Історичні передумови появи та існування заборони на позичковий процент в ісламській економічній доктрині
Loading...
Date
2021
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Abstract
Метою даної статті є дослідження історичних передумов для існування
заборони на позичковий процент у сучасній ісламській економічній доктрині.
Сьогодні ісламські фінанси є складовим елементом глобальної фінансової системи.
Їх обсяг складає майже 2 трлн дол., продовжуючи постійно зростати. Для деяких
мусульманських країн цей тип фінансових відносин має системну важливість, сприяє їх фінансовому розвитку та полегшує доступ населення до різноманітних фінансових послуг.
Сутність позичкового проценту та природу пов’язаних з ним економічних відносин
вперше було досліджено філософами стародавнього світу Ксенофонтом, Платоном, Аристотелем. У подальшому, з приходом монотеїстичних авраамічних релігій
— іудаїзму, християнства, ісламу, позичковий процент розглядався лише з точки
зору релігійної етики, однозначно засуджувався і визначався негативним явищем. З
появою капіталістичних відносин і зростанням ролі кредиту, ставлення до нього змінилося і відбулась диференціація позичкового відсотка на банківський — широко
вживаний в економічній діяльності та лихварський — засуджуваний суспільством.
Проте, в деяких економічних системах, мова йдеться про мусульманські країни, позичковий відсоток є забороною, оскільки засуджується релігією.
З другої половини XX століття під впливом низки чинників у багатьох мусульманських країнах почався процес реісламізації (так зване, Ісламське відродження), метою
якого було відновлення основоположних релігійних принципів у суспільних відносинах. Загальна реісламізація, бажання мусульманського населення повернутися до
більш культурно автентичних форми соціально-політичної організації, разом з припливом «нафтодоларів» обумовили виникнення та швидкий розвиток ісламського банківського сектору.
Сьогодні, в цілому, у мусульманських правознавців існує консенсус недозволенності
використання банківського відсотку в економічній діяльності. Цей консенсус апелює
до джерел теорії та методології ісламської юриспруденції, якими, перш за все, є: Коран і Сунни (беззаперечні джерела наказів для усіх мусульман), в яких будь-яка
форма фіксованих і заздалегідь визначених відсотків, як невеликих, так і великих;
незалежно від цілей використовування — чи то інвестиції, заощадження або споживання, вважається загальною забороною. Більш того, дане трактування ріба було
інституціалізовано численними фетвами, виданими за міжнародним шаріатським
стандартом (International Shariah Standard) у багатьох країнах. Наприклад, MUI
(Indonesian Council of Ulamā’) в Індонезії, SAC-BNM (Sharīʿah Advisory Council-Bank
Negara Malaysia) у Малайзії. Своєю чергою, така інституалізація закріпила юридично концепцію безпроцентного банкінгу у всієї доктрині ісламських фінансів.
The purpose of the article is to study the historical preconditions for existence
of a ban on any kind of bank’s interest in modern Islamic economic doctrine.
Today, Islamic finance is an integral part of the global financial system. Its volume is almost
USD 2 bln., proceeding to grow steadily. For some Muslim countries, this type of financial
relationship has of systemic importance, promotes their financial development
and facilitates public access to a variety of financial services.
The essence of loan interest and the nature its economic relations were first studied by
the philosophers of ancient world, Xenophon, Plato, Aristotle. Later, with the advent of
monotheistic Abrahamic religions — Judaism, Christianity, Islam, the loan interest was
considered only in terms of religious ethics, clearly condemned and defined as a negative
phenomenon.
With the advent of capitalism and the growing role of credit, attitudes toward it had
changed and there had been a differentiation for general loan interest to bank’s interest
— which is widely used in economic activities and usurious interest — which is condemned
by society. However, in some economic systems, we are talking about Muslim
countries, any kind of loan interest is prohibited because it is condemned by religion Islam.
In the second half of the twentieth century, under the influence of numerous factors in
many Muslim countries the process of re-Islamization (the so-called Islamic revival) began,
which aimed to restore fundamental religious principles in social relations. General
re-Islamization, the desire of the Muslim population to return to more culturally authentic
forms of socio-political organization, together with the influx of «petrodollars» led to
emergence and rapid development of Islamic banking sector.
Today, in general, Muslim jurists have a consensus on the inadmissibility for using bank’s
interest in economic activities. This consensus appeals to the sources of theory and
methodology for Islamic jurisprudence, which are, first of all: the Qur’an and Sunnah (indisputable
sources of direct orders for all Muslims). Any form of fixed and predetermined
percentages, both small and large; regardless of the purpose, whether for investment,
savings or consumption, is considered a general prohibition. Moreover, this interpretation
of riba has been institutionalized by numerous fatwas issued under the International
Shariah Standard in many countries. For example, MUI (Indonesian Council of Ulamā’) in
Indonesia, SAC-BNM (Sharīʿah Advisory Council-Bank Negara Malaysia) in Malaysia. In
turn, such institutionalization has legally imposed the concept of interest-free banking
throughout the doctrine of Islamic finance.
Description
Keywords
ісламська економічна доктрина, ісламські фінанси, історія економічної думки, міжнародна фінансова система, ріба, Близький Схід, Islamic economic doctrine, Islamic finance, history of economic thought, international financial system, financial institutions, riba, Middle East
Citation
Юркевич О. М. Історичні передумови появи та існування заборони на позичковий процент в ісламській економічній доктрині / Юркевич О. М. // Вчені записки : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана» ; [редкол.: О. Яценко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2021. – Вип. 25. – С. 6–16.