Browse
Recent Submissions
Item Кваліметричне трактування взаємодії ентропії та ризиків у процесі зовнішньої релокації українських підприємств у глобальному середовищі(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Гарафонова, Ольга Іванівна; Harafonova, Olha; Янковой, Роман Васильович; Yankovoi, Roman; Кузьменко, Олена Михайлівна; Kuzmenko, OlenaСтаття присвячена дослідженню взаємодії ентропії бізнес‑середовища та ризикових детермінант у контексті зовнішньої релокації українських підприємств у глобальному просторі. Обґрунтовано, що повномасштабна війна спричинила різке зростання невизначеності, порушення виробничих процесів та трансформацію ланцюгів доданої вартості, що актуалізувало релокацію як ключовий механізм забезпечення стійкості та адаптивності бізнесу. Запропоновано кваліметричний підхід до кількісного оцінювання релокаційної вразливості, який поєднує аналіз ентропійних характеристик середовища, груп ризиків та адаптивної спроможності підприємства. Релокація підприємств у глобальному вимірі має багатовекторний характер і формується під впливом комплексу ризиків — політичних, економічних, технологічних, логістичних і соціальних, — які виступають детермінантами ухвалення управлінських рішень щодо переміщення виробництва або бізнес-офісів за кордон. На основі факторного та кластерного аналізу ідентифіковано основні інституційні, ринкові, фінансові та соціальні параметри приймаючих країн, що виконують функцію антиентропійних факторів і визначають ступінь передбачуваності та стабільності середовища після переміщення. Побудовано інтегральний показник релокаційної вразливості, який дозволяє оцінити нелінійний ефект взаємодії ентропії та ризиків і визначити ключові детермінанти просторової мобільності підприємств. Показано, що релокація є не лише реакцією на кризові умови, а й стратегічним інструментом формування нових траєкторій розвитку та інтеграції у міжнародні бізнес‑екосистеми. Отримані результати формують методичну основу для розроблення державної політики підтримки релокованого бізнесу та оптимізації стратегічних рішень підприємств в умовах глобальної турбулентності. The article is devoted to the study of the interaction of business environment entropy and risk determinants in the context of external relocation of Ukrainian enterprises in the global space. It is substantiated that the full-scale war caused a sharp increase in uncertainty, disruption of production processes and transformation of value chains, which actualized relocation as a key mechanism for ensuring the stability and adaptability of business. A qualimetric approach to the quantitative assessment of relocation vulnerability is proposed, which combines the analysis of entropic characteristics of the environment, risk groups and adaptive capacity of the enterprise. The relocation of enterprises on a global scale has a multi-vector nature and is formed under the influence of a complex of risks — political, economic, technological, logistical and social — which act as determinants of making management decisions regarding the relocation of production or business offices abroad.Based on factor and cluster analysis, the main institutional, market, financial and social parameters of host countries that perform the function of anti-entropic factors and determine the degree of predictability and stability of the environment after relocation are identified. An integral indicator of relocation vulnerability is constructed, which allows assessing the nonlinear effect of the interaction of entropy and risks and identifying key determinants of spatial mobility of enterprises. It is shown that relocation is not only a reaction to crisis conditions, but also a strategic tool for forming new development trajectories and integration into international business ecosystems. The results obtained form a methodological basis for developing a state policy to support relocated businesses and optimizing strategic decisions of enterprises in conditions of global turbulence.Item Європейська практика підтримки зеленої енергетики як основа формування стійкої моделі розвитку відновлювальних джерел енергії в Україні(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Дармограй, Давид Володимирович; Darmohrai, DavydУ сучасних умовах поглиблення кліматичних викликів, енергетичної нестабільності та геополітичних ризиків розвиток зеленої енергетики набуває стратегічного значення для забезпечення сталого економічного зростання. Європейський Союз протягом останніх десятиліть сформував комплексну систему державного регулювання та економічної підтримки відновлюваних джерел енергії, що дозволило перейти від експериментальних проєктів до масштабного ринкового впровадження ВДЕ. Для України, яка перебуває в умовах післявоєнної відбудови та євроінтеграційної трансформації, європейський досвід має особливу прикладну цінність. Незважаючи на значний потенціал відновлюваної енергетики в Україні, національна система підтримки ВДЕ характеризується фрагментарністю, високими регуляторними ризиками та обмеженою інтеграцією з ринковими механізмами. Це зумовлює потребу в системному аналізі європейських практик державної підтримки зеленої енергетики з метою їх адаптації до українських економічних і інституційних умов. У наукових дослідженнях недостатньо розкрито питання диференціації рівнів фінансової підтримки ВДЕ в ЄС за країнами та технологіями, а також зв’язок між дизайном регуляторних інструментів і фактичними результатами їх реалізації на етапі зрілості ринку. У статті проаналізовано основні схеми підтримки відновлюваної електрогенерації в ЄС (FiT, FiP, аукціони, сертифікати, інвестиційні гранти), а також здійснено порівняльний аналіз рівнів фінансової підтримки, обсягів виробництва та встановлених потужностей ВДЕ за країнами та технологіями. Виявлено значну міжкраїнову й міжтехнологічну варіативність, наявність від’ємних значень підтримки та ознаки зростаючої ринкової самодостатності окремих видів зеленої генерації. Доведено, що ефективний розвиток зеленої енергетики в ЄС базується на поєднанні стратегічної визначеності, інституційної стабільності та гнучких ринково орієнтованих механізмів підтримки. Обґрунтовано доцільність адаптації багаторівневої європейської моделі регулювання ВДЕ в Україні з акцентом на конкурентні інструменти, розвиток мережевої інфраструктури та зниження інвестиційних ризиків у процесі післявоєнної відбудови. In the context of accelerating climate change, increasing energy insecurity, and heightened geopolitical risks, the development of green energy has become a strategic priority for sustainable economic growth. Over recent decades, the European Union has established a comprehensive system of state regulation and economic support for renewable energy sources, enabling the transition from pilot projects to large-scale market deployment. For Ukraine, which is undergoing post-war reconstruction and European integration, the European experience provides a critically important reference framework. Despite Ukraine’s significant renewable energy potential, the national support system for renewables remains fragmented, exposed to regulatory risks, and insufficiently integrated into market-based mechanisms. This situation necessitates a systematic analysis of European green energy support practices in order to identify pathways for their effective adaptation to Ukraine’s institutional and economic conditions. Existing academic literature insufficiently addresses the cross-country and cross-technology differentiation of renewable energy support levels within the EU, as well as the relationship between regulatory instrument design and the actual outcomes achieved at the mature stage of renewable energy markets. The article examines the main support schemes for renewable electricity generation in the EU, including feed-in tariffs, feed-in premiums, auctions, green certificates, and investment grants. A comparative analysis of financial support levels, electricity generation volumes, and installed renewable capacities across EU countries and technologies in 2023 is conducted. The results reveal substantial cross-country and technological variability, the presence of negative support values, and increasing evidence of market self-sufficiency for certain renewable energy technologies. The study demonstrates that the successful development of green energy in the EU is grounded in strategic clarity, institutional stability, and flexible market-oriented support mechanisms. It substantiates the relevance of adapting a multi-level European regulatory model for renewable energy development in Ukraine, emphasizing competitive support instruments, grid infrastructure development, and investment risk mitigation within the framework of post-war economic recoveryItem Adtech-екосистема у цифровому маркетингу агропродовольчих ринків(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Завадська, Юлія Сергіївна; Zavadska, YuliiaУ статті досліджено місце AdTech як технологічної інфраструктури в системі цифрового маркетингу та обґрунтовано, що саме цей рівень визначає механізми розподілу рекламної уваги в цифрових медіа через правила торгівлі інвентарем, доступ до даних та алгоритмічну оптимізацію. Уточнено понятійні межі між цифровим маркетингом, цифровими медіа та AdTech, виходячи з реальних ринкових процесів купівлі-продажу рекламного інвентарю та ролей ключових учасників на стороні попиту і пропозиції. На основі узагальнення наукових і галузевих джерел систематизовано еволюцію інтернет-реклами від прямих розміщень до програматик-екосистеми, в межах якої рішення щодо показу реклами ухвалюються в режимі реального часу на рівні окремого показу. Проаналізовано функціональні ролі DSP, SSP та рекламних бірж у формуванні швидкісного ланцюга прийняття рішень, а також пояснено значення стандартизованих повідомлень bid request/bid response для масштабованості взаємодії учасників ринку. Окреслено вплив поширення first-price auction на стратегії ставок, калібрування моделей та фінальний рівень транзакційних цін. Здійснено класифікацію основних форматів цифрової реклами з акцентом на відмінності між відкритим програматик-ланцюгом та закритими платформами. Проаналізовано вплив регуляторного середовища (ЄС/США) на практики збору та використання даних і обґрунтовано роль consent-інфраструктури (CMP та стандарти передачі згоди) як проміжного шару сумісності між користувачем і ланцюгом постачання реклами. У контексті пост-cookie трансформації узагальнено альтернативи third-party cookies (first-party data, login-based identifiers, data clean rooms, сучасні контекстні підходи) та показано перерозподіл ринкової сили на користь власників транзакційних даних і наміру, зокрема retail media. Прикладний внесок полягає у галузевій інтерпретації AdTech для агропродовольчого сектору: виокремлено B2B-експортну та B2C-ритейл-орієнтовану траєкторії цифрового маркетингу та обґрунтовано відмінності у використанні AdTech-інструментів, KPI та ризиках відповідності вимогам конфіденційності. The paper examines AdTech as the technological infrastructure embedded in digital marketing and argues that this layer largely determines the allocation of advertising attention through inventory trading rules, data access, and algorithmic optimization. It clarifies the conceptual boundaries between digital marketing, digital media, and AdTech by linking them to actual market mechanisms of buying and selling advertising inventory and to the roles of key demand- and supply-side actors. Based on a critical synthesis of academic and industry sources, the study systematizes the evolution of online advertising from early direct placements to the programmatic ecosystem, where impression-level decisions are made in real time. It analyzes the functional roles of DSPs, SSPs, and ad exchanges within a millisecond-scale decision chain and explains how standardized bid request/bid response messaging enables interoperability at scale. Auction mechanisms are discussed with an emphasis on the market-wide shift toward first-price auctions and its practical implications for bidding strategies, model calibration, and transaction prices. The paper classifies major digital advertising formats and demonstrates that a format’s «openness» is driven primarily by the trading mode and the availability of user signals rather than by the creative form itself. It further reviews how privacy regulation in the EU and the US reshapes data collection and activation practices and substantiates the role of consent infrastructure (CMPs and consent-transfer standards) as a crucial interoperability layer between users and the advertising supply chain. In the context of the post-cookie transition, the study summarizes the main alternatives to third-party cookies — including first-party data, login-based identifiers, data clean rooms, and modern ML-enabled contextual methods — and shows how changing signal availability shifts market power toward owners of transaction and intent data, notably in retail media. Finally, the paper provides an applied interpretation for the agri-food sector. It distinguishes two dominant trajectories — B2B export-oriented communication and B2C retail-driven promotion — and explains how they utilize AdTech differently in terms of tools, KPI logic, and privacy-compliance risksItem Посткапіталістична модель нового монетаризму(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Кібальник, Любов Олександрівна; Kibalnyk, Liubov; Старченко, Андрій Володимирович; Starchenko, AndriiСтаттю присвячено важливим проблемам становлення так званого нового капіталізму в умовах докорінної зміни монетарних відносин в глобальному соціумі. Доведено, що сучасні погляди багатьох економістів на саму систему капіталізму, в широкому розумінні цього слова, зазнали суттєвих змін, адже сам капіталізм перестав носити класичний, за К. Марксом, характер. У численних працях сучасних науковців стверджується, що провідними трендами подальшої трансформації ринкових відносин дедалі частіше стають їх різновиди: турбокапіталізм, а також модерний, інформаційний, когнітивний, гламурний, цифровий (платформенний) і, що надзвичайно важливо, фінансовий. Їх секторальна ієрархія в глобальній галузевій таксономії сучасного суспільства дозволяє констатувати, що вчених-економістів вже найближчим часом очікують великі трансформаційні зміни в трактуванні суперсучасної моделі глобального монетаризму, адже структурні зміни тривають у ній не один рік. Важливими чинниками формування нового суспільства виступатимуть: тиск цифрової економіки, вплив штучного інтелекту, формування кібернетичних моделей, зміна функції грошей і, звичайно, формування секторального і горизонтального капіталізму. Ретельний аналіз новітніх тенденцій в глобальній економіці дозволив встановити: невідворотну віртуалізацію модерних технологічних процесів, активну гібридизацію фінансових моделей і багато структурних систем, ускладнення платформізації глобальної фінансової активності, технологічний прорив в селективних секторах національних економік, зростання соціальної відповідальності, загострення цифрової нерівності. Разом з тим було доведено, що важливим завданням багатьох дослідників має стати пошук сучасної ідентичності та виявлення фундаментальних цінностей. В монетарному відношенні слід очікувати значного розширення геомонетарного простору, мультилатеральної валютної інтеграції і, водночас, постійно зростаючої монетарної турбулентності. Важливим доповненням до нової моделі фінансового капіталізму має стати, на думку автора, тотальне запровадження цифрових технологій та посилення, сек’юритизація фінансової активності. The article is devoted to the key problems surrounding the emergence of the so-called new capitalism under conditions of a fundamental transformation of monetary relations in the global society. It is demonstrated that contemporary views of many economists on the very system of capitalism, in the broad sense of the term, have undergone significant changes, since capitalism itself has ceased to embody the classical character described by Karl Marx. Numerous works by modern scholars argue that the leading trends of its further transformation increasingly take the form of various types such as turbo-capitalism, as well as modern, informational, cognitive, glamorous, digital (platform-based), and—crucially—financial capitalism. Their sectoral hierarchy within the global industrial taxonomy of contemporary society makes it possible to state that researchers will soon face major transformational shifts in interpreting an ultra-modern model of global monetarism, as structural changes in this realm have been ongoing for years. The important factors shaping the new society are expected to include: pressure from the digital economy, the influence of artificial intelligence, the formation of cybernetic models, changes in the function of money, and, evidently, the emergence of sectoral and horizontal capitalism. A thorough analysis of the latest trends in the global economy has made it possible to identify: the inevitable virtualization of modern technological processes, the active hybridization of financial models and numerous structural systems, the increasing complexity of the platformization of global financial activity, technological breakthroughs in selective sectors of national economies, the rise of social responsibility, and the intensification of digital inequality. At the same time, it has been shown that an important task for many researchers is to search for contemporary identity and to identify fundamental values. From a monetary perspective, we should expect a substantial expansion of the geo-monetary space, multilateral currency integration, and, simultaneously, continuously increasing monetary turbulence. According to the author, an essential supplement to the new model of financial capitalism should be the widespread implementation of digital technologies and the strengthening, securitization of financial activity.Item Процесний підхід до оцінювання ефективності капіталоутворення на підприємстві(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Короленко, Вячеслав Володимирович; Korolenko, ViacheslavВ умовах зростання економічної нестабільності, структурних трансформацій та обмеженості інвестиційних ресурсів проблема забезпечення ефективності капіталоутворення на рівні підприємства набуває особливої актуальності. У сучасній економічній практиці оцінювання ефективності капіталоутворення здебільшого ґрунтується на аналізі фінансових результатів, показників рентабельності або вартісних індикаторів. Водночас така результативна інтерпретація не дозволяє виявити внутрішні процесні дисбаланси, які впливають на здатність підприємства до відтворення та розвитку капіталу у середньо- та довгостроковій перспективі, особливо в умовах динамічних змін зовнішнього середовища. Ключова проблема полягає в обмеженості існуючих методичних підходів, які ототожнюють ефективність капіталоутворення з досягнутими фінансовими результатами та не враховують якість перебігу економічних процесів. Підприємства з порівнянними показниками прибутковості можуть суттєво відрізнятися за логікою формування, трансформації та конвертації капіталу, що свідчить про наявність прихованих процесних обмежень, не зафіксованих традиційними індикаторами, але критично важливих для забезпечення стійкості розвитку. Незважаючи на значний науковий доробок у сфері аналізу ефективності капіталу, недостатньо дослідженими залишаються питання процесної діагностики капіталоутворення, інтеграції різних процесних вимірів у єдину аналітичну логіку, а також виявлення асинхронності між накопиченням, трансформацією та конвертацією капіталу на рівні підприємства. Це обмежує можливості використання результатів оцінювання для формування обґрунтованих управлінських рішень. Метою статті є обґрунтування та апробація процесно орієнтованого методичного підходу до оцінювання ефективності капіталоутворення на підприємстві, що забезпечує перехід від результативного аналізу до діагностики якості та узгодженості ключових економічних процесів. У статті запропоновано функціонально-матричний підхід до діагностики ефективності капіталоутворення, який поєднує функціональні, матричні та динамічні моделі аналізу. Методика апробована на вибірці 12 підприємств переробної промисловості, що дозволило ідентифікувати типові процесні конфігурації, напрями асинхронності та характер взаємодії між основними процесами капіталоутворення. Кореляційний аналіз Спірмена використано як допоміжний інструмент для інтерпретації узгодженості процесних змін без встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Отримані результати підтверджують, що ефективність капіталоутворення має процесно неоднорідний характер і не може бути пояснена універсальними факторами або ізольованими показниками. Запропонований підхід дозволяє виявляти приховані процесні дисбаланси та формує аналітичну основу для прийняття диференційованих управлінських рішень, спрямованих на забезпечення відтворювальної спроможності капіталу в умовах динамічного економічного середовища. In the context of economic instability, structural change, and limited investment resources, assessing the efficiency of capital formation at the enterprise level becomes an important analytical task. In contemporary economic practice, capital formation efficiency is commonly evaluated using financial performance indicators, profitability ratios, or value-based measures. However, such a result-oriented approach does not adequately reflect internal process characteristics that determine an enterprise’s ability to reproduce and develop capital over time. The key problem addressed in this study is the methodological limitation of existing assessment approaches, which associate efficiency primarily with financial outcomes and largely ignore the quality of the underlying economic processes. Enterprises with comparable profitability indicators may differ substantially in the logic of capital accumulation, transformation, and conversion. This indicates the presence of latent process constraints that are not captured by traditional indicators but influence long-term development. Although capital efficiency, investment performance, and value creation have been widely studied, process-based diagnostics of capital formation remain insufficiently developed. In particular, the integration of accumulation, transformation, and conversion processes into a unified analytical framework, as well as the identification of process asynchrony at the enterprise level, has received limited attention. The objective of this article is to substantiate and empirically test a process-based methodological approach to assessing the efficiency of capital formation at an enterprise, enabling a shift from result-oriented evaluation to process diagnostics. The article proposes a functional–matrix diagnostic framework that combines functional, matrix, and dynamic analytical models. The methodology is applied to a sample of manufacturing enterprises and makes it possible to identify typical process configurations, directions of asynchrony, and patterns of interaction among key capital formation processes. Spearman’s rank correlation analysis is used as an auxiliary tool to interpret the consistency of process changes without establishing causal relationships. The results show that capital formation efficiency is processually heterogeneous and cannot be explained by universal factors or isolated performance indicators. The proposed approach allows the identification of internal process imbalances and provides an analytical basis for managerial decisions aimed at improving the coherence of capital formation processes under changing economic conditions.Item Кореляційно-регресійний аналіз HR-показників у системах підтримки управлінських рішень(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Кобець, Дмитро Леонтійович; Kobets, Dmytro; Богатчик, Людмила Анатоліївна; Bohatchyk, LiudmylaУ сучасних організаціях швидко накопичуються величезні масиви даних, пов’язаних із HR-процесами, проте для ухвалення обґрунтованих управлінських рішень недостатньо лише їх систематизації — необхідним є виявлення взаємозв’язків між показниками та оцінка їх впливу на ефективність кадрової політики. У вітчизняному бізнесі практично відсутні реальні практики використання кореляційно-регресійного аналізу HR-показників, відчувається нестача чітких методологічних процедур його застосування. Мета дослідження — розкрити можливості застосування кореляційно-регресійного аналізу HR-показників у системах підтримки управлінських рішень для виявлення ключових чинників впливу на ефективність персоналу. У дослідженні використано метод систематизації наукових джерел для узагальнення теоретичних засад застосування кореляційно-регресійного аналізу в HR-сфері, метод класифікації для диференціації HR-показників на залежні та незалежні змінні, метод узагальнення для формулювання теоретичної моделі, метод моделювання для побудови схем інтеграції результатів аналізу у системи підтримки управлінських рішень, графічний метод для візуалізації моделі. Систематизовано залежні та незалежні HR-показники для проведення кореляційно-регресійного аналізу: рівень утримання працівників, продуктивність, ефективність найму, внутрішня мобільність кадрів, залученість та задоволеність персоналу, а також чинники впливу на них (матеріальна винагорода, навчання, корпоративна культура, робоче навантаження тощо). Визначено галузеву специфіку застосування різних показників для ІТ-компаній, виробничого сектору, торгівлі, банківської сфери, корпоративних компаній. Запропоновано теоретичну модель універсального застосування кореляційно-регресійного аналізу HR-показників, яка включає п’ять послідовних етапів: розрахунок і диференціацію показників на залежні та незалежні; проведення статистичного аналізу з розрахунком коефіцієнтів кореляції та побудовою регресійних моделей; оцінку впливу аналізованих показників на кадрову політику й діяльність компанії; галузеву адаптацію отриманих даних під специфіку організації; ухвалення статистично обґрунтованих управлінських рішень. Розкрито форми інтеграції результатів кореляційно-регресійного аналізу у практику управління персоналом: аналітичні звіти, сценарні моделі прогнозування, рекомендації щодо оптимізації HR-процесів, інформаційно-аналітичні панелі для візуалізації даних. Обґрунтовано можливості поєднання кореляційно-регресійного аналізу з технологіями штучного інтелекту для створення прогностичних моделей розвитку HR-процесів. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх застосування для статистичного обґрунтування управлінських рішень щодо оптимізації програм навчання персоналу, корекції систем мотивації, планування чисельності, стратегічного управління талантами та зниження ризиків плинності кадрів. Modern organizations rapidly accumulate massive data arrays related to HR processes, but making informed managerial decisions requires more than systematization — it necessitates identifying relationships between indicators and assessing their impact on personnel policy effectiveness. Domestic business virtually lacks real practices of using correlation and regression analysis of HR indicators, and there is a shortage of clear methodological procedures for its application. The research objective is to reveal the possibilities of applying correlation and regression analysis of HR indicators in management decision support systems to identify key factors influencing personnel effectiveness. The study employs the method of systematizing scientific sources to generalize theoretical foundations of correlation and regression analysis in HR, the classification method to differentiate HR indicators into dependent and independent variables, the generalization method to formulate a theoretical model, the modeling method to construct schemes for integrating analysis results into decision support systems, and the graphical method for model visualization. The study systematizes dependent and independent HR indicators for correlation and regression analysis: employee retention rate, productivity, recruitment efficiency, internal staff mobility, engagement and satisfaction, as well as influencing factors (compensation, training, corporate culture, workload, etc.). Industry-specific applications of different indicators are identified for IT companies, manufacturing sector, trade, banking, and corporate companies. A theoretical model for universal application of correlation and regression analysis of HR indicators is proposed, including five sequential stages: calculation and differentiation of indicators into dependent and independent; statistical analysis with correlation coefficient calculation and regression model construction; assessment of analyzed indicators’ impact on personnel policy and company performance; industry adaptation of obtained data to organizational specifics; adoption of statistically substantiated managerial decisions. Forms of integrating correlation and regression analysis results into personnel management practice are revealed: analytical reports, scenario forecasting models, recommendations for HR process optimization, and information-analytical dashboards for data visualization. The possibilities of combining correlation and regression analysis with artificial intelligence technologies to create predictive models of HR process development are substantiated. The practical significance of research results lies in their applicability for statistical substantiation of managerial decisions on optimizing personnel training programs, adjusting motivation systems, workforce planning, strategic talent management, and reducing staff turnover risks.Item Harmonization of financial instruments in the context of Ukraine’s European integration(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Козловський, Євген Васильович; Kozlovskyi, Yevhen; Швець, Наталія Романівн; Shvets, NataliiaУ даній статті розглянуто сутність та класифікаційні ознаки фінансових інструментів у міжнародній та національній практиці, а також охарактеризовані підходи, які закріплені у Міжнародних стандартах фінансової звітності, Системі національних рахунків, законодавстві України та наукових працях зарубіжних і вітчизняних дослідників. Проаналізовано особливості правового регулювання та економічного змісту фінансових активів, зобов’язань, інструментів власного капіталу й похідних інструментів, їх вплив на фінансову стабільність і інвестиційну привабливість підприємств. Особлива увага приділена методам оцінки фінансових інструментів, їх класифікації за ризиком, ліквідністю та строком обігу, а також сучасним підходам до обліку та розкриття інформації у фінансовій звітності. Визначено сучасні тенденції розвитку фінансового ринку України в контексті імплементації норм Європейського Союзу (надалі також — ЄС), зокрема положень Директиви MiFID II та Регламенту MiFIR, які будуть сприяти підвищенню прозорості ринку та захисту прав інвесторів. В статті виокремлено перспективи застосування інноваційних фінансових інструментів в аграрному секторі, що полягають у випуску аграрних облігацій, страхових деривативів та зелених фінансових продуктів, які здатні забезпечити стабільність доходів та залучення додаткового капіталу для розвитку сільськогосподарських підприємств, що в результаті буде сприяти модернізації технологій виробництва. В результаті проведеного дослідження було доведено, що гармонізація національної системи фінансових інструментів у симбіозі з європейськими стандартами є необхідною умовою для успішної інтеграції України до єдиного фінансового простору ЄС, що в свою чергу призведе до підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору та зміцнення макроекономічної стійкості держави. Визначено, що комплексне впровадження сучасних фінансових механізмів дозволить створити ефективну систему підтримки аграрних підприємств, забезпечити їх доступ до кредитних ресурсів та інвестицій, а також шляхом підвищення конкурентоздатності збільшити привабливість української продукції на міжнародних ринках. This article examines the essence and classification characteristics of financial instruments in international and national practice and outlines the approaches enshrined in International Financial Reporting Standards, the System of National Accounts, the legislation of Ukraine, and the scholarly works of foreign and domestic researchers. The features of legal regulation and the economic substance of financial assets, liabilities, equity instruments, and derivatives are analyzed, along with their impact on financial stability and the investment attractiveness of enterprises. Particular attention is paid to methods for valuing financial instruments, their classification by risk, liquidity, and maturity, as well as contemporary approaches to accounting and disclosure in financial statements. The study identifies current trends in the development of Ukraine’s financial market in the context of implementing European Union (hereinafter also the EU) regulations, in particular the provisions of the MiFID II Directive and the MiFIR Regulation, which are expected to enhance market transparency and protect investors’ rights. The article highlights prospects for the use of innovative financial instruments in the agricultural sector, including the issuance of agricultural bonds, insurance derivatives, and green financial products capable of ensuring income stability and attracting additional capital for the development of agricultural enterprises, thereby contributing to the modernization of production technologies. As a result of the research, it is demonstrated that harmonization of the national system of financial instruments in synergy with European standards is a necessary condition for Ukraine’s successful integration into the EU’s single financial space, which, in turn, will increase the competitiveness of the agricultural sector and strengthen the state’s macroeconomic resilience. It is determined that the comprehensive implementation of modern financial mechanisms will make it possible to create an effective support system for agricultural enterprises, ensure their access to credit resources and investment, and, by enhancing competitiveness, increase the attractiveness of Ukrainian products in international markets.Item Концепція реінжинірингу резильєнтних бізнес-моделей ІТ-підприємств(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Петрик, Максим Максимови; Petryk, Maksym; Дворник, Ірина Вікторівна; Dvornyk, IrynaУ науковій статті обґрунтовано концептуальні засади реінжинірингу бізнес-моделей підприємств сфери інформаційних технологій (ІТ), спрямовані на системне формування їхньої резильєнтності в умовах критичної волатильності та невизначеності сучасного економічного середовища. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від традиційних парадигм сталого розвитку та адаптивного управління до динамічних систем, здатних не лише ефективно поглинати зовнішні деструктивні шоки, а й використовувати їх як імпульс для радикального стратегічного оновлення та підвищення ринкової вартості. У межах роботи проведено ґрунтовний аналіз генезису та еволюційної трансформації бізнес-моделей ІТ-сектору: від класичних лінійних архітектур, заснованих на продажу безстрокових ліцензій, до складних хмарних екосистем та сервіс-орієнтованих моделей (SaaS, PaaS, IaaS). Автором розкрито та уточнено сутність категорії «резильєнтність бізнес-моделі» як інтегральної динамічної характеристики, що поєднує в собі три фундаментальні спроможності: абсорбційну (здатність до самозбереження), відновлювальну (мінімізація часу виходу з кризового стану) та адаптивно-трансформаційну (спроможність до зміни архітектури системи). Центральне місце у дослідженні посідає розробка авторського концептуального механізму реінжинірингу бізнес-моделей, що базується на синтезі методології радикальних змін та принципів ітераційної гнучкості (Agile). Наукова новизна отриманих результатів полягає у зміні парадигми трансформаційних процесів: замість жорсткої операційної оптимізації витрат запропоновано формування архітектурної варіативності бізнесу через впровадження модульних структур, диверсифікацію технологічних стеків та використання «цифрових двійників» бізнес-процесів для превентивного стрес-тестування. Практична значущість дослідження полягає у наданні менеджменту ІТ-компаній прикладного інструментарію для оперативного перепроектування логіки створення вартості в умовах військово-політичних та макроекономічних криз. Ключові слова: бізнес-модель, ІТ-підприємство, концептуальний механізм, модульна архітектура, радикальна трансформація, резильєнтність, реінжиніринг, цифрова економіка. The scientific article substantiates the conceptual foundations for the reengineering of business models of information technology (IT) enterprises, aimed at the systematic formation of their resilience in conditions of critical volatility and uncertainty of the modern economic environment. The relevance of the study is driven by the need to shift from traditional paradigms of sustainable development and adaptive management to dynamic systems capable of not only effectively absorbing external destructive shocks but also utilizing them as an impetus for radical strategic renewal and increasing market value. Within the scope of the work, a thorough analysis of the genesis and evolutionary transformation of IT sector business models was conducted: from classical linear architectures based on the sale of perpetual licenses to complex cloud ecosystems and service-oriented models (SaaS, PaaS, IaaS). The author reveals and clarifies the essence of the "business model resilience" category as an integral dynamic characteristic that combines three fundamental capabilities: absorptive (capacity for self-preservation), restorative (minimization of recovery time from a crisis state), and adaptive-transformational (capacity to change the system architecture). The central focus of the study is the development of the author’s conceptual mechanism for business model reengineering, based on the synthesis of radical change methodology and the principles of iterative flexibility (Agile). The scientific novelty of the results lies in the paradigm shift of transformation processes: instead of rigid operational cost optimization, the formation of architectural business variability is proposed through the implementation of modular structures, diversification of technological stacks, and the use of "digital twins" of business processes for preventive stress testing. The practical significance of the study lies in providing IT company management with a practical toolkit for the rapid redesign of value creation logic under conditions of military-political and macroeconomic crises.Item Декарбонізація електроенергетики: структурні детермінанти вуглецеінтенсивності в Європі та Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Кириченко, Валентин Володимирович; Kyrychenko, ValentynУ статті досліджено структурні детермінанти вуглецеінтенсивності генерації електроенергії 30 європейських країн (27 держав-членів ЄС, Норвегії, Швейцарії та Великої Британії) за період 2010–2024 років із застосуванням методу лінійної регресії. Актуальність дослідження зумовлена тим, що електроенергетика продукує близько третини глобальних викидів CO2, а для України як країни-кандидата на членство в ЄС кількісна оцінка факторів декарбонізації має безпосереднє значення для формування стратегії повоєнного відновлення на засадах сталого розвитку. Попри значний масив досліджень енергетичного переходу, комплексний аналіз динаміки декарбонізаційних коефіцієнтів усіх основних джерел генерації у часовому вимірі з урахуванням зовнішніх шоків залишається недостатньо дослідженим. Метою є виявлення та кількісна оцінка впливу структурних факторів енергобалансу на вуглецеінтенсивність та порівняльна оцінка позиції України. Виокремлено чотири аналітичні періоди з урахуванням ключових екзогенних шоків: базовий стан до активізації кліматичної політики, прискорена трансформація після Паризької угоди, пандемія COVID-19 та енергетична криза внаслідок російської агресії. У результаті регресійного аналізу встановлено зниження декарбонізаційного потенціалу газової генерації, посилення ефекту вітрової та сонячної енергетики, стабільність впливу атомної та гідроенергетики. Порівняльний аналіз моделей Франції, Німеччини та Польщі продемонстрував десятикратну дивергенцію вуглецеінтенсивності. Вуглецеінтенсивність України лише на 1 % перевищила середньоєвропейський рівень завдяки домінуванню атомної генерації. Результати підтверджують зниження ролі газу як «перехідного палива» та зростання ефективності відновлюваної енергетики, що визначає стратегічні пріори-тети для підприємницької діяльності у сфері низьковуглецевої генерації. he article examines the structural determinants of the carbon intensity of electricity generation in 30 European countries (27 EU Member States, Norway, Switzerland, and the United Kingdom) over 2010–2024 using the linear regression method. The relevance of the study is determined by the fact that the electricity sector accounts for approximately one-third of global CO2 emissions, and for Ukraine as an EU membership candidate, a quantitative assessment of decarbonisation factors is directly relevant to shaping its post-war recovery strategy based on sustainable development principles. Despite a substantial body of research on the energy transition, a comprehensive analysis of the temporal dynamics of decarbonisation coefficients across all major generation sources, accounting for exogenous shocks, remains insufficiently explored. The objective is to identify and quantitatively assess the impact of structural energy balance factors on carbon intensity and to provide a comparative assessment of Ukraine’s position. Four analytical periods are identified, accounting for key exogenous shocks: the baseline state prior to active climate policy, accelerated transformation following the Paris Agreement, the COVID-19 pandemic, and the energy crisis resulting from Russian aggression. The regression analysis established a decline in the decarbonisation potential of gas generation, an intensification of the wind and solar energy effect, and stability in the impact of nuclear and hydropower. A comparative analysis of France, Germany, and Poland demonstrated a tenfold divergence in carbon intensity. Ukraine’s carbon intensity exceeded the European average by only 1 % owing to the dominance of nuclear generation. The findings confirm the diminishing role of gas as a «bridge fuel» and the growing effectiveness of renewables, which determines strategic priorities for entrepreneurial activity in the low-carbon generation sector.Item Інтеграція механізму житлових субсидій в систему соціальних стабілізаторів повоєнного відновлення України(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Ємельяненко, Лариса Михайлівна; Yemelianenko, Larysa; Пантасенко, Володимир Володимирович; Pantasenko, VolodymyrУ статті аргументовано, що повоєнне відновлення житлового фонду України супроводжуватиметься дефіцитом ресурсів та загрозою поширення соціальної нерівності, якщо пріоритет надаватиметься виключно технічним критеріям відновлення, без врахування соціальної якості житлово-комунальних послуг. Особливого значення набуває забезпечення домогосподарств безпечною та інклюзивною житлово-комунальною інфраструктурою, з урахуванням рівня їхнього до-ходу, місця проживання та соціального статусу. Доведено, що руйнування житлово-комунальної інфраструктури має кумулятивний ефект, призводить до підвищення витрат домогосподарств, зниження якості життєдіяльності, мобільності робочої сили, ускладнює адаптацію внутрішньо переміщених осіб та повернення вимушених мігрантів. За відсутності інтегрованого підходу до відновлення існує ризик, що найбільш вразливі категорії громадян та громади залишаться поза фокусом політики відновлення. Сфокусовано увагу на тому, що незважаючи на наявність програм відновлення житла та інструментів соціального захисту, досі відкритим залишається питання функціонального включення житлових субсидій в систему повоєнної відбудови та їхнього впливу на соціально-економічну якість життєдіяльності населення. Потребує уточнення питання функцій житлових субсидій у зменшенні енергетичної бідності, підтримці платоспроможності домогосподарств, підвищення рівня дієвості держави та місцевих спільнот за стратегічними пріоритетами соціальної стабілізації. За метою статті обґрунтовано стратегічні пріоритети повоєнного відновлення житлово-комунальної інфраструктури України на засадах забезпечення соціальної якості, інтеграції механізму житлових субсидій у систему соціальних стабілізаторів відбудови та захисту соціально вразливих груп населення. У статті поглиблено трактування соціальної якості житлово-комунальних послуг як можливості забезпечення доступності, безпечності, енергоефективності, безбар’єрності та територіальної рівності. Запропоновано критеріальну матрицю пріоритизації проєктів відновлення за компонентами технічної критичності, соціальної вразливості та потенціалу довгострокового розвитку. Житлові субсидії розглянуто з позиції ключового стабілізаційного механізму, роль якого виходить за межі компенсації витрат в умовах тарифних змін і повоєнної трансформації. Продемонстровано, що ефективність програм житлового відновлення залежить від здатності їх узгодження з інструментами адресного субсидіювання, цифровими ініціативами та інституційними реформами у сфері житлової політики. Обґрунтовано інтегрований підхід до повоєнного відновлення житлово-комунальної інфраструктури, ефективність якого гарантуватиметься на синергії визначальних параметрів соціальної якості, адресного соціального захисту, інтеграції житлових субсидій у систему соціальних стабілізаторів. Запропоновано рекомендації щодо поєднання державної, місцевої та міжнародної підтримки у межах соціально орієнтованої моделі повоєнного відновлення. The article discusses that the post-war reconstruction of Ukraine’s housing stock will be accompanied by resource shortages and the risk of increased social inequality if the priority is given solely to technical criteria of reconstruction, without considering the social quality of housing and utility services. Special attention is given to ensuring that households have access to safe and inclusive housing and utility infrastructure, taking into account their income level, place of residence, and social status. It is demonstrated that the destruction of housing and utility infrastructure has a cumulative effect, leading to increased household costs, a reduction in quality of life, lower labor mobility, and complicating the adaptation of internally displaced persons and the return of involuntary migrants. In the absence of an integrated approach to recovery, there is a risk that the most vulnerable groups of citizens and communities will remain outside the focus of recovery policies. The article emphasizes that despite the existence of housing recovery programs and social protection tools, the issue of the functional integration of housing subsidies into the post-war reconstruction system and their impact on the socio-economic quality of life of the population remains unresolved. The role of housing subsidies in reducing energy poverty, supporting household solvency, and improving the effectiveness of the state and local communities in addressing strategic priorities for social stabilization requires further clarification. This article outlines the strategic priorities for the post-war reconstruction of Ukraine’s housing and utilities infrastructure, based on ensuring social quality, integrating the housing subsidy mechanism into the system of social stabilizers for reconstruction, and protecting socially vulnerable groups. This article provides an analysis of the social quality of housing and utility services as a means of ensuring accessibility, safety, energy efficiency, barrier-free access, and territorial equity. A criteria matrix for prioritizing reconstruction projects is proposed, based on the components of technical criticality, social vulnerability, and long-term development potential. Housing subsidies are examined as a key stabilization mechanism, whose role extends beyond cost compensation in the context of tariff changes and post-war transformation. It is shown that the effectiveness of housing recovery programs depends on their alignment with targeted subsidy instruments, digital initiatives, and institutional reforms in the field of housing policy. An integrated approach to the post-war reconstruction of housing and utility infrastructure is proposed, the effectiveness of which will be guaranteed through the synergy of key parameters of social quality, targeted social protection, and the integration of housing subsidies into the system of social stabilizers. Recommendations are made for combining state, local, and international support within the framework of a socially oriented post-war recovery model.Item Інституційно-регуляторні засади управління ESG-ризиками в будівельній галузі України(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Востряков, Олександр Володимирович; Vostriakov, Oleksandr; Нотевський, Євгеній Вячеславович; Notevskyi, YevheniiПоглиблення інтеграційних процесів України до Європейського Союзу, посилення кліматичної політики ЄС та зростання ролі нефінансових критеріїв у прийнятті інвестиційних рішень актуалізують проблему інтеграції принципів екологічної, соціальної та управлінської відповідальності (ESG) у діяльність підприємств будівельної галузі. Будівництво є одним із найбільш ресурсоємних секторів економіки та суттєвим джерелом вуглецевих викидів, що зумовлює підвищену увагу до нього в контексті досягнення цілей сталого розвитку, декарбонізації та формування конкурентоспроможної моделі розвитку. Традиційні підходи до управління ризиками в будівництві орієнтовані переважно на фінансові, технічні та операційні аспекти окремих проєктів. Водночас інституційні та регуляторні виміри ESG-ризиків, їх взаємозв’язок із доступом до фінансування та вплив на довгострокову фінансову стійкість підприємств залишаються недостатньо інтегрованими в систему корпоративного управління. Подальшого осмислення потребують питання гармонізації національного законодавства з Таксономією ЄС, Директивою CSRD та стандартами будівель із майже нульовим споживанням енергії (nZEB), а також проблематика подолання організаційних бар’єрів впровадження сталого управління ризиками -зокрема на рівні стратегічного лідерства, корпоративної культури та ресурсного забезпечення. Метою статті є систематизація теоретичних і прикладних підходів до управління ESG-ризиками в будівельній галузі України та визначення інституційних і регуляторних передумов їх ефективної інтеграції в умовах трансформації економічного середовища. У статті проаналізовано еволюцію концепцій ризик-менеджменту та їх трансформацію в напрямі інтегрованого управління на рівні підприємства. Систематизовано екологічні, соціальні та управлінські ризики галузі та сформовано матрицю їх мінімізації. Досліджено вплив ESG-показників на фінансову стійкість компаній через механізми зниження вартості капіталу, підвищення інвестиційної привабливості та довгострокової вартості бізнесу. Проаналізовано регуляторні зміни в Україні та стратегічні дилеми трансформації галузі. Обґрунтовано необхідність переходу до інтегрованої моделі управління ESG-ризиками, що поєднує інституційні механізми, регуляторні вимоги та корпоративні інструменти управління. Встановлено, що ключовими викликами залишаються напруженість між швидкістю відбудови та дотриманням стандартів прозорості, ризик формального («перформативного») впровадження ESG-практик, а також обмеженість управлінських компетенцій у сфері сталого розвитку. Підкреслено, що ефективність трансформації галузі залежить від узгодженості державної політики, фінансових стимулів і корпоративної відповідальності бізнесу. Окреслено напрями подальших досліджень, пов’язані з оцінюванням непрямих викидів і впливом механізмів вуглецевого регулювання на конкурентоспроможність будівельної галузі. The deepening of Ukraine’s integration into the European Union, the strengthening of EU climate policy, and the growing role of non-financial criteria in investment decision-making highlight the need to integrate Environmental, Social and Governance (ESG) principles into construction sector management. Construction remains one of the most resource-intensive sectors and a significant source of carbon emissions, which places it at the center of sustainable development and decarbonization policies, as well as competitiveness strategies. Traditional risk management approaches in construction have primarily focused on financial, technical, and operational aspects of individual projects. However, institutional and regulatory dimensions of ESG risks, as well as their relationship with access to financing and long-term financial stability, remain insufficiently integrated into corporate governance systems. Further conceptualization is required regarding the harmonization of Ukrainian legislation with the EU Taxonomy, the Corporate Sustainability Reporting Directive (CSRD), and nearly Zero Energy Buildings (nZEB) standards. In addition, organizational barriers to implementing sustainable risk management -particularly at the levels of strategic leadership, corporate culture, and resource allocation -require deeper analytical examination. The purpose of this study is to systematize theoretical and applied approaches to ESG risk management in the Ukrainian construction sector and to identify institutional and prerequisites for their effective integration. The paper analyzes the evolution of risk management concepts toward integrated enterprise-level approaches. Environmental, social, and governance risks specific to construction are systematized, and a structured mitigation matrix is proposed. The relationship between ESG performance and financial stability is examined, particularly through mechanisms of capital cost reduction and enhanced investment attractiveness. Regulatory transformations and strategic dilemmas associated with sectoral transition are also addressed. The findings demonstrate the necessity of transitioning to an integrated ESG risk management model combining institutional mechanisms, regulatory frameworks, and corporate governance instruments. Key challenges include tensions between reconstruction speed and transparency standards, the risk of performative ESG implementation, and limited managerial competencies in sustainability. The effectiveness of sectoral transformation depends on the coherence of public policy, financial incentives, and corporate responsibility. Future research should focus on indirect emission assessment and the impact of carbon regulation mechanisms on sector competitivenessregulatory.Item Кількісне оцінювання фінансової стійкості страхової компанії на основі інтегрального підходу(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Бабак, Людмила Олександрівнна; Babak, Liudmyla; Юнькова, Олена Олександрівна; Yunkova, OlenaМетою дослідження є розроблення та практична апробація математичної методології побудови інтегрального показника фінансової стійкості страхової компанії, що забезпечує комплексну кількісну оцінку її фінансового стану на основі системи взаємопов’язаних фінансово-економічних показників. Запропонований підхід орієнтований на відображення багатофакторної природи фінансової стійкості страховика шляхом синтезу окремих індикаторів у єдину узагальнену метрику. Методична рамка дослідження передбачає послідовний відбір і класифікацію релевантних показників діяльності страхової компанії, їх попередню обробку (очищення, трансформацію та приведення до порівняльної основи), нормалізацію з метою усунення шкалевої несумірності, визначення вагових коефіцієнтів із використанням об’єктивних (ентропійних) та експертних методів, а також агрегацію нормалізованих і зважених компонент у єдиний інтегральний індекс на основі формалізованого правила інтеграції. Апробація розробленої моделі здійснюється на фінансових даних окремої страхової компанії в динаміці, що дозволяє проаналізувати зміну рівня її фінансової стійкості у часі, виявити періоди підвищеної вразливості та оцінити реакцію показника на управлінські рішення і зовнішні шоки. Отримані результати створюють аналітичне підґрунтя для інтерпретації внутрішніх фінансових процесів та оцінювання ефективності політики підтримання платоспроможності. Наукова новизна роботи полягає у формуванні цілісного підходу до побудови інтегрального показника фінансової стійкості страхової компанії, який поєднує статистичну обґрунтованість і практичну інтерпретованість результатів та орієнтований на аналіз фінансової динаміки конкретного страховика. Запропонований індекс дозволяє перейти від фрагментарного аналізу окремих коефіцієнтів до системної оцінки фінансової стійкості. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання розробленого інтегрального показника як інструмента внутрішнього фінансового аналізу, моніторингу стійкості, раннього виявлення ризиків і підтримки управлінських рішень у межах окремої страхової компанії, а також у процесі взаємодії з регуляторними та наглядовими органами. The purpose of this study is to develop and practically test a mathematical methodology for constructing an integral indicator of the financial stability of an insurance company, which provides a comprehensive quantitative assessment of its financial condition based on a system of interrelated financial and economic indicators. The proposed approach is aimed at capturing the multifactor nature of an insurer’s financial stability by synthesizing individual indicators into a single aggregated metric. The methodological framework of the research includes a consistent selection and classification of relevant performance indicators of the insurance company, their preliminary processing (data cleaning, transformation, and harmonization), normalization to eliminate scale inconsistency, determination of weighting coefficients using both objective (entropy-based) and expert methods, and aggregation of the normalized and weighted components into a unified integral index based on a formalized integration rule. The developed model is tested using time-series financial data of a single insurance company, which makes it possible to analyze changes in its financial stability over time, identify periods of increased vulnerability, and assess the response of the integral indicator to managerial decisions and external shocks. The obtained results provide an analytical basis for interpreting internal financial processes and evaluating the effectiveness of policies aimed at maintaining solvency. The scientific novelty of the study lies in the formulation of a coherent approach to constructing an integral indicator of an insurance company’s financial stability that combines statistical rigor with practical interpretability and is focused on analyzing the financial dynamics of an individual insurer. Unlike traditional single-ratio measures, the proposed index reflects the multidimensional nature of financial stability and enables a systematic assessment of emerging risks. The practical significance of the research consists in the possibility of using the proposed integral indicator as a tool for internal financial analysis, stability monitoring, early risk detection, and support of managerial decision-making within an individual insurance company, as well as in interactions with regulatory and supervisory authorities.Item Еволюція наукових підходів до аналізу міжкультурної комунікації в економічній науці(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Аксьонова, Оксана Валеріївна; Aksonova, OksanaУ статті розглянуто еволюцію наукових підходів до аналізу міжкультурної комунікації в економічній науці та визначено її роль у розвитку сучасних міжнародних економічних відносин. Показано, що формування теоретичних засад міжкультурної комунікації відбувалося у тісному зв’язку з розвитком соціальних, гуманітарних та економічних наук, а також під впливом процесів глобалізації світової економіки. Встановлено, що початковий етап досліджень, який сформувався у середині ХХ століття, базувався переважно на психологічних та антропологічних підходах до аналізу культури. У цей період основна увага приділялася вивченню культурних цінностей, норм поведінки та особливостей комунікації представників різних культур. Класичні праці дослідників заклали фундамент для розуміння впливу національної культури на організаційну поведінку, управлінські практики та міжнародну економічну взаємодію. Другий етап розвитку досліджень, що охоплює кінець ХХ — початок ХХІ століття, характеризується активною інтеграцією економічних, соціологічних та міждисциплінарних підходів. Міжкультурна комунікація почала розглядатися як важливий фактор ефективності міжнародної торгівлі, інвестиційної діяльності та інституційного розвитку. Особлива увага приділялася проблемам культурних бар’єрів у міжнародному бізнесі, механізмам адаптації бізнес-процесів до культурних особливостей партнерів, а також трансферу технологій у глобальному економічному середовищі. Сучасний етап досліджень пов’язаний із застосуванням цифрових та когнітивно-аналітичних методів, включаючи аналіз великих даних, мережеве моделювання та використання інструментів штучного інтелекту. Це дозволяє здійснювати багаторівневий аналіз комунікативних процесів та оцінювати ефективність міжкультурної взаємодії в умовах цифрової економіки. У роботі також розглянуто ключові концептуальні підходи до дослідження міжкультурної комунікації: антропологічний, лінгвістичний, когнітивний, психолінгвістичний та інституційно-економічний. Зроблено висновок, що сучасні дослідження поєднують різні методологічні підходи, формуючи комплексну наукову основу для аналізу взаємодії культур у міжнародному економічному середовищі та підвищення ефективності глобальної економічної співпраці. The article examines the evolution of scientific approaches to the analysis of intercultural communication in economic science and defines its role in the development of modern international economic relations. It shows that the formation of the theoretical foundations of intercultural communication took place in close connection with the development of social, humanitarian and economic sciences, as well as under the influence of the processes of globalisation of the world economy. It has been established that the initial stage of research, which took shape in the mid-20th century, was based mainly on psychological and anthropological approaches to the analysis of culture. During this period, the main focus was on studying cultural values, behavioural norms and communication characteristics of representatives of different cultures. The classical works of researchers laid the foundation for understanding the influence of national culture on organisational behaviour, management practices and international economic interaction. The second stage of research development, covering the late 20th and early 21st centuries, is characterised by the active integration of economic, sociological and interdisciplinary approaches. Intercultural communication began to be seen as an important factor in the effectiveness of international trade, investment activities and institutional development. Particular attention was paid to the problems of cultural barriers in international business, mechanisms for adapting business processes to the cultural characteristics of partners, and technology transfer in the global economic environment. The current stage of research is associated with the use of digital and cognitive-analytical methods, including big data analysis, network modelling, and the use of artificial intelligence tools. This allows for a multi-level analysis of communication processes and an assessment of the effectiveness of intercultural interaction in the digital economy. The paper also considers key conceptual approaches to the study of intercultural communication: anthropological, linguistic, cognitive, psycholinguistic, and institutional-economic. It is concluded that contemporary research combines various methodological approaches, forming a comprehensive scientific basis for analysing cultural interaction in the international economic environment and improving the effectiveness of global economic cooperation.