонова, К. Г.; Taldonova, K.У науковій статті схарактеризовано напрями та види сфери аквакультури. Відзначено, що аквакультура має розгалужену структуру та системний зміст. Класифікація видів аквакультури дає можливість не лише узагальнити наявну інформацію про види, а й відкриває особливості окремих видів аквакультури щодо їх дослідження та внесення пропозицій щодо вдосконалення їх публічного адміністрування. Аргументовано, що, спираючись на методи пізнання, класифікацію щодо сфери аквакультури, необхідно зазначити, що аквакультура за напрямами розподіляється на: – товарну – вирощування товарної риби та її реалізація; – відтворення водних біоресурсів – діяльність суб’єктів аквакультури, що пов’язана із вселенням у водні об’єкти гідробіонтів для відновлення їхніх популяцій та поповнення запасів риби; – надання рекреаційних послуг – діяльність, пов’язана з організацією відпочинку громадян, надання права спортивного та любительського рибальства, зелений туризм тощо [1]. Доведено, що напрями сфери аквакультури – це цілеспрямована реалізація поставлених завдань щодо створення, перероблення та реалізації об’єктів аквакультури з метою задоволення продовольчих потреб суспільства даним видом продукції. Охарактеризовано зміст напрямів та види сфери аквакультури, як-от: товарна аквакультура (означає зміст і особливості розведення, зокрема й вирощування, водних біоресурсів у напіввільних умовах або штучно створеному середовищі, їх видобутку (вилов) із подальшою реалізацією уловів водних біоресурсів); відтворення водних біоресурсів (проводиться шляхом розведення, вселення, переселення водних біоресурсів); рекреаційні послуги (будь-яка діяльність чи вигода, яку надають клієнтові на спеціалізованих територіях поза місцем його постійного проживання, і у вільний від роботи час, щоб відновити його фізичні та психологічні сили, задовольнити спортивні, оздоровчі, пізнавальні інтереси тощо); випасна аквакультура (в озерах, ріках та водосховищах являє собою найбільш економічний метод одержання рибної продукції завдяки використанню штучної кормової бази, сонячної енергії, круговороту речовин тощо); індустріальна аквакультура (відтворення та нагул цінних видів риб у водоймах-охолоджувачах, садкових та басейнових рибних господарствах; вирощування риби в системах із зворотним водопостачанням); марикультура, рекреаційна аквакультура та декоративна (направлена на вирощування водних тварин і рослин для прикраси невеликих природних і штучних водойм). This scientific article describes the directions and types of aquaculture. It is noted that aquaculture has a branched structure and systemic content. The classification of aquaculture species makes it possible not only to summarize existing information about their species, but also reveals the features of certain species of aquaculture for their research and, accordingly, make suggestions for improving their public administration. It is argued that, based on the methods of cognition, classification in the field of aquaculture, it should be noted that aquaculture by areas is divided into: – commodity – cultivation of commercial fish and its sale; – reproduction of aquatic bioresources – activities of aquaculture entities related to the introduction of aquatic organisms into water bodies to restore their populations and replenish fish stocks; – provision of recreational services – activities related to the organization of recreation, granting the right to sport and recreational fishing, green tourism, etc. It is proved that the directions of aquaculture are purposeful realization of the set tasks on creation, processing and realization of objects of aquaculture for the purpose of satisfaction of food needs of a society by this kind of production. The content of directions and types of aquaculture are characterized: commodity aquaculture (means the content and features of breeding, including cultivation, aquatic bioresources in semi-free conditions or artificially created environment, their production (catch) with the subsequent sale of catches of aquatic bioresources); reproduction of aquatic bioresources (carried out by breeding, resettlement, resettlement of aquatic bioresources); recreational services (any activity or benefit provided to the client in specialized areas outside his place of residence and in his free time to restore his physical and psychological strength, satisfy sports, health, cognitive interests, etc.); grazing aquaculture (in lakes, rivers and reservoirs is the most economical method of obtaining fish products through the use of artificial feed, solar energy, the cycle of substances, etc.); industrial aquaculture (reproduction and feeding of valuable fish species in cooling reservoirs, ponds and swimming pools; fish farming in systems with return water supply); mariculture, recreational aquaculture and ornamental (aimed at growing aquatic animals and plants to decorate small natural and artificial ponds).Item Судовий захист іноземців та осіб без громадянства(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Світличний, О. П.; Svitlychnyi, O.Судовий захист прав і свобод та законних інтересів – це один із видів державного захисту іноземців та осіб без громадянства. Важливу роль у судовому захисті особи належить імперативним нормам Конституції України, згідно зі статтею 8 Конституції, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Право на судовий захист установлено статтею 55 Конституції України, відповідно до якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному, зокрема й іноземцям та особам без громадянства, гарантується судовий захист їхніх прав і свобод. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їхні права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Доведено, що, окрім Основного закону, у якому закріплено основні права і свободи людини, гарантії їх реалізації та юридичні засоби захисту, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір і будь-яке кримінальне обвинувачення (ч. 3 ст. 124 Конституції України), інші законодавчі акти, зокрема, вітчизняне процесуальне адміністративне, цивільне, господарське, кримінальне законодавство гарантує захист прав і свобод та законних інтересів іноземців і осіб без громадянства в судах, що є важливим показником механізму правового забезпечення, демократичності та соціальної спрямованості української держави. Акцентується увага на тому, що правовий захист іноземців та осіб без громадянства закріплений і в міжнародних угодах, ратифікованих Україною, а тому ніхто з іноземців і осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, не тільки не може бути позбавлений права на звернення до суду, але й видворений за межі України без рішення суду. Judicial protection of rights and freedoms and legitimate interests is one of the types of state protection of foreigners and stateless persons. An important role of judicial protection of a person belongs to the imperative norms of the Constitution of Ukraine, according to Article 8 of the Constitution recourse to the court to protect the constitutional rights and freedoms of man and citizen directly on the basis of the Constitution of Ukraine is guaranteed. The right to judicial protection is established by Article 55 of the Constitution of Ukraine, according to which the rights and freedoms of man and citizen are protected by the court. This means that everyone, including foreigners and stateless persons, is guaranteed judicial protection of their rights and freedoms. The court may not refuse justice if a citizen of Ukraine, a foreigner, a stateless person believes that their rights and freedoms have been violated or are being violated, obstacles to their realization have been created or are being created or other violations of rights and freedoms are being violated. The court’s refusal to accept claims and other applications, complaints filed in accordance with applicable law, is a violation of the right to judicial protection, which according to Article 64 of the Constitution of Ukraine can not be limited. It is proved that in addition to the Basic Law, which enshrines fundamental human rights and freedoms, guarantees of their implementation and remedies, the jurisdiction of courts extends to any legal dispute and any criminal charge (Part 3 of Article 124 of the Constitution of Ukraine), other legislative acts, in particular, domestic procedural legislation (administrative, civil, economic, criminal) guarantee protection of rights and freedoms and legitimate interests of foreigners and stateless persons in courts, which is an important indicator of the mechanism of legal security, democracy and social orientation of the Ukrainian state. It is emphasized that the legal protection of foreigners and stateless persons is enshrined in international agreements ratified by Ukraine, and therefore none of the foreigners and stateless persons staying in Ukraine legally can not only be deprived of the right to go to court, but also expelled from Ukraine without a court decision.Item Матеріальна відповідальність публічної адміністрації в Україні: історія становлення й сучасний стан розвитку(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo; Кравченко, Михаил ГеоргиевичСтаття присвячена історії становлення й визначенню сучасного стану розвитку інституту матеріальної відповідальності публічної адміністрації в Україні. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові та спеціально-правові методи наукового пізнання, а саме: історичний, структурно-системний і порівняльно-правовий. Такий підхід дав змогу комплексно проаналізувати предмет дослідження. Теоретичною та прикладною базою наукової статті став аналіз профільного законодавства України та ФРН, а також праць вітчизняних і німецьких учених, присвячених історії становлення й сучасному стану розвитку інституту матеріальної відповідальності публічної адміністрації. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що історію становлення й розвитку інституту матеріальної відповідальності публічної адміністрації в Україні хронологічно можна поділити на два періоди: а) до 90-х років ХХ століття; б) після 90-х років ХХ століття. Фактично формування цього інституту загального адміністративного права в Україні почалося після проголошення її незалежності й узяття на підставі міжнародних (загальноєвропейських) угод обов’язку щодо формування механізмів відповідальності держави за результати своєї діяльності перед приватною особою. В Україні інститут матеріальної відповідальності публічної адміністрації перед приватною особою остаточно не сформувався. Незважаючи на існування розгалуженої системи норм, які визначають підстави такої відповідальності й закріплені на рівні Конституції України, ЦК України та спеціальних законів України, що регламентують діяльність окремих суб’єктів публічної адміністрації, немає чітко визначеного механізму позасудового відшкодування такої шкоди. Єдиним функціонуючим сьогодні способом відшкодування такої шкоди є звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному в ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України. Необхідне ґрунтовне реформування цього інституту загального адміністративного права. На наш погляд, таке реформування можна здійснити через прийняття спеціального закону про матеріальну відповідальність держави. Він повинен визначити механізм реалізації конституційно закріпленого права приватних осіб на державну компенсацію. Для формування концепції цього закону можна було б узяти Staatshaftungsrech (Федеральний закон про відповідальність держави). The article is devoted to the study of the history of formation and determination of the current state of development of the institution of material responsibility of public administration in Ukraine. The research methodology consisted of general scientific and special legal methods of scientific cognition, in particular the historical, structural-systemic and comparative-legal method of research. This approach is a complex- dependent grounds and conditions for the exercise of this right by individuals. The study analyzed the legislation of Ukraine as well as the work of domestic and German scholars on the grounds and conditions of this right of individuals. As a result of the study, the following conclusions can be drawn: The history of formation and development of the institution of material responsibility of public administration in Ukraine can be chronologically divided into two periods: a) to the 90s of the twentieth century and b) after the 90s of the twentieth century. In fact, the formation of this institution of General Administrative Law in Ukraine began after the declaration of its independence and the commitment at the level of international (European) agreements on the formation of mechanisms of state responsibility for the results of its activities to the individual. In Ukraine, the institution of material responsibility of public administration to an individual has not been finally formed. Despite the existence of an extensive system of norms that determine the grounds for such liability and enshrined in the Constitution of Ukraine, the Civil Code of Ukraine and special laws of Ukraine governing the activities of individual public administration entities, there is no clearly defined mechanism for out-of-court compensation. The only functioning, today, way to compensate for such damage is to apply to the administrative court in the manner prescribed in Part 5 of Art. 21 Code of Administrative Procedure of Ukraine. It is necessary to thoroughly reform this institution of General Administrative Law. In our opinion, such reform can be carried out through the adoption of a special law on state liability. It must determine the mechanism for exercising the constitutionally enshrined right of individuals to state compensation. To form the concept of this law could take the Staatshaftungsrech (Federal Law on State Responsibility).Item Інформаційне право України(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Коваленко, Л. П.; Kovalenko, L.Розкриваються поняття «гармонізація законодавства», «цифрова трансформація», «захист прав людей», «європейське право», «цифрові технології», «цифрові права людей», «цифрові послуги», «цифрова освіта», «право на доступ до мережі інтернет». Пропонуються авторські дефініції наведених правових категорій. Значна увага приділяється з’ясуванню системи, функцій, принципів інформаційного права, визначаються їх зміст і класифікація. Наводяться аргументи на корить того, що найбільш витриманими в теоретичному плані й найбільш придатними для української системи правового забезпечення функціонування національного інформаційного суспільства є прийняття Інформаційного кодексу України. Статтю присвячено проблемам гармонізації національного інформаційного законодавства в епоху цифрової трансформації суспільства з європейським правом щодо інформаційної сфери. Визначено теоретичні проблеми гармонізації законодавства України з європейським правом в інформаційній сфері. Обґрунтовано систему заходів, функції та принципи гармонізації національного законодавства в епоху цифрової трансформації суспільства з європейським правом в інформаційній сфері. Названо етапи гармонізації законодавства України з європейським правом в інформаційній сфері. У зв’язку із цим окреслюються концептуальні підходи до розвитку законодавства в інформаційній сфері, указуються конкретні пропозиції щодо його вдосконалення. Уточнюються система, завдання, функції й повноваження суб’єктів інформаційного права, напрями їх взаємодії та шляхи підвищення ефективності інформаційного законодавства і практики його застосування. Здійснено порівняльний аналіз законодавчого регулювання прав людей в епоху цифрової трансформації в Україні й у зарубіжних державах, на підставі чого опрацьовано пропозиції щодо можливостей використання зарубіжного досвіду в законотворчій діяльності держави. The concepts of harmonization of legislation, digital transformation, protection of human rights, European law, digital technologies, digital human rights, digital services, digital education, the right to access the Internet are revealed. Author's definitions of the given legal categories are offered. Much attention is paid to clarifying the system, functions, principles of information law, determine their content and classification. Arguments are made that the adoption of the Information Code of Ukraine is the most theoretically sound and the most suitable for the Ukrainian system of legal support for the functioning of the national information society. The article is devoted to the problems of harmonization of national information legislation in the era of digital transformation of society with European law in the field of information. Theoretical problems of harmonization of the legislation of Ukraine with the European law in the information sphere are defined. The system of measures, functions and principles of harmonization of national legislation in the era of digital transformation of society with European law in the information sphere is substantiated. The stages of harmonization of the legislation of Ukraine with the European law in the information sphere are named. In this regard, the conceptual approaches to the development of legislation in the information sphere are outlined, specific proposals for its improvement are indicated. The system, tasks, functions and powers of subjects of information law, directions of their interaction and ways of increase of efficiency of information legislation and practice of its application are specified. The comparative analysis of legislative regulation of human rights in an epoch of digital transformation in Ukraine and abroad proposals on the possibilities of using foreign experience in the legislative activity of the state.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »