Вчення про основні права людини: факти, проблеми та шляхи їх вирішення
No Thumbnail Available
Date
2019
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
ДВНЗ «Ужгородський національний університет»
Abstract
Стаття присвячена порівняльно-правовому дослідженню вітчизняного та німецького (австрійського та швейцарського) вчення про основні права людини.
На підставі аналізу вітчизняної юридичної літератури автор доходить висновку про те, що в Україні відсутнє єдине, внутрішньо-узгоджене вчення про основні права людини європейського зразка.
Автор доводить тезу про те, що подальший розвиток вітчизняного вчення про основні права людини є передумовою для виконання Українською державою свого основного обов’язку із утвердження і забезпечення прав та свобод людини і громадянина. У зв’язку із цим виникає потреба у пошуку шляхів покращення українського вчення про основні права людини, приведення його у відповідність до найкращих світових (європейських) аналогів.
В результаті проведеного дослідження визначені окремі напрями покращення вітчизняного вчення про основні права людини. Ними мають стати: посилення історико-правового складника вчення про основні права людини, який має виявлятися у ґрунтовному дослідженні кожного окремого основного права людини, діалектики його становлення в Україні; зміна поглядів на сутність основних прав людини та обов’язок Української держави щодо їхнього утвердження і забезпечення, яка передбачає визнання їх як гарантій приватних осіб, які визначають міру її свободи та захищають фізичну особу від свавілля держави та третіх осіб; обґрунтовується необхідність формування єдиного внутрішньо-узгодженого конституційного вчення про основні права людини, яке має визначити єдині характеристики для кожного окремого основного права людини. Таке вчення має стати основою для реалізації основних прав людини у будь-якій галузі права; розширення джерел права, за рахунок яких воно формується, та підвищення практичного значення такого вчення. Вчення про основні права людини не має будуватися лише шляхом тлумачення міжнародного права та національного законодавства України. Вагому роль у його формуванні мають приймати вчені та юристи-практики. Вироблені ними теоретичні концепції, за умови їх загального визнання, мають мати рівне значення із приписами законодавства України у правозастосовчій діяльності.
The article is devoted to a comparative legal study of the national and German (Austrian and Swiss) doctrines on fundamental human rights.
Based on the analysis of domestic legal literature, the author concludes that there is no unified, internally agreed doctrine of the basic human rights of the European model.
The author argues that the further development of the national doctrine of fundamental human rights is a prerequisite for the fulfillment by the Ukrainian state of its basic duty to assert and ensure the rights and freedoms of man and citizen. In this regard, there is a need to find ways to improve the Ukrainian doctrine of fundamental human rights and to bring it into line with the best world (European) counterparts.
As a result of the conducted research certain directions of improvement of the national doctrine on basic human rights were identified. They should become: It is stated that the historical and legal component of the national doctrine of human rights should be substantially enhanced. It provides a thorough study of the issues of the origin, formation and development of each individual human right in Ukraine; it is proved that the understanding of the essence of human rights in Ukraine should change. They should be considered as requirements addressed to the Ukrainian state. At the same time, their approval and provision of the latter does not require their mandatory formalization at the level of the legislation of Ukraine, since the state does not create basic human rights, but only recognizes the fact of their existence; the need to form a unified, internally agreed constitutional doctrine on fundamental human rights was stated. It should replace disparate sectoral doctrines on the same human rights;
the necessity to expand the sources of law on the basis of which the national doctrine of human rights is to be substantiated. Along with national
legal acts, international legal acts, decisions of judicial bodies, it should be formed with the obligatory involvement of legal doctrine, which should
be of equal importance in regulating the realization of individual human rights.
Description
Keywords
основні права людини, вчення, держава, джерела права, система прав людини, fundamental human rights, doctrine, state, sources of law, human rights system
Citation
Кравченко М. Г. Вчення про основні права людини: факти, проблеми та шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] / Кравченко М. Г. // Порівняльно-аналітичне право : електр. наук. фах. вид. / ДВНЗ «Ужгород. нац. ун-т» ; [редкол.: Ю. М. Бисага (голов. ред.) та ін.]. – Електрон. текст. дані. – Ужгород, 2019. – № 3. – С. 40–43. – Назва з титул. екрану.