Методологічні та теоретичні засади розуміння природи аналогії в праві
No Thumbnail Available
Date
2026
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Abstract
У статті здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз природи аналогії в праві як одного з ключових механізмів подолання прогалин у правовому регулюванні. Обґрунтовано, що в умовах постійної динаміки суспільних відносин жодна правова система не може уникнути ситуацій, коли окремі правовідносини залишаються поза межами прямої законодавчої регламентації, що зумовлює необхідність звернення до аналогії закону та аналогії права. Розкрито логічні засади умовиводу за аналогією, показано його імовірнісний характер та залежність від ступеня подібності істотних ознак порівнюваних правових ситуацій. Проаналізовано співвідношення аналогії з тлумаченням права та доведено, що визначальним критерієм їх розмежування є спрямованість діяльності: тлумачення встановлює зміст уже існуючої норми, тоді як аналогія передбачає застосування норм або принципів до випадків, прямо не передбачених законодавством. Окрему увагу приділено дискусії щодо правової природи аналогії, зокрема її кваліфікації як прояву судової правотворчості. На підставі аналізу нормативності права та ієрархії джерел права обґрунтовано висновок про правозастосовний, а не правотворчий характер аналогії у вітчизняній правовій системі. Доведено, що аналогія виступає інструментом реалізації права, спрямованим на забезпечення цілісності та стабільності правопорядку. Досліджено особливості застосування аналогії в різних правових системах, зокрема в англосаксонській та романо-германській традиціях, а також визначено місце аналогії в сучасній українській правовій системі. Обґрунтовано, що легітимне застосування аналогії в Україні можливе виключно в межах судочинства за наявності прямого законодавчого уповноваження, що випливає з конституційного принципу законності. Зроблено висновок, що аналогія в праві є необхідним, але обмеженим інструментом юридичного мислення, який потребує чітких методологічних орієнтирів та єдиних стандартів судової аргументації. Подальший розвиток доктрини аналогії пов’язується з уточненням меж її застосування, виробленням критеріїв відмежування від тлумачення та забезпеченням відповідності принципам верховенства права і правової визначеності.
The article provides a comprehensive theoretical and methodological analysis of the nature of analogy in law as one of the key mechanisms for overcoming gaps in legal regulation. It is substantiated that in the conditions of constant dynamics of social relations, no legal system can avoid situations when individual legal relations remain outside the scope of direct legislative regulation, which necessitates the use of analogy of law and analogy of law. The logical principles of inference by analogy are revealed, its probabilistic nature and dependence on the degree of similarity of the essential features of the compared legal situations are shown. The relationship between analogy and interpretation of law is analyzed and it is proven that the determining criterion for their distinction is the direction of activity: interpretation establishes the content of an already existing norm, while analogy involves the application of norms or principles to cases not directly provided for by legislation. Special attention is paid to the discussion of the legal nature of analogy, in particular its qualification as a manifestation of judicial law-making. Based on the analysis of the normativity of law and the hierarchy of sources of law, the conclusion about the law-enforcement, not law-making nature of analogy in the domestic legal system is substantiated. It is proved that analogy acts as a tool for implementing law, aimed at ensuring the integrity and stability of the legal order. The peculiarities of the application of analogy in various legal systems, in particular in the Anglo-Saxon and Romano-Germanic traditions, are studied, and the place of analogy in the modern Ukrainian legal system is also determined. It is substantiated that the legitimate application of analogy in Ukraine is possible exclusively within the framework of judicial proceedings in the presence of direct legislative authorization, which follows from the constitutional principle of legality. It is concluded that analogy in law is a necessary but limited tool of legal thinking, which requires clear methodological guidelines and uniform standards of judicial argumentation. Further development of the doctrine of analogy is associated with clarifying the limits of its application, developing criteria for distinguishing it from interpretation, and ensuring compliance with the principles of the rule of law and legal certainty.
Description
Keywords
аналогія в праві, аналогія закону, аналогія права, прогалини в праві, тлумачення права, судова дискреція, принцип законності, analogy in law, analogy of law, gaps in law, interpretation of law, judicial discretion, principle of legality
Citation
Краглевич В. В. Методологічні та теоретичні засади розуміння природи аналогії в праві / Краглевич В. В. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : Вид. дім «Гельветика», 2026. – № 1. – С. 39–45.