Кафедра теоретичної юриспруденції
Permanent URI for this collection
Browse
Recent Submissions
Item Цифровізація як основа трансформації суспільства(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Щербатюк, О. О.Item Зловживання правами та свободами в сучасному світі: кваліфікація задля протидії(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Шаркова, Ірина Миколаївна; Sharkova, IrynaItem Доцільність сімейної медіації як засобу профілактики домашнього насильства(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Талдонова, Карина Геннадіївна; Taldonova, KarynaItem Міжнародний досвід зарубіжних країн у сфері протидії домашньому насильству(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Рудь, Юлія Михайлівна; Rud, YuliiaItem Нормативно-правове забезпечення права на освіту в умовах війни в Україні(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Риндюк, Віра Іванівна; Ryndiuk, ViraItem Особливості реалізації принципу гендерної рівності в галузі освіти(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Пікуля, Тетяна Олександрівна; Pikulia, TetianaItem Утвердження і забезпечення прав і свобод людини як головний конституційний обов’язок держави: досвід України та Німеччини(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo; Шумаков, Н. О.Item Правове регулювання сталкінгу(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, LiudmylaItem Засади геронтологічної політики в Україні(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Гришко, Оксана Миколаївна; Hryshko, OksanaItem Сучасні тенденції мовної політики в україні в контексті реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, ValentynaItem Конституційно-правові засади євроінтеграційної стратегії України(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Цятковська, Альбіна Миколаївна; Tsiatkovska, Albina; Колодій, Анатолій МиколайовичДисертацію присвячено з’ясуванню сутності євроінтеграційної стратегії України та вивченню її конституційно-правових засад. Досягнення поставленої мети стало можливим завдяки вивченню історії розвитку відносин Україна – Європейський Союз поряд із дослідженням історії становлення самого Європейського Союзу та досвіду країн, які успішно подолали шлях вступу до Європейського Союзу. У процесі дослідження проведено порівняльно-правовий аналіз регламентації євроінтеграційної стратегії країн-кандидатів на вступ до Європейського Союзу та нормативне регулювання відносин країн-членів з Європейським Союзом; розкрито методологію дослідження. The dissertation is devoted to clarify the essence of Ukraine’s European integration strategy and study its constitutional and legal framework. Achieving this goal was made possible by studying the history of Ukraine – European Union relations, along with studying the history of the European Union and the experience of countries that have successfully overcome the path of accession to the European Union. In the course of the research a comparative legal analysis of the regulation of the European integration strategy of the EU candidate countries and normative regulation of the relations of the member states with the European Union was carried out; the research methodology was revealed.Item Вчення про основні права людини: факти, проблеми та шляхи їх вирішення(ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2019) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, MykhailoСтаття присвячена порівняльно-правовому дослідженню вітчизняного та німецького (австрійського та швейцарського) вчення про основні права людини. На підставі аналізу вітчизняної юридичної літератури автор доходить висновку про те, що в Україні відсутнє єдине, внутрішньо-узгоджене вчення про основні права людини європейського зразка. Автор доводить тезу про те, що подальший розвиток вітчизняного вчення про основні права людини є передумовою для виконання Українською державою свого основного обов’язку із утвердження і забезпечення прав та свобод людини і громадянина. У зв’язку із цим виникає потреба у пошуку шляхів покращення українського вчення про основні права людини, приведення його у відповідність до найкращих світових (європейських) аналогів. В результаті проведеного дослідження визначені окремі напрями покращення вітчизняного вчення про основні права людини. Ними мають стати: посилення історико-правового складника вчення про основні права людини, який має виявлятися у ґрунтовному дослідженні кожного окремого основного права людини, діалектики його становлення в Україні; зміна поглядів на сутність основних прав людини та обов’язок Української держави щодо їхнього утвердження і забезпечення, яка передбачає визнання їх як гарантій приватних осіб, які визначають міру її свободи та захищають фізичну особу від свавілля держави та третіх осіб; обґрунтовується необхідність формування єдиного внутрішньо-узгодженого конституційного вчення про основні права людини, яке має визначити єдині характеристики для кожного окремого основного права людини. Таке вчення має стати основою для реалізації основних прав людини у будь-якій галузі права; розширення джерел права, за рахунок яких воно формується, та підвищення практичного значення такого вчення. Вчення про основні права людини не має будуватися лише шляхом тлумачення міжнародного права та національного законодавства України. Вагому роль у його формуванні мають приймати вчені та юристи-практики. Вироблені ними теоретичні концепції, за умови їх загального визнання, мають мати рівне значення із приписами законодавства України у правозастосовчій діяльності. The article is devoted to a comparative legal study of the national and German (Austrian and Swiss) doctrines on fundamental human rights. Based on the analysis of domestic legal literature, the author concludes that there is no unified, internally agreed doctrine of the basic human rights of the European model. The author argues that the further development of the national doctrine of fundamental human rights is a prerequisite for the fulfillment by the Ukrainian state of its basic duty to assert and ensure the rights and freedoms of man and citizen. In this regard, there is a need to find ways to improve the Ukrainian doctrine of fundamental human rights and to bring it into line with the best world (European) counterparts. As a result of the conducted research certain directions of improvement of the national doctrine on basic human rights were identified. They should become: It is stated that the historical and legal component of the national doctrine of human rights should be substantially enhanced. It provides a thorough study of the issues of the origin, formation and development of each individual human right in Ukraine; it is proved that the understanding of the essence of human rights in Ukraine should change. They should be considered as requirements addressed to the Ukrainian state. At the same time, their approval and provision of the latter does not require their mandatory formalization at the level of the legislation of Ukraine, since the state does not create basic human rights, but only recognizes the fact of their existence; the need to form a unified, internally agreed constitutional doctrine on fundamental human rights was stated. It should replace disparate sectoral doctrines on the same human rights; the necessity to expand the sources of law on the basis of which the national doctrine of human rights is to be substantiated. Along with national legal acts, international legal acts, decisions of judicial bodies, it should be formed with the obligatory involvement of legal doctrine, which should be of equal importance in regulating the realization of individual human rights.Item Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу: теоретичний та техніко-юридичний аспекти(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024) Кучинська, Ольга Юріївна; Kuchynska, Olha; Риндюк, Віра ІванівнаУ дисертації здійснено комплексне та системне дослідження адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з урахуванням можливих проблемних питань та шляхів їх вирішення, разом з удосконаленням нормативно – правового аспекту. Дисертаційне дослідження являє собою комплексну роботу з науково – практичного виокремлення та узагальнення процесів адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з урахуванням окремих аспектів зарубіжного досвіду та юридико – технічних нюансів. The dissertation carried out a comprehensive and systematic study of the adaptation of the legislation of Ukraine to the legislation of the European Union, taking into account possible problematic issues and ways of solving them, together with the improvement of the regulatory and legal aspect. The dissertation research is a complex work on the scientific and practical identification and generalization of the processes of adaptation of the legislation of Ukraine to the legislation of the European Union, taking into account certain aspects of foreign experience and legal and technical nuances.Item Перспективи державно-приватного партнерства в сфері професійно-технічної освіти(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2021) Чиж, Богдан Ігорович; Chyzh, BohdanУ даній науковій статті розкрито перспективи державно-приватного партнерства в сфері професійно-технічної освіти та наведено авторське визначення поняття «державно-приватного партнерства в сфері професійно-технічної освіти». Автором стверджується, що об’єктом державно-приватного партнерства є суспільні відносини, що виникають в публічно-правовій сфері, тобто головною ознакою є наявність публічного інтересу відповідно до умов договору. Це може бути як управління об’єктами державної і комунальної власності, так і сфері освіти, охорони здоров’я, житлово-комунального обслуговування тощо; 2. Сторони державно-приватного партнерства, з огляду на їх права та обов’язки відповідно до умов договору, можуть вносити пропозиції до законодавчих актів, яким визначено основоположні засади та принципи реалізації предмету договору державно-приватного партнерства; 3. Державно-приватне партнерство є ширшим ніж управління об’єктами державної та комунальної власності та може полягати в замовленні в державних та комунальних закладах професійно-технічної освіти щодо підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації фахівців відповідних професій та професійних якостей; 4. З огляду на предмет договору про державно-приватне партнерство його термін може бути як короткостроковим (5 років), так і довгостроковим (до 50 років); 5. Договір про фінансування може передбачати інвестування в об’єкти управління державної власності, так і в сферу надання публічних послуг; 6. Вирішення спорів із суб’єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства є публічно-правовим спором та віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Визначено, що державно-приватне партнерство в сфері професійної освіти – це договірна форма взаємодії між закладами професійно-технічної освіти та приватним сектором з метою диверсифікації джерел фінансування освіти, впровадження інновацій у систему управління закладом та здійсненні навчального процесу, покращення якості освітніх послуг та матеріально-технічної бази, підвищення якісних показників здобувачів професійної освіти тощо. This scientific article reveals the prospects of public-private partnership in the field of vocational education and gives the author's definition of the concept of "public-private partnership in the field of vocational education". The author claims that the object of public-private partnership is social relations arising in the public-legal sphere, that is, the main feature is the presence of public interest in accordance with the terms of the contract. This can be both the management of state and communal property, as well as the sphere of education, health care, housing and communal services, etc.; 2. The parties to the public-private partnership, taking into account their rights and obligations in accordance with the terms of the contract, may make proposals to legislative acts, which define the fundamental principles and principles of implementation of the subject of the public-private partnership contract; 3. Public-private partnership is broader than the management of state and communal property objects and may consist of ordering vocational and technical education in state and communal institutions for training, retraining and upgrading the qualifications of specialists in relevant professions and professional qualities; 4. Considering the subject of the contract on public-private partnership, its term can be both short-term (5 years) and long-term (up to 50 years); 5. The financing agreement may provide for investment in state-owned management facilities, as well as in the field of public services; 6. The resolution of disputes with subjects of authority regarding the analysis of the effectiveness of the public-private partnership is a public-law dispute and is assigned to the jurisdiction of administrative courts. It was determined that public-private partnership in the field of professional education is a contractual form of interaction between vocational and technical education institutions and the private sector with the aim of diversifying the sources of education financing, introducing innovations into the management system of the institution and the implementation of the educational process, improving the quality of educational services and material of the technical base, increasing the quality indicators of vocational education recipients, etc.Item Особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2021) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Маркарян, Марина Валеріївна; Markarian, MarynaУ даній статті розкрито особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України. У даній статті розкрито особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України. Визначено, що проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України характеризується такими основними особливостями: 1) нормативно-правовою основою регулювання суспільних відносин щодо предмету дослідження є закони України «Про державну службу» та «Про дипломатичну службу»; 2) дипломатична служба є особливим видом державної служби, що належить до публічної служби; 3) при визначенні особливостей проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України потрібно відмежовувати такі поняття, як «адміністративний службовець» та «дипломатичний службовець», що відповідають родовому поняттю «посадові особи дипломатичної служби»; 4) подвійна система рангів: дипломатичним службовцям присвоюється дипломатичний ранг, адміністративним – ранг державного службовця; 5) наявність привілеїв та імунітетів у працівників закордонних дипломатичних установ України, що встановлені та гарантуються нормами міжнародного та внутрішньодержавного права України та країни перебування; 6) під час проходження дипломатичної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України відбувається періодична ротація, тобто планове заміщення посад дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби; 7) розширеній перелік підстав припинення державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України, на відміну від державних службовців інших державних органів. Виділяється три різновиди посад в органах дипломатичної служби, а саме: дипломатичні посади, адміністративні посади та посади працівників, які виконують функції з обслуговування, що загалом значною мірою впливає на порядок та умови зайняття посади, особливості перебування на ній та процедуру припинення трудових відносин. З урахуванням доктринальних досліджень вітчизняних науковців та на підставі чинного законодавства України, що регулює питання проходження державної та дипломатичної служби виокремлено основні складники проходження державної служби посадовими особами дипломатичної служби закордонних дипломатичних установ України. This article reveals the specifics of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine. It was determined that the completion of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine is characterized by the following main features: 1) the normative and legal basis for the regulation of public relations in rel ation to the subject of the study are the laws of Ukraine "On State Service" and "On Diplomatic Service"; 2) diplomatic service is a special type of public service belonging to the public service; 3) when determining the specifics of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine, it is necessary to distinguish such concepts as "administrative employee" and "diplomatic employee", which correspond to the generic concept of "diplomatic service official"; 4) a dual system of ranks: diplomatic officers are assigned the diplomatic rank, administrative officers are assigned the rank of civil servant; 5) availability of privileges and immunities for employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine, which are established and guaranteed by the norms of international and domestic law of Ukraine and the host country; 6) during diplomatic service, employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine undergo periodic rotation, i.e. planned replacement of diplomatic service positions in diplomatic service bodies by diplomatic service officials; 7) an expanded list of grounds for termination of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine, in contrast to civil servants of other state bodies. There are three types of positions in the bodies of the diplomatic service, namely: diplomatic positions, administrative positions, and positions of employees who perform service functions, which in general significantly affects the order and conditions of occupying the position, the features of staying in it, and the procedure for terminating employment relations. Taking into account the doctrinal studies of domestic scientists and on the basis of the current legislation of Ukraine, which regulates the issue of public and diplomatic service, the main components of public service by officials of the diplomatic service of foreign diplomatic institutions of Ukraine have been identified.Item Перспективні напрямки підвищення ефективності публічного адміністрування професійної освіти в Україні(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2024) Чиж, Богдан Ігорович; Chyzh, BohdanВизначено перспективні напрямки підвищення ефективності публічного адміністрування професійної освіти в Україні. Ефективність публічного адміністрування професійної освіти – це якісно-кількісні показники публічного адміністрування професійної освіти, що націлені на визначення результатів, що дають можливість оцінити впровадження європейських стандартів та досягнення якісних показників в системі професійної освіти. Аргументовано, що для підвищення ефективності публічного адміністрування професійної освіти потрібно: покращення механізмів публічного адміністрування професійною освітою, підготовкою кваліфікованої робочої сили, приведення цієї системи у відповідність із національними та регіональними потребами економіки у фахівцях певних спеціальностей; оновлення матеріально-технічної бази закладів професійної освіти; відкриття при закладах професійної освіти навчально-практичних центрів; стимулювання роботодавців до організації виробничої практики студентів з метою ознайомлення з виробничим процесом і подальшим їх працевлаштуванням на цих підприємствах; організація творчої дослідницької діяльності педпрацівників зі створення сучасних навчальних засобів; підвищення рівня компетенції керівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти щодо ефективного менеджменту; впровадження в навчально-виховний, навчально-виробничий процес сучасних інформаційно-комунікативних технологій, розробка відповідного інформаційного забезпечення. Розвиток професійної освіти є ключовим фактором для забезпечення економічного зростання країни. Кваліфіковані кадри сприяють підвищенню продуктивності праці та конкурентоспроможності підприємств на національному та міжнародному ринках. Інвестування у професійну освіту дозволяє створити потужний кадровий потенціал, здатний забезпечити стабільний розвиток економіки. Професійна освіта надає можливості для отримання актуальних знань та навичок, що відповідають потребам ринку праці. Це допомагає молоді та дорослим швидше знаходити роботу, знижуючи рівень безробіття та підвищуючи соціальну стабільність у суспільстві. Підвищення рівня професійної освіти сприяє розвитку інноваційних технологій та процесів у різних галузях. Висококваліфіковані спеціалісти здатні впроваджувати новітні рішення, що сприяють модернізації виробництва та підвищенню якості продукції та послуг. Рromising directions for improving the efficiency of the public administration of professional education in Ukraine are defined.The effectiveness of the public administration of vocational education is a qualitative and quantitative indicator of the public administration of vocational education aimed at determining the results that make it possible to evaluate the implementation of European standards and the achievement of quality indicators in the system of vocational education.It is argued that in order to increase the efficiency of the public administration of professional education, it is necessary to: improve the mechanisms of public administration of professional education, training of qualified workforce, bringing this system into line with the national and regional needs of the economy in specialists of certain specialties; updating the material and technical base of vocational education institutions; opening of educational and practical centers at vocational education institutions; encouraging employers to organize students' industrial practice in order to familiarize them with the production process and their further employment at these enterprises; organization of creative research activities of pedagogues to create modern educational tools; increasing the level of competence of managers of professional (vocational and technical) education institutions regarding effective management; introduction of modern information and communication technologies into the educational and educational, educational and production process, development of appropriate information support.The development of professional education is a key factor for ensuring the economic growth of the country. Qualified personnel contribute to increasing labor productivity and competitiveness of enterprises on national and international markets. Investing in professional education allows you to create a strong personnel potential capable of ensuring the stable development of the economy. Vocational education provides opportunities for obtaining up-to-date knowledge and skills that meet the needs of the labor market. This helps youth and adults find work faster, reducing unemployment and increasing social stability in society. Increasing the level of professional education contributes to the development of innovative technologies and processes in various fields. Highly qualified specialists are able to implement the latest solutions that help modernize production and improve the quality of products and services.Item Історія становлення інституту соціального захисту осіб з інвалідністю(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2024) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna; Чиж, Богдан Ігорович; Chyzh, BohdanВ даній статті розкрито історію становлення інституту соціального захисту осіб з інвалідністю. Виокремлено п’ять періодів становлення інституту соціального захисту осіб з інвалідністю. Перший період починається з часів становлення Київської Русі та запровадження Християнської релігії, має назву «Церковне заступництво» починається з Х ст. та закінчується серединою ХVII ст. Другий період бере початок з входженням українських земель до Російської імперії та Австро-Угорщини, а закінчується після Жовтневої революції, і має назву «Імператорське волевиявлення». Починається у ХVII ст. та закінчується на початку ХХ ст. Третій період має назву «Соціалістичні реформи та перетворення», складається з 3 етапів, яким притаманні специфічні особливості щодо публічного адміністрування права інвалідів на охорону здоров’я. Період починається з початком ХХ ст. та закінчується наприкінці ХХ ст. Перший етап періоду «Соціалістичних реформ та перетворень» має назву «Революційні трансформації», він починається після Жовтневої революції 1917 року та закінчується після Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 рр. Другий етап періоду «Соціалістичних реформ та перетворень» має назву «Хрущовські реформи», він починається після Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 років і закінчується близько 1970 років. Третій етап періоду «Соціалістичних реформ та перетворень» має назву «Радянська дійсність», починається у брежнєвську епоху 1970 років та закінчується з розпадом Радянського Союзу у 1991 році. Четвертий період становлення інституту соціального захисту осіб з інвалідністю має назву «Українська самобутність». Період бере початок у 1991 році, після отримання Україною незалежності, та діяв до 2014 року. П’ятий період є періодом російсько-української війни. Даний період характеризується: отриманням інвалідності, в тому числі, як результат каліцтва отриманого внаслідок бойових дій на території України; допомогою міжнародних донорів; збільшенням кількості інвалідів війни, в т.ч. військовослужбовців та цивільного населення; реалізацією спільних програм України та міжнародних донорів для направленням на лікування реабілітацію закордоном; спрощенням процедури продовження інвалідності, але ускладненням процедури отримання інвалідності. This article reveals the history of the establishment of the Institute of Social Protection of Persons with Disabilities. Five periods of formation of the Institute of Social Protection of Persons with Disabilities are distinguished. The first period begins with the formation of Kyivan Rus and the introduction of the Christian religion, it is called "Church patronage" and begins with the 10th century and ends in the middle of the 17th century. The second period begins with the accession of Ukrainian lands to the Russian Empire and Austria-Hungary, and ends after the October Revolution, and is called "Imperial Manifestation of Will." It begins in the 17th century. and ends at the beginning of the 20th century. The third period is called "Socialist reforms and transformations", it consists of 3 stages, which are characterized by specific features regarding the public administration of the right of the disabled to health care. The period begins with the beginning of the 20th century. and ends at the end of the 20th century. The first stage of the period of "Socialist reforms and transformations" is called "Revolutionary transformations", it begins after the October Revolution of 1917 and ends after the Great Patriotic War of 1941–1945. The second stage of the period of "Socialist reforms and transformations" is called "Khrushchev reforms", it begins after the Great Patriotic War of 1941–1945 and ends around 1970. The third stage of the period of "Socialist reforms and transformations" is called "Soviet reality", it begins in the Brezhnev era of the 1970s and ends with the collapse of the Soviet Union in 1991. The fourth period of development of the public administration of the right of persons with disabilities to health care is called "Ukrainian identity". The period began in 1991, after Ukraine gained independence, and lasted until 2014. The fifth period, in our opinion, is the period of the Russian- Ukrainian war, this period is characterized by: receiving disability, including as a result of mutilation received as a result of hostilities on the territory of Ukraine; with the help of international donors; an increase in the number of war invalids, including servicemen and civilians; implementation of joint programs of Ukraine and international donors for referral for treatment and rehabilitation abroad; simplifying the procedure for extending disability, but complicating the procedure for obtaining disability.Item Теоретико-правова характеристика ефективності та конкуренції як економіко-правових категорій(ТОВ «Гарантія», 2015) Рижук, Юлія Миколаївна; Ryzhuk, YuliiaУ статті аналізуються такі економіко-правові категорії як ефективність та конкуренція, досліджується їх теоретико-правова характеристика, зокрема, визначені позиції, з яких слід виходити при аналізі основних чинників, з якими пов’язується ефективність права, а також базові засади, на яких має ґрунтуватися правове регулювання конкуренції. The article analyzes such economic and legal category as efficiency and competition. Served their theoretical legal characteristic, in particular, determine the position of which should be based on the analysis of the main factors, which binds the effectiveness of law as well as the basic foundation on which to build the legal regulation of competition. В статье анализируются такие экономико правовые категории, как эффективность и конкуренция, исследуется их теоретико правовая характеристика, в частности, определены позиции, из которых следует исходить при анализе основных факторов, с которыми связывается эффективность права, а также базовые основы, на которых должно основываться правовое регулирование конкуренции.Item Досвід застосування принципів та джерел інтерпретації змісту Угоди про асоціацію України з ЄС(Видавничий центр «Кафедра», 2019-03-15) Гайдулін, Олександр Олександрович; Haidulin, OleksandrItem Порівняльний аналіз правового статусу підприємтсв в Україні та в Європейському Союзі(Видавничий центр «Кафедра», 2019-03-15) Мачуський, Володимир Володимирович; Machuskyi, Volodymyr; Мачуский, Владимир Владимирович