2022 рік

Permanent URI for this community

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/37883

Browse

Now showing 1 - 20 of 117

Європейський підхід до встановлення сутності адміністративно-правового механізму національної екологічної безпеки
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Кошля, А. О.; Koshlia, A.
Метою статті є визначення напрямів удосконалення нормативного визначення категорії «національна екологічна безпека», що має базуватися на дотриманні європейських стандартів реалізації та захисту права людини на безпечне довкілля. Автором підкреслено, що реалізація цілей сталого розвитку як пріоритетні засади формування державної політики України, що має визначатися як складова державної політики, про що було внесено відповідні зміни до нормативно-правових актах, що регламентують діяльність уряду та центральних органів виконавчої влади як адміністративних органів, уповноважених на здійснення стратегічних завдань держави. Автором підкреслено, що запровадження на національному рівні необхідності дотримання та впровадження цілей та завдань сталого розвитку, що визначило доцільність вироблення певної системи моніторингу ефективності здійснення повноважень з їх реалізації адміністративними органами. Автором встановлено, що до індикаторів забезпечення вимог національної екологічної безпеки України та досягнення цілей Сталого розвитку відносяться: забезпечення створення стійких систем виробництва продуктів харчування, що сприяють збереженню екосистем і поступово покращують якість земель та ґрунтів, в першу чергу за рахунок використання інноваційних технологій; забезпечення доступності якісних послуг з постачання безпечної питної води, будівництво та реконструкцію систем централізованого питного водопостачання із застосуванням новітніх технологій та обладнання; зменшення обсягів скидання неочищених стічних вод, у першу чергу з використанням інноваційних технологій водоочищення, на державному та індивідуальному рівнях стічних вод у водні об’єкти; частка скидів забруднених стічних вод у водні об’єкти у загальному обсязі скидів тощо; підвищення ефективності водокористування; розширення інфраструктуру та модернізація мереж для забезпечення надійного та сталого енергопостачання на основі впровадження інноваційних технологій. The purpose of the article is to determine directions for improving the normative definition of the category "national environmental security", which should be based on compliance with European standards for the implementation and protection of the human right to a safe environment. The author emphasized that the implementation of the goals of sustainable development as a priority basis for the formation of the state policy of Ukraine, which should be defined as a component of the state policy, about which appropriate changes were made to the normative legal acts regulating the activities of the government and central executive bodies as administrative bodies authorized on the implementation of strategic tasks of the state. The author emphasized that the introduction at the national level of the need to observe and implement the goals and objectives of sustainable development, which determined the expediency of developing a certain system of monitoring the effectiveness of the exercise of powers for their implementation by administrative bodies. The author established that the indicators of ensuring the requirements of national ecological security of Ukraine and achieving the goals of Sustainable Development include: ensuring the creation of sustainable food production systems that contribute to the preservation of ecosystems and gradually improve the quality of lands and soils, primarily through the use of innovative technologies; ensuring the availability of quality services for the supply of safe drinking water, construction and reconstruction of centralized drinking water supply systems using the latest technologies and equipment; reduction of the volume of discharge of untreated wastewater, primarily with the use of innovative water treatment technologies, at the state and individual levels of wastewater into water bodies; the share of discharges of polluted wastewater into water bodies in the total volume of discharges, etc.; increasing the efficiency of water use; expansion of infrastructure and modernization of networks to ensure reliable and sustainable energy supply based on the introduction of innovative technologies.
Історичний шлях реєстрації речових прав на нерухоме майно
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Ярославський, Я. Ю.; Yaroslavskyi, Ya.
У науковій статті розглянуто та висвітлено історичний шлях розвитку реєстрації речових прав на нерухоме майно. Досліджено етапи перебігу формування процесу фіксації речових прав на нерухоме майно починаючи з правління царя Хаммурапі. Відзначено перші кроки до поняття реєстру речових прав, на прикладі діяльності писарів-канцеляристів та інституту табеліону Стародавнього Риму. Розглянуто зародження вітчизняної практики розуміння речових прав та перших регуляторних нормативних актів під час існування Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. Наголошено на значимість перших писемних реєстрових актів за часів Литовсько-Польської державності, що мали прямий суспільний вплив на український народ. Приділено увагу регресивному руху у писемному закріплені прав на період Козацько-Гетьманської державності України та національно-визвольної війни 1648–1654 рр. Визначено роль воєводських канцелярії та іпотечних книг у розвитку нотаріального посвідчення прав. Відокремлення у ХІХ ст. нотаріату від судової системи в частині реєстрації прав на нерухоме майно. Наголошено на особливостях перебігу речових прав в цілому та реєстраційним процесам у часи Радянської України. Досліджено низку нормативно-правовий документів того часу. Проведено аналітичний огляд нормативно формування поняття речових прав на нерухомість у початковий період незалежності України. Деталізовано документарне підґрунтя опису реєстраційного процесу, наголошено на проблематиці швидкої реалізації дієвого механізму обліку речових прав та державного аудиту об’єктів нерухомості всіх форм власності. Проаналізовано та досліджено законодавчі акти, підзаконні нормативні документи, що здійснюють державне регулювання у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно. Розглянуто складові реєстраційної структури за суб’єктною ознакою, а також об’єктами які підлягають реєстрації. The scientific article examines and highlights the historical path of development of registration of property rights to real estate. The stages of the process of formation of the process of fixing property rights to immovable property starting from the reign of King Hammurabi were studied. The first steps towards the concept of the register of property rights were noted, using the example of the activities of clerks and the institution of the tabelion of Ancient Rome. The origin of the domestic practice of understanding property rights and the first regulatory normative acts during the existence of Kyivan Rus and the Galicia-Volyn principality is considered. The importance of the first written registration acts during the time of the Lithuanian-Polish statehood, which had a direct social impact on the Ukrainian people, is emphasized. Attention is paid to the regressive movement in written fixed rights for the period of the Cossack-Hetman statehood of Ukraine and the National Liberation War of 1648–1654. The role of voivodeship offices and mortgage books in the development of notarial certification of rights is determined. Separation in the 19th century. notary from the judicial system in terms of registration of rights to real estate. The peculiarities of the course of property rights in general and registration processes in the times of Soviet Ukraine are emphasized. A number of regulatory and legal documents of that time were studied. An analytical review of the normative formation of the concept of property rights to real estate in the initial period of Ukraine’s independence was conducted. The documentary basis for the description of the registration process is detailed, the problem of rapid implementation of an effective mechanism for recording property rights and state audit of real estate objects of all forms of ownership is emphasized. Legislative acts, by-laws and regulatory documents implementing state regulation in the field of registration of property rights to immovable property have been analyzed and researched. The components of the registration structure by subject feature, as well as objects that are subject to registration, are considered.
Вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб у працях вчених дореволюційного періоду
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Ткаченко, В. В.; Tkachenko, V.
Стаття присвячена проблемам дослідження вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб у працях вчених дореволюційного періоду. Вивчення історичного аспекту даної форми співучасті має важливе значення у контексті дослідження та оцінки відповідних положень чинного Кримінального кодексу України. Акцентується увага на тому, що чимало основних положень сучасної вітчизняної кримінально-правової науки є результатом плідної праці криміналістів XIX початку XX століття. Зазначається, що дореволюційній літературі не було вироблено загального підходу до тлумачення вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб як форми співучасті. Це виявляється насамперед у різноманітності термінів, якими вона позначається. Вживається «співучасть за попередньою змовою групою осіб», «зговір», «змова», «комплот». Загалом, при характеристиці даної форми співучасті, науковці вважають за доцільне звернути увагу на момент вчинення кримінального правопорушення. Звертається увага, що науковці того періоду пишуть по різному, зокрема, одні вказують, що така змова може відбутися – заздалегідь домовленого злочину (В.В. Єсіпов, П.Д. Калмиков, О.Ф. Кістяківський); конкретніше висловлюється С. Будзинський – на стадії готування; ще інші – на місці вчинення злочину (С.В. Познишев, І.Я. Фойніцький – не тільки за умови попереднього формування змови, але й у випадку спільної злочинної діяльності пр. скопі, що раптово створився; окремі ж автори вважають, що вона може відбутися як до самого вчинення злочину, так і передувати йому (Л.С. Белогриць-Котляревський) Змісту самої змови як такої уваги не надається. Однак, С.В. Познишев зауважив про те, щоб кожен із учасників хоча б у загальних рисах знав про діяльність інших осіб. Змова може здійснюватися у формі конклюдентних дій (І.Я. Фойніцький), мовчазних вчинків (П.П. Пусторослєв). Завдяки аналізу різноманітних думок вчених дореволюційного періоду робиться загальний висновок, що вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб має всі ознаки сучасної форми співучасті. Така наближеність, вочевидь, доводить високий рівень розвитку дореволюційної кримінально-правової доктрини, причому не дивлячись на відсутність чіткості як у вживанні термінології, так і на її різноманітність. The article is devoted to the problems of researching the commission of a criminal offense based on a prior conspiracy by a group of persons in the works of scientists of the pre-revolutionary period. Studying the historical aspect of this form of complicity is important in the context of research and assessment of relevant provisions of the current Criminal Code of Ukraine. Attention is focused on the fact that many of the main provisions of modern domestic criminal law science are the result of the fruitful work of criminologists of the 19th and early 20th centuries. It is emphasized that in the pre-revolutionary literature there was no general approach to the interpretation of the commission of a criminal offense based on a prior conspiracy by a group of persons as a form of complicity. This is evident primarily in the variety of terms by which it is denoted. “complicity by prior conspiracy by a group of persons”, “conspiracy”, “conspiracy”, “conspiracy” is used. In general, when characterizing this form of complicity, scientists consider it expedient to pay attention to the moment of committing a criminal offense. Attention is drawn to the fact that scientists of that period write in different ways, in particular, some indicate that such a conspiracy can take place – a prearranged crime (V.V. Yesipov, P.D. Kalmykov, O.F. Kistyakivskyi); S. Budzynskii expresses himself more specifically – at the stage of preparation; still others – at the scene of the crime (S.V. Poznyshev, I.Ya. Foynitskyi – not only on the condition of the prior formation of a conspiracy, but also in the case of joint criminal activity of the pr. skopi, which was suddenly created; some authors believe that it can take place both before the commission of the crime itself and before it (L.S. Belogryts-Kotlyarevskyi) The content of the conspiracy itself is not given attention as such. However, S.V. Poznyshev noted that each of the participants, at least in general terms knew about the activities of other persons Conspiracy can be carried out in the form of conclusive actions (I.Ya. Foynitskyi), silent actions (P.P. Pustoroslev). Thanks to the analysis of various opinions of scientists of the pre-revolutionary period, a general conclusion is made that the commission of a criminal offense by a prior conspiracy by a group of persons has all the signs of a modern form of complicity. Such closeness obviously proves the high level of development of the pre-revolutionary criminal legal doctrine, despite the lack of clarity both in the use of terminology and its diversity.
Особливості процесуального механізму застосування фінансової відповідальності за податкові правопорушення
(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2022) Смакограй, М. К.; Smakohrai, M.
Стаття присвячена висвітленню особливостей процесуального механізму застосування фінансової відповідальності за законодавством України. У статті проаналізовано фінансову відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності. Визначено поняття фінансової відповідальності – як суспільні відносини між державою в особі уповноважених органів та порушником, що виникають внаслідок порушення фінансово-правових норм і полягають у застосуванні уповноваженими державними органами до правопорушника фінансово-правових санкцій, які забезпечуються публічним примусом з метою припинення правопорушення, відшкодування заподіяної шкоди та охорони суспільних інтересів у випадку скоєння правопорушення. Дано визначення податкового правопорушення. Зазначено правове регулювання механізму застосування фінансової відповідальності за податкові правопорушення. Розглянуті уповноважені органи (Державна податкова служба, Державна митна служба України) та їх повноваження щодо застосування фінансової відповідальності за податкові правопорушення. Виокремлена процедура застосування фінансової відповідальності за податкові правопорушення. Досліджено нормативне забезпечення застосування фінансових санкцій. З’ясовано сутність поняття «фінансові санкції за податкові правопорушення» – як визначену міру фінансової відповідальності, що полягає у створенні певних додаткових обтяжень саме майнового характеру і застосовується контролюючими органами та має на меті здійснення певного виховного впливу на особу, що вчинила податкове правопорушення. Обґрунтовано, що санкції за податкові правопорушення є превентивним заходом щодо вчинення порушень як цим правопорушником, так і іншими особами, а їх сутністю є компенсація шкоди, що була завдана неналежним виконанням, чи невиконанням податкових обов’язків суб’єктом. The article is devoted to the presentation of the peculiarities of procedural mechanism of application of financial liability under the legislation of Ukraine. The article analyzes financial liability as a separate and independent type of legal liability. It is demonstrated that financial liability has enough signs to qualify it as an independent kind of legal liability. The concept of financial liability is defined as social relations between the state in the person of the authorized bodies and the violator, which arise as a result of a violation of financial and legal norms and mean the application by the authorized state bodies to the violator of financial and legal sanctions, which are ensured by the public coercion in order to stop the violation, also to compensate the caused damage caused and to protect public interests in case of violation. The definition of the tax offense is given. The legal regulation of the mechanism of application of financial liability for tax offenses is specified. The authorized bodies (State Tax Service of Ukraine, State Customs Service of Ukraine) and their authority to apply financial liability for tax offenses are considered. The procedure of application of financial responsibility for tax offenses is depicted. It is proved that sanctions for tax offenses are a prophylactic measure to prevent this offender and other persons from committing tax offenses in the future. The essence of sanctions for tax offenses is compensation for damage caused by the entity's improper performance or failure to perform tax duties. The article considers the peculiarities and problems of the application of the penalty and fine as types of financial sanctions for violation of tax legislation. Cases and rules for exemption from financial liability for committing tax offenses during martial law in Ukraine are considered.
Проблеми правового регулюваня державного нагляду у сфері забезпечення ядерної безпеки
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Шевченко, Любов Василівна; Shevchenko, Liubov; Шевченко, Любовь Васильевна
В даній науковій статті розглянуто особливості адміністративно-правового регулювання державного нагляду щодо безпеки об’єктів використання ядерної енергії, які містять потенційну небезпеку для життя і здоров’я населення, стану навколишнього середовища, національної безпеки, тощо. Досліджено мету здійснення перевірки дотримання на об’єктах державного нагляду вимог законодавства України, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, з фізичного захисту та умов ліцензій і дозволів та прийняття відповідних заходів впливу у разі порушення вказаних вимог для забезпечення захисту персоналу, населення та навколишнього природного середовища. Акцентовано увагу на особливостях правового регулювання процедури здійснення державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки, зокрема проведено аналіз порядку здійснення державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки та врегулювання процедурних питань реалізації функцій Державної інспекції ядерного регулювання Укрaїни. Розглянуто питання щодо механізму видачі спеціальних дозволів на ведення діяльності в галузі використання атомної енергії; порядку організації та періодичності перевірок, їх предмет та підстави проведення; щодо дотриманням законодавства, умов, передбачених документами дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки суб’єктами державного нагляду та контролю. Визначено пріоритети забезпечення виконання чинних регулюючих положень та умов ліцензій, зокрема у разі вчинення ліцензіатом грубого порушення умов дії ліцензії, які були виявлені в процесі перевірки ліцензіата при здійсненні державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки державним інспектором з ядерної та радіаційної безпеки. Зазначено, що існування механізму видачі спеціальних дозволів на ведення діяльності в галузі використання атомної енергії зумовлює функціонування певних повноважень, наявних в уповноваженого органу державного нагляду у сфері забезпечення ядерної безпеки, які дозволяють точно, і оперативно визначити чи виконуються умови ліцензії ліцензіатами. In this scientific article, the peculiarities of the administrative and legal regulation of the security of the sovereign over the camp of the safety of objects of nuclear energy are examined, in order to avenge the potential for harm to the life and health of the population, I will become a safer environment. Emphasis is placed on the peculiarities of the legal regulation of the procedure for establishing state supervision of the nuclear security camp, and an analysis is made of the procedure for establishing state supervision of pre-trial nuclear and radiation safety to regulate the procedural power of the implementation of the functions of the Ukrainian State Regulation. A review was made of the mechanism for granting special permits for the conduct of activities in the atomic energy room; the order of organization and frequency of revisions, their subject and presentation; until the end of legislation, minds, transferring documents of a permissible nature, norms, rules and standards for nuclear and radiation safety by subjects of state supervision and control. It is noted that the existence of a mechanism for issuing special permits for conducting activities in the field of atomic energy use conditions the functioning of certain powers available to the authorized state supervision body in the field of ensuring nuclear safety, which allow to accurately and quickly determine whether licensees are fulfilling the license conditions.
Застосування норм міжнародного гуманітарного права органами регіональних систем захисту прав людини
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Рудницька, О. П.; Rudnytska, O.; Магась-Демидас, Ю. І.; Mahas-Demydas, Yu.
У статті досліджено застосування органами регіональних систем захисту прав людини норм міжнародного гуманітарного права. Визначено, що забезпечення миру та безпеки, прав людини у глобальному світовому масштабі сьогодні набуло особливої гостроти. Встановлено, що в умовах світових глобалізаційних процесів міжнародно-правові механізми захисту прав людини неефективно виконують свої функції у діючій системі міжнародних відносин. Трансформації міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права зумовлюють існування, поряд з універсальними стандартами у сфері захисту прав людини, розвиток і функціонування регіональних: європейської, міжамериканської, африканської та арабської. Уповноважені інституції регіональних систем захисту прав людини, для того, щоб надати більш конкретний захист жертвам внутрішніх збройних конфліктів, розробили низку аргументів, створивши підстави для застосування міжнародного гуманітарного права як незалежного джерела зобов’язань для держав-учасниць відповідних договорів та конвенцій. Визначено можливі наслідки денонсації Російською Федерацією Європейської конвенції з прав людини, зокрема, зупинення Європейським судом з прав людини проваджень переважної більшості справ проти останньої щодо порушення нею норм міжнародного права, не виконання відповідачем жодних рішень, а отже неможливістю притягнути її до відповідальності. Авторами проаналізовано практику розгляду судами регіональних систем скарг про порушення прав індивідів у контексті збройних конфліктів. Встановлено, що вказані органи приймають рішення про притягнення до відповідальності держави-порушника лише у межах міжнародного договору, яким таку систему створено. The article examines the application of the norms of international humanitarian law by the authorities of regional human rights protection systems. It was determined that ensuring peace and security, human rights on a global scale today has become particularly acute. It has been established that in the conditions of world globalisation processes, international legal mechanisms for the protection of human rights do not effectively perform their functions in the current system of international relations. Transformations of international human rights law and international humanitarian law determine the existence, along with universal standards in the field of human rights protection, development and functioning of regional ones: European, inter-American, African and Arab. The authorised institutions of regional human rights protection systems, to provide more specific protection to victims of internal armed conflicts, developed a number of arguments, creating grounds for the application of international humanitarian law as an independent source of obligations for member states of relevant treaties and conventions. The possible consequences of the denunciation of the European Convention on Human Rights by the Russian Federation were determined, in particular, the European Court of Human Rights stopping the proceedings of the vast majority of cases against the latter regarding its violation of the norms of international law, the failure of the defendant to comply with any decisions, and therefore the impossibility of bringing it to justice. The practice of consideration by courts of regional systems of complaints about violations of the rights of individuals in the context of armed conflicts has been analysed. It has been established that the specified authorities make decisions on bringing the offending state to justice only within the framework of the international treaty that created such a system.
Цифрова криміналістика: проблеми теорії і практики
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Колодіна, А. С.; Kolodina, A.; Федорова, Т. С.; Fedorova, T.
З кожним роком інноваційні технології все більше впроваджуються в різні сфери суспільного життя. Не винятком є i криміналістична експертиза, яку сучасні інформаційні технології вивели на новий етап розвитку. Зокрема, завдяки новітнім технологіям з’явилася нова галузь криміналістики – цифрова криміналістика. У статті досліджується новітня галузь криміналістики – цифрова криміналістика, яка є прикладною наукою про розкриття злочинів, пов’язаних з комп’ютерною інформацією, про дослідження цифрових доказів, методи пошуку, отримання і закріплення таких доказів. Цифрова криміналістична експертиза — це «одна із галузей криміналістичної експертизи, яка зосереджується на кримінально-процесуальному праві та доказах щодо комп’ютерів та пов’язаних із ними пристроїв», таких як мобільні пристрої (телефони, смартфони тощо), ігрові консолі та інші пристрої, які функціонують через Інтернет (охорона здоров’я і фітнес-пристрої та медичні прилади тощо). Цифрова криміналістична експертиза, зокрема, відноситься до процесу збору, отримання, зберігання, аналізу та подання електронних доказів (також відомих як цифрові докази) з метою отримання слідчої інформації та розслідування та переслідування різних видів злочинів, у тому числі кіберзлочинів. Автори статті проаналізували складові частини цифрової криміналістики, оцінили тенденції розвитку цієї науки на сучасному етапі та спрогнозували подальший розвиток цифрової криміналістик в Україні і в іноземних країнах. Цифрова криміналістична експертиза включає процеси ідентифікації, отримання, зберігання, аналізу та представлення цифрових доказів. Криміналістичні артефакти та криміналістичні методи (наприклад, збір статичних даних або даних у реальному часі) залежать від пристрою, його операційної системи та функцій безпеки. Запатентовані операційні системи (з якими дослідники можуть бути незнайомі) і функції безпеки (наприклад, шифрування) є перешкодами для цифрової криміналістичної експертизи. Наприклад, шифрування, яке блокує доступ третіх сторін до інформації та повідомлень користувачів, може перешкодити правоохоронним органам отримати доступ до даних, що містяться на цифрових пристроях, таких як смартфони. В Національній поліції було створено спецпідрозділ по боротьбі з кіберзлочинністю. Але для того, щоб вітчизняні правоохоронні органи дійсно змогли використовувати весь спектр можливостей, які надають сучасні технології, необхідно якомога швидше завершити процес інтеграції вітчизняних правоохоронних структур у європейський простір. Every year, innovative technologies are increasingly being introduced into various spheres of public life. No exception in this sense is forensics, which the newest technologies have allowed to bring to a new stage of development. In particular, thanks to the latest technologies, a new field of forensics has emerged, which is digital forensics. Therefore, digital forensics (forensics, computer forensics, cybercrime investigations) is the applied science of computer-related crime disclosure, the study of digital evidence, the methods of finding, obtaining and securing of such evidence. Digital forensics is "one of the forensic fields that focuses on criminal procedure law and evidence regarding computers and related devices", such as mobile devices (phones, smartphones, etc.), game consoles, and other devices that function over the Internet (health and fitness devices and medical devices, etc.). Digital forensics, in particular, refers to the process of collecting, obtaining, storing, analyzing and presenting electronic evidence (also known as digital evidence) for the purpose of obtaining investigative information and investigating and prosecuting various types of crime, including cybercrime. Digital forensics originated approximately in the 1980s. The first stage in the development of digital forensics covers 1985-1995. This phase involved the use of program codes to view data on internal operating systems and computer hardware. The second stage of the development of digital forensics is 1995-2005. It was marked by the emergence of cybercrime and the need to combat it. The third stage of the development of digital forensics took place in 2005-2010. During this period, complex digital models of crime investigation emerged. One such model, which is widely used in the world, is the "Generic Computer Forensic Investigation Model" (GCFIM). The current stage of the development of digital forensics begins around 2010 and continues to this day. Digital forensics involves the processes of identifying, receiving, storing, analyzing and presenting of digital evidence. The digital evidence must be authenticated to ensure that it is admissible in court. Ultimately, forensic artifacts and forensic techniques (such as static or real-time data collection) depend on the device, its operating system, and its security features. Patented operating systems (which investigators may be unfamiliar with) and security features (such as encryption) are barriers to digital forensics. For example, encryption that blocks third- party access to user information and messages may prevent law enforcement agencies from accessing data contained on digital devices such as smartphones. However, digital forensics in developed countries is developing at a rapid pace and is worth resisting the spread of cybercrime. Our country is no exception. In particular, a special unit for combating cybercrime was created within the national police a few years ago. However, in order for the domestic law enforcement agencies to really be able to use the full range of capabilities that modern technologies provide, it is necessary to complete the process of integrating of domestic law enforcement structures into the European space as soon as possible.
Речові докази у кримінальному процесі: окремі питання теорії і практики
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Глобенко, Г. І.; Hlobenko, H.
У науковому дослідженні здійснено системний аналіз окремих аспектів інституту речових доказів у кримінальному процесі України. Зокрема, на підставі загальнонаукових, спеціальних методів, що ґрунтуються на теорії пізнання соціально-правових явищ детально досліджуються деякі історичні джерела права, аналізуються погляди провідних науковців з низки питань, що безпосередньо стосуються теми дослідження. Акцентується увага на тому, що законодавче врегулювання переліку матеріальних об’єктів, які на різних етапах розвитку нашої держави відносились до речових доказів, а також процесуального порядку їх виявлення, вилучення, оформлення і зберігання відбувалось вкрай не послідовно. Наголошується на тому, що одним з перших нормативно-правових актів, який здійснював регламентацію окреслених вище питань і розповсюджував свою юрисдикцію на частину території України, що входила до складу російської імперію є Статут кримінального судочинства 1864 р. Втім, у кримінальному процесуальному законодавстві, що діяло на території західноукраїнських земель, однозначного підходу до використання терміну «речові докази» і визначення кола предметів, що належать до їх переліку, законодавцем не було сформовано. Узагальнення правозастосовної діяльності вказує на те, що в Україні відсутня єдність підходів слідчих, дізнавачів, прокурорів і науковців щодо необхідності винесення постанови про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів. З огляду на вказане викладено авторське бачення вирішення цього питання. Звертається увага на те, що законодавець у приписах чинного КПК України залишив поза уваги питання процедури фіксування у кримінальному провадженні потерпілим та стороною захисту ознак виявленого матеріального об’єкта для набуття ним статусу речового доказу. Зважаючи на це запропоновано деякі пропозиції щодо внесення змін і доповнень до положень кримінального процесуального законодавства. The scientific study carried out a systematic analysis of certain aspects of the institution of material evidence in the criminal process of Ukraine. On the basis of general scientific, special methods based on the theory of knowledge of socio-legal phenomena, some sources of law are studied in detail, the views of lawyers on a number of issues directly related to the topic of the study are analyzed. Attention is drawn to the fact that the legislative regulation of the list of material objects, which at various stages of the development of our state were considered tangible evidence, as well as the procedural order of their discovery, extraction, registration and storage was extremely inconsistent. It is emphasized that one of the first normative legal acts, which regulated the issues outlined above and extended its jurisdiction to part of the territory of Ukraine that was part of the Russian Empire, is the Statute of Criminal Justice of 1864. However, in the criminal procedural legislation that was in force on the territory of Western Ukrainian lands, an unambiguous approach before the use of the term “physical evidence” and the definition of the range of items belonging to their list, was not formed. The generalization of law enforcement activities indicates that in Ukraine there is no unity of approaches of investigators, investigators, prosecutors and scientists regarding the need to issue a resolution on the recognition and attachment of physical evidence to the materials of criminal proceedings. In view of the above, the author’s vision of solving this issue is presented. In view of the above, the author’s vision of solving this issue is presented. Attention is drawn to the fact that the legislator in the prescriptions of the current Code of Civil Procedure of Ukraine left out of consideration the issue of the procedure for recording in criminal proceedings by the victim and the defense party the signs of the identified material object in order for it to acquire the status of physical evidence. In view of the above, some suggestions for improving the provisions of the criminal procedural legislation were proposed.
Вплив російської військової агресії на державну політику охорони населення від інфекційних хвороб в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Богдан, Богдана Володимирівна; Bohdan, Bohdana; Богдан, Богдана Владимировна
В даній статті визначено вплив російської військової агресії на державну політику охорони населення від інфекційних хвороб в Україні. На превеликій жаль, отримати загальну картину захворваності коронавірусом в Україні на сьогодні не можливо. Саме тому держава не може не реагувати на такий стан речей і повинна змінити державну політику щодо протидії інфекційним захворюванням в умовах розв’язаної російсько-української війни. Зауважимо, що державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб є частиною державної політики охорони здоров'я населення. Державну політику щодо охорони населення від інфекційних хвороб пропонується розглядати як систематичну діяльність держави, а також уповноважених нею органів публічного адміністрування, яка має здійснюватись з урахуванням міжнародних стандартів та спрямовуватись на запобігання і протидію поширення інфекційних хвороб серед населення України. Державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб зокрема реалізується через систему органів державної влади. Ст. 14 Основи законодавства про охорону здоров'я визначає, що реалізацію державної політики охорони здоров'я покладено на органи виконавчої влади, до яких належить Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських селищних, міських рад. Однією з значних функцій даного міністерства, безумовно, є поінформованість громадян у сучасній епідеміологічній ситуації, яка на сьогодні майже не виконується. Це пов’язано з поганим налагодженням роботи між Міністерством охорони здоров’я та Національною службою здоров’я України. Сучасна державна політика щодо охорони населення від інфекційних хвороб повинна переналаштуватися на складні умови війни, та бути направлена на виправлення викладених проблем та лікування населення в складних умовах, зменшення його смертності. Акцентовано увагу, на проблемі збільшення навантаження на медичні заклади, що перебувають на вільній українській території, а також проблеми з забезпеченням кисню, оскільки основні джерела постачання знаходяться в окупованих частинах країни. This article determines the impact of Russian military aggression on the state policy of protecting the population from infectious diseases in Ukraine. Unfortunately, it is currently not possible to get a general picture of the incidence of coronavirus in Ukraine. That is why the state cannot help but react to such a state of affairs and must change the state policy on combating infectious diseases in the conditions of the unleashed Russian-Ukrainian war. It should be noted that the state policy on the protection of the population from infectious diseases is part of the state policy of public health protection. It is proposed to consider the state policy on the protection of the population from infectious diseases as a systematic activity of the state, as well as public administration bodies authorized by it, which should be carried out taking into account international standards and aimed at preventing and countering the spread of infectious diseases among the population of Ukraine. State policy on the protection of the population from infectious diseases is implemented in particular through the system of state authorities. Art. 14 Basics of legislation on health care determines that the implementation of the state health care policy is entrusted to the bodies of executive power, which include the Cabinet of Ministers of Ukraine, ministries and other central bodies of executive power, the Council of Ministers of the Autonomous Republic of Crimea, local state administrations, executive bodies of rural settlement and city councils. One of the significant functions of this ministry is, of course, the awareness of citizens in the current epidemiological situation, which is almost not fulfilled today. This is due to poor coordination between the Ministry of Health and the National Health Service of Ukraine. Modern state policy regarding the protection of the population from infectious diseases should be adjusted to the difficult conditions of war, and directed to the correction of the stated problems and the treatment of the population in difficult conditions, reducing its mortality. Attention was focused on the problem of increasing the load on medical facilities located in the free Ukrainian territory, as well as problems with the provision of oxygen, since the main sources of supply are in the occupied parts of the country.
Медіація та альтернативне вирішення спорів онлайн
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Ізбаш, О. О.; Izbash, O.
Медіація здатна загальновигідно вирішувати ті проблеми, що здаються нерозв'язними, і створює основу для довгострокового миру, сталого розвитку, збереження партнерських відносин навіть в умовах неминучих криз. Сьогодні на тлі розвитку електронної комерції, цифрової економіки все більшого розвитку отримує і так звана онлайн-медіація, що, використовуючи сучасні методи зв'язку, Інтернет та відеоконференції, а також програмне забезпечення, дозволяє вирішувати спори чи не в момент їхнього зародження. При цьому, звичайно ж, до онлайн-медіації, або онлайн вирішення спорів, потрібно ставитися з обережністю, тверезо оцінюючи її особливості, що одночасно є причиною її недоліків. Онлайн вирішення спорів здійснюється за допомогою технічних засобів і найчастіше не передбачає прямого (зокрема візуального) контакту сторін. Тобто невербальні прояви, характеристики голосу, інтонації залишаються поза межами сприйняття опонента. До цього додаються посилений вплив міжкультурних відмінностей та підвищений ризик спотвореного сприйняття текстових повідомлень. Також до недоліків онлайн-медіації варто віднести відсутність чітких та єдиних міжнародних правил щодо цієї процедури, хоча цей недолік частково компенсується наявністю на ринку низки програмного забезпечення у цій сфері (SquareTrade, Qualtrust, Youstice та ін.), яке більш-менш має однакову процедуру. Тим не менш, коло прихильників такого способу вирішення спорів поступово розширюється. За останні роки онлайн-медіація в тому чи іншому вигляді знайшла своє втілення в системах вирішення спорів між покупцями та продавцями в інтернет-магазинах, таких як, наприклад, Aliexpress, eBay, Amazon або Ozon, які давно використовують системи автоматичного вирішення спорів, в яких закладено алгоритми на засадах медіації. З їх допомогою щорічно вдається вирішувати чи запобігати мільйонам спорів. Mediation is able to solve problems that seem unsolvable, and creates a basis for a long-term peace, sustainable development, maintaining partnerships even in the face of imminent crises. Today, on the background of the development of e-commerce, the digital economy is increasingly developing so-called online mediation, which, using modern methods of communication, Internet and video conferencing, as well as software, allows to resolve disputes at the time of its emerging. At the same time, of course, online mediation, or Online Dispute Resolution, should be treated with caution, soberly assessing its features, which is also the cause of its shortcomings. Online Dispute Resolution is carried out by technical means and often does not involve direct (including visual) contact between the parties. That is, nonverbal manifestations, characteristics of the voice, intonation remain beyond the perception of the opponent. Added to this the increased impact of intercultural differences and the increased risk of distorted perception of text messages. The disadvantages of online mediation include the lack of clear and uniform international rules on this procedure, although this shortcoming is partially offset by the availability of a number of software in this area (SquareTrade, Qualtrust, Youstice etc.), which has more or less the same procedure. However, the circle of supporters of this method of dispute resolution is gradually expanding. In recent years, online mediation has been embodied in one way or another in dispute resolution systems between buyers and sellers in online stores, such as Aliexpress, eBay, Amazon or Ozon, which have long used automated dispute resolution systems in which algorithms based on mediation are laid down. With their help, millions of disputes can be resolved or prevented every year.
Освіта в сфері інтелектуальної власності як напрямок формування правової культури молоді
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Драпушко, Р. Г.; Drapushko, R.; Горінов, П. В.; Horinov, P.; Філик, Н. В.; Filyk, N.
Дана наукова стаття присвячена актуальним питанням ролі освіти в сфері інтелектуальної власності в контексті формування правової культури молоді. Авторами було досліджено напрямки впровадження знань у сфері інтелектуальної власності як умови розбудови післявоєнної України. Для відновлення повоєнної економіки матимуть значення знання інноваційної моделі економіки, які базуються на використанні творчих результатів та новітніх технологій. Критично важливими будуть знання охорони та захисту прав на комп’ютерні технології, авторське право, об’єкти ІВ у сфері медицини, сільського господарства та результати селекції, біології, питання забезпечення об’єктів винахідництва в сфері національної безпеки та оборони країни тощо. Метою цієї статті є визначення ролі освіти у сфері інтелектуальної власності як напрямку формування правової культури молоді. Проаналізовано: сучасний стан правової охорони інтелектуальної власності в контексті стандартів ВОІВ та закцентувано увагу на основних рекомендаціях ВОІВ у сфері інтелектуальної власності. Розглянуто: основні виклики системи освіти в сфері інтелектуальної власності на сучасному періоду розвитку суспільства. Визначено, що освіта в сфері інтелектуальної власності є елементом правової культури суспільства загалом та сприяє повазі до результатів творчої діяльності людини. Доведено, що відновлення України може бути досягнуто через організацію належної освіти в галузі інтелектуальної власності та технологій із застосуванням інновацій в освітній сфері. This scientific article is devoted to the topical issues of the role of education in the field of intellectual property in the context of the formation of the legal culture of young people. The authors investigated the directions of knowledge implementation in the field of intellectual property as a condition for the development of post-war Ukraine. To restore the post-war economy, knowledge of the innovative model of the economy, which is based on the use of creative results and the latest technologies, will be important. Critically important will be knowledge of the protection and protection of rights to computer technologies, copyright, IP objects in the field of medicine, agriculture and the results of breeding, biology, the issue of providing objects of the invention in the field of national security and defense of the country, etc. The purpose of this article is to determine the role of education in the field of intellectual property as a direction of forming the legal culture of youth. Analyzed: the current state of the legal protection of intellectual property in the context of WIPO standards and focused attention on the main recommendations of WIPO in the field of intellectual property. Considered: the main challenges of the education system in the field of intellectual property in the modern period of the development of society. It was determined that education in the field of intellectual property is an element of the legal culture of the society in general and promotes respect for the results of a person's creative activity. It has been proven that the restoration of Ukraine can be achieved through the organization of proper education in the field of intellectual property and technology with the use of innovations in the educational field.
Кримінально-правовий механізм передачі засудженого для обміну як військовополоненого: актуальні проблеми та способи їх розв’язання
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Вознюк, А. А.; Vozniuk, A.; Письменський, Є. О.; Pysmenskyi, Ye.
У статті досліджено актуальні проблеми звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого та сформульовано на цій основі пропозицій щодо їх розв’язання у спосіб удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства України. Аналіз механізму передачі засудженого для обміну як військовополоненого через його звільнення від відбування покарання показує, що він має низку слабких місць, які здатні негативно впливати на розвиток кримінально-правових відносин в Україні. З-поміж іншого ідеться про таке: 1) відсутні належні умови, за наявності яких уможливлюється звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого (ті, які на сьогодні передбачені, не впливають на ефективність такого звільнення, не сприяють усталеній диференціації кримінально-правового впливу); 2) звільнення від відбування покарання згідно зі ст. 84-1 КК не залежить від того, чи досягнута (або може бути досягнута) мета призначеного покарання, і фактично становить акт прощання особи, що визначається єдиною потребою вивільнення осіб, яких полонила держава-агресор. Зазначені та інші недоліки кримінально-правової норми про звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого сигналізують про те, що встановлений механізм такої передачі потребує істотного вдосконалення. Тому проаналізовано різні варіанти унормування кримінально-правового забезпечення обміну полонених. Найбільш оптимальним визнано комплексне розв’язання порушеної проблеми, за якого до засудженого, який передається для обміну як військовополоненого, застосовуватимуться диференційовані засоби кримінально-правового та кримінально-процесуального реагування залежно від категорії вчиненого злочину, а також інших релевантних факторів. До таких засобів може належати спеціальний вид звільнення від відбування покарання з випробуванням та відстрочення виконання вироку (покарання). Водночас визнано недоцільним застосування в досліджуваних випадках помилування, амністії, політико-правового рішення або видачі чи передачі осіб, які вчинили кримінальні правопорушення. The article examines issues of release from serving a sentence in connection with the adoption by an authorized body of a decision to hand over a convicted person for exchange as a prisoner of war and formulates, based on this, proposals for their solution in the way of improving criminal and criminal procedural law of Ukraine. Analysis of the mechanism of the transfer of a convicted person for exchange as a prisoner of war due to his release from serving his sentence shows that it has a number of weak points, which can negatively affect the development of criminal law relations in Ukraine. Among other things, it is about the following: 1) there are no proper conditions, in the presence of which it is possible to be released from serving a sentence in connection with the adoption by an authorized body of a decision to hand over a convicted person for exchange as a prisoner of war (those currently valid do not address the effectiveness such release, do not contribute to the established differentiation of criminal law influence); 2) exemption from serving a sentence in accordance with Art. 84-1 of the Criminal Code does not depend on whether the purpose of the punishment has been achieved (or can be achieved), and in fact constitutes an act of pardoning a person, determined by the sole need to release persons, who have been captured by the aggressor state. The specified and other shortcomings of the criminal law provision on release from serving a sentence in connection with the adoption by an authorized body of a decision on the transfer of a convicted person for exchange as a prisoner of war signal that the established mechanism of such transfer needs significant improvement. Various options for normalization of the criminal law input for the exchange of prisoners have been analyzed. The complex solution of the raised issues, according to which differentiated means of criminal law and criminal procedural response will be applied to the convict, who is transferred for exchange as a prisoner of war, depending on the category of the crime committed, as well as other relevant factors, is recognized as the optimal one. Such means may include a special type of exemption from serving a sentence with probation and a postponement of the sentence (punishment) execution. At the same time, the use of pardons, amnesties, political and legal decisions or the extradition or transfer of persons who have committed criminal offenses, was recognized as inappropriate in the investigated cases.
Система інститутів громадянського суспільства як суб’єкти забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Кошляк, Н. Е.; Koshliak, N.
У статті досліджено систему інститутів громадянського суспільства як суб’єктів забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. Наголошено, що розвиток інститутів громадянського суспільства в Україні є актуальним завданням як у сфері наукового та суспільного, так і у сфері професійного дискурсу. Акцентовано, що на сучасному етапі спектр проблем формування громадянського суспільства в Україні може бути зведений до трьох концептуальних показників: системно-правового; структурно-інституційного; ціннісно-культурного. У формуванні інститутів громадянського суспільства як суб’єктів забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб виявляються такі правові стратегії: необхідність якісного і повного правового регулювання діяльності інститутів громадянського суспільства як суб’єктів забезпечення прав і свобод ВПО; позиціонування інститутів громадянського суспільства як суб’єктів забезпечення прав і свобод ВПО та просування групових інтересів цієї категорії громадян за допомогою правових засобів; інституціоналізація громадянської поведінки як форми захисту прав і свобод ВПО в межах правових обмежень та альтернативного контролю громадянського суспільства за державною владою; інституціоналізація форм і моделей взаємодії інститутів громадянського суспільства з державою у напрямку забезпечення прав і свобод ВПО. Аналіз національного законодавства показав, що, незважаючи на позитивну тенденцію розвитку нормативно-правової бази, що регулює формування та функціонування інститутів громадянського суспільства ᴙᴋ суб’єктів забезпечення прав i свобод внутрішньо переміщених осіб, все ще актуальним залишається питання про правовий статус як самого громадянського суспільства, так і його окремих інститутів. The article examines the system of civil society institutions as subjects of ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons. It is emphasised that the development of civil society institutions in Ukraine is an urgent task in the field of scientific, social, and professional discourse. It has been highlighted that at the present stage the range of problems of civil society formation in Ukraine can be reduced to three conceptual indicators: system-legal; structure-institutional; value-cultural. The following legal strategies are revealed in the formation of civil society institutions as subjects of ensuring the rights and freedoms of internally displaced persons: the need for quality and full legal regulation of civil society institutions as subjects of ensuring the rights and freedoms of IDPs; positioning of civil society institutions as subjects of ensuring the rights and freedoms of IDPs and promoting the group interests of this category of citizens through legal means; institutionalization of civil behaviour as a form of protection of IDPs’ rights and freedoms within legal restrictions and alternative control of civil society over state power; institutionalization of forms and models of interaction of civil society institutions with the state in the direction of ensuring the rights and freedoms of IDPs. Analysis of national legislation has shown that, despite the positive trend in the development of the legal framework governing the formation and functioning of civil society institutions as subjects of rights and freedoms of internally displaced persons, the issue of legal status of civil society as well as its individual institutions remains relevant.
Цифровізація підрозділів Укрбюро Інтерполу
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Чорний, С. В.; Chornyi, S.
В даній науковій статті розкрито основні засади цифровізації підрозділів Укрбюро Інтерполу. Відзначено, що всі правоохоронні органи України надають Укрбюро Інтерполу надають інформацію для внесення її до банку даних Інтерполу, з метою якісного співробітництва. Інформація, що вноситься має вимоги, що визначені міжнародною правоохоронною спільнотою, та допомагає розкрити злочини. На основі аналізу наданої правоохоронними органами інформації для Інтерполу дає можливість стверджувати, що на сьогодні виникає потреба в інформаційних базах даних публічно-правового характеру: 1. багато країн ввели на території своїх країн обов’язкову реєстрацію прайпед-абонентів. Вважаємо, доцільно створити міжнародну базу даних зареєстрованих прайпед-абонентів. В країнах, де реєстрація є не обов’язковою, додавати інформацію про тих абонентів, які добровільно прив’язали власну СІМ-карту до паспорта. Запропоновано для швидкого та якісного розкриття злочинів ввести інформаційні міжнародні бази даних засобів мобільного зв’язку. Так як засоби стільникового зв’язку є сьогодні все більш поліфункціональними, це джерела криміналістично значущої інформації, яку слід активно використовувати з метою виявлення, розкриття, розслідування та, звичайно ж, попередження злочинів. Стільниковий телефон це не тільки і не стільки засіб зв’язку, а й база даних різних сфер діяльності людини, і навіть знаряддя скоєння злочинів. Електронна комунікація, що здійснюється за допомогою мобільного зв’язку та мережі Інтернет, найчастіше є основним способом спілкування в рамках злочинної діяльності. Доведено необхідність створення міжнародних бази даних юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Даний інформаційний фонд з максимально повних, достовірних, захищених, оперативно обновлюваних даних про зареєстрованих юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців також буде сприяти розкриттю багатьох злочинів економічного характеру. This scientific article reveals the basic principles of digitalization of ukrbureau units of interpol. It is noted that all law enforcement agencies of ukraine provide ukrbureau interpol provide information for inclusion in the interpol database, for the purpose of quality cooperation. the information provided has requirements set by the international law enforcement community and helps to solve crimes. Based on the analysis of the information provided by law enforcement agencies to interpol, it is possible to state that today there is a need for information databases of public law nature: 1. many countries have introduced mandatory registration of pride subscribers in their countries. we believe it is advisable to create an international database of registered pride subscribers. in countries where registration is not required, add information about those subscribers who have voluntarily attached their own sim card to the passport. It is proposed to introduce international information databases of mobile communications for fast and high- quality crime detection. as cellular communications are increasingly multifunctional, they are a source of forensic information that should be actively used to detect, detect, investigate and, of course, prevent crime. the cell phone is not only and not so much a means of communication, but also a database of various spheres of human activity, as well as a tool for committing crimes. electronic communication through mobile communications and the internet is often the main way to communicate in criminal activities. The necessity of creating an international database of legal entities, natural persons – entrepreneurs and public formations has been proved. this information fund on the most complete, reliable, protected, promptly updated data on registered legal entities, individuals – entrepreneurs will also help to solve many crimes of an economic nature.
Правовий статус військ зв’язку та кібербезпеки в системі збройних сил України
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Островський, С. О.; Ostrovskyi, S.
Основними завданнями військ зв’язку та кібербезпеки Збройних Сил України є: організація планування розгортання та нарощування, забезпечення функціонування системи зв’язку та інформаційних систем, систем бойового управління та оповіщення в мирний час, в особливий період, в умовах надзвичайного та воєнного стану; організація взаємодії з іншими складовими сил оборони, Національним центром оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами України та операторами електронних комунікацій (операторами зв’язку) з питань забезпечення зв’язком у ході виконання спільних завдань з оборони держави; створення (розгортання) єдиного інформаційного середовища Збройних Сил України з використанням сервісно-орієнтованої архітектури; надання сервісів зв’язку для забезпечення функціонування єдиного інформаційного середовища Збройних Сил України та досягнення оперативної й технічної взаємосумісності з іншими складовими сил оборони та держав – членів НАТО; забезпечення обміну інформацією в єдиному інформаційному середовищі Збройних Сил України; надання оперативному складу пунктів управління Збройних Сил України, а також іншим складовим сил оборони базових та функціональних сервісів через їх відповідні точки присутності; здійснення заходів з функціонування національної системи кібербезпеки; участь у заходах з кібероборони; ведення та/або участь у кіберопераціях, ведення кібердій; організація та керівництво технічним забезпеченням зв’язку у Збройних Сил України; здійснення військової співпраці зі збройними силами країн – членів НАТО; впровадження заходів із забезпечення кіберзахисту критичної інформаційної інфраструктури в умовах надзвичайного стану та особливого періоду та ін. Суб’єктами військ зв’язку та кібербезпеки Збройних Сил України є: Орган військового управління, структурні підрозділи Органу Військового Управління, військові частини (підрозділи), військові навчальні заклади. Чисельність військ зв’язку та кібербезпеки Збройних Сил України визначається Головнокомандувачем Збройних Сил України та утримується в межах чисельності Збройних Сил України. Визначено, система військ зв’язку та кібербезпеки має складну структуру та несе досить важливі функції та завдання. Саме тому, на сьогодні первинною задачею наблизити її до стандартів НАТО, з метою якісного виконання покладених на них обов’язків. The main tasks of the communication and cyber security forces of the Armed Forces of Ukraine are: organization of deployment and expansion planning, ensuring the functioning of communication and information systems, combat control and alert systems in peacetime, in a special period, in conditions of a state of emergency and war; organization of interaction with other components of the defense forces, the National Center for Operational- Technical Management of Telecommunication Networks of Ukraine and electronic communications operators (communication operators) on issues of providing communication during the implementation of joint tasks for the defense of the state; creation (deployment) of a unified information environment of the Armed Forces of Ukraine using a service-oriented architecture; provision of communication services to ensure the functioning of a unified information environment of the Armed Forces of Ukraine and to achieve operational and technical interoperability with other components of the defense forces and NATO member states; provision of information exchange in the unified information environment of the Armed Forces of Ukraine; provision of basic and functional services to the operational staff of the control points of the Armed Forces of Ukraine, as well as to other components of the defense forces through their respective points of presence; implementation of measures for the functioning of the national cyber security system; participation in cyber defense activities; conducting and/or participating in cyber operations, conducting cyber actions; organization and management of technical communication support in the Armed Forces of Ukraine; implementation of military cooperation with the armed forces of NATO member countries; implementation of measures to ensure cyber protection of critical information infrastructure in conditions of a state of emergency and a special period, etc. The subjects of the communications and cyber security forces of the Armed Forces of Ukraine are: the Military Management Body, structural subdivisions of the Military Management Body, military units (units), military educational institutions. The number of communications and cyber security forces of the Armed Forces of Ukraine is determined by the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine and is kept within the limits of the number of the Armed Forces of Ukraine. It was determined that the system of communications and cyber security forces has a complex structure and carries quite important functions and tasks. That is why, today, the primary task is to bring it closer to NATO standards, with the aim of qualitatively fulfilling the duties assigned to them.
Принципи та правила правоінтерпретаційної технології
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Мочерад, А. М.; Mocherad, A.
Ця наукова стаття присвячена розгляду принципів та правил правоінтерпретаційної технології як порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності. Окреслено загальні принципи здійснення інтерпретаційної правової діяльності. Принципи правоінтерпретаційної технології визначено як основні процедурно-процесуальні засади здійснення інтерпретаційної правової діяльності. Встановлено, що до них належать: принцип законності порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності; принцип системності (єдності) порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності; принцип нормативного регулювання порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності; принцип компетентності уповноваженого суб’єкта в порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності; принцип об’єктивності (неупередженості) уповноваженого суб’єкта в порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності; стадійність порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності. Усі вони взаємопов’язані та взаємодоповнювальні. Наведено стадії здійснення інтерпретаційної правової діяльності та запропоновано правила правоінтерпретаційної технології, які мають застосовуватись на кожній зі стадій. Виокремлено такі стадії здійснення інтерпретаційної правової діяльності: 1) надходження звернення до уповноваженого суб’єкта здійснення інтерпретаційної правової діяльності; 2) прийняття уповноваженим на здійснення інтерпретаційної правової діяльності суб’єктом рішення щодо надання або ж відмови в наданні офіційного тлумачення змісту норм права; 3)здійснення офіційного тлумачення змісту норми права; 4) прийняття інтерпретаційного правового акта. Акцентується увага на важливості подальшого комплексного дослідження та нормативному закріпленні принципів і правил правоінтерпретаційної технології як порядку здійснення інтерпретаційної правової діяльності в Україні. This scientific article is devoted to the consideration of the principles and rules of interpretive legal technology as a procedure for implementing interpretive legal activity. The general principles of implementing interpretive legal activity are outlined. The principles of the interpretive legal technology are determined as the main procedural principles of implementing the interpretive legal activity. It was established that the following principles belong to them: the principle of legality of the procedure for implementing the interpretive legal activity; the principle of systematicity (unity) of the procedure for implementing the interpretive legal activity; the principle of normative regulation of the procedure for implementing the interpretive legal activity; the principle of competence of authorized subject in the procedure for implementing the interpretive legal activity; the principle of objectivity (impartiality) of the authorized subject in the procedure for implementing the interpretive legal activity; staging of the procedure for implementing the interpretive legal activity. All of them are interrelated and complementary. The stages of implementing the interpretive legal activity are given and the rules of interpretive legal technology that should be applied at each of the stages are proposed. The following stages of the implementing the interpretive legal activity are singled out: 1) receipt of applications to the authorized subject of the implementing the interpretive legal activity; 2) taking of the decision by the authorized subject on the implementing the interpretive legal activity regarding providing or refusing to provide an official interpretation of the content of the norms of law; 3) implementing the official interpretation of the content of the norms of law; 4) adoption of an interpretative legal act.Attention is focused on the importance of the further complex research and normative consolidation of the principles and rules of legal interpretive technology as a procedure for the implementing the interpretive legal activity in Ukraine.
Концептуальні засади підготовки та діяльності персоналу органів і установ пенітенціарної системи
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Іваньков, І. В.; Ivankov, I.; Целуйко, М. Ф.; Tseluiko, M.
Дана наукова стаття присвячена актуальним проблемам реформування системи кадрового забезпечення діяльності органів та установ пенітенціарної системи України, що є складовою правоохоронних органів України, однією з найважливіших ланок цієї державної структури. Ефективність діяльності пенітенціарної системи безпосередньо залежить від стану кадрів, стабільності колективів співробітників, рівня їх кваліфікації, досвіду роботи, моральних і ділових якостей. Практика показує, що недоліки у роботі органів і установ пенітенціарної системи, надзвичайні події, корупція, ускладнення оперативної обстановки тісно пов’язані з недоліками у кадровому забезпеченні їхньої діяльності. З урахуванням завдань, які вирішує персонал органів і установ пенітенціарної системи, умови його роботи визнаються виключно складними, а праця дуже важливою та необхідною. Персонал органів і установ пенітенціарної системи повинен формуватися цілеспрямовано, що дозволить встановити його оптимальну професійну та структуру, забезпечити раціональний розподіл та завантаження співробітників. Робота з кадрового забезпечення включає, перш за все, набір, розстановку кадрів, їх професійне навчання, проведення атестації співробітників, їх перепідготовку і підвищення кваліфікації та формування резерву. Сучасні методи вдосконалення кадрового забезпечення повинні ґрунтуватись на активному використанні можливостей ринку праці, формуванні кадрової політики, удосконаленні механізмів інноваційного розвитку технологій управління кадрами в органах і установах пенітенціарної системи. Стратегія реформування пенітенціарної системи на період до 2026 р. визначає, що ефективність реформування пенітенціарної системи залежить від рівня підготовки її кадрового складу, тому реалізація стратегічної цілі передбачає формування вмотивованого та високопрофесійного персоналу органів і установ пенітенціарної системи, здатного виконувати функції виправлення і ресоціалізації засуджених на основі найсучасніших підходів і методів роботи, а також створення за новими стандартами належних умов праці та соціального захисту персоналу. This scientific article is devoted to the actual problems of reforming the system of staffing the activities of the organs and institutions of the penitentiary system of Ukraine, which is one of the most important parts of the law enforcement agencies of Ukraine. The penitentiary system is an integral part of the law enforcement agencies of Ukraine, one of the most important links in this state structure. The effectiveness of the penitentiary system directly depends largely on the state of personnel, the stability of staff teams, their level of qualification, work experience, moral and business qualities. Practice shows that omissions in the work of institutions of the penitentiary system, emergencies, corruption, complications of the operational situation are closely related to shortcomings in the staffing of their activities. Taking into account the tasks that the staff of penitentiary institutions solves, their working conditions are recognized as extremely difficult, and work is very important and necessary. The staff of the institution is formed purposefully. This allows you to establish its optimal professional and structure, to ensure the rational distribution and workload of employees. Work on staffing includes, first of all, recruitment, selection, placement of personnel, professional training of personnel, certification of employees, retraining and advanced training of employees, induction and formation of a reserve of personnel. Modern methods of improving the staffing of the penitentiary system are based on the active use of labor market opportunities, the formation of personnel policy, and the improvement of mechanisms for the innovative development of personnel management technologies in penitentiary institutions. Methods for improving the staffing of the penitentiary system are based on the principles of legal regulation and the development of standards for human resource management. The Strategy for reforming the penitentiary system until 2026 determines that the effectiveness of reforming the penitentiary system depends on the level of training of its personnel. Therefore, the implementation of the strategic goal involves the formation of motivated and highly professional personnel of the organs and institutions of the penitentiary system, capable of performing the functions of correction and resocialization of convicts based on modern approaches to working methods, as well as the creation of appropriate working conditions and social protection of personnel that meet modern standards.
Розвиток європейської та вітчизняної наукової доктрини та правозастосування щодо діяльності органів кримінальної юстиції
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Собко, Г. М.; Sobko, H.; Мох, Т. П.; Mokh, T.
Стаття присвячена дослідженню діяльності органів кримінальної юстиції щодо розуміння доктринальної та правозастосовної практиці. Аналізується поняття доктрина в широкому та галузевому сприйняті дійсності, розглядається відмінність понять «право» та «форма права». Наводиться аналіз ґенези розуміння доктринальних понять починаючи з Августина та Фомі Аквінського до робіт римських юристів та практиків, а також англійських вчених. Крім аналізу історичного виникнення доктрини в статті аналізується ступінь впливу правових доктрин на законодавця та правотворчий процес, так само як і форми їх прояву в різних державах, далеко не завжди однакові, тож стаття розкриває особливості доктринальної думки Франції, Німеччини, Італії, Англії та США. Більшість країн використовують доктрину як основу судового рішення передбачає відсутність при розгляді справи судової прецеденту, необхідної норми статутного права чи звичаю. Тому при розгляді спірних питань сторони, які беруть участь у судовому процесі, зверталися до відомих юристів з проханням викласти свою думку щодо тих чи інших проблем застосування права. Проаналізовані особливості доктринального ставлення англосаксонської системі права та романо-германської системи права. Розглянуто як впливає трансформація поглядів на доктринальні погляди державі. Надалі проаналізовано Україну як незалежну країну, яка належить романо-германської системі права. Як наслідок різного трактування навіть однойменних правових інститутів, відторгнення практикою моделей, розроблених вітчизняним законодавцем на основі зарубіжного досвіду. Роль правової доктрини як джерела права виявляється в тому, що вона створює поняття та конструкції, якими користуються як правотворчі, так і правозастосовні органи. Міжнародний досвід свідчить, що одним із основних суб’єктів нормотворчої діяльності в розвинутих демократичних країнах є міністерство юстиції. The article is devoted to the study of the activities of the criminal justice bodies regarding the understanding of doctrinal and law enforcement practice. The concept of doctrine in the broad and branch perception of reality is analyzed, the interchangeability of the concepts “law” and “form of law” is considered. An analysis of the genesis of the understanding of doctrinal concepts is given, starting with Augustine and Thomas Aquinas and ending with the works of Roman lawyers and practitioners, as well as English scientists. In addition to the analysis of the historical emergence of the doctrine, the article analyzes the degree of influence of legal doctrines on the legislator and the law-making process, as well as the forms of their manifestation in different states, which are far from always the same, so the article reveals the peculiarities of the doctrinal thought of France, Germany, Italy, England and the USA. Most countries use the doctrine as the basis of a court decision, which assumes the absence of a court precedent, a necessary rule of statutory law or custom when considering a case. Therefore, when considering controversial issues, the parties participating in the court process turned to well-known lawyers with a request to express their opinion on certain problems of the application of the law. The peculiarities of the doctrinal attitude of the Anglo-Saxon legal system and the Romano-Germanic legal system are analyzed. It is considered how the transformation of views affects the doctrinal views of the state. In the future, Ukraine is analyzed as an independent country belonging to the Romano-Germanic legal system. As a result of different interpretations even of legal institutions of the same name, the practice of rejecting models developed by the domestic legislator based on foreign experience. The role of legal doctrine as a source of law is manifested in the fact that it creates concepts and constructions that are used by both law-making and law-enforcing bodies. International experience shows that one of the main subjects of rule-making activity in developed democratic countries is the Ministry of Justice.
Взаємодія слідчого (дізнавача) з підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, у криміналістичному та кримінальному процесуальному вимірах (методологічні та праксеологічні проблеми)
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Бондар, В. С.; Bondar, V.
Стаття присвячена виявленню проблемних питань нормативного врегулювання відносин щодо взаємодії органів досудового розслідування з підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність під час досудового розслідування кримінальних правопорушень на основі результатів аналізу відповідної слідчої і судової практики та формулюванню відповідних криміналістичних рекомендацій, а також теоретичних положень, спрямованих на вдосконалення нормативного регулювання взаємодії органів досудового розслідування з оперативними підрозділами на досудовому провадженні. Уточнено дефініцію поняття «взаємодії», котре пропонується розглядати як обумовлену завданнями кримінального провадження узгоджену за цілями та задачами, місцем та часом, здійснювану під єдиним керівництвом діяльність слідчого (дізнавача) та оперативних підрозділів, що реалізується за допомогою раціонального поєднання цими суб’єктами методів і засобів, направлену на виконання функцій розслідування кримінальних правопорушень та кримінального переслідування, який реалізується у нормативно визначених формах. Виокремлено процесуальні форми взаємодії слідчого (дізнавача) з підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність: письмове доручення слідчого, дізнавача відповідним оперативним підрозділам; залучення до участі в слідчій (розшуковій) дій та іншій процесуальній дії посадової особи іншого органу досудового розслідування; проведення досудового розслідування слідчою групою. Запропоновані порядки дій слідчих (дізнавачів) та уповноважених оперативних підрозділів: під час ведення оперативно-розшукової справи та направлення оперативним підрозділом матеріалів за результатами оперативно-розшукової діяльності до органу досудового розслідування або прокурора; під час проведення досудового розслідування. Обґрунтовано доцільність використання під час вирішення задач досудового розслідування окремих інструментів пошуку інформації Open-Source Intelligence (OSINT). The article is devoted to identifying problematic issues of interaction of pre-trial investigation bodies with units that carry out operational and investigative activities during the pre-trial investigation of illegal sowing or cultivation of sleeping poppy or hemp based on analysis of relevant investigative practice and formulation of relevant forensic recommendations. The definition of the concept of «interaction» is formulated, which is proposed to be considered as regulated by the criminal procedure legislation, agreed on the goals and objectives, place and time, carried out under a single leadership a combination of methods and means inherent in these subjects in order to increase the effectiveness of the pre-trial investigation of illegal sowing or cultivation of sleeping poppy or hemp. Procedural and organizational forms of interaction of the investigator with operational units are systematized, taking into account the peculiarities of pre-trial proceedings on the facts of criminal offenses in the field of trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances, their analogues or precursors. The procedures for actions of investigators and employees of operational units during the operational and investigative case and sending the operational unit materials on the results of operational and investigative activities to the pre-trial investigation body or prosecutor, as well as actions of employees of investigative and operational units during the pre-trial investigation. Procedural forms of interaction of the investigator (inquirer) with units that carry out operational and investigative activities are distinguished: written assignment of the investigator, inquirer to the relevant operational units; involving an official of another pre-trial investigation body to participate in investigative (search) actions and other procedural actions; conducting a pre-trial investigation by an investigative team. Proposed procedures for the actions of investigators (investigators) and authorized operative units: during the conduct of an operative-investigative case and the dispatch of materials by the operative unit based on the results of operative-investigative activities to the pre-trial investigation body or the prosecutor; during the pre-trial investigation. The expediency of using certain Open-Source Intelligence (OSINT) information search tools when solving pretrial investigation tasks is substantiated.
Зміст запиту про міжнародну правову допомогу
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Коваль, О. І.; Koval, O.
Статтю присвячено сутності та аналізу змісту запиту про міжнародну правову допомогу при проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні в стадії досудового розслідування відповідно до норм національного законодавства, з урахуванням міжнародних договорів про правову допомогу у кримінальних справах, укладених Україною з іноземними державами та ратифікованих Верховною Радою Україною, які є також його частиною. Водночас, міжнародне співробітництво виступає дієвим та легітимно-правовим способом досягнення завдання кримінального провадження, дотримання засад кримінального судочинства та забезпечення правопорядку на території державучасниць міжнародних договорів. Наголошено на тому, що задля досягнення основних цілей судочинства у кримінальному процесі, уповноважені органи України мають право звертатися за міжнародною правовою допомогою про проведення процесуальних дій у стадії досудового розслідування до компетентного органу іноземної держави. Окрім цього, Україна є стороною багатьох міжнародних договорів про правову допомогу, зокрема у кримінальних справах, у яких сформовано основні засади, обсяг, умови та види здійснення міжнародного співробітництва у кримінальному процесі. У статті досліджено та здійснено порівняльний аналіз змісту запитів про правову допомогу при проведенні процесуальних дій у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування за міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою та сформовано висновок про те, що більшість з них містить розширені умови, спрямовані на виконання, в повній мірі, запитуваних процесуальних дій. Водночас відмічено, що гарантією всебічного виконання запиту про правову допомогу, вчасного виявлення, фіксації та збирання необхідних доказів виступає повнота, якість та обґрунтованість його змісту. Відзначається, що проголошення Україною незалежності заклало основи для реформування всіх сфер суспільного життя, викорінення усталених правил поведінки та утворення нових, ефективних перспектив у розвитку, зокрема, кримінальних процесуальних правовідносин, з урахуванням інтеграційних процесів, а також вдосконалення вже існуючої співпраці. The article is devoted to the essence and analysis of the content of the request for international legal assistance when conducting procedural actions in criminal proceedings at the stage of pre-trial investigation in accordance with the norms of national legislation, taking into account international agreements on legal assistance in criminal cases concluded by Ukraine with foreign countries and ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine. which are also part of it. At the same time, international cooperation acts as an effective and legitimate legal way to achieve the task of criminal proceedings, comply with the principles of criminal proceedings and ensure law and order in the territory of the states that are parties to international treaties. It is emphasized that in order to achieve the main goals of the judicial process in the criminal process, the admissible collection of evidence of criminal activity, the authorized bodies of Ukraine have the right to apply for international legal assistance on the conduct of procedural actions at the stage of pre-trial investigation to the competent body of a foreign state. In addition, Ukraine is a party to many international treaties on legal assistance, in particular in criminal cases, in which the basic principles, scope, conditions and types of international cooperation in the criminal process are formed. The article researched and carried out a comparative analysis of the content of requests for legal assistance during the conduct of procedural actions in criminal proceedings at the stage of pre-trial investigation under international treaties of Ukraine, the consent of which was given to be binding by the Verkhovna Rada, and the conclusion was formed that most of them contain extended conditions , aimed at the full implementation of the requested procedural actions. At the same time, it was noted that the completeness, quality and reasonableness of its content is the guarantee of comprehensive fulfillment of the request for legal assistance, timely detection, recording and collection of the necessary evidence. It is noted that Ukraine’s declaration of independence laid the foundations for reforming all spheres of social life, eradicating established rules of conduct and creating new, effective perspectives in the development of, in particular, criminal procedural legal relations, taking into account integration processes, as well as improving existing cooperation.

Browse

Browsing 2022 рік by Issue Date

Results Per Page

Sort Options