Юридична визначеність як критерій меж суддівського розсуду
No Thumbnail Available
Date
2026
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Abstract
Ця стаття є дослідженням фундаментальної проблеми сучасного правознавства – визначенню меж судового тлумачення, в контексті забезпечення принципу юридичної визначеності як невід’ємної складової верховенства права. На основі аналізу правової доктрини здійснено спробу розкриття діалектичного протиріччя між вимогою сталості правового регулювання та спроможністю право- застосування адаптуватися до динаміки суспільних відносин. Обґрунтовано тезу, що судове тлумачення є не лише технічною стадією правозастосування, а й умовою реалізації права на правосуддя, особливо в ситуаціях нормативної неточності та наявності правових прогалин. Досліджено еволюційну зміну ролі суду як активного суб’єкта, який не лише застосовує закон, а й певною мірою здатен формувати саме право, м’яко доповнюючи його зміст засобами судового тлумачення. Водночас, зауважено про необхідність розроблення чітких критеріїв, здатних розумно обмежити дискрецію та можливий надмірний активізм суду, запобігаючи перетворенню інтерпретації на нелегітимну законотворчість. Особливу увагу приділено аналізу вимоги єдності результатів судового тлумачення, як імперативу юридичної визначеності. Крізь призму практики Європейського суду з прав людини та рішень Конституційного Суду України розкрито зміст поняття «легітимних очікувань» суб’єктів права. Наукова новизна дослідження полягає у формулюванні концепції, згідно з якою єдність судового тлумачення є не статичною вимогою юридичної визначеності, а динамічним процесом узгодження сталих правових позицій, у якому відступ від попереднього «прецеденту» є допустимим виключно за наявності вагомих аргументів на користь гарантування легітимних очікувань та кращого захисту фундаментальних прав людини. Аргументовано, що хоча правотворчість не є безпосереднім завданням правосуддя, а радше його вимушеним результатом, проте, за умови неможливості миттєвого реагування законодавця на динамічні суспільні виклики, саме суд, застосовуючи механізм інтерпретації здатен забезпечити безперервність захисту прав людини.
This article investigates a fundamental problem of modern jurisprudence: defining the limits of judicial interpretation within the context of ensuring the principle of legal certainty as an integral component of the rule of law. Based on an analysis of legal doctrine, the article attempts to reveal the dialectical contradiction between the requirement for stability in legal regulation and the ability of the application of law to adapt to the dynamics of social relations. It substantiates the thesis that judicial interpretation is not merely a technical stage of applying the law, but a condition for realizing the right to justice, particularly in situations of normative ambiguity and the existence of legal gaps. The study explores the evolutionary shift in the role of the court as an active entity that not only applies the law but also, to a certain extent, is capable of shaping the law itself, subtly supplementing its content through judicial interpretation. At the same time, it notes the necessity of developing clear criteria capable of reasonably limiting discretion and potential excessive judicial activism, preventing interpretation from transforming into illegitimate law-making. Special attention is devoted to analyzing the requirement for consistency in judicial.
Description
Keywords
юридична визначеність, судове тлумачення, судова правотворчість, судова дискреція, єдність судового тлумачення, legal certainty, judicial interpretation, judicial law-making, judicial discretion, consistency of judicial interpretation
Citation
Ляшко Д. В. Юридична визначеність як критерій меж суддівського розсуду / Ляшко Д. В. // Київський часопис права : наук. журн. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана, Навч.-наук. ін-т «Юрид. ін-т» ; [редкол.: О. В. Кузьменко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : Вид. дім «Гельветика», 2026. – № 1. – С. 46–51.