Київський часопис права

Permanent URI for this community

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/37214

Browse

Now showing 1 - 20 of 595

Improvement of the procedure for the trial of criminal proceedings without the participation of the accused in connection with his removal from the courtroom
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Маленко, О. В.; Malenko, O.
У статті автором досліджуються теоретичні та практичні проблеми сучасного стану нормативно-правового регулювання кримінального процесуального інституту судового розгляду кримінального провадження без участі обвинуваченого у зв’язку з його видаленням із залу судового засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. На основі аналізу положень чинного КПК України визначено характерні ознаки відповідного правового поняття та здійснено його відмежування від заочної кримінальної процесуальної форми, хоча й відзначено наявність у них деяких спільних рис. Автором констатовано факт досить поверхневої правової регламентації порядку видалення обвинуваченого із залу судового засідання тимчасово або на весь час судового розгляду й наголошено на значних дискреційних повноваженнях головуючого судді (колегії суддів) при вирішенні відповідного питання, що може призвести до порушення прав та законних інтересів обвинуваченого. Крім того, обґрунтована наявність лише однієї підстави для видалення обвинуваченого із залу судового засідання тимчасово або на весь час судового розгляду – порушення порядку в залі судового засідання, оскільки не підкорення розпорядженням головуючого повністю охоплюється категорією «забезпечення порядку в залі судового засідання». З метою удосконалення нормативно-правового регулювання відповідного кримінального процесуального інституту пропонується доповнити положення чинного КПК України, зокрема щодо можливості перший раз видалити обвинуваченого з зали судового засідання лише тимчасово (до стадії судових дебатів). Наголошено на необхідності встановлення «граничних меж» тимчасового видалення (календарний період, кількість судових засідань тощо). Повторне ж видалення обвинуваченого можливе як тимчасово, так і на весь час судового розгляду за розсудом суду. Запропоновано забезпечити можливість обвинуваченому, якого видалено із зали судового засідання, переглядати відеозапис судових засідань у режимі реального часу (онлайн) або ж у записі з метою повної поінформованості про розгляд відповідного кримінального провадження, що забезпечить наявність додаткових гарантій захисту його прав та законних інтересів у кримінальному провадженні. In the article, the author examines the theoretical and practical problems of the current state of legal regulation of the criminal procedural institution of the trial of criminal proceedings without the participation of the accused in connection with his removal from the courtroom temporarily or for the entire duration of the trial. On the basis of the analysis of the provisions of the current Criminal Procedure Code of Ukraine, the characteristic features of the corresponding legal concept were determined and it was distinguished from the in absentia criminal procedural form, although the presence of some common features was noted. The author stated the fact of a fairly superficial legal regulation of the procedure for removing the accused from the courtroom temporarily or for the entire duration of the trial and emphasized the significant discretionary powers of the presiding judge (college of judges) when deciding the relevant issue, which may lead to a violation of the rights and legitimate interests of the accused. In addition, the presence of only one reason for the removal of the accused from the courtroom temporarily or for the entire duration of the trial is substantiated – violation of order in the courtroom, since disobedience to the order of the presiding judge is fully covered by the category of "maintaining order in the courtroom." In order to improve the legal regulation of the relevant criminal procedural institution, it is proposed to supplement the provisions of the current Criminal Procedure Code of Ukraine, in particular, regarding the possibility to remove the accused from the courtroom for the first time only temporarily (until the stage of court debates). The need to establish "boundaries" of temporary removal (calendar period, number of court hearings, etc.) is emphasized. Repeated removal of the accused is possible both temporarily and for the entire duration of the trial at the discretion of the court. It is proposed to provide an opportunity for the accused, who has been removed from the courtroom, to view the video recording of court sessions online or in the recording in order to fully inform him about the consideration of the relevant criminal proceedings, which will ensure the availability of additional guarantees of protection of his rights and interests in criminal proceedings.
Jus limitis кордонне (прикордонне) право в системі права України: щодо постановки проблеми
(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Крижановський, А. Ф.; Kryzhanovskyi, A.; Матвєєв, О. В.; Matvieiev, O.
Стаття має на меті постановку й обґрунтування назви корпусу правових норм, які регулюють правовий режим державного кордону як кордонного (прикордонного) права, а також дослідження його ознак, які дають підстави для визнання кордонного (прикордонного) права окремою комплексною галуззю права України. Використовувана в сучасних умовах термінологія у сфері охорони державних кордонів (прикордонник, прикордонне законодавство, прикордонні органи тощо), утворена за допомогою кореня «прикордон», отримує відволікаюче непряме смислове навантаження, яке акцентує всі позначувані нею явища як такі, що мають місце «при кордоні». Насправді ж ці процеси локалізуються, здійснюються, проходять саме «на кордоні». У мовах західних сусідів (польська, румунська, чеська, німецька тощо) ця термінологія утворюється від кореня «кордон». За таким же принципом установлено назву органу охорони кордонів Української Народної Республіки – Окремого корпусу кордонної охорони УНР. У статті автори користуються експериментальним терміном «кордонне право». Виходячи за рамки «класичного» підходу до конструювання внутрішньої структури системи права (виділення галузей та інститутів права за предметом і методом правового регулювання), автори вдаються до вже апробованого вітчизняними науковцями використання правового режиму як системоутворюючої категорії щодо спільностей правових норм, які характеризуються багатопредметністю регульованих ними суспільних відносин. Висновок щодо визнання кордонного права комплексною галуззю права України ґрунтується на тому, що у сфері правового регулювання відносин щодо правового статусу й охорони державного кордону утворилася відносно відокремлена спільність правових норм, ядро яких становить Конституція й органічні закони, а також чинне законодавство. Особливої самобутності кордонне право набуває завдяки утвердженню в ньому комплексного правового режиму, який поєднує правові режими кількох галузей права – адміністративного, військового права, міжнародного права та оперативно-розшукової діяльності. The article aims to establish and justify the name of the corps of the legal norms that govern the legal regime of the state border as border law, as well as to study its features, which give grounds for recognition of border law as separate complex branch of the law of Ukraine. The terminology used in modern conditions in the field of protection of state borders (border guard, border legislation, border authorities, etc.) is created with the help of the root “border”, receives the distracting indirect semantic load that emphasizes all the phenomena marked by it as having a place “at the border”. In fact, these processes are localized, carried out, passed precisely “at the border”. In the languages of western neighbours (Polish, Romanian, Czech, German, etc.), this terminology is derived from the root “border”. According to the same principle, the name of the Ukrainian border protection authority was established the name of the border protection body of the Ukrainian People's Republic – separate corps of border protection of the Ukrainian People's Republic. In this article, the authors use the experimental term “border law”. Going beyond the “classical” approach to the design of the internal structure of the law system (allocation of branches and institutions of law on the subject and method of legal regulation), authors resort to the already tested by domestic scientists the use of the legal regime as a system-forming category regarding the commonalities of legal norms, which are characterized by the multidisciplinary public relations regulated by them. The conclusion on the recognition of border law as a complex branch of law of Ukraine is based on the fact that in the field of legal regulation of relations on the legal status and protection of the state border a relatively separate commonality of legal norms was formed, the core of which is the Constitution and organic laws, as well as current legislation. Border law acquires special originality due to the establishment of a comprehensive legal regime in it, which combines the legal regimes of several branches of law – administrative, military law, international law and operational and search activities.
Legal dimensions of the cooperation of Ukraine with international financial organizations
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Ivanova, R.; Іванова, Р. Ю.
This article discusses the legal aspects of Ukraine’s collaboration with various international financial organizations (IFOs) such as the International Monetary Fund, World Bank, and European Bank for Reconstruction and Development (EBRD). Ukraine’s relations with these institutions are based on legal frameworks such as treaties, memorandums of understanding (MOUs), and cooperation agreements. These instruments specify the terms under which financial resources are provided and detail the reciprocal obligations for the achievement of transparency, accountability, and economic reforms.Among the key enabling financial programs are the Extended Fund Facility (EFF) of the IMF and the Development Policy Loan (DPL) initiative of the World Bank. These programs help to resolve Ukraine’s budget deficits, stabilize the exchange rate, and facilitate macroeconomic changes. Further, highlighted is the EBRD’s contribution in funding Ukraine’s infrastructure, energy and governance projects, showing from the aid how they made an impact for economic stability.Understandably, one of the highlights of Ukraine’s collaboration with the IFOs is anti-corruption activities and fiscal cooperation. Of more importance is the financial assistance from the IMF and World Bank, since it forces Ukraine to adopt certain reforms aimed at improved governance and debt management. The setting up of the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine (NABU) displays how transnational legal orders affect the domestic processes and policies of countries.Despite the fact that support provided by foreign organizations is paramount for the recovery of Ukraine’s economy, there are too much skepticism about the public debt value. In this paper, the author analyzes the effect of the foreign aid on Ukraine fiscal balance and the consequences of relying on foreign assistance in the long run. У цій статті розглядаються правові аспекти співпраці України з різними міжнародними фінансовими організаціями (МФО), такими як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Відносини України з цими інституціями базуються на правовій основі, як-от договори, меморандуми про взаєморозуміння (МОВ) та угоди про співпрацю. Ці інструменти визначають умови, на яких надаються фінансові ресурси, і деталізують взаємні зобов’язання щодо досягнення прозорості, підзвітності та економічних реформ. Серед ключових сприятливих фінансових програм – Механізм розширеного фінансування (EFF) МВФ та ініціатива Світового банку Позика на політику розвитку (DPL). Ці програми допомагають вирішити дефіцит бюджету України, стабілізувати обмінний курс і сприяти макроекономічним змінам. Крім того, висвітлюється внесок ЄБРР у фінансування інфраструктурних, енергетичних та управлінських проектів України, показуючи, як ця допомога вплинула на економічну стабільність. Зрозуміло, що одним із акцентів співпраці України з IFO є антикорупційна діяльність та фіскальна співпраця. Більш важливою є фінансова допомога з боку МВФ і Світового банку, оскільки вона змушує Україну проводити певні реформи, спрямовані на покращення державного управління та управління боргом. Створення Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) показує, як транснаціональні правопорядки впливають на внутрішні процеси та політику країн. Незважаючи на те, що підтримка іноземних організацій має першочергове значення для відновлення економіки України, щодо розміру державного боргу є занадто багато скепсису. У цій статті автор аналізує вплив зовнішньої допомоги на фіскальний баланс України та наслідки покладення на зовнішню допомогу в довгостроковій перспективі.
Legal support of artificial intelligence
(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Biehova, T.; Бєгова, Т. І.
This article examines the problems of legal qualification and status of artificial intelligence, analyzes case law and scientific approaches to the interpretation of the legal status of artificial intelligence to determine the model of legal regulation of intellectual property rights to objects created by artificial intelligence. The main directions of introduction of the process of digitalization in the field of artificial intelligence in Ukraine are revealed, attention is focused on the main features of the introduction of artificial intelligence in Ukraine and the world. Possible areas for improving the legal regulation of the status of artificial intelligence in Ukraine are identified, and also the main perspective directions of development of the legislation in the field of artificial intelligence are forecasted. Artificial intelligence has been identified as an object of study in a number of scientific disciplines and is a rather complex technical and philosophical phenomenon, and therefore the definitions proposed in science to define the concept of artificial intelligence are very heterogeneous. Emphasis is also placed on the main characteristics of artificial intelligence: technical (software) nature, ability to self-study in data processing, automated nature of such training, autonomy in decision-making, focus on achieving results that people achieve in the process of their intellectual activity. Given the isolated features that allow to establish the closeness of the nature of artificial intelligence to the nature of the computer program, given the dynamic and continuous development of artificial intelligence and the inadmissibility of this definition due to an exhaustive list of technologies that can lead to excessive narrowing of the term and lead to the need for its constant revision, as well as given the requirement for technological neutrality of regulatory definitions, we propose for legal purposes to define the concept of "artificial intelligence" as a computer program based on – algorithms of data analysis and algorithms of formation on the basis of such analysis of algorithms of autonomous decision-making for achievement of the certain purpose. We consider it inexpedient for the purposes of legal regulation to classify artificial intelligence into weak and strong, because the only thing that distinguishes these scientifically defined types of artificial intelligence is the functional content, which is not important in this case to determine the legal status of artificial intelligence. У цій статті досліджено проблеми правової кваліфікації та статусу штучного інтелекту, проаналізовано судову практику і наукові підходи до тлумачення правового статусу штучного інтелекту задля визначення моделі правового регулювання права інтелектуальної власності на об’єкти, створені штучним інтелектом. Розкрито основні напрямки запровадження процесу діджиталізації у сфері обігу штучного інтелекту в Україні, акцентовано увагу на основних особливостях введення в обіг штучного інтелекту в Україні і світі. Визначено можливі напрямки вдосконалення правового регулювання статусу штучного інтелекту в Україні, а також спрогнозовано основні перспективні напрямки розвитку законодавства у сфері штучного інтелекту. Визначено штучний інтелект як об’єкт дослідження низки наукових дисциплін, який є досить складним технічним і філософським явищем, а тому пропоновані в науці дефініції щодо визначення поняття «штучний інтелект» є дуже неоднорідними. Крім того, акцентовано увагу на таких основних характерних ознаках штучного інтелекту: технічний (програмний) характер; здатність до самонавчання під час оброблення даних; автоматизований характер такого навчання; автономність у прийнятті рішень; орієнтованість на досягнення результатів, які людина досягає під час своєї інтелектуальної діяльності. З огляду на виокремлені ознаки, які дозволяють установити близькість природи штучного інтелекту до природи комп’ютерної програми, з огляду на динамічний і безперервний розвиток явища штучного інтелекту і неприпустимість через це визначення такого поняття через вичерпний перелік технологій роботи, що може призвести до надмірного звуження терміну та необхідності його постійного перегляду, а також з огляду на вимогу до технологічної нейтральності нормативних дефініцій, ми пропонуємо в цілях правового регулювання визначити поняття «штучний інтелект» як комп’ютерну програму, в основі якої знаходяться алгоритми аналізу даних та алгоритми формування на основі такого аналізу алгоритмів автономного прийняття рішень задля досягнення визначеної мети. З метою правового регулювання ми вважаємо недоцільною класифікацію штучного інтелекту на слабкий і сильний, адже єдине, що відрізняє ці науково визначені види штучного інтелекту, – це функціональна наповненість, яка не є у цьому випадку важливою для визначення правового статусу штучного інтелекту.
Methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Batiuk, O.; Батюк, О. В.; Novykova, O.; Новикова, О. О.
In the provisions of the scientific article, the authors conduct a scientific study and formulate scientific theoretical provisions in the field of forensic science on the concept of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security, its sources, techniques, special methods, forms and purposes of application of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security. On this basis, the authors propose to fix in the theoretical provisions of the science of forensics such a definition as the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security, to form the subject matter of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security, to determine in what aspects the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security is considered, its theoretical and practical significance, types, forms, levels, subjects and objects of the methodology of forensic prevention of crimes against the foundations of national security and to characterise the features of forensic prevention of crimes against the foundations of national security. The authors define that the subject of forensic prevention of crimes in general and against national security in particular is scientific provisions and practical recommendations on technical and forensic means, techniques and methods of detecting, recording and investigating criminogenic circumstances, tactical methods and means of their most effective detection and elimination, as well as prevention and suppression of crimes and forensic methods or systems of techniques for detecting and eliminating the causes and conditions of crime, as well as suppression and prevention of crime. As a conclusion, the authors propose to adopt the Law of Ukraine “On Prevention of Criminal Offences”, which would contain general directions, forms, methods of preventive activities in relation to criminal offences, define the range of participants in these activities, their legal status, scope of activity, and criteria for assessing the effectiveness of work. This law will become a procedurally enshrined “tools” for the prevention of crimes in general and crimes against the foundations of national security in particular. У положеннях наукової статті авторами проводиться наукове дослідження та формуються наукові теоретичні положення в галузі криміналістики що поняття методики криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, її джерел, прийомів, спеціальних методів, форм та цілей застосування методики криміналістичної профілактики злочинів, проти основ національної безпеки. На цій основі авторами пропонується закріпити в теоретичних положеннях науки криміналістики таке визначення, як методика криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, сформувати предмет методики криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, визначити в яких аспектах розглядається методика криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки її значення теоретичне та практичне, види, форми, рівні, суб’єктів та об’єкти методики криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, тактику здійснюваних заходів криміналістичної профілактики злочинів проти основ національної безпеки, та охарактеризувати особливості криміналістичного попередження злочинів проти основ національної безпеки. Автори визначають, що предметом криміналістичної профілактики злочинів загалом та проти національної безпеки зокрема, є наукові положення та практичні рекомендації про техніко- криміналістичні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації та дослідження криміногенних обставин, тактичні прийоми і засоби їх найбільш ефективного виявлення й усунення, а також запобігання і припинення злочинів та криміналістичні методи або системи прийомів виявлення та усунення причин і умов скоєння злочинів, а також припинення і попередження злочинів. Як висновок автори пропонують прийняти Закон України «Про профілактику кримінальних правопорушень», який містив би загальні напрямки, форми, методи профілактичної діяльності щодо кримінальних правопорушень, визначав би коло учасників цієї діяльності, їхній правовий статус, сферу діяльності, критерії оцінки ефективності роботи. Цей закон стане процесуально закріпленим «інструментарієм» профілактики злочинів загалом та злочинів проти основ національної безпеки зокрема.
Military personnel and their criminal responsibility for violating therules of use and storage of military property
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Lavronov, R.; Лаврьонов, Р. П
This scientific article is devoted to a detailed consideration of the issue of criminal liability of military personnel for violating the rules of use and storage of military property. The study includes an analysis of normative acts and doctrinal approaches regulating this problem, with the aim of clarifying their impact on the modern military sphere. In today’s world, where global challenges and threats are becoming more and more unpredictable, the role of military personnel acquires special importance. They are faced with the task of ensuring the security and defense of the country, which often requires the effective and responsible use of military assets. However, military personnel, like any other members of society, can jeopardize the effectiveness of their functions due to violations of the rules of use and careless storage of military property. This can lead to serious consequences, including the loss of valuable resources, security breaches and undermining of public trust in the military. Taking into account the above-mentioned circumstances, the relevance of the study of the criminal liability of military personnel in the context of their interaction with military property acquires special importance. The responsible and legitimate use of military resources is an important factor in ensuring the effectiveness and stability of national security. This article examines the normative and doctrinal aspects of the criminal liability of military personnel, revealing their importance and influence on the functioning of military structures. The research is aimed at improving the system of military property management and increasing the level of responsibility of the military for its use and storage. Ця наукова стаття присвячена детальному аналізу проблем кримінальної відповідальності військовослужбовців за порушення правил користування та зберігання військового майна, що є важливим аспектом забезпечення дисципліни та ефективності військових структур. У статті досліджуються мотиваційні чинники, які сприяють таким порушенням, включаючи недостатній рівень свідомості військовослужбовців, відсутність належного виховного впливу та прогалин у системах внутрішнього контролю. Встановлено, що основними причинами порушень є низька якість управління військовим майном, недостатній рівень професійної підготовки персоналу та відсутність механізмів превентивного контролю. Аналіз існуючих дисциплінарних процедур виявив їхню недостатню ефективність, що зумовлено неузгодженістю нормативно-правової бази, неоднозначністю санкцій та відсутністю дієвих механізмів моніторингу виконання дисциплінарних рішень. Значна увага приділена міжнародному досвіду регулювання використання військового майна, особливо у контексті участі збройних сил у миротворчих операціях. Підкреслено необхідність гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами для підвищення ефективності контролю. Запропоновано низку конкретних заходів для покращення систем управління та підвищення дисципліни серед військовослужбовців, включаючи впровадження строгих механізмів моніторингу, регулярне проведення тренінгів з підвищення правової обізнаності, модернізацію системи обліку та зберігання майна. Особливий акцент зроблено на формуванні культури відповідальності та свідомості в армійських структурах через створення мотиваційних програм. У підсумку, результати дослідження можуть бути використані як основа для подальшого вдосконалення нормативної бази та практичних заходів з метою підвищення рівня дисципліни, ефективності управління військовим майном і запобігання правопорушенням у військових структурах. Стаття має на меті сприяти системним змінам у підходах до забезпечення дисципліни та ефективності у військовій сфері.
Synergy of administrative, juridical, and institutional policiesfor successful implementation of transborder cooperationin higher education in Ukraine
(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Voroniatnikov, O. O.; Воронятников, О. О.; Kostiuk, T. O.; Костюк, Т. О.
Due to the fact that Ukraine is at the same time the country of origin, destination and transit of migrants, the territory of various scales, characters and vectors migratory flows, it appears difficult to ensure the overall sound State regulation in the field of migration. The solution requires a comprehensive and systematic approach. Among all the factors influencing the public administration of migration processes, its legal background, the issue of the impact of university education on the attraction of foreign capital (in various forms) for the progress of the nation is of the highest interest in this survey. The academic publishing on public administration traditionally emphasizes the theories or mechanisms of management and governance. Significant part of the researchers is considering topical issues by sectors of the public administration system. But nowadays societal development needs multilevel solution with engagement of different fields providing a synergy on administrative, managerial and institutional potential of the State. Equally, sound public administration in one field will boost some other fields and it underlines the necessity of adequate qualification, competences and experience of the policymakers and public administrators. Indeed, in the given paper we provide analysis of interdependence of the migration and educational processes with close consideration of common impact on the development of other sectors of societal life. It is proven that there is a causal link between the educational processes, lawmaking and public administration activity in framework of the migration monitoring and governance. The synergy of the state bodies’ efforts shapes its image, attractiveness for foreigners and, thus, the economic growth. Thus, the cross-disciplinary analysis of a complex set of forces led to the fact that adequate migration policy is needed in order to ensure effectiveness of the internationalization policy, to revive national economics, to preserve the managerial potential of the State. Через те, що Україна одночасно є країною походження, призначення та транзиту мігрантів, територією різного масштабу, характером та переносом міграційних потоків, представляється важким забезпечити загальне надійне державне регулювання у сфері міграції. Рішення вимагає комплексного та систематичного підходу. Серед усіх факторів, що впливають на державне управління міграційними процесами, головним є його правове підґрунтя. Питання впливу університетської освіти на залучення іноземного капіталу (у різних формах) для прогресу нації представляє найбільший інтерес у цьому опитуванні. В академічних публікаціях про державне управління традиційно наголошується на теоріях або механізмах управління та управління. Значна частина дослідників розглядає актуальні питання за секторами системи державного управління. Але в наш час суспільний розвиток потребує багаторівневого вирішення із залученням різних галузей, що забезпечують синергію адміністративного, управлінського та інституційного потенціалу держави. Подібним чином надійне державне управління в одній галузі сприятиме підвищенню деяких інших галузей, і це підкреслює необхідність належної кваліфікації, компетенції та досвіду політиків та державних адміністраторів. Справді, у цій роботі ми проводимо аналіз взаємозалежності міграційних та освітніх процесів з пильним розглядом спільного впливу на розвиток інших секторів суспільного життя. Доведено, що існує причинно-наслідковий зв'язок між освітніми процесами, законотворчістю та діяльністю державного управління в рамках моніторингу та управління міграцією. Синергія зусиль державних органів формує їх імідж, привабливість для іноземців і, отже, економічне зростання. Таким чином, міждисциплінарний аналіз складної сукупності сил призвів до того, що необхідна адекватна міграційна політика для забезпечення ефективності політики інтернаціоналізації, відродження національної економіки, збереження управлінського потенціалу держави.
Адаптація нормативно-правових актів у сфері науково та науково-технічної діяльності в системі Міністерства оборони України в умовах воєнного стану
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Корнієнко, В. О.; Korniienko, V.; Каптан, М. В.; Kaptan, M.
Наукова і науково-технічна діяльність України опинилася в нових реаліях функціонування та постали такі питання, які до сьогодні ніхто не вирішував. Війна негативно впливає на організацію науково-дослідного процесу, це зумовлює потребу в гнучкій трансформації діяльності та правового регулювання у сфері науково-технічної діяльності на період дії воєнного стану. Сформовані засади інституційно-правового регулювання сфери освіти та науки на період дії воєнного стану здійснюються в межах і відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 № 389-VIII [1], Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/202210, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, а також згідно з іншими нормативно-правовими актами України, адаптації та внесення змін до керівних документів, які регулюють наукову та науково-технічну діяльність в системі Міністерства оборони України. Організація та здійснення наукової діяльності в Україні здійснюється відповідно до цілої низки нормативно-правових актів. Законодавство України у сфері наукової діяльності базується на Конституції України, стаття 54 якої гарантує громадянам свободу наукової, технічної та інших видів творчої діяльності, захист інтелектуальної власності, авторських прав. Стаття 116 зобов’язує Кабінет Міністрів України забезпечувати здійснення економічної політики у сфері освіти, науки і культури. Згідно з пунктом 4 цієї ж статті Кабмін розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного і культурного розвитку України. Системний аналіз нормативно-правових актів, згідно яких організовується і проводиться ННТД в системі Міністерства оборони України та Збройних Силах України, свідчить про те, що більшість із них відповідають вимогам сьогодення і не потребують ґрунтовного доопрацювання, навіть за умов дії воєнного стану в державі. Разом з тим є такі, що втратили актуальність, та/або не відповідають вимогам часу – в умовах воєнного стану в Україні, а їх змістовне наповнення потребує доопрацювання, та/або внесення відповідних доповнень та низки змін. Основною причиною щодо зазначеного, є відсутність у деяких із них відображення питань стосовно особливостей організації та здійснення ННТД в системі Міністерства оборони України в умовах особливого періоду та воєнного стану в державі. The scientific and scientific and technical activity of Ukraine found itself in new realities of functioning, and such questions arose that no one had solved until today. The war has a negative impact on the organization of the scientific and research process, this causes the need for flexible transformation of activities and legal regulation in the field of scientific and technical activities during the period of martial law. The established principles of institutional and legal regulation of the sphere of education and science during the period of martial law are carried out within the limits and in accordance with the Law of Ukraine “On the Legal Regime of Martial Law” dated 05.12.2015 № 389-VIII [1], the Decree of the President of Ukraine “On the Introduction of Martial Law in Ukraine” dated 24.02.2022 № 64/202210, approved by the Law of Ukraine dated 24.02.2022 № 2102-IX, as well as in accordance with other normative legal acts of Ukraine, adaptation and amendments to the governing documents regulating scientific and scientific and technical activity in the system of the Ministry of Defense of Ukraine. The organization and implementation of scientific activities in Ukraine is carried out in accordance with a number of regulatory and legal acts. The legislation of Ukraine in the field of scientific activity is based on the Constitution of Ukraine, Article 54 of which guarantees citizens freedom of scientific, technical and other types of creative activity, protection of intellectual property, copyright. Article 116 obliges the Cabinet of Ministers of Ukraine to ensure the implementation of economic policy in the sphere of education, science and culture. According to paragraph 4 of the same article, the Cabinet of Ministers develops and implements national programs of economic, scientific, technical and cultural development of Ukraine. A systematic analysis of the normative legal acts, according to which the NNTD is organized and conducted in the system of the Ministry of Defense of Ukraine and the Armed Forces of Ukraine, shows that most of them meet the requirements of today and do not require thorough revision, even under the conditions of martial law in the state. At the same time, there are those that have lost their relevance and/or do not meet the requirements of the time – in the conditions of the martial law in Ukraine, and their content needs to be revised and/or appropriate additions and a number of changes must be made. The main reason for the aforementioned is the lack of some of them reflecting on the specifics of the organization and implementation of NNTD in the system of the Ministry of Defense of Ukraine in the conditions of a special period and the state of war in the state.
Адміністративно-правове забезпечення національної безпеки
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Левківська, В. М.; Levkivska, V.
У статті пропонується визначення адміністративно-правового забезпечення національної безпеки, розглядаються його особливості у сучасних умовах. Встановлено, що правове забезпечення національної безпеки у широкому сенсі охоплює всю сукупність соціально-правових елементів і весь процес вироблення юридично значущих заходів (засобів, прийомів, способів) та використання їх у практичній діяльності суб’єктів права щодо впливу на предмет юридичного регулювання для досягнення фактичних результатів у практиці захисту та охорони національної безпеки держави. Обгрунтовано, що адміністративно-правове забезпечення національної безпеки це діяльність уповноважених суб’єктів, що здійснюється у рамках єдиної державної політики у сфері забезпечення національної безпеки спрямовану на формування адміністративно-правової основи забезпечення національної безпеки, на закріплення у ній системи адміністративно-правових засобів (адміністративно-правових норм, правовідносин, індивідуальних розпоряджень та ін.), за допомогою яких досягається результативний, нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони, розвитку відповідно до суспільних потреб забезпечення національної безпеки країни, створення та підтримки необхідного рівня захищеності об’єктів безпеки держави. Встановлено, що національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави від зовнішніх та внутрішніх загроз, що досягається застосуванням системи заходів політичного, економічного, організаційного, правового, військового, ідеологічного та іншого характеру, адекватних загрозам життєво важливим інтересам особистості, суспільства та держави, що забезпечує їх стійкий прогресивний розвиток. Автор приходить до висновку, що забезпечення національної безпеки, безпеки особистості, громадської безпеки та охорона громадського порядку мають здійснюватися в процесі єдиної діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування і насамперед адміністративно-наглядової. The article proposes a definition of administrative and legal provision of national security, considers its features in modern conditions. It has been established that the legal provision of national security in a broad sense covers the entire set of social and legal elements and the entire process of developing legally significant measures (means, techniques, methods) and their use in the practical activities of legal subjects in relation to the impact on the subject of legal regulation to achieve actual results in the practice of protection and protection of national security of the state. It is well-founded that the administrative-legal provision of national security is the activity of authorized subjects, which is carried out within the framework of a unified state policy in the field of national security, aimed at forming the administrative-legal basis for national security, and establishing a system of administrative-legal means (administratively – legal norms, legal relations, individual orders, etc.), with the help of which an effective, normative and organizational influence on social relations is achieved with the aim of their regulation, protection, development in accordance with the social needs of ensuring the national security of the country, creating and maintaining the necessary level of security about objects of state security. It has been established that national security is the protection of the vital interests of the individual, society and the state from external and internal threats, which is achieved by applying a system of measures of a political, economic, organizational, legal, military, ideological and other nature, adequate to threats to the vital interests of the individual and society and the state, which ensures their sustainable progressive development. The author comes to the conclusion that the provision of national security, personal security, public security and protection of public order should be carried out in the process of the unified activity of state authorities, local selfgovernment bodies and, above all, administrative and supervisory.
Адміністративно-правове регулювання гемблінгової діяльності в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Бовкунов, В.; Bovkunov, V.
Гральна діяльність є складною та багатогранною сферою, яка потребує ефективного адміністративно-правового регулювання. Легалізація гемблінгу в Україні стала одним із кроків, спрямованих на підвищення прозорості ринку та забезпечення наповнення державного бюджету. Однак, із впровадженням нового законодавства виникає низка проблем, пов’язаних із контролем за дотриманням правових норм, запобіганням нелегальній діяльності та забезпеченням прав громадян. Особливістю українського регулювання гральної діяльності є поєднання міжнародних стандартів із національною специфікою. Законодавство враховує необхідність мінімізації негативних соціальних наслідків, таких як лудоманія, та сприяє створенню умов для відповідальної гри. Державні органи, зокрема Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, отримали чітко окреслені повноваження, але на практиці стикаються з низкою викликів, що зумовлює потребу в удосконаленні адміністративних механізмів. Незважаючи на значний прогрес у легалізації та регулюванні гемблінгу, система потребує ефективного контролю та динамічного оновлення. Необхідно запроваджувати сучасні цифрові інструменти моніторингу, забезпечувати доступ до актуальних даних для аналізу ризиків та розробляти механізми для швидкого реагування на порушення. Особлива увага приділяється створенню умов для прозорої звітності операторів азартних ігор. Адміністративно-правове регулювання гральної діяльності має враховувати як економічні, так і соціальні аспекти. Важливо забезпечити захист прав учасників ринку, включаючи операторів та споживачів, а також сприяти формуванню довіри до системи регулювання. Гармонізація національного законодавства з європейськими стандартами є ключовим напрямом розвитку цієї сфери. Таким чином, дослідження проблем адміністративно-правового регулювання гральної діяльності має вагоме значення як для забезпечення ефективності правозастосування, так і для розвитку прозорого та відповідального ринку азартних ігор. Удосконалення механізмів регулювання дозволить досягти балансу між економічними інтересами держави та соціальною безпекою суспільства. Gambling activities are a complex and multifaceted domain that necessitates effective administrative and legal regulation. The legalization of gambling in Ukraine has become one of the steps aimed at enhancing market transparency and ensuring the generation of revenue for the state budget. However, the implementation of new legislation has led to the emergence of several issues, such as monitoring compliance with legal norms, combating illegal activities, and safeguarding the rights of citizens. A particular characteristic of Ukraine’s regulation of gambling is the combination of international standards with the specific features of national regulation. The legislation emphasizes the need to minimize negative social consequences, such as gambling addiction, while fostering conditions for responsible gaming. State bodies, notably the Commission for the Regulation of Gambling and Lotteries, have been vested with clearly defined powers. However, in practice, these bodies encounter a range of challenges, which underlines the need for further refinement of administrative mechanisms. Although significant progress has been made in legalizing and regulating gambling, the system requires effective oversight and continuous improvement. It is necessary to introduce advanced digital tools for monitoring, ensure access to up-to-date data for risk assessment, and develop mechanisms for prompt responses to violations. Special attention should be paid to establishing conditions for transparent reporting by gambling operators, which is a crucial aspect of maintaining trust within the sector. The administrative and legal regulation of gambling activities must balance economic and social dimensions. It is critical to ensure the protection of the rights of market participants, including both operators and consumers, while also contributing to building trust in the regulatory framework. A vital direction for further development involves aligning national legislation with European standards, as this promotes greater stability and predictability in the sector. Therefore, the study of issues related to the administrative and legal regulation of gambling activities is of substantial importance both for ensuring the effectiveness of law enforcement practices and for fostering the development of a transparent and responsible gambling market. Enhancing regulatory mechanisms will enable the achievement of a balanced approach, accommodating the economic interests of the state while ensuring the social safety of the population.
Адміністративно-правове регулювання отримання тимчасового захисту особами з України, які не можуть повернутися в країну та були змушені виїхати через збройний конфлікт з країною-агресором в Республіку Чорногорія
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia
В даній науковій статті розглянуто особливості адміністративно-правове регулювання отримання тимчасового захисту особами з України, які не можуть повернутися в країну та були змушені виїхати через збройний конфлікт з країною-агресором в Республіку Чорногорія. Здійснено розмежування понять «біженець» та «вимушено переміщена особа». Акцентовано увагу на особливостях правового регулювання даного статусу. Порядок отримання тимчасового захисту особами з України, які не можуть повернутися в країну та були змушені виїхати через збройний конфлікт з країною-агресором в Республіку Чорногорія включає наступні стадії: І. Подача документів. Особи з України, які бажають отримати статус тимчасового захисту повинні звернутися до МУПу (місцеве управління поліції) для подачі пакету документів та здійснення інших засвідчувальних дій. До пакету документів включено: 1. Заповнення заяви від особи-заявника. 2. Фото особи заявника та ксерокс паспорта. Акцентовано увагу, що усі особи старше 18 років подають заявку індивідуально, батьки додатково звертаються для дітей до 18 років. У разі наявності у заявника малолітніх та/чи неповнолітніх дітей такі заяви заповнює один з батьків чи законний представник. На заяві в кінці біля підпису власноруч робиться надпис з зазначенням рівня спорідненості (наприклад, мати, законний представник). Особа, яка отримала тимчасовий захист має право на: 1) дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження); 2) доступ до роботи (вимоги очікування 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця в цьому випадку не має); 3) доступ до освіти. Діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування; 4) забезпечення житлом (заселення у центр чи надання засобів для проживання); 5) доступ до соціального забезпечення; 6) доступ до медичного обслуговування; 7) право на відповідну інформацію про тимчасовий захист; 8) можливість отримати статус біженця у майбутньому; 9) можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент. This scientific article considers the peculiarities of administrative and legal regulation of obtaining temporary protection for persons from Ukraine who cannot return to the country and were forced to leave due to the armed conflict with the aggressor country in the Republic of Montenegro. A distinction is made between the concepts of "refugee" and "forcibly displaced person". Emphasis is placed on the peculiarities of the legal regulation of this status. The procedure for obtaining temporary protection for persons from Ukraine who cannot return to the country and were forced to leave due to an armed conflict with the aggressor country in the Republic of Montenegro includes the following stages: I. Submission of documents. Persons from Ukraine who wish to obtain the status of temporary protection must apply to the MUP (local police department) to submit a package of documents and perform other certification actions. The package of documents includes: 1. Completion of the application from the applicant. 2. Photograph of the applicant's identity and photocopy of passport. It is emphasized that all persons over 18 years of age apply individually, parents additionally apply for children under 18 years of age. If the applicant has minor and / or minor children, such applications are filled in by one of the parents or the legal representative. The statement at the end of the signature is handwritten with an indication indicating the level of kinship (eg, mother, legal representative). A person who has received temporary protection has the right to: 1) a residence permit for the period of temporary protection (for 1 year with the possibility of extension); 2) access to work (there is no requirement to wait 6 months in contrast to obtaining refugee status in this case); 3) access to education. Children under the age of 18 have the right to study in educational institutions at the level of the citizens of the host country; 4) provision of housing (settlement in the center or provision of means of subsistence); 5) access to social security; 6) access to medical care; 7) the right to relevant information on temporary protection; 8) the opportunity to obtain refugee status in the future; 9) the opportunity to return to the country of citizenship at any time.
Адміністративно-правове регулювання поводження з побутовими відходами в особливих умовах
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Замрига, Артур Вікторович; Zamryha, Artur; Черненко, О. В.; Chernenko, O.
Розкрито питання адміністративно-правове регулювання поводження з побутовими відходами в особливих умовах. Авторами визначено, що існує проблема перевищення обсягів побутових відходів та необхідність їх сортування до чого призвело зростання обсягів побутових відходів. Основними причинами цього явища є: 1) зростання споживання, адже, з підвищенням рівня життя зростає споживання товарів та послуг, що призводить до збільшення кількості відходів. Багато товарів мають короткий термін служби, що сприяє швидкому утворенню відходів; 2) у багатьох регіонах наявна недостатня кількість сміттєзвалищ і станцій для збору відходів, що призводить до їх накопичення на територіях, а також до забруднення навколишнього середовища; 3) відсутність ефективних політик поводження з побутовими відходами. Мова йде про відсутність чіткої політики у сфері управління відходами, що ускладнює контроль за їх утворенням і утилізацією. Невиконання законодавства може призвести до негативних наслідків для екології та здоров’я населення; 4) необхідність проведення інформаційної політики щодо сортування побутових відходів. Зазначено, що сортування побутових відходів є одним з найефективніших способів вирішення проблеми їх перевищення. Основні переваги цього процесу включають: – зменшення обсягу відходів (сортування дозволяє відокремлювати перероблювані матеріали (папір, скло, пластик, метал) від неперероблюваних, що зменшує обсяги сміття, яке потрапляє на звалища); – економія ресурсів (переробка вторинних сировин дозволяє зменшити потребу у видобутку нових природних ресурсів, знижуючи негативний вплив на навколишнє середовище та економлячи енергію); – поліпшення екологічної ситуації (сприяє зменшенню забруднення довкілля, оскільки зменшує кількість відходів, що потрапляють на звалища, і знижує викиди шкідливих речовин); – залучення громадськості (сортування побутових відходів може стимулювати громадську активність і відповідальність, адже участь населення в цьому процесі формує культуру екологічної свідомості); – створення робочих місць (розвиток інфраструктури для збору та переробки вторинних сировин створює нові робочі місця в секторі екологічних послуг). Втім, нажаль, в Україні питання сортування побутових відходів не набуло такої масової підтримки організації. Головними негативними чинниками, на нашу думку, стали: 1) відсутність інфраструктури; 2) недостатня обізнаність населення; 3) відсутність культури поводження з побутовими відходами; 4) низька мотивація для населення; 5) неузгодженість законодавства; 6) відсутність ефективних механізмів збору та переробки; 7) обмежені фінансові ресурси. The issue of administrative and legal regulation of household waste management in special conditions is revealed. The authors determined that there is a problem of exceeding the volume of household waste and the need to sort it, which led to the increase in the volume of household waste. The main reasons for this phenomenon are: 1) the growth of consumption, after all, as the standard of living increases, the consumption of goods and services increases, which leads to an increase in the amount of waste. Many products have a short lifespan, which contributes to the rapid generation of waste; 2) in many regions, there is an insufficient number of landfills and waste collection stations, which leads to their accumulation in the territories, as well as to environmental pollution; 3) lack of effective household waste management policies. We are talking about the lack of a clear policy in the field of waste management, which makes it difficult to control their generation and disposal. Failure to comply with the legislation can lead to negative consequences for the environment and public health; 4) the need to carry out an information policy on the sorting of household waste. It is noted that the sorting of household waste is one of the most effective ways to solve the problem of its excess. The main advantages of this process include: – reducing the amount of waste (sorting allows you to separate recyclable materials (paper, glass, plastic, metal) from non-recyclable ones, which reduces the amount of garbage that ends up in landfills); – saving resources (processing of secondary raw materials allows to reduce the need for extraction of new natural resources, reducing the negative impact on the environment and saving energy); – improvement of the ecological situation (contributes to the reduction of environmental pollution, as it reduces the amount of waste that ends up in landfills and reduces emissions of harmful substances); – involvement of the public (sorting of household waste can stimulate public activity and responsibility, because public participation in this process forms a culture of environmental awareness); – creation of jobs (the development of infrastructure for the collection and processing of secondary raw materials creates new jobs in the sector of environmental services). However, unfortunately, in Ukraine, the issue of household waste sorting has not gained such mass support of the organization. In our opinion, the main negative factors were: 1) lack of infrastructure; 2) insufficient awareness of the population; 3) lack of a culture of household waste management; 4) low motivation for the population; 5) inconsistency of legislation; 6) lack of effective collection and recycling mechanisms; 7) limited financial resources.
Адміністративно-правовий механізм запобігання корупції в оборонному секторі
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Тимошенко, В. А.; Tymoshenko, V.; Карпенко, М. І.; Karpenko, M.; Котляренко, О. П.; Kotliarenko, O.
Корупція в оборонному секторі особливо небезпечна, тому що на цю сферу загалом припадає значна частина бюджету. Тим більше в період дії воєнного стану. Наслідки корупції в оборонному секторі можуть призвести до небезпеки, регіональної нестабільності та неспроможності держави вчасно реагувати на зовнішню небезпеку. Дана наукова стаття присвячена питанню адміністративно-правового механізму запобігання корупції в оборонному секторі. Авторами статті здійснено аналіз доктринальних визначень в сфері правових механізмів запобігання корупції. Авторами здійснено огляд норм Закону України «Про запобігання корупції» в частині діючих інструментів попередження корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень. Зокрема, обмеження щодо: використання службових повноважень, одержання подарунків, одержання неправомірної вигоди, сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, спільної роботи близьких осіб, тощо. В тому числі, авторами звернено увагу на такий інструмент запобігання корупції як фінансовий контроль та його актуальне нормативне врегулювання. Проведено огляд змін до чинного законодавства України в частині електронного декларування – Закон України No 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» – стосовно осіб, які відносяться до оборонного сектору. Авторами акцентовано увагу на новелах в законодавстві, що стосується подання фінансової звітності, враховуючи наявний воєнний стан в нашій державі. Автори статті прийшли до висновку, що основною метою функціонування адміністративно-правового механізму запобігання корупції є забезпечення превентивної функції як одного із напрямів державно-правової політики держави в сфері запобігання корупції. Corruption in the defense sector is particularly dangerous because this area generally accounts for a large part of the budget. Especially during the period of martial law. The consequences of corruption in the defense sector can lead to danger, regional instability and the inability of the state to respond to external threats in a timely manner. This scientific article is devoted to the issue of the administrative and legal mechanism for preventing corruption in the defense sector. The authors of the article carried out an analysis of doctrinal definitions in the field of legal mechanisms for the prevention of corruption. The authors reviewed the norms of the Law of Ukraine “On Prevention of Corruption” in terms of the existing tools for preventing corruption and corruption-related offenses. In particular, restrictions on: use of official powers, receiving gifts, receiving illegitimate benefits, co-operation and combination with other types of activities, joint work of relatives, etc. In particular, the authors drew attention to such a tool for preventing corruption as financial control and its current normative regulation. A review of changes to the current legislation of Ukraine in the area of electronic declaration was carried out – Law of Ukraine No. 3384-IX “On Amendments to Certain Laws of Ukraine on Defining the Procedure for Submission of Declarations by Persons Authorized to Perform the Functions of the State or Local Self-Government in Martial Law” – in relation to persons, which refer to the defense sector. The authors focused attention on novelties in the legislation related to the submission of financial statements, taking into account the current state of war in our country. The authors of the article concluded that the main purpose of the functioning of the administrative-legal mechanism for the prevention of corruption is to ensure the preventive function as one of the directions of the state’s legal policy in the field of corruption prevention.
Адміністративно-правовий режим воєнного стану як комплексний інструмент публічного адміністрування забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян та прав і законних інтересів фізичних осіб в умовах російсько-української війни
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Махмурова-Дишлюк, О. П.; Makhmurova-Dyshliuk, O.
В статті розкрито зміст адміністративно-правового режиму воєнного стану як комплексного інструменту публічного адміністрування забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян та прав і законних інтересів фізичних осіб в умовах російсько-української війни. Доведено, що це посилена особлива форма, імперативно-владного характеру правового регулювання суспільних відносин, що встановлюються для створення належних умов Збройним силам України, іншим силам безпеки і оборони для відбиття повномасштабного вторгнення та звільнення тимчасово окупованих територій, а також захисту прав свобод та законних інтересів громадян, які постраждали він російського агресора, шляхом надання адміністративним органам спеціальних та додаткових повноважень та встановлення певних обмежень для приватних осіб. Узагальнено, що в теорії адміністративного права України для потреб публічно адміністрування мирного часу інститут адміністративно-правових режим є важливим, однак не головним, проте, в умовах режиму воєнного стану він також стає головним. Актуалізовано, що це самостійний комплексний інструмент публічного адміністрування адміністративних органів та інститут адміністративного права, що передбачає втілення в підзаконну правотворчість, правозастосування та правоохоронну діяльність адміністративних та інших дій, спрямованих на виконання мети і завдань правового режиму воєнного стану визначеного Законом від 12.05.2015р. No 389-VIII. Це система норм адміністративного права, які встановлюють особливі повноваження для адміністративних органів та певні чітко прописані Конституцією та Законом України від 12.05.2015р. No 389-VIII обмеження для громадян. З’ясовано, що зміст адміністративно-правового режиму воєнного стану це процес реалізації у формі адміністративних процедур забезпечення відсічі збройній агресії, звільнення тимчасово окупованих територій, захисту національних інтересів і цінностей України, захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів приватних юридичних осіб. The article reveals the content of the administrative-legal regime of martial law as a comprehensive tool of public administration to ensure the rights, freedoms and legitimate interests of citizens and the rights and legitimate interests of individuals in the conditions of the Russian-Ukrainian war. It has been proven that this is a reinforced special form of the imperative-powerful nature of the legal regulation of social relations, which is established to create appropriate conditions for the Armed Forces of Ukraine, other security and defense forces to repel a full-scale invasion and release temporarily occupied territories, as well as to protect rights, freedoms and legitimate interests citizens who suffered from the Russian aggressor, by granting administrative bodies special and additional powers and establishing certain restrictions for private individuals. In general, in the theory of administrative law of Ukraine, for the needs of public administration in peacetime, the institution of the administrative-legal regime is important, but not the main one, however, in the conditions of the martial law regime, it also becomes the main one. It has been updated that this is an independent comprehensive instrument of public administration of administrative bodies and an institute of administrative law, which provides for the implementation of administrative and other actions aimed at fulfilling the goals and objectives of the legal regime of martial law defined by the Law of May 12, 2015, in sub-legal law-making, law enforcement and law enforcement activities. No.389-VIII. This is a system of norms of administrative law, which establish special powers for administrative bodies and certain ones are clearly prescribed by the Constitution and the Law of Ukraine dated 05.12.2015. No.389-VIII restrictions for citizens. It was found that the content of the administrative-legal regime of martial law is the process of implementation in the form of administrative procedures to ensure the repulsion of armed aggression, the liberation of temporarily occupied territories, the protection of the national interests and values of Ukraine, the protection of the rights, freedoms and interests of natural persons, the rights, and interests of private legal entities persons.
Адміністративно-правовий статус волонтера у період дії воєнного стану в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Горінов, П. В.; Horinov, P.
Стаття є дослідженням адміністративно-правового статусу волонтера у період дії воєнного стану в Україні. Зокрема, було з’ясовано, що початок російсько-української війни став своєрідним підґрунтям для суспільного піднесення населення України. Особливістю волонтерського руху під час подій Революції гідності, початку російсько-української війни – стала самоорганізація певної частини населення, основна мета яких полягала в тому, щоб допомогти учасникам Революції гідності, військовим і добровольцям. Волонтерська діяльність є добровільною, соціально спрямованою, неприбутковою діяльністю, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги. Визначено, що важливим правовим аспектом волонтерства є те, що така діяльність викликає довіру населення. Таким чином, вона допомагає державі виконувати функції, що покладені на неї. Варто зазначити, що основна мотивація волонтерів ґрунтується саме на тому, що вони відчувають громадянський обов’язок перед власним народом, бійцями, крім того, вони відчувають моральний обов’язок перед людьми, які безпосередньо беруть участь у бойових діях. Волонтерська діяльність регулюється Законом України «Про волонтерську діяльність». Узагальнено, що на сьогоднішній день, в умовах повномасштабної війни, що розпочала російська федерація проти України, волонтери щодня докладають зусилля, аби допомогти тим громадянам, які мають у цьому потребу. Основними принципами волонтерської діяльності є: законність, гуманність, рівність, добровільність, безоплатність, неприбутковість. Можемо стверджувати, що на сьогоднішній день, волонтери замінили деякі державні структури. Вони стають своєрідною впливовою силою, з якою слід рахуватись певним державним структурам. Попри це, в сучасних реаліях є незначні проблеми, що виникли між волонтерами, органами державної влади та суспільством, що стосується зокрема комунікації, взаємної співпраці та формуванні подальшої стратегії. Досвід волонтерів та їх діяльності є досить цінною та важливою при формуванні державної політики у сферах, що стосуються національної безпеки, гуманітарного та соціального забезпечення тощо. The article is a study of the administrative and legal status of a volunteer during the period of martial law in Ukraine. In particular, it was found that the beginning of the Russian-Ukrainian war became a kind of basis for the social upliftment of the population of Ukraine. A feature of the volunteer movement during the events of the Revolution of Dignity and the beginning of the Russian-Ukrainian war, was the self-organization of a certain part of the population, the main purpose of which was to help the participants of the Revolution of Dignity, the military, and volunteers. Volunteer activity is a voluntary, socially oriented, non-profit activity carried out by volunteers through the provision of volunteer assistance. It was determined that an important legal aspect of volunteering is that volunteering generates trust in the population. Thus, it helps the state to perform the functions assigned to it. It is worth noting that the main motivation of volunteers is based precisely on the fact that they feel a civic duty to their own people, the soldiers, in addition, they feel a moral duty to people who are directly involved in hostilities. Volunteer activity in Ukraine is regulated by the Law of Ukraine "On Volunteer Activity". It is summarized that today, in the conditions of a full-scale war launched by the Russian Federation against Ukraine, volunteers make every effort to help those citizens who need it. The main principles of volunteer activity are legality, humanity, equality, voluntariness, non-payment, and non-profit. We can claim that to date, volunteers have replaced some state structures. They become a kind of influential force with which certain state structures should be reckoned. Despite this, in modern realities there are minor problems that have arisen between volunteers, state authorities and society, which in particular relate to communication, mutual cooperation and the formation of further strategy. The experience of volunteers and their activities is quite valuable and important in the formation of state policy in areas related to national security, humanitarian and social security, etc.
Адміністративно-правові гарантії забезпечення особистої безпеки поліцейських
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Співак, М. В.; Spivak, M.
Метою статті є наукове осмислення поняття та системи адміністративно-правових гарантій забезпечення безпеки поліцейського. Актуальність дослідження зумовлена реальними проблемами професійної безпеки поліцейського, яка на сучасному етапі розвитку суспільства характеризується гострими взаємопов’язаними суперечностями – між вимогами щодо забезпечення безпеки професійного середовища як чинника соціально-політичної та національної безпеки і реальним станом функціонування професійної сфери, що не забезпечує такої безпеки. Розглянуто і проаналізовано підхід до особистої безпеки поліцейського у основних нормативно-правових актах. Визначені правові проблеми гарантії особистої безпеки. Наведена статистика та конкретні функції безпеки: аналіз, прогнозування, з’ясування причин, попередження, зниження, послаблення, нейтралізація, припинення, локалізація, протидія усунення загроз, що виникають у процесі здійснення службової діяльності поліцейського. Сфокусовано увагу на множинності визначень поняття «безпека поліцейського» у працях вчених і його відсутність у нормативній площині. Визначено, що право поліцейського на безпеку – це право на такі умови життєдіяльності, при яких існує дієва система гарантій, що забезпечує практичну можливість реалізації прав, виконання обов’язків та задоволення потреб. Встановлено, що метою забезпечення безпеки поліцейського у службовій діяльності є комплексний і системний вплив на потенційні та реальні загрози, що дасть можливість поліцейському успішно функціонувати в нестабільних зовнішніх та внутрішніх умовах, а також зниження та нейтралізація ризик-факторів, що безпосередньо впливають на службово-професійну підготовку. Зроблені висновки про доцільність нормативного закріплення поняття «особиста безпека поліцейського» та системи заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки в законах та підзаконних актах, а також зміни словесних конструкцій, у частині доповнення їх словом «поліцейський» таким чином нормативно закріпивши право останнього на безпеку в усих випадках передбачених законодавцем. The purpose of the article is a scientific understanding of the concept and system of administrative and legal guarantees of ensuring the safety of a police officer. The relevance of the study is determined by the real problems of the professional safety of the policeman, which at the current stage of the development of society is characterized by sharp interrelated contradictions – between the requirements for ensuring the safety of the professional environment as a factor of socio-political and national security and the real state of functioning of the professional sphere, which does not provide such safety. The approach to the personal safety of police officers in the main normative legal acts was considered and analyzed. Identified legal problems of the guarantee of personal safety. The article provides statistics and specific security functions: analysis, forecasting, finding out the causes, prevention, reduction, weakening, neutralization, termination, localization, countermeasures, elimination of threats that arise in the course of the police officerʼs official activities. Attention is focused on the multiplicity of definitions of the concept of “policeman’s safety” in the works of scientists and its absence in the normative plane. It was determined that the police officerʼs right to safety is the right to living conditions in which there is an effective system of guarantees, which ensures the practical possibility of exercising rights, fulfilling duties and meeting needs. It was established that the goal of ensuring the safety of a police officer in official activities is a complex and systematic impact on potential and real threats, which will enable the police officer to function successfully in unstable external and internal conditions, as well as the reduction and neutralization of risk factors that directly affect the official and professional preparation. Conclusions were made on the expediency of normatively enshrining the concept of “policemanʼs personal safety” and the system of measures aimed at ensuring personal safety in laws and by-laws, as well as changing verbal constructions, in the part of supplementing them with the word “policeman”, thereby normatively establishing the latterʼs right to safety in in all cases provided for by the legislator.
Адміністративно-правові засади становлення публічної служби в Україні: ретроспективний аналіз
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Россіхін, В. В.; Rossikhin, V.; Россіхіна, Г. В.; Rossikhina, H.; Хабарова, Т. В.; Khabarova, T.; Надобко, С. В.; Nadobko, S.
Наукова стаття присвячена дослідженню та комплексному аналізу становлення адміністративно-правових засад публічної служби в Україні за допомогою синтезу методів та засобів ретроспективного аналізу. Аргументовано показано, що питання становлення та розвитку публічної служби в Україні, як і в будь-якій іншій державі, неможливо розглядати у відриві від хоча б найбільш загальної характеристики основних етапів формування, власне, самої державності. Головною причиною виникнення публічної служби став процес затвердження централізованої держави, який розгорнувся на тлі досить складного зовнішньополітичного становища країни, адже попри велику територію, слабкість товарно-грошових зв’язків, господарської роз’єднаності окремих частин держави, потреба у здійсненні організуючої діяльності існувала постійно. Історико-правові джерела свідчать, проте що, як особливий вид діяльності, заснований на правових нормах, публічна служба не виділялась, а була представлена як державна служба, що сформувалася на території України надзвичайно давно. Діючі норми позитивного права визначали її як службу, яку мала нести кожна «служива» людина. Зі зміною юридичного становища служивого стану зазнавав зміни й характер служби, яка уособлювалась як виконання обов’язку на благо правителя, а дещо згодом й особливою сферою професійної діяльності. В контексті зародження української державності, звернуто увагу на той факт, що необхідність реалізації державного примусу й окремих функцій продержавних утворень зумовили становлення державної служби. Очевидно, що сутність державного устрою та ладу кожного із таких утворень, які існували на українських землях, визначали зміст та спрямованість діяльності органів публічної влади та осіб, які виконували такі функції. Процес становлення якісно-нової, професійної та цілеспрямованої державної служби охоплює досить тривалий проміжок часу та зумовлений особливостями кожного етапу історико-правового етапу становлення української державності. The scientific article is devoted to the research and comprehensive analysis of the formation of the administrative and legal foundations of the public service in Ukraine using the synthesis of retrospective analysis methods and tools. It is argued that the question of the formation and development of the public service in Ukraine, as well as in any other state, cannot be considered in isolation from at least the most general characteristics of the main stages of the formation of statehood itself. The main reason for the emergence of the public service was the process of approving a centralized state, which unfolded against the background of a rather complicated foreign policy situation of the country, because despite the large territory, the weakness of commodity and money ties, the economic disunity of certain parts of the state, the need for organizing activities constantly existed. Historical and legal sources testify, however, that public service was not distinguished as a special type of activity based on legal norms but was presented as a state service that was formed on the territory of Ukraine a very long time ago. Current norms of positive law defined it as a service that every “serving” person had to carry. With the change in the legal status of the civil service, the character of the service also underwent changes, which was embodied as the fulfillment of a duty for the benefit of the ruler, and somewhat later as a special field of professional activity. In the context of the emergence of Ukrainian statehood, attention was drawn to the fact that the need to implement state coercion and certain functions of pro-state organizations led to the formation of the civil service. It is obvious that the essence of the state system and order of each such entity that existed on Ukrainian lands determined the content and direction of the activities of public authorities and persons who performed such functions. The process of forming a qualitatively new, professional, and purposeful civil service covers a rather long period of time and is determined by the peculiarities of each stage of the historical and legal stage of the formation of Ukrainian statehood.
Адміністративно-правові заходи щодо подолання загроз енергетичній безпеці у сферах електроенергетики та ядерної енергетики
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Цибка, А. А.; Tsybka, A.
Ця стаття присвячена комплексному аналізу адміністративно-правових заходів, що застосовуються державою в умовах воєнного стану з метою подолання загроз енергетичній безпеці в галузях електроенергетики та ядерної енергетики. У межах роботи використовуються різні методи дослідження, зокрема формально-правовий аналіз нормативно-правових актів, формально-догматичний метод для виявлення змісту правового регулювання енергетичної безпеки в електроенергетичній галузі та галузі ядерної енергетики, а також системний метод для розгляду конкретних адміністративно-правових заходів у ширшому контексті енергетичної безпеки України. Визначено, що наявні загрози, зокрема, масовані ракетні обстріли та атаки безпілотників на енергетичну інфраструктуру створюють серйозні виклики для стабільності енергосистеми, що вимагає оперативного адміністративно-правового реагування. Проаналізовано ключові законодавчі зміни, прийняті для регулювання ринку електричної енергії, підтримки ринку електроенергії, підвищення ефективності використання ядерної енергії та захист критичної інфраструктури. Висвітлено роль суб’єктів господарювання, які набувають особливого адміністративно-правового статусу в умовах воєнного стану, та механізми їхньої відповідальності. Підкреслюється важливість взаємодії державних органів, суб’єктів господарювання та громадян у забезпеченні енергетичної безпеки країни, а також наголошується на ролі адміністративно-правових методів переконання та інформування населення. Автор акцентує увагу на необхідності вдосконалення механізмів управління енергетичним ринком, зокрема децентралізації енергетичної системи, лібералізації ринку електроенергії, перегляду граничних цін відповідно до європейських стандартів. Окремо розглянуто перспективи розвитку ядерної енергетики як ключового елемента енергетичної безпеки країни. Висновки статті вказують на необхідність подальшого вдосконалення адміністративно-правових заходів та стимулювання розвитку децентралізованої енергетики, що сприятиме підвищенню стійкості енергосистеми України. This article is devoted to a comprehensive analysis of the administrative and legal measures undertaken by the state under martial law to address threats to energy security in the electricity and nuclear energy sectors. The study employs various research methods, including formal legal analysis of regulatory acts, the formaldogmatic method to determine the content of legal regulation of energy security in the electricity and nuclear energy sectors, and the systematic method to examine specific administrative and legal measures within the broader context of Ukraine’s energy security. It has been established that existing threats, such as massive missile and drone attacks on energy infrastructure, pose serious challenges to the stability of the energy system, requiring timely administrative and legal responses. Key legislative changes aimed at regulating the electricity market, supporting the energy market, enhancing the efficiency in the use of nuclear energy, and protecting critical infrastructure are analyzed. The role of business entities, which acquire a special administrative and legal status under martial law, and the mechanisms of their accountability are highlighted. The importance of interaction between state authorities, business entities, and citizens in ensuring the country’s energy security is emphasized, along with the role of administrative and legal methods of persuasion and public awareness. The author focuses on the need to improve energy market management mechanisms, including decentralizing the energy system, liberalizing the electricity market, and revising price caps in line with European standards. The prospects for developing nuclear energy as a key element of the country’s energy security are also examined. The article’s conclusions underscore the necessity of further enhancing administrative and legal measures and promoting the development of decentralized energy systems, which will contribute to strengthening Ukraine’s energy system’s resilience.
Адміністративно-процедурна форма утворення об’єднань співвласників багатоквартирного будинку
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Колпаков, А. В.; Kolpakov, A.
У статті пропонується для обговорення авторське бачення на сутність і зміст процедурності в організації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Безпосереднім предметом дослідження постала адміністративно-процедурна форма утворення таких об’єднань, зокрема, її визнання, структура і система. Метою статті є отримання нових знань про властивості, характеристики, якості і ознаки процедурної форми утворення об’єднань співвласників багатоквартирного будинку. Методологія дослідження гармонізована з принциповим положенням, відповідно до якого застосування того чи іншого методу не можна звести до єдиної формули, а конкретні дослідницькі технології (процедури аналізу, порівняння, систематики, періодизації тощо) варіюють в залежності від характеру предмета дослідження і його мети. Автор аналізує сутність і значення процедурних форм, як інструментів удосконалення моделей і наукових конструкцій у сфері публічного адміністрування. Він зазначає, що на первісних етапах формування адміністративно-процесуальних і адміністративно-процедурних знань чітке розмежування між процесуальною і процедурною формами не відслідковується. Втім, у дослідженнях того часу було сформульовано два важливих судження про таку форму: а) як необхідну умову належного функціонування будь-яких адміністративних правовідносин і б) як юридичний запобіжник необмеженого адміністративного розсуду. Згодом вони набрали доктринального змісту і отримали розвиток у сучасних адміністративно-правових дослідженнях. Особливу увагу приділено Законам України: а) «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022, який врегулював відносини органів публічної влади з фізичними та юридичними особами; б) «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001, який регламентував створення і функціонування таких об’єднань. Пі підставі аналізу теоретичних здобутків, нормативного матеріалу і досвіду діяльності об’єднань, запропоновано під процедурною формою утворення ОСББ розуміти нормативно встановлений порядок організаційно-юридичної діяльності уповноважених суб’єктів, спрямований на досягнення інституційно-правового результату – утворення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Визначено основні властивості процедурної форми, включаючи її структуру, послідовність операцій, внутрішню організацію, темпоральні властивості та системність. Сформульовані загальні обґрунтування щодо доречності формування адміністративно-процедурної доктрини. The article proposes for discussion the author’s vision of the essence and content of procedurality in the organization of associations of owners of residential and non-residential premises in a multi-apartment building, the protection of their rights, and the fulfillment of their obligations regarding the joint maintenance of the multi-apartment building. The immediate subject of the study is the administrative-procedural form of the formation of such associations, in particular, its recognition, structure, and system. The purpose of the article is to gain new knowledge about the properties, characteristics, qualities, and features of the procedural form of the formation of associations of co-owners of a multi-apartment building. The research methodology is harmonized with the principle according to which the application of a particular method cannot be reduced to a single formula, and specific research technologies (procedures of analysis, comparison, systematization, periodization, etc.) vary depending on the nature of the subject of research and its purpose. The author analyzes the essence and significance of procedural forms as tools for improving models and scientific constructions in the field of public administration. He notes that at the initial stages of the formation of administrative-procedural and administrative-procedural knowledge, a clear distinction between procedural and procedural forms is not traced. However, in the studies of that time, two important judgments about such a form were formulated: a) as a necessary condition for the proper functioning of any administrative legal relations and b) as a legal safeguard against unlimited administrative discretion. Subsequently, they acquired doctrinal content and developed in modern administrative-legal studies. Special attention is paid to the Laws of Ukraine: a) “On Administrative Procedure” dated 17.02.2022, which regulated the relations of public authorities with individuals and legal entities; b) “On Associations of Co-owners of Multi-apartment Buildings” dated 29.11.2001, which regulated the creation and functioning of such associations. Based on the analysis of theoretical achievements, normative material, and the experience of the activities of associations, it is proposed to understand the procedural form of the formation of associations of co-owners of multi-apartment buildings as a normatively established order of organizational and legal activities of authorized subjects aimed at achieving an institutional-legal result – the formation of an association of co-owners of a multi-apartment building. The main properties of the procedural form are defined, including its structure, sequence of operations, internal organization, temporal properties, and systematization. General justifications regarding the appropriateness of the formation of the administrative-procedural doctrine are formulated.
Акти права Європейського Союзу (ACQUIS ЄС) в сфері публічних фінансів та їх імплементація у законодавство України
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кичинська, А. О.; Kychynska, A.
Наукова стаття присвячена дослідженню впливу актів права Європейського Союзу (ACQUIS ЄС) на сферу публічних фінансів в Україні та процесу їх впровадження (імплементації) у національне законодавство. У статті розглянуто структуру та склад актів права ЄС, визначено процес адаптації та імплементації актів права ЄС у національне законодавство України, здійснено оцінку впливу актів права ЄС на функціонування та розвиток публічних фінансів в Україні. Результати дослідження сприятимуть кращому розумінню впливу європейського досвіду на українську систему публічних фінансів, а також визначенню можливих шляхів подальшого розвитку та гармонізації національного законодавства в цій сфері з вимогами Європейського Союзу. Визначено, що мета актів права ЄС полягає в створенні єдиної регуляторної та юридичної системи для країн-членів ЄС, а головні цілі включають: 1.Забезпечення єдності внутрішнього ринку, так як акти права ЄС сприяють вільному руху товарів, послуг, капіталу та осіб всередині єдиного європейського ринку. Це сприяє створенню сприятливого середовища для підприємств і споживачів. 2.Зміцнення прав людини, враховуючи те, що ЄС встановлює норми та стандарти, спрямовані на захист прав людини та громадянських свобод в усіх країнах-членах. 3.Підтримка екологічної сталості, яка реалізується в тому, що акти ЄС включають в себе правила та норми, спрямовані на захист навколишнього середовища та збереження природних ресурсів. 4.Регулювання економічних відносин, адже ЄС регулює фінансовий сектор, конкуренцію, торгівлю, інвестиції і інші економічні аспекти з метою забезпечення стабільності та зростання. 5.Зміцнення політичної та соціальної співпраці, так як ЄС сприяє співпраці між країнами-членами у сферах міжнародних відносин, безпеки, освіти, культури та інших суспільних аспектах. Акти права ЄС служать як інструмент для досягнення цих стратегічних цілей та забезпечення єдності та співпраці між країнами-членами Європейського Союзу, а тому їх імплементація країною-перетендентом на вступ має вкрай велике значення. The scientific article is devoted to the study of the impact of legal acts of the European Union (EU ACQUIS) on the sphere of public finance in Ukraine and the process of their introduction (implementation) into national legislation. The article examines the structure and composition of EU legal acts, defines the process of adaptation and implementation of EU legal acts into the national legislation of Ukraine, evaluates the impact of EU legal acts on the functioning and development of public finances in Ukraine. The results of the study will contribute to a better understanding of the impact of European experience on the Ukrainian public finance system, as well as to the determination of possible ways of further development and harmonization of national legislation in this area with the requirements of the European Union. It was determined that the purpose of EU legal acts is to create a single regulatory and legal system for EU member states, and the main goals include: 1. Ensuring the unity of the internal market, as EU legal acts promote the free movement of goods, services, capital and persons within the single European market. This contributes to the creation of a favorable environment for enterprises and consumers. 2. Strengthening human rights, given that the EU establishes norms and standards aimed at protecting human rights and civil liberties in all member states. 3. Support of environmental sustainability, which is realized in the fact that EU acts include rules and regulations aimed at protecting the environment and preserving natural resources. 4. Regulation of economic relations, because the EU regulates the financial sector, competition, trade, investment and other economic aspects in order to ensure stability and growth. 5. Strengthening political and social cooperation, as the EU promotes cooperation between member countries in the spheres of international relations, security, education, culture and other social aspects. Acts of EU law serve as a tool for achieving these strategic goals and ensuring unity and cooperation between the member states of the European Union, and therefore their implementation by a candidate country for accession is extremely important.

Browse

Browsing Київський часопис права by Title

Results Per Page

Sort Options