Випуск № 1 (26)
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Випуск № 1 (26) by Issue Date
Now showing 1 - 8 of 8
Results Per Page
Sort Options
Item Регуляторне середовище розвитку світової банківської системи(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Мозговий, Олег Миколайович; Mozgovyj, Oleg; Мозговой, Олег Николаевич; Павлюк, Олена Олександрівна; Pavliuk, O. O.; Павлюк, Елена АлександровнаМіжнародний та вітчизняний досвід свідчить, що основні чинники фінансової дестабілізації у період економічних криз зосереджені в банківському секторі. В статті виявлено, що вразливість фінансової системи пов’язана з функціями, депозитно-кредитними операціями, розподілом ризиків та забезпеченням ліквідності; банки в сучасних умовах глобалізаційних процесів виступають основним чинником стабілізаційних заходів, оскільки економічна стабільність банківської діяльності стосується безпосередньо сфери діяльності всіх суб’єктів економіки і тільки стійка банківська система може протистояти кризовим явищам. Тому, в наслідок проведеного аналізу, доведено, що необхідним є не тільки намагатися знижувати ризики діяльності банків, а і запроваджувати системи ефективного нагляду за виконанням вимог та нормативів по запобіганню цих ризиків. За сучасними міжнародними підходами банки використовують так званий пруденційний нагляд, якій базується на політиці оцінки управління ризиками з боку менеджменту банку, а органи регулювання сприяють проведенню такої політики. Автори дійшли висновку, що актуальним є аналіз не тільки сучасної специфіки діяльності банків, а і впливу систем нагляду та регулювання на сучасні тенденції розвитку банківської справи. Необхідним є застосування загальних принципів регулювання та методології банківських ризиків. Завданням нагляду є розповсюдження надійної практики управління ризиками в банківський системі з урахуванням національних особливостей розвитку.Item Глобальні домінанти розвитку Китаю(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Радзієвська, Світлана Олександрівна; Ус, Іван Васильович; Покришка, Дмитро СтепановичКінець XX – початок XXI ст. ознаменувався яскравим виявленням того, що одним із провідних факторів глобального розвитку, потужним локомотивом глобалізації стала економіка Китаю. На фоні негативного впливу глобальної фінансової кризи 2008–2010 рр. на переважну більшість країн світу найбільш стійкою, стабільною, здатною до впевненого розвитку, хоча і дещо меншими темпами, виявилась Китайська Народна Республіка (КНР). Саме завдяки Китаю центр світового прогресу став переміщатися із Західної Європи та Північної Америки уАТР. Аналіз особливостей перебігу глобалізаційних процесів свідчить, що Китай під гаслом відкритої миролюбної політики фактично посилює спрямованість своєї політичної і економічної діяльності на перетворення існуючого уніполярного світу на чолі з США на багатополярний світ. Метою зовнішньої політики КНР є досягнення Китаєм до середини XXI ст. статусу наддержави. У статті в якості доведення існування такої стратегії розглядається ініційована КНР Концепція «Один пояс, один шлях ». При цьому звертається увага на те, що для досягнення своєї мети Китай використовує посилення торговельних зв’язків з усіма країнами світу, перш за все шляхом запровадження зон вільної торгівлі (ЗВТ) і збільшення обсягу інвестицій, що яскраво проявляється як у його євразійській політиці, так і у реалізації Концепції «Один пояс, один шлях». На основі аналізу торговельно-економічних відносин України з Китаєм і виходячи із специфічного стану її економіки в умовах геополітичної і геоекономічної нестабільності в статті доводиться доцільність встановлення ЗВТ між Україною і Китаєм, більш активного залучення України до реалізації проекту Великого шовкового шляху (ВШШ). Оцінено ключові тенденції зовнішньоторговельного співробітництва України з Китаєм в контексті ініціативи щодо утворення ЗВТ. Визначено основні товари, на які припадає більшість експортно-імпортних операцій з обох країн. Проаналізовано митні тарифи України та Китаю на окремі товари, експорт яких має важливе значення для економіки України. За результатом цього аналізу визначено, що провідним питанням потенційних переговорів про укладення ЗВТ з Китаєм є необхідність суттєвого зниження мит Китаю на пшеницю та кукурудзу, яке становить 65 %. Визначено політичні ризики від укладення Угоди про ЗВТ, зокрема через можливий негативний вплив такої угоди на перспективи отримання Україною членства в ЄС, та надано рекомендації відповідним органам державної влади як міністерствам, так і профільному комітету Верховної Ради України.Item Сучасні детермінанти економічної сили країн(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Чугаєв, Олексій АнатолійовичЕкономічна сила країни є здатністю сукупності її резидентів до впливу економічними засобами на інші суб’єкти міжнародних економічних відносин та протистояти зовнішньому впливу. Абстрактний характер, багатомірність і багатокомпонентність поняття економічної сили обумовлює множинність методів її кількісного виміру. Подані приклади існуючих оцінок економічної сили країн на початку ХХІ століття на основі її ключових детермінантів. Переважно використовуються методи на основі критеріїв ВВП, національного багатства, торговельної сфери впливу, багатокомпонентних індексів та суб’єктивних оцінок. Більшість оцінок доволі схожим чином показують розподіл економічної сили між країнами. Проте методи на основі національного багатства та його складових надають явну перевагу розвинутим країнам, а методи суб’єктивних оцінок по окремих країнах можуть показати неочікувані результати. Серед проблемних аспектів існуючих методів є неврахування економічної динаміки, неформальної економіки, впливу на довкілля, неперіодичність публікації статистичних даних, охоплення частини економічних суб’єктів, одновимірність, довільні вагові коефіцієнти при факторах або дублювання інформації. Запропоновано індекс економічної сили на основі статичних значень та динаміки скоригованого чистого національного доходу. Його використання дозволило оцінити економічну силу переважної більшості країн світу та ряду інтеграційних утворень. Схожі оцінки одержали країни-лідери США та Китай. Зважаючи на неповноту інтеграції ЄС займає третє місце. На розвинуті країни припадає половина економічної сили країн світу, на нові індустріальні країни – більше третини, менше 1 % – на найменш розвинуті країни. Оцінено посилюючий ефект від інтеграційних утворень для їх ключових країн-членів. Показані переваги та недоліки запропонованого методу оцінки. Він має переваги при порівнянні країн зі схожою величиною економіки і не має суттєвих переваг відносно методу ВВП при порівнянні економік суттєво різної величини. Запропонований метод вказує на відносно більшу силу країн Північної Америки, розвинутих країн та Східної Азії порівняно з їх часткою у світовому валовому продукті.Item Глобальні тренди злиттів та поглинань в енергетичному секторі(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Гальперіна, Любов Павлівна; Halperina, L.; Гальперина, Любовь Павловна; Клен, ЮліяУ статті досліджено умови, фактори та результати злиттів та поглинань у міжнародному бізнесі на прикладі енергетичної галузі. Визначено напрямки трансформації світового ринку енергоносіїв у рамках PESTLE-аналізу за факторами, які впливають на ефективність та майбутнє компаній, що здійснили злиття та поглинання. Трансформація світового ринку енергоносіїв пов’язана зі змінами основних кон’юнктурних параметрів, які позначаються на галузевій та регіональній структурі міжнародних злиттів та поглинань. Серед них: зростання попиту на енергоносії з боку зростаючого населення планети, у тому числі завдяки збільшенню питомої ваги середнього класу; флуктуація цін на світовому ринку нафти; зростання пропозиції сланцевої нафти, що змінює транснаціональні потоки торгівлі первинними нафтопродуктами; зростання попиту на відновлювальні джерела енергії внаслідок здешевлення технологій та політики диверсифікації; зростання пропозиції генерації з відновлювальних джерел; зростання попиту на атомну енергію; удосконалення енергетичної інфраструктури; впровадження енергоефективних та низьковуглецевих технологій; впровадження безпечних технологій енергетичними компаніями; зниження трансакційних витрат в електромережах за рахунок оптимізації режимів при застосуванні Smart Grid на всіх рівнях (локальному, місцевому, регіональному, національному, міжнародному); експансія країн-світових лідерів на ринках первинних енергоносіїв; демонополізація національних енергоринків та лібералізація енергетичних ринків ЄС, США, Японії, Південної Кореї, Австралії та ін. Охарактеризовано світовий ринок злиттів та поглинань з визначенням ключових особливостей його розвитку. Проаналізовано міжнародні злиття та поглинання в енергетиці за регіональною та галузевою ознаками. Здійснено перспективний аналіз міжнародних злиттів та поглинань в енергетиці з урахуванням основних сценаріїв розвитку світового ринку енергоносіїв (реформи, відновлення, суперництво). Виявлено тенденції злиттів та поглинань в енергетиці в умовах трансформації енергетичних ринків, серед яких: зростання кількості та вартості угод у відновлювальній енергетиці за будь-якого сценарію розвитку світового ринку енергоносіїв; циклічність розвитку злиттів і поглинань; синхронізація циклів злиттів та поглинань в енергетиці та світового ринку злиттів та поглинань; зростання кількості угод; залучення в консолідаційні процеси інноваційних енергокомпаній, що впроваджують енергоефективне виробництво, інтелектуальні технології, роботизацію; зростання частки траснкордонних злиттів та поглинань; прискорене регіональне зростання кількості та вартості угод злиттів та поглинань в розвинених країнах Західної Європи, Північної Америки (США, Канада), Азійсько-Тихоокеанського регіону (Китай, Індія, Австралія); високі темпи зростання міжнародних злиттів та поглинань серед країн, що розвиваються, в країнах Центральної та Південної Америки (Мексика, Бразилія), а також в деяких країнах Африки, де відбувається прискорений розвиток відновлювальної енергетики (Кенія, Південна Африка, Нігерія).Item Потенціал циклічної моделі Кузнеця в аналізі економік Субсахарської Африки(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Соколова, Зоя СергіївнаВ роботі розглядаються особливості економічного розвитку двох країн Субсахарської Африки – Гани та Сенегалу з 1970 до 2013 року. Були проаналізовані тенденції їх ВВП та ВВП на душу населення. Було досліджено питання, якою мірою на ці показники впливають зміни кількості населення, структури виробництва, обсягів потоків прямих іноземних інвестицій (ПІІ) та офіційної допомоги розвитку (ОДР), а також кількості працюючих по секторах економіки і показників розподілу доходів. На відміну від інших досліджень, крім перелічених факторів, велика увага була приділена розгляду тенденції грошових переказів громадян з-за кордону до Гани та Сенегалу. Виявлено, що в період повільного зростання для двох країн більш важливою була ОДР, а в період стрімкого зростання – ПІІ, а також те, що для зростання ВВП Гани більш вагомими були потоки ПІІ і ОДР, а Сенегалу– грошові перекази і ОДР. В структурі виробництва двох країн суттєво переважають послуги. Серед різних видів і у Гани, і у Сенегалу переважають фінансові та страхові послуги. Частка сільського господарства в структурі виробництва двох країн протягом вказаного періоду дещо зменшилася, а частка промисловості – зросла, що відбулося за рахунок видобувного сектору та будівництва. Визначено що в економічних процесах Гани та Сенегалу існують цикли підйому та спаду, пов’язані з реструктуризацією виробництва. Встановлено, що у зростанні їхнього виробництва важливим є не тільки людський фактор, як визначено у висновках Кузнеця С., а також капітал. Дія «закону Кузнеця» підтвердилася в Гані: на початковому етапі зростання розподіл доходів погіршився, потім відбулося його вирівнювання. В Сенегалі «закон Кузнеця» не підтвердився: на початковому етапі зростання відбулося покращення розподілу доходів, а пізніше в період стрімкого зростання він залишився практично без змін.Item Управління якістю університетських компетенцій: від самооцінювання до міжнародних порівнянь(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Ільницький, Денис Олександрович; Ilnytskyi, Denys; Ильницкий, Денис АлександровичВ статті проведено методологічне узагальнення основних рівнів, інструментів, підходів та суб’єктів використання оцінювання в освітній діяльності з акцентом на університетський вимір. Розкрито, що використання оцінювання, як одного з інструментів управління якістю, має як внутрішній (самооцінювання), так і зовнішній виміри (різноманіття засобів), яке має широке застосування в університетах в сфері реалізації освітніх програм, які мають компетентнісний вимір. Ідентифіковано глибоку інтеграцію оцінювальних складових у компетентнісну модель для системи розвитку трудових ресурсів США, а також диспозицію оцінювання в системі компетенцій національних рамок кваліфікацій у вищій освіті, які характерні європейським країнам. Продемонстровано, що освітня траєкторія навчання особистості протягом життя та кар’єрного розвитку на всіх етапах зустрічаються з різноманітними інструментами оцінювання. Надано порівняльну характеристику доуніверситетського оцінювання, сертифікаційних програм глобального оцінювання, зовнішнього оцінювання абітурієнтів та випускників і осіб віком 30+, функціонування агентств акредитації та агенцій професійної акредитації, міжнародного рейтингування, міжнародних порівнянь якості освіти. Доведено, що необхідність нести витрати на проведення міжнародних порівнянь, національних та міжнародних рейтингів обумовлюється не лише впливом інтернаціоналізації освітньої діяльності та глобалізацією світової економіки, але передусім прагнення забезпечити найвищу якість освітніх послуг, що надаються лідерами, та їх високий середній рівень в межах національних освітніх просторів. Отримані результати широко ілюструються доказами та прикладами з розвинених країн (переважно США) та України. На основі проведеного в Україні дослідження ставлення студентів та практиків до різних компетенцій виявлено відмінності у сприйнятті компетенцій бакалаврів з економічних і управлінських спеціальностей. Виявлено, що серед компетенцій, яким практики надають більше значення, називаються передусім здатність до самооцінювання та здатність самостійно виявляти проблеми.Item Формати підтримки локальної інноваційної бізнес-діяльності в європейських країнах(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Федірко, Олександр Анатолійович; Fedirko, Oleksandr Anatoliyovych; Федирко, Александр АнатольевичУ статті досліджено сучасні тенденції інноваційної політики європейських країн, розкрито зміст сучасних механізмів та інструментів підтримки локального інноваційного розвитку. Встановлено, що найбільш потужними інструментами стимулювання науково-технічної та інноваційної бізнес-діяльності були: пряма підтримка приватних НДДКР, фінансування інноваційних підприємств, державно-приватні коопераційні науково-дослідні проекти. Ідентифіковано тенденцію до зниження частки інституціонального фінансування НДДКР та зростання питомої ваги конкурсного фінансування академічних установ. Констатується розширення застосування підтримки процесів комерціалізації технологій, особливо на завершальних стадіях їх розвитку, частка яких зросла відносно державних програм, сфокусованих на початкових стадіях науково-дослідних проектів. Встановлено, що протягом останніх двох десятиліть в ЄС відбувалася диверсифікація інструментів стимулювання локального інноваційної бізнес-діяльності: поряд із довгостроковими програмами колабораційних державно-приватних НДДКР та ініціативами розвитку інноваційних наукоємних кластерів значного поширення набули і короткострокові інструменти, такі як ваучери на інноваційні проекти та підтримка наукоємних стартапів. При цьому, встановлено, що традиційно розвинений інструментарій підтримки малих та середніх підприємств доповнюється масштабними програмами прямого фінансування великих компаній. Ідентифікована загальна тенденція до збільшення питомої ваги колабораційних програм, натомість частка індивідуальних субсидій та грантів на НДДКР та інноваційної діяльності компаній значно скоротилася. Констатується більш висока ефективність заходів стимулювання стартапів та венчурного інвестування порівняно з індивідуальними субсидіями. Провідна роль стартапів в економіці ЄС пов’язана з цілою низкою переваг, обумовлених динамічним процесом їх формування, а саме: продукування великої кількості нових ідей, диверсифікація інноваційних проектів, створення нових робочих місць. Проте ключовою ознакою стартапів є те, що вони є індикатором сприятливого локального інноваційного середовища, адже швидке зростання кількості стартапів та спіноффів у певному регіоні є індикатором накопичення «критичної маси» у процесі формування динамічних інноваційних кластерів.Item Маркетингові технології формування конкурентоспроможності експорту компаній(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Циганкова, Тетяна Михайлівна; Tsygankova, Tatyana; Цыганкова, Татьяна Михайловна; Іщенко, Анна Володимирівна; Ishchenko, Anna; Ищенко, Анна ВладимировнаУ контексті постіндустріального розвитку світової економіки, загострення конкуренції на міжнародних товарних ринках запропоновано визначення конкурентоспро¬можного експорту, що ґрунтується як на вже існуючих — усталеність, ефективність, адаптивність та добросовісність конкуренції, критеріях, так і на визначених в роботі — екологічність, сервісне обслуговування, відомість бредду та високотехнологічність. При цьому доведено, що з метою конкретизації складових конкурентоспроможного експорту його слід типізувати залежно від суб’єкту (конкурентоспроможність експорту компанії, країни, регону) та предмету (конкурентоспроможність експорту товарів, послуг, прав на об’єкти інтелектуальної власності), а також враховувати універсальність та специфічність його критеріїв, які запропоновано характеризувати рядом показників на корпоративному та державному рівнях. Систематизовано групи чинників формування конкурентоспроможності експорту (інституційні, фінансово-економічні, маркетингові, зовнішньоторговельні, науково-технологічні, ресурсні та соціально-екологічні). Типізовано маркетингові технології на корпоративному рівні за такими критеріями як: новизна, об’єкт, наявність творчого компоненту, стадії інтернаціоналізації, форми міжнародного маркетингу, ступінь діджиталізації, функції управління, розвиненість клієнтоцентризму, етапи міжнародної маркетингової діяльності, фінансове забезпечення, специфіка міжкорпоративної координації. Досліджено практику застосування компаніями технологій міжнародного маркетингу. В контексті необхідності подолання кризових явищ та збільшення обсягів конкурентоспроможного експорту здійснено оцінку перспектив інтеграції національних виробництв у контрольовані глобальні ланцюги створення доданої вартості з відповідним рейтингуванням, а саме залежно від наявного потенціалу, мінімальності техніко-організаційних змін, необхідності маркетингу, що дозволило визначити найбільш підготовлені до кооперації виробництва та оцінити внесок маркетингу у ринковий успіх.