Відмова від права вимоги, відмова від зобов’язання і відмова від договору в ряді правоприпиняючих фактів
No Thumbnail Available
Date
2026
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Abstract
У статті аналізується правоприпиняючий механізм відмови особи від права вимоги у порівнянні із відмовою від зобов’язання і відмовою від договору. Через системну взаємопов’язаність вимоги як суб’єктивного права кредитора, зобов’язання і договору, відмова від буд-якого із згаданих правових явищ має наслідком припинення правовідношення. Зазначається, що відмову слід віднести до категорії правочинів і правоприпиняючих юридичних фактів. Вказується, що доктринальне бачення джерел права на відмову від вимоги, та відмови від зобов’язання і від договору, різняться. Відмова від вимоги вважається способом здійснення суб’єктивного права, а відмова від зобов’язання і, почасти, відмова від договору розглядається в контексті захисту порушеного права особи. Відмовляючись від вимоги кредитор використовує правомочність, яка міститься у самій вимозі, тоді як механізм відмови від зобов’язання і договору ґрунтується на реалізації правомочності захисту, щодо якої у доктрині відсутній консенсус про її належність до змісту відповідного суб’єктивного права. В науці право на захист інколи розглядається як спосіб самозахисту права або міра оперативного впливу на порушника. Вказується, що такий погляд не охоплює випадки відмови від договору без його порушення іншою стороною. У статті наводиться стислий аналіз концепції «секундарних прав», запозичених із німецької цивілістичної доктрини, які пояснюють механізм одностороннього припинення зобов’язання або договору. Підкреслюється відмінність поняття секундарних прав від поняття заходів оперативного впливу або способів самозахисту, оскільки останні характеризують діяльність, спрямовану на усунення наслідків порушення права, що і визначає їх цільову спрямованість, тоді як секундарні права обґрунтовують право особи на односторонню зміну правовідношення, незалежно від причини. Робиться висновок про відсутність єдиної концепції права на відмову, з огляду на відмінне теоретичне бачення джерела такого права. Проте зазначається, що така відмінність має скоріше епістемологічний характер, заснований на класифікації суб’єктивних прав.
The article analyzes the right-extinguishing mechanism of a waiver of claim in comparison with waiver of obligation and waiver of contract. Due to the system-like interdependence of the claim, which is a subjective right of the creditor, of the obligation itself and of the contract, a waiver of any of above phenomena will terminate the legal relationship. It is noted that a waiver should be classified both as a transaction and terminating legal fact. It is further pointed that the doctrinal vision of the sources of the right to waive a claim, an obligation and a contract, differs. The waiver of claim is deemed a way of exercising a subjective right, while the waiver of obligation and, to some extent, of contract are considered in the context of protecting the right being infringed. By waiving a claim, the creditor uses the authority contained in the claim itself, while the mechanism for waiving an obligation or contract is based on the exercise of the authority to defend, for which there is no consensus in the doctrine as to its belonging to the content of the relevant subjective right. In legal science, the right to defend is sometimes viewed as a way of self-defense of the right or as a measure of operational influence on the violator. It is indicated that this view does not cover cases of waiving a contract without its violation by the other party. The article provides a brief analysis of the concept of “secondary rights”, borrowed from German civil law doctrine, which explain the mechanism of unilateral termination of an obligation or contract. The difference between the concept of secondary rights and the concept of measures of operational influence or methods of self-defense is emphasized, since the latter characterize activities aimed at eliminating the consequences of a violation of the law, which determines their target orientation, while secondary rights justify the right of a person to unilaterally change a legal relationship, regardless of the reason. It is concluded that there is no single concept of the right to refuse, given the different theoretical vision of the source of such a right. However, it is noted that such a difference is rather epistemological in nature, based on the classification of subjective rights.
Description
Keywords
відмова від права, відмова від зобов’язання, відмова від договору, право на відмову, секундарні права, waiver of claim, waiver of obligation, waiver of contract, right to waive, secondary rights
Citation
Задорожний А. М. Відмова від права вимоги, відмова від зобов’язання і відмова від договору в ряді правоприпиняючих фактів / Задорожний А. М. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : Вид. дім «Гельветика», 2026. – № 1. – С. 111–118.