Legal precedent as a source of law in European countries
| dc.contributor.author | Bondarenko, Yevheniia | |
| dc.contributor.author | Бондаренко, Євгенія Ігорівна | |
| dc.contributor.author | Бондаренко, Евгения Игоревна | |
| dc.date.accessioned | 2022-05-05T08:21:27Z | |
| dc.date.available | 2022-05-05T08:21:27Z | |
| dc.date.issued | 2021-01 | |
| dc.description.abstract | The purpose of the article is to analyze and rethink the legal force and significance of the legal precedent for regulating legal relations arising in the field of public and private law, as well as clarifying its role and place as a source of law at the present stage of development of the legal systems of European counters, with an emphasis on Romano-Germanic legal family, by analyzing legislation and researching the views of scientists from different states. A review of scientific researches on this topic indicates that in different periods the problem of the legal force of sources of law in general and the place of legal precedent among them, in particular, have always been in the focus of attention of domestic and foreign scientists. However, considering the precedent as a source of law, scientists focused on the judicial precedent - judicial law making, as a result of considering specific cases containing a rule of conduct, that can be extended to other similar cases, and this fact in its turn led to a certain one-sidedness of the study of the problems of legal precedent. Scientific novelty. The theoretical provisions and practical recommendations on using the legal precedent in countries where it is not recognized as an official source of law have been developed, and the position on the need to recognize the legal precedent as a source of law in countries of the Romano-Germanic legal family is substantiated. The legal precedent was defined by the author as a legal regulation formulated in an act of an authorized state body in the process of solving a specific legal issue in the absence or uncertainty of its legislative regulation, which contains a legal principle (stare decisis) that is mandatory for use in solving similar cases in the future. Conclusions. The variety of reasons for the emergence of law, forms of its objectification lead to the conclusion that the list of sources of law cannot be limited only by legislation, and the practical application of a legal precedent becomes a necessary form of lawmaking, ensures the adaptability of law to the needs of society and the dynamics of its development. The need for precedent regulation is based on the dynamism of social life and the needs of the adaptability of the law. It should be noted that the legal precedent is a general concept, since in legal activity it is possible to distinguish judicial, administrative and other precedents. That is, «legal precedent» is a complex concept that contains the result of a decision of a case by a law enforcement body, which contains a legal principle (stare decisis) that is mandatory for use in solving similar cases in the future, that is, in fact, it is a kind of model for regulating subsequent similar legal relations. Now, scientists and practice lawyers are rethinking the meaning of precedent in the legal systems of the countries of the Romano-Germanic legal family, including in Ukraine, whose doctrine previously denied the possibility of the existence of legal norms in a different form, except for an official normative legal act or an authorized provision. Метою статті є аналіз та переосмислення юридичної сили та значення правового прецеденту для регулювання правовідносин, що виникають у сфері публічного та приватного права, а також з'ясування його ролі та місця як джерела права на сучасному етапі розвитку правових систем європейських держав, з акцентом на романо-германській правовій сім'ї, шляхом аналізу законодавства та дослідження поглядів науковців різних країн. Огляд наукових досліджень з даної тематики засвідчує, що в різні періоди проблематика юридичної сили джерел права в цілому і місця правового прецеденту серед них, зокрема, завжди були у фокусі уваги вітчизняних та зарубіжних вчених. Проте розглядаючи прецедент як джерело права, основна увага науковцями акцентувалась саме на судовому прецеденті - судової правотворчості, в результаті розгляду конкретних справ, що містить правило поведінки, може поширюватися на інші аналогічні випадки, і це, в свою чергу, зумовило певну однобічність дослідження проблематики правового прецеденту. Наукова новизна. Розроблено теоретичні положення та практичні рекомендації щодо особливостей використання правового прецеденту в країнах, де він не визнається офіційним джерелом права, обґрунтовано позицію щодо необхідності визнання правового прецеденту джерелом права у країнах романо-германської правової сім’ї . Правовий прецедент було визначено автором як правоположення сформульоване в акті уповноваженого державного органу у процесі вирішення конкретного правового питання за відсутності або при невизначеності його законодавчої регламентації, яке містить юридичний принцип (stare decisis) обов’язковий для застосування при вирішенні однорідних справ в майбутньому. Висновки. Різноманіття причин виникнення права, форм його об'єктивації приводять до висновку, що перелік джерел права не може обмежуватися тільки законодавством, а практичне застосування правового прецеденту стає необхідною формою правотворчості, що забезпечує адаптивність права до потреб суспільства та динаміки його розвитку. Необхідність прецедентного регулювання базується на динамічності суспільного життя та потреб у адаптивності права. Слід зазначити, що правовий прецедент є родовим поняттям, оскільки в юридичній діяльності можна виокремлювати судові, адміністративні та інші прецеденти. Тобто «правовий прецедент» – це комплексне поняття, що означає результат вирішення справи правозастосовчим органом, який містить юридичний принцип (stare decisis) обов’язковий для застосування при вирішенні однорідних справ в майбутньому, тобто фактично є своєрідним зразком для регулювання наступних аналогічних правовідносин. Нині, науковцями та практиками відбувається переосмислення значення прецеденту в правових системах країн романо-германської правової сім'ї, в тому числі і в Україні, доктрина яких раніше заперечувала саму можливість існування правових норм в іншій формі, крім офіційного нормативного правового акта або санкціонованого положення. | uk_UA |
| dc.identifier.citation | Bondarenko Ye. I. Legal precedent as a source of law in European countries / Bondarenko Yevheniia I. // Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України : наук. журн. / [редкол.: О. Л. Копиленко (голов. ред.) та ін.]. – Київ, 2021. – № 1. – С. 6–12. | uk_UA |
| dc.identifier.issn | 2220–1394 | |
| dc.identifier.uri | https://ir.kneu.edu.ua:443/handle/2010/37357 | |
| dc.language.iso | en | uk_UA |
| dc.publisher | Інститут законодавства Верховної Ради України | uk_UA |
| dc.subject | source of law | uk_UA |
| dc.subject | legal precedent | uk_UA |
| dc.subject | law | uk_UA |
| dc.subject | legal force | uk_UA |
| dc.subject | legal family | uk_UA |
| dc.subject | джерело права | uk_UA |
| dc.subject | правовий прецедент | uk_UA |
| dc.subject | право | uk_UA |
| dc.subject | юридична сила | uk_UA |
| dc.subject | юридична сила | uk_UA |
| dc.subject | правова сім’я | uk_UA |
| dc.subject.udc | 340.13 [340.114] | uk_UA |
| dc.title | Legal precedent as a source of law in European countries | uk_UA |
| dc.title.alternative | Правовий прецедент як джерело права в країнах Європи | uk_UA |
| dc.type | Article | uk_UA |