2025 рік

Permanent URI for this community

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/50227

Browse

Browsing 2025 рік by Subject "340.131"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Основи правовладдя у науковій творчості Цицерона
    (Видавничий дім «Гельветика», 2025) Кельбя, С. Г.; Kelbia, S.
    У статті аналізується позиція Цицерона стосовно держави як надбання народу, і де народ об’єднаний не лише фізично, але й угодою про право та спільні інтереси. Об’єднання людей походить від природної потреби людей жити разом, оскільки людина уникає самотності і прагне спілкування. При цьому він підкреслював, що народ – це не просто зібрання людей, а спільнота, об’єднана справедливістю та спільними інтересами, керована спільним законом і благом. Розглядаються погляди Цицерона стосовно аналізу трьох форм правління: царська влада, влада оптиматів та демократія з його подальшим висновком про те, що кожен вид держави має свої недоліки і тому неможливо визначити найкращий. У царській владі інші люди відсторонені від прийняття рішень, які залежать виключно від волі правителя. Водночас мислителем обговорювалася тема негативного впливу правління оптиматів на народ через позбавлення його влади та участі в управлінні державою. Показано думку Цицерона про те, що держава, у такому випадку, не може вважатися правильною державою, і влада оптиматів не відповідає інтересам народу або загальному правопорядку. В умовах демократії, Цицерон підкреслював несправедливість рівності, оскільки відсутні сходинки у соціальному статусі. Акцентується, що мислитель ставив у пріоритет сучасну йому римську державу як четвертий тип державного устрою, що об’єднує переваги трьох інших типів. Цей новий тип він трактував як найбільш схвальний через збалансоване поєднання різних елементів та дотримання справедливої міри. Зазначається, що найбільшою проблемою у будь-якій формі влади Цицерон вважав тиранію. Тирана він характеризував як особу, яка прагне влади і пригнічує народ. Аналізується позиція Цицерона стосовно того, що розум, розсудливість, мислення та розважливість – це вищі якості, які панують над усім. Він вважав, що природа світу визначена розумом, а божественний розум керує як богами, так і людьми, закликаючи до добра і уникання зла. Відображено уявлення Цицерона про те, що право визначається природою, а не людьми через рішення чи суди. Закон не може порушувати природний порядок або визначати добро із зла. Цицерон відзначав різницю між небесним законом, що ґрунтується на божественному розумі, і приписами, створеними людиною, які не спроможні скеровувати людей до чесних вчинків. Закон має спрямовувати до блага громадян та держави, підтримувати спокій і щастя людей. The article studies Cicero’s position on the state as the property of the people, and where the people are united not only physically, but also by an agreement on law and common interests. The unification of people comes from the natural need of people to live together, as people avoid loneliness and seek communication. At the same time, he emphasized that a nation is not just a collection of people, but a community united by justice and common interests, governed by a common law and good. The article examines Cicero’s views on the analysis of three forms of government: royalty, government of the optimists and democracy, with his subsequent conclusion that each type of state has its own shortcomings and therefore it is impossible to determine the best. In tsarist power, other people are excluded from making decisions that depend solely on the will of the ruler. At the same time, the thinker reflects on the negative impact of the rule of optimists on the people by depriving them of power and participation in the governance of the state. The author shows Cicero’s opinion that the state in this case cannot be considered a proper state, and the rule of optimists does not meet either the interests of the people or the general principle of the rule of law. In a democracy, Cicero emphasizes the injustice of equality, since there are no steps in social status. It is emphasized that the thinker gives priority to the modern Roman state as the fourth type of state system, which combines the advantages of the other three types. He considers this new type to be the most favorable due to the balanced combination of various elements and the observance of a fair measure. It is noted that Cicero identifies tyranny as the greatest problem in any form of government. He characterizes a tyrant as a person who seeks power and oppresses the people. The author analyzes Cicero’s position that reason, prudence, thinking and prudence are the highest qualities that dominate everything. He believed that the nature of the world is determined by reason, and the divine mind governs both gods and people, calling for good and avoiding evil. Cicero’s idea that law is determined by nature, not by people through decisions or courts, is reflected. The law cannot violate the natural order or determine good from evil. Cicero noted the difference between the heavenly law, based on divine reason, and human-made regulations that are not capable of guiding people to do what is right. The law should aim at the good of citizens and the state, and maintain the peace and happiness of people.