Випуск № 42

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/54858

Browse

Now showing 1 - 20 of 37

Adtech-екосистема у цифровому маркетингу агропродовольчих ринків
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Завадська, Юлія Сергіївна; Zavadska, Yuliia
У статті досліджено місце AdTech як технологічної інфраструктури в системі цифрового маркетингу та обґрунтовано, що саме цей рівень визначає механізми розподілу рекламної уваги в цифрових медіа через правила торгівлі інвентарем, доступ до даних та алгоритмічну оптимізацію. Уточнено понятійні межі між цифровим маркетингом, цифровими медіа та AdTech, виходячи з реальних ринкових процесів купівлі-продажу рекламного інвентарю та ролей ключових учасників на стороні попиту і пропозиції. На основі узагальнення наукових і галузевих джерел систематизовано еволюцію інтернет-реклами від прямих розміщень до програматик-екосистеми, в межах якої рішення щодо показу реклами ухвалюються в режимі реального часу на рівні окремого показу. Проаналізовано функціональні ролі DSP, SSP та рекламних бірж у формуванні швидкісного ланцюга прийняття рішень, а також пояснено значення стандартизованих повідомлень bid request/bid response для масштабованості взаємодії учасників ринку. Окреслено вплив поширення first-price auction на стратегії ставок, калібрування моделей та фінальний рівень транзакційних цін. Здійснено класифікацію основних форматів цифрової реклами з акцентом на відмінності між відкритим програматик-ланцюгом та закритими платформами. Проаналізовано вплив регуляторного середовища (ЄС/США) на практики збору та використання даних і обґрунтовано роль consent-інфраструктури (CMP та стандарти передачі згоди) як проміжного шару сумісності між користувачем і ланцюгом постачання реклами. У контексті пост-cookie трансформації узагальнено альтернативи third-party cookies (first-party data, login-based identifiers, data clean rooms, сучасні контекстні підходи) та показано перерозподіл ринкової сили на користь власників транзакційних даних і наміру, зокрема retail media. Прикладний внесок полягає у галузевій інтерпретації AdTech для агропродовольчого сектору: виокремлено B2B-експортну та B2C-ритейл-орієнтовану траєкторії цифрового маркетингу та обґрунтовано відмінності у використанні AdTech-інструментів, KPI та ризиках відповідності вимогам конфіденційності. The paper examines AdTech as the technological infrastructure embedded in digital marketing and argues that this layer largely determines the allocation of advertising attention through inventory trading rules, data access, and algorithmic optimization. It clarifies the conceptual boundaries between digital marketing, digital media, and AdTech by linking them to actual market mechanisms of buying and selling advertising inventory and to the roles of key demand- and supply-side actors. Based on a critical synthesis of academic and industry sources, the study systematizes the evolution of online advertising from early direct placements to the programmatic ecosystem, where impression-level decisions are made in real time. It analyzes the functional roles of DSPs, SSPs, and ad exchanges within a millisecond-scale decision chain and explains how standardized bid request/bid response messaging enables interoperability at scale. Auction mechanisms are discussed with an emphasis on the market-wide shift toward first-price auctions and its practical implications for bidding strategies, model calibration, and transaction prices. The paper classifies major digital advertising formats and demonstrates that a format’s «openness» is driven primarily by the trading mode and the availability of user signals rather than by the creative form itself. It further reviews how privacy regulation in the EU and the US reshapes data collection and activation practices and substantiates the role of consent infrastructure (CMPs and consent-transfer standards) as a crucial interoperability layer between users and the advertising supply chain. In the context of the post-cookie transition, the study summarizes the main alternatives to third-party cookies — including first-party data, login-based identifiers, data clean rooms, and modern ML-enabled contextual methods — and shows how changing signal availability shifts market power toward owners of transaction and intent data, notably in retail media. Finally, the paper provides an applied interpretation for the agri-food sector. It distinguishes two dominant trajectories — B2B export-oriented communication and B2C retail-driven promotion — and explains how they utilize AdTech differently in terms of tools, KPI logic, and privacy-compliance risks
AI and the global order: impacts on business, cybersecurity, diplomacy and food security
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Pobochenko, Lesia; Побоченко, Леся Миколаївна; Horobets, Olha; Горобець, Ольга Геннадіївна
Artificial Intelligence (AI) is rapidly evolving from an innovative technology to a key factor in the transformation of the global economic and political order, which makes this study relevant. In a world where the level of digitalization and technological integration is rapidly increasing, AI is affecting international business, global competitiveness, cybersecurity, diplomatic processes, and global food security systems. Despite a significant number of scientific works devoted to the impact of AI on individual industries, a comprehensive interdisciplinary analysis of its role in business, international security, global relations, and sustainable food systems is still insufficiently formed. The issues of uneven access of countries to AI technologies, challenges for global governance, and the consequences of the spread of AI threats, in particular, deep fakes, autonomous cyberattacks, and algorithmic solutions in the field of diplomacy, remain unresolved. At the same time, AI is increasingly influencing agricultural production, food supply chains, climate adaptation strategies, and global food market stability, which directly affects food security and socio-economic resilience of states. The aim of the article is a systematic analysis of the transformational impact of AI on international business, modern cybersecurity systems, global interstate relations, and global food security, as well as the identification of new challenges and prospects for global development in the context of the active spread of intelligent technologies. The paper reviews relevant scientific sources and statistical data that reflect the speed and scale of AI penetration into business processes, public administration, the military sphere, international communications, and agri-food systems, including precision agriculture, predictive analytics for crop yields, and digital monitoring of supply chains. The main results of the study demonstrate that AI acts as a dual force: on the one hand, it contributes to the optimization of global business chains, the improvement of management decisions, the prediction of market behavior, and the enhancement of food production efficiency and early warning systems for food crises; on the other hand, it creates new risks associated with cyberattacks, disinformation, algorithmic manipulation of commodity markets, and the escalation of geopolitical competition between the world’s technological leaders. The article highlights that AI is radically changing the competitive advantages of states and corporations, causing technological stratification between countries, increasing the dependence of critical infrastructure on algorithms, and forming new mechanisms of influence in diplomacy. In the context of food security, unequal access to AI-driven agricultural technologies may deepen global inequalities, while the digitalization of agrifood systems increases their exposure to cyber vulnerabilities and data concentration risks. It concludes that AI requires the formation of an adaptive system of global governance that combines ethical standards, cybersecurity protocols, inclusive participation of developing countries, and coordinated international efforts to ensure sustainable and resilient global food systems. The study emphasizes the need to balance innovation and regulation, as this will determine the long-term economic, political, security, and food security consequences of AI development in the world. Штучний інтелект (ШІ) стрімко еволюціонує від інноваційної технології до ключового фактора трансформації світового економічного та політичного порядку, що робить це дослідження актуальним. У світі, де рівень цифровізації та технологічної інтеграції стрімко зростає, ШІ впливає на міжнародний бізнес, глобальну конкурентоспроможність, кібербезпеку, дипломатичні процеси та глобальні системи продовольчої безпеки. Незважаючи на значну кількість наукових робіт, присвячених впливу ШІ на окремі галузі, комплексний міждисциплінарний аналіз його ролі в бізнесі, міжнародній безпеці, глобальних відносинах та стійких продовольчих системах досі недостатньо сформований. Питання нерівномірного доступу країн до технологій ШІ, виклики для глобального управління та наслідки поширення загроз ШІ, зокрема, глибоких фейків, автономних кібератак та алгоритмічних рішень у сфері дипломатії, залишаються невирішеними. Водночас ШІ все більше впливає на сільськогосподарське виробництво, ланцюги постачання продовольства, стратегії адаптації до зміни клімату та стабільність світового ринку продовольства, що безпосередньо впливає на продовольчу безпеку та соціально-економічну стійкість держав. Метою статті є систематичний аналіз трансформаційного впливу штучного інтелекту на міжнародний бізнес, сучасні системи кібербезпеки, глобальні міждержавні відносини та глобальну продовольчу безпеку, а також виявлення нових викликів та перспектив глобального розвитку в контексті активного поширення інтелектуальних технологій. У статті розглядаються відповідні наукові джерела та статистичні дані, що відображають швидкість та масштаби проникнення штучного інтелекту в бізнес-процеси, державне управління, військову сферу, міжнародні комунікації та агропродовольчі системи, включаючи точне землеробство, прогнозну аналітику врожайності та цифровий моніторинг ланцюгів поставок. Основні результати дослідження демонструють, що штучний інтелект діє як подвійна сила: з одного боку, він сприяє оптимізації глобальних бізнес-ланцюжків, покращенню управлінських рішень, прогнозуванню поведінки ринку, підвищенню ефективності виробництва продуктів харчування та систем раннього попередження про продовольчі кризи; з іншого боку, він створює нові ризики, пов’язані з кібератаками, дезінформацією, алгоритмічними маніпуляціями товарними ринками та ескалацією геополітичної конкуренції між світовими технологічними лідерами. У статті підкреслюється, що ШІ радикально змінює конкурентні переваги держав і корпорацій, спричиняючи технологічну стратифікацію між країнами, збільшуючи залежність критичної інфраструктури від алгоритмів та формуючи нові механізми впливу в дипломатії. У контексті продовольчої безпеки нерівний доступ до сільськогосподарських технологій на основі ШІ може поглибити глобальну нерівність, тоді як цифровізація агропродовольчих систем збільшує їхню вразливість до кібервразливостей та ризиків концентрації даних. Робиться висновок, що ШІ вимагає формування адаптивної системи глобального управління, яка поєднує етичні стандарти, протоколи кібербезпеки, інклюзивну участь країн, що розвиваються, та скоординовані міжнародні зусилля для забезпечення стійких та стійких глобальних продовольчих систем. У дослідженні наголошується на необхідності балансування інновацій та регулювання, оскільки це визначатиме довгострокові економічні, політичні, безпекові та продовольчі наслідки розвитку ШІ у світі.
ESG-орієнтована оцінка вартості компаній аграрного сектору на основі методу DCF
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Поліщук, Євгенія Анатоліївна; Polishchuk, Yevheniia; Валько, Яна Ігорівна; Valko, Yana
У статті розроблено теоретико-методичні підходи до ESG-орієнтованої оцінки вартості компаній аграрного сектору на основі інтеграції екологічних, соціальних та управлінських факторів (Environmental, Social, Governance — ESG) у модель дисконтованих грошових потоків (DCF) в умовах зростання економічної невизначеності та трансформації інвестиційних пріоритетів. Обґрунтовано, що сучасні глобальні виклики — кліматичні зміни, посилення вимог сталого фінансування, воєнні ризики та структурні трансформації економіки — формують нову парадигму оцінки бізнесу, у якій нефінансові чинники виступають важливими детермінантами довгострокової фінансової стійкості підприємств. Доведено, що традиційні підходи до оцінки вартості компаній, засновані виключно на історичних фінансових показниках, не забезпечують повного врахування стратегічних ризиків і можливостей розвитку підприємств аграрного сектору. Визначено ключові канали впливу ESG-факторів на параметри моделі DCF через зміну прогнозних грошових потоків, операційної ефективності, вартості капіталу та рівня ризику. Показано, що інтеграція ESG-компонентів дозволяє підвищити обґрунтованість визначення справедливої вартості бізнесу в умовах підвищеної турбулентності економічного середовища. На основі порівняльного аналізу діяльності провідних українських агропромислових компаній — Kernel, МХП та Астарта — оцінено вплив ESG-практик на фінансово-економічні показники, інвестиційну привабливість і стратегічні перспективи розвитку. Встановлено, що впровадження енергоефективних технологій, використання відновлюваних джерел енергії, управління викидами парникових газів, розвиток людського капіталу та підвищення прозорості корпоративного управління сприяють зниженню операційних ризиків, стабілізації грошових потоків і покращенню доступу до фінансових ресурсів. Запропоновано ESG-орієнтований підхід до модифікації DCF-моделі, який передбачає врахування нефінансових факторів через коригування прогнозних показників діяльності та параметрів дисконтування. Порівняння результатів традиційної та ESG-інтегрованої оцінки підтвердило, що врахування принципів сталого розвитку забезпечує більш реалістичну оцінку вартості підприємств і дозволяє краще відобразити їх довгостроковий потенціал. Наукова новизна дослідження полягає у розвитку методичних засад ESG-орієнтованої оцінки вартості компаній аграрного сектору шляхом інтеграції нефінансових показників у модель дисконтованих грошових потоків та емпіричній апробації запропонованого підходу на прикладі провідних українських агрохолдингів. Практична цінність результатів полягає у можливості використання ESG-DCF моделі інвесторами, фінансовими аналітиками та менеджментом компаній для підвищення якості інвестиційних рішень і стратегічного планування в умовах сталого розвитку. The article develops theoretical and methodological approaches to ESG-oriented business valuation in the agricultural sector through the integration of environmental, social, and governance (ESG) factors into the discounted cash flow (DCF) model under conditions of increasing economic uncertainty and transformation of global investment priorities. It is substantiated that contemporary challenges, including climate change, sustainability-driven financial regulation, geopolitical instability, and wartime economic shocks, reshape traditional valuation paradigms by increasing the importance of non-financial determinants of long-term corporate value. The study demonstrates that conventional valuation approaches based solely on historical financial indicators are insufficient for capturing strategic risks and development opportunities faced by agribusiness companies. Key transmission channels through which ESG factors influence firm value are identified, including their impact on projected cash flows, operational efficiency, cost structure, risk exposure, and the cost of capital. The integration of ESG considerations into valuation models enhances the reliability of fair value estimation in highly volatile economic environments. Based on a comparative analysis of leading Ukrainian agribusiness companies — Kernel, MHP, and Astarta — the research evaluates the relationship between ESG practices and financial performance, investment attractiveness, and long-term strategic resilience. The findings indicate that energy efficiency initiatives, renewable energy adoption, greenhouse gas management, human capital development, and improved corporate governance transparency contribute to risk reduction, stabilization of cash flows, and improved access to financing. An ESG-adjusted DCF framework is proposed, incorporating non-financial factors through modifications of forecast assumptions and discount rate parameters. A comparison between traditional and ESG-integrated valuation results confirms that incorporating sustainability principles leads to a more realistic estimation of firm value and better reflects long-term growth potential. The scientific contribution of the study lies in advancing methodological foundations for ESG-integrated valuation and providing empirical evidence from the Ukrainian agricultural sector. The practical implications include the applicability of the ESG-DCF framework for investors, financial analysts, and corporate managers seeking to improve investment decision-making and strategic planning within the context of sustainable development.
Harmonization of financial instruments in the context of Ukraine’s European integration
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Козловський, Євген Васильович; Kozlovskyi, Yevhen; Швець, Наталія Романівн; Shvets, Nataliia
У даній статті розглянуто сутність та класифікаційні ознаки фінансових інструментів у міжнародній та національній практиці, а також охарактеризовані підходи, які закріплені у Міжнародних стандартах фінансової звітності, Системі національних рахунків, законодавстві України та наукових працях зарубіжних і вітчизняних дослідників. Проаналізовано особливості правового регулювання та економічного змісту фінансових активів, зобов’язань, інструментів власного капіталу й похідних інструментів, їх вплив на фінансову стабільність і інвестиційну привабливість підприємств. Особлива увага приділена методам оцінки фінансових інструментів, їх класифікації за ризиком, ліквідністю та строком обігу, а також сучасним підходам до обліку та розкриття інформації у фінансовій звітності. Визначено сучасні тенденції розвитку фінансового ринку України в контексті імплементації норм Європейського Союзу (надалі також — ЄС), зокрема положень Директиви MiFID II та Регламенту MiFIR, які будуть сприяти підвищенню прозорості ринку та захисту прав інвесторів. В статті виокремлено перспективи застосування інноваційних фінансових інструментів в аграрному секторі, що полягають у випуску аграрних облігацій, страхових деривативів та зелених фінансових продуктів, які здатні забезпечити стабільність доходів та залучення додаткового капіталу для розвитку сільськогосподарських підприємств, що в результаті буде сприяти модернізації технологій виробництва. В результаті проведеного дослідження було доведено, що гармонізація національної системи фінансових інструментів у симбіозі з європейськими стандартами є необхідною умовою для успішної інтеграції України до єдиного фінансового простору ЄС, що в свою чергу призведе до підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору та зміцнення макроекономічної стійкості держави. Визначено, що комплексне впровадження сучасних фінансових механізмів дозволить створити ефективну систему підтримки аграрних підприємств, забезпечити їх доступ до кредитних ресурсів та інвестицій, а також шляхом підвищення конкурентоздатності збільшити привабливість української продукції на міжнародних ринках. This article examines the essence and classification characteristics of financial instruments in international and national practice and outlines the approaches enshrined in International Financial Reporting Standards, the System of National Accounts, the legislation of Ukraine, and the scholarly works of foreign and domestic researchers. The features of legal regulation and the economic substance of financial assets, liabilities, equity instruments, and derivatives are analyzed, along with their impact on financial stability and the investment attractiveness of enterprises. Particular attention is paid to methods for valuing financial instruments, their classification by risk, liquidity, and maturity, as well as contemporary approaches to accounting and disclosure in financial statements. The study identifies current trends in the development of Ukraine’s financial market in the context of implementing European Union (hereinafter also the EU) regulations, in particular the provisions of the MiFID II Directive and the MiFIR Regulation, which are expected to enhance market transparency and protect investors’ rights. The article highlights prospects for the use of innovative financial instruments in the agricultural sector, including the issuance of agricultural bonds, insurance derivatives, and green financial products capable of ensuring income stability and attracting additional capital for the development of agricultural enterprises, thereby contributing to the modernization of production technologies. As a result of the research, it is demonstrated that harmonization of the national system of financial instruments in synergy with European standards is a necessary condition for Ukraine’s successful integration into the EU’s single financial space, which, in turn, will increase the competitiveness of the agricultural sector and strengthen the state’s macroeconomic resilience. It is determined that the comprehensive implementation of modern financial mechanisms will make it possible to create an effective support system for agricultural enterprises, ensure their access to credit resources and investment, and, by enhancing competitiveness, increase the attractiveness of Ukrainian products in international markets.
Використання штучного інтелекту для вирішення проблем міжнародної екологічної безпеки
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Мислік, Андрій Андрійович; Myslik, Andrii
У статті досліджуються сучасні можливості застосування технологій штучного інтелекту (ШІ) у вирішенні глобальних проблем міжнародної екологічної безпеки в умовах зростання кліматичних ризиків, деградації природних ресурсів та посилення антропогенного навантаження на довкілля. Особливу увагу приділено ролі цифрових інструментів у формуванні нової моделі управління екологічними процесами на глобальному рівні, що базується на аналізі великих даних, прогнозуванні та автоматизованому прийнятті рішень. У роботі обґрунтовано, що використання ШІ сприяє підвищенню ефективності моніторингу стану довкілля завдяки інтеграції супутникових технологій, сенсорних мереж та аналітичних платформ, які дозволяють в режимі реального часу відстежувати зміни клімату, рівень забруднення, стан біорізноманіття та інші ключові екологічні показники. Розглянуто потенціал ШІ у прогнозуванні природних катастроф, управлінні водними та енергетичними ресурсами, оптимізації екологічної політики та розробці інноваційних рішень для сталого розвитку. Проаналізовано міжнародний досвід впровадження технологій штучного інтелекту в екологічну сферу, зокрема у рамках ініціатив міжнародних організацій, таких як ООН, Європейський Союз та Світовий банк. Визначено ключові напрями використання ШІ, включаючи боротьбу зі зміною клімату, розвиток «розумних» міст, управління відходами та підвищення екологічної ефективності виробництва. Окремо окреслено перспективи застосування цих технологій в Україні з урахуванням потреб післявоєнного відновлення, модернізації інфраструктури та інтеграції до європейського екологічного простору. Зроблено висновок, що штучний інтелект має значний потенціал стати ключовим інструментом формування глобальної системи екологічної безпеки, однак його ефективне використання потребує узгоджених міжнародних підходів, розвитку нормативно-правової бази, дотримання етичних принципів та забезпечення рівного доступу до цифрових технологій. Визначено, що подальші дослідження мають бути спрямовані на розробку механізмів інтеграції ШІ у міжнародну екологічну політику та підвищення стійкості глобальних екосистем. The article explores the contemporary potential of artificial intelligence (AI) technologies in addressing global challenges of international environmental security in the context of increasing climate risks, environmental degradation, and intensified anthropogenic pressure on natural ecosystems. Particular attention is devoted to the role of digital tools in shaping a new model of environmental governance at the global level, based on big data analytics, predictive modeling, and automated decision-making. The study substantiates that the application of AI significantly enhances the efficiency of environmental monitoring through the integration of satellite technologies, sensor networks, and advanced analytical platforms. These tools enable real-time tracking of climate change, pollution levels, biodiversity conditions, and other key environmental indicators. The paper also highlights the potential of AI in forecasting natural disasters, managing water and energy resources, optimizing environmental policy, and developing innovative solutions for sustainable development. Furthermore, the article analyzes international experience in implementing AI technologies in the environmental domain, particularly within the frameworks of global initiatives led by international organizations such as the United Nations, the European Union, and the World Bank. Key areas of AI application are identified, including climate change mitigation, the development of smart cities, waste management systems, and the improvement of environmental efficiency in production processes. Special emphasis is placed on the prospects for applying these technologies in Ukraine, taking into account the needs of post-war recovery, infrastructure modernization, and integration into the European environmental framework. The findings indicate that artificial intelligence has significant potential to become a fundamental tool in shaping a global environmental security system. However, its effective implementation requires coordinated international efforts, the development of regulatory frameworks, adherence to ethical standards, and ensuring equitable access to digital technologies. Future research should focus on developing mechanisms for integrating AI into international environmental policy and strengthening the resilience of global ecosystems.
Відновлення в умовах суверенної стійкості та управлінська адаптація
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Тимків, Олег Степанович; Tymkiv, Oleh
Актуальність дослідження зумовлена зростанням масштабів міжнародної фінансової підтримки, що надається державам, які постраждали від збройних конфліктів, а також необхідністю концептуалізації процесів відновлення в умовах, що відрізняються від традиційних постконфліктних моделей. Домінантні парадигми постконфліктного відновлення формувалися переважно на прикладах інституційного колапсу, громадянських війн та крихких державних середовищ. Від Плану Маршалла до операцій з розбудови миру після завершення «холодної війни» теорія відновлення здебільшого виходила з припущення про руйнування державних інститутів або припинення бойових дій як вихідної точки. Водночас триваюча російсько-українська війна формує конфігурацію, яка не повністю відповідає цим усталеним припущенням. Україна залишається функціонуючою суверенною державою в умовах повномасштабної міждержавної агресії, зберігаючи інституційну безперервність, макроекономічне управління та траєкторії реформ, водночас готуючись до масштабного відновлення. Така ситуація виявляє недостатньо теоретизовані аспекти досліджень відновлення, зокрема щодо інституційної стійкості та нелінійної послідовності відновлювальних процесів. Метою статті є уточнення домінантних типологій відновлення та визначення наслідків конфігурацій стійких суверенних держав для адаптації систем управління організацією в умовах міжнародної фінансової підтримки. У статті застосовано структурований аналітичний синтез наявних класифікацій відновлення, розроблених Світовим банком, Міжнародним валютним фондом та у межах літератури з постконфліктного врядування. У результаті аналізу виявлено три імпліцитні припущення, закладені в домінантних моделях: інституційний вакуум, крихкість як базовий стан та лінійна послідовність постконфліктного відновлення. На цій основі запропоновано концепт «контексту суверенної стійкості» для опису держав із високою інституційною спроможністю, в яких процеси відновлення відбуваються одночасно з активною обороною та інституційною адаптацією. Наукова новизна дослідження полягає в концептуалізації стійких суверенних держав в умовах тривалої міждержавної агресії як окремої аналітичної категорії. Отримані результати розширюють теорію відновлення та формують теоретичне підґрунтя для подальших досліджень адаптації систем управління організацією в контекстах міжнародної фінансової підтримки. The urgency of the research is determined by the growing scale of international financial support provided to states affected by armed conflict and the need to conceptualize reconstruction processes under conditions that differ from traditional post-conflict models. Dominant paradigms of post-conflict reconstruction have been shaped primarily by cases of institutional collapse, civil war, and fragile state environments. From the Marshall Plan to post-Cold War peacebuilding operations, reconstruction theory has largely presupposed either the breakdown of state institutions or the termination of hostilities as its starting point. However, the ongoing Russia–Ukraine war presents a configuration that does not fully align with these established assumptions. Ukraine remains a functioning sovereign state under full-scale interstate aggression, maintaining institutional continuity, macroeconomic governance, and reform trajectories while simultaneously preparing for large-scale reconstruction. This situation reveals insufficiently theorized aspects of reconstruction scholarship, particularly regarding institutional resilience and non-linear sequencing. The objective of the article is to refine dominant reconstruction typologies and to identify the implications of resilient sovereign state configurations for organizational management system adaptation under international financial support. The article employs a structured analytical synthesis of prevailing reconstruction classifications developed by the World Bank, the IMF, and post-conflict governance literature. The analysis identifies three implicit assumptions embedded in dominant models: institutional vacuum, fragility as a baseline condition, and linear post-conflict sequencing. On this basis, the concept of a Sovereign Resilient Context is introduced to describe high-capacity states undergoing reconstruction concurrently with active defense and institutional adaptation. The scientific novelty of the research lies in conceptualizing resilient sovereign states under sustained interstate aggression as a distinct analytical category. The results expand reconstruction theory and provide a theoretical foundation for further investigation of organizational management adaptation in contexts of international financial support.
Декарбонізація електроенергетики: структурні детермінанти вуглецеінтенсивності в Європі та Україні
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Кириченко, Валентин Володимирович; Kyrychenko, Valentyn
У статті досліджено структурні детермінанти вуглецеінтенсивності генерації електроенергії 30 європейських країн (27 держав-членів ЄС, Норвегії, Швейцарії та Великої Британії) за період 2010–2024 років із застосуванням методу лінійної регресії. Актуальність дослідження зумовлена тим, що електроенергетика продукує близько третини глобальних викидів CO2, а для України як країни-кандидата на членство в ЄС кількісна оцінка факторів декарбонізації має безпосереднє значення для формування стратегії повоєнного відновлення на засадах сталого розвитку. Попри значний масив досліджень енергетичного переходу, комплексний аналіз динаміки декарбонізаційних коефіцієнтів усіх основних джерел генерації у часовому вимірі з урахуванням зовнішніх шоків залишається недостатньо дослідженим. Метою є виявлення та кількісна оцінка впливу структурних факторів енергобалансу на вуглецеінтенсивність та порівняльна оцінка позиції України. Виокремлено чотири аналітичні періоди з урахуванням ключових екзогенних шоків: базовий стан до активізації кліматичної політики, прискорена трансформація після Паризької угоди, пандемія COVID-19 та енергетична криза внаслідок російської агресії. У результаті регресійного аналізу встановлено зниження декарбонізаційного потенціалу газової генерації, посилення ефекту вітрової та сонячної енергетики, стабільність впливу атомної та гідроенергетики. Порівняльний аналіз моделей Франції, Німеччини та Польщі продемонстрував десятикратну дивергенцію вуглецеінтенсивності. Вуглецеінтенсивність України лише на 1 % перевищила середньоєвропейський рівень завдяки домінуванню атомної генерації. Результати підтверджують зниження ролі газу як «перехідного палива» та зростання ефективності відновлюваної енергетики, що визначає стратегічні пріори-тети для підприємницької діяльності у сфері низьковуглецевої генерації. he article examines the structural determinants of the carbon intensity of electricity generation in 30 European countries (27 EU Member States, Norway, Switzerland, and the United Kingdom) over 2010–2024 using the linear regression method. The relevance of the study is determined by the fact that the electricity sector accounts for approximately one-third of global CO2 emissions, and for Ukraine as an EU membership candidate, a quantitative assessment of decarbonisation factors is directly relevant to shaping its post-war recovery strategy based on sustainable development principles. Despite a substantial body of research on the energy transition, a comprehensive analysis of the temporal dynamics of decarbonisation coefficients across all major generation sources, accounting for exogenous shocks, remains insufficiently explored. The objective is to identify and quantitatively assess the impact of structural energy balance factors on carbon intensity and to provide a comparative assessment of Ukraine’s position. Four analytical periods are identified, accounting for key exogenous shocks: the baseline state prior to active climate policy, accelerated transformation following the Paris Agreement, the COVID-19 pandemic, and the energy crisis resulting from Russian aggression. The regression analysis established a decline in the decarbonisation potential of gas generation, an intensification of the wind and solar energy effect, and stability in the impact of nuclear and hydropower. A comparative analysis of France, Germany, and Poland demonstrated a tenfold divergence in carbon intensity. Ukraine’s carbon intensity exceeded the European average by only 1 % owing to the dominance of nuclear generation. The findings confirm the diminishing role of gas as a «bridge fuel» and the growing effectiveness of renewables, which determines strategic priorities for entrepreneurial activity in the low-carbon generation sector.
Еволюція наукових підходів до аналізу міжкультурної комунікації в економічній науці
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Аксьонова, Оксана Валеріївна; Aksonova, Oksana
У статті розглянуто еволюцію наукових підходів до аналізу міжкультурної комунікації в економічній науці та визначено її роль у розвитку сучасних міжнародних економічних відносин. Показано, що формування теоретичних засад міжкультурної комунікації відбувалося у тісному зв’язку з розвитком соціальних, гуманітарних та економічних наук, а також під впливом процесів глобалізації світової економіки. Встановлено, що початковий етап досліджень, який сформувався у середині ХХ століття, базувався переважно на психологічних та антропологічних підходах до аналізу культури. У цей період основна увага приділялася вивченню культурних цінностей, норм поведінки та особливостей комунікації представників різних культур. Класичні праці дослідників заклали фундамент для розуміння впливу національної культури на організаційну поведінку, управлінські практики та міжнародну економічну взаємодію. Другий етап розвитку досліджень, що охоплює кінець ХХ — початок ХХІ століття, характеризується активною інтеграцією економічних, соціологічних та міждисциплінарних підходів. Міжкультурна комунікація почала розглядатися як важливий фактор ефективності міжнародної торгівлі, інвестиційної діяльності та інституційного розвитку. Особлива увага приділялася проблемам культурних бар’єрів у міжнародному бізнесі, механізмам адаптації бізнес-процесів до культурних особливостей партнерів, а також трансферу технологій у глобальному економічному середовищі. Сучасний етап досліджень пов’язаний із застосуванням цифрових та когнітивно-аналітичних методів, включаючи аналіз великих даних, мережеве моделювання та використання інструментів штучного інтелекту. Це дозволяє здійснювати багаторівневий аналіз комунікативних процесів та оцінювати ефективність міжкультурної взаємодії в умовах цифрової економіки. У роботі також розглянуто ключові концептуальні підходи до дослідження міжкультурної комунікації: антропологічний, лінгвістичний, когнітивний, психолінгвістичний та інституційно-економічний. Зроблено висновок, що сучасні дослідження поєднують різні методологічні підходи, формуючи комплексну наукову основу для аналізу взаємодії культур у міжнародному економічному середовищі та підвищення ефективності глобальної економічної співпраці. The article examines the evolution of scientific approaches to the analysis of intercultural communication in economic science and defines its role in the development of modern international economic relations. It shows that the formation of the theoretical foundations of intercultural communication took place in close connection with the development of social, humanitarian and economic sciences, as well as under the influence of the processes of globalisation of the world economy. It has been established that the initial stage of research, which took shape in the mid-20th century, was based mainly on psychological and anthropological approaches to the analysis of culture. During this period, the main focus was on studying cultural values, behavioural norms and communication characteristics of representatives of different cultures. The classical works of researchers laid the foundation for understanding the influence of national culture on organisational behaviour, management practices and international economic interaction. The second stage of research development, covering the late 20th and early 21st centuries, is characterised by the active integration of economic, sociological and interdisciplinary approaches. Intercultural communication began to be seen as an important factor in the effectiveness of international trade, investment activities and institutional development. Particular attention was paid to the problems of cultural barriers in international business, mechanisms for adapting business processes to the cultural characteristics of partners, and technology transfer in the global economic environment. The current stage of research is associated with the use of digital and cognitive-analytical methods, including big data analysis, network modelling, and the use of artificial intelligence tools. This allows for a multi-level analysis of communication processes and an assessment of the effectiveness of intercultural interaction in the digital economy. The paper also considers key conceptual approaches to the study of intercultural communication: anthropological, linguistic, cognitive, psycholinguistic, and institutional-economic. It is concluded that contemporary research combines various methodological approaches, forming a comprehensive scientific basis for analysing cultural interaction in the international economic environment and improving the effectiveness of global economic cooperation.
Економіка ШІ-агентів як нова парадигма цифрової трансформації бізнесу
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Кузів, Роман Вікторович; Kuziv, Roman
Стаття присвячена систематизації та теоретичному осмисленню концепції агентної економіки (AI agentic economy) — нового етапу цифрової трансформації, що характеризується переходом від пасивних інструментів підтримки прийняття рішень до автономних інтелектуальних систем, здатних самостійно планувати, виконувати та коригувати бізнес-процеси. Актуальність дослідження зумовлена стрімким розвитком технологій штучного інтелекту, які змінюють фундаментальні засади організації праці, ланцюгів створення вартості та моделей монетизації у глобальній економіці. Постановка проблеми полягає у відсутності цілісного теоретичного погляду на природу ШІ-агентів як нового типу економічних суб’єктів та на архітектурні моделі їх інтеграції у бізнес-структури. Невирішеним залишається питання класифікації моделей оркестрації багатоагентних систем та їхнього впливу на трансформацію бізнес-моделей. Метою статті є визначення сутності агентної економіки, систематизація базових моделей інтеграції ШІ-агентів у бізнес та аналіз практичних кейсів їх впровадження. Основний матеріал дослідження охоплює порівняльну характеристику етапів еволюції ШІ в економіці, аналіз агентних робочих потоків та моделей оркестрації багатоагентних систем (централізованої, децентралізованої, ієрархічної, федеративної), типологію агентів за рівнем інтелекту, а також практичні кейси впровадження у сферах консалтингу, виробництва, фінансів та SaaS. Висновки вказують на те, що агентна економіка формує принципово нову парадигму, в якій інтелект стає автономним фактором виробництва, а бізнес-моделі трансформуються від оплати за доступ до оплати за результат. The article is devoted to the systematization and theoretical comprehension of the concept of the AI agentic economy — a new stage of digital transformation characterized by a shift from passive decision-support tools to autonomous intelligent systems capable of independently planning, executing, and adjusting business processes. The relevance of the study is determined by the rapid development of artificial intelligence technologies that are changing the fundamental principles of labor organization, value chains, and monetization models in the global economy. The problem statement lies in the absence of a holistic theoretical view of the nature of AI agents as a new type of economic actors and the architectural models for their integration into business structures. The question of classifying orchestration models for multi-agent systems and their impact on business model transformation remains unresolved. The objective of the article is to define the essence of the agentic economy, systematize the basic models of AI agent integration into business, and analyze practical cases of their implementation. The main material of the study covers a comparative analysis of AI evolution stages in the economy, analysis of agentic workflows and multi-agent orchestration models (centralized, decentralized, hierarchical, federated), agent typology by intelligence level, and practical implementation cases in consulting, manufacturing, finance, and SaaS. Conclusions indicate that the agentic economy forms a fundamentally new paradigm in which intelligence becomes an autonomous factor of production and business models transform from access-based to outcome-based pricing.
Кваліметричне трактування взаємодії ентропії та ризиків у процесі зовнішньої релокації українських підприємств у глобальному середовищі
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Гарафонова, Ольга Іванівна; Harafonova, Olha; Янковой, Роман Васильович; Yankovoi, Roman; Кузьменко, Олена Михайлівна; Kuzmenko, Olena
Стаття присвячена дослідженню взаємодії ентропії бізнес‑середовища та ризикових детермінант у контексті зовнішньої релокації українських підприємств у глобальному просторі. Обґрунтовано, що повномасштабна війна спричинила різке зростання невизначеності, порушення виробничих процесів та трансформацію ланцюгів доданої вартості, що актуалізувало релокацію як ключовий механізм забезпечення стійкості та адаптивності бізнесу. Запропоновано кваліметричний підхід до кількісного оцінювання релокаційної вразливості, який поєднує аналіз ентропійних характеристик середовища, груп ризиків та адаптивної спроможності підприємства. Релокація підприємств у глобальному вимірі має багатовекторний характер і формується під впливом комплексу ризиків — політичних, економічних, технологічних, логістичних і соціальних, — які виступають детермінантами ухвалення управлінських рішень щодо переміщення виробництва або бізнес-офісів за кордон. На основі факторного та кластерного аналізу ідентифіковано основні інституційні, ринкові, фінансові та соціальні параметри приймаючих країн, що виконують функцію антиентропійних факторів і визначають ступінь передбачуваності та стабільності середовища після переміщення. Побудовано інтегральний показник релокаційної вразливості, який дозволяє оцінити нелінійний ефект взаємодії ентропії та ризиків і визначити ключові детермінанти просторової мобільності підприємств. Показано, що релокація є не лише реакцією на кризові умови, а й стратегічним інструментом формування нових траєкторій розвитку та інтеграції у міжнародні бізнес‑екосистеми. Отримані результати формують методичну основу для розроблення державної політики підтримки релокованого бізнесу та оптимізації стратегічних рішень підприємств в умовах глобальної турбулентності. The article is devoted to the study of the interaction of business environment entropy and risk determinants in the context of external relocation of Ukrainian enterprises in the global space. It is substantiated that the full-scale war caused a sharp increase in uncertainty, disruption of production processes and transformation of value chains, which actualized relocation as a key mechanism for ensuring the stability and adaptability of business. A qualimetric approach to the quantitative assessment of relocation vulnerability is proposed, which combines the analysis of entropic characteristics of the environment, risk groups and adaptive capacity of the enterprise. The relocation of enterprises on a global scale has a multi-vector nature and is formed under the influence of a complex of risks — political, economic, technological, logistical and social — which act as determinants of making management decisions regarding the relocation of production or business offices abroad.Based on factor and cluster analysis, the main institutional, market, financial and social parameters of host countries that perform the function of anti-entropic factors and determine the degree of predictability and stability of the environment after relocation are identified. An integral indicator of relocation vulnerability is constructed, which allows assessing the nonlinear effect of the interaction of entropy and risks and identifying key determinants of spatial mobility of enterprises. It is shown that relocation is not only a reaction to crisis conditions, but also a strategic tool for forming new development trajectories and integration into international business ecosystems. The results obtained form a methodological basis for developing a state policy to support relocated businesses and optimizing strategic decisions of enterprises in conditions of global turbulence.
Концепція реінжинірингу резильєнтних бізнес-моделей ІТ-підприємств
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Петрик, Максим Максимови; Petryk, Maksym; Дворник, Ірина Вікторівна; Dvornyk, Iryna
У науковій статті обґрунтовано концептуальні засади реінжинірингу бізнес-моделей підприємств сфери інформаційних технологій (ІТ), спрямовані на системне формування їхньої резильєнтності в умовах критичної волатильності та невизначеності сучасного економічного середовища. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від традиційних парадигм сталого розвитку та адаптивного управління до динамічних систем, здатних не лише ефективно поглинати зовнішні деструктивні шоки, а й використовувати їх як імпульс для радикального стратегічного оновлення та підвищення ринкової вартості. У межах роботи проведено ґрунтовний аналіз генезису та еволюційної трансформації бізнес-моделей ІТ-сектору: від класичних лінійних архітектур, заснованих на продажу безстрокових ліцензій, до складних хмарних екосистем та сервіс-орієнтованих моделей (SaaS, PaaS, IaaS). Автором розкрито та уточнено сутність категорії «резильєнтність бізнес-моделі» як інтегральної динамічної характеристики, що поєднує в собі три фундаментальні спроможності: абсорбційну (здатність до самозбереження), відновлювальну (мінімізація часу виходу з кризового стану) та адаптивно-трансформаційну (спроможність до зміни архітектури системи). Центральне місце у дослідженні посідає розробка авторського концептуального механізму реінжинірингу бізнес-моделей, що базується на синтезі методології радикальних змін та принципів ітераційної гнучкості (Agile). Наукова новизна отриманих результатів полягає у зміні парадигми трансформаційних процесів: замість жорсткої операційної оптимізації витрат запропоновано формування архітектурної варіативності бізнесу через впровадження модульних структур, диверсифікацію технологічних стеків та використання «цифрових двійників» бізнес-процесів для превентивного стрес-тестування. Практична значущість дослідження полягає у наданні менеджменту ІТ-компаній прикладного інструментарію для оперативного перепроектування логіки створення вартості в умовах військово-політичних та макроекономічних криз. Ключові слова: бізнес-модель, ІТ-підприємство, концептуальний механізм, модульна архітектура, радикальна трансформація, резильєнтність, реінжиніринг, цифрова економіка. The scientific article substantiates the conceptual foundations for the reengineering of business models of information technology (IT) enterprises, aimed at the systematic formation of their resilience in conditions of critical volatility and uncertainty of the modern economic environment. The relevance of the study is driven by the need to shift from traditional paradigms of sustainable development and adaptive management to dynamic systems capable of not only effectively absorbing external destructive shocks but also utilizing them as an impetus for radical strategic renewal and increasing market value. Within the scope of the work, a thorough analysis of the genesis and evolutionary transformation of IT sector business models was conducted: from classical linear architectures based on the sale of perpetual licenses to complex cloud ecosystems and service-oriented models (SaaS, PaaS, IaaS). The author reveals and clarifies the essence of the "business model resilience" category as an integral dynamic characteristic that combines three fundamental capabilities: absorptive (capacity for self-preservation), restorative (minimization of recovery time from a crisis state), and adaptive-transformational (capacity to change the system architecture). The central focus of the study is the development of the author’s conceptual mechanism for business model reengineering, based on the synthesis of radical change methodology and the principles of iterative flexibility (Agile). The scientific novelty of the results lies in the paradigm shift of transformation processes: instead of rigid operational cost optimization, the formation of architectural business variability is proposed through the implementation of modular structures, diversification of technological stacks, and the use of "digital twins" of business processes for preventive stress testing. The practical significance of the study lies in providing IT company management with a practical toolkit for the rapid redesign of value creation logic under conditions of military-political and macroeconomic crises.
Кореляційно-регресійний аналіз HR-показників у системах підтримки управлінських рішень
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Кобець, Дмитро Леонтійович; Kobets, Dmytro; Богатчик, Людмила Анатоліївна; Bohatchyk, Liudmyla
У сучасних організаціях швидко накопичуються величезні масиви даних, пов’язаних із HR-процесами, проте для ухвалення обґрунтованих управлінських рішень недостатньо лише їх систематизації — необхідним є виявлення взаємозв’язків між показниками та оцінка їх впливу на ефективність кадрової політики. У вітчизняному бізнесі практично відсутні реальні практики використання кореляційно-регресійного аналізу HR-показників, відчувається нестача чітких методологічних процедур його застосування. Мета дослідження — розкрити можливості застосування кореляційно-регресійного аналізу HR-показників у системах підтримки управлінських рішень для виявлення ключових чинників впливу на ефективність персоналу. У дослідженні використано метод систематизації наукових джерел для узагальнення теоретичних засад застосування кореляційно-регресійного аналізу в HR-сфері, метод класифікації для диференціації HR-показників на залежні та незалежні змінні, метод узагальнення для формулювання теоретичної моделі, метод моделювання для побудови схем інтеграції результатів аналізу у системи підтримки управлінських рішень, графічний метод для візуалізації моделі. Систематизовано залежні та незалежні HR-показники для проведення кореляційно-регресійного аналізу: рівень утримання працівників, продуктивність, ефективність найму, внутрішня мобільність кадрів, залученість та задоволеність персоналу, а також чинники впливу на них (матеріальна винагорода, навчання, корпоративна культура, робоче навантаження тощо). Визначено галузеву специфіку застосування різних показників для ІТ-компаній, виробничого сектору, торгівлі, банківської сфери, корпоративних компаній. Запропоновано теоретичну модель універсального застосування кореляційно-регресійного аналізу HR-показників, яка включає п’ять послідовних етапів: розрахунок і диференціацію показників на залежні та незалежні; проведення статистичного аналізу з розрахунком коефіцієнтів кореляції та побудовою регресійних моделей; оцінку впливу аналізованих показників на кадрову політику й діяльність компанії; галузеву адаптацію отриманих даних під специфіку організації; ухвалення статистично обґрунтованих управлінських рішень. Розкрито форми інтеграції результатів кореляційно-регресійного аналізу у практику управління персоналом: аналітичні звіти, сценарні моделі прогнозування, рекомендації щодо оптимізації HR-процесів, інформаційно-аналітичні панелі для візуалізації даних. Обґрунтовано можливості поєднання кореляційно-регресійного аналізу з технологіями штучного інтелекту для створення прогностичних моделей розвитку HR-процесів. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх застосування для статистичного обґрунтування управлінських рішень щодо оптимізації програм навчання персоналу, корекції систем мотивації, планування чисельності, стратегічного управління талантами та зниження ризиків плинності кадрів. Modern organizations rapidly accumulate massive data arrays related to HR processes, but making informed managerial decisions requires more than systematization — it necessitates identifying relationships between indicators and assessing their impact on personnel policy effectiveness. Domestic business virtually lacks real practices of using correlation and regression analysis of HR indicators, and there is a shortage of clear methodological procedures for its application. The research objective is to reveal the possibilities of applying correlation and regression analysis of HR indicators in management decision support systems to identify key factors influencing personnel effectiveness. The study employs the method of systematizing scientific sources to generalize theoretical foundations of correlation and regression analysis in HR, the classification method to differentiate HR indicators into dependent and independent variables, the generalization method to formulate a theoretical model, the modeling method to construct schemes for integrating analysis results into decision support systems, and the graphical method for model visualization. The study systematizes dependent and independent HR indicators for correlation and regression analysis: employee retention rate, productivity, recruitment efficiency, internal staff mobility, engagement and satisfaction, as well as influencing factors (compensation, training, corporate culture, workload, etc.). Industry-specific applications of different indicators are identified for IT companies, manufacturing sector, trade, banking, and corporate companies. A theoretical model for universal application of correlation and regression analysis of HR indicators is proposed, including five sequential stages: calculation and differentiation of indicators into dependent and independent; statistical analysis with correlation coefficient calculation and regression model construction; assessment of analyzed indicators’ impact on personnel policy and company performance; industry adaptation of obtained data to organizational specifics; adoption of statistically substantiated managerial decisions. Forms of integrating correlation and regression analysis results into personnel management practice are revealed: analytical reports, scenario forecasting models, recommendations for HR process optimization, and information-analytical dashboards for data visualization. The possibilities of combining correlation and regression analysis with artificial intelligence technologies to create predictive models of HR process development are substantiated. The practical significance of research results lies in their applicability for statistical substantiation of managerial decisions on optimizing personnel training programs, adjusting motivation systems, workforce planning, strategic talent management, and reducing staff turnover risks.
Кількісне оцінювання фінансової стійкості страхової компанії на основі інтегрального підходу
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Бабак, Людмила Олександрівнна; Babak, Liudmyla; Юнькова, Олена Олександрівна; Yunkova, Olena
Метою дослідження є розроблення та практична апробація математичної методології побудови інтегрального показника фінансової стійкості страхової компанії, що забезпечує комплексну кількісну оцінку її фінансового стану на основі системи взаємопов’язаних фінансово-економічних показників. Запропонований підхід орієнтований на відображення багатофакторної природи фінансової стійкості страховика шляхом синтезу окремих індикаторів у єдину узагальнену метрику. Методична рамка дослідження передбачає послідовний відбір і класифікацію релевантних показників діяльності страхової компанії, їх попередню обробку (очищення, трансформацію та приведення до порівняльної основи), нормалізацію з метою усунення шкалевої несумірності, визначення вагових коефіцієнтів із використанням об’єктивних (ентропійних) та експертних методів, а також агрегацію нормалізованих і зважених компонент у єдиний інтегральний індекс на основі формалізованого правила інтеграції. Апробація розробленої моделі здійснюється на фінансових даних окремої страхової компанії в динаміці, що дозволяє проаналізувати зміну рівня її фінансової стійкості у часі, виявити періоди підвищеної вразливості та оцінити реакцію показника на управлінські рішення і зовнішні шоки. Отримані результати створюють аналітичне підґрунтя для інтерпретації внутрішніх фінансових процесів та оцінювання ефективності політики підтримання платоспроможності. Наукова новизна роботи полягає у формуванні цілісного підходу до побудови інтегрального показника фінансової стійкості страхової компанії, який поєднує статистичну обґрунтованість і практичну інтерпретованість результатів та орієнтований на аналіз фінансової динаміки конкретного страховика. Запропонований індекс дозволяє перейти від фрагментарного аналізу окремих коефіцієнтів до системної оцінки фінансової стійкості. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання розробленого інтегрального показника як інструмента внутрішнього фінансового аналізу, моніторингу стійкості, раннього виявлення ризиків і підтримки управлінських рішень у межах окремої страхової компанії, а також у процесі взаємодії з регуляторними та наглядовими органами. The purpose of this study is to develop and practically test a mathematical methodology for constructing an integral indicator of the financial stability of an insurance company, which provides a comprehensive quantitative assessment of its financial condition based on a system of interrelated financial and economic indicators. The proposed approach is aimed at capturing the multifactor nature of an insurer’s financial stability by synthesizing individual indicators into a single aggregated metric. The methodological framework of the research includes a consistent selection and classification of relevant performance indicators of the insurance company, their preliminary processing (data cleaning, transformation, and harmonization), normalization to eliminate scale inconsistency, determination of weighting coefficients using both objective (entropy-based) and expert methods, and aggregation of the normalized and weighted components into a unified integral index based on a formalized integration rule. The developed model is tested using time-series financial data of a single insurance company, which makes it possible to analyze changes in its financial stability over time, identify periods of increased vulnerability, and assess the response of the integral indicator to managerial decisions and external shocks. The obtained results provide an analytical basis for interpreting internal financial processes and evaluating the effectiveness of policies aimed at maintaining solvency. The scientific novelty of the study lies in the formulation of a coherent approach to constructing an integral indicator of an insurance company’s financial stability that combines statistical rigor with practical interpretability and is focused on analyzing the financial dynamics of an individual insurer. Unlike traditional single-ratio measures, the proposed index reflects the multidimensional nature of financial stability and enables a systematic assessment of emerging risks. The practical significance of the research consists in the possibility of using the proposed integral indicator as a tool for internal financial analysis, stability monitoring, early risk detection, and support of managerial decision-making within an individual insurance company, as well as in interactions with regulatory and supervisory authorities.
Модель підтримки підприємницької активності дружин військовослужбовців
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Федосєєва, Ганна Степанівна; Fedosieieva, Hanna
Стаття присвячена питанню розвитку підприємницької активності дружин військовослужбовців у контексті воєнних викликів та економічної трансформації України. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі жіночого підприємництва у забезпеченні економічної стійкості держави: за даними Організація економічного співробітництва та розвитку, підприємницька освіта та жіноче підприємництво належать до ключових сфер прогресу України, а частка жінок серед новостворених фізичних осіб-підприємців перевищує 60 %. Особливу увагу приділено дружинам військовослужбовців як соціально-економічній групі, що функціонує в умовах підвищеного психологічного навантаження, економічної нестабільності та перерозподілу сімейних ролей унаслідок мобілізації партнерів. Проаналізовано зарубіжні дослідження зайнятості та підприємництва партнерок військових, які свідчать про їх схильність до самозайнятості як адаптивної стратегії економічної стабілізації домогосподарства. Водночас встановлено відсутність системних наукових досліджень та інституційно оформлених механізмів підтримки цієї категорії жінок в Україні. Запропоновано трирівневу модель підтримки підприємницької активності дружин військовослужбовців, що включає інституційний, фінансово-економічний та операційний рівні. Інституційний рівень передбачає нормативно-правове визнання групи, інтеграцію підтримки у політику економічного відновлення та міжвідомчу координацію. Фінансово-економічний рівень охоплює грантові програми, пільгове кредитування, податкові стимули та гарантійні механізми. Операційний рівень спрямований на розвиток підприємницьких компетентностей, менторську підтримку, розширення доступу до ринків збуту та забезпечення психосоціальної підтримки. Дана модель спрямована на зниження бар’єрів входу в підприємницьку діяльність, підвищення економічної стійкості домогосподарств військовослужбовців та посилення регіонального і національного економічного розвитку. The article is devoted to the issue of developing entrepreneurial activity among military wives in the context of military challenges and economic transformation in Ukraine. The relevance of the topic is due to the growing role of female entrepreneurship in ensuring the economic stability of the state: according to the Organisation for Economic Co-operation and Development, entrepreneurial education and female entrepreneurship are among the key areas of progress in Ukraine, and women account for over 60 % of newly established individual entrepreneurs. Particular attention is paid to military spouses as a socio-economic group functioning in conditions of increased psychological stress, economic instability and redistribution of family roles as a result of the mobilisation of their partners. Foreign studies on the employment and entrepreneurship of military partners have been analysed, which indicate their tendency towards self-employment as an adaptive strategy for household economic stabilisation. At the same time, it has been established that there is a lack of systematic scientific research and institutionally formalised mechanisms to support this category of women in Ukraine. A three-level model for supporting the entrepreneurial activity of military spouses has been proposed, comprising institutional, financial-economic and operational levels. The institutional level provides for regulatory and legal recognition of the group, integration of support into economic recovery policy and inter-agency coordination. The financial and economic level covers grant programmes, preferential lending, tax incentives and guarantee mechanisms. The operational level is aimed at developing entrepreneurial skills, providing mentoring support, expanding access to markets and ensuring psychosocial support. This model aims to reduce barriers to entry into entrepreneurial activity, increase the economic resilience of military households, and strengthen regional and national economic development.
Модель розвитку зеленого підприємства в Україні в умовах енергетичної безпеки
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Яременко, Владислав Ігорович; Yaremenko, Vladyslav
У статті розглянуто особливості становлення та розвитку зеленого підприємництва в Україні в умовах воєнної та економічної нестабільності з акцентом на його значення для зміцнення енергетичної безпеки. Головною метою дослідження є визначення та обґрунтування ролі зеленого підприємництва як дієвого механізму підвищення енергетичної стійкості підприємств і забезпечення енергетичної незалежності як на рівні окремих суб’єктів господарювання, так і держави загалом. У роботі узагальнено та систематизовано наукові підходи до трактування поняття «зелене підприємництво», що дало змогу інтерпретувати його як інтегровану бізнес-модель, яка поєднує екологічні інновації, раціональне використання ресурсів і економічну ефективність. Проведений бібліографічний огляд праць зарубіжних дослідників засвідчив, що у сфері енергетичної безпеки переважають дослідження, присвячені альтернативній енергетиці. Аналіз статистичних даних щодо втрат енергетичного сектору та змін у виробництві електроенергії в Україні дозволив виявити трансформації в структурі енергетичного балансу та посилення ролі відновлюваних джерел енергії. Окрему увагу приділено розвитку альтернативної енергетики, яка демонструє позитивну динаміку навіть за умов воєнної нестабільності. Саме цей напрям може стати фундаментом для досягнення енергетичної незалежності як на рівні підприємств, так і національної економіки. У дослідженні запропоновано модель енергетичної автономії типового українського підприємства, що передбачає поєднання сонячної, вітрової та біоенергетики. Також здійснено розрахунок необхідних інвестицій і визначено орієнтовні строки їх окупності. Обґрунтовано, що реалізація таких рішень є економічно виправданою у середньостроковій перспективі, а особливо перспективною — для підприємств аграрного сектору. Зроблено висновок, що розвиток зеленого підприємництва сприяє диверсифікації енергетичних джерел, зменшенню залежності від імпортованих ресурсів та підвищенню рівня енергетичної безпеки України за умови належної інституційної підтримки та інвестиційного забезпечення.
Нелінійна макроекономічної динаміка: оцінювання з урахуванням структурних змін в українській економіці
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Радіонова, Ірина Федорівна; Radionova, Iryna; Федоренко, Тетяна Олександрівна; Fedorenko, Tetiana
В цьому дослідженні аналіз нелінійної макроекономічної динаміки здійснено в декількох контекстах. Ці контексти визначили цілі дослідження. По-перше, ідентифіковані способи (інструменти) аналізу макроекономічної динаміки та визначені ті її (нелінійної динаміки) аспекти, які можуть досліджуватись з використанням цих інструментів. По-друге, обґрунтовано можливість використання й фактично використовується один з інструментів аналізу нелінійної макроекономічної динаміки. Йдеться про аналіз зв’язку між змінами темпів економічного зростання та структурними змінами української економіки. В дослідженні використана сукупність різних методів аналізу. Це, передусім, системний підхід до аналізу методів дослідження нелінійної макроекономічної динаміки. Фактичні структурні зміни економіки оцінені з використанням статистичних коєфіцієнтів структурних змін двох типів. На основі кореляційного аналізу та графічної побудови функцій визначено найбільш якісний та релевантний зв’язок між досліджуваними змінними. З’ясовано, що достатньо точно (на 57 %) цей зв’язок описує нелінійна (квадратична) функція при використанні коєфіцієнта структурних змін першого типу. Оцінювання з використанням коєфіцієнта структурних змін другого типу — того, який передбачає виокремленні економічних секторів, включно, з так званим «інноваційним сектором», не забезпечило бажаного результату. Це дало можливість авторам статті не лише зробити висновки про потенціал аналізу нелінійної динаміки з урахуванням структурних змін, а й окреслити напрямки подальших досліджень нелінійної динаміки з використанням коєфіцієнтів структурних змін. Автори дослідження припускають, що використання пропонованого підходу для аналізу нелінійної динаміки сприяє кращому розумінню існуючих зв’язків між змінними та більш точному прогнозуванню макроекономічних змін. This study analyzes nonlinear macroeconomic dynamics within several contexts that define the research objectives. First, the tools for analyzing macroeconomic dynamics are identified, specifying the aspects of nonlinearity that can be examined using these methods. Second, a specific analytical tool is justified and applied to investigate the relationship between economic growth rates and structural changes in the Ukrainian economy. The study employs a multi-methodological approach, primarily utilizing a systematic analysis of nonlinear dynamics. Actual structural changes are assessed using two distinct types of statistical coefficients. Based on correlation analysis and graphical modeling, the most robust relationship between the variables was identified. The findings indicate that this relationship is accurately described (57 % explanatory power) by a quadratic function using the first type of structural change coefficient. Conversely, the assessment using the second-type coefficient — which accounts for specific economic sectors, including the so-called "innovation sector" — did not yield the expected results. This allowed the authors not only to draw conclusions about the potential of nonlinear dynamics analysis for structural shifts but also to outline directions for future research. The authors suggest that the proposed approach to analyzing nonlinear dynamics enhances understanding of the inherent relationships among variables and facilitates more accurate forecasting of macroeconomic trends.
Посткапіталістична модель нового монетаризму
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Кібальник, Любов Олександрівна; Kibalnyk, Liubov; Старченко, Андрій Володимирович; Starchenko, Andrii
Статтю присвячено важливим проблемам становлення так званого нового капіталізму в умовах докорінної зміни монетарних відносин в глобальному соціумі. Доведено, що сучасні погляди багатьох економістів на саму систему капіталізму, в широкому розумінні цього слова, зазнали суттєвих змін, адже сам капіталізм перестав носити класичний, за К. Марксом, характер. У численних працях сучасних науковців стверджується, що провідними трендами подальшої трансформації ринкових відносин дедалі частіше стають їх різновиди: турбокапіталізм, а також модерний, інформаційний, когнітивний, гламурний, цифровий (платформенний) і, що надзвичайно важливо, фінансовий. Їх секторальна ієрархія в глобальній галузевій таксономії сучасного суспільства дозволяє констатувати, що вчених-економістів вже найближчим часом очікують великі трансформаційні зміни в трактуванні суперсучасної моделі глобального монетаризму, адже структурні зміни тривають у ній не один рік. Важливими чинниками формування нового суспільства виступатимуть: тиск цифрової економіки, вплив штучного інтелекту, формування кібернетичних моделей, зміна функції грошей і, звичайно, формування секторального і горизонтального капіталізму. Ретельний аналіз новітніх тенденцій в глобальній економіці дозволив встановити: невідворотну віртуалізацію модерних технологічних процесів, активну гібридизацію фінансових моделей і багато структурних систем, ускладнення платформізації глобальної фінансової активності, технологічний прорив в селективних секторах національних економік, зростання соціальної відповідальності, загострення цифрової нерівності. Разом з тим було доведено, що важливим завданням багатьох дослідників має стати пошук сучасної ідентичності та виявлення фундаментальних цінностей. В монетарному відношенні слід очікувати значного розширення геомонетарного простору, мультилатеральної валютної інтеграції і, водночас, постійно зростаючої монетарної турбулентності. Важливим доповненням до нової моделі фінансового капіталізму має стати, на думку автора, тотальне запровадження цифрових технологій та посилення, сек’юритизація фінансової активності. The article is devoted to the key problems surrounding the emergence of the so-called new capitalism under conditions of a fundamental transformation of monetary relations in the global society. It is demonstrated that contemporary views of many economists on the very system of capitalism, in the broad sense of the term, have undergone significant changes, since capitalism itself has ceased to embody the classical character described by Karl Marx. Numerous works by modern scholars argue that the leading trends of its further transformation increasingly take the form of various types such as turbo-capitalism, as well as modern, informational, cognitive, glamorous, digital (platform-based), and—crucially—financial capitalism. Their sectoral hierarchy within the global industrial taxonomy of contemporary society makes it possible to state that researchers will soon face major transformational shifts in interpreting an ultra-modern model of global monetarism, as structural changes in this realm have been ongoing for years. The important factors shaping the new society are expected to include: pressure from the digital economy, the influence of artificial intelligence, the formation of cybernetic models, changes in the function of money, and, evidently, the emergence of sectoral and horizontal capitalism. A thorough analysis of the latest trends in the global economy has made it possible to identify: the inevitable virtualization of modern technological processes, the active hybridization of financial models and numerous structural systems, the increasing complexity of the platformization of global financial activity, technological breakthroughs in selective sectors of national economies, the rise of social responsibility, and the intensification of digital inequality. At the same time, it has been shown that an important task for many researchers is to search for contemporary identity and to identify fundamental values. From a monetary perspective, we should expect a substantial expansion of the geo-monetary space, multilateral currency integration, and, simultaneously, continuously increasing monetary turbulence. According to the author, an essential supplement to the new model of financial capitalism should be the widespread implementation of digital technologies and the strengthening, securitization of financial activity.
Прийняття рішень на основі даних у стратегічному управлінні економічним розвитком міських агломерацій
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Шлапак, Алла Василівна; Shlapak, Alla; Бобер, Лариса Петрівна; Bober, Larysa
У статті досліджено трансформацію практик стратегічного управління економічним розвитком міських агломерацій в умовах переходу від інтуїтивних до аналітично обґрунтованих моделей прийняття управлінських рішень. Зростання обсягів і різноманітності муніципальних даних, прискорення темпів ринкових змін та ускладнення процесів прийняття рішень щодо розвитку територій зумовлюють об’єктивну потребу в системній перебудові практик роботи з інформацією на всіх рівнях управління агломераціями. На основі систематизації концепцій управлінської аналітики, обмеженої раціональності та теорії прийняття рішень простежено еволюцію від традиційних систем муніципальної звітності до інтерактивних аналітичних платформ підтримки рішень, здатних забезпечити управлінцям структурований доступ до актуальної інформації у режимі реального часу. Порівняльний аналіз практик провідних агломерацій Лондона, Нью-Йорка, Барселони, Амстердама, Дубліна та Лос-Анджелеса підтвердив доцільність формування інтегрованої аналітичної інфраструктури підтримки муніципальних рішень, а саме: відкритих репозиторіїв даних, стандартизованих АРІ та спеціалізованих міжвідомчих офісів аналітики. Оцінено поточний стан аналітичного управління у місті Києві та виявлено структурну проблему агломерації — відсутність як консолідованої аналітичної платформи для підтримки рішень, так і механізмів міжмуніципальної інтеграції даних. Сформульовано методичні рекомендації щодо пере-ходу від фрагментарної звітної візуалізації до консолідованої аналітичної інфраструктури як умови підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності міської економіки. Проведений порівняльний аналіз дозволив зробити висновки про те, що найбільш відчутні управлінські результати — підвищення прозорості розподілу ресурсів, прискорення циклів прийняття рішень та здатність до міжвідомчої координації — досягаються там, де аналітична інфраструктура формується як цілісна система, а не як набір розрізнених інструментів. The article examines the transformation of strategic management decision-making in urban agglomerations as municipalities shift from intuitive to analytically grounded governance models. The increasing amount and diversity of municipal data, accelerating market dynamics, and increasing complexity of territorial development decisions create a systemic need for organizational transformation at all levels of agglomeration management. Drawing on convergent traditions in management theory, information systems research, cognitive psychology, and decision science, the study traces the evolution from periodic statistical reports to interactive analytical platforms capable of real-time decision support — platforms that enable decision-makers to access structured, actionable information without the cognitive overload inherent in unprocessed data arrays. A comparative analysis of six leading cities — London, New York, Barcelona, Amsterdam, Dublin, and Los Angeles — reveals that the most consequential municipal transformations emerge not from isolated technology deployments but from the construction of integrated analytical infrastructures encompassing open data repositories, standardized APIs, and dedicated cross-departmental analytics offices. The comparative evidence further indicates that the most tangible governance outcomes — increased transparency in resource allocation, accelerated decision cycles, and enhanced cross-departmental coordination — are achieved where analytical infrastructure is built as a coherent institutional system rather than a collection of disparate tools. Compared to this baseline, the Kyiv agglomeration functions primarily at the level of fragmented public reporting: its Power BI dashboards on the city portal lack a shared data repository, temporal dynamics, and open APIs for external reuse, while the Digital Kyiv programme — budgeted at UAH 7.1 billion through 2027 — does not specify measurable performance indicators that would allow an objective assessment of digitalization investments’ actual impact on service quality and urban economic development. The study develops practical recommendations for advancing Kyiv’s analytical governance capacity, including the establishment of a cross-departmental data office modelled on London’s LOTI or New York’s MODA, a transition to a geocoded consolidated data repository with spatial-temporal organization on the model of Amsterdam’s BBGA dataset, and the introduction of outcome-based indicators within the programme. The findings contribute to the growing discourse on data-driven public governance and provide a replicable analytical framework applicable to cities undergoing post-conflict urban reconstruction.
Процесний підхід до оцінювання ефективності капіталоутворення на підприємстві
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Короленко, Вячеслав Володимирович; Korolenko, Viacheslav
В умовах зростання економічної нестабільності, структурних трансформацій та обмеженості інвестиційних ресурсів проблема забезпечення ефективності капіталоутворення на рівні підприємства набуває особливої актуальності. У сучасній економічній практиці оцінювання ефективності капіталоутворення здебільшого ґрунтується на аналізі фінансових результатів, показників рентабельності або вартісних індикаторів. Водночас така результативна інтерпретація не дозволяє виявити внутрішні процесні дисбаланси, які впливають на здатність підприємства до відтворення та розвитку капіталу у середньо- та довгостроковій перспективі, особливо в умовах динамічних змін зовнішнього середовища. Ключова проблема полягає в обмеженості існуючих методичних підходів, які ототожнюють ефективність капіталоутворення з досягнутими фінансовими результатами та не враховують якість перебігу економічних процесів. Підприємства з порівнянними показниками прибутковості можуть суттєво відрізнятися за логікою формування, трансформації та конвертації капіталу, що свідчить про наявність прихованих процесних обмежень, не зафіксованих традиційними індикаторами, але критично важливих для забезпечення стійкості розвитку. Незважаючи на значний науковий доробок у сфері аналізу ефективності капіталу, недостатньо дослідженими залишаються питання процесної діагностики капіталоутворення, інтеграції різних процесних вимірів у єдину аналітичну логіку, а також виявлення асинхронності між накопиченням, трансформацією та конвертацією капіталу на рівні підприємства. Це обмежує можливості використання результатів оцінювання для формування обґрунтованих управлінських рішень. Метою статті є обґрунтування та апробація процесно орієнтованого методичного підходу до оцінювання ефективності капіталоутворення на підприємстві, що забезпечує перехід від результативного аналізу до діагностики якості та узгодженості ключових економічних процесів. У статті запропоновано функціонально-матричний підхід до діагностики ефективності капіталоутворення, який поєднує функціональні, матричні та динамічні моделі аналізу. Методика апробована на вибірці 12 підприємств переробної промисловості, що дозволило ідентифікувати типові процесні конфігурації, напрями асинхронності та характер взаємодії між основними процесами капіталоутворення. Кореляційний аналіз Спірмена використано як допоміжний інструмент для інтерпретації узгодженості процесних змін без встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Отримані результати підтверджують, що ефективність капіталоутворення має процесно неоднорідний характер і не може бути пояснена універсальними факторами або ізольованими показниками. Запропонований підхід дозволяє виявляти приховані процесні дисбаланси та формує аналітичну основу для прийняття диференційованих управлінських рішень, спрямованих на забезпечення відтворювальної спроможності капіталу в умовах динамічного економічного середовища. In the context of economic instability, structural change, and limited investment resources, assessing the efficiency of capital formation at the enterprise level becomes an important analytical task. In contemporary economic practice, capital formation efficiency is commonly evaluated using financial performance indicators, profitability ratios, or value-based measures. However, such a result-oriented approach does not adequately reflect internal process characteristics that determine an enterprise’s ability to reproduce and develop capital over time. The key problem addressed in this study is the methodological limitation of existing assessment approaches, which associate efficiency primarily with financial outcomes and largely ignore the quality of the underlying economic processes. Enterprises with comparable profitability indicators may differ substantially in the logic of capital accumulation, transformation, and conversion. This indicates the presence of latent process constraints that are not captured by traditional indicators but influence long-term development. Although capital efficiency, investment performance, and value creation have been widely studied, process-based diagnostics of capital formation remain insufficiently developed. In particular, the integration of accumulation, transformation, and conversion processes into a unified analytical framework, as well as the identification of process asynchrony at the enterprise level, has received limited attention. The objective of this article is to substantiate and empirically test a process-based methodological approach to assessing the efficiency of capital formation at an enterprise, enabling a shift from result-oriented evaluation to process diagnostics. The article proposes a functional–matrix diagnostic framework that combines functional, matrix, and dynamic analytical models. The methodology is applied to a sample of manufacturing enterprises and makes it possible to identify typical process configurations, directions of asynchrony, and patterns of interaction among key capital formation processes. Spearman’s rank correlation analysis is used as an auxiliary tool to interpret the consistency of process changes without establishing causal relationships. The results show that capital formation efficiency is processually heterogeneous and cannot be explained by universal factors or isolated performance indicators. The proposed approach allows the identification of internal process imbalances and provides an analytical basis for managerial decisions aimed at improving the coherence of capital formation processes under changing economic conditions.
Підприємництво в умовах викликів: сенсмейкінг, інновації, стратегічна адаптація
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Оберемчук, Валентина Феодосіївна; Oberemchuk, Valentyna; Клименко, Світлана Михайлівна; Klymenko, Svitlana; Малярчук, Ольга Георгіївна; Maliarchuk, Olha
У статті обґрунтовано актуальність дослідження підприємницької діяльності в Україні в умовах війни, що характеризуються високим рівнем невизначеності, зростанням ризиків, трансформацією бізнес-моделей та зміною умов функціонування підприємств. За таких обставин підприємництво виконує не лише економічну, а й важливу соціальну та стратегічну функцію, що потребує переосмислення підходів до прийняття управлінських рішень, інноваційної діяльності та стратегічної адаптації. Встановлено, що ефективність підприємницьких рішень у воєнних умовах значною мірою залежить від процесів організаційного сенсмейкінгу, за допомогою яких підприємці інтерпретують зміни зовнішнього середовища, формують бачення подальших дій та узгоджують їх із наявними ресурсами і можливостями. Незважаючи на зростання кількості наукових праць, присвячених підприємницькій стійкості та кризовому управлінню, залишається недостатньо дослідженим взаємозв’язок між сенсмейкінгом, інноваційною активністю та стратегічною адаптацією підприємств в умовах війни. Зокрема, відсутні комплексні підходи до аналізу процесів сенсотворення, адаптовані до специфіки воєнної економіки, а також їх інтеграція в дослідження інноваційних рішень і стратегічного вибору підприємців. Метою статті є формування теоретичної логіки інтерпретації підприємницької діяльності в умовах війни крізь призму організаційного сенсмейкінгу та визначення його впливу на інновації й стратегічну адаптацію підприємств. В межах дослідження узагальнено наукові підходи до розуміння сенсмейкінгу як когнітивно-соціального процесу та уточнено його структуру з урахуванням необхідності постійної комунікації в умовах високої динаміки змін. Проаналізовано динаміку інноваційної активності підприємств в Україні у 2020–2024 рр., зокрема економічні результати та структуру витрат інноваційної діяльності, а також систематизовано ключові компоненти процесу формування стратегічних рішень у підприємництві. У результаті встановлено, що сенсмейкінг виступає базовим процесом формування інноваційних та адаптивно-резильєнтних стратегій підприємств у воєнних умовах, а поєднання осмислення змін, інноваційної активності та стратегічної адаптації сприяє підвищенню стійкості підприємницької діяльності та її здатності до відновлення і розвитку. The article substantiates the relevance of researching entrepreneurial activity in Ukraine in wartime conditions characterised by a high level of uncertainty, increased risks, the transformation of business models, and changes in the operating conditions of enterprises. In such circumstances, entrepreneurship performs not only an economic but also an important social and strategic function, which requires a rethinking of approaches to management decision-making, innovation and strategic adaptation. It has been found that the effectiveness of entrepreneurial decisions in wartime largely depends on organizational sensemaking processes, through which entrepreneurs interpret changes in the external environment, form a vision for further action, and align it with available resources and opportunities. Despite the increasing number of scientific papers devoted to entrepreneurial resilience and crisis management, the relationship between sensemaking, innovative activity, and strategic adaptation of enterprises in wartime remains insufficiently researched. In particular, there is a lack of comprehensive approaches to analyzing sensemaking processes adapted to the specifics of the war economy, as well as their integration into research on innovative solutions and strategic choices of entrepreneurs. The purpose of the article is to form a theoretical logic for interpreting entrepreneurial activity in wartime through the lens of organizational sensemaking and to determine its impact on innovation and strategic adaptation of business. The study summarises scientific approaches to understanding sensemaking as a cognitive-social process and clarifies its structure, taking into account the need for constant communication in conditions of high dynamics of change. The dynamics of innovative activity of enterprises in Ukraine in 2020–2024, in particular, the economic results and structure of innovation activity costs, are analyzed, and the key components of the process of developing strategic decisions in entrepreneurship are systematized. As a result, it was concluded that sensemaking is the basic process of developing innovative and adaptive-resilient strategies for businesses in wartime conditions, and that the combination of understanding change, innovative activity, and strategic adaptation contributes to increasing the sustainability of entrepreneurial activity and its ability to rebuild and develop

Browse

Browsing Випуск № 42 by Title

Results Per Page

Sort Options