2025 рік

Permanent URI for this community

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/52002

Browse

Browsing 2025 рік by Author "Karpenko, Oleksandr"

Now showing 1 - 2 of 2
  • No Thumbnail Available
    Item
    Disinformation infiltration: the phenomenon of emergence and counteraction mechanisms
    (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Karpenko, Oleksandr; Карпенко, Олександр Валентинович; Tsymbalenko, Yana; Цимбаленко, Яна Юріївна; Savchenko, Nataliia; Савченко, Наталія Володимирівна
    The article substantiates the emergence of a socio-philosophical phenomenon, namely the penetration of disinformation, and analyzes the consequences of its impact on society. Accordingly, the authors developed an original approach to the definition of the concept of «penetration of disinformation». They proposed mechanisms to counter the penetration of illegal, dangerous, harmful, false, misleading, and manipulative content into Ukraine’s cyberspace. In this regard, the authors highlighted the imperfection of Ukrainian legislation, which fails to regulate tools for countering disinformation and does not provide for liability for the dissemination of false information. It is substantiated that disinformation generates public distrust of public authorities and democratic values, posing a grave danger and causing significant damage to society as a whole. The idea that disinformation infiltration is a cause of the democratic crisis becomes a hypothesis for further theoretical and methodological research. It is emphasized that, according to European standards, disinformation is not considered illegal, and its dissemination is not prohibited by law. Additionally, producers of fake news are often directly or indirectly protected by the democratic right to freedom of speech and freedom of expression. Unfortunately, the EU countries are still fighting not disinformation, but cybercrime and the spread of illegal content related to extremism, racial hatred, hate speech, violence, gender or religious intolerance, child pornography, and drug or arms trafficking, that is, not with the causes, but with its consequences. This highlights the ineffectiveness of Ukraine’s unauthorized information policy in combating disinformation disseminators in cyberspace. У статті обґрунтовано виникнення соціально-філософського феномену дезінформаційної інфільтрації та проаналізовано наслідки її впливу на суспільство. Надано авторське визначення поняття «дезінформаційна інфільтрація» та запропоновано механізми протидії проникненню незаконного, небезпечного, шкідливого, хибного, оманливого та маніпулятивного контенту в кіберпростір України. Виявлено недосконалість українського законодавства, яке не регламентує інструменти протидії дезінформації, а також не передбачає відповідальності за поширення неправдивої інформації. Обґрунтовано, що дезінформація породжує суспільну недовіру до органів державної влади та демократичних цінностей, що становить серйозну загрозу та завдає значної шкоди суспільству. Ідея про те, що дезінформаційна інфільтрація є однією з причин кризи демократії, чітко постає як гіпотеза для подальших наукових досліджень. Наголошується, що відповідно до європейських стандартів дезінформація не вважається незаконною, і її поширення законом не забороняється. Крім того, виробники фейкових новин прямо чи опосередковано захищені демократичним правом на свободу слова та свободу вираження поглядів. Країни ЄС борються не з дезінформацією, а з кіберзлочинністю та поширенням незаконного контенту, пов’яза­ного з екстремізмом, расовою ненавистю, мовою ворожнечі, насильством, гендерною або релігійною нетерпимістю, дитячою порнографією, торгівлею наркотиками або зброєю — тобто не з причинами, а з наслідками. Це визначає неефективність застосування в Україні несанкційної державної (інформаційної) політики проти поширювачів дезінформації в кіберпросторі.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Hybrid intelligence as a tool for digital development of civic engagement in public administration
    (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Karpenko, Oleksandr; Карпенко, Олександр Валентинович; Herman, Denys; Герман, Денис Вадимович; Hamkrelidze, Kostiantyn; Гамкрелідзе, Костянтин Юрійович; Shulha, Larysa; Шульга, Лариса Петрівна; Burtova, Olena; Буртова, Олена Євгенівна
    The article substantiates the peculiarities of civil society’s digital development in implementing hybrid intelligence in public administration. The relevance of the topic is driven by the rapid growth of digital technologies that affect the decision-making process in the public sector, transforming classical forms of civic engagement and creating the need for new theoretical and methodological approaches to studying the interaction between an individual, the state, and algorithmic systems. The article aims to identify the potential and risks of hybrid intelligence for civil society and explore ways to preserve human agency and democratic oversight in the digital era. The key theoretical approaches to the concept of hybrid intelligence are systematized. The phenomenon of algorithmic governance is analyzed as a form of delegating managerial functions to artificial intelligence systems, which define the main digital challenges for civic participation. The methodological foundation of the study is based on general scientific methods of analysis, synthesis, comparison, generalization, and forecasting. These methods help identify the distinctive features of hybrid governance and its influence on digital participation, as well as analyze digital initiatives that either strengthen or weaken the agency of civil society. Special attention is given to the risks of algorithmic opacity, digital inequality, the delegation of responsibility, and the space restriction for public oversight. The article also emphasizes the importance of the ethical dimension of digital governance. The development of digital literacy among the population, the implementation of open-source code, and mechanisms for explainable AI. In this context, successful international practices, including the vTaiwan project, are examined to demonstrate the potential of inclusive digital participation through crowdsourcing tools. The conclusions substantiate that civil society should not only adapt to new conditions of hybrid governance but also actively shape regulatory, institutional, and technological frameworks for the functioning of the digital state. The concept of «hybrid intelligence democracy» is proposed, which envisions active participation of citizens in the creation, oversight, and ethical regulation of public administration algorithms. У статті обґрунтовано особливості цифрового розвитку громадянського суспільства в умовах впровадження гібридного інтелекту в практику публічного управління. Актуальність теми зумовлено стрімким розвитком цифрових технологій, які впливають на процеси прийняття державно-управлінських рішень у державному секторі, трансформуючи класичні форми громадської участі та викликаючи потребу в нових теоретико-методологічних підходах до дослідження взаємодії людини, держави та алгоритмічних систем. Метою статті є виявлення потенціалу і ризиків гібридного інтелекту для громадянського суспільства, а також пошук шляхів збереження людської суб’єктності та демократичного контролю в цифрову епоху. Систематизовано ключові теоретичні підходи до поняття гібридного інтелекту. Проаналізовано феномен алгоритмічного врядування як форми делегування управлінських функцій системам штучного інтелекту, що визначають основні виклики цифровізації для громадянської участі. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та прогнозування. За їх допомогою виявлено характерні риси гібридного управління, його вплив на цифрову партисипацію, а також здійснено аналіз цифрових ініціатив, які або посилюють та послаблюють суб’єктність громадянського суспільства. Особливу увагу приділено ризикам алгоритмічної непрозорості, цифрової нерівності, делегування відповідальності та звуження простору громадського контролю. Стаття також наголошує на важливості етичного виміру цифрового врядування, розвитку цифрової грамотності населення, впровадження відкритого коду та механізмів explainable AI. У цьому контексті розглянуто успішні міжнародні практики, зокрема проєкт vTaiwan, який демонструє можливості інклюзивної цифрової участі через використання краудсорсингових інструментів. У висновках обґрунтовано, що громадянське суспільство повинне не лише адаптуватися до нових умов гібридного управління, а й активно формувати нормативно-правові, інституційні та технологічні рамки функціонування цифрової держави. Пропонується концепція «демократії гібридного інтелекту», яка передбачає активну участь громадян у створенні, контролі та етичному регулюванні алгоритмів публічного управління.