National sovereignty in the theory and practice of foreign policy of the modern state
Date
2018
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Abstract
The relevance of the topic of the study is determined by the inevitable change in the place of the institute of the national state in the modern system of international relations and the dependence of the subsequent evolution of this institution on a number of system characteristics (first of all, international integration and collective security) of modern world politics. In today’s international society, states still play a key role in structuring, but the question remains which of their historical form they will take. In addition, the stratification bundle of the modern interstate system is evident, its vertical polarization — the strengthening of the international position of a small number of superpower states and the emergence of ineffective and dependent states and the failed states at the other poles (the lowest levels of the world stratification hierarchy). In the modern system of international relations, state-building processes are continuing, which objectively actualizes the question of determining their specifics.
Over the past century, the problem of nation and national state has traditionally been one of the key issues for social and humanitarian disciplines. This, above all, is due to the fact that these institutions play the role of the system-forming element and the basic political structure in international politics both locally and globally.The nation state appears as a social institution, which at the same time is both a means of violence and a means of realizing the «common good» of a national society. An inverse proportional relationship between these two opposite qualities is established, that is, the more activity of the national state corresponds to the «general good» of the national society, and the less is the need to resort to violence.
The main criteria for the effectiveness and success of the national state in the international arena are its ability to carry out independent foreign policy and foreign economic strategies and the ability to survive outside of the systems of collective security and regional integration associations.
Актуальність теми дослідження зумовлена неминучою зміною місця інституту національної держави в сучасній системі міжнародних відносин та залежністю подальшої еволюції цього інституту від низки системних характеристик (передусім, міжнародної інтеграції і колективної безпеки) модерної світової політики. У сучасному міжнародному суспільстві держави все ще відіграють ключову структуротворчу роль, однак, актуальним залишається питання, якої історичної форми вони набудуть. Крім того, очевидним є стратифікаційне розшарування сучасної міждержавної системи, її вертикальна поляризація — зміцнення міжнародних позицій незначної кількості надпотужних держав та поява на іншому полюсі (найнижчих щаблях світової стратифікаційної ієрархії) малоефективних і залежних держав, а також держав, що зазнали краху. У сучасній системі міжнародних відносин тривають державотворчі процеси, що об’єктивно актуалізує питання з’ясування їх специфіки. Впродовж останніх століть проблема нації та національної держави традиційно постає одним з ключових питань для суспільно-гуманітарних дисциплін. Це, передусім, пов’язано із тим, що ці інститути відіграють роль системоутворюючого елементу і базової політичної структури в міжнародній політиці, як на локальному, так і на глобальному рівні.Національна держава постає як соціальний інститут, котрий водночас є і засобом насильства, і засобом втілення «загального блага» національного суспільства. Встановлено обернено пропорційну залежність між цими двома протилежними якостями, тобто чим більше діяльність національної держави відповідає «загальному благу» національного суспільства, тим меншою є необхідність звернення до насильства. Основними критеріями ефективності й успішності національної держави на міжнародній арені є її спроможність здійснювати незалежні зовнішньополітичні й зовнішньоекономічні стратегії та здатність до виживання поза межами систем колективної безпеки і регіональних інтеграційних об’єднань.
Актуальность темы исследования обусловлена неизбежной сменой места института национального государства в современной системе международных отношений и зависимостью дальнейшей эволюции этого института от ряда системных характеристик (прежде всего, международной интеграции и коллективной безопасности) современной мировой политики. В современном международном обществе государства все еще играют ключевую структурообразующую роль, однако актуальным остается вопрос, какую историческую форму они приобретут. Кроме того, очевидно стратификационное расслоение современной межгосударственной системы, ее вертикальная поляризация — укрепление международных позиций незначительного количества сверхмощных государств и появление на другом полюсе (низких ступенях мировой стратификационной иерархии) малоэффективных и зависимых государств, а также государств, которые потерпели крах. В современной системе международных отношений продолжаются процессы государственного образования, что объективно актуализирует вопрос выяснения их специфики. На протяжении последних веков проблема нации и национального государства традиционно является одним из ключевых вопросов для общественно-гуманитарных дисциплин. Это, прежде всего, связано с тем, что эти институты играют роль системообразующего элемента и базовой политической структуры в международной политике, как на локальном, так и на глобальном уровне. Национальное государство выступает как социальный институт, который одновременно является и средством насилия, и средством воплощения «общего блага» национального общества. Установлено обратно пропорциональную зависимость между этими двумя противоположными качествами, то есть чем больше деятельность национального государства отвечает «общему благу» национального общества, тем меньше необходимость обращения к насилию.Основными критериями эффективности и успешности национального государства на международной арене является ее способность осуществлять независимые внешнеполитические и внешнеэкономические стратегии и способность к выживанию вне систем коллективной безопасности и региональных интеграционных объединений.
Актуальність теми дослідження зумовлена неминучою зміною місця інституту національної держави в сучасній системі міжнародних відносин та залежністю подальшої еволюції цього інституту від низки системних характеристик (передусім, міжнародної інтеграції і колективної безпеки) модерної світової політики. У сучасному міжнародному суспільстві держави все ще відіграють ключову структуротворчу роль, однак, актуальним залишається питання, якої історичної форми вони набудуть. Крім того, очевидним є стратифікаційне розшарування сучасної міждержавної системи, її вертикальна поляризація — зміцнення міжнародних позицій незначної кількості надпотужних держав та поява на іншому полюсі (найнижчих щаблях світової стратифікаційної ієрархії) малоефективних і залежних держав, а також держав, що зазнали краху. У сучасній системі міжнародних відносин тривають державотворчі процеси, що об’єктивно актуалізує питання з’ясування їх специфіки. Впродовж останніх століть проблема нації та національної держави традиційно постає одним з ключових питань для суспільно-гуманітарних дисциплін. Це, передусім, пов’язано із тим, що ці інститути відіграють роль системоутворюючого елементу і базової політичної структури в міжнародній політиці, як на локальному, так і на глобальному рівні.Національна держава постає як соціальний інститут, котрий водночас є і засобом насильства, і засобом втілення «загального блага» національного суспільства. Встановлено обернено пропорційну залежність між цими двома протилежними якостями, тобто чим більше діяльність національної держави відповідає «загальному благу» національного суспільства, тим меншою є необхідність звернення до насильства. Основними критеріями ефективності й успішності національної держави на міжнародній арені є її спроможність здійснювати незалежні зовнішньополітичні й зовнішньоекономічні стратегії та здатність до виживання поза межами систем колективної безпеки і регіональних інтеграційних об’єднань.
Актуальность темы исследования обусловлена неизбежной сменой места института национального государства в современной системе международных отношений и зависимостью дальнейшей эволюции этого института от ряда системных характеристик (прежде всего, международной интеграции и коллективной безопасности) современной мировой политики. В современном международном обществе государства все еще играют ключевую структурообразующую роль, однако актуальным остается вопрос, какую историческую форму они приобретут. Кроме того, очевидно стратификационное расслоение современной межгосударственной системы, ее вертикальная поляризация — укрепление международных позиций незначительного количества сверхмощных государств и появление на другом полюсе (низких ступенях мировой стратификационной иерархии) малоэффективных и зависимых государств, а также государств, которые потерпели крах. В современной системе международных отношений продолжаются процессы государственного образования, что объективно актуализирует вопрос выяснения их специфики. На протяжении последних веков проблема нации и национального государства традиционно является одним из ключевых вопросов для общественно-гуманитарных дисциплин. Это, прежде всего, связано с тем, что эти институты играют роль системообразующего элемента и базовой политической структуры в международной политике, как на локальном, так и на глобальном уровне. Национальное государство выступает как социальный институт, который одновременно является и средством насилия, и средством воплощения «общего блага» национального общества. Установлено обратно пропорциональную зависимость между этими двумя противоположными качествами, то есть чем больше деятельность национального государства отвечает «общему благу» национального общества, тем меньше необходимость обращения к насилию.Основными критериями эффективности и успешности национального государства на международной арене является ее способность осуществлять независимые внешнеполитические и внешнеэкономические стратегии и способность к выживанию вне систем коллективной безопасности и региональных интеграционных объединений.
Description
Keywords
national sovereignty, national state, nation, globalization, democracy, національний суверенітет, національна держава, нація, глобалізація, демократія, национальный суверенитет, национальное государство, нация, глобализация, демократия
Citation
Lakishyk D. M. National sovereignty in the theory and practice of foreign policy of the modern state / Lakishyk D. M. // Історико-політичні студії. Серія: Політичні науки : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана», Ін-т історії укр. сусп-ва ; [редкол.: І. Д. Дудко (голова) та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2018. – № 2. – С. 52–63.