Адміністративно-правові засади безперервного професійного розвитку медичних працівників в Україні
No Thumbnail Available
Files
Date
2026
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління»
Abstract
В даній статті визначено, що адміністративно-правові засади безперервного професійного розвитку медичних працівників в Україні мають конституційне підґрунтя, оскільки реалізація гарантій, закріплених у ст. 49 Конституції України, об’єктивно залежить від наявності компетентних і професійно підготовлених кадрів. Безперервний професійний розвиток у цьому зв’язку слід розглядати як інструмент забезпечення публічного інтересу - доступності, ефективності та якості медичної допомоги, а не як суто освітню діяльність.
Відзначено, що нормативна архітектура безперервного професійного розвитку сформована на рівні Основ законодавства України про охорону здоров’я (Розділ X), де встановлено: а) кваліфікаційні передумови доступу до професійної діяльності (ст. 74); б) обов’язок здійснювати безперервний професійний розвиток та делегування Кабінету Міністрів України й МОЗ повноважень щодо деталізації процедур, реєстрації провайдерів і заходів БПР (ст. 75); в) поєднання безперервного професійного розвитку як права та обов’язку медичних працівників із вимогами професійної етики й безперервного оновлення знань, у тому числі цифрових компетентностей (ст.ст. 77–78). Така модель відображає державно-управлінський характер БПР як елементу публічного адміністрування.
Підзаконний рівень регулювання є системоутворюючим для практичної реалізації безперервного професійного розвитку. Положення, затверджене постановою КМУ № 725, конкретизує засади функціонування системи безперервного професійного розвитку, визначає форми заходів, механізми обліку результатів (кредити/бали/реєстри), суб’єктний склад (працівники, роботодавці, провайдери, органи управління) та спрямоване на забезпечення публічного інтересу. Водночас наказ МОЗ № 650 (16.04.2025) інституціоналізує безперервний професійний розвиток як юридично значущий факт у межах атестаційного провадження, трансформуючи професійний розвиток із добровільної практики в обов’язковий елемент адміністративно-правового статусу медичного працівника.
Акцентовано увагу, що цифровий компонент безперервного професійного розвитку набуває визначального значення, оскільки Порядок функціонування електронної системи забезпечення безперервного професійного розвитку працівників сфери охорони здоров’я створює єдиний державний інформаційний ресурс для обліку, накопичення та верифікації результатів професійного розвитку, ведення портфоліо та реєстрації провайдерів/заходів. Електронізація підвищує прозорість і підзвітність системи, однак вимагає сталих гарантій захисту персональних даних і процедурної визначеності доступу та перевірки інформації.
З урахуванням міжнародної практики (UEMS, GMC та ін.) обґрунтовано, що перспективним напрямом удосконалення національної моделі є перехід від формального підходу до компетентнісно-орієнтованого безперервного професійного розвитку, що передбачає: зв’язок заходів безперервного професійного розвитку із професійними стандартами та клінічними компетентностями; індивідуальні плани розвитку залежно від спеціальності й умов роботи; застосування якісних індикаторів (самооцінювання, peer review, клінічний аудит).
Окремої уваги потребує закріплення безперервного професійного розвитку як складової трудових гарантій (навчальний час у межах робочого часу, мінімальні гарантії фінансування, спеціальна підтримка для первинної ланки, сільських територій, екстреної допомоги та працівників у кризових умовах).
This article establishes that the administrative and legal foundations of continuing professional development (CPD) of medical workers in Ukraine have a constitutional basis, since the implementation of the guarantees enshrined in Article 49 of the Constitution of Ukraine objectively depends on the availability of competent and professionally trained personnel. In this regard, continuing professional development should be regarded as an instrument for ensuring the public interest-namely, the accessibility, efficiency, and quality of medical care-rather than merely as an educational activity.
It is noted that the regulatory architecture of continuing professional development is formed at the level of the Fundamentals of Health Care Legislation of Ukraine (Chapter X), which establishes: a) qualification prerequisites for access to professional activity (Article 74); b) the obligation to carry out continuing professional development and the delegation of powers to the Cabinet of Ministers of Ukraine and the Ministry of Health of Ukraine to detail procedures and register CPD providers and activities (Article 75); c) the combination of continuing professional development as both a right and an obligation of medical workers, together with requirements of professional ethics and continuous updating of knowledge, including digital competencies (Articles 77–78). This model reflects the state-administrative nature of CPD as an element of public administration.
The by-law level of regulation is system-forming for the practical implementtation of continuing professional development. The Regulation approved by Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine No. 725 specifies the principles of functioning of the CPD system, defines the forms of activities, mechanisms for accounting results (credits/points/registers), the range of subjects (workers, employers, providers, administrative bodies), and is aimed at ensuring the public interest. At the same time, Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 650 (16 April 2025) institutionalizes continuing professional development as a legally significant fact within the certification procedure, transforming professional development from a voluntary practice into a mandatory element of the administrative and legal status of a medical worker.
Attention is focused on the fact that the digital component of continuing professional development is becoming decisive, as the Procedure for the functioning of the electronic system for ensuring CPD of healthcare workers creates a unified state information resource for accounting, accumulation, and verification of professional development results, maintaining portfolios, and registering providers and activities.
Digitalization increases transparency and accountability of the system but requires sustainable guarantees of personal data protection and procedural certainty regarding access to and verification of information.
Taking into account international practice (UEMS, GMC, etc.), it is substantiated that a promising direction for improving the national model is the transition from a formal approach to a competency-based continuing professional development model, which provides for: linking CPD activities to professional standards and clinical competencies; individual development plans depending on specialty and working conditions; and the use of qualitative indicators (selfassessment, peer review, clinical audit). Special attention should be paid to consolidating continuing professional development as a component of labor guarantees (training time within working hours, minimum funding guarantees, special support for primary care, rural areas, emergency care, and workers in crisis conditions).
Description
Keywords
адміністративно-правове регулювання, безперервний професійний розвиток, медичні працівники, система охорони здоров’я, публічне адміністрування, атестація медичних працівників, професійна компетентність, електронні реєстри безперервного професійного розвитку, державна кадрова політика, якість медичної допомоги, administrative and legal regulation, continuing professional development, medical workers, healthcare system, public administration, certification of medical workers, professional competence, electronic CPD registers, state personnel policy, quality of medical care
Citation
Титикало Р. С. Адміністративно-правові засади безперервного професійного розвитку медичних працівників в Україні / Титикало Роман Сергійович, Чорна Вікторія Григорівна // Наукові інновації та передові технології (Серія «Державне управління», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Психологія», Серія «Педагогіка»). – 2026. – № 2. – С. 3443–3455.