Аналіз міжнародного досвіду взаємодії омбудсманів з органами публічної адміністрації та перспективи для України
No Thumbnail Available
Date
2025
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавничий дім «Гельветика»
Abstract
Стаття присвячена аналізу міжнародного досвіду взаємодії інституцій омбудсмана з органами публічної адміністрації та визначенню перспектив його імплементації в українську правову систему в контексті триваючої збройної агресії та повоєнного відновлення. Обґрунтовується, що в умовах глибоких політичних, соціально-економічних і безпекових трансформацій ефективність інституту омбудсмана визначається не стільки формальним закріпленням його мандату, скільки практичною дієвістю інструментів впливу на органи публічної адміністрації. У зв’язку з цим ключового значення набуває здатність омбудсмана не лише фіксувати порушення прав людини, а й домагатися реального виконання його рекомендацій, усунення недоліків у роботі органів публічної адміністрації та ініціювати зміни нормативного регулювання. Досліджено моделі взаємодії національних правозахисних інституцій України та Сербії із органами публічної адміністрації, широту їх мандату, визначені права профільними законами. Охарактеризовано інституційне середовище, в якому функціонують український Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та сербський Protector of Citizens на основі аналізу міжнародних індексів (акредитаційний статус GANHRI, Rule of Law Index, індекси Freedom House, Democracy Index, V-Dem, CIVICUS Monitor) Показано, що хоча обидві інституції мають статус «А» GANHRI, реальний рівень інституційної спроможності та результативності взаємодії з органами публічної адміністрації відрізняється, зокрема за показниками виконання рекомендацій. Сформульовано на підставі компаративного аналізу пропозиції щодо вдосконалення української моделі: запровадження права Уповноваженого на обов’язкові до розгляду нормотворчі ініціативи, посилення механізмів дисциплінарної відповідальності за системне ігнорування рекомендацій, створення системи регулярного міжвідомчого моніторингу їх виконання та інституціоналізація участі Уповноваженого у формуванні політик у сфері прав людини. Робиться висновок, що імплементація відповідних інструментів у національне законодавство може суттєво підвищити ефективність парламентського контролю за дотриманням прав людини в Україні, особливо в умовах повоєнної відбудови та реформування публічної адміністрації.
The article is devoted to the analysis of international experience in the interaction between ombudsman institutions and public administration bodies, as well as to identifying prospects for its implementation in the Ukrainian legal system in the context of ongoing armed aggression and post-war reconstruction.It is substantiated that, amid profound political, socio-economic, and security transformations, the effectiveness of the ombudsman institution is determined not so much by the formal consolidation of its mandate as by the practical efficacy of its instruments of influence on public administration bodies. In this regard, the ombudsman’s ability to not only record human rights violations but also to ensure the actual implementation of its recommendations, the elimination of shortcomings in the work of public administration bodies, and the initiation of changes in normative regulation becomes of critical importance. The article examines the models of interaction between the national human rights institutions of Ukraine and Serbia with public administration bodies, the scope of their mandates, and the rights granted by relevant legislation. The institutional environment in which the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights and the Serbian Protector of Citizens operate is characterized on the basis of an analysis of international indices (GANHRI accreditation status, Rule of Law Index, Freedom House indices, Democracy Index, V-Dem, CIVICUS Monitor). It is demonstrated that, although both institutions hold “A” status under GANHRI, the actual level of institutional capacity and the effectiveness of their interaction with public administration bodies differs significantly, particularly in terms of recommendation implementation rates. On the basis of comparative analysis, proposals are formulated for improving the Ukrainian model, including: granting the Ukrainian Ombudsman the right to submit legislative initiatives that are mandatory for consideration; strengthening mechanisms of disciplinary liability for systematic disregard of recommendations; establishing a system of regular inter-agency monitoring of their implementation; and institutionalising the Ombudsman’s participation in shaping human rights policy.The conclusion is drawn that the incorporation of these instruments into national legislation could substantially enhance the effectiveness of parliamentary oversight over human rights observance in Ukraine, especially in the context of post-war reconstruction and the reform of public administration.
Description
Keywords
омбудсман, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, публічна адміністрація, міжнародні стандарти, Паризькі принципи, Венеційські принципи, акредитація GANHRI, виконання рекомендацій, дисциплінарна відповідальність, нормотворча ініціатива, Сербія, ombudsman, Parliamentary Commissioner for Human Rights of Ukraine, public administration, international standards, Paris Principles, Venice Principles, GANHRI accreditation, implementation of recommendations, disciplinary liability, law-making initiative, Serbia
Citation
Багмет А. А. Аналіз міжнародного досвіду взаємодії омбудсманів з органами публічної адміністрації та перспективи для України / Багмет А. А. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : Вид. дім «Гельветика», 2025. – № 4. – С. 70–77.