Саморегулівні організації як суб’єкти децентралізованого регулювання цивільних відносин
No Thumbnail Available
Date
2021
Authors
Васильєв, В. В.
Vasyliev, V.
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавничий дім «Гельветика»
Abstract
Статтю присвячено розгляду концепції саморегулівних організацій як суб'єктів децентралізованого регулювання цивільних відносин. Проблеми децентралізованого регулювання цивільних відносин
саморегулівними організаціями досліджено автором у контексті макро- і мікромоделі впорядкування таких
відносин відповідними організаціями.
Під час розгляду макромоделі автором проаналізовано проблему сфер застосування конструкції саморегулівної організації, а також проблему делегування саморегулівній організації функцій державних органів.
Водночас під час розгляду мікромоделі впорядкування цивільних відносин саморегулівними організаціями автор концентрується на визначенні особливостей функціонування такої організації, зокрема специфіки
прийняття нею рішень і надання рішенням юридичної сили.
Автор дійшов висновку, що організації виступають суб’єктами саморегулювання цивільних відносин
у традиційному розумінні останнього як процесу упорядкування суспільних зв’язків, які складаються між
юридично рівними суб’єктами самими цими суб’єктами, лише у випадку відповідності порядку їхньої діяльності певним вимогам. Зокрема, організація виступає суб’єктом саморегулювання цивільних відносин лише
в тому випадку, коли порядок прийняття нею рішень містить волевиявлення учасників такої організації, яке
прямо впливає на характер рішення, що приймається. Водночас таке рішення може прийнятись у безпосередній або у делегованій формах. Перша з них характеризується впорядкуванням відносин учасниками саморегулівної організації самостійно і прямо через конструкцію загальних зборів. У свою чергу, делегована форма
саморегулювання передбачає його здійснення органами управління саморегулівної організації в оперативному порядку в межах повноважень, делегованих їм загальними зборами учасників саморегулівної організації.
Обґрунтовано, що не є саморегулівною за своєю природою організацією, яка хоч і відноситься до такого
виду законом або іншим нормативно-правовим актом, однак органи її управління не формуються учасниками
такої організації. Водночас їхні рішення приймаються без визначального волевиявлення її учасників (якщо
учасники не наділені правом брати участь в ухваленні таких рішень або їхнє волевиявлення має дорадчий
характер). Окрім того, є саморегулівною організація, котра хоч і створюється учасниками цивільних правовідносин, складених у певній сфері суспільних зв’язків, проте їхні рішення не мають обов’язкового характеру та є дорадчим волевиявленням.
The article deals with the concept of self-regulatory organizations as the subjects of decentralized
regulation of civil relationships. The problem of decentralized regulation of civil relationships by self-regulatory
organizations is researched by the author in the context of macro and micro models of regularization of such
relationships by appropriate organizations.
Attending to the macro model the author analyzes the problem of spheres of implementation the construct of self-
regulatory organization as well as the problem of delegation the state functions to the self-regulatory organization.
At the same time attending to the micro model of regularization of civil relationships by self-regulatory
organizations the author concentrates on determination the features of functioning of such organization, especially
of the order of decision-making and giving them legal validity.
It is concluded that organization can be recognized as subject of self-regulation of civil relationships in traditional
understanding of self-regulation as the process of regularization of relationships, arising between juridically equal persons by these person themselves, only if appropriate organization meet some requirements. In particular
organization is the subjects of self-regulation of civil relationships when the order of its decision-making provides
the will expression of the members of such organization which influence the decision directly. Such decision can
be adopted directly or by delegation. The direct form of decision-making means that the members of organization
adopt the decision by themself for example at general meeting. At the same time delegation provides the decision-
making by the bodies of self-regulatory organization operationally according to power delegated to such bodies by
the members of self-regulatory organization.
It is substantiated that organization cannot be recognized as self-regulatory by its nature even if it recognized as
self-regulatory by legislation in case when governing bodies of such organization are formed without participation
of its members and at the same time decisions of such bodies are taken without determinative will of such members
(for example when members are not empowered for decision-making or their will expression is consultative). Also
organization cannot be recognized as self-regulatory when it was created by the participants of civil relationships
aroused in appropriate sphere but when their decisions are not obligatory but consultative.
Description
Keywords
саморегулювання, саморегулівні організації, договірне саморегулювання, корпоративне саморегулювання, делегування, self-regulation, self-regulatory organizations, contractual self-regulation, corporate self-regulation, delegation
Citation
ильєв В. В. Саморегулівні організації як суб’єкти децентралізованого регулювання цивільних відносин / Васильєв В. В. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана», Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Одеса : Вид. дім «Гельветика», 2021. – № 4. – С. 88–93.