Кафедра теоретичної юриспруденції
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу: теоретичний та техніко-юридичний аспекти(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024) Кучинська, Ольга Юріївна; Kuchynska, Olha; Риндюк, Віра ІванівнаУ дисертації здійснено комплексне та системне дослідження адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з урахуванням можливих проблемних питань та шляхів їх вирішення, разом з удосконаленням нормативно – правового аспекту. Дисертаційне дослідження являє собою комплексну роботу з науково – практичного виокремлення та узагальнення процесів адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з урахуванням окремих аспектів зарубіжного досвіду та юридико – технічних нюансів. The dissertation carried out a comprehensive and systematic study of the adaptation of the legislation of Ukraine to the legislation of the European Union, taking into account possible problematic issues and ways of solving them, together with the improvement of the regulatory and legal aspect. The dissertation research is a complex work on the scientific and practical identification and generalization of the processes of adaptation of the legislation of Ukraine to the legislation of the European Union, taking into account certain aspects of foreign experience and legal and technical nuances.Item Перспективи державно-приватного партнерства в сфері професійно-технічної освіти(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2021) Чиж, Богдан Ігорович; Chyzh, BohdanУ даній науковій статті розкрито перспективи державно-приватного партнерства в сфері професійно-технічної освіти та наведено авторське визначення поняття «державно-приватного партнерства в сфері професійно-технічної освіти». Автором стверджується, що об’єктом державно-приватного партнерства є суспільні відносини, що виникають в публічно-правовій сфері, тобто головною ознакою є наявність публічного інтересу відповідно до умов договору. Це може бути як управління об’єктами державної і комунальної власності, так і сфері освіти, охорони здоров’я, житлово-комунального обслуговування тощо; 2. Сторони державно-приватного партнерства, з огляду на їх права та обов’язки відповідно до умов договору, можуть вносити пропозиції до законодавчих актів, яким визначено основоположні засади та принципи реалізації предмету договору державно-приватного партнерства; 3. Державно-приватне партнерство є ширшим ніж управління об’єктами державної та комунальної власності та може полягати в замовленні в державних та комунальних закладах професійно-технічної освіти щодо підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації фахівців відповідних професій та професійних якостей; 4. З огляду на предмет договору про державно-приватне партнерство його термін може бути як короткостроковим (5 років), так і довгостроковим (до 50 років); 5. Договір про фінансування може передбачати інвестування в об’єкти управління державної власності, так і в сферу надання публічних послуг; 6. Вирішення спорів із суб’єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства є публічно-правовим спором та віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Визначено, що державно-приватне партнерство в сфері професійної освіти – це договірна форма взаємодії між закладами професійно-технічної освіти та приватним сектором з метою диверсифікації джерел фінансування освіти, впровадження інновацій у систему управління закладом та здійсненні навчального процесу, покращення якості освітніх послуг та матеріально-технічної бази, підвищення якісних показників здобувачів професійної освіти тощо. This scientific article reveals the prospects of public-private partnership in the field of vocational education and gives the author's definition of the concept of "public-private partnership in the field of vocational education". The author claims that the object of public-private partnership is social relations arising in the public-legal sphere, that is, the main feature is the presence of public interest in accordance with the terms of the contract. This can be both the management of state and communal property, as well as the sphere of education, health care, housing and communal services, etc.; 2. The parties to the public-private partnership, taking into account their rights and obligations in accordance with the terms of the contract, may make proposals to legislative acts, which define the fundamental principles and principles of implementation of the subject of the public-private partnership contract; 3. Public-private partnership is broader than the management of state and communal property objects and may consist of ordering vocational and technical education in state and communal institutions for training, retraining and upgrading the qualifications of specialists in relevant professions and professional qualities; 4. Considering the subject of the contract on public-private partnership, its term can be both short-term (5 years) and long-term (up to 50 years); 5. The financing agreement may provide for investment in state-owned management facilities, as well as in the field of public services; 6. The resolution of disputes with subjects of authority regarding the analysis of the effectiveness of the public-private partnership is a public-law dispute and is assigned to the jurisdiction of administrative courts. It was determined that public-private partnership in the field of professional education is a contractual form of interaction between vocational and technical education institutions and the private sector with the aim of diversifying the sources of education financing, introducing innovations into the management system of the institution and the implementation of the educational process, improving the quality of educational services and material of the technical base, increasing the quality indicators of vocational education recipients, etc.Item Особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2021) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Маркарян, Марина Валеріївна; Markarian, MarynaУ даній статті розкрито особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України. У даній статті розкрито особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України. Визначено, що проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України характеризується такими основними особливостями: 1) нормативно-правовою основою регулювання суспільних відносин щодо предмету дослідження є закони України «Про державну службу» та «Про дипломатичну службу»; 2) дипломатична служба є особливим видом державної служби, що належить до публічної служби; 3) при визначенні особливостей проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України потрібно відмежовувати такі поняття, як «адміністративний службовець» та «дипломатичний службовець», що відповідають родовому поняттю «посадові особи дипломатичної служби»; 4) подвійна система рангів: дипломатичним службовцям присвоюється дипломатичний ранг, адміністративним – ранг державного службовця; 5) наявність привілеїв та імунітетів у працівників закордонних дипломатичних установ України, що встановлені та гарантуються нормами міжнародного та внутрішньодержавного права України та країни перебування; 6) під час проходження дипломатичної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України відбувається періодична ротація, тобто планове заміщення посад дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби; 7) розширеній перелік підстав припинення державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України, на відміну від державних службовців інших державних органів. Виділяється три різновиди посад в органах дипломатичної служби, а саме: дипломатичні посади, адміністративні посади та посади працівників, які виконують функції з обслуговування, що загалом значною мірою впливає на порядок та умови зайняття посади, особливості перебування на ній та процедуру припинення трудових відносин. З урахуванням доктринальних досліджень вітчизняних науковців та на підставі чинного законодавства України, що регулює питання проходження державної та дипломатичної служби виокремлено основні складники проходження державної служби посадовими особами дипломатичної служби закордонних дипломатичних установ України. This article reveals the specifics of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine. It was determined that the completion of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine is characterized by the following main features: 1) the normative and legal basis for the regulation of public relations in rel ation to the subject of the study are the laws of Ukraine "On State Service" and "On Diplomatic Service"; 2) diplomatic service is a special type of public service belonging to the public service; 3) when determining the specifics of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine, it is necessary to distinguish such concepts as "administrative employee" and "diplomatic employee", which correspond to the generic concept of "diplomatic service official"; 4) a dual system of ranks: diplomatic officers are assigned the diplomatic rank, administrative officers are assigned the rank of civil servant; 5) availability of privileges and immunities for employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine, which are established and guaranteed by the norms of international and domestic law of Ukraine and the host country; 6) during diplomatic service, employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine undergo periodic rotation, i.e. planned replacement of diplomatic service positions in diplomatic service bodies by diplomatic service officials; 7) an expanded list of grounds for termination of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine, in contrast to civil servants of other state bodies. There are three types of positions in the bodies of the diplomatic service, namely: diplomatic positions, administrative positions, and positions of employees who perform service functions, which in general significantly affects the order and conditions of occupying the position, the features of staying in it, and the procedure for terminating employment relations. Taking into account the doctrinal studies of domestic scientists and on the basis of the current legislation of Ukraine, which regulates the issue of public and diplomatic service, the main components of public service by officials of the diplomatic service of foreign diplomatic institutions of Ukraine have been identified.Item Перспективні напрямки підвищення ефективності публічного адміністрування професійної освіти в Україні(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2024) Чиж, Богдан Ігорович; Chyzh, BohdanВизначено перспективні напрямки підвищення ефективності публічного адміністрування професійної освіти в Україні. Ефективність публічного адміністрування професійної освіти – це якісно-кількісні показники публічного адміністрування професійної освіти, що націлені на визначення результатів, що дають можливість оцінити впровадження європейських стандартів та досягнення якісних показників в системі професійної освіти. Аргументовано, що для підвищення ефективності публічного адміністрування професійної освіти потрібно: покращення механізмів публічного адміністрування професійною освітою, підготовкою кваліфікованої робочої сили, приведення цієї системи у відповідність із національними та регіональними потребами економіки у фахівцях певних спеціальностей; оновлення матеріально-технічної бази закладів професійної освіти; відкриття при закладах професійної освіти навчально-практичних центрів; стимулювання роботодавців до організації виробничої практики студентів з метою ознайомлення з виробничим процесом і подальшим їх працевлаштуванням на цих підприємствах; організація творчої дослідницької діяльності педпрацівників зі створення сучасних навчальних засобів; підвищення рівня компетенції керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти щодо ефективного менеджменту; впровадження в навчально-виховний, навчально-виробничий процес сучасних інформаційно-комунікативних технологій, розробка відповідного інформаційного забезпечення. Розвиток професійної освіти є ключовим фактором для забезпечення економічного зростання країни. Кваліфіковані кадри сприяють підвищенню продуктивності праці та конкурентоспроможності підприємств на національному та міжнародному ринках. Інвестування у професійну освіту дозволяє створити потужний кадровий потенціал, здатний забезпечити стабільний розвиток економіки. Професійна освіта надає можливості для отримання актуальних знань та навичок, що відповідають потребам ринку праці. Це допомагає молоді та дорослим швидше знаходити роботу, знижуючи рівень безробіття та підвищуючи соціальну стабільність у суспільстві. Підвищення рівня професійної освіти сприяє розвитку інноваційних технологій та процесів у різних галузях. Висококваліфіковані спеціалісти здатні впроваджувати новітні рішення, що сприяють модернізації виробництва та підвищенню якості продукції та послуг. Рromising directions for improving the efficiency of the public administration of professional education in Ukraine are defined.The effectiveness of the public administration of vocational education is a qualitative and quantitative indicator of the public administration of vocational education aimed at determining the results that make it possible to evaluate the implementation of European standards and the achievement of quality indicators in the system of vocational education.It is argued that in order to increase the efficiency of the public administration of professional education, it is necessary to: improve the mechanisms of public administration of professional education, training of qualified workforce, bringing this system into line with the national and regional needs of the economy in specialists of certain specialties; updating the material and technical base of vocational education institutions; opening of educational and practical centers at vocational education institutions; encouraging employers to organize students' industrial practice in order to familiarize them with the production process and their further employment at these enterprises; organization of creative research activities of pedagogues to create modern educational tools; increasing the level of competence of managers of professional (vocational and technical) education institutions regarding effective management; introduction of modern information and communication technologies into the educational and educational, educational and production process, development of appropriate information support.The development of professional education is a key factor for ensuring the economic growth of the country. Qualified personnel contribute to increasing labor productivity and competitiveness of enterprises on national and international markets. Investing in professional education allows you to create a strong personnel potential capable of ensuring the stable development of the economy. Vocational education provides opportunities for obtaining up-to-date knowledge and skills that meet the needs of the labor market. This helps youth and adults find work faster, reducing unemployment and increasing social stability in society. Increasing the level of professional education contributes to the development of innovative technologies and processes in various fields. Highly qualified specialists are able to implement the latest solutions that help modernize production and improve the quality of products and services.Item Історія становлення інституту соціального захисту осіб з інвалідністю(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2024) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Чиж, Богдан Ігорович; Chyzh, BohdanВ даній статті розкрито історію становлення інституту соціального захисту осіб з інвалідністю. Виокремлено п’ять періодів становлення інституту соціального захисту осіб з інвалідністю. Перший період починається з часів становлення Київської Русі та запровадження Християнської релігії, має назву «Церковне заступництво» починається з Х ст. та закінчується серединою ХVII ст. Другий період бере початок з входженням українських земель до Російської імперії та Австро-Угорщини, а закінчується після Жовтневої революції, і має назву «Імператорське волевиявлення». Починається у ХVII ст. та закінчується на початку ХХ ст. Третій період має назву «Соціалістичні реформи та перетворення», складається з 3 етапів, яким притаманні специфічні особливості щодо публічного адміністрування права інвалідів на охорону здоров’я. Період починається з початком ХХ ст. та закінчується наприкінці ХХ ст. Перший етап періоду «Соціалістичних реформ та перетворень» має назву «Революційні трансформації», він починається після Жовтневої революції 1917 року та закінчується після Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 рр. Другий етап періоду «Соціалістичних реформ та перетворень» має назву «Хрущовські реформи», він починається після Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 років і закінчується близько 1970 років. Третій етап періоду «Соціалістичних реформ та перетворень» має назву «Радянська дійсність», починається у брежнєвську епоху 1970 років та закінчується з розпадом Радянського Союзу у 1991 році. Четвертий період становлення інституту соціального захисту осіб з інвалідністю має назву «Українська самобутність». Період бере початок у 1991 році, після отримання Україною незалежності, та діяв до 2014 року. П’ятий період є періодом російсько-української війни. Даний період характеризується: отриманням інвалідності, в тому числі, як результат каліцтва отриманого внаслідок бойових дій на території України; допомогою міжнародних донорів; збільшенням кількості інвалідів війни, в т.ч. військовослужбовців та цивільного населення; реалізацією спільних програм України та міжнародних донорів для направленням на лікування реабілітацію закордоном; спрощенням процедури продовження інвалідності, але ускладненням процедури отримання інвалідності. This article reveals the history of the establishment of the Institute of Social Protection of Persons with Disabilities. Five periods of formation of the Institute of Social Protection of Persons with Disabilities are distinguished. The first period begins with the formation of Kyivan Rus and the introduction of the Christian religion, it is called "Church patronage" and begins with the 10th century and ends in the middle of the 17th century. The second period begins with the accession of Ukrainian lands to the Russian Empire and Austria-Hungary, and ends after the October Revolution, and is called "Imperial Manifestation of Will." It begins in the 17th century. and ends at the beginning of the 20th century. The third period is called "Socialist reforms and transformations", it consists of 3 stages, which are characterized by specific features regarding the public administration of the right of the disabled to health care. The period begins with the beginning of the 20th century. and ends at the end of the 20th century. The first stage of the period of "Socialist reforms and transformations" is called "Revolutionary transformations", it begins after the October Revolution of 1917 and ends after the Great Patriotic War of 1941–1945. The second stage of the period of "Socialist reforms and transformations" is called "Khrushchev reforms", it begins after the Great Patriotic War of 1941–1945 and ends around 1970. The third stage of the period of "Socialist reforms and transformations" is called "Soviet reality", it begins in the Brezhnev era of the 1970s and ends with the collapse of the Soviet Union in 1991. The fourth period of development of the public administration of the right of persons with disabilities to health care is called "Ukrainian identity". The period began in 1991, after Ukraine gained independence, and lasted until 2014. The fifth period, in our opinion, is the period of the Russian- Ukrainian war, this period is characterized by: receiving disability, including as a result of mutilation received as a result of hostilities on the territory of Ukraine; with the help of international donors; an increase in the number of war invalids, including servicemen and civilians; implementation of joint programs of Ukraine and international donors for referral for treatment and rehabilitation abroad; simplifying the procedure for extending disability, but complicating the procedure for obtaining disability.Item Теоретико-правова характеристика ефективності та конкуренції як економіко-правових категорій(ТОВ «Гарантія», 2015) Рижук, Юлія Миколаївна; Ryzhuk, YuliiaУ статті аналізуються такі економіко-правові категорії як ефективність та конкуренція, досліджується їх теоретико-правова характеристика, зокрема, визначені позиції, з яких слід виходити при аналізі основних чинників, з якими пов’язується ефективність права, а також базові засади, на яких має ґрунтуватися правове регулювання конкуренції. The article analyzes such economic and legal category as efficiency and competition. Served their theoretical legal characteristic, in particular, determine the position of which should be based on the analysis of the main factors, which binds the effectiveness of law as well as the basic foundation on which to build the legal regulation of competition. В статье анализируются такие экономико правовые категории, как эффективность и конкуренция, исследуется их теоретико правовая характеристика, в частности, определены позиции, из которых следует исходить при анализе основных факторов, с которыми связывается эффективность права, а также базовые основы, на которых должно основываться правовое регулирование конкуренции.Item Досвід застосування принципів та джерел інтерпретації змісту Угоди про асоціацію України з ЄС(Видавничий центр «Кафедра», 2019-03-15) Гайдулін, Олександр Олександрович; Haidulin, OleksandrItem Порівняльний аналіз правового статусу підприємтсв в Україні та в Європейському Союзі(Видавничий центр «Кафедра», 2019-03-15) Мачуський, Володимир Володимирович; Machuskyi, Volodymyr; Мачуский, Владимир ВладимировичItem Запровадження європейських стандартів соціального забезпечення в Україні(Видавничий центр «Кафедра», 2019-03-15) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, LiudmylaItem Реалізація прав людини через інститут електронних петицій у контексті євроінтеграції(Видавничий центр «Кафедра», 2019-03-15) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, OksanaItem Юридико-технічні аспекти адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу(Львівський державний університет внутрішніх справ, 2024) Риндюк, Віра Іванівна; Ryndiuk, Vira; Рындюк, Вера Ивановна; Кучинська, Ольга Юріївна; Kuchynska, OlhaДослідження присвячено юридико-технічним питанням адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Акцентується увага на тому, що адаптація законодавства України до законодавства ЄС в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та впровадження acquis ЄС у національне законодавство в рамках переговорного процесу з Україною як державою-кандидатом щодо вступу до ЄС – це два окремі самостійні процеси, хоча і тісно пов'язані між собою. Ці процеси ґрунтуються на різних правових засадах, мають різні завдання та специфічні юридико-технічні методи та процедури їх реалізації. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС відповідно до Угоди про асоціацію передбачає поступове наближення національного законодавства до відповідних частин acquis ЄС, тобто гармонізацію національного законодавства з acquis ЄС. Переговорний процес з державою-кандидатом щодо вступу до ЄС – це фактично питання адаптації національного законодавства до acquis ЄС. Суть переговорного процесу полягає в тому, що держава-кандидат має досягти домовленості з державами-членами ЄС щодо конкретних питань транспозиції acquis ЄС у національне законодавство, що і є її умовами вступу до ЄС. Відповідно Методології розширення 2020 року переговорний процес організовано за 6 кластерами acquis ЄС, кожен із яких має певну кількість розділів для переговорів. Зроблено висновок, що розроблення та прийняття проектів нормативно-правових актів, що наближують національне законодавство до acquis ЄС, в межах нормотворчого процесу органів державної влади характеризується певною юридико-технічною специфікою. Це дає підстави виокремити адаптацію законодавства, як процес цілеспрямованого приведення національного законодавства у відповідність з правом ЄС, в окрему самостійну функцію нормотворчої діяльності. Відповідно, адаптації законодавства України до acquis ЄС як функція нормотворчості реалізується за допомогою спеціальних техніко-юридичних процедур та має свою нормопроектну техніку адаптації законодавства. Зокрема, проекти нормативно-правових актів, що наближують національне законодавство до acquis ЄС, повинні розроблятися згідно з основними стандартами верховенства права, що передбачає визначеність (прозорість), передбачуваність, виконанність (застосовність), пропорційність, узгодженість та послідовність законодавства. The study is devoted to legal and technical issues of adaptation of the legislation of Ukraine to the legislation of the European Union. Attention is drawn to the fact that the adaptation of the legislation of Ukraine to the legislation of the EU within the framework of the Association Agreement between Ukraine and the EU, and the introduction of the EU acquis into national legislation within the framework of the negotiation process with Ukraine as a candidate state for EU accession – these are two separate independent processes, although they are closely related to each other. These processes are based on different legal foundations, have different tasks and specific legal and technical methods and procedures for their implementation. Adaptation of Ukrainian legislation to EU legislation in accordance with the Association Agreement involves gradual approximation of national legislation to relevant parts of the EU acquis, i.e. harmonization of national legislation with EU acquis. The negotiation process with the candidate state regarding the accession to the EU is actually a matter of adapting the national legislation to the EU acquis. The essence of the negotiation process is that the candidate state must reach an agreement with the EU member states on specific issues of the transposition of the EU acquis into national legislation, which are its conditions for joining the EU. In accordance with the 2020 Enlargement Methodology, the negotiation process is organized according to 6 clusters of the EU acquis, each of which has a certain number of sections for negotiations. It was concluded that the development and adoption of draft legal acts bringing national legislation closer to the EU acquis within the framework of the rule-making process of state authorities is characterized by certain legaltechnical specifics. This gives reason to single out the adaptation of legislation, as a process of purposeful bringing national legislation into compliance with EU law, into a separate independent function of rule-making activity. Accordingly, the adaptation of Ukrainian legislation to the EU acquis as a function of rule-making is implemented with the help of special technical-legal procedures and has its own normative-project technique for adapting legislation. In particular, projects of normative legal acts bringing national legislation closer to the EU acquis should be developed in accordance with the basic standards of the rule of law, which provides for certainty (transparency), predictability, enforceability (applicability), proportionality, coherence and consistency of legislation.Item Права людини і громадянина в умовах євроінтеграційних процесів в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Рижук, Юлія Миколаївна; Ryzhuk, YuliiaСтаття присвячена питанням удосконалення забезпечення конституційних прав людини в контексті євроінтеграційних процесів. У роботі подається загальна характеристика основних положень Конституції України, щодо визнання людини, її життя і здоров’я, честі та гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю. Пояснюється, що саме права людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Систему конституційних прав і свобод людини і громадянина у статті представлено у вигляді наступних груп: особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні та культурні. У досліджені названо, що, відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, у сфері прав людини особливого значення набувають питання щодо зміцнення та підвищення ефективності судової влади; захист персональних даних; співробітництва у сфері міграції; реалізації права та працю та забезпечення трудових прав працюючих; захисту прав на життя, свободу пересування; забезпечення інформаційних прав. Відповідно до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу визначено, що пріоритетними сферами в контексті євроінтеграційних процесів забезпечення та розвитку прав людини є питання, що пов’язані з митним правом, законодавством про компанії, інтелектуальною власністю, охороною праці, захистом прав споживачів, та охороною здоров’я і життя людей. Аргументовано, що з урахуванням сучасної парадигми конституційного права, всі визначені сфери стосуються реалізації конституційних прав людини і громадянина. Окрема увага у роботі приділена питанню забезпечення та розвитку прав людини в Україні в контексті євроінтеграційних процесів в Україні. Проведено аналіз реалізації Національної стратегії у сфері прав людини протягом 2021–2022 рр. Визначено основні напрями удосконалення механізмів забезпечення належної прав у різних сферах суспільного життя, а також та удосконаленню конституційно-правового статусу людини у сучасних реаліях. The article is devoted to issues of improving the provision of constitutional human rights in the context of European integration processes. The work provides a general description of the main provisions of the Constitution of Ukraine regarding the recognition of a person, his life and health, honor and dignity, inviolability and security as the highest social value. It is explained that it is human rights that determine the content and direction of the state's activities. The system of constitutional rights and freedoms of a person and a citizen is presented in the article in the form of the following groups: personal (civil), political, economic, social and cultural. The study stated that, by the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states, on the other hand, in the field of human rights, issues of strengthening and increasing efficiency are of particular importance judiciary; protection of personal data; cooperation in the field of migration; implementation of the law and work and ensuring the labor rights of employees; protection of the rights to life, freedom of movement; provision of information rights. Following the National Program for the Adaptation of the Legislation of Ukraine to the Legislation of the European Union, it is determined that the priority areas in the context of the European integration processes of ensuring and developing human rights are issues related to customs law, company legislation, intellectual property, labor protection, consumer rights protection, and protection of health and life of people. It is argued that, taking into account the modern paradigm of constitutional law, all defined areas relate to the realization of the constitutional rights of a person and a citizen. Particular attention in the work is paid to the issue of ensuring and developing human rights in the context of European integration processes in Ukraine. An analysis of the implementation of the National Strategy in the field of human rights during 2021–2022 was carried out. The main directions for improving the mechanisms for ensuring proper rights in various spheres of social life, as well as improving the constitutional and legal status of a person in modern realities, were determined.Item Поняття права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я серед загальних прав людини і громадянина(Міжнародний гуманітарний університет, 2020) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, LiudmylaУ статті досліджено поняття, ознаки та визначено зміст права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я серед загальних прав людини і громадянина. Рівень захищеності прав людини і громадянина в певній державі є індикатором розвитку держави, рівнем професійності та компетентності виконання визначених законом повноважень Президента держави, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Кабінету Міністрів України, судових органів, органів прокуратури, центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також відображенням різноманітних процесів, що відбуваються в державі, інтересів, потреб людей, які виникають у зв’язку з цими процесами, потребами, що продиктовані їхнім фізичним станом. Однією з особливих категорій осіб, які мають право на охорону здоров’я, є особи з інвалідністю, які у зв’язку зі станом їх здоров’я потребують підвищеної уваги держави до себе та своїх потреб. Нині йдеться саме про право на охорону здоров’я такої соціально незахищеної категорії верств населення, як особи з інвалідністю. Право на охорону здоров’я людини і громадянина закріплено в Конституції України, що дає всі підстави стверджувати, що право осіб з інвалідністю на охорону здоров’я є основним, невідчужуваним правом особи. Особи з інвалідністю мають усі права, що визначені Конституцією України, однак з огляду на особливості, пов’язані зі здоров’ям, або наявність стійких фізичних, психічних, інтелектуальних або сенсорних порушень деякими з них вони не можуть повною мірою користуватися. Визначено, що право на охорону здоров’я осіб з інвалідністю є загальновизнаним, основним, непорушним та невідчужуваним соціальним правом особи, яка більшою мірою потребує захисту з боку держави, громадськості та інших органів, підприємств, установ, організацій. Слід відзначити, що однією з головних проблем у сфері реалізації права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю є відсутність положень у спеціальному законодавстві, які б чітко визначали б механізм реалізації права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю. This scientific article examines the concepts, features and defines the content of the right of persons with disabilities to health care among the general human and civil rights. The level of protection of human and civil rights in a country is an indicator of the development of the state, the level of professionalism and competence of the statutory powers of the President, the Verkhovna Rada Commissioner for Human Rights, the Cabinet of Ministers of Ukraine, judicial bodies, and prosecutors, central and local executive bodies, local self-government, as well as reflecting the various processes taking place in the state, the interests, needs of people that arise in connection with these processes, the needs dictated by their physical condition, and soon. One of the special categories of persons who have the right to health care is persons with disabilities who, due to their state of health, need increased attention of the state to themselves and their needs. At present, it is the right to health care for such a socially vulnerable group of the population as persons with disabilities. The right to health protection of a person and a citizen is enshrined in the Constitution of Ukraine, which gives all grounds to assert that the right of persons with disabilities to health care is a fundamental, inalienable right of a person. Persons with disabilities have all the rights defined by the Constitution of Ukraine, however, due to health problems or the presence of persistent physical, mental, intellectual or sensory disorders, some of them they cannot fully enjoy. It is determined that the right to health care for persons with disabilities is a universally recognized, basic, inviolable and inalienable social right of a person who is more in need of protection from the state, the public and other bodies, enterprises, institutions and organizations. It should be noted that one of the main problems in the implementation of the right to health of persons with disabilities is the lack of provisions in special legislation that would clearly define the mechanism for exercising the right to health of persons with disabilities.Item Правове регулювання цивільних відносин у праві Київської Русі(Запорізький національний університет, 2024) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Богданець, Аліна Вікторівна; Bohdanets, AlinaУ статті досліджуються особливості правового регулювання цивільних відносин у праві Київської Русі. На початку формування правової системи того часу не було чітко встановлено галузей права за принципом виокремлення предмету та методу правового регулювання, тому цивільні відносини включати в себе відносини власності, договірні, зобов’язальні, спадкові, сімейні, тощо. У Київській державі правове регулювання цивільних відносин було побудоване на звичаєвому праві, яке визначало норми поведінки та регулювало взаємини між людьми. Згодом Руська Правда стала основним джерелом права, де були унормовані діючі правові звичаї та укладені нові норми, що здійснювали регулювання суспільних відносин. Проведений аналіз свідчить, що цивільне право виокремлювало два юридичні поняття – суб’єкти та об’єкти права власності. Нормами цивільного права встановлювалися категорії осіб, які були суб’єктами права власності – князі, княжі й земські бояри, дружинники, духовенство, ремісники, купці, смерди. Також виділялися ті, хто не міг бути суб’єктом такого права – холопи та челядь. До об’єктів права власності в Київській Русі належали земля, коні, худоба, одяг, зброя, певні знаряддя праці. Не менш розвинутим у Київській державі був інститут зобов’язального права. Зокрема, норми зобов’язального права також були у Руській Правді, яка увібрала в свій зміст тогочасні звичаєві норми. Зобов’язання виникали не тільки з деліктів, а й з договорів. Треба відзначити, що право Київської Русі зародилося серед тогочасних правових звичаїв, які були в подальшому трансформовані у редакціях Руської Правди, міжнародних договорах, уроках та уставах київських князів. Правове регулювання цивільних правовідносин також базувалося на звичаєвих нормах та нормах Руської Правди. Вивчення еволюції правового регулювання цивільних відносин часів Київської Русі є важливим для формування сучасних правових інститутів, адже праворозуміння та правова традиція сприятимуть визначення власної правової ідентичності. The article examines the peculiarities of legal regulation of civil relations in the law of Kyivan Rus’. At the beginning of the formation of the legal system of that time, the branches of law were not clearly established according to the principle of separating the subject and the method of legal regulation, so civil relations include property, contractual, obligation, inheritance, family, etc. In the Kyiv state, the legal regulation of civil relations was based on customary law, which determined norms of behavior and regulated relations between people. Later, Russka Pravda became the main source of law, where existing legal customs were standardized and new norms regulating social relations were established. The conducted analysis shows that civil law distinguished two legal concepts – subjects and objects of property rights. The norms of civil law established the categories of persons who were subjects of property rights – princes, princes and zemstvo boyars, military men, clergy, artisans, merchants, smerds. Those who could not be the subject of such a right were also distinguished – serfs and servants. Land, horses, livestock, clothing, weapons, and certain tools of labor belonged to the objects of property rights in Kyivan Rus’. The institution of the law of obligation was no less developed in the Kyiv state. In particular, the norms of binding law were also in Russka Pravda, which incorporated the customary norms of the time into its content. Obligations arose not only from torts, but also from contracts. It should be noted that the law of Kyiv Rus’ was born among the legal customs of the time, which were later transformed in the editions of Ruska Pravda, international treaties, lessons and statutes of the Kyiv princes. The legal regulation of civil legal relations was also based on customary norms and norms of Russka Pravda. The study of the evolution of the legal regulation of civil relations during the time of Kyivan Rus’ is important for the formation of modern legal institutions, because legal understanding and legal tradition will contribute to the definition of one's own legal identity.Item Правові засади співробітництва України з Європейським Союзом у процесі євроінтеграції(Запорізький національний університет, 2024) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, ValentynaУ статті досліджуються правові засади співробітництва України з Європейським Союзом у процесі євроінтеграції. Базові принципи зафіксовані в таких нормативних документах, як Угода про партнерство і співробітництво, Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу, Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами – членами, з іншої сторони, Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. На курс євроінтеграції мали вплив історичний досвід державотворення та правотворення, а також прагнення суспільства жити в демократичній, правовій, спрямованій на соціальні орієнтири країні та мати розвинену економіку. Зазначені ідеї закладені в законодавстві України, проте для входження до спільноти європейських розвинутих держав ключовою домінантою є спрямування внутрішньої та зовнішньої державної політики на інтеграцію до Європейського Союзу. Повномасштабне вторгнення РФ на територію України прискорило усвідомлення суспільством необхідного вектору розвитку держави, а також рішучих дій з боку держави на отримання членства у Європейському Союзі. Досвід євроінтеграції України є унікальним, оскільки відбувається в умовах війни, яка зумовлює величезні втрати (людські, фінансові, економічні) та потребує посилення співробітництва у сфері безпеки. Серед завдань, які стоять перед Україною на шляху євроінтеграції виокремлено такі: посилення боротьби з корупцією; проведення реформи Конституційного Суду України; продовження судової реформи в Україні; здійснення боротьби з відмиванням коштів. Новим етапом на шляху інтеграції України до ЄС та продовженням співробітництва стало набуття 23 червня 2022 року статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу. У червні 2024 року розпочалася перша Міжурядова конференція щодо вступу України в ЄС, яка дає офіційний старт перемовинам про членство України в Європейському Союзі. The article examines the legal basis of Ukraine’s cooperation with the European Union in the process of European integration. The basic principles are recorded in such regulatory documents as the Agreement on Partnership and Cooperation, the Strategy for the Integration of Ukraine into the European Union, the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states, on the other hand , the nationwide program of adaptation of the legislation of Ukraine to the legislation of the European Union. The course of European integration was influenced by the historical experience of state formation and law-making, as well as society’s aspiration to live in a democratic, legal, social oriented country and to have a developed economy. These ideas are enshrined in the legislation of Ukraine, however, for joining the community of European developed states, the key dominant factor is the direction of internal and external state policy towards integration into the European Union. The full-scale invasion of the Russian Federation on the territory of Ukraine accelerated society’s awareness of the necessary vector of state development, as well as decisive actions by the state to obtain membership in the European Union. The experience of Ukraine’s European integration is unique, as it takes place in the conditions of war, which causes huge losses (human, financial, economic) and requires strengthening cooperation in the field of security. Among the tasks facing Ukraine on the way to European integration, the following are highlighted: strengthening the fight against corruption; carrying out the reform of the Constitutional Court of Ukraine; continuation of judicial reform in Ukraine; implementation of the fight against money laundering. On June 23, 2022, the acquisition of the status of a candidate for accession to the European Union was a new stage on the path of Ukraine’s integration into the EU and the continuation of cooperation. In June 2024, the first Intergovernmental Conference on Ukraine’s accession to the EU began, which gives an official start to negotiations on Ukraine’s membership in the European Union.Item Забезпечення конституційного права на житло внутрішньо переміщених осіб в Україні та країнах, які зазнали збройних конфліктів: порівняльно-правова характеристика(ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2023) Рижук, Юлія Миколаївна; Ryzhuk, YuliiaСтаття присвячена аналізу конституційного права на житло та його забезпеченні внутрішньо переміщеним особам в Україні та країнах, які зазнали збройних конфліктів (на прикладі Боснії і Герцеговини, Хорватії та Грузії). У досліджені проводиться аналіз змісту конституційного права на житло та його реалізація в Україні. Подається аналіз основних нормативно-правових актів, відповідно до яких здійснюється порядок реалізації та забезпечення даного права внутрішньо переміщених осіб. Систему таких документів складають: Конституція України; Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; Житловий кодекс України; Порядок формування фондів житла, призначеного для тимчасового проживання, обліку та надання такого житла для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб; Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на викуп, будівництво житла з метою передачі для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб та Порядок надання житла, придбаного Держмолодьжитлом за рахунок коштів гуманітарної та іншої допомоги, для тимчасового проживання постраждалих осіб. Окрема увага у роботі приділена аналізу визначення внутрішньо переміщених осіб за законодавством України та країн, які практика яких розглядається. Аргументовано, що всі досліджувані визначення обґрунтовують причину, з якою пов’язується вимушене залишення особою свого постійного місця проживання і, за загальним правилом, таке переселення відбувається внаслідок збройного конфлікту, через військову небезпеку, загрозу життю особи або члена його сім’ї. Правовий статус внутрішньо переміщених осіб у країнах, які розглядалися, визначено у відповідних нормативно-правових документах, як: Закон про біженців з Боснії і Герцеговині та переміщених осіб у Боснії і Герцеговині; Закон про статус переміщених осіб та біженців у Республіці Хорватія та Закон Грузії про внутрішньо переміщених осіб – переслідуваних з окупованих територій Грузії. Аргументовано, що розповсюдженою практикою щодо забезпечення прав на житло внутрішньо переміщених осіб є надання тимчасового житла та будівництво нового, залучаючи кошти міжнародних фондів. The article is devoted to the analysis of the constitutional right to housing and its provision to internally displaced persons in Ukraine and countries that have experienced armed conflicts (using the example of Bosnia and Herzegovina, Croatia and Georgia). The article analyzes the content of the constitutional right to housing and its implementation in Ukraine. An analysis of the main regulatory legal acts is presented, according to which the procedure for implementing and ensuring this right of internally displaced persons is carried out. The system of such documents consists of: the Constitution of Ukraine; Law of Ukraine "On Ensuring the Rights and Freedoms of Internally Displaced Persons"; Housing Code of Ukraine; The procedure for the formation of housing funds intended for temporary residence, accounting and provision of such housing for temporary residence of internally displaced persons; The procedure and conditions for providing subvention from the state budget to local budgets for the purchase, construction of housing for the purpose of transfer for temporary residence of internally displaced persons and the Procedure for providing housing purchased by the State Youth Housing Department at the expense of humanitarian and other aid funds for temporary residence of affected persons. Particular attention in the work is given to the analysis of the definition of internally displaced persons under the legislation of Ukraine and the countries whose practices are under consideration. It is argued that all the studied definitions justify the reason for the forced abandonment of a person's permanent place of residence and, as a general rule, such relocation occurs as a result of an armed conflict, due to military danger, a threat to the life of a person or a member of his family. The legal status of internally displaced persons in the countries under consideration is defined in relevant legal documents, such as: Law on Refugees from Bosnia and Herzegovina and Displaced Persons in Bosnia and Herzegovina; The Law on the Status of Displaced Persons and Refugees in the Republic of Croatia and the Law of Georgia on Internally Displaced Persons - Persecuted from the Occupied Territories of Georgia. It is argued that the widespread practice of ensuring the housing rights of internally displaced persons is the provision of temporary housing and the construction of a new one, attracting funds from international funds.Item Інститут інтерпретації (тлумачення) в європейському контрактному праві: теоретико-цивілістичні засади(Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака, 2021) Гайдулін, Олександр Олександрович; Haidulin, Oleksandr; Крупчан, Олександр ДмитровичРобота присвячена комплексному дослідженню теоретикоцивілістичних засад нової загальної теорії правової інтерпретації, які виводяться на основі герменевтичного аналізу процесу інтерпретації в європейському контрактному праві. The dissertation presents theoretical and methodological frameworks to be considered as a basis of a new civil law interpretation theory elaboration.Item Вимоги до осіб присатних та державних виконавців: порівняльно-правовий аналіз(Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України, 2018) Криволапчук, В. О.; Kryvolapchuk, V. O.; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, OksanaSignificant decrease of the performance of court decisions and trust in the judiciary made the scientific community to consider the issue of the introduction of the institution of a private executive. With the enactment of 02.06.2016 of the Bill of Ukraine “About Bodies and Persons Enforcing the Enforcement of Judgments and Decisions of Other Bodies” No1403-VIII, new entrants – private executives have been introduced in Ukraine in the enforcement proceedings. Despite the controversy of introducing into the legal field of private performers, the views on raising the requirements for their competence do not cause disagreements among scholars. The comparative legal analysis carried out by the authors of the paper on the legally established requirements for individuals of private and public executives confirmed the urgency of this issue and revealed different approaches to their selection and competence. The research establishes that, in addition to the requirements regarding the age and education of private performers, the legislator imposes additional requirements on the personal and business qualities of a public executor. The absence of similar requirements to a private performer causes different approaches to the selection of private and public executives. The person of the private executor additionally establishes the requirement to pass the qualifying examination and to have full civilian capacity. Such a requirement for state executives is duplicated in Clause 2 Art. 19 of the Bill of Ukraine “About Civil Service”, as they are civil servants. However, at the present stage, there are no documents confirming the full civil capacity of a person. The issue of verifying the recognition of a person as incapacitated or limited is also indeterminate. The authors propose to introduce information on the recognition of a person incapacitated or restricted to the Unified State Demographic Registry. Legislator does not extend to private performers age restrictions and requirements to the absence of a court decision regarding the deprivation of the right to engage in activities related to the performance of the functions of the state or to hold corresponding positions established for the state executors by the Bill of Ukraine “About Civil Service”. The articles proposed by the authors of the changes to the requirements for private performers are important, since the performer, as the manager of someone else’s property, must have a high level of trust among the participants in the proceedings and society.Item Вимоги до осіб присатних та державних виконавців: порівняльно-правовий аналіз(Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України, 2018) Криволапчук, В. О.; Kryvolapchuk, V.; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, OksanaSignificant decrease of the performance of court decisions and trust in the judiciary made the scientific community to consider the issue of the introduction of the institution of a private executive. With the enactment of 02.06.2016 of the Bill of Ukraine “About Bodies and Persons Enforcing the Enforcement of Judgments and Decisions of Other Bodies” No1403-VIII, new entrants “private executivest have been introduced in Ukraine in the enforcement proceedings. Despite the controversy of introducing into the legal field of private performers, the views on raising the requirements for their competence do not cause disagreements among scholars. The comparative legal analysis carried out by the authors of the paper on the legally established requirements for individuals of private and public executives confirmed the urgency of this issue and revealed different approaches to their selection and competence. The research establishes that, in addition to the requirements regarding the age and education of private performers, the legislator imposes additional requirements on the personal and business qualities of a public executor. The absence of similar requirements to a private performer causes different approaches to the selection of private and public executives. The person of the private executor additionally establishes the requirement to pass the qualifying examination and to have full civilian capacity. Such a requirement for state executives is duplicated in Clause 2 Art. 19 of the Bill of Ukraine “About Civil Service”, as they are civil servants. However, at the present stage, there are no documents confirming the full civil capacity of a person. The issue of verifying the recognition of a person as incapacitated or limited is also indeterminate. The authors propose to introduce information on the recognition of a person incapacitated or restricted to the Unified State Demographic Registry. Legislator does not extend to private performers age restrictions and requirements to the absence of a court decision regarding the deprivation of the right to engage in activities related to the performance of the functions of the state or to hold corresponding positions established for the state executors by the Bill of Ukraine “About Civil Service”. The articles proposed by the authors of the changes to the requirements for private performers are important, since the performer, as the manager of someone else’s property, must have a high level of trust among the participants in the proceedings and society.Item Забезпечення прав людини в умовах цифрової трансформації(Громадська організація «Європейська наукова платформа», 2022-08-26) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana