Інститутіційні засади формування науково-технологічних кластерів глобального значення: передовий досвід для смартекономіки України
No Thumbnail Available
Date
2025
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Abstract
Формування глобальних науково-технологічних кластерів є важливим чинником підвищення конкурентоспроможності, стимулювання інновацій та інтеграції у глобальні ланцюги вартості. Незважаючи на наявність динамічних наукових та промислових кластерів, Україна не має цілісної кластерної політики, а слабкість інституційної бази, нерозвинена інфраструктура та безпекові ризики в умовах війни, перешкоджають масштабуванню науково-технологічних кластерів (НТК) та смартекономіки загалом, що обумовлює актуальність теми дослідження.
Метою статті є виокремлення інституційних засад формування НТК глобального значення стосовно їх адаптації для розвитку смартекономіки України.
Методологія. Застосовано комплексний підхід: аналіз наукових та інституційних джерел; порівняльний і кейсовий аналіз шести провідних НТК (Кремнієва долина (США), Кембрідж (Англія), Сеул (Республіка Корея), Париж (Франція), Сінгапур (Сінгапур/Малайзія), Каїр (Єгипет)) і одного українського кластера (Київ). Кількісна частина спирається на пілари Глобального інноваційного індексу (ГІІ) та індикатор «Стан розвитку кластерів» за звітом 2024 року. Застосовані методи: застосовано стандартизацію (z-score), графічний, квадрантне позиціонування «Інститути — Стан кластерів» і однофакторне економетричне моделювання.
Основний матеріал. Показано відмінність НТК за моделлю управління: ринково-мережева (Кремнієва долина), публічно-якірна (Париж, Кембрідж), провінційно-інсти-туційна (Сеул), «зверху-вниз» (Сінгапур), провінційно-інституційна/»зверху-вниз» (Каїр). Ідентифіковано універсальні інституційні засади 6 глобальних НТК: університети-якорі та державні агенції з розвитку НДДКР; сталі інструменти ранніх стадій інновацій; оператори екосистем (акселерація, платформи взаємодії); глобальні зв'язки (корпоративні НДДКР, мобільність талантів); просторово-транспортна політика й прозорі дозвільні процедури. На квадрантній карті країни з високим доходом (США, Англія, Сінгапур, Франція) переважно у зоні «високий-високий»; Корея «високий-низький», Єгипет — «низький-високий», Україна — «низький-низький».
Висновки. Квадрантна карта та зіркова діаграма продемонстрували для обраних 7 країн, а однофакторне економетричне моделювання за даними ГІІ для 27 країн, в яких розташовані найбільші 100 НТК світу, підтвердило статистично значущий позитивний зв'язок між якістю інститутів і розвитком кластерів (зростання значення пілара «Інститути» на 1 пункт призводить до зростання «Стану розвитку кластерів» на 0,746 пункту). Для України запропоновано шляхи масштабування НТК: посилення базових інститутів; формалізація операторів екосистем; впровадження інструментів ранніх стадій інновацій; стратегії смартспеціалізації (S3); залучення ТНК та університетів у спільні наука-бізнес НДДКР-вузли; прив'язка державної підтримки до інституційних KPI.
The formation of global science-and-technology clusters (STCs) is a key driver of competitiveness, innovation, and integration into global value chains. Despite the presence of dynamic scientific and industrial clusters, Ukraine lacks a coherent cluster policy; a weak institutional base, underdeveloped infrastructure, and war-related security risks hinder the scaling of STCs and the smart economy overall, which underscores the relevance of this study.
Purpose. The article aims to identify the institutional framework for the formation of globally significant STCs and to adapt them for the development of Ukraineʼs smart economy.
Methodology. A mixed approach is applied: analysis of scholarly and institutional sources; comparative and case analysis of six leading STCs (Silicon Valley, USA; Cambridge, England; Seoul, Republic of Korea; Paris, France; Singapore, Singapore/Malaysia; Cairo, Egypt) and one Ukrainian cluster (Kyiv). The quantitative part relies on the pillars of the Global Innovation Index (GII) and the «Cluster Development» indicator (2024 report). Methods include standardization (z-score), graphical analysis, quadrant positioning («Institutions vs Cluster Development»), and single-factor econometric modeling.
Findings. STCs differ by governance model: market-network (Silicon Valley), publicly anchored (Paris, Cambridge), provincial-institutional (Seoul), top-down (Singapore), and provincial-institutional/top-down (Cairo). We identify six universal institutional framework of global STCs: anchor universities and public R&D agencies; stable early-stage innovation instruments; ecosystem operators (acceleration, collaboration platforms); global linkages (corporate R&D, talent mobility); spatial-transport policies; and transparent permitting procedures.
Conclusions. The quadrant map and star diagram for the seven selected countries, together with single-factor econometric modeling using GII data for 27 countries hosting the worldʼs top-100 STCs, confirm a statistically significant positive relationship between institutional quality and cluster development: a 1-point increase in the «Institutions» pillar is associated with a 0.746-point increase in «Cluster Development.» For Ukraine, proposed pathways to scale STCs include: strengthening core institutions; formalizing ecosystem operators; implementing early-stage innovation instruments; smart specialization (S3) strategies; engaging MNCs and universities in joint science-business R&D nodes; and tying state support to institutional KPIs.
Description
Keywords
інститути, науково-технологічні кластери, смартекономіка, глобальний інноваційний індекс, кластерна політика, Україна, institutions, science-and-technology clusters, smart economy, Global Innovation Index, cluster policy, Ukraine
Citation
Уманський О. В. Інститутіційні засади формування науково-технологічних кластерів глобального значення: передовий досвід для смартекономіки України / Уманський Олександр Валерійович // Вчені записки : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана ; [редкол.: О. Яценко (голов. ред.) та ін.]. – Київ : КНЕУ, 2025. – Вип. 40. – С. 326–341.