Зміст та часові координати захисту права, яке набуває добросовісний суб’єкт при отриманні речі від неповноважного відчужувача
No Thumbnail Available
Date
2022
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавничий дім «Гельветика»
Abstract
Ця стаття присвячена дослідженню актуального питання про правовий статус особи, котра
добросовісно набула майно у неповноважного традента і продовжує утримувати його. Яке право при цьому отримує окупант. В наукових працях уже не є актуальним питання, що взагалі ніякого повноваження
не набувається, бо той, хто передав річ, не мав на це права. Сьогодні дослідники єдині, що набувач отримує право, але існують принципові розбіжності щодо змісту його: одні наполягають, що набувається власність, інші доводять, що то є право на безтитульне володіння. Автор підтримує концепцію, за якою у разі,
коли майно вибуло з володіння власника без дефекту його волі (не було вкрадене чи загублене тощо) добра
совість набувача є тим чинником, який зумовлює перехід до нього власності в момент передачі речі. Розвиваючи цю тезу, доводиться, що віндикаційний процес у такому випадку не є належним способом захисту
втраченого володіння, бо позивач вже на час розгляду спору не є його суб’єктом. Адже ст. 330 ЦК чітко каже,
що добросовісний набувач отримує власність на майно від неповноважного традента вже в момент його передачі. Відтак заперечення проти віндикації мають значення як аргумент про наявність права у відповідача і відсутність його у позивача, а не є фактором, що обумовлює відібрання майна чи залишення його у окупанта. При
пред’явленні віндикаційного позову у такому разі набувач, всупереч поширеній у літературі та правозастосовній
практиці думці, має посилатися на свою добру совість, застосовуючи правило статті 330 ЦКУ, а не ст. 388 ЦКУ.
Таким чином, він протиставлятиме вимозі про витребування майна своє право власності, і позивачеві суд повинен
відмовити саме в силу відсутності у нього того повноваження, за захистом якого він звернувся. Також у роботі
спростовується доктринальна парадигма стосовно того, що набувач отримує право володіння, що може перетворитися у власність тільки після відмови суду у віндикації. Основним недоліком такої правової побудови є те, що
поза регулюванням залишається належність права власності у випадку, якщо віндикаційний позов взагалі не буде
пред’явлений. В такому разі, якщо слідувати коментованому правилу, наявність у добросовісного набувача права
власності та момент його виникнення буде залежати від існування такого позову.
This article is devoted to the study of the topical issue of the legal status of a person who in good faith
has acquired property from an unauthorized third party and continues to maintain it. What right does the occupier
get? In scientific works, the question that no authority is acquired at all is no longer relevant, because the one who
transferred the thing did not have the right to do so. Today, researchers agree that the acquirer receives the right,
but there are fundamental disagreements about its content: some insist that ownership is acquired, others prove
that it is the right to untitled possession. The author supports the concept that, in the event that the property left the
owner’s possession without a defect of his will (it was not stolen or lost, etc.), the good conscience of the acquirer
is the factor that determines the transfer of ownership to him at the time of the transfer of the thing. Developing
this thesis, it is proved that the vindication process in such a case is not a proper way to protect the lost possession,
because the plaintiff is not its subject at the time of the dispute. After all, Art. 330 of the Civil Code clearly states
that a bona fide acquirer receives ownership of property from an unauthorized third party at the moment of its
transfer. Therefore, objections to vindication are important as an argument that the defendant has a right and the
plaintiff does not have it, and is not a factor determining the taking of property or leaving it with the occupier. When presenting a vindication claim in such a case, the acquirer, contrary to the opinion widespread in the literature and
law enforcement practice, must refer to his good conscience, applying the rule of Article 330 of the Civil Code, and
not Art. 388 of the CCU. Thus, he will oppose the demand for the claim of property with his right of ownership, and
the court should refuse the claimant precisely because he does not have the authority for the protection of which
he applied. Also, the work refutes the doctrinal paradigm regarding the fact that the acquirer receives the right of
possession, which can turn into ownership only after the court refuses to vindicate. The main disadvantage of such a
legal construction is that the property right remains outside the regulation in the event that a vindication claim is not
filed at all. In such a case, if the commented rule is followed, the availability of the bona fide acquirer of the right of
ownership and the moment of its occurrence will depend on the existence of such a claim.
Description
Keywords
добра совість окупанта, віндикація, колізія позовів, good conscience of the occupier, vindication, conflict of claims
Citation
Гуйван П. Д. Зміст та часові координати захисту права, яке набуває добросовісний суб’єкт при отриманні речі від неповноважного відчужувача / Гуйван П. Д. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Одеса : Вид. дім «Гельветика», 2022. – № 4. – С. 31–37.