Кафедра теоретичної юриспруденції
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Інтерпретація джерел інституту електронних договорів: федеральне законодавство Німеччини(Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, Київський університет права Національної академії наук України, 2015) Гайдулін, Олександр Олександрович; Haidulin, Oleksandr; Гайдулин, Александр АлександровичУ статті розкрито сучасну систему регулювання електронних договорів у ФРН. Розглянуто найважливіші регуляторні механізми німецького законодавства, які регламентують договірну діяльність в Інтернет. Аргументовано доводиться, що федеральне німецьке законодавство в інформаційній сфері поділяється на такі підсистеми: свобода інформації; електронне врядування; електронна комерція та цивільні електронні договори. З’ясовано новітні тенденції розвитку сфери електронної комерції у ФРН. The article explores the legislative system of regulation of electronic contracts in Germany. It also analyses the most importan tregulatory mechanisms of German law governing the contracting activities on the Internet. The paper scientifically proves that federal German legislation in information sphere is divided into the following sub systems: freedom of information; e-government; e-commerceand civil e-contract. The author outlined the latest development trends in the e-contract law in Germany. В статье раскрыто современную систему регулирования электронных договоров в ФРГ. Рассмотрены важнейшие механизмы немецкого законодательства, регламентирующие договорную деятельность в Интернет. Аргументировано доказывается, что федеральное немецкое законодательство в информационной сфере делится на следующие подсистемы: свобода информации; электронное управление; электронная коммерция и гражданские электронные договора. Выяснены новейшие тенденции развития сферы электронной коммерции в ФРГ.Item Міжнародно-правова охорона довкілля в період збройних конфліктів(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Власенко, Валентина ВасильевнаItem Правовий аналіз права на судовий захист прав і свобод людини і громадянина та особливості електронного судочинства в умовах воєнного стану(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Талдонова, Карина Геннадіївна; Taldonova, Karyna; Талдонова, Карина ГеннадьевнаItem Реалізація права громадян на участь у вирішенні питань державного та місцевого значення в умовах воєнного стану в Україні(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Рижук, Юлія Миколаївна; Ryzhuk, Yuliia; Рыжук, Юлия НиколаевнаItem Правовий режим воєнного стану як режим вимушеного обмеження прав і свобод людини та громадянина(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo; Кравченко, Михаил ГеоргиевичItem Права людини в системі спільних європейських демократичних цінностей(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Шульженко, Федір Пилипович; Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Фёдор Филиппович; Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана НиколаевнаItem Актуальні питання розвитку адміністративного законодавства України(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила АлександровнаItem Адаптація банківських послуг для осіб з інвалідністю: особливості адміністративно-правового регулювання(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2024) Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Чорная, Виктория Григорьевна; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила АлександровнаВ даній статті визначено, що доступність фінансових і банківських послуг становить вкрай актуальне питання для осіб з інвалідністю і може включати декілька аспектів. Серед них можливість самостійного входу в приміщення банку чи іншої фінансової установи та комунікації із їх співробітниками, можливість зняття коштів в банкоматі, виконання платежів, отримання коштів, оформлення позик чи кредитів, перерахування та отримання коштів, включаючи самостійне користування віддаленими банківськими послугами через інтернет, телефонний та інтернет банкінг. Проте на сьогодні всі ці аспекти у багатьох випадках виявляються проблемними та потребують вдосконалення. Акцентовано увагу, що наразі головними проблемами забезпечення доступності особам з обмеженими можливостями до отримання банківських послуг є не лише технічне забезпечення, але комунікаційна складова. Так, звернуто увагу на необхідності удосконалення порядку ліцензування банків у частині забезпечення законодавчо визначених прав маломобільних громадян, серед яких особи з інвалідністю, вагітні жінки, особи похилого віку та інші категорії населення, та полегшення їм життя шляхом створення умов доступності банківської сфери, вводячи в нього наступні покращення: а) приміщення банку (філії/відділення), де здійснюється обслуговування клієнтів, повинні бути доступними для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення згідно з державними будівельними нормами, правилами і стандартами. Це повинно бути підтверджено документально фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат. Фахівець повинен перевірити відповідність приміщення дотримання ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення», ДСТУ-Н Б В.2.2-31:2011 «Настанова з облаштування будинків і споруд цивільного призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху» та ДСТУ Б ISO 21542:2013 «Будинки і споруди. Доступність і зручність використання побудованого життєвого середовища»; б) інформація про умови доступності приміщення банку (філії/відділення) для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення повинна бути розміщена в ісці, доступному для візуального сприйняття клієнтами. In this article it is determined that the accessibility of financial and banking services is an extremely relevant issue for persons with disabilities and may include several aspects. Among them, the ability to independently enter the premises of a bank or other financial institution and communicate with their employees, the ability to withdraw funds from an ATM, make payments, receive funds, issue loans or credits, transfer and receive funds, including independent use of remote banking services via the Internet, telephone and internet banking. However, today all these aspects are in many cases problematic and need improvement. Attention is drawn to the fact that currently the main problems of ensuring access to banking services for persons with disabilities are not only technical support, but also the communication component. Thus, attention was paid to the need to improve the procedure for licensing banks in terms of ensuring the legally defined rights of citizens with reduced mobility, including persons with disabilities, pregnant women, the elderly and other categories of the population, and to make their lives easier by creating conditions for the accessibility of the banking sector. the following improvements: a) the premises of the bank (branches/departments), where customer service is provided, must be accessible to persons with disabilities and other groups with limited mobility in accordance with state building regulations, rules and standards. This must be documented by a specialist in technical inspection of buildings and structures who has a qualification certificate. The specialist must check the compliance of the premises with compliance with DBN V.2.2-17:2006 "Accessibility of buildings and structures for groups of people with limited mobility", DSTU-NB V.2.2-31:2011 "Guidelines for the arrangement of buildings and structures of civil purpose with elements of accessibility for persons with visually and hearing impaired" and DSTU B ISO 21542:2013 "Buildings and structures. Accessibility and ease of use of the built living environment"; b) information on the conditions of accessibility of the bank's premises (branches/departments) for persons with disabilities and other less mobile population groups should be placed in a place accessible for visual perception by customers.Item Система принципів фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2024) Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Чорная, Виктория Григорьевна; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила АлександровнаВ даній статті визначено важливість принципів в системі фінансової відповідальності. Відзначено, що фінансова відповідальність є видом юридичповідальності, якій притаманні всі загальні ознаки останньої та специфічні ознаки, які виходять з змісту фінансових правовідносин, що урегулної відьовані нормами податкового та фінансового права. Акцентовано увагу, що принципи фінансового права класично поділено на три групи: загально-правові (принципи, що визначають загальні закономірності, основні ідеї застосування фінансової відповідальності за порушення фінансово-правових норм); міжгалузеві (головні засади, що можуть витікати з різних галузей права, наприкллад, фінансове право, податкове право та визначають закономірності притягнення субєкта до фінансової відповідальності) та спеціальні принципи (індивідуалізації фінансово-правової відповідальності, відмежування фінансової санкції від фінансового обов’язку, презумпція винуватості недержавних учасників фінансової діяльності в неподатковій сфері). Фінансова відповідальність характеризується наступним: 1) є видом юридичної відповідальності; 2) настає за наявності юридичних підстав; 3) містить державний осуд протиправного діяння, що посягає на встановлений порядок фінансового регулювання суспільних відносин; 4) передбачено нормами Податкового кодексу та інших законів України; 5) застосовується до субєкта правопорушення; 6) передбачає застосування адміністративних та фінансових санкцій; 7) субєктом притягнення до фінансової відповідальності є суд чи компетентний субєкт публічної адмінітсрації. Фінансова відповідальність це негативна реакція держави в особі компетентних суб’єктів за вчинення протиправних діянь, що посягає на встановлений порядок фінансового регулювання та передбачає настання негативних наслідків майнового характеру до правопорушників. Принципи фінансової відповідальності це основні вихідні положення (головні ідеї) та закономірності, котрі закладено в основу даного підвиду юридичної відповідальності, на основі яких на правопорушника накладаються адміністративні та фінансові санкції. this article defines the importance of principles in the system of financial responsibility. It was noted that financial responsibility is a type of legal responsibility, which has all the general features of the latter and specific features that arise from the content of financial legal relations, regulated by the norms of tax and financial law. Attention is drawn to the fact that the principles of financial law are classically divided into three groups: general legal (principles defining general patterns, basic ideas of applying financial responsibility for violations of financial and legal norms); interdisciplinary (the main principles that can flow from different branches of law, for example, financial law, tax law and determine the regularities of bringing the subject to financial responsibility) and special principles (individualization of financial and legal responsibility, separation of financial sanction from financial obligation, presumption of guilt non-state participants in financial activities in the non-tax sphere). Financial responsibility is characterized by the following: 1) is a type of legal responsibility; 2) occurs in the presence of legal grounds; 3) contains a state condemnation of an illegal act that encroaches on the established order of financial regulation of social relations; 4) provided by the norms of the Tax Code and other laws of Ukraine; 5) applies to the subject of the offense; 6) provides for the application of administrative and financial sanctions; 7) the court or competent subject of public administration is subject to financial liability. Financial responsibility is a negative reaction of the state in the person of competent subjects for the commission of illegal acts, which encroaches on the established order of financial regulation and foresees the occurrence of negative property consequences for offenders. The principles of financial responsibility are the main initial provisions (main ideas) and regularities that are the basis of this subtype of legal responsibility, on the basis of which administrative and financial sanctions are imposed on the offender.Item Правове регулювання фінансової відповідальності за порушення екологічних нормативів охорони тваринного світу(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2023) Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Чорная, Виктория Григорьевна; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила АлександровнаВ даній статті правове регулювання фінансової відповідальності за порушення екологічних нормативів охорони об’єктів тваринного світу. Під час розроблення та встановлення нормативів екологічної безпеки повинні враховуватися вимоги щодо охорони тваринного світу та середовища існування тварин. Затвердження нормативів екологічної безпеки та лімітів добування диких тварин здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, у порядку, передбаченому законом. Суб’єктами фінансової за порушення екологічних нормативів охорони об’єктів тваринного світу є користувачі об’єктів тваринного світу та фізичні і юридичні особи, які своїми діями чи бездіяльністю порушують встановлені екологічні нормативи, тобто в даному випадку мова йде про те, що суб’єкт може бути як загальний, так і спеціальний. Фінансово-правова відповідальність в сфері охорони тваринного світу в більшій мірі стосується діяльності самих юридичних осіб та сплати ними податків з провадження діяльності в сфері охорони тваринного світу. Однак, у разі завдання шкоди об’єктам тваринного світу діяльністю фізичних та юридичних осіб передбачено застосовування адміністративно-фінансових санкцій. Однією з головних проблемних питань, на нашу думку, є питання методики розрахування збитків завданих тваринному світу внаслідок знищення, пошкодження, неналежного ставлення до тваринного світу. Одним з пріоритетних завдань державної екологічної політики, що визначено Стратегією державної екологічної політики України на період до 2030 року є: забезпечення невідворотності відповідальності за порушення природоохоронного законодавства та відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації. В той же час, даним нормативно-правовим актом визначено необхідність посилення відповідальності за шкоду, заподіяну довкіллю, відповідно до міжнародних зобов’язань України. This article deals with the legal regulation of financial responsibility for violations of environmental regulations for the protection of animal world objects. During the development and establishment of environmental safety standards, the requirements for the protection of the animal world and the habitat of animals must be taken into account. The approval of environmental safety standards and limits of hunting of wild animals is carried out by the central executive body, which ensures the formation of state policy in the field of environmental protection, in the manner prescribed by law. Subjects of financial liability for violation of environmental standards for the protection of animal world objects are users of animal world objects and natural and legal persons who, by their actions or inaction, violate established environmental standards, i.e. in this case it is about the fact that the subject can be both general and special. Financial and legal responsibility in the field of animal protection concerns to a greater extent the activities of legal entities themselves and their payment of taxes for carrying out activities in the field of animal protection. However, in case of damage to the objects of the animal world by the activities of individuals and legal entities, the application of administrative and financial sanctions is provided. One of the main problematic issues, in our opinion, is the question of the method of calculating damages caused to the animal world as a result of destruction, damage, improper treatment of the animal world. One of the priority tasks of the state environmental policy, defined by the Strategy of the State Environmental Policy of Ukraine for the period until 2030, is to ensure the inevitability of responsibility for violations of environmental legislation and the responsibility of executive authorities and local self-government bodies for the availability, timeliness and reliability of environmental information. At the same time, this normative legal act defines the need to strengthen responsibility for damage caused to the environment, in accordance with Ukraine's international obligations.Item Трансформація державного суверенітету України в умовах збройної агресії Російської Федерації(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Пікуля, Тетяна Олександрівна; Pikulia, Tetiana; Пикуля, Татьяна АлександровнаСуверенітет тривалий час вважали вищою ланкою розвитку державності й установлених міждержавних відносин. Разом з тим, державний суверенітет не відноситься до «статичних» (незмінних) ознак держави, якими є територія та народ, адже через певні внутрішні або зовнішні чинники та обставини державний суверенітет може бути послабленим, підірваним та навіть втраченим. Сьогодні суверенітет формально продовжує залишатись важливою основою для міжнародних відносин, але вже не відображає реального контролю над територією. Державний суверенітет поступово заміщує суверенізм, прикладом якого є частково визнані квазідержави. Переважно квазідержавні утворення (на пострадянському просторі всі) утворилися внаслідок сепаратизму та участі в цьому процесі сусідніх держав, зацікавлених в етнополітичній дезінтеграції та підтриманні етнополітичної нестабільності. Головну роль у дезінтеграційних процесах на пострадянському просторі відіграє Російська Федерація, яка визнає та підтримує невизнані республіки, надаючи їм інформаційну, політичну, фінансову, військову допомогу. Система злочинів, які посягають на державний суверенітет і територіальну цілісність України, об’єднується навколо єдиного видового об’єкту злочину, а саме суспільних відносин, які регулюють та забезпечують охорону державного суверенітету і територіальної цілісності України. Характерними ознаками цих злочинів є: 1) об’єктом суспільно небезпечного діяння виступає державний суверенітет і територіальна цілісність України; 2) діяння суб’єкта злочина, спрямоване на досягнення спеціальної мети – посягання на державний суверенітет України та руйнування її територіальної цілісності; 5) суб’єктивно сторона характеризується умислом. Світовий досвід протидії злочинам проти державного суверенітету і територіальної цілісності свідчить, що в таких сферах, як політика, міжнаціональні відносини та сфера державної безпеки, вплив лише силовими методами, не підкріпленими відповідною правовою базою і не поєднаними із соціально-економічними, соціально-психологічними, ідеологічними та іншими заходами, здатен викликати лише короткочасний, а часом і зворотний ефект. For a long time, sovereignty was considered the highest link in the development of statehood and established interstate relations. At the same time, state sovereignty does not refer to the “static” (immutable) features of the state, which are the territory and the people, because due to certain internal or external factors and circumstances, state sovereignty can be weakened, undermined and even lost. Today, sovereignty formally continues to remain an important basis for international relations, but no longer reflects real control over the territory. State sovereignty is gradually replacing sovereignty. A number of examples of the increased influence of sovereignty concern partially recognized self-proclaimed quasi-states. The majority of quasi-state entities (all in the post-Soviet space) were formed as a result of separatism and the participation in this process of neighboring states interested in ethno-political disintegration and supporting ethno-political instability. The main role in the disintegration processes of the region is played by the Russian Federation, which recognizes and supports unrecognized republics, providing them with informational, political, financial, and military assistance. The system of crimes that encroach on the state sovereignty and territorial integrity of Ukraine is united around a single specific object of the crime, namely social relations that regulate and ensure the protection of the state sovereignty and territorial integrity of Ukraine. The characteristic features of these crimes are: 1) the state sovereignty and territorial integrity of Ukraine are defined as the object of a socially dangerous encroachment; 2) the presence of real threats to the state sovereignty and territorial integrity of Ukraine; 3) the behavior of criminals aimed at achieving a special goal – encroaching on the state sovereignty of Ukraine and destroying its territorial integrity; 4) deliberate nature of criminal manifestations. The world experience of combating crimes against state sovereignty and territorial integrity shows that in such areas as politics, international relations and the sphere of state security, influence only by force methods, not supported by an appropriate legal basis and not combined with socio-economic, socio-psychological, ideological and other measures, capable of causing only a short-term and sometimes the opposite ef fect.Item Фopмyвaння oптимaльнoï мoдeлi зaлyчeння зacyджeниx дo пpaцi(Bидавничий цeнтp «Kaфeдpa», 2022) Шульженко, Федір Пилипович; Кузьменко, Оксана ВолодимирівнаMoнoгpaфiчнe дocлiджeння викoнaнe нa зaмoвлeння Дeпapтaмeнтy з питaнь викoнaння кpимiнaльниx пoкapaнь Miнicтepcтвa юcтицiï Укpaïни i пiдcyмoвyє peзyльтaти фyндaмeнтaльнoгo нayкoвoгo дocлiджeння зi cклaднoï, 6aгaтoгaлyзeвoï тa нaдзвичaйнo вaжливoï пpoблeми poзвиткy нayкoвo-тexнiчнoгo, coцiaльнo-eкoнoмiчнoгo, cycпiльнo-пoлiтичнoгo тa людcькoгo пoтeнцiaлy, якoю є викoнaння кpимiнaльниx пoкapaнь. Meтoю дocлiджeння є oбґpyнтyвaння нeoбxiднocтi фopмyвaння oптимaльнoï мoдeлi зaлyчeння зacyджeниx дo пpaцi (фiлocoфcькi, пpaвoвi, opгaнiзaцiйнo-yпpaвлiнcькi, гocпoдapcькi, пoдaткoвi acпeкти) як ocoбливoï, oб’єктивнo нeoбxiднoï cиcтeми пpaвoвиx, opгaнiзaцiйниx тa eкoнoмiчниx зaxoдiв, cпpямoвaниx нa виpiшeння пpoблeми тpyдoвoï зaйнятocтi. Здiйcнeнo кoмплeкcнe дocлiджeння cтaнy пpaвoвoгo peгyлювaння i пpaктики зacтocyвaння зaкoнoдaвcтвa з питaнь зaлyчeння зacyджeниx дo пpaцi i нa цiй ocнoвi cфopмyльoвaнo пpoпoзицiï щoдo вдocкoнaлeння зaкoнoдaвcтвa Укpaïни. Poбoтa aдpecyєтьcя нe лишe кpимiнaлicтaм, a й тим aкaдeмiчним тa пpaктикyючим юpиcтaм, y cфepi пpoфeciйниx iнтepeciв якиx знaxoдятьcя пpoблeми нa cтикy кoнcтитyцiйнoгo пpaвa, мiжнapoднoгo пpaвa пpaв людини, тpyдoвoгo пpaвa тa кpимiнaльнo-викoнaвчoгo пpaвa в кoнтeкcтi євpoпeïзaцiï чиннoгo зaкoнoдaвcтвa Укpaïни.Item Публічне адміністрування професійної освіти в Україні(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023-05-31) Чиж, Богдан Ігорович; Chyzh, Bohdan; Чиж, Богдан Игоревич; Кузьменко, Оксана ВолодимирівнаУ дисертації здійснено комплексне та системне дослідження публічного адміністрування професійної освіти в Україні. Визначено, що професійна (професійно-технічна) освіта - це комплекс педагогічних та організаційних заходів, передбачених нормативно-правовими актами, що застосовуються публічними органами адміністрування та спеціальними закладами освіти, спрямованих на забезпечення суб’єктами освітніх послуг отримання знань, умінь та навичок в обраній галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Доведено, що сучасна модель управління у сфері професійної освіти повинна враховувати наступні особливості: 1) інтегруватися з ринком праці та вимогами роботодавців в кваліфікації і професійних якостях фахівців; 2) сприяти впровадженню дуальної форми професійної освіти; 3) враховувати особливості економічного розвитку кожного адміністративно-територіального регіону та їх потреби в певних категоріях фахівців; 4) здійснюватися за принципом «паритетного» управління; 5) розширювати можливості доступу та програм заохочення здобувачів до соціального розвитку шляхом здобування професійних знань, умінь та навичок, підвищення престижності професійної освіти; 6) сприяти розширенню автономії закладів професійної освіти; 7) запроваджувати децентралізовані моделі управління професійною освітою. Обґрунтовано важливість запровадження прийнятного для України міжнародного досвіду публічного адміністрування професійної освіти: практики країн Європейського Союзу здійснення професійної освіти на засадах Болонського процесу з дотриманням принципів Копенгагенської конвенції; дуальної форми професійного навчання та професійної перепідготовки (США, Великобританія, Канада, країни Європейського Союзу); визначення професійної кваліфікації викладачів (Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Данія); децентралізованого управління професійно-технічними навчальними закладами (Франція); функціонування «виробничих шкіл» (Данія); ведення Центрального реєстру професійних курсів (Нідерланди). In the dissertation, a comprehensive and systematic study of the public administration of professional education in Ukraine was carried out. It is argued that the state policy is the basis of the program for determining the vital activities of society, aimed at the progressive development of spheres and branches of public administration, aimed at the progressive development of the state and society as a whole. State educational policy is a structural part of the general state policy, which defines the purpose, tasks, objectives, directions of activity of the public administration in the field of education, aimed at the development of education with the aim of improving literacy and culture of the population. It is noted that the normative legal regulation of professional education is a system of legal norms of different legal force that regulate social relations arising from the functioning and development of the system of professional (vocational and technical) education, creating conditions for the professional self-realization of an individual and ensuring the needs of society and state in skilled workers. It is asserted that the public administration as a subject of public administration of vocational education in Ukraine is a system of subjects that have their own or delegated powers in the field of vocational education, with the aim of reforming it and increasing its prestige, taking into account the needs of the labor market in training, retraining and promotion qualifications of specialists. It has been proven that the modern management model in the field of professional education should take into account the following features: 1) integration with the labor market and the requirements of employers in the qualifications and professional qualities of specialists; 2) promote the introduction of a dual form of professional education; 3) peculiarities of the economic development of each administrative-territorial region and their needs in certain categories of specialists; 4) the principle of "parity" management, i.e. redistribution of functions and powers between central and local education management bodies; 5) expansion of access opportunities and programs to encourage students to social development by acquiring professional knowledge, abilities and skills, increasing the prestige of professional education; 6) assistance in expanding the autonomy of vocational education institutions; 7) introduce a decentralized model of management of professional education, which involves a significant limitation of the functions of central executive bodies, as well as a clear definition of the basic goals of general and professional education and directions of its development. It was determined that the importance of public-private partnership within the framework of public administration of vocational education in Ukraine is as follows: 1) the economic and material and technical burden on vocational and technical institutions is reduced; 2) introduction of regulatory proposals in the field of professional and technical education; 3) participation in the development of the state standard of professional education, qualification characteristics, methodical materials; 4) provision of practice bases, implementation of innovative technology and European approaches to learning in the educational process; 5) assistance in the development of an inclusive environment and further employment of persons with disabilities; 6) implementation of international practices in professional training, involvement of highly qualified specialists; 7) modernization of the base of professional and technical training due to the involvement of the private sector; 8) update of methodological and software of vocational training institutions. Public-private partnership in the field of professional education is a contractual form of interaction between vocational and technical education institutions and the private sector with the aim of diversifying the sources of education financing, introducing innovations into the management system of the institution and the implementation of the educational process, improving the quality of educational services and the material and technical base, increasing the quality indicators of vocational education recipients, etc. When studying the international experience of public administration of professional education, it should be noted that the countries of the European Union are united in their vector for the implementation of professional education based on the principles of the Bologna process, in compliance with the principles of the Copenhagen Convention. The governments of the USA, the countries of the European Union, and Canada prefer a dual form of professional training and professional retraining. Vocational training teachers in these countries are divided into two categories: teachers of basic subjects and teachers of special subjects. When determining the professional qualifications of a teacher, preference is given not to the presence of a scientific degree and publications, but to professional experience and the level of professional qualifications. In France, the management of vocational and technical educational institutions is based on the principle of decentralization. There are so-called "production schools" in Denmark. The experience of the Netherlands, where the Central Register of Professional Courses operates, is interesting.Item Публічне адміністрування професійної освіти в Україні(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2023-04-28) Чиж, Богдан Ігорович; Chyzh, Bohdan; Чиж, Богдан Игоревич; Кузьменко Оксана ВолодимирівнаУ дисертації здійснено комплексне та системне дослідження публічного адміністрування професійної освіти в Україні. Визначено, що професійна (професійно-технічна) освіта - це комплекс педагогічних та організаційних заходів, передбачених нормативно-правовими актами, що застосовуються публічними органами адміністрування та спеціальними закладами освіти, спрямованих на забезпечення суб’єктами освітніх послуг отримання знань, умінь та навичок в обраній галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Доведено, що сучасна модель управління у сфері професійної освіти повинна враховувати наступні особливості: 1) інтегруватися з ринком праці та вимогами роботодавців в кваліфікації і професійних якостях фахівців; 2) сприяти впровадженню дуальної форми професійної освіти; 3) враховувати особливості економічного розвитку кожного адміністративно-територіального регіону та їх потреби в певних категоріях фахівців; 4) здійснюватися за принципом «паритетного» управління; 5) розширювати можливості доступу та програм заохочення здобувачів до соціального розвитку шляхом здобування професійних знань, умінь та навичок, підвищення престижності професійної освіти; 6) сприяти розширенню автономії закладів професійної освіти; 7) запроваджувати децентралізовані моделі управління професійною освітою. Обґрунтовано важливість запровадження прийнятного для України міжнародного досвіду публічного адміністрування професійної освіти: практики країн Європейського Союзу здійснення професійної освіти на засадах Болонського процесу з дотриманням принципів Копенгагенської конвенції; дуальної форми професійного навчання та професійної перепідготовки (США, Великобританія, Канада, країни Європейського Союзу); визначення професійної кваліфікації викладачів (Німеччина, Франція, Італія, Нідерланди, Данія); децентралізованого управління професійно-технічними навчальними закладами (Франція); функціонування «виробничих шкіл» (Данія); ведення Центрального реєстру професійних курсів (Нідерланди). In the dissertation, a comprehensive and systematic study of the public administration of professional education in Ukraine was carried out. It is argued that the state policy is the basis of the program for determining the vital activities of society, aimed at the progressive development of spheres and branches of public administration, aimed at the progressive development of the state and society as a whole. State educational policy is a structural part of the general state policy, which defines the purpose, tasks, objectives, directions of activity of the public administration in the field of education, aimed at the development of education with the aim of improving literacy and culture of the population. It is noted that the normative legal regulation of professional education is a system of legal norms of different legal force that regulate social relations arising from the functioning and development of the system of professional (vocational and technical) education, creating conditions for the professional self-realization of an individual and ensuring the needs of society and state in skilled workers. It is asserted that the public administration as a subject of public administration of vocational education in Ukraine is a system of subjects that have their own or delegated powers in the field of vocational education, with the aim of reforming it and increasing its prestige, taking into account the needs of the labor market in training, retraining and promotion qualifications of specialists. It has been proven that the modern management model in the field of professional education should take into account the following features: 1) integration with the labor market and the requirements of employers in the qualifications and professional qualities of specialists; 2) promote the introduction of a dual form of professional education; 3) peculiarities of the economic development of each administrative-territorial region and their needs in certain categories of specialists; 4) the principle of "parity" management, i.e. redistribution of functions and powers between central and local education management bodies; 5) expansion of access opportunities and programs to encourage students to social development by acquiring professional knowledge, abilities and skills, increasing the prestige of professional education; 6) assistance in expanding the autonomy of vocational education institutions; 7) introduce a decentralized model of management of professional education, which involves a significant limitation of the functions of central executive bodies, as well as a clear definition of the basic goals of general and professional education and directions of its development. It was determined that the importance of public-private partnership within the framework of public administration of vocational education in Ukraine is as follows: 1) the economic and material and technical burden on vocational and technical institutions is reduced; 2) introduction of regulatory proposals in the field of professional and technical education; 3) participation in the development of the state standard of professional education, qualification characteristics, methodical materials; 4) provision of practice bases, implementation of innovative technology and European approaches to learning in the educational process; 5) assistance in the development of an inclusive environment and further employment of persons with disabilities; 6) implementation of international practices in professional training, involvement of highly qualified specialists; 7) modernization of the base of professional and technical training due to the involvement of the private sector; 8) update of methodological and software of vocational training institutions. Public-private partnership in the field of professional education is a contractual form of interaction between vocational and technical education institutions and the private sector with the aim of diversifying the sources of education financing, introducing innovations into the management system of the institution and the implementation of the educational process, improving the quality of educational services and the material and technical base, increasing the quality indicators of vocational education recipients, etc. When studying the international experience of public administration of professional education, it should be noted that the countries of the European Union are united in their vector for the implementation of professional education based on the principles of the Bologna process, in compliance with the principles of the Copenhagen Convention. The governments of the USA, the countries of the European Union, and Canada prefer a dual form of professional training and professional retraining. Vocational training teachers in these countries are divided into two categories: teachers of basic subjects and teachers of special subjects. When determining the professional qualifications of a teacher, preference is given not to the presence of a scientific degree and publications, but to professional experience and the level of professional qualifications. In France, the management of vocational and technical educational institutions is based on the principle of decentralization. There are so-called "production schools" in Denmark. The experience of the Netherlands, where the Central Register of Professional Courses operates, is interesting.Item Застосування норм права: мета, стадії, система вимог до правозастосовчого акту(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo; Кравченко, Михаил ГеоргиевичСтаття присвячена конкретизації мети, стадій та системи вимог до правозастосовчого акту з урахуванням положень Конституції України, окремих актів законодавства України, а також сучасного розвитку вчення про застосування права. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові та спеціально-правові методи наукового пізнання, а саме: структурно-системний, формально-логічний та порівняльно-правовий методи дослідження. Такий підхід дав змогу комплексно проаналізувати вчення про застосування правових норм на сучасному етапі його розвитку. Теоретичною та прикладною базою наукової статті став аналіз законодавства України, а також праць вітчизняних і німецьких учених, присвячених меті застосування норм права, стадіям процесу правозастосування та вимогам, які висуваються до правозастосовчого акту. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що безальтернативною метою застосування норм права є захист приватної особи, її прав, свобод та законних інтересів суб’єктами правозастосування. Воно є інструментом виконання конституційно закріпленого обов’язку Української держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Якісне застосування норм права суб’єктом владних повноважень передбачає послідовне проходження обов’язкових та факультативних стадій правозастосовчого процесу. Кількість цих стадій залежить від особливостей конкретної справи. Однак, суб’єкт правозастосування не має права нехтувати обов’язковими стадіями правозастосовчого процесу, наприклад, через використання практики шаблонних рішень, тобто таких, які приймаються без належного аналізу фактичної основи справи. Такий підхід неодмінно веде до правозастосовчих помилок. Розвиток законодавства України обумовлює розширення вимог до акту правозастосування. Їхній перелік не має обмежуватися лише вимогами обґрунтованості, законності та доцільності. Кожен акт правозастосування має, крім вказаних критеріїв, відповідати вимогам верховенства права, рівності перед законом, своєчасності та розумного строку та гарантування участі приватної особи у розгляді та вирішенні справи. Такий підхід дає змогу говорити про справжнє служіння держави людині, її потребам та законним інтересам. The article is devoted to specifying the purpose, stages and system of requirements for the law enforcement act, taking into account the provisions of the Constitution of Ukraine, individual acts of the legislation of Ukraine, as well as the modern development of the doctrine of the application of law. The methodological basis of the research was general scientific and special legal methods of scientific knowledge, namely: structural-systemic, formal-logical and comparative-legal research methods. This approach made it possible to comprehensively analyze the doctrine of the application of legal norms at the current stage of its development. The theoretical and applied basis of the scientific article was the analysis of the relevant legislation of Ukraine, as well as the works of domestic and German scientists, dedicated to the purpose of applying legal norms, the stages of the law enforcement process and the requirements that are put forward to the law enforcement act. Based on the results of the conducted research, it was concluded that the sole purpose of applying legal norms is the protection of a private person, his rights, freedoms and legitimate interests by law enforcement entities. It is a tool for fulfilling the constitutionally established duty of the Ukrainian state to affirm and ensure human rights and freedoms. The high-quality application of legal norms by the subject of authority requires the sequential passage of mandatory and optional stages of the law enforcement process. The number of these stages depends on the specifics of a specific case. However, the subject of law enforcement does not have the right to neglect the mandatory stages of the law enforcement process, for example, through the use of the practice of template decisions, that is, those that are made without proper analysis of the factual basis of the case. This approach inevitably leads to law enforcement errors. The development of the legislation of Ukraine determines the expansion of the requirements for the law enforcement act. Such requirements cannot be limited only to the requirement of: reasonableness, legality and expediency. Each act of law enforcement must, in addition to the specified criteria, meet the requirements of: rule of law, equality before the law, timeliness and a reasonable period of time, and guaranteeing the participation of a private person in the consideration and decision of the case. This approach makes it possible to talk about the true service of the state to a person, his needs and legitimate interests.Item Правове регулювання інклюзивної освіти в епоху глобалізації(Запорізький національний університет, 2022) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Власенко, Валентина ВасильевнаСтаття присвячена вивченню впливу глобалізації на правове регулювання інклюзивної освіти в Україні та визначенню позитивних та негативних тенденцій, що супроводжуються процесом глобалізації для сучасного законодавства в сфері інклюзивного навчання. Освіта є пріоритетним напрямом діяльності держави. Впровадження інклюзивної освіти набуває дедалі більшого значення в контексті глобалізації, яка охоплює безліч сфер, включаючи сферу освіти. Правове регулювання є гарантією дотримання прав осіб з особливими освітніми потребами іншими учасниками освітнього процесу, державою, суспільством. Акцентується увага на тому, що інтеграція України у європейську спільноту потребує уніфікації законодавства та гармонізації до європейського. Правове регулювання освітньої сфери також має врахувати європейські тенденції. Глобалізація зумовила актуальність міжнародної співпраці для приєднання нашої держави до міжнародної освітньої політики. Питання правового забезпечення інклюзивної освіти є об’єктом уваги міжнародних організацій. Право на доступ до інклюзивної освіти визначено не тільки в національному законодавстві, а й міжнародному (міжнародні конвенції, декларації, тощо). Глобалізація дозволяє подолати територіальні бар’єри у отриманні інклюзивної освіти. Переймання зарубіжного досвіду з організації інклюзивного навчання є одним з напрямів стратегії розвитку цього типу навчання в Україні. На підставі викладеного сформовано висновки, що в Україні немає єдиного законодавчого акту, який мав би регулювати суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права осіб з особливими освітніми потребами на освіту, прав та обов’язків інших осіб, які беруть участь у реалізації цього права та визначати компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері інклюзивної освіти. Серед позитивних тенденцій глобалізації на правове регулювання інклюзивної освіти визначено інтеграцію в міжнародну освітню спільноту, визнання прав осіб з особливими освітніми потребами на одному рівні з іншими учасниками освітнього процесу, гармонізацію національного законодавства з європейським законодавством, взаємодію вітчизняної системи освіти з глобальною та європейською сферою освіти. The article is devoted to the study of the impact of globalization on the legal regulation of inclusive education in Ukraine and the identification of positive and negative trends accompanying the process of globalization for modern legislation in the field of inclusive education. Education is a priority direction of the state. The implementation of inclusive education is becoming more and more important in the context of globalization, which covers many areas, including the field of education. Legal regulation is a guarantee of compliance with the rights of persons with special educational needs by other participants in the educational process, the state, and society. Attention is focused on the fact that Ukraine’s integration into the European community requires unification of legislation and harmonization with European legislation. Legal regulation of the educational sphere should also take into account European trends. Globalization determined the relevance of international cooperation for joining our state to international education policy. The issue of legal provision of inclusive education is the object of attention of international organizations. The right to access to inclusive education is defined not only in national legislation, but also in international legislation (international conventions, declarations, etc.). Globalization makes it possible to overcome territorial barriers in obtaining inclusive education. Adoption of foreign experience in the organization of inclusive education is one of the directions of the strategy for the development of this type of education in Ukraine. On the basis of the above, the conclusions were formed that there is no single legislative act in Ukraine that should regulate social relations that arise in the process of realizing the constitutional right of persons with special educational needs to education, the rights and obligations of other persons who participate in the implementation of this rights and determine the competence of state bodies and local self-government bodies in the field of inclusive education. Among the positive trends of globalization on the legal regulation of inclusive education are integration into the international educational community, recognition of the rights of persons with special educational needs on the same level as other participants in the educational process, harmonization of national legislation with European legislation, interaction of the domestic education system with the global and European sphere of education.Item Історія виникнення та особливості застосування «загального права» та «права справедливості» в англо-саксонській правовій системі(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2022) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Власенко, Валентина ВасильевнаУ статті досліджується історія виникнення та особливості застосування загального права та права справедливості в англосаксонській правовій системі. Англійське право має глибоку історію та тісто переплетено місцевими звичаями та традиціями. Структуру англійського права складає загальне право, право справедливості та статутне право. Найвідомішими пам’ятками стародавнього англійського права були англосаксонські правди (Правда Етельберга, Правда Іне, Правда Альфреда Великого, тощо). Виникнення загального права є дискусійним питанням, адже немає єдності думок серед науковців. Існує думка, що систему загального права було створено в Англії після нормандського захоплення в 1066 р. Витісняти звичай загальне право почало тільки в XIV столітті. Загальне право є основою англійського права, оскільки діє протягом тривалого часу та виникло на основі збереження звичаєвих правил через утворення судових процедур. Сучасна теорія загального права виходить уже з того, що судді є творцями загального права. Важливим джерелом англійського права є статутне права, яке складають акти англійського парламенту. Серед обставин, які спричинили виникнення права справедливості варто зазначити: застаріли норми, які не завжди відповідали розвитку суспільства; довга за часом судова процедура; відсутність процедури апеляції на судове рішення. Природа права справедливості, пов’язана з діяльністю лорда-канцлера, є розвитком загального права у напрямі подолання юридично невигідних судових рішень. Право справедливості покликане доповнити загальне право. В історії становлення англійського права можна виділити такі етапи: І етап – англосаксонське право засноване на звичаєвих нормах; ІІ етап – виникнення та піднесення ролі загального права як основи англійського права; ІІІ етап – виникнення права справедливості як альтернативи у вирішенні справ; ІV етап – тлумачення рішень, які приймалися парламентом (статутного права). Англосаксонська правова система має тривалу історію формування та, враховуючи територію поширення, зробила важливий внесок у правову традицію та юридичну компаративістику загалом. The article examines the history of the emergence and features of the application of common law and the law of equity in the Anglo-Saxon legal system. English law has a deep history and is intertwined with local customs and traditions. The structure of English law consists of common law, the law of equity and statutory law. The most famous monuments of ancient English law were Anglo-Saxon truths (Ethelberg’s Truth, Ine’s Truth, Alfred the Great’s Truth, etc.). The emergence of common law is a debatable issue, because there is no unity of opinion among scientists. There is an opinion that the system of common law was created in England after the Norman Conquest in 1066. Common law began to supplant custom only in the 14th century. The common law is the basis of English law because it has been in place for a long time and arose from the preservation of customary rules through the formation of judicial procedures. The modern theory of common law starts from the fact that judges are creators of common law. An important source of English law is statutory law, which consists of acts of the English Parliament. Among the circumstances that caused the emergence of the law of equity, it is worth noting: outdated norms that did not always correspond to the development of society; lengthy court procedure; lack of an appeal procedure for a court decision. The nature of the law of equity related to the activities of the Lord Chancellor is a development of the common law in the direction of overcoming legally unfavorable judgments. The law of equity is designed to complement common law. The following stages can be distinguished in the history of the formation of English law: I – Anglo-Saxon law is based on customary norms; II – emergence and elevation of the role of common law as the basis of English law; III – the emergence of the law of equity as an alternative in resolving cases; IV – interpretation of decisions made by the parliament (statutory law). The Anglo-Saxon legal system has a long history of formation and, given the territory of distribution, made an important contribution to the legal tradition and legal comparativistics in general.Item Законодавство як ієрархічна система рішень нормативного характеру органів публічної влади(Pan-European University, 2019-10) Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра Іванівна; Рындюк, Вера ИвановнаУ статті розглядається проблема визначення поняття «законодавство». Обґрунтовується підхід до розуміння законодавства як ієрархічної системи рішень органів публічної влади, що мають нормативний характер. Юридична форма таких рішень визначена чинним законодавством держави. In the article the problem of the definition of “legislation” considered. The approach to understanding the legislation as a hierarchical system of decisions of public authorities, having a normative character, is substantiated. The legal form of such decisions is determined by the current legislation of the state.Item К вопросу определения понятия «законодательство»: диалектический подход(Министерство юстиции Республики Молдова, 2019-11) Рындюк, Вера Ивановна; Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра ІванівнаВ статье рассматриваются существующие в юридической науке подходы к определению понятия «законодательство», и делается вывод, что этот вопрос исследуется на основании метафизического метода. Обосновывается мнение, что понятие «законодательство» следует рассматривать на основании диалектического метода как способ существования норм права в источниках права на общем и особенном уровне. На общем уровне нормы права выражаются в общем виде в источниках права, которые имеют высшую юридическую силу, а на особенном уровне – конкретизируются в источники права, имеющих меньшую (подзаконную) юридическую силу. In the article existing in legal science approaches to the definition of the concept of “legislation” are examined, and the conclusion is that this question is being investigated on the basis of the metaphysical method. Opinion is justified that the concept of “legislation” should be considered on the basis of the dialectical method as a way of existence of legal norms in the sources of law at the general and special level. At the general level, legal norms are expressed in general terms in sources of law that have the highest legal force, and at the special level – are concretized into sources of law that have the smaller (subordinate) legal force.Item Legal institute of lobbying: the problem of legislative regulation in Ukraine(EDITORIAL PRIMMATE SAS, 2022-05) Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра Іванівна; Рындюк, Вера Ивановна; Haidulin, Oleksandr; Гайдулін, Олександр Олександрович; Гайдулин, Александр Александрович; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Кузьменко, Оксана Владимировна; Chorna, Viktoriіa; Чорна, Вікторія Григорівна; Черная, Виктория Григорьевна; Sharkovа, Iryna; Шаркова, Ірина Миколаївна; Шаркова, Ирина НиколаевнаThe article examines the problem of legislative regulation of the socio-political institution of lobbying in Ukraine on the basis of borrowing similar experience from developed democracies using the dialectical method. It is noted that lobbying should be considered as one of the democratic institutions of influence of the public and business structures on decision-making by public authorities (representation of interests), namely as a professional mediation activity between society and government. Legislative regulation of the institution of lobbying in Ukraine may not restrict other rights of citizens regarding their influence on the authorities, which are guaranteed by the Constitution of Ukraine and defined by national legislation (for example, the right to appeal to the authorities, the right to participate in the management of public affairs through advisory bodies, parliamentary hearings, public discussions, etc.). It is concluded that the most pressing aspects of the problem of legal institutionalization of lobbying in Ukraine, which need to be addressed, are the following: development of theoretical-methodological foundations of lobbying in national political-legal realities, taking into account similar foreign experience; a comprehensive approach to the legislative regulation of lobbying activities at all levels of public authority, and on the basis of clear harmonization of lobbying rules with legislation in related areas; legislative definition of the concept and all components of lobbying activities, the legal status of lobbyists; particular attention should be paid to the development of ethical rules for the lobbying profession, which should be based on the principles of legality, transparency, openness and integrity. В статті досліджується проблема законодавчого врегулювання суспільно- політичного інституту лобіювання в Україні на основі запозичення аналогічного досвіду розвинених демократичних держав з використанням діалектичного методу. Зазначається, що лобізм слід розглядати як один із демократичних інститутів впливу громадськості та бізнесових структур на прийняття рішень органами публічної влади (представництва інтересів), а саме як професійну посередницьку діяльність між суспільством та владою. Законодавче врегулювання інституту лобізму в Україні не може обмежувати інші права громадян щодо їх впливу на органи влади, які гарантовані Конституцією України та визначені національним законодавством (наприклад, право на звернення до органів влади, право брати участь в управлінні державними справами через консультативно-дорадчі органи, парламентські слухання, громадські обговорення тощо). Зроблено висновок, що найбільш актуальними аспектами проблеми правової інституціоналізації лобізму в Україні, які потребують свого вирішення, є наступні: розробка теоретико-методологічних засад лобіювання в національних політико-правових реаліях з врахуванням аналогічного зарубіжного досвіду; комплексний підхід до законодавчого врегулювання лобістської діяльності як на всіх рівнях публічної влади, так і на основі чіткого узгодження норм про лобіювання з законодавством у суміжних сферах; законодавче визначення поняття та всіх складових лобістської діяльності, правового статусу лобістів; окрему увагу слід приділити розробці етичних правил професії лобіста, які мають виходити з принципів законності, прозорості, відкритості та доброчесності.