Browsing by Author "Smolianiuk, Volodymyr"
Now showing 1 - 13 of 13
Results Per Page
Sort Options
Item Військова могутність сучасної Української держави (політологічний аналіз)(Інститут держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України, 2001-10-16) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир Фёдорович; Бабкін, Володимир ДмитровичУ дисертації здійснено комплексний аналіз сутності, змісту, структури, механізмів формування та напрямів практичної реалізації військової могутності сучасної Української держави. Військова могутність розглядається як складне багатопотенціальне соціально-політичне утворення, що визначає характер адаптації незалежної України до регіональних та світових геополітичних реалій, а також впливає на кількісно-якісні характеристики подальшого становлення національної Воєнної організації. Систематизовано та оновлено понятійно-категоріальний апарат теорії та практики забезпечення військової могутності держави. Показано взаємозв’язок між явищами військової могутності сучасної держави та її воєнною безпекою і обороноздатністю. Створено політологічну концепцію виконання політичним потенціалом військової могутності компенсуючих стосовно інших потенціалів функцій з метою підтримання необхідного рівня обороноздатності України в кризових умовах розвитку державотворчого процесу. Визначено сукупність державних механізмів, спрямованих на формування військової могутності України, досліджено шляхи підвищення ефективності їх функціонування. На прикладі взаємодії України з Російською Федерацією і НАТО показано взаємовплив військової політики Української держави та її військової могутності. Деталізовано особливості перетворення військової могутності у військову силу держави у політично виправданих ситуаціях. Виходячи з геополітичних реалій сучасності, накреслено основні напрямки подальшої еволюції військової могутності Української держави. Thesis presents a comprehensive analysis of essence, content, structure and mechanisms of the formation and ways of the practical realization of military power of modern Ukrainian state. The author considers military power as a complex social-political formation, that determines the character of adaptation of independent Ukraine to regional and world geopolitical realities and influences the quantitative-qualitative features of further formation of national Military organization. Notions and categories of the theory and practice of military power of state have been systematized and innovated. Interrelationship of military power, military security and defensive capability of modern state is demonstrated. The author creates politological conception of compensatory functions of the military power’s political potential in relation to other potentials for the purpose of sustaining the necessary level of national defensive capability of Ukraine under the crisis conditions of the of state-formation process. The author defines the state mechanisms of formation of the military power of Ukraine and examines the ways of enhancing their effectiveness. Using the examples of interaction between Ukraine, Russian Federation and NATO, the author shows the interinfluence of military policy and military power of Ukraine. Thesis works out in detail the peculiarities of transformation of military power in military strength of state in politicaly justifiable situations. Based on the geopolitical realities of the present time, the author outlines main trends of further evolution of the military power of Ukraine. В диссертации осуществлен комплексный анализ сущности, содержания, структуры, ме- ханизмов формирования и направлений практической реализации военной мощи современ- ного Украинского государства. Показаны особенности обеспечения военной мощи в инду- стриальных (на примере СССР) и постиндустриальных государствах (на примере стран Запада). Военная мощь рассматривается как сложное многопотенциальное социаль- но-политическое образование, определяющее характер адаптации Украины к региональным и мировым геополитическим реалиям, а также влияющее на количественно-качественные характеристики дальнейшего становления национальной Военной организации. Системати- зирован и обновлен понятийно-категориальный аппарат теории и практики обеспечения военной мощи государства (ВМГ). Показана взаимосвязь между явлениями военной мощи современного государства, его военной безопасностью и обороноспособностью. Военный вектор развития современного демократического государства рассматривается как необходимое и политически оправданное направление государственного строительства, как необходимое условие качественно соизмеримого взаимодействия государственных структур с геополитическим окружением, имещим государственное (в отдельных случаях блоковое, коалиционное оформление) и определенную систему военно-политических ори- ентиров. Исследована система социально-психологических механизмов осознания воен- но-силовых проблем на индивидуальном, групповом и общественном уровнях. Такая систе- ма позволяет актуализировать вопросы обеспечения ценностно-ориентационного единства украинского общества и его государства в динамике военно-политических преобразований как по периметру национальных границ Украины, так и в континентальном масштабе. Создано политологическую концепцию выполнения политическим потенциалом военной мощи компенсирующих относительно других потенциалов функций с целью поддержания необходимого уровня обороноспособности Украины в кризисных условиях развития финансово-экономической, социальной, демографической, духовно-культурной, научно-технологической сфер общества и государства. Определена совокупность государственных механизмов, направленных на формирование военной мощи Украины, исследованы их состояние, а также пути повышения их эффективности. К таким механизмам отнесены: государственно-политический механизм формирования военной мощи; правовой механизм обеспечения ВМГ; механизм структурно-функциональной оптимизации Вооруженных Сил Украины как ведущего субъекта обеспечения ее военной мощи; кадровый механизм обеспечения ВМГ; финансово-экономический механизм формирования ВМГ; механизм гражданского контроля за формированием и использованием ВМГ; механизм государственно-патриотического обеспечения ВМГ. При помощи методологических основ синергетики осуществлен анализ природы военной политики современного государства. Социально-психологические механизмы осознания проблематики военной мощи государства рассматриваются как совокупность самоорганизационных основ эволюции военной политики государства, в то же время государственные механизмы формирования военной мощи отнесены к целенаправленно организованным факторам оптимизации военной политики. На примере взаимодействия Украины с Российской Федерацией и НАТО показано взаимовлияние военной политики Украинского государства и его военной мощи. Очерчен нелинейный, противоречивый характер взаимодействия Украины и РФ в военной области, что определяется несовпадением временных, институциональных, функциональных, ресурсных, целевых параметров развития самых больших славянских государств современности. Исследованы динамика и качественная направленность военно-политических преобразований в сопредельных и смежных государствах – Польше, Словакии, Венгрии, Румынии, Болгарии, Турции, Российской Федерации, Белоруссии, Молдове, Грузии. Совокупность военных приготовлений по периметру границ Украины, перспективы дальнейшего расширения НАТО, возможность образования новых межгосударственных объединений определены как процессы-корреляторы военной мощи Украинского государства. На примере миротворческих операций детализированы особенности превращения военной мощи в военную силу Украинского государства в политически оправданных ситуациях. Определены особенности влияния последней европейской войны ХХ века (антиюгославской 1999 г. операции НАТО “Союзническая сила”) на процессы дальнейшего реформирования и развития военной мощи Украинского государства. Исходя из геополитический реалий современности, определены основные направления дальнейшей эволюции военной мощи независимой Украины.Item Геополітична динаміка ХХІ століття: наступна станція «багатополярність»?(Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2010) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир ФёдоровичУ статті досліджено основні тенденції розвитку сучасної геополітики на європейському та світовому рівнях, специфіку геополітики провідних держав, необхідність її врахування в українських державотворчих реаліях. The article examined the main trends of contemporary Development geopolitics in European and world levels, specifics of geopolitics leading states, necessity of its incorporation of the Ukrainian state building realities. В статье исследованы основные тенденции развития современной геополитики на европейском и мировом уровнях, специфика геополитики ведущих государств, необходимость ее учета в украинских реалиях государственного строительства.Item Глобалізаційні і геополітичні пертурбації: значення для України(Національна академія управління, 2010) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир ФёдоровичItem Десуверенізація держав як політична реальність. Питання теорії і практики(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2014) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир ФёдоровичItem Моделі державного реагування на загрози суспільно-політичній стабільності в Україні(Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 2020) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир Фёдорович; Балан, Микола Іванович; Balan, Mykola; Балан, Николай ИвановичРозглянуто основні моделі державного реагування на загрози суспільно-політичній стабільності - консервативну та адаптивну. Вказано на принципову відмінність між цими моделями - ступінь залучення громадянського суспільства у діяльність щодо протидії загрозам. Доведено поступовий перехід України від консервативної до адаптивної моделі реагування на різнопланові загрози суспільно-політичній стабільності. Problem setting. Socio-political stability has universal universal historical significance, since it belongs to the basic qualitative characteristics of the states since their emergence. The rhetoric of stabilization is inherent in both totalitarian (authoritarian) and democratic countries. In the first case, on the basis of it, the political system is preserved, which makes it impossible (significantly weakens) the mechanisms of rotation of political elites and leaders, which is approximated to society in the form of slowing down of sociogenesis, slowing the pace of development of the country, stagnation of certain social fragments. In the second case, the public authorities demonstrate their ability to democratically secure stable signs of the development of basic public spheres and institutions over their volatile antipodes. The consequences of this are state-building constructivism (accumulation of positive results), successful implementation of modernization strategies, strengthening the country’s position in international relations, creating systemic preconditions for the progressive development of society, etc. One of the main negative stimuli against socio-political stability is the multifaceted threats that have both objective leaks (social, natural, technogenic) and subjective determinants. Their purpose is loosening, weakening public institutions, reducing the effectiveness of the state, the depletion of the economy and more. At the same time, the tendencies of diversity of threats, their mutual influence and integration («hybridization») become quite obvious. This requires a timely prediction ofprocesses of state response to threats to socio-political stability, based on appropriate models. Analysis of recent research and publications on the topic. The essence, content of socio-political stability, ways of its achievement in different power formats were investigated in the works of V. Volynets, I. Kiananka, V. Koliukh, Y. Kondratyev, V. Lagutin, Y. Levenets, Maksimova, Y. Matsievsky, O. Rudenko, M. Shapovalenko and others. A close relationship between the problems of state response to threats to socio-political stability and national security is present in the works of V. Abramov, S. Borysevich, O. Vlasyuk, V. Gorbulin, A. Datsyuk, T. Zaporozhets, V. Kyrylenko, V. Mandragelja, R. Marutyan, Y. Melnyk, Mordas, O. Poshedin, M. Razumny, A. Semenchenko, V. Smolyanyuk, O. Sukhodolja, M. Trebin, M. Shevchenko, L. Shypilova. In Ukraine, the scientific achievements of Western authors on various aspects of social and political stability are actively used (F. Beli, K. Dauding, F. Kimber, D. Jaworski, E. Zimmerman, D. Siring, A. Lipphart, P. Swenson, L. Hurwitz, K. Eyck, R. Kimber, and others). At the same time, the high dynamics of the escalation of threats in Ukraine requires further understanding of the issues of response to them, which implies a comprehensive use of the capabilities of both the state and civil society. Paper objective. To reveal the sequence of actions of the Ukrainian state on the issues of building up the Military organization as a mechanism for responding to the threats to socio-political stability. Compare the military organization of the state and the security and defense sector in the context of the effectiveness of their response to threats. Build state response models for threats to socio-political stability based on the Military Organization of the State and the security and defense sector. Identify the benefits of the security and defense sector in the context of responding to threats to socio-political stability. Paper main body. The problem of ensuring socio-political stability is present in the basic normative legal acts that have determined the nature and orientation of the development of the state-making process. This is evidenced by the constitutional acts of Ukraine, including the 1996 Constitution (as amended). A new step towards identifying threats to socio-political stability and identifying areas of state response to them has been the development ofa regulatory framework on national security. The catalystfor the rapid quantitative increase and exacerbation of threats addressed to Ukraine in recent years is the policy of the Russian Federation, which occupied part of the territory of Ukraine (Crimea, Sevastopol) and unleashed military aggression in the east of Ukraine. A hybrid war in its Russian execution against Ukraine and other democratic states, it is expedient to consider as a mechanism of continuous production of threats in the basic social spheres, first of all, political and economic. In order to counter threats to national security (including socio-political stability), Ukraine, since the 1990s, created the Military Organization of the State. On this basis, a conservative model of responding to threats to socio-political stability emerged. The main feature of this model is the ability of the head of state (usually the president) to determine almost individually the time, place, format, purpose of using the constituents of the Military Organization of the state in order to stabilize the situation. The way to achieve socio-political stability through the use of the Military Organization of the State in the interests of the governing entity should be defined as «directive» or «police». On the basis of the existence of numerous objective and subjective problems, the formation of a full- fledged Military Organization of the State in Ukraine did not occur during 1991-2014. The «check on war», which began in 2014 in the form of a series of armed conflicts in the east of Ukraine, was not maintained by the Military Organization of the Ukrainian State. The counterpart of the military organization of the state (and at the same time its democratic antithesis) in the western countries is the security and defense sector. The Ukrainian government has recognized the need to create a security and defense sector in accordance with Western standards. The Presidential Decree of March 14, 2016 approved the Concept of development of the security and defense sector of Ukraine. An important feature of the Concept is its ability to «create conditions for widespread involvement of non-governmental organizations in the implementation of tasks in the interests ofnational security and defense of the state». These are civil society structures that have their own potential to address security and defense issues. This was strongly evidenced by the events of2014-2018, when the motives of defending the state were decisive in the activities of volunteer battalions, volunteers, local self-defense forces and others non-governmental organizations working against Russian regular troops and separatist armed forces. Legislation recognizes democratic civil control exercised by the President of Ukraine, the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, executive authorities and local self-government by the mechanism of democratic civilian control on the activity of the security and defense sector. Judicial and public control are added to this. Based on the security and defense sector, it is advisable to build an adaptive model of state response to threats to socio-political stability. The security and defense sector allows the use of a flexible format by state and non-state structures to address a specific stabilization challenge. The way to achieve socio-political stability through the use of the security and defense sector in the interests of both the state and the whole of society is appropriate to define as self-sufficient, democratic or liberal. Conclusions. On the basis of the generalization of the experience of different states, it is advisable to distinguish conservative (directive, repressive-restrictive) and adaptive (liberal-democratic, self-organizing) ways of state response to threats to socio-political stability. The institutional «watershed» between them is the state’s reliance on civil society for ensuring socio-political stability. Modern Ukraine is in a state of transition from a conservative to an adaptive model of countering threats to socio-political stability, the total number of which is steadily increasing. This is evidenced by the choice of government in favor of the security and defense sector, which should completely supersede the national security and defense approaches built on the basis of the Military Organization of the State. There has been some slowdown in the practice of development of the security and defense sector of Ukraine in recent years. In such circumstances, Ukraine urgently needs other government documents (target law, doctrines, strategies, etc.) that will ensure the irreversibility of the process of establishing the security and defense sector in accordance with Western standards. Delaying this process minimizes Ukraine’s chances of full membership in Western security and defense structures. Рассмотрены основные модели государственного реагирования на угрозы общественно-политической стабильности - консервативная и адаптивная. Указано на принципиальное различие между этими моделями - степень вовлечения гражданского общества в деятельность по противодействию угрозам. Доказано постепенный переход Украины от консервативной к адаптивной модели реагирования на разноплановые угрозы общественно-политической стабильности.Item Мілітарна культура українського суспільства: історія і сучасність(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2015) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир ФёдоровичРозкрито сутність мілітарної (воєнної) культури українського суспільства. Показано зв’язок мілітарної культури з політичними процесами. Деталізовано еволюцію воєнно-культурних процесів упродовж періоду незалежності України. Сформульовано висновок про поступовий занепад і деградацію національних воєнно- культурних здобутків від 1990-х років до Революції гідності 2013 р. Вказано на пряму залежність між зниженням рівня мілітарної культури України та російським імперським возвеличенням останнього періоду. Здійснено екскурс в історичне минуле України. Персоніфіковано та конкретизовано особливий внесок українців, українського суспільства у воєнні події Другої світової війни, перемогу над нацистською Німеччиною. Розкрито роль громадянського суспільства в російсько-українській війні 2014—2015 рр. Наголошено на прискореному формуванні нової мілітарної культури України на основі останніх воєнно-політичних випробувань української державності. Вказано на необхідність поєднання історичних традицій українства з їх новітніми продовженнями.Item Національна безпека України: термінологічний баласт чи державотворча необхідність?(Громадська організація «Академія політичних наук», 2017) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир ФёдоровичЗабезпечення національної безпеки є принципово новим явищем для України, що прагне стати повноцінною державою сучасного світу. Це пояснюється тим, що триває процес становлення української нації, який особливо прискорився після Революції Гідності 2014–2015 років. Відповідно, процес «забезпечення» стосується того соціально-політичного продукту (нації), який ще не набув усталених форм та поєднує в собі риси як незалежної, так і залежної України. Залежної від довколишніх імперських держав, залежної від історичної несправедливості, залежної від власних соціально-політичних недоліків, що накопичувались з покоління в покоління. Разом з тим, ще в 90-і роки минулого століття правлячі політичні сили визнали за необхідне увести до державницького дискурсу проблему усвідомлення сутності національної безпеки та пошуку оптимальних шляхів її забезпечення. Слід вказати на два періоди у формуванні безпекового мислення української держави і суспільства та створення необхідних механізмів її практичного забезпечення. З моменту набуття державної незалежності й до 2014 року ми стали свідками імітаційного етапу забезпечення національної безпеки. У державі створювалися необхідні безпекові інститути, а питання національної безпеки стали невід’ємною складовою державної риторики. Основою системи забезпечення національної безпеки вважалася воєнна організація держави. Події 2014 року, пов’язані з російською анексією Криму та вторгненням російських військ у східні регіони України, засвідчили неефективність як воєнної організації України, так і системи забезпечення національної безпеки в цілому. Після 2014 року розгортається сутнісний етап забезпечення національної безпеки. Головними суб’єктами цього процесу є не лише держава, а й громадянське суспільство. Інтеграція безпекових можливостей держави і суспільства відбувається в межах сектора безпеки і оборони, який якісно відрізняється від воєнної організації держави та співпадає із західними інституційними формами щодо забезпечення національної безпеки і оборони. Проте становлення сектора безпеки і оборони лише розпочато. Передбачається його подальше удосконалення, набуття його складниками рис, достатніми для забезпечення повноцінної євроатлантичної інтеграції України. Ensuring national security is a fundamentally new phenomenon for Ukraine, which seeks to become a full-fledged state of the modern world. This is due to the fact that the process of becoming a Ukrainian nation continues, which accelerated especially after the Revolution of Dignity of 2014–2015. Accordingly, the “security” process refers to the socio-political product (nation) that has not yet acquired the established forms and combines the features of both an independent and dependent Ukraine. Dependent on the neighboring imperial powers, dependent on historical injustice, dependent on their own socio-political shortcomings that accumulated from generation to generation. At the same time, in the 90s of the last century, the ruling political forces recognized the need to introduce into the state discourse the problem of understanding the essence of national security and finding the best ways to ensure it. It is necessary to point out two periods in the formation of the security thinking of the Ukrainian state and society and the creation of the necessary mechanisms for its practical provision. From the moment of gaining state independence and by 2014, we have witnessed the simulation phase of ensuring national security. The state created the necessary security institutions, and national security issues became an integral part of state rhetoric. The basis of the system of ensuring national security was the military organization of the state. The events of 2014, associated with the Russian annexation of the Crimea and the invasion of Russian troops in the eastern regions of Ukraine, showed the ineffectiveness of both the military organization of Ukraine and the system of ensuring national security in general. After 2014, the essential stage of national security is being developed. The main subjects of this process are not only the state but also civil society. The integration of the security capabilities of the state and society takes place within the security and defense sector, which qualitatively differs from the military organization of the state and coincides with the western approaches to security and defense. However, the formation of the security and defense sector has only begun. It is intended to further improve it, acquire its components of rice, sufficient to ensure full Euro-Atlantic integration of Ukraine.Item Політична система суспільства в умовах гібридної війни: спрямованість трансформацій(Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 2019) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир Фёдорович; Крутій, Вадим Олександрович; Krutij, Vadym; Крутий, Вадим АлександровичРозглянуто вплив гібридної війни на політичну систему суспільства та її ключові підсистеми - інституційну, нормативну, функціональну, комунікативну, духовно-культурну. Вказано на сутнісні зміни, що відбуваються у вказаних підсистемах в умовах конфліктної взаємодії сторін, що беруть участь у гібридній війні. Problem setting. Transformational changes in political systems are an essential condition for their development. However, if in a peaceful time, diverse political transformations take place on evolutionary principles, then during the war they are significantly accelerated. The hybrid war has brought new emphasis to the transformation of political systems. Such transformations take place practically throughout the political system, but in order to classify the most important transformations, it is expedient to distinguish its key subsystems - institutional, normative, functional, communicative, spiritual and cultural. Analysis of recent research and publications on the topic. In the works of O. Babkina, V. Bebik, V. Gaponenko, V. Gorbatenko, I. Gorokhovsky, V. Kotygorenko, V. Kafarsky, N. Khoma, I. Kresinoy, A. Kudryachenko, V Masic, Y. Matsievsky, P. Mironenko, M. Mikhalchenko, I. Onischenko, E. Pereguda, T. Poyarkova, M. Primush, O. Romanyuk, F. Rudich, V. Soldatenko, O. Stoiko, T. Tkachenko, G. Zelenko, and other native. The researchers have considered in detail the processes of formation and development of political systems. In the works of O. Demenko, V. Dubov, M. Gonchar, V. Gorbulin, A. Litvinenko, V. Mandrageli, B. Parakhonsky, M. Rozumnyj, L. Smola, M. Trebin, G. avorskaya the problems of the hybrid war in the context of determining its essence, content, orientation, purpose, as well as the specifics of deployment and flow. Scientific developments by F. Cappen, F. Hoffman, R. Glenn, R. Newson, J. Sherr reveal the views of Western specialists on hybrid wars. At the same time, studies that examine the transformation of political systems under the influence of the hybrid war in Ukrainian political science is clearly not enough. Paper objective. Indicate the existence of a large number of definitions of the hybrid war, none of which does not claim to epistemological absolute. Analyze the transformational processes in the main subsystems of the political system of society (institutional, normative, functional, communicative, spiritual and cultural) in the context of a hybrid war. Indicate the innovative moments of the development ofpolitical systems under the influence of hybrid offensive (defense). Emphasize the special role of the state as the basic political institution on the organization of the vital functions of the political system in the conditions of active hybrid influences of the opposite side (enemy state). Paper main body. A hybrid war affects all subsystems of the political system ofsociety - institutional, normative, functional, communicative, spiritual and cultural (cultural- ideological). However, there is a significant difference in the depth and intensity of such influence. There is a fundamental influence of the hybrid war on the state as the basic political institution of society, which is the main actor of military-political relations. Destruction (weakening) of the enemy state was and remains the goal ofany war, including hybrid war. Under these conditions, the state is faced with the need to create versatile variants of the power response to hybrid hazards. As a rule, special government bodies are created with additional powers. There are large-scale institutional transformations within the security and defense sector. For the conduct of hostilities, the forces of reserve are involved. Full or partial mobilization is announced. New parts and connections are deployed. Additional elements of the security and defense sector can be created. There are changes in the regulatory legal subsystem. Orders of the supreme commander- in-chief, directives of the supreme commander-in-chief, decisions of military-civilian administrations, etc. may be added to traditional normative legal acts (laws, decrees, resolutions, decisions, orders). The functional subsystem is also in a state of massive changes. The authorities deliberately urge all patriotic forces to strengthen armed resistance against the aggressor (occupation). Volunteer armed formations, underground structures, local self-defense units, volunteer movements, information resistance, establishment of foreign aid channels, etc. are strongly stimulated. As a result, there is a deetatization of military practice, an active involvement of the general population in defense activities. The communicative subsystem feels no less dynamic changes. Inside the political system there is a rapid selection ofpolitical actors based on their attitude to the objectives of the war, the opportunities for participation in it and the ways of working in practical military actions. Subjects expressing doubts about the possibility of victory, and even congratulating the enemy, acquire the status of non-systemic elements, whose activities should be stopped immediately. Their leaders have to face political (criminal) responsibility for anti-state actions. The spiritual and cultural subsystem is connected with the peculiarities of mass political culture, the rational and irrational components of collective and individual political consciousness. The ability of the political system to actively resist the dangers of the hybrid war and to succeed in its consequence is the domination of positive (heroic-patriotic, liberation, victorious) cultural-ideological entities thatform the general spiritual uplift of the people. The vulnerability of the political system, which loses the hybrid war and questions the future of the state, society, and nation, leads to the opposite result. Apathy, fatalism, despondency, internal emptiness of a person are a nourishing environment for the formation of a feeling of defeat, which is the goal of a hybrid variety of hostilities on the part of the enemy. The overall impact of the hybrid war on the political system of society is indisputable. The political system, using its adaptive potential, inevitably changes in the structural, functional, communicative, normative, and so on. The direction and intensity of such changes depends on the stability andflexibility of the political system, target orientations and resources of the attacking party, as well as the foreign policy context of the deployment and development of military events. Conclusions. The overall impact of the hybrid war on the political system of society is indisputable. The institutional subsystem of the political system of society in the context of hybrid warfare is characterized by the creation of new military-political authorities, accelerated development of the military organization of the state (security and defense sectors), increased attention to or protection against the infrastructure of information and psychological warfare, as well as deepening of the international military-political partnership. In the normative subsystem there is a dynamic update of legislation on national security and defense, taking into account the needs of the war. The functional subsystem stimulates the qualitative execution of legally defined responsibilities in the field of national security and defense, mobilization of state and social capabilities for military tasks. The communicative subsystem provides the search andformation ofnew formats of interaction of elements of the political system with each other, with the external environment and with civil society. Changes in the spiritual and cultural subsystem are to intensify the activity of mass media, cultural, artistic and educational institutions on the issues of informational and psychological offensive (defense), as well as the formation of heroic-patriotic, liberation, victorious components ofsocial consciousness capable of ensuring the spiritual uplift of the nation in order to win the war. The focus and intensity ofsuch changes depends on a number of factors, the main of which is the stability of the political system, supplemented by elements offlexibility, target orientations and resources of the attacking party, as well as the foreign policy context of the deployment and development of military events. Рассмотрено влияние гибридной войны на политическую систему общества и ее ключевые подсистемы - институциональную, нормативную, функциональную, коммуникативную, духовно-культурную. Указано на сущностные изменения, происходящие в указанных подсистемах в условиях конфликтного взаимодействия сторон, участвующих в гибридной войне.Item Політичні технології в сучасних владних процесах(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир Фёдорович; Бульбенюк, Світлана Степанівна; Bulbeniuk, Svitlana; Бульбенюк, Светлана Степановна; Манелюк, Юрій Михайлович; Maneliuk, Yurii; Манелюк, Юрий Михайлович; Гапоненко, Віра Анатоліївна; Haponenko, Vira; Гапоненко, Вера Анатольевна; Довганик, Надія Михайлівна; Dovhanyk, Nadiia; Довганик, Надежда Михайловна; Зайцева, Зінаїда Іванівна; Zaitseva, Zinaida; Зайцева, Зинаида Ивановна; Іванова, Наталія Юріївна; Ivanova, Nataliia; Иванова, Наталия Юрьевна; Назарчук, Олександр Миколайович; Nazarchuk, Oleksandr; Назарчук, Александр Николаевич; Науменко, Ольга Михайлівна; Naumenko, Olha; Науменко, Ольга Михайловна; Ніколаєва, Тетяна Михайлівна; Nikolaieva Tetiana; Николаева, Татьяна Михайловна; Рихлік, Володимир Анатолійович; Rykhlik, Volodymyr; Рихлик, Владимир Анатольевич; Сацький, Павло Вікторович; Satskyi, Pavlo; Сацкий, Павел Викторович; Топчій, Олександр Сергійович; Topchii, Oleksandr; Топчий, Александр Сергеевич; Чалюк, Юлія Олексіївна; Chaliuk, Yuliia; Чалюк, Юлия Алексеевна; Якубенко, Наталія Тихонівна; Yakubenko, Nataliia; Якубенко, Наталия ТихоновнаУ посібнику розкрито технологічні способи (механізми) впливу на політичні процеси з метою отримання бажаних ефектів для організаторів подібних впливів. Показано сутність та організаційні формати технологічних прийомів, що застосовуються у вітчизняних владних реаліях, а також високу залежність демократичної політики від її технологічного насичення, що має як позитивні, так і негативні наслідки для політичної системи та суспільства загалом. Виокремлено феномен «кольорових революцій» як новітнього різновиду технологізації політики в умовах еклектичного поєднання архаїчних, традиційних і новітніх трендів владного перетворення суспільних реалій.Item Причини трансформацій політичних систем: безпековий підхід(ДВНЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», 2018) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир Фёдорович; Білошицький, Володимир Іванович; Biloshytskyi, Volodymyr; Крутій, Вадим Олександрович; Krutii, VadymПолітична система суспільства була й залишається головним інструментом реалізації поточних та стратегічних прагнень владних суб'єктів, полем їх активної взаємодії з соціальними групами, окремими громадянами, закордонням. При цьому держава традиційно вважається ключовим складником політичної системи, що визначає її загальні характеристики. Ступінь трансформації політичної системи залежить як від історичних чинників, так і конкретно-історичних умов розвитку. Демократична трансформація диктується необхідністю легітимного оновлення органів влади, зміни політичних еліт, вироблення нових підходів щодо планування політичних перспектив тощо. За авторитарних (тоталітарних) режимів масштабні трансформації політичної системи пов'язані або зі змінами державного керівництва, або стратегічного курсу держави. Нові акценти у трансформацію політичних систем внесла гібридна війна як принципово інший різновид силової взаємодії політичних суб'єктів, де збройна боротьба розглядається лише як «один із» способів перемоги. Розширення простору боротьби шляхом активних різнорівневих та різнопланових впливів на противника (дипломатичних, інформаційних, соціально-психологічних, економічних, енергетичних, екологічних, терористичних та інших), які за своєю інтенсивністю та наслідками не поступаються воєнним діям, ставить політичні системи перед необхідністю швидких трансформацій (включно з елементами державно-управлінської імпровізації) з метою досягнення цілей війни. The political systems of societies of the industrial age are naturally perceived from the standpoint of the "positive" logic of their development (accumulation and distribution of wealth). Аn analysis of modern post-industrial societies is advisable to build on the basis of the "negative" logic of their development (production and distribution of risks). The hybrid war should be seen as a source (mechanism) of continuous production of multi-level and multidirectional challenges, threats and dangers. Аccordingly, the political system must be able to recognize, qualify, and assess challenges and threats (in peacetime), threats and dangers (in wartime) and counteract them. That is why an integral part of political systems is the military organiza- tion of the state (in presidential republics) or the security and defense sector (in parliamenutary and semi-presidential republics, constitutional monarchies), whose main purpose is the armed opposition to anti-systemic influences.Item Системні засади національної безпеки України(Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 2018) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир ФёдоровичДосліджуються базові системні утворення у сфері національної безпеки і оборони – система національної безпеки та система забезпечення національної безпеки. Визначаються їх взаємна субординація, суб’єктна та об’єктна складові, соціально-політична роль. Указується на складний характер становлення обох систем, недостатнє розуміння політичними лідерами та громадянами їх структури та призначення. Problem setting. National Security of Ukraine as a state of protection of the vital interests of man, society and the state is based on two main systems – the national security system it self and the system of ensuring national security. At the same time, the majority of Ukrainian citizens have insufficient knowledge about the systemic principles of national security. This has negative consequences for practical activities on ensuring the national security of Ukraine. Further scientific research in this area and their bringing to the general public of specialists involved in the sphere of national security will become necessary. Recent research and publications analysis. The issues of the national security of Ukraine (including the systemic principles of its provision) have been raised in the writings of numerous authors. Among them, in particular, are V. Gorbulin, O. Vlаsyuk, V. Gorovenko, О. Dzoban, B. Parаhonsky, G. Sytnik, M. Trebin. The specialists of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine (Y. Melnyk, V. Abramov, S. Borisyevich, A. Datsyuk, V. Kyrylenko, V. Mandragelia, R. Marutyan, etc.) work fruitfully in this area. At the same time, an urgent need is an increase in author’s teams that are concerned with the national security of Ukraine in terms of Russia’s aggression against Ukraine and the transformation of national security in the key factor of Ukraine’s state survival. Paper objective. To reveal the essence, structure, target direction of the national security system and the system of ensuring national security. Determine the socio-political subordination of these systems. Determine the subjects of national security, which are part of both systems. Determine the normative and legal support of the activities on ensuring the national security of Ukraine. Paper main body. The study of the national security sphere of any country requires the use of methodological tools, built on the basis of systematic analysis of complex social processes. Below we will discuss two key systems directly involved in securing society, the state, the citizen: a) the national security system and b) the system of ensuring national security. The national security system is an open, dynamic social system, the main purpose of which is to create conditions for the realization of national interests, to ensure the integrity of society and the state. Its constituent elements are the nation, national interests, national values, activities for their protection, national security as a state of protection of national interests, as well as the challenges, threats and dangers of destructive influence. The activities of society, state, citizens in protecting (defending, promoting) national interests takes place in various spheres, the total number of which depends on the specific historical conditions of the country’s development, the format of the challenges and dangers facing it, the experience of security activities, etc. In the Ukrainian legislation, the areas of ensuring national security recognized internal political, foreign policy, military, social, humanitarian, economic, scientific and technological, informational, environmental, as well as the areas of state security, civil protection of the population, security of the state border. Thus, Ukraine’s national security is the protection of state sovereignty, territorial integrity, democratic constitutional order and other national interests of Ukraine from real and potential threats. Depending on the tasks that need to be resolved in the process of securing national security, a formal part of the national security and the national security system (public authorities, security forces, etc.) and an informal part (civil society institutions, citizens, mass media, etc.) can be singled out. Depending on the subject of national security, which plays a leading role in the analysis of national security factors and when adopting the appropriate management decision, one can consider the national, state and public subsystems of the national security and the national security system, which mutually complement and control in a certain way one another. Under the system of ensuring the national security of Ukraine in the broad sense, one should understand a set of theoretical and methodological, regulatory, informational and analytical, organizational and managerial, intelligence, counterintelligence, operational search, personnel, scientific and technical, resource and other measures aimed at minimization threats and dangers, guaranteeing the development of national interests, spiritual and material well-being of the people of Ukraine and the effective functioning of the system of national security of Ukraine. The main purpose of the system of ensuring the national security of Ukraine is to achieve the goals of national security. The main function of this system is to ensure balanced coexistence of the interests of the individual, society and the state through monitoring, diagnosis, detection and identification, prevention and termination, minimization and neutralization of the internal and external threats and threats. The subjects of ensuring the national security of Ukraine are the President of Ukraine, the Parliament of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the National Security and Defense Council of Ukraine, ministries and other central executive authorities, the National Bank of Ukraine, courts of general jurisdiction, the Prosecutor’s Office of Ukraine, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, local state administrations and local self-government bodies, the Armed Forces of Ukraine, the Security Service of Ukraine, the External Intelligence Service of Ukraine, the State Border Guard Service of Ukraine and other officers formations formed in accordance with the laws of Ukraine; bodies and units of civil protection, as well as citizens of Ukraine, associations of citizens. These bodies are part of both systems. In this regard, with regard to the power structures of the state used the term «military organization of the state», which in modern terms changed to the security and defense sector. March 14, 2016, the Decree of the President of Ukraine approved the Concept of Development of the Security and Defense Sector of Ukraine. Another public-management innovation is the proposal to periodically conduct a comprehensive review of the security and defense sector. Case for the implementation of the decisions. Success depends on the activity and purpose of the state and society during the practical implementation of security-defense strategies and programs. Conclusions of the research. The system of national security in Ukraine demonstrates the wide-ranging causal relationships between the nation and the need to secure its security in a modern globalized world that continuously generates diverse challenges, threats and dangers. This system, based on national interests and values, is a more complex entity than a system of ensuring national security. This explains the complexity of the reflection of the systemic principles of the national security of Ukraine from the side of not only the general population, but also the existing politics. Both systems are in a state of dynamic development. They did not acquire the final forms. This could not have happened due to the complexity of the processes of nationbuilding in modern Ukraine, the lack of certainty of national interests, the superficial nature of their legal consolidation, and the lack of experience (traditions) of ensuring the national security of independent Ukraine. Legislation on national security and defense of Ukraine is gaining more and more Western character. An indication of this is the active use of the term «security and defense sector» instead of the «military organization of the state». Исследуются базовые системные образования в сфере национальной безопасности и обороны – система национальной безопасности и система обеспечения национальной безопасности. Определяются их взаимная субординация, субъектная и объектная составляющие, социально-политическая роль. Указывается на сложный характер становления обеих систем, недостаточное понимание политическими лидерами и гражданами их структуры и назначения.Item Стратегічні рішення державотворчої еліти: кількість, що не перейшла в якість(Національна академія управління, 2011) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир ФёдоровичItem Україна та Російська Федерація: духовне розмежування (на прикладі патріотичних стратагем)(Громадська організація «Академія політичних наук», 2016) Смолянюк, Володимир Федорович; Smolianiuk, Volodymyr; Смолянюк, Владимир ФёдоровичЗдійснено компаративне співставлення патріотичних стратегій України та Росії, вказано на принципові відмінності між українським та російським підходами до формування цінностей патріотизму, що мають протилежно орієнтовані практичні наслідки. Наголошено на унікальній можливості сучасної України реалізувати нові можливості патріотичного виховання широких верств населення, насамперед молоді, з метою духовного наближення до європейських патріотичних зразків. На наш погляд, резерви довільного трактування історичного процесу за участю Російської держави в межах одного законодавчого акту не вичерпано. Маючи бажання, політичні керівники та владно ангажовані історики сусідньої країни можуть конструювати нові й нові послідовності історичних дат, вигідних правлячій силі. Предметом поглибленого вивчення в українських духовних реаліях все більше стає європейський досвід подолання антагоністичних ситуацій, їх розв’язання з мінімальною абсорбцією збройних сцен недавнього минулого в національні патріотичні пантеони. In the work performed comparative mapping strategies patriotic Ukraine and Russia indicated on the fundamental differences between the Ukraini an and Russian approaches to the formation of patriotic values that are oppositely oriented practical consequences. Emphasized the unique capabilit ies of modern Ukraine to implement new features patriotic education of the general public, especially the young, to the spiritual approach to Europe an patriotic designs. In our opinion, the reserves arbitrary interpretation of the historical process involving the Russian state within a legislative act is not exhausted. With desire, political leaders and powerfully engaged histori ans neighboring countries can construct sequences and more historical dates, favorable ruling power. The subject in depth study of Ukrainian spiri tual reality is increasingly becoming a European experience to overcome the antagonistic situations, their solution with minimal absorption armed scenes in the recent past national patriotic pantheon.