Кафедра теоретичної юриспруденції

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/71

Browse

Now showing 1 - 16 of 16

Clarification of meaning of concept of “consolidation of legislation”
(Pan-European University, 2020) Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра Іванівна; Рындюк, Вера Ивановна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Миколаївна; Гришко, Оксана Николаевна
Transformation of the national legislation of Ukraine in the context of globalization
(EDITORIAL PRIMMATE SAS, 2021-10) Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Федір Пилипович; Шульженко, Фёдор Филиппович; Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра Іванівна; Рындюк, Вера Ивановна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Кузьменко, Оксана Владимировна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Олександрівна; Кожура, Людмила Александровна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Миколаївна; Гришко, Оксана Николаевна
The article studies the directions of transformation of the national legislation of Ukraine in the context of globalization based on the dialectical method. Specifically, the notions “legislation” and “globalization” are analyzed; the meaning of the concepts of “national legislation of Ukraine” and “legal globalization” is specified; the factors which define features of transformation of the national legislation of Ukraine in modern conditions of globalization are established. As a result of the study it is proved that the main directions of transformation of the national legislation of Ukraine in the conditions of globalization are the following: borrowing the European (Western) legal tradition and its adaptation to the national legal system of Ukraine; reception of innovative legal institutions while preserving the national legal tradition; the influence of international law, first of all, the Acquis communautaire (adaptation of the national legislation of Ukraine to the law of the European Union); hierarchical (vertical) and sectoral (horizontal) structure of legislation, which is characteristic of the legal systems of the Romano-Germanic legal family; development of such types of normative activity of public authorities as systematization, codification, ordering, unification, etc. В статті досліджуються напрямки трансформації національного законодавства України в умовах глобалізації на основі діалектичного методу. Зокрема, аналізуються поняття “законодавство” та “глобалізація”; уточнюється зміст понять “національне законодавство України” та “правова глобалізація”; встановлюються чинники, які визначають особливості трансформації національного законодавства України в сучасних умовах глобалізації. У результаті дослідження доведено, що основними напрямами трансформації національного законодавства України в умовах глобалізації є наступні: запозичення європейської (західної) правової традиції та її адаптація до національної правової системи України; рецепція інноваційних правових інститутів при збереженні національної правової традиції; вплив міжнародного права, в першу чергу, Acquis communautaire (адаптація національного законодавства України до права Європейського Союзу); ієрархічна (вертикальна) та галузева (горизонтальна) будова законодавства, яка характерна для правових систем романо-германської правової сім’ї; розвиток таких видів нормотворчої діяльності органів публічної влади як систематизація, кодифікація, упорядкування, уніфікація тощо.
Вимоги до осіб присатних та державних виконавців: порівняльно-правовий аналіз
(Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України, 2018) Криволапчук, В. О.; Kryvolapchuk, V.; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana
Significant decrease of the performance of court decisions and trust in the judiciary made the scientific community to consider the issue of the introduction of the institution of a private executive. With the enactment of 02.06.2016 of the Bill of Ukraine “About Bodies and Persons Enforcing the Enforcement of Judgments and Decisions of Other Bodies” No1403-VIII, new entrants “private executivest have been introduced in Ukraine in the enforcement proceedings. Despite the controversy of introducing into the legal field of private performers, the views on raising the requirements for their competence do not cause disagreements among scholars. The comparative legal analysis carried out by the authors of the paper on the legally established requirements for individuals of private and public executives confirmed the urgency of this issue and revealed different approaches to their selection and competence. The research establishes that, in addition to the requirements regarding the age and education of private performers, the legislator imposes additional requirements on the personal and business qualities of a public executor. The absence of similar requirements to a private performer causes different approaches to the selection of private and public executives. The person of the private executor additionally establishes the requirement to pass the qualifying examination and to have full civilian capacity. Such a requirement for state executives is duplicated in Clause 2 Art. 19 of the Bill of Ukraine “About Civil Service”, as they are civil servants. However, at the present stage, there are no documents confirming the full civil capacity of a person. The issue of verifying the recognition of a person as incapacitated or limited is also indeterminate. The authors propose to introduce information on the recognition of a person incapacitated or restricted to the Unified State Demographic Registry. Legislator does not extend to private performers age restrictions and requirements to the absence of a court decision regarding the deprivation of the right to engage in activities related to the performance of the functions of the state or to hold corresponding positions established for the state executors by the Bill of Ukraine “About Civil Service”. The articles proposed by the authors of the changes to the requirements for private performers are important, since the performer, as the manager of someone else’s property, must have a high level of trust among the participants in the proceedings and society.
Вимоги до осіб присатних та державних виконавців: порівняльно-правовий аналіз
(Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України, 2018) Криволапчук, В. О.; Kryvolapchuk, V. O.; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana
Significant decrease of the performance of court decisions and trust in the judiciary made the scientific community to consider the issue of the introduction of the institution of a private executive. With the enactment of 02.06.2016 of the Bill of Ukraine “About Bodies and Persons Enforcing the Enforcement of Judgments and Decisions of Other Bodies” No1403-VIII, new entrants – private executives have been introduced in Ukraine in the enforcement proceedings. Despite the controversy of introducing into the legal field of private performers, the views on raising the requirements for their competence do not cause disagreements among scholars. The comparative legal analysis carried out by the authors of the paper on the legally established requirements for individuals of private and public executives confirmed the urgency of this issue and revealed different approaches to their selection and competence. The research establishes that, in addition to the requirements regarding the age and education of private performers, the legislator imposes additional requirements on the personal and business qualities of a public executor. The absence of similar requirements to a private performer causes different approaches to the selection of private and public executives. The person of the private executor additionally establishes the requirement to pass the qualifying examination and to have full civilian capacity. Such a requirement for state executives is duplicated in Clause 2 Art. 19 of the Bill of Ukraine “About Civil Service”, as they are civil servants. However, at the present stage, there are no documents confirming the full civil capacity of a person. The issue of verifying the recognition of a person as incapacitated or limited is also indeterminate. The authors propose to introduce information on the recognition of a person incapacitated or restricted to the Unified State Demographic Registry. Legislator does not extend to private performers age restrictions and requirements to the absence of a court decision regarding the deprivation of the right to engage in activities related to the performance of the functions of the state or to hold corresponding positions established for the state executors by the Bill of Ukraine “About Civil Service”. The articles proposed by the authors of the changes to the requirements for private performers are important, since the performer, as the manager of someone else’s property, must have a high level of trust among the participants in the proceedings and society.
Забезпечення прав людини в умовах цифрової трансформації
(Громадська організація «Європейська наукова платформа», 2022-08-26) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana
Забезпечення прав осіб похилого віку в умовах глобальної безпеки
(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana
Забезпечення прав осіб похилого віку у сфері освіти
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-04-30) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Николаевна
Людина та держава в контексті взаємовідносин: правовий аспект
(Громадська організація «Європейська наукова платформа», 2022-09-23) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana
Людина й держава та їх взаємовідносини є предметом дослідження багатьох науковців, ідеї яких сформувалися ще в стародавньому світі та набули подальшого аналізу мислителями середньовічного суспільства, Нового та Новітнього часу. Уявлення про впорядкування взаємин людини та держави обґрунтовані Солоном, Сократом, Платоном, М. Падуанським, Б. Спінозою, Дж. Локком, Д. Дідро, П.А. Гольбахом, Г. В. Ф. Геґелем, І. Кантом, Б. Констаном, Дж. С. Міллем та іншими вченими, які апелювали до взаємної відповідальності особи та держави. Наприклад, за період правління Солона уявлення про взаємини людини та держави ґрунтувалися на відповідальності громадян за стан справ у державі через закріплення в законі наступного положення «Хто під час смути в державі не стане зі зброєю в руках ні за тих, ні за інших, той піддається безчестю і позбавляється громадянських прав». Акцентував увагу на взаєминах людини та держави й Сократ, який був прихильником концепції договірних відносин між державою та її членами. Будь-який громадянин, на переконання Сократа, може, відповідно до закону, залишити державу, якщо її порядки йому не до вподоби. Особи, які залишилися в полісі як його члени (громадяни), фактично зобов’язуються виконувати всі веління держави та її органів. Цікавим твердженням філософа є те, що свобода людини можлива лише у випадку панування в державі (полісі) законів, що відповідають вимогам розуму та справедливості [6, с. 25-31]. Платон також вважав, що особи, які добровільно перебувають в межах держави зобов’язані виконувати веління останньої, оскільки людина самотужки не може себе забезпечити вкрай необхідними речами, тому вона згуртовується з іншими в об’єднане поселення, яке філософ визначив державою, а передумовою побудови останньої вважав потреби людини [4, с. 54]. Платон сформував принцип рівності всіх перед могутньою державою, яка через законодавство повинна сприяти силі та мудрості кожного.
Механізм забезпечення прав людини в Україні
(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Николаевна
У статті здійснено аналіз механізму забезпечення прав людини в Україні (на національному рівні).
Права людини в системі спільних європейських демократичних цінностей
(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Шульженко, Федір Пилипович; Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Фёдор Филиппович; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Николаевна
Права людини в умовах цифрової трансформації суспільства: теоретико-правовий аналіз
(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Шульженко, Федір Пилипович; Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Фёдор Филиппович; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Николаевна
У даній науковій статті здійснено теоретико-правовий аналіз прав людини в умовах цифрової трансформації суспільства.У статті визначається, що цифрова трансформація є об’єктивним процесом, що зумовлює зміни в суспільному житті, які пов’язані, зокрема, із діджиталізацією, яка має забезпечувати кожній людині рівний доступ до інформації, знань та послуг, що надаються на основі інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій. Встановлено, що в умовах цифрової трансформації права людини зазнають змін. Особливо показовим у цьому контексті є стрімкий розвиток електронної демократії; впровадження електронного документообігу; доступ до інтернету; розвиток телекомунікацій; впровадження національних електронних інформаційних ресурсів; надання електронних послуг у всіх сферах суспільного життя; здійснення електронної ідентифікації; цифрові-зація адміністративних послуг тощо. Обґрунтовано, що процес трансформації прав людини значно прискорився в умовах глобалізації технологій та зумовлює виділення п’ятого покоління прав людини, які характеризуються штучним інтелектом та цифровою трансформацію суспільства. Доведено, що забезпечення прав людини в умовах цифрової трансформації потребує правового, організаційного, технічного та матеріального забезпечення, що зумовлює необхідність вдосконалення не лише діяльності держави. Пріоритетним у цьому напрямі має бути не лише діяльність держави, але й діяльність інших суб’єктів громадянського суспільства, у тому числі й засобів масової інформації, які, як свідчить статистика, найбільше впливають на формування уявлень населення щодо прав людини, про що заявили – 45,3 % опитаних респондентів. Окремим напрямом державної діяльності за участю інститутів громадянського суспільства, приватних ІТ-компаній та провайдерів має бути створення та реалізація програми з розширення технічних можливостей доступу населення до мережі інтернет та мобільного зв’язку на всіх територіях України, організація на проведення навчання старшого віку навичкам користування інтернетом, набуття ними знань про свої права, у сфері цифрових технологій, системи їх гарантій та механізми захисту. In this scientific article the theoretical and legal analysis of human rights in the conditions of digital transformation of society is carried out.The article considers that digital transformation is an objective process that causes changes in public life, which are associated, in particular, with digitalization, which should provide everyone with equal access to information, knowledge and services provided on the basis of information. communication and digital technologies. It is established that in the conditions of digital transformation human rights are undergoing changes. Particularly significant in this context is the rapid development of e-democracy; introduction of electronic document management; Internet connection; development of telecommunications; introduction of national electronic information resources; provision of electronic services in all spheres of public life; implementation of electronic identification; digitization of administrative services, etc.It is substantiated that the process of human rights transformation has significantly accelerated in the context of globalization of technology and leads to the release of the fifth generation of human rights, which are characterized by artificial intelligence and digital transformation of society.It is proved that ensuring human rights in the conditions of digital transformation requires legal, organizational, technical and material support, which necessitates the improvement of not only the activities of the state. Priority in this direction should be not only the activities of the state, but also the activities of other civil society actors, including the media, which, according to statistics, have the greatest impact on the formation of public perceptions of human rights, as stated – 45, 3% of respondents. A separate area of state activity with the participation of civil society institutions, private IT companies and providers should be the creation and implementation of a program to expand the technical capacity of the population to access the Internet and mobile communications in all territories of Ukraine, their acquisition of knowledge about their rights in the field of digital technologies, their guarantee systems and protection mechanisms.
Реалізація прав людини через інститут електронних петицій у контексті євроінтеграції
(Видавничий центр «Кафедра», 2019-03-15) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana
Система права та законодавство: до питання співвідношення понять
(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2022) Риндюк, Віра Іванівна; Ryndiuk, Vira; Рындюк, Вера Ивановна; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Николаевна
У статті досліджується питання співвідношення системи права та законодавства в умовах сучасної правової системи України. Зазначається, що традиційно у юридичній науці співвідношення системи права та системи законодавства, як сукупності нормативно-правових актів, розглядається як зміст та форма. Однак, норми права, як елементи системи права, знаходять свій зовнішній вираз та закріплюються не тільки в нормативно-правових актах, а й в інших джерелах (формах) права, які існують в правовій системі тієї чи іншої держави. Для правової системи України, в першу чергу, таким джерелом права є нормативно-правові договори (як міжнародні, так і внутрішньодержавні). Вказується, що уточнення змісту потребує і сам термін «законодавство», який на сьогодні не має свого однозначного розуміння у юридичній науці та практиці. Обґрунтовано, що законодавство України, як специфічна основна форма зовнішнього виразу норм права національної правової системи, є ієрархічною сукупністю нормативно-правових актів суб’єктів публічно владних повноважень, зокрема, і законів про ратифікацію міжнародних договорів, невід’ємною частиною яких є текст відповідного міжнародного договору. При цьому, звертається увага, що в Україні міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, є тільки одним із різновидів міжнародних договорів. Також, в національній правовій системі України мають місце і внутрішньодержавні нормативно-правові договори (адміністративний договір, колективний договір тощо). Зазначено, в умовах сучасної правової системи України юридична наука має вивчати питання співвідношення системи права та системи джерел права як змісту та форми. Система джерел права включає в себе законодавство як підсистему нормативно-правових актів публічно-владних суб’єктів, корпоративну підсистему (як сукупність корпоративних нормативно-правових актів суб’єктів громадянського суспільства), а також нормативно-договірну, прецедентну, звичаєву підсистеми тощо. Кожна із названих підсистем, зокрема, законодавство, є тільки однією із форм виразу системи права поряд із іншими формами; тільки однією із форм, яка організовує та виражає зміст системи права. In the article the question of correlation the system of law and the legislation in the modern legal system of Ukraine is studied. It is noted that traditionally in legal science the correlation the system of law and the legislation, as a set of normative- legal acts, is considered as the content and form. However, norms of law, as elements of the system of law, find their external expression and are enshrined not only in normative-legal acts but also in other sources (forms) of law that exist in the legal system of a state. For the legal system of Ukraine, first of all, such a source of law are normative-legal contracts (both international and domestic). It is pointed out that the very term «legislation» needs to be clarified, which currently has no unambiguous understanding in legal science and practice. It is substantiated that the legislation of Ukraine, as a specific basic form of external expression of the norms of law of the national legal system, is a hierarchical set of normative-legal acts of subjects of public authority, in particular, and legislative acts on ratification of international contracts, an integral part of which is the text of the relevant international contract. At the same time, it is noted that in Ukraine international contracts ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine are only one of the types of international contracts. Also, in the national legal system of Ukraine there are domestic normative-legal contracts (administrative contract, collective contract, etc.). It is noted that in the modern legal system of Ukraine, legal science should study the correlation the system of law and the system of sources of law as content and form. The system of sources of law includes legislation as a subsystem of normative-legal acts of public authorities, corporate subsystem (as a set of corporate normative-legal acts of civil society), as well as normative-contractual, precedent, customary subsystems, etc. Each of these subsystems, in particular, legislation, is only one form of expression of the system of law, along with other forms; only one of the forms that organizes and expresses the content of the system of law.
Упорядкування законодавства щодо територіального устрою України
(Національний університет «Одеська юридична академія», 2023) Риндюк, Віра Іванівна; Ryndiuk, Vira; Рындюк, Вера Ивановна; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Николаевна
У статті проаналізовано сучасний стан нормативно-правового регулювання територіального устрою України. Зазначено, що на законодавчому рівні зміст поняття «територіальний устрій України» не визначено, а в тексті Конституції України одночасно використовуються два терміни «територіальний устрій України» (назва розділу IX та ст. 132) та «адміністративно-територіальний устрій України» (ст. 133). Відповідно до п. 13 ст. 92 Конституції України територіальний устрій України визначається виключно законом України. Однак, на сьогоднішній день відповідний комплексний закон так і не прийнятий, а питання адміністративного устрою України регулюються Конституцією України, окремими положеннями Земельного кодексу України, закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та правовим актом ще радянського періоду - Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР від 12.03.1981 р. Стан нормативно-правового регулювання територіального устрою України не відповідає сучасним реаліям. Невпорядкованість та явно застарілий характер частини положень законодавства щодо територіального устрою України, а також наявні прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання цілої низки питань, значно ускладнюють його застосування на практиці. Разом з тим, процеси «декомунізації», «дерадянізації», «дерусифікації», які сьогодні відбуваються в нашому суспільстві та державі, та спричиняють значну кількість перейменувань адміністративно-територіальних одиниць, потребують якісного, цілісного та оновленого законодавчого регулювання питань територіального устрою України. Верховна Рада України неодноразово робила спробу прийняти базовий закон з питань територіального устрою України. На сьогоднішній день на розгляді в Верховній Раді України знаходиться законопроект поданий Кабінетом Міністрів України (№ 4664 від 28.01.2021 р.). В статті окреслено ряд недоліків чинного законодавства та обґрунтовано нагальну потребу прийняття відповідного закону України, який би комплексно врегулював конституційно-правовий інститут територіального устрою, вирішив питання, які не врегульовані чинним законодавством. Зокрема, це визначення самого поняття територіального устрою, правового статусу і видів адміністративно-територіальних одиниць, чітких повноважень органів публічної влади в цій сфері, деталізованого порядку утворення, ліквідації, встановлення та зміни меж, віднесення до різних категорій, найменування та перейменування адміністративно-територіальних одиниць. The article analyzes the current state of legal regulation of the territorial structure of Ukraine. It is noted that at the legislative level the content of the concept of «territorial structure of Ukraine» is not defined, and in the text of the Constitution of Ukraine two terms «territorial structure of Ukraine» (name of section IX and Article 132) and «administrative-territorial structure of Ukraine» (Article 133) are used at the same time. Pursuant to Article 92, paragraph 13 of the Constitution of Ukraine, the territorial structure of Ukraine is determined solely by the Law of Ukraine. However, to date, the corresponding comprehensive law is not adopted, and the issues of the administrative structure of Ukraine are governed by the Constitution of Ukraine, separate provisions of the Land Code of Ukraine, the Law of Ukraine «On Local Self -Government in Ukraine» and the legal act of Soviet times - Regulations on the procedure for resolving the issues of the administrative and territorial structure of the Ukrainian SSR of March 12, 1981. The state of legal regulation of the territorial system of Ukraine does not correspond to modern realities. The disorganization and clearly outdated nature of some of the provisions of the legislation on the territorial organization of Ukraine, as well as existing gaps and inconsistencies in the legal regulation of a number of issues, significantly complicate its application in practice. At the same time, the processes of «decommunization», « de-Sovietization», « de -Russification», which are taking place in our society and state today, and which cause a significant number of renaming of administrative-territorial units, require high-quality, integral and updated legislative regulation of issues of territorial organization of Ukraine. The Verkhovna Rada of Ukraine has repeatedly made an attempt to adopt a basic comprehensive law on matters of territorial system of Ukraine. To date, a draft law submitted by the Cabinet of Ministers of Ukraine (No. 4664 dated 01.28.2021) is under consideration in the Verkhovna Rada of Ukraine. The article outlines a number of shortcomings of the current legislation and substantiates the urgent need to adopt a corresponding law of Ukraine, which would comprehensively regulate the constitutional-legal institution of the territorial system, resolve issues that are not regulated by the current legislation.
Цифрова грамотність у сфері вищої освіти
(Київський національний університет імені Вадима Гетьмана, 2023-02-14) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Николаевна
Інститут петиції у механізмі забезпечення прав людини в Україні
(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Николаевна
У статті здійснено аналіз інституту петиції та його значення у механізмі забезпечення прав людини в Україні. Досліджено, що інститут петиції є одним з елементів механізму забезпечення прав людини. Він сприяє активній участі громадян у суспільно-політичному житті, завдяки якому громадяни можуть вплинути на ефективне вирішення питань, що виникають в процесі забезпечення прав та законних інтересів.

Browse

Browsing Кафедра теоретичної юриспруденції by Author "Hryshko, Oksana"

Results Per Page

Sort Options