Financial strategies for post-war recovery in Ukraine and Europe

Abstract
Post-conflict reconstruction is a fiscal and financial policy challenge: governments must mobilize large resources for recovery while preserving fiscal sustainability, external balance, and financial stability. This article investigates the determinants of reconstruction strategies and their outcomes, focusing on how actors’ strategic priorities align with the economic and financial instruments they deploy. The purpose is to specify the conditions under which reconstruction is effective and to identify the risks posed by ill-suited strategies. Building on comparative evidence from major post-war settlements, the study distinguishes two ideal-type configurations: (i) a control/extraction template that relies on reparations-style claims, compensation mechanisms, and restrictive trade and settlement arrangements, and (ii) an integration/investment template that relies on coordinated multi-year financing, trade normalization, risk-sharing instruments, and institution-building that supports credit intermediation and private capital formation. Principal results indicate that two drivers are pivotal in shaping strategy choice and performance: the magnitude of wartime damage and rivalry among principal actors. Outcomes, however, hinge on the depth of institutional design underpinning the financing architecture — credible economic rationale, enforceable commitments, and coordination capacity over a long horizon. A causal-dynamic framework is proposed to map shifts between templates under these drivers and to derive reconstruction scenarios for Europe and Ukraine following the Russian–Ukrainian war. The main conclusion is that a drift toward a weakly institutionalized, control-oriented configuration raises debt vulnerabilities and instability risks, whereas an institutionally robust, integration-oriented program with predictable funding and effective risk-sharing is more likely to sustain recovery, investment, and durable peace. Постконфліктне відновлення є викликом для фінансово-кредитної політики: уряди мають мобілізувати значні ресурси для відбудови, зберігаючи фіскальну стійкість, рівновагу зовнішніх рахунків і фінансову стабільність. У роботі досліджено чинники, що визначають вибір стратегій відновлення та їхні результати з акцентом на тому, як стратегічні пріоритети ключових акторів узгоджуються з економічними й фінансовими інструментами, які вони застосовують. Мета полягає у визначенні умов, за яких відновлення є результативним, а також у виявленні ризиків, що виникають у разі вибору невідповідних стратегій. Спираючись на порівняльні дані ключових випадків повоєнних урегулювань, дослідження виокремлює два узагальнені підходи: (i) домінаційно-орієнтований, що ґрунтується на репараційній логіці вимог, механізмах компенсації та обмежувальних торговельних і розрахункових домовленостях; та (ii) інтеграційно-інвестиційний, що передбачає скоординоване багаторічне фінансування, нормалізацію торгівлі, інструменти розподілу ризиків та інституційне будівництво, яке підтримує кредитне посередництво й формування приватного капіталу. Основні результати свідчать, що вирішальними детермінантами вибору стратегії та її результативності є два чинники: масштаб воєнних руйнувань і суперництво між ключовими акторами. Водночас остаточні результати визначаються глибиною інституційного проєктування, що лежить в основі архітектури фінансування: наявністю переконливого економічного обґрунтування, неухильного дотримання зобов’язань і спроможності до координації на довгостроковому горизонті. Запропоновано причиново-динамічну рамку для відображення переходів між підходами за цих умов і для формування сценаріїв відновлення Європи та України після російсько-української війни. Головний висновок полягає в тому, що дрейф у бік слабко інституціоналізованої, домінаційно-орієнтованої конфігурації підвищує боргову вразливість і ризики нестабільності, водночас інституційно стійка інтеграційно-орієнтована програма з передбачуваним фінансуванням і дієвими механізмами розподілу ризиків із більшою ймовірністю забезпечує стале відновлення, інвестиції та тривалий мир.
Description
Keywords
reconstruction finance, post-conflict recovery, donor financing, international lending and debt, reparations, economic integration, institutional depth, international capital flows, фінансування відновлення, постконфліктне відновлення, донорське фінансування, міжнародне кредитування й борг, репарації, економічна інтеграція, інституційна глибина, міжнародні потоки капіталу
Citation
Financial Strategies For Post-War Recovery In Ukraine And Europe / Vitalii Hramotniev, Tetiana Tsygankova, Andrii Buriachenko [et al.] // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики : зб. наук. пр. / Харків. навч.-наук. ін-т ДВНЗ «Ун-т банк. справи» ; [редкол.: Б. Самородов (голов. ред.) та ін.]. – Харків, 2026. – Т. 2, № 67. – С. 402–415.