Кафедра теоретичної юриспруденції
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Застосування норм права: мета, стадії, система вимог до правозастосовчого акту(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo; Кравченко, Михаил ГеоргиевичСтаття присвячена конкретизації мети, стадій та системи вимог до правозастосовчого акту з урахуванням положень Конституції України, окремих актів законодавства України, а також сучасного розвитку вчення про застосування права. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові та спеціально-правові методи наукового пізнання, а саме: структурно-системний, формально-логічний та порівняльно-правовий методи дослідження. Такий підхід дав змогу комплексно проаналізувати вчення про застосування правових норм на сучасному етапі його розвитку. Теоретичною та прикладною базою наукової статті став аналіз законодавства України, а також праць вітчизняних і німецьких учених, присвячених меті застосування норм права, стадіям процесу правозастосування та вимогам, які висуваються до правозастосовчого акту. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що безальтернативною метою застосування норм права є захист приватної особи, її прав, свобод та законних інтересів суб’єктами правозастосування. Воно є інструментом виконання конституційно закріпленого обов’язку Української держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Якісне застосування норм права суб’єктом владних повноважень передбачає послідовне проходження обов’язкових та факультативних стадій правозастосовчого процесу. Кількість цих стадій залежить від особливостей конкретної справи. Однак, суб’єкт правозастосування не має права нехтувати обов’язковими стадіями правозастосовчого процесу, наприклад, через використання практики шаблонних рішень, тобто таких, які приймаються без належного аналізу фактичної основи справи. Такий підхід неодмінно веде до правозастосовчих помилок. Розвиток законодавства України обумовлює розширення вимог до акту правозастосування. Їхній перелік не має обмежуватися лише вимогами обґрунтованості, законності та доцільності. Кожен акт правозастосування має, крім вказаних критеріїв, відповідати вимогам верховенства права, рівності перед законом, своєчасності та розумного строку та гарантування участі приватної особи у розгляді та вирішенні справи. Такий підхід дає змогу говорити про справжнє служіння держави людині, її потребам та законним інтересам. The article is devoted to specifying the purpose, stages and system of requirements for the law enforcement act, taking into account the provisions of the Constitution of Ukraine, individual acts of the legislation of Ukraine, as well as the modern development of the doctrine of the application of law. The methodological basis of the research was general scientific and special legal methods of scientific knowledge, namely: structural-systemic, formal-logical and comparative-legal research methods. This approach made it possible to comprehensively analyze the doctrine of the application of legal norms at the current stage of its development. The theoretical and applied basis of the scientific article was the analysis of the relevant legislation of Ukraine, as well as the works of domestic and German scientists, dedicated to the purpose of applying legal norms, the stages of the law enforcement process and the requirements that are put forward to the law enforcement act. Based on the results of the conducted research, it was concluded that the sole purpose of applying legal norms is the protection of a private person, his rights, freedoms and legitimate interests by law enforcement entities. It is a tool for fulfilling the constitutionally established duty of the Ukrainian state to affirm and ensure human rights and freedoms. The high-quality application of legal norms by the subject of authority requires the sequential passage of mandatory and optional stages of the law enforcement process. The number of these stages depends on the specifics of a specific case. However, the subject of law enforcement does not have the right to neglect the mandatory stages of the law enforcement process, for example, through the use of the practice of template decisions, that is, those that are made without proper analysis of the factual basis of the case. This approach inevitably leads to law enforcement errors. The development of the legislation of Ukraine determines the expansion of the requirements for the law enforcement act. Such requirements cannot be limited only to the requirement of: reasonableness, legality and expediency. Each act of law enforcement must, in addition to the specified criteria, meet the requirements of: rule of law, equality before the law, timeliness and a reasonable period of time, and guaranteeing the participation of a private person in the consideration and decision of the case. This approach makes it possible to talk about the true service of the state to a person, his needs and legitimate interests.Item Правове регулювання інклюзивної освіти в епоху глобалізації(Запорізький національний університет, 2022) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Власенко, Валентина ВасильевнаСтаття присвячена вивченню впливу глобалізації на правове регулювання інклюзивної освіти в Україні та визначенню позитивних та негативних тенденцій, що супроводжуються процесом глобалізації для сучасного законодавства в сфері інклюзивного навчання. Освіта є пріоритетним напрямом діяльності держави. Впровадження інклюзивної освіти набуває дедалі більшого значення в контексті глобалізації, яка охоплює безліч сфер, включаючи сферу освіти. Правове регулювання є гарантією дотримання прав осіб з особливими освітніми потребами іншими учасниками освітнього процесу, державою, суспільством. Акцентується увага на тому, що інтеграція України у європейську спільноту потребує уніфікації законодавства та гармонізації до європейського. Правове регулювання освітньої сфери також має врахувати європейські тенденції. Глобалізація зумовила актуальність міжнародної співпраці для приєднання нашої держави до міжнародної освітньої політики. Питання правового забезпечення інклюзивної освіти є об’єктом уваги міжнародних організацій. Право на доступ до інклюзивної освіти визначено не тільки в національному законодавстві, а й міжнародному (міжнародні конвенції, декларації, тощо). Глобалізація дозволяє подолати територіальні бар’єри у отриманні інклюзивної освіти. Переймання зарубіжного досвіду з організації інклюзивного навчання є одним з напрямів стратегії розвитку цього типу навчання в Україні. На підставі викладеного сформовано висновки, що в Україні немає єдиного законодавчого акту, який мав би регулювати суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права осіб з особливими освітніми потребами на освіту, прав та обов’язків інших осіб, які беруть участь у реалізації цього права та визначати компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері інклюзивної освіти. Серед позитивних тенденцій глобалізації на правове регулювання інклюзивної освіти визначено інтеграцію в міжнародну освітню спільноту, визнання прав осіб з особливими освітніми потребами на одному рівні з іншими учасниками освітнього процесу, гармонізацію національного законодавства з європейським законодавством, взаємодію вітчизняної системи освіти з глобальною та європейською сферою освіти. The article is devoted to the study of the impact of globalization on the legal regulation of inclusive education in Ukraine and the identification of positive and negative trends accompanying the process of globalization for modern legislation in the field of inclusive education. Education is a priority direction of the state. The implementation of inclusive education is becoming more and more important in the context of globalization, which covers many areas, including the field of education. Legal regulation is a guarantee of compliance with the rights of persons with special educational needs by other participants in the educational process, the state, and society. Attention is focused on the fact that Ukraine’s integration into the European community requires unification of legislation and harmonization with European legislation. Legal regulation of the educational sphere should also take into account European trends. Globalization determined the relevance of international cooperation for joining our state to international education policy. The issue of legal provision of inclusive education is the object of attention of international organizations. The right to access to inclusive education is defined not only in national legislation, but also in international legislation (international conventions, declarations, etc.). Globalization makes it possible to overcome territorial barriers in obtaining inclusive education. Adoption of foreign experience in the organization of inclusive education is one of the directions of the strategy for the development of this type of education in Ukraine. On the basis of the above, the conclusions were formed that there is no single legislative act in Ukraine that should regulate social relations that arise in the process of realizing the constitutional right of persons with special educational needs to education, the rights and obligations of other persons who participate in the implementation of this rights and determine the competence of state bodies and local self-government bodies in the field of inclusive education. Among the positive trends of globalization on the legal regulation of inclusive education are integration into the international educational community, recognition of the rights of persons with special educational needs on the same level as other participants in the educational process, harmonization of national legislation with European legislation, interaction of the domestic education system with the global and European sphere of education.Item Історія виникнення та особливості застосування «загального права» та «права справедливості» в англо-саксонській правовій системі(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2022) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Власенко, Валентина ВасильевнаУ статті досліджується історія виникнення та особливості застосування загального права та права справедливості в англосаксонській правовій системі. Англійське право має глибоку історію та тісто переплетено місцевими звичаями та традиціями. Структуру англійського права складає загальне право, право справедливості та статутне право. Найвідомішими пам’ятками стародавнього англійського права були англосаксонські правди (Правда Етельберга, Правда Іне, Правда Альфреда Великого, тощо). Виникнення загального права є дискусійним питанням, адже немає єдності думок серед науковців. Існує думка, що систему загального права було створено в Англії після нормандського захоплення в 1066 р. Витісняти звичай загальне право почало тільки в XIV столітті. Загальне право є основою англійського права, оскільки діє протягом тривалого часу та виникло на основі збереження звичаєвих правил через утворення судових процедур. Сучасна теорія загального права виходить уже з того, що судді є творцями загального права. Важливим джерелом англійського права є статутне права, яке складають акти англійського парламенту. Серед обставин, які спричинили виникнення права справедливості варто зазначити: застаріли норми, які не завжди відповідали розвитку суспільства; довга за часом судова процедура; відсутність процедури апеляції на судове рішення. Природа права справедливості, пов’язана з діяльністю лорда-канцлера, є розвитком загального права у напрямі подолання юридично невигідних судових рішень. Право справедливості покликане доповнити загальне право. В історії становлення англійського права можна виділити такі етапи: І етап – англосаксонське право засноване на звичаєвих нормах; ІІ етап – виникнення та піднесення ролі загального права як основи англійського права; ІІІ етап – виникнення права справедливості як альтернативи у вирішенні справ; ІV етап – тлумачення рішень, які приймалися парламентом (статутного права). Англосаксонська правова система має тривалу історію формування та, враховуючи територію поширення, зробила важливий внесок у правову традицію та юридичну компаративістику загалом. The article examines the history of the emergence and features of the application of common law and the law of equity in the Anglo-Saxon legal system. English law has a deep history and is intertwined with local customs and traditions. The structure of English law consists of common law, the law of equity and statutory law. The most famous monuments of ancient English law were Anglo-Saxon truths (Ethelberg’s Truth, Ine’s Truth, Alfred the Great’s Truth, etc.). The emergence of common law is a debatable issue, because there is no unity of opinion among scientists. There is an opinion that the system of common law was created in England after the Norman Conquest in 1066. Common law began to supplant custom only in the 14th century. The common law is the basis of English law because it has been in place for a long time and arose from the preservation of customary rules through the formation of judicial procedures. The modern theory of common law starts from the fact that judges are creators of common law. An important source of English law is statutory law, which consists of acts of the English Parliament. Among the circumstances that caused the emergence of the law of equity, it is worth noting: outdated norms that did not always correspond to the development of society; lengthy court procedure; lack of an appeal procedure for a court decision. The nature of the law of equity related to the activities of the Lord Chancellor is a development of the common law in the direction of overcoming legally unfavorable judgments. The law of equity is designed to complement common law. The following stages can be distinguished in the history of the formation of English law: I – Anglo-Saxon law is based on customary norms; II – emergence and elevation of the role of common law as the basis of English law; III – the emergence of the law of equity as an alternative in resolving cases; IV – interpretation of decisions made by the parliament (statutory law). The Anglo-Saxon legal system has a long history of formation and, given the territory of distribution, made an important contribution to the legal tradition and legal comparativistics in general.Item Законодавство як ієрархічна система рішень нормативного характеру органів публічної влади(Pan-European University, 2019-10) Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра Іванівна; Рындюк, Вера ИвановнаУ статті розглядається проблема визначення поняття «законодавство». Обґрунтовується підхід до розуміння законодавства як ієрархічної системи рішень органів публічної влади, що мають нормативний характер. Юридична форма таких рішень визначена чинним законодавством держави. In the article the problem of the definition of “legislation” considered. The approach to understanding the legislation as a hierarchical system of decisions of public authorities, having a normative character, is substantiated. The legal form of such decisions is determined by the current legislation of the state.Item К вопросу определения понятия «законодательство»: диалектический подход(Министерство юстиции Республики Молдова, 2019-11) Рындюк, Вера Ивановна; Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра ІванівнаВ статье рассматриваются существующие в юридической науке подходы к определению понятия «законодательство», и делается вывод, что этот вопрос исследуется на основании метафизического метода. Обосновывается мнение, что понятие «законодательство» следует рассматривать на основании диалектического метода как способ существования норм права в источниках права на общем и особенном уровне. На общем уровне нормы права выражаются в общем виде в источниках права, которые имеют высшую юридическую силу, а на особенном уровне – конкретизируются в источники права, имеющих меньшую (подзаконную) юридическую силу. In the article existing in legal science approaches to the definition of the concept of “legislation” are examined, and the conclusion is that this question is being investigated on the basis of the metaphysical method. Opinion is justified that the concept of “legislation” should be considered on the basis of the dialectical method as a way of existence of legal norms in the sources of law at the general and special level. At the general level, legal norms are expressed in general terms in sources of law that have the highest legal force, and at the special level – are concretized into sources of law that have the smaller (subordinate) legal force.Item Legal institute of lobbying: the problem of legislative regulation in Ukraine(EDITORIAL PRIMMATE SAS, 2022-05) Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра Іванівна; Рындюк, Вера Ивановна; Haidulin, Oleksandr; Гайдулін, Олександр Олександрович; Гайдулин, Александр Александрович; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Кузьменко, Оксана Владимировна; Chorna, Viktoriіa; Чорна, Вікторія Григорівна; Черная, Виктория Григорьевна; Sharkovа, Iryna; Шаркова, Ірина Миколаївна; Шаркова, Ирина НиколаевнаThe article examines the problem of legislative regulation of the socio-political institution of lobbying in Ukraine on the basis of borrowing similar experience from developed democracies using the dialectical method. It is noted that lobbying should be considered as one of the democratic institutions of influence of the public and business structures on decision-making by public authorities (representation of interests), namely as a professional mediation activity between society and government. Legislative regulation of the institution of lobbying in Ukraine may not restrict other rights of citizens regarding their influence on the authorities, which are guaranteed by the Constitution of Ukraine and defined by national legislation (for example, the right to appeal to the authorities, the right to participate in the management of public affairs through advisory bodies, parliamentary hearings, public discussions, etc.). It is concluded that the most pressing aspects of the problem of legal institutionalization of lobbying in Ukraine, which need to be addressed, are the following: development of theoretical-methodological foundations of lobbying in national political-legal realities, taking into account similar foreign experience; a comprehensive approach to the legislative regulation of lobbying activities at all levels of public authority, and on the basis of clear harmonization of lobbying rules with legislation in related areas; legislative definition of the concept and all components of lobbying activities, the legal status of lobbyists; particular attention should be paid to the development of ethical rules for the lobbying profession, which should be based on the principles of legality, transparency, openness and integrity. В статті досліджується проблема законодавчого врегулювання суспільно- політичного інституту лобіювання в Україні на основі запозичення аналогічного досвіду розвинених демократичних держав з використанням діалектичного методу. Зазначається, що лобізм слід розглядати як один із демократичних інститутів впливу громадськості та бізнесових структур на прийняття рішень органами публічної влади (представництва інтересів), а саме як професійну посередницьку діяльність між суспільством та владою. Законодавче врегулювання інституту лобізму в Україні не може обмежувати інші права громадян щодо їх впливу на органи влади, які гарантовані Конституцією України та визначені національним законодавством (наприклад, право на звернення до органів влади, право брати участь в управлінні державними справами через консультативно-дорадчі органи, парламентські слухання, громадські обговорення тощо). Зроблено висновок, що найбільш актуальними аспектами проблеми правової інституціоналізації лобізму в Україні, які потребують свого вирішення, є наступні: розробка теоретико-методологічних засад лобіювання в національних політико-правових реаліях з врахуванням аналогічного зарубіжного досвіду; комплексний підхід до законодавчого врегулювання лобістської діяльності як на всіх рівнях публічної влади, так і на основі чіткого узгодження норм про лобіювання з законодавством у суміжних сферах; законодавче визначення поняття та всіх складових лобістської діяльності, правового статусу лобістів; окрему увагу слід приділити розробці етичних правил професії лобіста, які мають виходити з принципів законності, прозорості, відкритості та доброчесності.Item Clarification of meaning of concept of “consolidation of legislation”(Pan-European University, 2020) Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра Іванівна; Рындюк, Вера Ивановна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Миколаївна; Гришко, Оксана НиколаевнаItem Вплив процесів глобалізації на правові системи сучасності(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2022) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Власенко, Валентина ВасильевнаУ статті досліджується вплив процесів глобалізації на правові системи сучасності. Саме глобалізація зумовила набуття правовими системами нових ознак та особливостей, і, таким чином, спричинила їх розвиток. У юридичній науці немає єдиного підходу до визначення типів і класифікацій правових систем, відповідно це викликає складність їхнього вивчення. Для дослідження обрані такі правові сім’ї: романо-германська, англо-американська, релігійна та традиційна. Активізація міжнародної співпраці є важливим чинником у сучасному світі, який охоплений глобалізацією та зумовлює значні перетворення в правових системах. Процеси глобалізації охоплюють різні сфери суспільного життя та впливають на правові системи держав. При дослідженні впливу глобалізації на романо-германську правову сім’ю визначено, що одним із факторів, який зумовив такі процеси є формування права Європейського Союзу. Оскільки до складу Європейського Союзу входять держави європейського континенту, які майже всі входять до романо-германської правової сім’ї, то їхнє законодавство зазнає впливу через уніфікацію та гармонізацію. Під час дослідження впливу процесів глобалізації на англо-американську правову сім’ю, відзначено підвищення ролі нормативно-правових актів та міжнародно-правових норм в праві держав «загального права». Також у англійському судочинстві використовується досвід та доктринальні напрацювання країн романо-германської правової сім’ї. Вплив глобалізації на держави релігійної та традиційної правової сім’ї не такий масштабний як на попередньо згадані. Релігійна правова сім’я характеризується широким поширенням релігії, яка пронизує усі правові системи. Традиційна правова сім’я заснована на традиціях, звичаях та філософських вченнях. Як і релігія, так звичаї і традиції широко підтримуються на державному рівні. Вплив глобалізації на релігійну та традиційну правові сім’ї прослідковується через участь у міжнародних організаціях та у міжнародних договорах. Зближення і взаємодія правових систем сучасності є глобальним явищем, яке характерне для розвитку права у XXI столітті та характеризується закономірним характером. The article examines the impact of globalization on the legal systems of today. It is globalization that has led to the acquisition of new features and characteristics of legal systems, and thus led to their development. In jurisprudence there is no single approach to determining the types and classifications of legal systems, respectively, this makes it difficult to study them. The following legal families were selected for the study: Romano-Germanic, Anglo-American, religious and traditional. The intensification of international cooperation is an important factor in today's world, which is affected by globalization and causes significant changes in legal systems. The processes of globalization cover various spheres of public life and affect the legal systems of states. In the study of the impact of globalization on the Romano- Germanic legal family, it was determined that one of the factors that led to such processes is the formation of European Union law. As the European Union includes the states of the European continent, almost all of which are part of the Romano-Germanic legal family, their legislation is affected by unification and harmonization. In the study of the impact of globalization on the Anglo-American legal family, there was an increase in the role of regulations and international law in the law of "common law". The English judiciary also uses the experience and doctrinal achievements of the Romano-Germanic legal family. The impact of globalization on the states of the religious and traditional legal families is not as large as on the previously mentioned ones. The religious legal family is characterized by a widespread religion that permeates all legal systems. The traditional legal family is based on traditions, customs and philosophical teachings. Like religion, customs and traditions are widely supported at the state level. The impact of globalization on religious and traditional legal families can be traced through participation in international organizations and international treaties. Convergence and interaction of modern legal systems is a global phenomenon that is characteristic of the development of law in the XXI century and is characterized by a natural nature.Item Система права та законодавство: до питання співвідношення понять(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2022) Риндюк, Віра Іванівна; Ryndiuk, Vira; Рындюк, Вера Ивановна; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана НиколаевнаУ статті досліджується питання співвідношення системи права та законодавства в умовах сучасної правової системи України. Зазначається, що традиційно у юридичній науці співвідношення системи права та системи законодавства, як сукупності нормативно-правових актів, розглядається як зміст та форма. Однак, норми права, як елементи системи права, знаходять свій зовнішній вираз та закріплюються не тільки в нормативно-правових актах, а й в інших джерелах (формах) права, які існують в правовій системі тієї чи іншої держави. Для правової системи України, в першу чергу, таким джерелом права є нормативно-правові договори (як міжнародні, так і внутрішньодержавні). Вказується, що уточнення змісту потребує і сам термін «законодавство», який на сьогодні не має свого однозначного розуміння у юридичній науці та практиці. Обґрунтовано, що законодавство України, як специфічна основна форма зовнішнього виразу норм права національної правової системи, є ієрархічною сукупністю нормативно-правових актів суб’єктів публічно владних повноважень, зокрема, і законів про ратифікацію міжнародних договорів, невід’ємною частиною яких є текст відповідного міжнародного договору. При цьому, звертається увага, що в Україні міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, є тільки одним із різновидів міжнародних договорів. Також, в національній правовій системі України мають місце і внутрішньодержавні нормативно-правові договори (адміністративний договір, колективний договір тощо). Зазначено, в умовах сучасної правової системи України юридична наука має вивчати питання співвідношення системи права та системи джерел права як змісту та форми. Система джерел права включає в себе законодавство як підсистему нормативно-правових актів публічно-владних суб’єктів, корпоративну підсистему (як сукупність корпоративних нормативно-правових актів суб’єктів громадянського суспільства), а також нормативно-договірну, прецедентну, звичаєву підсистеми тощо. Кожна із названих підсистем, зокрема, законодавство, є тільки однією із форм виразу системи права поряд із іншими формами; тільки однією із форм, яка організовує та виражає зміст системи права. In the article the question of correlation the system of law and the legislation in the modern legal system of Ukraine is studied. It is noted that traditionally in legal science the correlation the system of law and the legislation, as a set of normative- legal acts, is considered as the content and form. However, norms of law, as elements of the system of law, find their external expression and are enshrined not only in normative-legal acts but also in other sources (forms) of law that exist in the legal system of a state. For the legal system of Ukraine, first of all, such a source of law are normative-legal contracts (both international and domestic). It is pointed out that the very term «legislation» needs to be clarified, which currently has no unambiguous understanding in legal science and practice. It is substantiated that the legislation of Ukraine, as a specific basic form of external expression of the norms of law of the national legal system, is a hierarchical set of normative-legal acts of subjects of public authority, in particular, and legislative acts on ratification of international contracts, an integral part of which is the text of the relevant international contract. At the same time, it is noted that in Ukraine international contracts ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine are only one of the types of international contracts. Also, in the national legal system of Ukraine there are domestic normative-legal contracts (administrative contract, collective contract, etc.). It is noted that in the modern legal system of Ukraine, legal science should study the correlation the system of law and the system of sources of law as content and form. The system of sources of law includes legislation as a subsystem of normative-legal acts of public authorities, corporate subsystem (as a set of corporate normative-legal acts of civil society), as well as normative-contractual, precedent, customary subsystems, etc. Each of these subsystems, in particular, legislation, is only one form of expression of the system of law, along with other forms; only one of the forms that organizes and expresses the content of the system of law.Item Доктрина юридичної техніки: до питання розвитку(Черкаський державний технологічний університет, 2022-12-13) Риндюк, Віра Іванівна; Ryndiuk, Vira; Рындюк, Вера ИвановнаItem Система права в контексті сучасних підходів до праворозуміння(ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2022) Риндюк, Віра Іванівна; Ryndiuk, Vira; Рындюк, Вера ИвановнаВ статті досліджується сучасний стан розробки проблеми структури системи права та критеріїв виокремлення галузей та інститутів права у юридичній науці. Звертається увага, що при вивченні цього питання необхідно не тільки відтворювати традиційні підходи у теорії права, а й враховувати новітні напрацювання вітчизняних теоретиків права в цій сфері, критично аналізувати можливості їх використання для вирішення неоднозначних питань теорії права. Дискусійність проблеми критеріїв виділення галузей та інститутів права як структурних складових системи права спонукає продовження наукового пошуку спрямованого на об’єктивне вирішення цього питання. Одним із таких досліджень є робота “Галузі та інститути правової системи (міфи і реальність)” (К., 2002) автора діалектичної теорії права, доктора юридичних наук О.І. Ющика. Використання діалектичного методу як базового методу наукового пізнання дало йому можливість зробити принципово нові висновки щодо структурних елементів системи права, які змінюють традиційну правову картину. Визначено, що первинним структурним елементом системи права слід вважати не норму права, а суб’єктивні права та відповідні юридичні обов’язки суб’єктів правовідносин в їх взаємозв’язку, які виражені в диспозиції норми права (предмет норми права). Зазначено, що інститут права будується не на основі однорідних суспільних відносин певного виду, а об’єктивною змістовною основою правових інститутів є відповідні суспільні інститути, необхідність існування яких в конкретному суспільстві визначається суспільною потребою. Норми права регулюють суспільні відносини, в першу чергу, через правове регулювання відповідних суспільних інститутів. Формування правового інституту в системі права означає, що відповідний суспільний інститут визнається владним суб’єктом необхідним, обов’язковим, тобто санкціонується ним, а отже правила поведінки, що визначають функціонування цього суспільного інституту втілюються в нормах права. Вказано, що основою побудови галузі права є не спільний предмет та метод правового регулювання, а узагальнене (родове) вихідне право, яке включає в себе певне коло вихідних прав (предметів норм права, їх диспозицій, тобто суб’єктивних прав та відповідних юридичних обов’язків). Наприклад, сукупність суб’єктивних вихідних прав членів сім’ї утворює узагальнене сімейне право; сукупність суб’єктивних вихідних прав, що пов’язані з працею, утворюють узагальнене трудове право; сукупність вихідних прав різних суб’єктів на господарську діяльність утворює узагальнене господарське право і т.д. In the article the current state of research on the problem of the structure of the system of law and the criteria for distinguishing branches and institutions of law in legal science is being studied. It is noted that in studying this issue it is necessary not only to reproduce traditional approaches in the theory of law, but also to take into account the latest developments of domestic theorists of law in this area, critically analyze the possibilities of using them to address ambiguous issues of legal theory. The debatable problem of the criteria for distinguishing branches and institutions of law as structural components of the system of law encourages the continuation of scientific research aimed at an objective solution to this issue. One of such researches is the work “Branches and institutes of the system of law (myths and reality)” (K., 2002) of the author of the dialectical theory of law, Doctor of Law O.I. Yushchyk. The use of the dialectical method as a basic method of scientific knowledge gave him the opportunity to draw fundamentally new conclusions about the structural elements of the system of law that change the traditional legal picture. It is determined that the primary structural element of the system of law should be considered not a norm of law, but subjective rights and relevant legal obligations of the subjects of legal relations in their interaction, which are expressed in the disposition of norm of law (subject of norm of law). It is noted that the institution of law is not built on the basis of homogeneous social relations of a certain type, but the objective substantive basis of legal institutions are the relevant social institutions, the necessity of which in a particular society is determined by social needs. Norms of law regulate social relationships, primarily through the legal regulation of relevant social institutions. The formation of a legal institution in the system of law means that the relevant social institution is recognized by the government as necessary, mandatory, that is, it is sanctioned by it, and therefore the rules of conduct that determine the functioning of this social institution are embodied in norms of law. It is stated that the basis for building a branch of law is not a common subject and method of legal regulation, but generalized (generic) starting law, which includes a range of starting rights (subjects of norms of law, their dispositions, ie subjective rights and relevant legal obligations). For example, the set of subjective starting rights of family members forms a generalized family law; the set of subjective starting rights related to work, form a generalized labor law; the set of starting rights of different subjects to economic activity forms a generalized economic law, etc.Item Упорядкування законодавства щодо територіального устрою України(Національний університет «Одеська юридична академія», 2023) Риндюк, Віра Іванівна; Ryndiuk, Vira; Рындюк, Вера Ивановна; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана НиколаевнаУ статті проаналізовано сучасний стан нормативно-правового регулювання територіального устрою України. Зазначено, що на законодавчому рівні зміст поняття «територіальний устрій України» не визначено, а в тексті Конституції України одночасно використовуються два терміни «територіальний устрій України» (назва розділу IX та ст. 132) та «адміністративно-територіальний устрій України» (ст. 133). Відповідно до п. 13 ст. 92 Конституції України територіальний устрій України визначається виключно законом України. Однак, на сьогоднішній день відповідний комплексний закон так і не прийнятий, а питання адміністративного устрою України регулюються Конституцією України, окремими положеннями Земельного кодексу України, закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та правовим актом ще радянського періоду - Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР від 12.03.1981 р. Стан нормативно-правового регулювання територіального устрою України не відповідає сучасним реаліям. Невпорядкованість та явно застарілий характер частини положень законодавства щодо територіального устрою України, а також наявні прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання цілої низки питань, значно ускладнюють його застосування на практиці. Разом з тим, процеси «декомунізації», «дерадянізації», «дерусифікації», які сьогодні відбуваються в нашому суспільстві та державі, та спричиняють значну кількість перейменувань адміністративно-територіальних одиниць, потребують якісного, цілісного та оновленого законодавчого регулювання питань територіального устрою України. Верховна Рада України неодноразово робила спробу прийняти базовий закон з питань територіального устрою України. На сьогоднішній день на розгляді в Верховній Раді України знаходиться законопроект поданий Кабінетом Міністрів України (№ 4664 від 28.01.2021 р.). В статті окреслено ряд недоліків чинного законодавства та обґрунтовано нагальну потребу прийняття відповідного закону України, який би комплексно врегулював конституційно-правовий інститут територіального устрою, вирішив питання, які не врегульовані чинним законодавством. Зокрема, це визначення самого поняття територіального устрою, правового статусу і видів адміністративно-територіальних одиниць, чітких повноважень органів публічної влади в цій сфері, деталізованого порядку утворення, ліквідації, встановлення та зміни меж, віднесення до різних категорій, найменування та перейменування адміністративно-територіальних одиниць. The article analyzes the current state of legal regulation of the territorial structure of Ukraine. It is noted that at the legislative level the content of the concept of «territorial structure of Ukraine» is not defined, and in the text of the Constitution of Ukraine two terms «territorial structure of Ukraine» (name of section IX and Article 132) and «administrative-territorial structure of Ukraine» (Article 133) are used at the same time. Pursuant to Article 92, paragraph 13 of the Constitution of Ukraine, the territorial structure of Ukraine is determined solely by the Law of Ukraine. However, to date, the corresponding comprehensive law is not adopted, and the issues of the administrative structure of Ukraine are governed by the Constitution of Ukraine, separate provisions of the Land Code of Ukraine, the Law of Ukraine «On Local Self -Government in Ukraine» and the legal act of Soviet times - Regulations on the procedure for resolving the issues of the administrative and territorial structure of the Ukrainian SSR of March 12, 1981. The state of legal regulation of the territorial system of Ukraine does not correspond to modern realities. The disorganization and clearly outdated nature of some of the provisions of the legislation on the territorial organization of Ukraine, as well as existing gaps and inconsistencies in the legal regulation of a number of issues, significantly complicate its application in practice. At the same time, the processes of «decommunization», « de-Sovietization», « de -Russification», which are taking place in our society and state today, and which cause a significant number of renaming of administrative-territorial units, require high-quality, integral and updated legislative regulation of issues of territorial organization of Ukraine. The Verkhovna Rada of Ukraine has repeatedly made an attempt to adopt a basic comprehensive law on matters of territorial system of Ukraine. To date, a draft law submitted by the Cabinet of Ministers of Ukraine (No. 4664 dated 01.28.2021) is under consideration in the Verkhovna Rada of Ukraine. The article outlines a number of shortcomings of the current legislation and substantiates the urgent need to adopt a corresponding law of Ukraine, which would comprehensively regulate the constitutional-legal institution of the territorial system, resolve issues that are not regulated by the current legislation.Item Політико-правове свавілля як компонент гібридної війни(ТОВ «АктивЛекс», 2021) Шульженко, Федір Пилипович; Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Фёдор ФилипповичМімікризоване під національно-патріотичні гасла олігархічно-кланове правління підвело українське суспільство до межі, за якою втрата суверенітету, остаточне закріплення України в геополітичній системі координат у статусі лімітрофа. Узурпація влади олігархічно-фінансовими групами шляхом квотного її поділу між кишеньковими «політичними партіями» в парламенті й розстановки «своїх людей» на керівні посади в державних структурах та судових органах вийшла з латентного стану в другій половині минулого року і почала легітимізуватися за допомогою відомих рішень Конституційного Суду України, Окружного адміністративного суду Києва та деяких інших. При тому значна кількість суддів у своїй діяльності взяла за принцип свободу від совісті й відверто обслуговує інтереси монопольного капіталу, ухвалює свавільні рішення з переділу власності, рейдерства, втручання у сферу політики.Item Принцип «анти-Монтеск’є» в системі поділу державної влади в Україні(Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрінком Інтер», 2021) Шульженко, Федір Пилипович; Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Фёдор ФилипповичЗа результатами системного моніторингу правової дійсності у статті, з застосуванням низки сучасних методів наукового пізнання суспільних явищ, і, зокрема, методів компаративного аналізу та рефлексії досліджується юридична конструкція системи стримувань та противаг, особливості її визначення в Конституції України та механізм реалізації в законодавчих актах. Застосований автором підхід дав можливість з’ясувати недосконалість нормативної реалізації конституційних положень цієї системи, виявити причини та сутність дисбалансу в будові механізму держави та функцій його окремих елементів. Пропонується юридичний механізм подолання конституційної кризи та реформування Конституційного Суду України. The legal construction of the system of the check and balances, as well as the characteristic features of its determination in the Ukrainian Constitution, and the implementation mechanism in law-enforcement acts are studied in the article based on the results of the systematic monitoring of the legal reality by using several modern methods of the scientific knowledge of social phenomena and, in particular, methods of comparative analysis and reflection. Employing this approach, the author has determined the imperfection of the implementation of the constitutional provisions of this system to identify the causes and nature of the imbalance in the structure of the state mechanism and the functions of its particular elements. The reason for the separation of the judiciary from the system of checks and balances is underlined in this article. Besides, the author has examined the special place of the judiciary, alongside it’s rise above other state bodies and the factors that have caused the constitutional crisis in Ukraine and the confrontation between the Constitutional Court and other state bodies and civil society. The peculiarity of the appointment mechanism of judges of the Constitutional Court of Ukraine, the reasons for possible political dependence of judges is examined as well. The European and American constitutional control systems are compared, attention is focused on different legal concepts of understanding the constitutional control, the practice of constitutional justice. A legal mechanism for overcoming the constitutional crisis and reforming the Constitutional Court of Ukraine is offered in the article. Proposals are made for the legal improvement of the legal structure of the system of checks and balances based on the transition to the American system of constitutional control.Item Історичний аспект становлення та розвитку публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я(Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрінком Інтер», 2021) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила АлександровнаУ даній науковій статті досліджено становлення публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я. Аргументовано, що зазначений історичний шлях можливо поділити на періоди відповідно до особливостей, що були їм притаманні: перший період починається з часів становлення Київської Русі та запровадження Християнської релігії, мав назву «Церковне заступництво», починався з Х ст. і закінчувався серединою ХVII ст. Другий період брав початок із входження українських земель до Російської імперії та Австро-Угорщини, відповідно, закінчувався після Жовтневої революції, мав назву «Імператорське волевиявлення», починався з ХVII ст. та закінчувався на початку ХХ ст. Третій період мав назву «Соціалістичні реформи та перетворення», мав три етапи, яким притаманні специфічні особливості щодо публічного адміністрування права інвалідів на охорону здоров’я, він починався з початку ХХ ст. та закінчувався наприкінці ХХ ст. Перший етап зазначеного періоду: «Соціалістичних реформ та перетворень» мав назву «Революційних трансформацій», починався після Жовтневої революції 1917 р. та закінчувався після Великої Вітчизняної Війни 1941—1945 рр. Другий етап періоду «Соціалістичних реформ та перетворень» мав назву «Хрущовських реформ», починався після Великої Вітчизняної Війни 1941—1945 рр., закінчувався близько 1970 р. Третій етап періоду «Соціалістичних реформ та перетворень» мав назву «Радянської дійсності», починався у брежнєвську епоху 1970 рр. та закінчувався з розпадом Радянського Союзу у 1991 р. Четвертий період розвитку публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я мав назву «Української самобутності», він брав початок у 1991 р., після отримання Україною незалежності, та діє дотепер. Доведено, що сучасному періоду розвитку публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я притаманні наступні особливості: особа з особливими потребами є повноцінним членом суспільства; все суспільство відповідає за кожного свого члена; пріоритетною складовою внутрішньої політики держави є надання допомоги особам з особливими потребами; пріоритетом є системність державної політики щодо адаптації осіб з особливими потребами в соціум; фінансове бюджетне забезпечення осіб з особливими потребами та їх опікунів; масштабна державна соціальна програма по соціальній реабілітації військових інвалідів; фінансове забезпечення військових інвалідів та членів їх сімей. This research paper examines the formation of public administration of the right of persons with disabilities to health care. It is argued that this historical path can be divided into periods, according to the features that were inherent in them: the first period begins with the formation of Kievan Rus and the introduction of the Christian religion, was called «Church Intercession», began with the tenth century. and ended in the mid-seventeenth century. The second period began with the entry of Ukrainian lands into the Russian Empire and Austria-Hungary, respectively, ended after the October Revolution, was called «Imperial Expression», began in the seventeenth century and ended in the early twentieth century. The third period was called «Socialist reforms and transformations», had three stages, which are characterized by specific features of the public administration of the right of persons with disabilities to health care, it began in the early twentieth century and ended in the late twentieth century. The first stage of this period: «Socialist reforms and transformations» was called «Revolutionary transformations» began after the October Revolution of 1917 and ended after the Great Patriotic War of 1941—1945. The second stage of the period of «Socialist reforms and transformations» was called «Khrushchev’s reforms» began after the Great Patriotic War of 1941—1945 ended around 1970. The third stage of the period of «Socialist reforms and transformations» was called «Soviet reality», began in the Brezhnev era of 1970 and ended with the collapse of the Soviet Union in 1991. The fourth period of public administration of the right of persons with disabilities to health care was called «Ukrainian identity «it began in 1991, after Ukraine gained independence, and still operates today.It is proved that the modern period of development of public administration of the right of persons with disabilities to health care has the following features: a person with special needs is a full member of society; the whole society is responsible for each of its members; the priority component of the state’s domestic policy is the provision of assistance to persons with special needs; the priority is the systemic state policy on the adaptation of persons with special needs to society; financial budget support of people with special needs and their guardians; large-scale state social program for social rehabilitation of military invalids; financial support for military invalids and members of their families.Item Упорядкування національного законодавства як одне з пріоритетних завдань правової політики України(Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрінком Інтер», 2021) Шульженко, Федір Пилипович; Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Фёдор Филиппович; Риндюк, Віра Іванівна; Ryndiuk, Vira; Рындюк, Вера ИвановнаУ статті пропонується розглядати поняття «упорядкування законодавства» як вид нормотворчої діяльності, спрямованої на удосконалення форми законодавства без зміни змісту правового регулювання суспільних відносин. Зазначається, що враховуючи стан національного законодавства, сьогодні існує нагальна потреба в такій діяльності з упорядкування законодавства, поряд із нормотворчістю, пов’язаною з удосконаленням змісту законодавства, на всіх рівнях публічної влади. Зроблено висновок, що забезпечення практичної реалізації діяльності з упорядкування законодавства в нормотворчому процесі потребує, перш за все, формування належної правової політики держави, тобто вироблення та прийняття публічною владою політичного рішення щодо упорядкування законодавства України. In the article was noted that nowadays a characteristic feature of the national legal system of Ukraine is quite intense, however, mostly chaotic, unsystematic, uncoordinated normative activities at all levels of public authority. As a result, both scientists and practitioners, talk about the numerous defects of national legislation, which significantly reduces the level law and order in the state, cause to violation of the rights and freedoms of man and citizen. Defects in national legislation (regarding its content and / or form) determine the need for a variety of content and forms of normative activities of public authorities to amend existing legislation in order to improve it. However, today normative activities of public authorities are mainly focused on improving the legal regulation of public relations, that is, it is primarily related to changes in the content of legislation. Normative activity related to the change of the form of legislation without changing its content, that is, without changing the content of the legal regulation of social relations, neither legal science nor practice is given due attention. Given the state of national legislation, there is a need for a theoretical understanding of the concept of «ordering legislation» as a type of normative activity aimed at improving the form of legislation without changing the content of legal regulation of public relations. Practical implementation of ordering legislation in the normative process presupposes, first of all, the existence of a corresponding legal policy of the state, that is, the development and adoption by the public authorities of a political decision to recognize the ordering of national legislation as one of the priority tasks at the present stage of development of the legal system of Ukraine. One of the tasks, which should be addressed by the legal policy of the state, and which should be enshrined in a mandatory official doctrinal legal document on legal policy is to ensure the state of order of legislation. This will create the necessary legal conditions for effective normative activities to ordering legislation, will be the legal basis for improving the organizational and procedural support of normative activities of public authorities.Item Забезпечення якості законодавства України: теоретико-праксеологічний концепт(Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрінком Інтер», 2021) Шульженко, Федір Пилипович; Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Фёдор Филиппович; Риндюк, Віра Іванівна; Ryndiuk, Vira; Рындюк, Вера ИвановнаУ статті зазначається, що для забезпечення якості законодавства важливе значення має як офіційний нормотворчий процес, так і належний рівень його наукового та організаційно-правового забезпечення. Відповідно, від безпосередньої нормотворчої діяльності слід відрізняти діяльність з управління нормотворчістю, дослідженню якої не приділяється належної уваги. Найважливішими умовами ефективного управління нормотворчістю є планування цієї діяльності на основі Концепції розвитку національного законодавства — доктринального офіційного юридичного обов’язкового документа, а також дотримання принципів науковості, демократизму, гласності, врахування громадської думки при прийнятті нормативно-правових актів, які впливають на їх якість. Важливим також є унормування процедур лобіювання легітимних інтересів інститутів громадянського суспільства, бізнесових структур різного рівня тощо. Підвищенню якості законодавства сприятиме також уточнення повноважень парламентських комітетів, міністерств, чітке визначення організаційно-правових форм їх співпраці при прийнятті законодавчих актів. The article notes that to ensure the quality of legislation, both the official rule-making process and the appropriate level of its scientific and organizational-legal support are important. Accordingly, direct rule-making activity should be distinguished from management activities of rule-making, the study of which is not given due attention. The most important conditions for effective rule-making are planning of this activity on the basis of the Concept of development of national legislation — a doctrinal official legal binding document, as well as observance of the principles of scientificity, democracy, publicity, taking into account public opinion in the adoption of regulations that affect their quality. The concept of development of the legislation of Ukraine should be accepted by the newly elected parliament of Ukraine for the term of its powers (5 years) on the basis of coordination of political positions of the parties which entered the Coalition of deputy factions in the Verkhovna Rada of Ukraine. Accordingly, the concept must comply with rule-making at all levels of public authority. It is also important to legally regulate the procedures for lobbying the legitimate interests of civil society institutions, business structures at various levels, and so on. Legislative regulation of lobbying should be comprehensive and systemic, as lobbying takes place in the rule-making process at all levels of public authority from parliament to local governments. Lobbying rules should also be aligned with current legislation. Borrowing foreign experience of legislative regulation of lobbying, it is necessary to focus on domestic political and legal reality; reckless copying of the lobbying practices existing in other countries will only lead to even greater chaos in this area and a decrease in public confidence in public authorities. Improving the quality of legislation will also contribute to clarifying the powers of parliamentary committees, ministries, a clear definition of organizational and legal forms of their cooperation in the adoption of legislative acts. In particular, when organizing management activities of rulemaking, it is also advisable to listen to the idea of correlating the structure of profile committees of the Verkhovna Rada of Ukraine and the structure of ministries. After all, according to the Law of Ukraine «About central authorities of executive power», one of the main tasks of the ministry is to generalize the practice of applying the legislation, develop proposals for its improvement and submit draft acts in the prescribed manner.Item Transformation of the national legislation of Ukraine in the context of globalization(EDITORIAL PRIMMATE SAS, 2021-10) Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Федір Пилипович; Шульженко, Фёдор Филиппович; Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра Іванівна; Рындюк, Вера Ивановна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Кузьменко, Оксана Владимировна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Олександрівна; Кожура, Людмила Александровна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Миколаївна; Гришко, Оксана НиколаевнаThe article studies the directions of transformation of the national legislation of Ukraine in the context of globalization based on the dialectical method. Specifically, the notions “legislation” and “globalization” are analyzed; the meaning of the concepts of “national legislation of Ukraine” and “legal globalization” is specified; the factors which define features of transformation of the national legislation of Ukraine in modern conditions of globalization are established. As a result of the study it is proved that the main directions of transformation of the national legislation of Ukraine in the conditions of globalization are the following: borrowing the European (Western) legal tradition and its adaptation to the national legal system of Ukraine; reception of innovative legal institutions while preserving the national legal tradition; the influence of international law, first of all, the Acquis communautaire (adaptation of the national legislation of Ukraine to the law of the European Union); hierarchical (vertical) and sectoral (horizontal) structure of legislation, which is characteristic of the legal systems of the Romano-Germanic legal family; development of such types of normative activity of public authorities as systematization, codification, ordering, unification, etc. В статті досліджуються напрямки трансформації національного законодавства України в умовах глобалізації на основі діалектичного методу. Зокрема, аналізуються поняття “законодавство” та “глобалізація”; уточнюється зміст понять “національне законодавство України” та “правова глобалізація”; встановлюються чинники, які визначають особливості трансформації національного законодавства України в сучасних умовах глобалізації. У результаті дослідження доведено, що основними напрямами трансформації національного законодавства України в умовах глобалізації є наступні: запозичення європейської (західної) правової традиції та її адаптація до національної правової системи України; рецепція інноваційних правових інститутів при збереженні національної правової традиції; вплив міжнародного права, в першу чергу, Acquis communautaire (адаптація національного законодавства України до права Європейського Союзу); ієрархічна (вертикальна) та галузева (горизонтальна) будова законодавства, яка характерна для правових систем романо-германської правової сім’ї; розвиток таких видів нормотворчої діяльності органів публічної влади як систематизація, кодифікація, упорядкування, уніфікація тощо.Item Механізм держави в концепції Леоніда Юзькова та правова реальність(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2022-06-17) Шульженко, Федір Пилипович; Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Фёдор ФилипповичItem Особливості функціонування органів місцевого самоврядування у період дії воєнного стану(Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова, 2022-06-17) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Власенко, Валентина Васильевна