Місце судової нормотворчості в механізмі правового регулювання
No Thumbnail Available
Date
2026
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Abstract
У статті обґрунтовано актуальність дослідження, яка зумовлена динамічними змінами в національній правовій системі та необхідністю переосмислення ролі судової влади. Автор зазначає, що в умовах глобалізації та інтеграції України до європейського правового простору традиційне розуміння суду як виключно правозастосовного органу стає недостатнім. Підкреслюється, що ігнорування реального впливу судових рішень на правове поле створює розрив між правовою доктриною та юридичною практикою. Розглядається діалектична природа становлення судової влади, де кожен етап розвитку постає як новий виток спіралі, що вдосконалює форми та процедурні межі участі судів у формуванні правових стандартів. Проаналізовано сутність судової нормотворчості як «побічного продукту» теорії поділу влади. Доводить, що повноваження вищих судових інстанцій звертатися до загальних принципів права при виявленні лакун у законодавстві породжує феномен «суддівського права» (judge-made law). Акцентується увага на тому, що така діяльність не суперечить принципу поділу влади, а навпаки, виступає необхідним елементом системи стримувань і противаг, що забезпечує стабільність правової системи при нормативних колізіях. Акцентується увага на функціональному аналізі діяльності вищих судових органів України. Детально розглядається роль Верховного Суду у забезпеченні єдності правозастосування через правові висновки та Конституційного Суду як «негативного законодавця». Визначається, що сучасна судова діяльність має комплексний характер, поєднуючи в собі інтерпретаційні, квазіпрецедентні та правотворчі аспекти, що дозволяє судам фактично «добудовувати» право у відповідність до запитів сучасного суспільства. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення механізму правового регулювання. Автор наголошує на необхідності офіційної легітимації судової нормотворчості шляхом розширення повноважень Верховного Суду, зокрема надання йому права законодавчої ініціативи. Підсумовується, що перехід від консервативного позитивізму до визнання судового прецеденту в межах закону є інноваційним кроком до розбудови правової держави, де пріоритетом є ефективний захист прав людини та адаптивність права до викликів часу.
The article substantiates the relevance of the study, which is caused by dynamic changes in the national legal system and the need to rethink the role of the judiciary. The author notes that in the context of globalization and Ukraine’s integration into the European legal space, the traditional understanding of the court as an exclusively law enforcement body is becoming insufficient. It is emphasised that ignoring the real impact of court decisions on the legal field creates a gap between legal doctrine and legal practice. The dialectical nature of the formation of the judiciary is considered, where each stage of development appears as a new turn of the spiral, improving the forms and procedural limits of the courts’ participation in the formation of legal standards. The essence of judicial rule-making as a «by-product» of the theory of separation of powers is analysed. It is argued that the power of higher courts to refer to general principles of law when identifying gaps in legislation gives rise to the phenomenon of «judge-made law». It is emphasised that such activity does not contradict the principle of separation of powers, but rather is a necessary element of the system of checks and balances that ensures the stability of the legal system in the event of regulatory conflicts. Attention is focused on a functional analysis of the activities of the higher judicial bodies of Ukraine. The role of the Supreme Court in ensuring the unity of law enforcement through legal conclusions and the Constitutional Court as a ‘negative legislator’ is considered in detail. It is determined that modern judicial activity is complex in nature, combining interpretative, quasi-precedential and law-making aspects, which allows courts to effectively «build» the law in accordance with the demands of modern society. Proposals for improving the legal regulation mechanism have been formulated. The author emphasises the need for official legitimisation of judicial rule-making by expanding the powers of the Supreme Court, in particular by granting it the right of legislative initiative. It is concluded that the transition from conservative positivism to the recognition of judicial precedent within the law is an innovative step towards building a state governed by the rule of law, where the priority is the effective protection of human rights and the adaptability of law to the challenges of the times.
Description
Keywords
нормотворчість, судова влада, право, правотворчість, судовий розгляд, судовова нормотворчість, система права, судова норма, rule-making, judicial power, law, law-making, judicial proceedings, judicial rule-making, legal systems, judicial norms
Citation
Кобко-Одарій В. С. Місце судової нормотворчості в механізмі правового регулювання / Кобко-Одарій В. С. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : Вид. дім «Гельветика», 2026. – № 1. – С. 32–38.