Випуск № 3

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/42984

Browse

Now showing 1 - 20 of 26

Психологічний стан дітини після психічного та фізичного насильства
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Собко, Г. М.; Sobko, H.; Мох, Т. П.; Mokh, T.
Стаття піднімає питання особливої важливості призначення судово-психологічної експертизи у випадках вчинення психічного та психологічного насильства відносно дітей. У зв’язку з тих, що діти ще не вміють як дорослі якісно приховувати свої почуття. Проте при залученні експертів є можливість як з’ясувати стан дитини так і виявити можливі приховувані наслідки домашнього насильства, такі як вчинення сексуальних дій відносно дитини. Все це набуває особливої значущості в умовах воєнного стану, коли як батьки так и дітей знаходяться під ще більш емоційним навантаженням. Надалі дається визначення судово-психіатричної експертизи як засобу визначення стану дитини після насильства. Зазначаються провідні національні та зарубіжні дослідники, які займалися даною проблематикою. Підкреслюється значення криміналізації «домашнього насильства» задля розкриття та протидії психічному насильству. Надалі надаються результати анкетування стосовно емоційного стану дітей, які страждають від домашнього насильства, окрім того взаємозв’язок між видом сімейного насильства та емоційним станом дитини. У статті також розглядаються дані анкетування стосовно наслідків сексуального насильства над дітьми. Отримані результати судово-психіатричної експертизи щодо дітей, які стали свідками домашнього насильства. Експертиза стосувалась ста сорока дітей, згідно даних про які складені таблиці. Наступним питанням дослідження стала анкетування щодо ефективності роботи правоохоронних органів з питання протидій насильства на дітьми загалом та домашнього насильства зокрема. На підставі проведеного дослідження надано ставлення щодо можливості позитивно вплинути на стан агресій у особи, яка чинить насильство. Зазначено, що при проведення судово-психологічної експертизи експерт-психолог повинен керуватися комплексним психологічним підекспертним портретом, який включає безліч психологічних факторів, крім фізіологічного афекту. На підставі проведеного аналізу зроблені висновки, які повинні вплинути на ефективність роботи психологів на підставі висновків судово-психіатрічної поведінки The article highlights the special importance of the recognition of the ship’s psychological expertise in cases of mental and psychological violence committed against children. It’s quiet at the link, so that the children still don’t know how grown up it is to take their feelings. Therefore, with the knowledge of experts, it is possible to find out how to become a child, and to reveal the traces of domestic violence, so it is possible to inflict sexual violence on a child. Everything becomes especially important in the minds of a military camp, if both fathers and children are more emotionally adventurous. Next is given the appointment of a shippsychiatric examination, as I will become a child after violence. National and foreign scholars are appointed, as they dealt with this problem. The significance of the criminalization of “domestic violence” is supported for the purpose of investigating and counteracting mental violence. The results of questioning the emotional state of children, as if they suffer from domestic violence, in addition to the relationship between the type of family violence and the emotional state of the child. The article also looks at the data of the survey of hundreds of records of sexual abuse of children. Withdrawn the results of the ship’s psychiatric examination of children, as they became evidence of domestic violence. Examination of one hundred and forty children, folded tables. The next research topic was the questioning of the effectiveness of the work of law enforcement agencies in order to prevent child abuse and domestic violence. On the basis of the investigation carried out, it was given the order to be able to positively intervene in the state of aggression in an individual, like to commit violence. It is appointed that during the conduct of the ship-psychological examination, the expert psychologist is guilty of carrying out a complex psychological and expert portrait, which includes impersonal psychological factors, a critical physiological effect. On the basis of the conducted analysis of the development of the result, as a culprit, the effectiveness of the work of psychologists on the basis of the end of the results of psychiatric behavior.
Особливості транспортних правовідносин при здійснені транспортних послуг в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Пальченко, А. А.; Palchenko, A.; Кузніченко, О. В.; Kuznichenko, O.
В даній науковій статті розглядаються питання, що стосується суспільних відносин, що виникають між транспортними підприємствами і споживачами у зв’язку із наданням послуг з використання транспортних засобів для здійснення процесу перевезення. Проводиться дослідження правової природи транспортних послуг та особливостей транспортних правовідносин при здійснені транспортних послуг в Україні. В статті наведені ознаки транспортних послуг як об’єкта цивільних прав. Визначено особливість змісту транспортного правовідношення та фактори які впливають на якість транспортної послуги. Особливість транспортних послуг в тому, що вони передбачають насамперед, досягнення певного результату, а саме перевезення вантажу певним видом транспорту у визначений строк в певний пункт призначення. При цьому правовий режим транспортної послуги визначається змістом послуги, порядком та процедурою її надання, особливостями суб’єктивного складу виконавців надання транспортних послуг. Транспортні послуги це об’єктивна правова категорія, яка характеризується низкою ознак. Характеризуються транспортні послуги строком виконання, суб’єктом виконання, змістом послуги та способом виконання. У формуванні змісту послуги приймають участь обидва учасники правових відносин, то при умовах погодження істотних послуг її надання вона виступає як об’єкт цивільних правовідносин. У публічних договорах транспортні послуги виступають об’єктом цивільних прав, так як їх носіями є спеціальні суб’єкти, які мають спеціальний дозвіл на їх надання. Для транспортних правовідносин характерним є те, що вони завжди складаються на основі правових норм, його учасники наділяються взаємними правами та обов’язками, мають свідомо вольовий характер, гарантуються і охороняються в передбачених випадках силою державного примусу. Особливість транспортних послуг в тому, що вони передбачають насамперед, досягнення певного результату, а саме перевезення вантажу певним видом транспорту у визначений строк в певний пункт призначення. This scientific article examines issues related to social relations that arise between transport companies and consumers in connection with the provision of services for the use of vehicles for the transportation process. A study of the legal nature of transport services and the peculiarities of transport legal relations in the provision of transport services in Ukraine is conducted. The article presents the characteristics of transport services as an object of civil rights. The peculiarity of the content of the transport legal relationship and the factors affecting the quality of the transport service are determined. The peculiarity of transport services is that they provide, first of all, the achievement of a certain result, namely the transportation of cargo by a certain type of transport in a certain period to a certain destination. At the same time, the legal regime of the transport service is determined by the content of the service, the order and procedure of its provision, and the peculiarities of the subjective composition of the performers of the provision of transport services. Transport services are an objective legal category characterized by a number of features. Transport services are characterized by the term of performance, the subject of performance, the content of the service and the method of performance. Both participants of legal relations take part in the formation of the content of the service, then under the conditions of agreement of essential services of its provision, it acts as an object of civil legal relations. In public contracts, transport services are the subject of civil rights, as their carriers are special subjects who have a special permit to provide them. Transport legal relations are characterized by the fact that they are always formed on the basis of legal norms, its participants are endowed with mutual rights and obligations, have a consciously voluntary nature, are guaranteed and protected in the prescribed cases by the power of state coercion. The peculiarity of transport services is that they provide, first of all, the achievement of a certain result, namely the transportation of cargo by a certain type of transport in a certain period to a certain destination.
Особливості публічного адміністрування навколишнього природного середовища за рахунок місцевих бюджетів
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna Viktoriia; Чорная, Виктория Григорьевна; Островський, С. О.; Ostrovskyi, S.
В мовах децентралізації влади, одним з вагомих суб’єктів публічної адміністрації, який наділений правами та обов’язками щодо відновлення та охорони навколишнього природнього середовища є місцеві ради. Саме вони мають забезпечити передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи й повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. На територіях, на яких введено воєнний стан, також можуть утворюватися тимчасові державні органи, а саме військові адміністрації, задля забезпечення дії Конституції та законів України, функціонування зазначених тимчасових державних органів не припиняє діяльність органів місцевого самоврядування. Фінансується діяльність місцевих рад завдяки місцевим бюджетам. Основними надходженнями до місцевих бюджетів є податки, трансферти та доходи з власних джерел, що передбачено Бюджетним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». В умовах воєнного стану низка територій зазнала втрат та значних пошкоджень у зв’язку з тим, що є прифронтовими, на цій території зменшилась кількість підприємств, або зникли взагалі, саме тому ці місцеві громади потребують значної кількості коштів на відновлення як територій, так і інфраструктури. Тобто сьогодні місцеві ради мають різне фінансове забезпечення, стан територій наявність існування бізнесу, який сплачує податки до місцевого бюджету. Одним з обов’язків місцевих рад є охорона навколишнього природнього середовища в межах власних територій. Треба зазначити, що сьогодні від військових дій постраждало 812 природоохоронних зон, загальна площа яких становить майже мільйон гектарів або 20% від загальної площі всіх заповідних територій України. Найбільше зазнали шкоди території, які знаходяться під окупацією та ті, на яких проходили бойові дії. Під загрозою знищення опинились 16 Рамсарських об’єктів (водно-болотні угіддя міжнародного значення), близько 160 територій Смарагдової мережі (мережа природоохоронних територій, створена задля збереження видів, які потребують охорони на загальноєвропейському рівні) та два біосферні заповідники[1]. Частина національних природних парків знаходиться на межі гуманітарної катастрофи. Зазначені пошкодження повинні бути відновлені державою за допомогою місцевого самоврядування за допомогою державного фінансування та коштів місцевих бюджетів. In the language of decentralization of power, local councils are one of the important subjects of public administration, which is endowed with rights and responsibilities regarding the restoration and protection of the natural environment. It is they who must ensure the measures and powers provided for by the Law of Ukraine “On the Legal Regime of Martial Law” necessary to ensure the defense of Ukraine, the protection of the safety of the population and the interests of the state. Temporary state bodies, namely military administrations, may also be formed in the territories where martial law has been imposed, in order to ensure the operation of the Constitution and laws of Ukraine, the functioning of these temporary state bodies does not stop the activities of local self-government bodies. The activities of local councils are financed thanks to local budgets. The main revenues to local budgets are taxes, transfers and income from own sources, which is provided for by the Budget Code of Ukraine and the Law of Ukraine “On Local Self-Government in Ukraine”. In the conditions of martial law, a number of territories have suffered losses and significant damage due to the fact that they are near the front, the number of enterprises in this territory has decreased or disappeared altogether, that is why these local communities need a significant amount of funds for the restoration of both territories and infrastructure. That is, today local councils have different financial support, the state of territories, the existence of businesses that pay taxes to the local budget. One of the responsibilities of local councils is to protect the natural environment within their own territories. It should be noted that today 812 nature protection zones, the total area of which is almost one million hectares or 20% of the total area of all protected areas of Ukraine, have been affected by military operations. The territories under occupation and those where hostilities took place suffered the most damage. 16 Ramsar sites (wetlands of international importance), about 160 territories of the Emerald Network (a network of protected areas created for the preservation of species that need protection at the European level) and two biosphere reserves are under threat of destruction. Part of the national natural parks is on the verge of a humanitarian disaster. The specified damage must be restored by the state with the help of local self-government with the help of state funding and funds from local budgets.
До питання відновлювальних способів захисту трудових прав
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Мидель, А. М.; Mydel, A.
В статті автором досліджуються питання правової природи відновлювальних способів захисту трудових прав. Також особлива увага приділяється проблематиці виокремлення цієї групи способів захисту прав з-поміж інших способів захисту субʼєктивних прав. Зазначається, що при аналізі способів захисту ключову роль відіграє загальне розуміння терміну «захист». Автор зауважує, що, в цілому, можна виділити два підходи до юридичного розуміння захисту. При цьому, продуктивне дослідження питань, пов’язаних із способами захисту трудових прав (зокрема, із відновлювальними способами) вимагає тлумачити захист у вузькому, технічному сенсі – через звʼязок захисту із конкретним субʼєктивним правом. Наголошується, що ключом для розуміння способів захисту та їх можливого згрупування (типізації) може слугувати ціль (функція) захисту. Автором досліджуються різні позиції вчених щодо формулювання цілі або цілей захисту. В статті стверджується, що вузьке формулювання цілі захисту дозволяє надати способам захисту чітке визначання та здійснити їх класифікацію. Однак зворотною стороною є те, що таке формулювання цілей захисту не охоплює низки вимог, які правопорядок допускає та визнає за потерпілою особою. Відзначається, що в сучасній літературі, як правило, прийнято окреслювати відносно широке коло можливих цілей захисту субʼєктивних прав. Такий підхід дозволяє включити більший перелік можливих вимог потерпілого. В статті автор виокремлює цілі (безпосередню спрямованість) відновлювальних способів захисту трудових прав і на основі цього дає визначення відновлювальних способів захисту трудових прав. Відзначається, що властивості предмета трудового права зумовлюють широку сферу для можливого застосування відновлювальних способів захисту. Також в статті аналізуються окремі ознаки та особливості відновлювальних способів захисту трудових прав. In the article, the author examines the issues of the legal nature of ‘restorative remedies’ in labour law. Special attention is also paid to the issue of distinguishing this group of remedies from other remedies or claims available to an injured party. It is noted that the general understanding of the legal term ‘protection’ plays a key role in the analysis of remedies. The author notes that, in general, two approaches to the legal understanding of ‘protection’ can be distinguished. At the same time, a productive study of issues related to remedies in labour law (in particular, restorative remedies) requires interpreting the term ‘protection’ in a narrow, technical sense– through the connection of ‘protection’ with a specific subjective right. It is emphasized that the purpose (function) of a remedy may serve as a key to the understanding of remedies and to dividing them into different groups. The author examines different scientific positions regarding the formulation of the aim or aims of ‘protection’. The article claims that the narrow formulation of the aim of protection allows the provision of a clear definition of the term “remedy” and allows to carry out classification of remedies. However, the flip side is that such a formulation of the aims of ‘protection’ does not cover a number of claims or demands that the law allows and recognizes for the injured party. It is noted that in modern literature, as a rule, it is customary to outline a relatively wide range of possible goals for the ‘protection’ of subjective rights. This approach makes it possible to include a larger list of possible claims or demands of the injured party. In the article, the author singles out the aims of restorative remedies in labour law and, based on this, suggests a definition of restorative remedies in labour law. It is noted that the properties of the subject of labour law provide a wide scope for the possible applications of restorative remedies. The article also analyzes signs and features of restorative remedies in labour law.
Доктрина і практика в питаннях захисту прав та законних інтересів учасників земельних правовідносин в цивільному судочинстві України
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Чебишев, М. Р.; Chebyshev, M.
Стаття присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів захисту прав та законних інтересів учасників земельних правовідносин в цивільному судочинстві України. Автор звертає увагу на правовий аналіз та правову природу земельної ділянки як спеціального об’єкта захисту, наводячи його характеристику з точки зору об’єкта цивільного обороту. В статті розкривається зміст права власності на земельні ділянку, яке в сучасних умовах має фундаментальний характер і з цих підстав потребує забезпечення державою ефективних механізмів його охорони і захисту. При цьому, зміст такого захисту обумовлюється двома складовими: економіко-майновою та земельно-правовою природою права власності на земельну ділянку. При цьому, автор зазначає, що дані складові є нероздільними, оскільки економіко-майнова суть спору завжди буде формувати предмет права власності, а його захисту завжди буде пов’язаний із правовою регламентацією, яка ґрунтується на законі чи договорі і яку в результаті досліджує суд при вирішенні цивільного спору. В статті розкривається обсяг права користування власника земельної ділянки з урахуванням правової природи земельної ділянки як нерухомої речі. На основі аналізу норм водного, земельного, цивільного законодавства і законодавства, що регламентує використання надр, автором зроблено висновок про те, що земельна ділянка за своєю правовою природою є неспоживною, подільною та складною річчю, оскільки: а) вона призначена для неодноразового використання і зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу; б) площу земельної ділянки можна поділити без втрати її цільового призначення та утворенням двох окремих об’єктів нерухомості; в) право власності щодо земельної ділянки охоплює як наземну її частину (поверхню), що характеризується своєю площею, так і підземні складові (корисні копалини), які індивідуалізуються видом та об’ємом. Окремо, у статті проаналізовано правову природу корисних копалин як складової частини земельної ділянки та обґрунтовано думку, що вони мають окремий правовий режим, відмінний від правого режиму земельної ділянки і можуть бути відокремлені від неї. Автор наголошує на важливості правильного термінологічного тлумачення при вирішенні земельно-правових спорів, звертаючись до судової практики суду касаційної інстанції. При цьому, у статті проаналізовано постанови Великої Палати Верховного Суду, в яких вирішуються процесуальні питання цивільного судочинства щодо доказів і доказування та визначення юрисдикції спорів щодо захисту прав та законних інтересів учасників земельних правовідносин в цивільному судочинстві України. Автором зроблено висновок про те, що за своєю правовою природою судовий захист прав землевласників та землекористувачів є комплексною міжгалузевою категорією, а його здійснення у порядку цивільного судочинства вимагає врахування судом норм цивільного, земельного, екологічного, водного законодавства. The article is devoted to the study of theoretical and practical aspects of the protection of the rights and legitimate interests of participants in land legal relations in the civil justice system of Ukraine. The author draws attention to the legal analysis and to the legal nature of the land plot as a special object of protection, giving its characteristics from the point of view of the object of civil turnover. The article reveals the content of the ownership right to a land plot, which in modern conditions has a fundamental nature and for these reasons needs to be provided by the state with effective mechanisms for its protection and protection. At the same time, the content of such protection is determined by two components: the economic and property and land-legal nature of the ownership right to the land plot. At the same time, the author notes that these components are inseparable, since the economic-property essence of the dispute will always form the subject of the right of ownership, and its protection will always be related to legal regulation, which is based on the law or the contract and which, as a result, is examined by the court when resolving a civil dispute. The article discloses the scope of the land plot owner’s right to use, taking into account the legal nature of the land plot as an immovable thing. Based on the analysis of the norms of water, land, civil legislation and legislation regulating the use of subsoil, the author concluded that a land plot by its legal nature is a non-consumable, divisible and complex thing, since: a) it is intended for repeated use and at the same time retains its original appearance for a long time; b) the area of the land plot can be divided without losing its purpose and forming two separate real estate objects; c) the right of ownership of a land plot includes both its above-ground part (surface), which is characterized by its area, and underground components (minerals), which are individualized by type and volume. Separately, the article analyzes the legal nature of minerals as a component of a land plot and substantiates the opinion that they have a separate legal regime, different from the legal regime of a land plot and can be separated from it. The author emphasizes the importance of the correct terminological interpretation when resolving land disputes, referring to the judicial practice of the court of cassation. At the same time, the article analyzes the resolutions of the Grand Chamber of the Supreme Court, which resolve procedural issues of civil proceedings regarding evidence and proof and determining the jurisdiction of disputes regarding the protection of the rights and legitimate interests of participants in land relations in the civil proceedings of Ukraine. The author concluded that, by its legal nature, judicial protection of the rights of landowners and land users is a complex interdisciplinary category, and its implementation in civil proceedings requires the court to take into account the norms of civil, land, environmental, and water legislation.
Адміністративно-правові гарантії забезпечення особистої безпеки поліцейських
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Співак, М. В.; Spivak, M.
Метою статті є наукове осмислення поняття та системи адміністративно-правових гарантій забезпечення безпеки поліцейського. Актуальність дослідження зумовлена реальними проблемами професійної безпеки поліцейського, яка на сучасному етапі розвитку суспільства характеризується гострими взаємопов’язаними суперечностями – між вимогами щодо забезпечення безпеки професійного середовища як чинника соціально-політичної та національної безпеки і реальним станом функціонування професійної сфери, що не забезпечує такої безпеки. Розглянуто і проаналізовано підхід до особистої безпеки поліцейського у основних нормативно-правових актах. Визначені правові проблеми гарантії особистої безпеки. Наведена статистика та конкретні функції безпеки: аналіз, прогнозування, з’ясування причин, попередження, зниження, послаблення, нейтралізація, припинення, локалізація, протидія усунення загроз, що виникають у процесі здійснення службової діяльності поліцейського. Сфокусовано увагу на множинності визначень поняття «безпека поліцейського» у працях вчених і його відсутність у нормативній площині. Визначено, що право поліцейського на безпеку – це право на такі умови життєдіяльності, при яких існує дієва система гарантій, що забезпечує практичну можливість реалізації прав, виконання обов’язків та задоволення потреб. Встановлено, що метою забезпечення безпеки поліцейського у службовій діяльності є комплексний і системний вплив на потенційні та реальні загрози, що дасть можливість поліцейському успішно функціонувати в нестабільних зовнішніх та внутрішніх умовах, а також зниження та нейтралізація ризик-факторів, що безпосередньо впливають на службово-професійну підготовку. Зроблені висновки про доцільність нормативного закріплення поняття «особиста безпека поліцейського» та системи заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки в законах та підзаконних актах, а також зміни словесних конструкцій, у частині доповнення їх словом «поліцейський» таким чином нормативно закріпивши право останнього на безпеку в усих випадках передбачених законодавцем. The purpose of the article is a scientific understanding of the concept and system of administrative and legal guarantees of ensuring the safety of a police officer. The relevance of the study is determined by the real problems of the professional safety of the policeman, which at the current stage of the development of society is characterized by sharp interrelated contradictions – between the requirements for ensuring the safety of the professional environment as a factor of socio-political and national security and the real state of functioning of the professional sphere, which does not provide such safety. The approach to the personal safety of police officers in the main normative legal acts was considered and analyzed. Identified legal problems of the guarantee of personal safety. The article provides statistics and specific security functions: analysis, forecasting, finding out the causes, prevention, reduction, weakening, neutralization, termination, localization, countermeasures, elimination of threats that arise in the course of the police officerʼs official activities. Attention is focused on the multiplicity of definitions of the concept of “policeman’s safety” in the works of scientists and its absence in the normative plane. It was determined that the police officerʼs right to safety is the right to living conditions in which there is an effective system of guarantees, which ensures the practical possibility of exercising rights, fulfilling duties and meeting needs. It was established that the goal of ensuring the safety of a police officer in official activities is a complex and systematic impact on potential and real threats, which will enable the police officer to function successfully in unstable external and internal conditions, as well as the reduction and neutralization of risk factors that directly affect the official and professional preparation. Conclusions were made on the expediency of normatively enshrining the concept of “policemanʼs personal safety” and the system of measures aimed at ensuring personal safety in laws and by-laws, as well as changing verbal constructions, in the part of supplementing them with the word “policeman”, thereby normatively establishing the latterʼs right to safety in in all cases provided for by the legislator.
Особливості вчинення шахрайства в мережі Інтернет в умовах воєнного стану
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Брисковська, О. М.; Bryskovska, O.; Гелемей, М. О.; Helemei, M.
Стаття присвячена важливій та актуальній на сьогодні темі – особливостям вчинення шахрайства в мережі Інтернет в умовах воєнного стану. Розкрита вагомість та значимість розгляду даної теми, яка має виняткові особливості оскільки шахрайські дії вчиняються онлайн під час воєнних дій на території України. Встановлені особливості шахрайства в мережі Інтернет в умовах воєнного стану. Виявлено та запропоновано типізацію основних індикаторів шахрайських повідомлень. Виокремлені найбільш поширені шахрайські схеми під час війни на теперішній час, зокрема шахрайство щодо збору грошей на ЗСУ або на авто для ЗСУ, фейковий збір коштів на лікування дітей які постраждали від збройної агресії рф, фейкове отримання міжнародної допомоги, фейкове перевезення біженців та допомога з житлом, шахрайство щодо надання інформації про місце перебування безвісти зниклих родичів, фейкові повідомлення на кшталт «ваш син потрапив у полон», продаж неіснуючих товарів і послуг у інтернет-крамницях, шахрайство тощо. Встановлені та розкриті основні індикатори шахрайських повідомлень через мережу Інтернет та класифіковано їх на типи, надана характеристика кожному з них. Розглянуті особливості поведінки осіб, які стали жертвами інтернет-шахрайства та впливають на вразливість до таких злочинів. Зроблено висновок про те, що забезпечення безперервної просвітницької роботи, у тому числі через засоби масової інформації, соціальні мережі, серед усіх верств населення з метою своєчасного інформування про нові види шахрайств, видозмінені та удосконалені способи їх вчинення, характерні особливості шахраїв і криміногенні ситуації-пастки, може значно вплинути на зменшення таких кримінальних правопорушень. The article is devoted to an important and relevant topic today – the peculiarities of committing fraud on the Internet in the conditions of martial law. The importance and significance of consideration of this topic, which has exceptional features because fraudulent actions are committed online during hostilities on the territory of Ukraine, is revealed. The features of fraud on the Internet in the conditions of martial law have been established. The typification of the main indicators of fraudulent messages was identified and proposed. The most common fraudulent schemes during the war to date have been singled out, including fraud regarding the collection of money for the Armed Forces or cars for the Armed Forces, fake collection of funds for the treatment of children who suffered from the armed aggression of the Russian Federation, fake receipt of international aid, fake transportation of refugees and assistance with housing, fraud regarding the provision of information about the whereabouts of missing relatives, fake messages such as “your son was captured”, sale of non-existent goods and services in online stores, fraud, etc. The main indicators of fraudulent messages via the Internet have been established and disclosed, and they have been classified into types, and the characteristics of each of them have been given. The characteristics of the behavior of persons who have become victims of Internet fraud and their vulnerability to such crimes are considered. It was concluded that the provision of continuous educational work, including through the mass media, social networks, among all segments of the population in order to timely inform about new types of fraud, modified and improved ways of committing them, characteristic features of fraudsters and criminogenic situations-traps, can significantly affect the reduction of such criminal offenses.
Засади правового регулювання механізмів адміністративного нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування в окремих державах Європейського Союзу та в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Муртіщева, А. О.; Murtishcheva, A.
Стаття присвячена аналізу інституту адміністративного нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування. Цей інститут покликаний забезпечити дотримання законності муніципальною владою, але поряд з цим – встановити чіткі межі втручання державної влади в діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, як гарантію автономії останнього. З цією метою засади адміністративного нагляду закріплені Європейською хартією місцевого самоврядування, як основним міжнародним стандартом країн-членів Ради Європи у відповідній сфері. Водночас практика реалізації муніципального законодавства як в Україні, так і в європейських країнах свідчить, що вибір пошук оптимальної моделі адміністративного нагляду є актуальною задачею для демократичних держав.У статті аналізуються засади нормативно-правового регулювання інституту адміністративного нагляду у таких європейських країнах як Бельгія Литва, Польща, Франція, та Україна. Визначена роль Європейської хартії місцевого самоврядування у регламентації таких засад, окреслені проблеми імплементації положень статті 8 хартії в національне законодавство досліджуваних країн. Зокрема, були охарактеризовані проблеми, виявлені завдяки діяльності моніторингових місій Конгресу місцевих та регіональних влади Ради Європи. У роботі проаналізовані конституційні засади адміністративного нагляду. Проведений аналіз історії становлення та сучасного стану інституту адміністративного нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування в Україні. Попри те, що Україна вважається такою, що імплементувала та реалізовує на практиці стандарти адміністративного нагляду, встановлені Європейською хартією місцевого самовря-дування, визначені недолік цього інституту в Україні. На підставі проведеного дослідження визначено, що Україна може обрати один із наведених шляхів розвитку інституту адміністративного нагляду: пере-гляд компетенції місцевих державних адміністрацій із перетворенням їх у контрольно-наглядові органи або запровадження інституту префекта на зразок деяких європейських держав. Попри те, що в умовах воєнного стану подібні трансформації неможливі, вже зараз є доцільним формування чіткого плану модернізації інституту адміністративного нагляду. The paper analyses the institution of administrative supervision over the activities of local self-government bodies. This institution is designed to ensure that municipal authorities comply with the law, but at the same time– to establish clear limits of interference of the state authorities in the activities of local self-government bodies and officials, as a guarantee of the latter’s autonomy. To this end, the principles of administrative supervision are enshrined in the European Charter of Local Self-Government, as the main international standard of the Council of Europe member states in the relevant area. At the meantime, the practice of municipal legislation implementation both in Ukraine and in European countries shows that the choice of the appropriate model of administrative supervision is an urgent task for democratic states.The article analyses the principles of legal regulation of the administrative supervision institution in such European countries as Belgium, Lithuania, Poland, France, and Ukraine. The author defines the role of the European Charter of Local Self-Government in regulating such principles, outlines the problems of implementing the provisions of Article 8 of the Charter into the national legislation of the countries under study. In particular, the problems identified through the activities of the monitoring missions of the Congress of Local and Regional Authorities of the Council of Europe are described.The article analyses the constitutional basis of administrative supervision. The author analyses the history of formation and the current state of the institution of administrative supervision over the activities of local self-government bodies in Ukraine. Despite the fact that Ukraine is considered to have implemented and is implementing in practice the standards of administrative supervision set out in the European Charter of Local Self-Government, the author identifies the shortcomings of this institution in Ukraine. Based on the study, it is determined that Ukraine can choose one of the following ways to develop the institution of administrative oversight: revision of the competence of local state administrations with their transformation into control and supervisory bodies or introduction of the prefect institution, similar to some European countries. Despite the fact that such transformations are impossible under martial law, it is already advisable to develop a clear plan for the modernisation of the administrative oversight institution.
Поняття та сутність публічного адміністрування боротьби з організованою злочинністю
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Соцький, А. М.; Sotskyi, A.
Стаття присвячена визначенню поняття та сутності публічного адміністрування боротьби з організованою злочинністю на основі вивчення підходів до розуміння таких юридичних термінів як «публічне адміністрування» та «публічне управління», які розглядались науковцями в площині адміністративно-правової діяльності правоохоронних органів. Вказано на небезпеку організованої злочинності для української державності та суспілства, особливо в сучасних умовах. Визначено, сучасні тенденції публічного адміністрування тісно пов’язані із роллю суспільства у впорядкуванні управлінських відносин. Запропоновано розглядати публічне адміністрування боротьби із організованою злочинністю як регламентовану законами та іншими нормативно-правовими актами діяльність відповідних суб’єктів, спрямовану на прийняття та практичну реалізацію адміністративних рішень відповідно до законів та інших нормативно-правових актів з метою сприяння встановлення контролю над організованою злочинністю, її профілактикою, а також над усуненням причин і умов її існування. Доведено, що поняття «публічне адміністрування протидії організованій злочинності» не варто ототожнювати із «публічним управлінням протидії організованій злочинності», тому що перше – це видання положень, регламентів та інших нормативних актів для виконання законів, а останнє – процес реалізації концептуальних ідей та стратегій всіма ключовими учасниками владних повноважень у сфері боротьби із організованою злочинністю. Вказано на необхідність удосконалення законодавчого регулювання адміністративно-правової термінології у сфері боротьби з організованою злочинністю, яке значно підвищить ефективність реалізації покладених завдань перед суб’єктами публічної адміністрації. The article is devoted to defining the concept and essence of public administration of combating organised crime based on concept study of understanding such legal terms as “public administration” and “public management” which are considered by scholars in the plane of administrative and legal activities of law enforcement agencies. The danger of organised crime for Ukrainian statehood and society, especially in modern conditions, is indicated. It is determined that modern trends in public administration are closely related to the role of society. It is proposed to consider the public administration of combating organised crime as the activity of relevant entities regulated by laws and other legal acts, aimed at decision-making and its practical implementation in accordance with laws and other legal acts in order to facilitate control over organised crime, its prevention, as well as elimination of the causes and conditions of its existence. It is proved that the concept of “public administration of combating organised crime” should not be equated with “public management of combating organised crime”, since the former is an issuance of provisions, regulations and other normative acts for the implementation of laws, and the latter is a process of implementation of conceptual ideas and strategies by all key authority participants in the field of combating organised crime. The author points out the need to improve the legislative regulation of administrative and legal terminology in the field of combating organised crime.
Роль штучного інтелекту в судовій інтерпретації права
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кобко-Одарій, В. С.; Kobko-Odarii, V.
Статтю присвячено дослідженню ролі штучного інтелекту у судовому застосуванні права. Дана тема є досить актуальною в наш час, оскільки на теренах вітчизняної науки недостатньо розроблено дане питання. Налічуються праці в яких досліджується саме інтерпритація права, окремо штучний інтелект, а от дуже мало уваги приділяється вивченню ролі інтерпритації права штучним інтелектом у судовій системі. Розробка даної теми надасть змогу більш глибше вивчити феномен інтерпритації права саме штучним інтелектом, що дозволить більш глибше дослідити дане питання, а також збагатить юридичну науку новими ідеями і теоріями. Встановлено, що на сьогоднішній день штучний інтелект все більше імплементується в усі сфери життєдіяльності людини і правова система не є виключенням. Особливо великих оборотів штучний інтелект набирає у зарубіжних країнах, у судових процесах. Проаналізовано, роль штучного інтелекту у судовому тлумаченні права. І запропоновано вважати, що електронний алгоритм може позитивно застосовуватись у судовому процесі, але не може виключити тлумачення норм права саме суддею-людиною. Наведено і проаналізовано як вітчизняну законодавчу базу, так і законодавство Європейського Союзу щодо застосування штучного інтелекту при тлумаченні норм права в цілому. На основі отриманих даних автором було встановлено та наведено перелік як позитивних, так і негативних моментів у процесі судового тлумачення права за допомогою штучного інтелекту. Зазначено, що Україна на сьогоднішній день активно та успішно застосовує електронні алгоритми як у правовій сфері, так й інших сферах життєдіяльності людини. Дійшли висновку, що тлумачення норм права в першу чергу повинно здійснюватись суддею-людиною, а штучний інтелект залучати до більш легких процесів. The article is devoted to the study of the role of artificial intelligence in the judicial application of law. This topic is quite relevant in our time, since this issue is not sufficiently developed in the field of domestic science. There are works in which the interpretation of law itself is studied, artificial intelligence separately, but very little attention is paid to the study of the role of interpretation of law by artificial intelligence in the judicial system. The development of this topic will make it possible to study more deeply the phenomenon of the interpretation of law by artificial intelligence, which will allow more in-depth research into this issue, as well as enrich legal science with new ideas and theories. It has been established that today artificial intelligence is increasingly implemented in all spheres of human activity, and the legal system is no exception. Artificial intelligence is gaining especially high turnover in foreign countries, in court processes. The role of artificial intelligence in judicial interpretation of law is analyzed. And it is proposed to consider that the electronic algorithm can be used positively in the court process, but cannot exclude the interpretation of legal norms by the human judge. Both the domestic legislative framework and the legislation of the European Union regarding the use of artificial intelligence in the interpretation of legal norms as a whole are presented and analyzed. Based on the obtained data, the author identified and listed both positive and negative points in the process of judicial interpretation of law with the help of artificial intelligence. It is noted that today Ukraine actively and successfully applies electronic algorithms both in the legal sphere and in other spheres of human activity. They came to the conclusion that the interpretation of legal norms should primarily be carried out by a human judge, and artificial intelligence should be involved in easier processes.
Окремі історичні аспекти інтервенції держави у сферу виробництва майнових благ і її впливу на свободу підприємницької діяльності приватних товаровиробників (від античності до раннього нового часу)
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Моісеєнко, Ю. М.; Moiseienko, Yu.
Стаття присвячена визначенню окремих особливостей впливу інтервенції держави у сферу виробництва майнових благ на обсяг свободи підприємницької діяльності приватних товаровиробників у історичних рамках від античності до раннього нового часу. Автором розглядаються історичні аспекти інтервенції Римської держави у сферу видобутку корисних копалин, зокрема золота; аналізується характер відносин між державою і бізнесом і впливу держави, ураховуючи її обмежену участь у процесах виробництва майнових благ, на свободу підприємницької діяльності приватних товаровиробників. Встановлюється, що у стародавні часи держава переважно воліла придбавати майно у виробників, а також замовляти роботи і послуги, у осіб, які спеціалізувались на їх виконанні та наданні відповідно, за кошти, набуті в якості податків, а також як військової здобичі у ході війн, аніж виробляти відповідні блага самостійно у необхідному обсязі. Формується висновок, що характер участі Римської держави в економічних процесах виступає прямим свідченням того, що у відповідний історичний період держава переважно підтримувала той рівень свободи підприємницької діяльності приватних товаровиробників, який був визначений ними самим у ході самоорганізаційного розвитку бізнесу. Тобто держава переважно покладалась на бізнес і фактично створювала умови для його розширення, крім деяких випадків обмежень торгівлі, пов’язаних з міждержавними відносинами. Своєю чергою приклад діяльності Британської Ост-Індської компанії у цьому сенсі виступає яскравим свідченням того як держава не лише не обмежувала свободу підприємницької діяльності, а навпаки значно розширювала її і навіть делегувала юридичним особам приватної форми власності свої функції. При цьому це ж виступило прикладом того, як широка свобода підприємницької діяльності однієї юридичної особи, міцно інтегрованої в економіку держави, стало становити загрозу публічним інтересам. The article deals with determination of certain features of influence of state interventions into sphere of material goods production over the volume of freedom of business activity of private product manufacturers within historical frame covered from antiquity to early modern period. The author considers the historical aspects of Roman state intervention into sphere of mining, particularly mining of gold as well as the character of relationships between state and business and influence of state over freedom of business activity of private product manufacturers paying attention to limited state participation in goods production processes. It is determined that in ancient times state mainly willed to acquire goods and to get works and services from manufacturers paying money that had been got as taxes and war booty rather than to produce such goods itself in necessary volume. It is concluded that the character of Roman state’s participation in economic processes is the direct evidence of providing by the state in appropriate historical period such volume of freedom of private product manufacturer’s business activity as it had been determined by themselves during process of self-organizational evolution of business. The state mainly relied on business and established conditions for its development besides some trade restrictions related to inter-state relationships. At the same time as an example the British East-Indian Company activity is the direct evidence of a case when state do not restrict freedom of business activity but vice versa broadly extend it and even delegated the state functions to private legal entity. And at once this is the example of that how dangerous for public interests could be a broad freedom of business activity of legal entity deeply integrated into state economy.
Строки досудового розслідування кримінальних проступків
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Максимовська, С. С.; Maksymovska, S.
У статті встановлено, що досудове розслідування кримінальних проступків повинно бути проведено в строки, встановлені ст. 219 КПК України, із врахуванням особливостей визначених Главою 25 КПК України. Досліджено, що ч. 2 ст. 219 КПК України передбачає загальні строки досудового розслідування злочинів, однак такі строки для кримінальних проступків не встановлені. Водночас, зауважено на існуванні рішень Верховного Суду, у яких суд прийшов до висновку, що кримінальні проступки є менш суспільно небезпечними діяннями порівняно із нетяжкими злочинами, а відтак строк їх досудового розслідування не може перевищувати строку, встановленого для розслідування нетяжких злочинів. З урахуванням такої загальної засади кримінального провадження як розумність строків, класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст. 12 КК України, складності їх розслідування, у статті проаналізовано можливість встановлення для кримінальних проступків, як і для нетяжких злочинів, строку досудового розслідування у дванадцять місяців. Автором зосереджено особливу увагу на порядку продовження строків досудового розслідування кримінальних проступків. Зокрема, проаналізовано необхідність передбачення у КПК України можливості продовження строку досудового розслідування кримінального проступку, до моменту повідомлення особі про підозру, у разі якщо таке не може бути закінчити у дванадцятимісячний строк. Зауважено про необхідність внесення змін до ч. 1 ст. 298-5 КПК України, узгодивши її із положеннями п. 1 ч. 4 ст. 219 КПК України. Зокрема, уточено строки, підстави та порядок продовження строків дізнання. Висловлено власне бачення щодо можливості продовження строків дізнання до двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, у випадку неможливості його закінчення внаслідок особливої складності провадження. The article establishes that a pre-trial investigation of criminal misdemeanors should be conducted within the time limits established by Article 219 of the CPC of Ukraine, with due regard for the specifics provided for in Chapter 25 of the CPC of Ukraine. The author has studied that Part 2 of Article 219 of the CPC of Ukraine that provided the general terms of pre-trial investigation of crimes, but such terms are not provided for criminal misdemeanors. At the same time, the author notes that there are decisions of the Supreme Court in which the court concluded that criminal misdemeanors are less socially dangerous acts compared to non-serious crimes, and therefore the term of their pre-trial investigation may not exceed the term established for the investigation of non-serious crimes. Given such a general principle of criminal proceedings as the reasonableness of terms, the classification of criminal offenses provided for in Article 12 of the Criminal Code of Ukraine, and the complexity of their investigation, the article analyzes the possibility of establishing a twelve-month pre-trial investigation period for criminal misdemeanors, as well as for non-serious crimes. The author focuses on the procedure for extending the pre-trial investigation of criminal misdemeanors. In particular, the author analyzes the need to provide for the possibility of extending the term of pre-trial investigation of a criminal offense in the CPC of Ukraine, until the person is notified of suspicion, if it cannot be completed within twelve months. It is noted that it is necessary to amend part 1 of Article 298-5 of the CPC of Ukraine, harmonizing it with the provisions of paragraph 1 of part 4 of Article 219 of the CPC of Ukraine. In particular, the terms, grounds and procedure for extending the inquiry period were clarified. The author expressed his own view on the possibility of extending the inquiry period up to two months from the date of notification of a person of suspicion of committing a criminal offense.
Евтаназія як складова соматичних прав людини: досвід европейських країн та його значущість для України
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Хажинський, Р. М.; Khazhynskyi, R.
У статті узагальнено досвід європейських країн щодо правового регулювання евтаназії як складової соматичних прав людини та сформовано пропозиції щодо можливостей адаптації європейського досвіду до сучасних умов в Україні. У статті автор розкриває сутність евтаназії як практики навмисного припинення життя людини для усунення її фізичного та психологічного болю і страждання, а також аналізує основні її види за різними класифікаційними критеріями. Визначено значення евтаназії в контексті соматичних прав людини та проаналізовано специфіку її нормативного санкціонування в Україні. Для досягнення мети статті досліджено досвід правового регулювання та практичної реалізації евтаназії в європейських державах, а саме: Нідерландах, Бельгії, Люксембурзі, Іспанії, Австрії, Португалії та Швейцарії. За результатами дослідження автором висловлено пропозицію щодо легалізації евтаназії в Україні шляхом прийняття спеціалізованого нормативно-правового акту «Про евтаназію», в якому варто закріпити непряму активну та пасивну евтаназію, дозволивши її для повнолітніх дієздатних громадян України, які відчувають нестерпні страждання від хвороби, інші фізичні чи психологічні страждання, та вичерпали всі можливості для лікування. Видається, що для реалізації цього процесу, пацієнт повинен звертатися з виваженим, повторним і добровільним письмовим запитом на евтаназію два рази до спеціалізованого закладу. Для підтвердження дотримання окреслених критеріїв, а також відсутності тиску на пацієнта, окрім лікаря пацієнта, інший незалежний лікар, має схвалити запит, а у разі психічного захворювання – додатково психіатр. Після отримання схвалення пацієнт повинен чекати 12 тижнів, щоб обміркувати своє рішення – або два тижні, якщо хвороба активно прогресує та завдає особливо тяжких страждань. Якщо після вказаного періоду людина все ще бажає таким чином закінчити життя, пацієнт, або уповноважена ним особа, здійснює евтаназію із використанням засобів для легкої смерті в межах спеціалізованого закладу, або поза ним. Також вважаємо за доцільне створити Національну контрольно-оцінну комісію для забезпечення дотримання законності під час здійснення досліджуваного процесу. The article summarizes the experience of European countries regarding the legal regulation of euthanasia as a component of somatic human rights and formulates proposals regarding the possibilities of adapting European experience to modern conditions in Ukraine. In the article, the author reveals the essence of euthanasia as the practice of intentionally ending a person’s life to eliminate physical and psychological pain and suffering, and also analyzes its main types according to various classification criteria. The meaning of euthanasia in the context of somatic human rights is determined and the specifics of its regulatory authorization in Ukraine are analyzed. To achieve the goal of the article, the experience of legal regulation and practical implementation of euthanasia in European countries, namely: the Netherlands, Belgium, Luxembourg, Spain, Austria, Portugal, and Switzerland, has been studied. Based on the results of the research, the author made a proposal to legalize euthanasia in Ukraine through the adoption of a specialized legal act “On euthanasia”, in which it is necessary to enshrine indirect active and passive euthanasia, allowing it for adult citizens of Ukraine who are experiencing unbearable suffering from illness, other physical or psychological suffering, and have exhausted all options for treatment. It seems that in order to implement this process, the patient must apply with a balanced, repeated and voluntary written request for euthanasia twice to a specialized institution. In order to confirm compliance with the outlined criteria, as well as the absence of pressure on the patient, in addition to the patient’s doctor, another independent doctor must approve the request, and in the case of a mental illness – additionally a psychiatrist. Once approved, the patient must wait 12 weeks to consider their decision – or two weeks if the disease is actively progressing and causing particularly severe suffering. If, after the specified period, the person still wishes to end his life in this way, the patient, or persons authorized by him, carries out euthanasia with the use of means for easy death within the limits of a specialized institution or outside them. We also consider it expedient to create a National Control and Evaluation Commission to ensure compliance with legality during the implementation of the researched process.
Тенденції розвитку наукових положень та практики у сфері адміністративної юстиції та адміністративного процесуального права
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Булкат, М. С.; Bulkat, M.
Статтю присвячено актуальним тенденціям розвитку наукових положень та практики у сфері адміністративної юстиції та адміністративного процесуального права. Вказано, що методологічними положеннями становлення адміністративної юстиції та адміністративного процесуального права є співвідношення держави та громадянського суспільства, їх дослідження не втрачає актуальності. Визначено, що тримають інтерес питання щодо розуміння адміністративної юстиції у західноєвропейській доктрині. Традиційний попит зберігають питання європеїзації адміністративної юстиції. Надзвичайного значення набуває тенденція розвитку доктрини адміністративного права у форматі розуміння співвідношення вітчизняної адміністративної юстиції (судочинства) та судового права. А також адміністративного процесуального права і перспектив формування адміністративного процедурного права. Актуальність зберігають дослідження поняття «адміністративна юстиція». Визначено, що в практичній площині розуміння адміністративної юстиції в Україні розвивалось у напрямі адміністративного судочинства, значна кількість наукових досліджень у вітчизняній доктрині традиційно була звернена до вивчення поточних питань чинного законодавства. Важливим спрямування наукових пошуків залишається вивчення місця адміністративної юстиції в системі органів судової влади в концепті судової реформи. Не втрачає актуальності обговорення новел кожного етапу судової реформи, хоча науковці вказують на «агресивний динамізм» українського законодавства. На сучасному етапі розвитку адміністративного права розроблено значну кількість навчальної літератури з адміністративного судочинства та адміністративного процесуального права. У вищих школах запроваджені навчальні дисципліни «Адміністративне судочинство», «Адміністративне процесуальне право», «Адміністративний процес». Значний пласт прикладних питань досліджується в адміністративно-процесуальній сфері. На вістрі обговорення залишається розмежування судової юрисдикції. Не втрачають актуальності дослідження електронного судочинства. У цьому контексті набувають актуальності кроссекторальні дослідження щодо безпеки даних. Тенденція вивчення практичних питань діджиталізації судочинства набирає обертів. Традиційно вона отримала крайні позиції обговорення, як і електронне урядування. Науковці обговорюють питання про можливість розуміння електронного судочинства не як форми, а як «нового суб’єкта» здійснення правосуддя. В Україні показав ефективність інститут «зразкових справ», його вивчення продовжується. Окремим блоком актуальних питань залишається медіація. На вістрі обговорення перебуває судочинство, зокрема і адміністративне, під час війни. Новели та процесуальні питання активно вивчаються професійною спільнотою. The article is devoted to current trends in the development of scientific provisions and practice in the field of administrative justice and administrative process law. It is indicated that the methodological provisions of the formation of administrative justice and administrative process law are the relationship between the state and civil society, their research does not lose its relevance. It has been determined that the questions regarding the understanding of administrative justice in the Western European doctrine are of interest. The issue of Europeanization of administrative justice maintains traditional demand. The tendency to develop the doctrine of administrative law in the format of understanding the relationship between domestic administrative justice (judiciary) and judicial law acquires extraordinary importance. As well as administrative process law and prospects for the formation of administrative procedural law. Research on the concept of “administrative justice” remains relevant. It was determined that in the practical sphere, the understanding of administrative justice in Ukraine developed in the direction of administrative justice, a significant amount of scientific research in the national doctrine was traditionally directed to the study of current issues of current legislation. An important direction of scientific research remains the study of the place of administrative justice in the system of judicial authorities in the concept of judicial reform. The discussion of the novelties of each stage of judicial reform does not lose its relevance, although scientists point to the “aggressive dynamism” of Ukrainian legislation. At the current stage of the development of administrative law, a significant amount of educational literature on administrative proceedings and administrative procedural law has been developed. Educational disciplines “Administrative justice”, “Administrative process law”, “Administrative process” have been introduced in higher schools. A significant layer of applied issues is investigated in the administrative and procedural sphere. The demarcation of judicial jurisdiction remains at the forefront of the discussion. Research on electronic justice does not lose its relevance. In this context, cross-sectoral research on data security becomes relevant. The trend of studying practical issues of digitization of the judiciary is gaining momentum. Traditionally, it has received extreme positions in the discussion, as has e-governance. Scientists are discussing the possibility of understanding electronic justice not as a form, but as a “new subject” of the administration of justice. In Ukraine, the institute of “exemplary cases” has shown its effectiveness, its study continues. Mediation remains a separate block of topical issues. At the forefront of the discussion is the judiciary, in particular the administrative one, during the war. Novels and procedural issues are actively studied by the professional community.
Проблеми розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території закордонних дипломатичних установ України (за законодавством Республіки Таджикистан)
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Білічак, О. А.; Bilichak, O.; Павленко, М. В.; Pavlenko, M.
У статті на основі дослідження змісту законодавства України, кримінального процесуального кодексу республіки Таджикистан, міжнародних договорів, учасниками яких є обидві держави, проаналізовано теоретичні проблеми досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на територіях дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном. Визначено правові умови, за яких досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на території закордонної дипломатичної установи, може відбуватися за законодавством країни перебування. Акцентовано увагу на основних проблемах досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених на територіях закордонних дипломатичних установ. Серед них імовірна відсутність досвіду здійснення відповідних процесуальних дій керівниками таких установ, що на практиці перешкоджатиме їх ефективному проведенню та належному закріпленню результатів із дотриманням кримінальної процесуальної форми. З найбільш значними труднощами вони можуть зіштовхнутися при провадженні таких процесуальних дій, як огляд місця події (ст. 237 КПК України) та обшук (ст. 234 КПК України). Привернуто увагу до проблем забезпечення права особи на захист від несправедливого кримінального переслідування під час проведення відповідних слідчих (розшукових) дій. Виявлено основні недоліки національного законодавства, які перешкоджатимуть ефективному застосуванню положень кримінального процесуального кодексу України при розслідуванні злочинів, вчинених на території закордонних дипломатичних установ, серед яких недостатня урегульованість процедури початку кримінального провадження у таких випадках. Актуалізовано проблему здійснення подальших наукових розвідок, з метою напрацювання пропозицій по удосконаленню національного законодавства в сфері діяльності органів кримінального переслідування. Наголошено на необхідності доведення до дипломатичного корпусу України офіційного роз’яснення МЗС України порядку застосування ст.ст. 519–522 КПК України, з метою уникнення довільного їх тлумачення та неоднорідного використання. The article, based on a study of the content of the legislation of Ukraine, the criminal procedural code of the Republic of Tajikistan, international treaties to which both states are parties, analyzes the theoretical problems of pre-trial investigation of criminal offenses committed on the territories of diplomatic missions and consular institutions of Ukraine abroad. The legal conditions under which the pre-trial investigation of criminal offenses committed on the territory of a foreign diplomatic institution can be conducted under the legislation of the host country have been determined. Attention is focused on the main problems of pre-trial investigation of criminal offenses committed on the territories of foreign diplomatic institutions. Among them, there is a probable lack of experience in the implementation of appropriate procedural actions by the heads of such institutions, which in practice will prevent their effective implementation and proper consolidation of results in compliance with the criminal procedural form. They may face the most significant difficulties when conducting such procedural actions as inspection of the scene of the incident (Article 237 of the Criminal Code of Ukraine) and search (Article 234 of the Criminal Code of Ukraine). Attention is drawn to the problems of ensuring a person’s right to protection against unfair criminal prosecution during the relevant investigative (search) actions. The main shortcomings of the national legislation have been identified, which will prevent the effective application of the provisions of the Criminal Procedure Code of Ukraine in the investigation of crimes committed on the territory of foreign diplomatic institutions, including the insufficient regulation of the procedure for initiating criminal proceedings in such cases. The problem of conducting further scientific investigations, with the aim of developing proposals for improving national legislation in the field of activities of criminal prosecution bodies, has been updated. It was emphasized the need to bring to the diplomatic corps of Ukraine an official clarification of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine on the procedure for the application of Art. 519–522 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, in order to avoid their arbitrary interpretation and heterogeneous use.
Роль інституту зразкової справи у забезпеченні єдності судової практики в адміністративному судочинстві
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Цвіркун, Юрій Іванович; Tsvirkun, Yurii; Цвиркун, Юрий Иванович
У статті здійснено аналіз законодавчих норм, які регулюють провадження в зразкових справах в адміністративному судочинстві, за наслідками чого визначено роль інституту зразкової справи у забезпеченні єдності судової практики в адміністративному судочинстві. Звернено увагу, що нові процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України мають приписи, які попередня редакція Кодексу не містила, у зв’язку із цим, відбулися зміни в порядку розгляду та вирішення адміністративних справ, а інститути, які в законодавстві отримали назву «зразкова справа» та «типова справа», можуть стати причинами змін в системі права держави. Підмічено, що інститут «зразкової справи» було введено лише в адміністративний процес, що є однією із відмінностей цього процесу від інших судових процесів. Підкреслюється, що інститут «зразкова справа» впроваджений саме для забезпечення єдності судової практики в адміністративному судочинстві і відіграє в цьому процесі надважливу роль, оскільки за наслідками вирішення такої судової справи ухвалюється рішення, яке, як зафіксував Верховний Суд, набуває ознак прецеденту. Зауважено, що інститут «зразкова справа» як новий правовий механізм адміністративного судочинства породив жваву дискусію серед науковців та практиків щодо введення судового прецеденту в правову систему України та щодо визначення його місця в системі джерел національного права. В підсумку зроблено висновок, що судове рішення за результатами розгляду зразкової справи породжує судовий прецедент. Акцентовано, що таке рішення: 1) призначене для забезпечення єдності судової практики адміністративних судів та до усталеності адміністративної діяльності; 2) служить вказівником для всіх адміністративних судів при розв’язанні типових судових справ та орієнтиром для органів публічної адміністрації в тотожних юридичних ситуаціях. При цьому відмічається, що судові рішення Верховного Суду у зразкових справах мають для судів нижчих інстанцій характер імперативу і повинні ними застосовуватись беззастережно. Відповідний правовий механізм, який введений поки що лише в адміністративному судочинстві, є дієвим інструментом для забезпечення однакового застосування судами норм права. The article analyzes the legislative norms that regulate proceedings in exemplary cases in administrative proceedings, as a result of which the role of the institute of exemplary cases in ensuring the unity of judicial practice in administrative proceedings is determined. Attention has been drawn to the fact that the new procedural norms of the Code of Administrative Procedure of Ukraine have prescriptions that the previous version of the Code did not contain, in connection with this, there have been changes in the procedure for consideration and resolution of administrative cases, and the institutes, which in the legislation received the name “exemplary case” and “typical case” can become the reasons for changes in the legal system of our country. It was noted that the institution of “exemplary case” was introduced only in the administrative process, which is one of the differences of this process from other judicial processes. It is emphasized that the “exemplary case” institution was implemented precisely to ensure the unity of judicial practice in administrative proceedings and plays an extremely important role in this process, since a decision is made based on the consequences of the resolution of such a court case, which, as noted by the Supreme Court, acquires the characteristics of a precedent. It is noted that the “exemplary case” institute as a new legal mechanism of administrative proceedings has given rise to a lively discussion among scientists and practitioners regarding the introduction of judicial precedent into the legal system of Ukraine and the determination of its place in the system of sources of national law. As a result, it was concluded that the court decision based on the results of consideration of the exemplary case creates a court precedent. It is emphasized that this decision: 1) is intended to ensure the unity of judicial practice of administrative courts and to establish administrative activity; 2) serves as a guide for all administrative courts when solving typical court cases and a reference point for public administration bodies in identical legal situations. At the same time, it is noted that the judgments of the Supreme Court in exemplary cases are imperative for lower courts and must be applied unconditionally. The corresponding legal mechanism, which has been introduced so far only in administrative proceedings, is an effective tool for ensuring the uniform application of legal norms by courts.
Попереднє засідання суду в процедурі неспроможності (банкрутства) за правом Англії, Німеччини та Франції
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Поляков, Р. Б.; Poliakov, R.
Ця наукова стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу правового регулювання попереднього засідання за правом Англії, Франції та Німеччини. Актуальність теми обумовлена тим, що попереднє засідання в процедурі банкрутства є одним із необхідних етапів на шляху розв’язання проблеми неплатоспроможності у боржника. На цьому етапі в основному формується пасив боржника. Однак сама процедура проведення попереднього засідання виписана законодавцем не зовсім повно, тож запозичення досвіду правового регулювання попередньо-го засідання за правом Англії, Франції та Німеччини дасть змогу виокремити найбільш вдалі механізми його проведення з метою подальшої імплементації в національне законодавство. Автором обґрунтовано, що поясненням відсутності поняття попереднього засідання в Англії у класичному розумінні буде той факт, що в цій державі конкурсний процес відбувається за іншою моделлю, аніж в Україні. В Англії немає потреби двічі формувати пасив боржника, як це робиться в Україні, у цій країні судом із самого початку відкривається або ліквідаційна процедура (winding-up), або банкрутство у випадку фізичних осіб, що здійснюється без можливості існування класичної процедури санації, а отже, завдяки такій моделі конкурсного процесу затвердження кредиторських вимог має значно меншу необхідність, ніж аналогічний процес в Україні. Виявлено, що процес формування пасиву боржника в Англії є настільки спрощеним та простим в очах законодавця, що, на його думку, необхідності в окремому судовому засіданні із цього приводу може навіть і не бути. Річ у тім, що англійський законодавець передає левову частку роботи конкурсному керуючому, залишаючи за судом скасування чи зменшення боргу саме за зверненням конкурсного керуючого або ж, у випадку відсутності такого звернення, за зверненням кредиторів чи боржника. Таким чином, у цьому випадку, за задумом англійського законодавця, суд потрібно наділити апеляційно-факультативною, а не повноцінно-основною функцією розгляду кредиторських вимог. Виявлено відсутність у французькому праві неспроможності поняття попереднього засідання та аргументовано унікальність такого стану речей, оскільки загалом процедура неспроможності за правом Франції передбачає і санаційні процедури (на відміну від Англії та Німеччини), однак через особливість здійснення зазначених процедур, а саме через їхню «лінійність», необхідність у попередньому засіданні, тобто засіданні, що передує, як в українській процедурі банкрутства, визнанню боржника банкрутом, звичайно, відпадає. Встановлено, що французький законодавець покладає на суд у попередньому засіданні вирішення лише нескладних спорів, що допустимо в умовах обмеженого інструментарію та часового проміжку. При виникненні серйозних питань необхідне більш детальне дослідження, яке буде здійснене у відокремленому провадженні, що є елементом класичного регулювання конкурсного процесу з усталеним історичним розвитком. Виявлено подібну до французької моделі процедури неспроможності ситуацію в Німеччині стосовно відокремленого провадження щодо спорів, які виникають із приводу кредиторських вимог. Обґрунтовано, що суд у попередньому засіданні навіть при відсутності оскарження вимоги іншими учасниками, тобто при мовчазній згоді, все одно має перевірити первинні документи, на яких ґрунтується кредиторська вимога, саме з метою унеможливлення виникнення зловживань. Доведено дотримання німецьким законодавцем принципу всеспільності, або універсальності конкурсного процесу, оскільки наявна його складова, виведена ще Сальгадо де Самоза, – спільне судове провадження (Judicium universale), адже, якщо справа у відокремленому провадженні підпадає під регулювання цивільного судочинства, то розглядатиметься вона в суді, де наявне провадження у справі про банкрутство, і той факт, що існує можливість розгляду такої справи стосовно грошової вимоги в інших судах, які не розглядають справи про банкрутство, у цьому випадку є лише об’єктивною необхідністю з огляду на те, що такі справи підпадатимуть під інші правила судочинства (до прикладу, адміністративного). Запропоновано українському законодавцю запозичити модель регулювання попереднього засідання в Німеччині, оскільки вона включає як безпосередню участь суду при затвердженні вимог, так і можливість повноцінного розгляду справи щодо вирішення спору стосовно грошової вимоги, а також дотримується принципу всеспільності, або універсальності конкурсного процесу, визначаючи виключну юрисдикцію для здійснення відокремленого провадження. This scientific article is devoted to a comparative legal analysis of the legal regulation of the preliminary hearing under the law of England, France and Germany. The actuality of the topic is due to the fact that the preliminary hearing in the bankruptcy procedure is one of the necessary stages on the way to solving the problem of the debtor’s insolvency. At this stage, the debtor’s passive is mainly formed. However, the procedure for holding a preliminary hearing is not fully prescribed by the legislator, so borrowing the experience of legal regulation of the preliminary hearing under the law of England, France and Germany will make it possible to single out the most successful mechanisms for its conduct with the aim of further implementation into national legislation. The author substantiates that the explanation for the absence of the concept of a preliminary hearing in England in the classical sense is the fact that in this country the competitive process takes place under a different model than in Ukraine. In England, there is no need to form the passive of the debtor twice, as it is done in Ukraine, in this country the court from the very beginning opens either a winding-up procedure or a bankruptcy in the case of natural persons, which is carried out without the possibility of the classical rehabilitation procedure, and therefore, thanks to this model of the competitive process, proving of creditor claims is much less necessary than a similar process in Ukraine. It was revealed that the process of forming of the debtor’s passive in England is so simplified and straightforward in the eyes of the legislator that, in his opinion, there may not even be a need for a separate court hearing on this matter. The fact is that the English legislator transfers the lion’s share of the work to the receiver, leaving the cancellation or reduction of the debt to the court at the request of the receiver or, in the absence of such a request, at the request of the creditors or the debtor. Thus, in this case, according to the intention of the English legislator, the court should be given an appellate and optional, rather than a full-fledged, main function of consideration of creditor claims. The absence of the concept of a preliminary hearing in French insolvency law is revealed and the uniqueness of such a state of affairs is argued, since in general the insolvency procedure under French law also includes rehabilitation procedures (in contrast to England and Germany), however, due to the peculiarity of the implementation of these procedures, namely due to their “linearity”, the need for a preliminary hearing, that is, a hearing that precedes, as in the Ukrainian bankruptcy procedure, the recognition of the debtor as a bankrupt, of course, disappears. It has been established that the French legislator entrusts to the court in the preliminary hearing only the resolution of uncomplicated disputes, which is permissible under the conditions of limited tools and time. If serious issues arise, a more detailed investigation is clearly necessary, will be carried out in a separate proceeding, which is an element of the classical regulation of the competitive process with a well-established historical development. A situation similar to the French insolvency procedure model has been identified in Germany with regard to separate proceedings for disputes arising from creditor claims. It is justified that the court in the preliminary hearing, even in the absence of a challenge to the claim by other participants, i.e. in the case of tacit consent, should still check the primary documents on which the creditor’s claim is based, precisely for the purpose of preventing the occurrence of abuses. It has been proven that the German legislator adheres to the principle of community, or the universality of the competitive process, since there is a component of it, which Salgado de Samoza also derived, – joint judicial proceedings (Judicium universale), because if a case in a separate proceeding falls under the regulation of civil proceedings, then it will be considered in court, where a bankruptcy proceedings are conducted, and the fact that there is a possibility of consideration of such a case regarding a monetary claim in other courts that do not consider bankruptcy cases is in this case only an objective necessity in view of the fact that such cases will be subject to other rules of judicial procedure (for example, administrative). Furthermore, it is suggested that the Ukrainian legislator borrow the model of the regulation of the preliminary hearing in Germany, since it includes both the direct participation of the court in the approval of claims, and the possibility of a full consideration of the case concerning the resolution of the dispute regarding the monetary claim, and also adheres to the principle of community, or the universality of the competitive process, determining the exclusive jurisdiction for implementation of separate proceedings.
Праксеологічний погляд на правовий механізм компенсації за пошкоджене або знищене майно внаслідок збройної агресії РФ: частина перша
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Семіног, С. В.; Seminoh, S.
Метою статті є аналіз законодавчого інструментарію щодо компенсації за пошкоджене або знищене майно внаслідок збройної агресії РФ проти України (далі – механізм компенсації) та його застосування у праксеологічному вимірі. Механізм компенсації умовно можна поділити на два етапи. Перший етап передбачає збір, підготовку та подання документів – доказів про пошкоджене або знищене майно. Другий етап окреслює порядок розрахунку розміру компенсації, черговість, способи та джерела її отримання тощо. Тому дослідженню окресленого питання авторкою підготовлено цикл статей. У контексті цієї статті (частина перша) сформульовано два підходи до визначення складових механізму правового регулювання. Один з них відображає правовий вплив на суспільні відносин, який полягає у комплексі правових засобів та юридичних способів. Другий спрямований на реалізацію норм права і передбачає впровадження всіх необхідних елементів правової системи суспільства через певні дії, що реалізується людиною, задля досягнення відповідного результату. З’ясовано, що така складова механізму правового регулювання як реалізація норм права відображає принципи праксеології. Визначено, що спільним для праксеології і правореалізації є встановлені норми, види діяльності та правила практики як способи ефективного досягнення запланованої мети. Доведено, що сутність праксеологічного погляду на механізм компенсації, як методологічний інструмент, характеризується трьома ознаками: сукупністю правових норм; системою практичної раціональної діяльності, що реалізується людиною, і приводить до дієвого результату; інтенціональністю. У статі проаналізовано перший етап механізму компенсації, що стосується підготовки та подання документів. Незавершеність вітчизняного регулювання зазначених відносин виявляється у відсутності цілісного правового механізму, який би визначав послідовний порядок дій з боку отримувачів компенсації. Натомість законодавець надає суб’єктам права значну кількість нормативних актів, які регулюють зазначені питання, та державних і недержавних органів, які мають публічну компетенцію та повноваження щодо ведення інформації про суб’єктів та їх об’єкти пошкодженого або знищеного майна. З праксеологічного погляду існуючий механізм компенсації недостатньо відображає принцип правомірних (легітимних) очікувань (legitimate expectations), значно ускладнює процес правореалізації з боку отримувачів компенсації і потребує довершеності. The purpose of the article is to analyze the legislative instruments on compensation for damaged or destroyed property as a result of the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine (hereinafter – the compensation mechanism) and to apply it in the praxeological dimension. The compensation mechanism can be divided into two stages. The first stage involves the collection, preparation and submission of documents – evidence of damaged or destroyed property. The second stage outlines the procedure for calculating the amount of compensation, the priority, methods and sources of its receipt, etc. Therefore, the author has prepared a series of articles to study this issue. In the context of this article (part one), two approaches to defining the components of the legal regulation mechanism are formulated. One of them reflects legal influence on social relations, which consists in a set of legal means and legal methods. The second approach is aimed at implementing the provisions of law and provides for the introduction of all the necessary elements of the legal system of society through certain actions performed by a person in order to achieve the appropriate result. It is found that such a component of the legal regulation mechanism as the implementation of legal norms reflects the principles of praxeology. It is determined that what is common to praxeology and law implementation is the established norms, activities and rules of practice as ways to effectively achieve the planned goal. It is proved that the essence of the praxeological view of the compensation mechanism as a methodological tool is characterized by three features: a set of legal norms; a system of practical rational activity which is realized by a person and leads to an effective result; and intentionality. The article analyzes the first stage of the compensation mechanism, which concerns the preparation and submission of documents. The incompleteness of the national regulation of these relations is manifested in the absence of a coherent legal mechanism which would determine a consistent procedure for actions by compensation recipients. Instead, the legislator provides the subjects of law with a significant number of regulations governing these issues, as well as state and non-state bodies that have public competence and authority to maintain information about the subjects and their objects of damaged or destroyed property. From a praxeological point of view, the compensation mechanism does not sufficiently reflect the principle of legitimate expectations, significantly complicates the process of enforcement by compensation recipients and requires improvement.
Акти права Європейського Союзу (ACQUIS ЄС) в сфері публічних фінансів та їх імплементація у законодавство України
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кичинська, А. О.; Kychynska, A.
Наукова стаття присвячена дослідженню впливу актів права Європейського Союзу (ACQUIS ЄС) на сферу публічних фінансів в Україні та процесу їх впровадження (імплементації) у національне законодавство. У статті розглянуто структуру та склад актів права ЄС, визначено процес адаптації та імплементації актів права ЄС у національне законодавство України, здійснено оцінку впливу актів права ЄС на функціонування та розвиток публічних фінансів в Україні. Результати дослідження сприятимуть кращому розумінню впливу європейського досвіду на українську систему публічних фінансів, а також визначенню можливих шляхів подальшого розвитку та гармонізації національного законодавства в цій сфері з вимогами Європейського Союзу. Визначено, що мета актів права ЄС полягає в створенні єдиної регуляторної та юридичної системи для країн-членів ЄС, а головні цілі включають: 1.Забезпечення єдності внутрішнього ринку, так як акти права ЄС сприяють вільному руху товарів, послуг, капіталу та осіб всередині єдиного європейського ринку. Це сприяє створенню сприятливого середовища для підприємств і споживачів. 2.Зміцнення прав людини, враховуючи те, що ЄС встановлює норми та стандарти, спрямовані на захист прав людини та громадянських свобод в усіх країнах-членах. 3.Підтримка екологічної сталості, яка реалізується в тому, що акти ЄС включають в себе правила та норми, спрямовані на захист навколишнього середовища та збереження природних ресурсів. 4.Регулювання економічних відносин, адже ЄС регулює фінансовий сектор, конкуренцію, торгівлю, інвестиції і інші економічні аспекти з метою забезпечення стабільності та зростання. 5.Зміцнення політичної та соціальної співпраці, так як ЄС сприяє співпраці між країнами-членами у сферах міжнародних відносин, безпеки, освіти, культури та інших суспільних аспектах. Акти права ЄС служать як інструмент для досягнення цих стратегічних цілей та забезпечення єдності та співпраці між країнами-членами Європейського Союзу, а тому їх імплементація країною-перетендентом на вступ має вкрай велике значення. The scientific article is devoted to the study of the impact of legal acts of the European Union (EU ACQUIS) on the sphere of public finance in Ukraine and the process of their introduction (implementation) into national legislation. The article examines the structure and composition of EU legal acts, defines the process of adaptation and implementation of EU legal acts into the national legislation of Ukraine, evaluates the impact of EU legal acts on the functioning and development of public finances in Ukraine. The results of the study will contribute to a better understanding of the impact of European experience on the Ukrainian public finance system, as well as to the determination of possible ways of further development and harmonization of national legislation in this area with the requirements of the European Union. It was determined that the purpose of EU legal acts is to create a single regulatory and legal system for EU member states, and the main goals include: 1. Ensuring the unity of the internal market, as EU legal acts promote the free movement of goods, services, capital and persons within the single European market. This contributes to the creation of a favorable environment for enterprises and consumers. 2. Strengthening human rights, given that the EU establishes norms and standards aimed at protecting human rights and civil liberties in all member states. 3. Support of environmental sustainability, which is realized in the fact that EU acts include rules and regulations aimed at protecting the environment and preserving natural resources. 4. Regulation of economic relations, because the EU regulates the financial sector, competition, trade, investment and other economic aspects in order to ensure stability and growth. 5. Strengthening political and social cooperation, as the EU promotes cooperation between member countries in the spheres of international relations, security, education, culture and other social aspects. Acts of EU law serve as a tool for achieving these strategic goals and ensuring unity and cooperation between the member states of the European Union, and therefore their implementation by a candidate country for accession is extremely important.
Міжнародний досвід запровадження медіації
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Ізбаш, О. О.; Izbash, O.
У зв’язку з прийняттям Закону України «Про медіацію» від 16 грудня 2021 року актуально розглянути міжнародну практику впровадження інституту медіації задля розуміння цього явища, його подальшого розвитку та вдосконалення у нашій державі. Для досягнення цієї мети використовувались загальнонаукові методи дослідження міжнародно-правових актів (аналіз, аналогія), порівняння досвіду міжнародної спільноти у впровадженні медіації у розгляді спорів (США, ЄС, Японія та ін.). Медіація є поширеним та ефективним способом вирішення різноманітних спорів/конфліктів по всьому світу, а інтелектуальна власність є важливим нематеріальним активом компанії. Найчастіше суперечки щодо прав об’єктів інтелектуальної праці виникають у фармацевтиці, медицині, IT-бізнесі, видавничій справі, культурній сфері. Конфлікти можуть виникати щодо договорів про розпорядження об’єктами інтелектуальної власності (ліцензійні договори та договори про відчуження прав), авторства, спільного створення та використання результатів інтелектуальної праці, бездоговірного використання. Медіація, як позасудовий спосіб вирішення конфліктів, проводиться на умовах конфіденційності за участю нейтрального посередника, який допомагає сторонам дійти примирення. В даному випадку це не тільки можливість уникнути суттєвих фінансових витрат, які зазвичай виникають у зв’язку з судовим розглядом, але й можливість заощадити свій час. У світі практика застосування процедури медіації для вирішення спорів щодо об’єктів інтелектуальної власності має досить давню історію та є популярною. А міжнародний досвід у цій галузі стане корисним для вдосконалення українського законодавства, наближення нашої держави до міжнародних стандартів якості інституту медіації, а з ним і міжнародних стандартів якості регулювання прав інтелектуальної власності загалом. In connection with the adoption of the Law of Ukraine “On Mediation” dated December 16, 2021, it is relevant to consider the international practice of implementing the institution of mediation in order to understand this phenomenon, its further development and improvement in our country. To achieve this goal, general scientific methods of research of international legal acts (analysis, analogy), comparison of the experience of the international community in the implementation of mediation in dispute resolution (USA, EU, Japan, etc.) were used. Mediation is a common and effective way to resolve various disputes/conflicts around the world, and intellectual property is an important intangible asset of a company. Most often, disputes regarding the rights of objects of intellectual work arise in pharmaceuticals, medicine, IT business, publishing, and the cultural sphere. Conflicts may arise regarding agreements on the disposal of intellectual property objects (license agreements and agreements on alienation of rights), authorship, joint creation and use of the results of intellectual work, non-contractual use. Mediation, as an out-of-court method of conflict resolution, is conducted under conditions of confidentiality with the participation of a neutral mediator who helps the parties reach reconciliation. In this case, it is not only an opportunity to avoid significant financial costs that usually arise in connection with court proceedings, but also an opportunity to save time. In the world, the practice of applying the mediation procedure to resolve disputes regarding intellectual property objects has a rather ancient history and is popular. And international experience in this field will be useful for improving Ukrainian legislation, bringing our state closer to international quality standards of the mediation institute, and with it international quality standards of intellectual property rights regulation in general.

Browse

Browsing Випуск № 3 by Issue Date

Results Per Page

Sort Options