Browse
Recent Submissions
Item Вплив податкового навантаження на економічну ефективність підприємств в контексті Індустрії 4.0(2025) Юнькова, Олена Олександрівна; Yunkova, Olena; Гой, Гертруда Вікторівна; Hoi, HertrudaУ статті досліджено взаємозв’язок між податковим навантаженням, інвестиціями в технології Індустрії 4.0 та економічною ефективністю промислових підприємств у контексті сучасних викликів цифрової трансформації. Метою роботи є оцінка впливу фіскальної політики на прибутковість і конкурентоспроможність підприємств із використанням інструментарію економетричного моделювання. Для цього було по-будовано регресійну модель на основі згенерованих даних у середовищі R, яка до-зволила кількісно оцінити силу та напрям впливу ключових детермінант ефективності діяльності підприємств. Результати моделювання показали, що податкове навантаження має статистично значущий негативний вплив на прибутковість підприємств, тоді як інвестиції в Індустрію 4.0 забезпечують позитивний і стійкий ефект, підвищуючи економічну ефективність та продуктивність праці. Натомість макроекономічні чинники, зокрема темпи зростання ВВП, мають слабкий або опосередкований вплив на результати господарської діяльності. Додатково розроблено динамічну модель типу AR(1), яка враховує часові лаги прибутку та дозволяє прогнозувати фінансові результати за різних сценаріїв податкової та інвестиційної політики. Отримані результати підтверджують доцільність поєднання помірного податкового навантаження з активним інвестуванням у цифрові технології як базової умови забезпечення сталого розвитку підприємств у межах концепції Індустрії 4.0. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання моделі для формування рекомендацій щодо вдосконалення податкової політики, спрямованої на стимулювання інноваційної діяльності, зниження фіскального тиску та підвищення фінансової стійкості підприємств у довгостроковій перспективі. The article explores the interrelation between tax burden, investments in Industry 4.0 technologies, and the economic efficiency of industrial enterprises in the context of digital transformation challenges. The main purpose of the study is to assess the impact of fiscal policy on the profitability and competitiveness of enterprises using econometric modeling tools. A multiple regression model was developed based on generated data in the R environment, which made it possible to quantify the strength and direction of influence of the key determinants of enterprise performance. The modeling results indicate that the tax burden has a statistically significant negative effect on enterprise profitability, while investments in Industry 4.0 technologies provide a positive and sustainable impact by increasing economic efficiency and labor productivity. In contrast, macroeconomic factors such as GDP growth rates show a weak or indirect influence on business performance. Additionally, a dynamic AR(1) model was developed to account for profit lags and to forecast financial results under various tax and investment policy scenarios. The obtained results confirm the importance of combining a moderate tax burden with active investment in digital technologies as a fundamental condition for ensuring sustainable enterprise development within the framework of the Industry 4.0 concept. The practical significance of the research lies in the possibility of applying the proposed model to form recommendations for improving tax policy aimed at stimulating innovation, reducing fiscal pressure, and enhancing the financial resilience of enterprises in the long term.Item Формування ланцюжків створення вартості у виробництві та експорті сільськогосподарської продукції в Україні(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Мартинюк, Максим Петрович; Martyniuk, MaksymУ статті обґрунтовано важливість виробництва продукції з високою доданою вартістю шляхом розширення ланцюгів доданої вартості у виробництві та експорті сільськогосподарської продукції в Україні. Автори наголошують, що класична парадигма зовнішньоекономічної діяльності, яка зосереджується на заміні експорту сировини експортом готової продукції, хоча й залишається актуальною, проте не вичерпує всі можливості для сталого економічного зростання. У цьому контексті пропонується альтернативний підхід, заснований на створенні інноваційних біотехнологічних і циркулярних ланцюгів доданої вартості, які забезпечують комплексне використання сільськогосподарських ресурсів, побічної продукції тваринництва та вторинної сировини. Розкрито теоретичні засади формування ланцюгів доданої вартості, окреслено міжнародні моделі (ЄС, США), проаналізовано специфіку сільськогосподарської сировини як вихідної точки для по-дальших трансформацій. Особливу увагу приділено тваринництву як проміжній ланці, що дозволяє ефективно використовувати біологічні відходи у біотехнологічній переробці. У статті висвітлено можливості отримання продукції з високою доданою вартістю, такої як амінокислоти (лізин, метіонін, треонін), ферментні препарати (панкреатин, гепарин, інсулін), білкові сполуки (колаген, желатин, протеїни та пептиди), а також біоактивні речовини для фармацевтичної, косметичної та харчової промисловості. Показано, що біотехнологічна переробка здатна формувати нові нішеві ринки — від пробіотиків і ферментних комплексів до високотехнологічних наноматеріалів і медичних препаратів. Енергетичний аспект розглянуто окремо, з акцентом на розвиток біогазових установок, технологій виробництва біодизелю, використання побічної продукції для виробництва енергії та виготовлення органічних добрив у межах циркулярної економіки. Доведено, що реалізація розширених ланцюгів доданої вартості створює умови для енергетичної самодостатності аграрних підприємств, зниження екологічних ризиків та підвищення конкурентоспроможності. У статті підсумовано економічний та експортний потенціал розвитку агробіотехнологічних кластерів в Україні, а також перспективи брендового позиціонування продукції з високою доданою вартістю на ринках ЄС, Азії та Близького Сходу. Серед стратегічних напрямів — стимулювання інновацій, розширення наукових досліджень і розробок у сфері біотехнологій, розвиток виробництва фармацевтичних субстанцій та інтеграція українських виробників у європейські ланцюги доданої вартості. The article substantiates the importance of producing high value-added products through the extension of value chains in the production and export of agricultural products in Ukraine. The authors emphasize that the classical paradigm of foreign economic activity, which focuses on replacing raw material exports with the export of finished goods, while still relevant, does not exhaust all opportunities for sustainable economic growth. In this context, an alternative approach is proposed, based on the creation of innovative biotechnological and circular value chains that ensure the integrated use of agricultural resources, livestock by-products, and secondary raw materials. Theoretical foundations of value chain formation are revealed, international models (EU, USA) are outlined, and the specifics of agricultural raw materials as the starting point for further transformations are analyzed. Particular attention is paid to livestock as an intermediate link that enables the utilization of biological waste in biotechnological processing. The article highlights opportunities for obtaining high value-added products such as amino acids (lysine, methionine, threonine), enzyme preparations (pancreatin, heparin, insulin), protein compounds (collagen, gelatin, proteins and peptides), as well as bioactive substances for the pharmaceutical, cosmetic, and food industries. It is shown that biotechnological processing can generate new niche markets — from probiotics and enzyme complexes to advanced nanomaterials and medical products. The energy dimension is considered separately, focusing on the development of biogas plants, biodiesel technologies, the use of by-products for energy production, and the manufacture of organic fertilizers within the circular economy framework. It is demonstrated that the implementation of extended value chains creates conditions for the energy self-sufficiency of agricultural enterprises, the reduction of environmental risks, and the strengthening of competitiveness. The article summarizes the economic and export potential of developing agro-biotechnological clusters in Ukraine, as well as the prospects for brand positioning of high value-added products in EU, Asian, and Middle Eastern markets. Strategic directions include stimulating innovation, expanding R&D in biotechnology, developing pharmaceutical substance production, and integrating Ukrainian producers into European value chains.Item Проблеми страхового ринку в Україні в умовах воєнного стану(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Борзенко, Олена Олександрівна; Borzenko, Olena; Глазова, Анна Богданівна; Hlazova, AnnaУ статті досліджено трансформацію ринку страхування України в умовах воєнного стану крізь призму соціальної стійкості, цифровізації та макрофінансової стабільності. Показано, що з початком повномасштабної агресії Російської Федерації страховий сектор зазнав суттєвих структурних викликів: скорочення перестрахувальних можливостей, зростання ризиковості активів, обмеження ліквідності та зниження платоспроможного попиту населення. Водночас цифровізація виявилася потужним чинником підтримки ринку — розвиток e-сервісів, дистанційного андерайтингу, електронних виплат і створення єдиного реєстру збитків забезпечили безперервність страхових операцій, підвищили прозорість та довіру клієнтів. Особлива увага приділяється соціальному аспекту функціонування га-лузі: доступності страхових продуктів для вразливих груп населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб, пенсіонерів, людей з інвалідністю та багатодітних ро-дин. Проаналізовано законодавчі ініціативи щодо компенсації за знищене житло (законопроєкт № 11028, програма «HOME»), які розглядаються як механізми мінімізації гуманітарних втрат і прискореного відновлення житлового фонду. Висвітлено проблему нерівного доступу до страхових послуг через фінансові бар'єри, цифровий розрив та нерівномірний розвиток інфраструктури. Обґрунтовано доцільність впровадження гібридних моделей державно-приватного партнерства, субсидування страхових премій і використання цифрових платформ (зокрема «Дія») для інтеграції соціальних і страхових механізмів. Зроблено висновок, що формування інклюзивного, технологічно гнучкого та соціально орієнтованого страхового ринку є необхідною передумовою макрофінансової стабільності та відновлення довіри населення до фінансової системи України в післявоєнний період. The article explores the transformation of Ukraineʼs insurance market under martial law through the lens of social resilience, digitalization, and macro-financial stability. It demonstrates that with the onset of the full-scale aggression of the Russian Federation, the insurance sector faced significant structural challenges, including the reduction of reinsurance capacities, increased asset risk, liquidity constraints, and declining solvency-driven demand among the population. At the same time, digitalization has proven to be a powerful factor in supporting the market — the development of e-services, remote underwriting, electronic payments, and the creation of a unified loss register have ensured the continuity of insurance operations, enhanced transparency, and strengthened client trust. Particular attention is given to the social dimension of the sectorʼs functioning: the accessibility of insurance products for vulnerable population groups such as internally displaced persons, pensioners, persons with disabilities, and large families. The study analyzes legislative initiatives related to compensation for destroyed housing (Draft Law No. 11028 and the «HOME» program), which are considered as mechanisms for minimizing humanitarian losses and accelerating the restoration of the housing stock. The article also highlights the issue of unequal access to insurance services caused by financial barriers, the digital divide, and uneven infrastructure development. The expediency of implementing hybrid models of public-private partnership, subsidizing insurance premiums, and utilizing digital platforms (in particular, Diia) for integrating social and insurance mechanisms is substantiated. The study concludes that the formation of an inclusive, technologically flexible, and socially oriented insurance market is a necessary precondition for macro-financial stability and for restoring public trust in Ukraineʼs financial system in the post-war period.Item Цифрова трансформація бізнес-моделей у приватних медичних клініках: управлінські компетенції та лідерство в контексті забезпечення кібер- та пацієнтоорієнтованої безпеки(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Гарафонова, Ольга Іванівна; Harafonova, Olha; Возний, Дмитро Сергійович; Voznyi, DmytroУ статті досліджено теоретико-прикладні засади цифрової трансформації бізнес-моделей приватних медичних клінік в умовах глобальної диджиталізації системи охорони здоров'я. Обґрунтовано, що цифрова трансформація виступає не лише технологічним, а передусім управлінським процесом, який змінює архітектоніку бізнес-моделі медичного закладу. Визначено ключові управлінські компетентності, необхідні для ефективного впровадження цифрових технологій: стратегічне бачення, цифрове лідерство, аналітична спроможність, кіберграмотність та етична відповідальність управлінців. Запропоновано концептуальну модель взаємозв'язку стратегічних, управлінських, технологічних, соціокультурних та безпекових складових цифрової трансформації бізнес-моделі приватної клініки. Доведено, що інтеграція кібербезпеки та пацієнтоорієнтованої безпеки в систему управління створює умови для підвищення до-віри, стійкості та конкурентоспроможності медичних послуг. Результати дослідження мають прикладне значення для розробки стратегій цифрового розвитку приватних медичних організацій, формування індексу цифрової зрілості та оцінювання ефективності цифрових бізнес-моделей у сфері охорони здоров'я. The article examines the theoretical and practical foundations of the digital transformation of business models of private medical clinics in the context of global digitalization of the healthcare system. It is substantiated that digital transformation represents not only a technological but primarily a managerial process that reshapes the architecture of a clinicʼs business model. The study identifies the key managerial competencies required for the effective implementation of digital technologies: strategic vision, digital leadership, analytical capability, cybersecurity literacy, and ethical responsibility of managers. A conceptual model of the interrelation between strategic, managerial, technological, sociocultural, and security components of the digital transformation of a private clinicʼs business model is proposed. It is proved that the integration of cybersecurity and patient-oriented safety into the management system forms the basis for strengthening trust, resilience, and competitiveness of medical services. The results of the study have practical significance for developing digital transformation strategies for private healthcare organizations, forming a digital maturity index, and assessing the efficiency of digital business models in the healthcare sector.Item Ключові характеристики та стратегічні пріоритети міжнародної компанії з управління інвестиціями Fidelity Investments(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Сидоренко, Катерина Вікторівна; Sydorenko, Kateryna; Побоченко, Леся Миколаївна; Pobochenko, LesiaАктуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю міжнародних компаній інвестиційного менеджменту у формуванні глобальних потоків капіталу та забезпеченні фінансової стабільності в умовах цифрової трансформації. Постановка проблеми полягає у необхідності визначення ключових характеристик, структурних особливостей та стратегічних пріоритетів провідних інвестицій-них компаній у контексті фінансової глобалізації, посилення регуляторних вимог та технологічних інновацій. Невирішеною частиною проблеми в українській економічній науці є практична відсутність комплексних досліджень бізнес-моделей конкретних лідерів ринку, зокрема Fidelity Investments, що обмежує можливості адаптації передового міжнародного досвіду. Метою дослідження є обґрунтування стратегічних пріоритетів Fidelity Investments на основі комплексного аналізу її організаційних, фінансових та операційних аспектів діяльності. Основний матеріал дослідження розкриває унікальність Fidelity як приватної транснаціональної холдингової компанії, що стабільно посідає третє місце у світі за обсягом активів під управлінням та адмініструванням. Проаналізовано її диверсифіковану структуру з дочірніми компаніями у ключових фінансових центрах світу та широкий продуктовий портфель. Особливу увагу приділено аналізу ключових інвестиційних продуктів: взаємних фондів, зокрема інноваційної лінійки Fidelity ZERO з нульовою комі-сією, та біржових фондів (ETF), орієнтованих на різні стратегії. Досліджено процеси цифрової трансформації, включаючи розвиток платформи Active Trader Pro, сервісу робоедвайзингу Fidelity Go та лідерство у сфері цифрових активів через підрозділ Fidelity Digital Assets. Визначено ключові стратегічні пріоритети компанії. Дослідження засвідчує, що Fidelity Investments є прикладом ефективної фінансової екосистеми, яка поєднує традиційні інструменти управління активами з інноваційними FinTech-рішеннями. Її конкурентні переваги базуються на низьковитратній стратегії, технологічному лідерстві та здатності адаптуватися до по-треб різних поколінь інвесторів. Досвід компанії є цінним для формування стратегій розвитку фінансового ринку України. Urgency of the research stems from the growing role of international investment management companies in shaping global capital flows and ensuring financial stability amidst digital transformation. The problem lies in identifying the key characteristics, structural features, and strategic priorities of leading investment companies within the context of financial globalization, strengthening regulatory requirements, and technological innovations. An uninvestigated part of the general matter in Ukrainian economic science is the practical absence of comprehensive research into the business models of specific market leaders, particularly Fidelity Investments, which limits the potential for adapting advanced international experience. The research objective is to substantiate the strategic priorities of Fidelity Investments based on a comprehensive analysis of its organizational, financial, and operational aspects. The statement of basic materials reveals Fidelityʼs uniqueness as a private transnational holding company, consistently ranking third globally by assets under management and assets under administration. Its diversified structure with subsidiaries in key global financial centers and a broad product portfolio covering over 50 account types is analyzed. Special attention is given to the analysis of key investment products, including mutual funds, such as the innovative Fidelity ZERO series with zero expense ratios, and exchange-traded funds (ETFs) tailored to various investment strategies. The study examines the processes of digital transformation, including the development of the Active Trader Pro platform, the Fidelity Go robo-advisory service, and leadership in digital assets through the Fidelity Digital Assets division. Key strategic priorities of the company are identified. The research demonstrates that Fidelity Investments is an example of an effective financial ecosystem that combines traditional asset management tools with innovative FinTech solutions. Its competitive advantages are built on a low-cost strategy, technological leadership, and the ability to adapt to the needs of different generations of investors. The companyʼs experience is valuable for shaping the development strategies of Ukraineʼs financial market.Item Стратегічний аналіз та оцінка управління інфраструктурою підприємств залізничного транспорту(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Шарук, Тетяна Михайлівна; Sharuk, TetianaУ статті проведено стратегічний аналіз та надано оцінку управлінню інфраструктурою підприємств залізничного транспорту. Розглянуто принципи стратегічного аналізу, визначено та схематично зображено структуру управління залізничного транспорту, проаналізовано закордонний досвід управління інфраструктурою залізничного транспорту та виокремлено основні моделі реформування залізничного транспорту. Встановлено перелік проблем, з яким стикнулися держави-члени ЄС під час імплементації Директиви 91/440 (зі змінами 2001/12/ЄС), який є базисом Першого залізничного пакету, прийнятого у 2001 р. щодо інтеграції європейської залізничної системи до конкурентного ринку. Визначено ймовірність виникнення аналогічних проблем в Україні. Виокремлено основні положення Директиви щодо управління залізничною інфраструктурою і до процесів перевезень залізничних підприємств. Надано пропозиції щодо імплементації Директиви 91/440 в Україні з необхідністю змінити (адаптувати) чинне законодавство. Оскільки головною метою є створення умов для ефективного функціонування конкурентного ринку залізничних перевезень, підвищення результативності управління, покращення якості та доступності послуг залізничного транспорту України — необхідно здійснити перегляд організаційно-правових та економічних засад ринку залізничних перевезень. Європейська модель управління інфраструктурою підприємств залізничного транспорту передбачає наявність незалежного оператора залізничної інфраструктури, який буде нести відповідальність за стан залізничної мережі та пропускну спроможність, а регулятивну функцію виконуватиме незалежний регулятор залізничного транспорту, який ратифікуватиме тарифи на використання інфраструктури та регулюватиме рівний доступ до неї усіх операторів залізничного транспорту. Запровадження нової моделі управління інфраструктурою залізничного транспорту є однією з найважливіших ініціатив у поглибленні інтеграції залізничного транспорту до світової транспортно-логістичної системи та відповідності вимогам європейських залізниць. Проведений аналіз сприятиме прийняттю обґрунтованих рішень та може бути використаний для покращення ефективності управління інфраструктурою підприємств залізничного транспорту шляхом запозичення іноземного досвіду з по-дальшою адаптацією до реалій сьогодення залізничної галузі України. The article conducts a strategic analysis and assesses the infrastructure management of railway transport enterprises. The principles of strategic analysis are considered, the structure of railway transport management is defined and schematically depicted, foreign experience in managing railway transport infrastructure is analysed, and the main models of railway transport reform are highlighted. A list of problems faced by the EU Member States in the implementation of Directive 91/440 (as amended by 2001/12/EC), which is the basis of the First Railway Package adopted in 2001 to integrate the European railway system into a competitive market, is identified. The probability of similar problems in Ukraine is determined. The main provisions of the Directive on the management of railway infrastructure and the processes of transportation of railway enterprises are highlighted. Proposals for the implementation of Directive 91/440 in Ukraine with the need to amend (adapt) the current legislation are presented. Since the main goal is to create conditions for the effective functioning of a competitive railway transport market, increase the efficiency of management, improve the quality and availability of railway transport services in Ukraine, it is necessary to review the organisational, legal and economic foundations of the railway transport market. The European model of railway infrastructure management envisages an independent railway infrastructure operator responsible for the state of the railway network and capacity, while the regulatory function will be performed by an independent railway regulator that will ratify tariffs for the use of infrastructure and regulate equal access to it for all railway operators. The introduction of a new model for managing railway infrastructure is one of the most important initiatives to deepen the integration of railway transport into the global transport and logistics system and meet the requirements of European railways The analysis will facilitate informed decision-making and can be used to improve the efficiency of infrastructure management of railway transport enterprises by borrowing foreign experience with further adaptation to the realities of the Ukrainian railway industry.Item Інститутіційні засади формування науково-технологічних кластерів глобального значення: передовий досвід для смартекономіки України(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Уманський, Олександр Валерійович; Umanskyi, OleksandrФормування глобальних науково-технологічних кластерів є важливим чинником підвищення конкурентоспроможності, стимулювання інновацій та інтеграції у глобальні ланцюги вартості. Незважаючи на наявність динамічних наукових та промислових кластерів, Україна не має цілісної кластерної політики, а слабкість інституційної бази, нерозвинена інфраструктура та безпекові ризики в умовах війни, перешкоджають масштабуванню науково-технологічних кластерів (НТК) та смартекономіки загалом, що обумовлює актуальність теми дослідження. Метою статті є виокремлення інституційних засад формування НТК глобального значення стосовно їх адаптації для розвитку смартекономіки України. Методологія. Застосовано комплексний підхід: аналіз наукових та інституційних джерел; порівняльний і кейсовий аналіз шести провідних НТК (Кремнієва долина (США), Кембрідж (Англія), Сеул (Республіка Корея), Париж (Франція), Сінгапур (Сінгапур/Малайзія), Каїр (Єгипет)) і одного українського кластера (Київ). Кількісна частина спирається на пілари Глобального інноваційного індексу (ГІІ) та індикатор «Стан розвитку кластерів» за звітом 2024 року. Застосовані методи: застосовано стандартизацію (z-score), графічний, квадрантне позиціонування «Інститути — Стан кластерів» і однофакторне економетричне моделювання. Основний матеріал. Показано відмінність НТК за моделлю управління: ринково-мережева (Кремнієва долина), публічно-якірна (Париж, Кембрідж), провінційно-інсти-туційна (Сеул), «зверху-вниз» (Сінгапур), провінційно-інституційна/»зверху-вниз» (Каїр). Ідентифіковано універсальні інституційні засади 6 глобальних НТК: університети-якорі та державні агенції з розвитку НДДКР; сталі інструменти ранніх стадій інновацій; оператори екосистем (акселерація, платформи взаємодії); глобальні зв'язки (корпоративні НДДКР, мобільність талантів); просторово-транспортна політика й прозорі дозвільні процедури. На квадрантній карті країни з високим доходом (США, Англія, Сінгапур, Франція) переважно у зоні «високий-високий»; Корея «високий-низький», Єгипет — «низький-високий», Україна — «низький-низький». Висновки. Квадрантна карта та зіркова діаграма продемонстрували для обраних 7 країн, а однофакторне економетричне моделювання за даними ГІІ для 27 країн, в яких розташовані найбільші 100 НТК світу, підтвердило статистично значущий позитивний зв'язок між якістю інститутів і розвитком кластерів (зростання значення пілара «Інститути» на 1 пункт призводить до зростання «Стану розвитку кластерів» на 0,746 пункту). Для України запропоновано шляхи масштабування НТК: посилення базових інститутів; формалізація операторів екосистем; впровадження інструментів ранніх стадій інновацій; стратегії смартспеціалізації (S3); залучення ТНК та університетів у спільні наука-бізнес НДДКР-вузли; прив'язка державної підтримки до інституційних KPI. The formation of global science-and-technology clusters (STCs) is a key driver of competitiveness, innovation, and integration into global value chains. Despite the presence of dynamic scientific and industrial clusters, Ukraine lacks a coherent cluster policy; a weak institutional base, underdeveloped infrastructure, and war-related security risks hinder the scaling of STCs and the smart economy overall, which underscores the relevance of this study. Purpose. The article aims to identify the institutional framework for the formation of globally significant STCs and to adapt them for the development of Ukraineʼs smart economy. Methodology. A mixed approach is applied: analysis of scholarly and institutional sources; comparative and case analysis of six leading STCs (Silicon Valley, USA; Cambridge, England; Seoul, Republic of Korea; Paris, France; Singapore, Singapore/Malaysia; Cairo, Egypt) and one Ukrainian cluster (Kyiv). The quantitative part relies on the pillars of the Global Innovation Index (GII) and the «Cluster Development» indicator (2024 report). Methods include standardization (z-score), graphical analysis, quadrant positioning («Institutions vs Cluster Development»), and single-factor econometric modeling. Findings. STCs differ by governance model: market-network (Silicon Valley), publicly anchored (Paris, Cambridge), provincial-institutional (Seoul), top-down (Singapore), and provincial-institutional/top-down (Cairo). We identify six universal institutional framework of global STCs: anchor universities and public R&D agencies; stable early-stage innovation instruments; ecosystem operators (acceleration, collaboration platforms); global linkages (corporate R&D, talent mobility); spatial-transport policies; and transparent permitting procedures. Conclusions. The quadrant map and star diagram for the seven selected countries, together with single-factor econometric modeling using GII data for 27 countries hosting the worldʼs top-100 STCs, confirm a statistically significant positive relationship between institutional quality and cluster development: a 1-point increase in the «Institutions» pillar is associated with a 0.746-point increase in «Cluster Development.» For Ukraine, proposed pathways to scale STCs include: strengthening core institutions; formalizing ecosystem operators; implementing early-stage innovation instruments; smart specialization (S3) strategies; engaging MNCs and universities in joint science-business R&D nodes; and tying state support to institutional KPIs.Item Особливості трансформації фінансової звітності під час переходу на МСФЗ(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Лук’яненко, Любов Іванівна; Lukianenko, Liubov; Гавриловський, Олександр Степанович; Havrylovskyi, OleksandrУ статті аналізуються теоретичні та практичні аспекти трансформації фінансової звітності українських підприємств у контексті переходу з національних стандартів бухгалтерського обліку (НП(С)БО) до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Такий перехід розглядається не лише як технічна зміна облікових підходів, а як стратегічний крок, що відкриває нові перспективи для інтеграції українського бізнесу у світову економіку. Автори наголошують, що перехід до МСФЗ є однією з умов євроінтеграції України, яка супроводжується зростанням кількості іноземних інвестицій і необхідністю підвищення прозо-рості, зрозумілості та достовірності фінансової звітності. У статті підкреслюється, що відмінності між національними та міжнародними стандартами звітності створюють бар'єри для іноземних інвесторів і ускладнюють порівняльний аналіз діяльності підприємств. Застосовуючи методи аналізу та порівняння, дослідники визначають основні труднощі, що виникають у процесі трансформації: нестача кваліфікованих кадрів, подвійне ведення обліку, методологічні відмінності, небажання управлінців витрачати ресурси на адаптацію. Водночас наголошується на перевагах використання МСФЗ: забезпечення прозорої інформації для всіх зацікавлених сторін, підвищення рівня корпоративного управління, розкриття фінансових ризиків і прогнозів, що дозволяє приймати більш ефективні управлінські рішення. Окремо розглядаються позитивні наслідки впровадження МСФЗ для підприємств: можливість залучення іноземного капіталу, вихід на міжнародні ринки, зростання довіри партнерів та інвесторів. Увагу також приділено викликам, пов'язаним з потребою у переоцінці активів і зобов'язань, що може вплинути на фінансові результати та інвестиційну привабливість підприємств. Підкреслено, що трансформація звіту про фінансові результати — це не просто адаптація до нових форм звітності, а важливий етап у зміцненні фінансової стабільності, підвищенні конкурентоспроможності українських підприємств та досягненні їх довгострокових стратегічних цілей The article analyzes the theoretical and practical aspects of the transformation of financial reporting of Ukrainian enterprises in the context of the transition from national accounting standards (NAS) to International Financial Reporting Standards (IFRS). Such a transition is considered not only as a technical change in accounting approaches, but as a strategic step that opens up new prospects for the integration of Ukrainian business into the global economy. The authors emphasize that the transition to IFRS is one of the conditions for Ukraineʼs European integration, which is accompanied by an increase in the number of foreign investments and the need to increase the transparency, clarity, and reliability of financial reporting. The article emphasizes that differences between national and international reporting standards create barriers for foreign investors and complicate the comparative analysis of enterprise performance. Using analysis and comparison methods, researchers identify the main difficulties that arise in the transformation process: lack of qualified personnel, double accounting, methodological differences, and managersʼ reluctance to spend resources on adaptation. At the same time, the advantages of using IFRS are emphasized: providing transparent information for all stakeholders, improving the level of corporate governance, disclosing financial risks and forecasts, which allows for more effective management decisions. Attention is also paid to the challenges associated with the need to revalue assets and liabilities, which may affect the financial performance and investment attractiveness of enterprises. It is emphasized that the transformation of the financial performance report is not just an adaptation to new forms of reporting, but an important stage in strengthening financial stability, increasing the competitiveness of Ukrainian enterprises, and achieving their long-term strategic goals.Item Цифрові технології в зеленому підприємництві(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Яременко, Владислав Ігорович; Yaremenko, Vladyslavу статті розглядається актуальна проблема інтеграції цифрових технологій у сферу зеленого підприємництва як ключового чинника сталого розвитку та екологічної безпеки. Сучасні економічні виклики вимагають від бізнесу не лише підвищення ефективності виробництва, але й врахування екологічних аспектів, що зумовлює необхідність поєднання цифрової трансформації з екологізацією підприємницької діяльності. У дослідженні підкреслено, що цифрові технології — зокрема Інтернет речей (IoT), великі дані, штучний інтелект, блокчейн та хмарні сервіси — відкривають нові можливості для оптимізації ресурсів, зменшення викидів та формування прозорих ланцюгів постачання. Проаналізовано наукові публікації, які висвітлюють вплив цифровізації на розвиток екологічних бізнес-моделей, зокрема роботи українських та зарубіжних авторів. Водночас виявлено, що комплексне дослідження інтеграції цифрових рішень у зелене підприємництво малого та середнього бізнесу залишається недостатньо опрацьованим. Це визначає наукову новизну та практичну значущість представленої роботи. Методологія дослідження ґрунтується на використанні аналізу наукової літератури, статистичних даних, контент-аналізу стратегічних документів ЄС та економічних методів оцінки ефективності цифрових інвестицій у сфері еко-інновацій. Отримані результати дають змогу окреслити основні напрями застосування цифрових технологій у зеленому підприємництві: зменшення екологічного сліду, розвиток енергоефективності та відновлюваних джерел енергії, впровадження циркулярної економіки, створення інноваційних бізнес-моделей та формування соціальної відповідальності компаній. Автор виділяє основні бар'єри, що перешкоджають цифровізації екологічно орієнтованого бізнесу: високі початкові витрати, потребу у кваліфікованих кадрах, складність інтеграції у виробничі процеси та ризики кібербезпеки. На основі цього сформульовано практичні рекомендації щодо стимулювання інвестицій у цифрові рішення, створення єдиних стандартів управління викидами, розвитку освітніх програм та розширення міжнародної співпраці у сфері цифрової екологізації бізнесу. У висновках наголошено, що цифрові технології стають визначальним інструментом у формуванні екологічно відповідального підприємництва, забезпечуючи не лише підвищення економічної ефективності, але й формування нової бізнес-культури, орієнтованої на сталий розвиток. The article addresses the pressing issue of integrating digital technologies into green entrepreneurship as a key factor for sustainable development and environmental security. Modern economic challenges require businesses not only to increase production efficiency but also to incorporate ecological aspects, which necessitates the combination of digital transformation with the greening of entrepreneurial activities. The study emphasizes that digital technologies-such as the Internet of Things (IoT), big data, artificial intelligence, blockchain, and cloud services-open new opportunities for resource optimization, emission reduction, and the creation of transparent supply chains. The paper analyzes scientific publications that highlight the impact of digitalization on the development of environmentally friendly business models, including works by both Ukrainian and international researchers. At the same time, it identifies that comprehensive research on the integration of digital solutions into green entrepreneurship, particularly in small and medium-sized businesses, remains insufficiently explored. This defines the novelty and practical relevance of the presented study. The research methodology is based on the analysis of scientific literature, statistical data, content analysis of EU strategic documents, and economic methods of evaluating the effectiveness of digital investments in eco-innovations. The findings outline the main directions of applying digital technologies in green entrepreneurship: reducing the ecological footprint, advancing energy efficiency and renewable energy sources, implementing circular economy principles, creating innovative business models, and strengthening corporate social responsibility. The author highlights key barriers that hinder the digitalization of environmentally oriented businesses: high initial costs, the need for skilled specialists, difficulties in integrating technologies into existing production processes, and cybersecurity risks. Based on this, practical recommendations are formulated to stimulate investments in digital solutions, develop unified emission management standards, enhance training programs, and expand international cooperation in the field of digital greening of businesses. The conclusions emphasize that digital technologies are becoming a decisive tool in shaping environmentally responsible entrepreneurship, ensuring not only increased economic efficiency but also fostering a new business culture oriented toward sustainable development.Item Безпекоорієнтоване управління закладами охорони здоровʼя в контексті диференціації проявів економічних законів у бізнесі та медичній сфері(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Гарбузюк, Валерій; Harbuziuk, ValeriiIn the face of growing complexity, multidimensionality, and increasing dynamism of challenges and threats to the domestic public health system, especially in the process of overcoming the consequences of COVID-2019 and the current military threat, as well as ongoing reforms and digitalization, the implementation of principles of safety-oriented management in healthcare facilities is of great importance. The purpose of this study is to substantiate the theoretical and methodological foundations and to identify the specific features of safety-oriented management in healthcare facilities as compared to the traditional business environment through an analysis and differentiation of the manifestations of economic laws in the medical and business spheres. В статті зазначено, що в умовах підвищення динамічності викликів та загроз перед вітчизняною системою громадського здоров'я, важливого значення набуває впровадження засад безпекоорієнтованого управління закладами охорони здоров'я. Авторами наголошено, що медичні установи функціонують у принципово відмінних умовах в порівнянні із суб'єктами господарювання інших галузей національної економіки, що зумовлює певні особливості до методологічних засад безпекорієнтованого управління. В статті запропоновано авторське визначення поняття «безпекоорієнтоване управління закладами охорони здоров'я». A summary of modern risks and threats at various levels of healthcare management leads to the conclusion that traditional approaches to managing medical institutions are no longer capable of ensuring an adequate level of their economic stability and adaptability to threats. With the increase in organizational, economic, financial, cybernetic, and personnel challenges, the implementation of safety-oriented management approaches, which provide the necessary level of operational efficiency along with systematic threat management, becomes particularly important. The very definition of the content, principles, and functions of such an approach is extremely relevant and important today, as it creates a theoretical and methodological basis for developing practical mechanisms for the protection and sustainable development of healthcare facilities. In modern conditions, this is not just a matter of increasing efficiency but also a critical requirement for maintaining the viability of the public health system as a whole. Safety-oriented management is a conceptual platform within the system of ensuring the economic security of healthcare facilities, the methodological basis of which is securitology, and the practical form of its implementation is security-providing activity through crisis management, risk management, scenario planning, and more. The authors have proposed their own definition of the concept «safety-oriented management of healthcare facilities,» which should be understood as an integrated system of principles, methods, management decisions, and actions aimed at ensuring the stability of healthcare facilities in the face of threats, the continuous and high-quality provision of medical services by prioritizing the safety of patients, medical personnel, resources, and critical infrastructure, and is based on the principles of proactive identification, assessment, analysis, and minimization of risks in all areas of the medical institutionʼs operation.Item Концептуальні підходи до дослідження розвитку субʼєктів підприємництва в умовах соціально-економічної нестабільності(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Шлапак, Андрій Васильович; Shlapak, AndriiУ статті досліджено розвиток суб'єктів підприємництва в умовах соціально-економічної нестабільності, що набуває особливої значущості, оскільки саме нестабільність дедалі більше перетворюється на постійну характеристику сучасної економіки. Глобальні процеси, що поєднують циклічні економічні кризи, технологічні прориви, політичні трансформації та культурні зміни, створюють нові виклики для підприємницької діяльності. За таких умов класичні підходи до вивчення підприємництва, що формувалися переважно на основі стабільних економічних систем, виявляють обмежену здатність пояснювати реальну динаміку розвитку. Це актуалізувало потребу в оновленні теоретико-методичних засад і пошук нових концептуальних рішень, здатних відобразити складність та багатофакторність сучасного підприємницького середовища. У статті зазначено, що попри наявність значного наукового доробку, аналіз літератури свідчить про фрагментарність існуючих досліджень. Багато праць присвячено окремим аспектам (інноваціям, інституційним трансформаціям чи ресурсним можливостям підприємницьких структур). Однак комплексні дослідження, які інтегрують різні підходи та дозволяють пояснити розвиток у цілісності його проявів, залишаються недостатньо представленими. Відсутність таких інтегрованих моделей знижує пояснювальну цінність наукового дискурсу й обмежує можливості для практичного застосування результатів у стратегічному управлінні суб'єктами підприємництва. Метою дослідження визначена як систематизація концептуальних підходів до розвитку підприємництва, виокремлення їх ключових характеристик і визначення перспектив інтеграції, що забезпечить формування більш комплексного бачення у контексті соціально-економічної нестабільності. Основний матеріал представлений у вигляді аналізу трьох провідних концептуальних орієнтацій. Інноваційний підхід розглядає підприємництво як процес безперервного оновлення, що базується на впровадженні технологічних новацій, створенні нових бізнес-моделей і продуктів, які забезпечують конкурентні переваги. Інституційний підхід акцентує увагу на впливі формальних правил і неформальних норм, які визначають «правила гри» для підприємців, задають межі та одночасно відкривають можливості для адаптації. Ресурсно-організаційний підхід наголошує на значенні внутрішнього потенціалу підприємницьких структур, їхніх компетенцій, управлінських рішень і здатності формувати організаційні моделі, що забезпечують гнучкість та стійкість у турбулентному середовищі. Зроблено висновок, що ізольоване використання кожного з підходів не дозволяє відобразити всі грані сучасного підприємницького розвитку. Їх поєднання створює передумови для формування цілісного наукового бачення, яке поєднує інноваційні, інституційні та організаційні аспекти. Дискусійність проблеми полягає у визначенні оптимальних форм інтеграції цих підходів та окресленні меж їхньої застосовності. У перспективі інтегровані концептуальні моделі можуть забезпечити кращу прогностичну здатність щодо траєкторій розвитку підприємництва, а також підвищити практичну цінність результатів досліджень для розроблення стратегій стійкості, адаптації та конкурентоспроможності бізнесу в умовах невизначеності. The article explores the development of entrepreneurial entities under conditions of socio-economic instability, which is of particular importance since instability is increasingly becoming a permanent feature of the modern economy. Global processes that combine cyclical economic crises, technological breakthroughs, political transformations, and cultural changes create new challenges for entrepreneurial activity. Under such conditions, classical approaches to the study of entrepreneurship, formed mainly on the basis of stable economic systems, demonstrate a limited ability to explain the real dynamics of development. This has highlighted the need to update the theoretical and methodological foundations and to search for new conceptual solutions capable of reflecting the complexity and multi-factor nature of the contemporary entrepreneurial environment. The article emphasizes that despite the availability of substantial scholarly contributions, a review of the literature reveals the fragmentary nature of existing research. Many studies focus on individual aspects—innovation, institutional transformations, or the resource potential of entrepreneurial structures. However, comprehensive investigations that integrate different approaches and enable the explanation of development in the integrity of its manifestations remain insufficiently represented. The absence of such integrated models reduces the explanatory value of the academic discourse and limits opportunities for the practical application of results in the strategic management of entrepreneurial entities. The research objective is defined as the systematization of conceptual approaches to entrepreneurial development, the identification of their key characteristics, and the determination of integration prospects, which will ensure the formation of a more comprehensive vision in the context of socio-economic instability. The main material is presented as an analysis of three leading conceptual orientations. The innovation approach views entrepreneurship as a process of continuous renewal, based on the implementation of technological innovations, the creation of new business models, and products that provide competitive advantages. The institutional approach emphasizes the influence of formal rules and informal norms that establish the «rules of the game» for entrepreneurs, setting boundaries while simultaneously opening opportunities for adaptation. The resource-organizational approach highlights the importance of the internal potential of entrepreneurial structures, their competencies, managerial decisions, and ability to design organizational models that ensure flexibility and resilience in a turbulent environment. It is concluded that the isolated application of each approach does not allow for capturing the full range of modern entrepreneurial development. Their combination creates the prerequisites for forming a holistic scientific vision that integrates innovative, institutional, and organizational aspects. The debate lies in defining the optimal forms of integrating these approaches and outlining the boundaries of their applicability. In the long term, integrated conceptual models can provide better predictive capacity regarding entrepreneurial development trajectories and enhance the practical value of research results for designing strategies of resilience, adaptation, and competitiveness of businesses under uncertainty.Item Цифрові медійні технології економічної дипломатії(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Хоманець, Володимир Анатолійович; Khomanets, VolodymyrУ першій чверті XXI ст. системна цифровізація усіх структурних під-систем світового господарства, а також стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних і цифрових медіатехнологій чинять потужний трансформаційний вплив на характер міжнародних політико-економічних відносин та дипломатичну діяльність держав. Зазначені процеси суттєво прискорили еволюцію глобального цифрового середовища на основі динамічного розвитку соціальних мереж, інтернет-сервісів, блогових платформ, фото- і відеохостингів, геолокаційних сервісів, агрегаторів контенту та онлайн-форумів, що спричинило глибоку якісну трансформацію традиційних дипломатичних практик. Вона набуває свого концентрованого вираження у переході дипломатії від лінійної (традиційної) цифрової моделі, характерної для другої половини 2000-х років, до алгоритмізованої моделі у другій поло-вині 2010-х років, з подальшим формуванням датифікованої моделі цифрової дипломатії у 2020-х роках. У статті розкрито змістовну сутність цифрової дипломатії, її інструменти, характеристики та трансформаційні зміни під впливом системної діджиталізації глобального політико-економічного простору. Комплексно охарактеризовано датифіковану модель цифрової дипломатії та обґрунтовано системоформуючий вплив цифрових медійних технологій на дипломатичні практики і економічній сфері. Доведено, що, попри збереження значущості традиційного дипломатичного інструментарію у просуванні національних інтересів держав на міжнародній арені, цифрові медійні технології дедалі активніше виконують функцію домінантного механізму їх дипломатичної взаємодії. Констатовано, що діджиталізація дипломатичної діяльності є головною рушійною силою розбудови у світових координатах розгалужених, гнучких й мережево організованих національних дипломатичних екосистем. Вони характеризуються, з одного боку, глибоким й багатоаспектним співробітництвом дипломатів з широким колом стейкхолдерів, а з другого — множинністю суб'єктів та інституцій, які не підпорядковуються традиційним вертикально-ієрархічним управлінським моделям. Обґрунтовано, що сучасні діджитал-технології закладають принципово новий ландшафт економічної дипломатії держав, відкриваючи якісно нові технологічні можливості для діяльності їх міністерств закордонних справ та постійних дипломатичних представництв за кордоном, підтримки й розвитку міждержавних економічних відносин з країнами перебування, захисту економічних інтересів акредитуючих держав, їх громадян та субʼєктів господарювання. In the first quarter of the 21st century, the systemic digitalization of all structural subsystems of the global economy, along with the rapid advancement of information and communication technologies and digital media tools, has exerted a profound transformational impact on the nature of international politico-economic relations and the diplomatic activities of the countries. These processes have significantly accelerated the evolution of the global digital environment through the dynamic development of social networks, internet services, blogging platforms, photo and video hosting services, geolocation tools, content aggregators, and online forums, thereby contributing to the deep qualitative transformation of traditional diplomatic practices. This transformation is most clearly manifested in the shift from a linear (traditional) model of digital diplomacy — typical of the late 2000s — to an algorithmic model in the second half of the 2010s, followed by the emergence of a datafied model of digital diplomacy in the 2020s. The article explores the conceptual essence of digital diplomacy, its tools, characteristics, and the transformational changes driven by the systemic digitalization of the global politico-economic space. A comprehensive analysis of the datafied model of digital diplomacy is provided, and the system-forming impact of digital media technologies on diplomatic practices and the economic domain is substantiated. It is demonstrated that, despite the continued relevance of traditional diplomatic instruments in promoting national interests on the international stage, digital media technologies are increasingly functioning as the dominant mechanism of diplomatic engagement. It is asserted that the digitalization of diplomatic activity serves as the primary driving force behind the formation of expansive, flexible, and network-organized national diplomatic ecosystems within the global context. These ecosystems are characterized, on the one hand, by deep and multifaceted cooperation between diplomats and a wide range of stakeholders, and on the other hand, by the involvement of numerous actors and institutions that are not governed by conventional vertical-hierarchical management models. It is argued that contemporary digital technologies are laying the foundations for a fundamentally new landscape of economic diplomacy, opening up qualitatively new technological opportunities for the operations of Ministries of foreign affairs and permanent diplomatic missions abroad, supporting and developing interstate economic relations with host countries, and protecting the economic interests of accrediting countries, their citizens, and business entities.Item Секторальні моделі застосування блокчейн-технологій в ЄС(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Федірко, Олександр Анатолійович; Fedirko, Oleksandr; Ткачук, Юрій Русланович; Tkachuk, YuriiБлокчейн-технологія швидко стає наріжним каменем цифрової економіки ЄС, забезпечуючи безпеку, транспарентність та ефективних цифрових транзакцій, зменшуючи залежність від посередників, зміцнюючи цілісність даних та трансформуючи усталені бізнес-практики в управлінні ланцюгами поставок, системах цифрової ідентифікації та фінансовому секторі. Дослідження сучасних секторальних моделей застосування блокчейну в економіці ЄС є критично важливим, оскільки це дозволяє ідентифікувати, які саме галузі можуть отримати найбільший економічний ефект від упровадження та масштабування цієї технології, а також виявити унікальні виклики та можливості для кожного сектору. Методика дослідження базується на контент-аналізі моделей застосування блокчейн-технологій у різних секторах економіки Європейського Союзу, передбачаючи, насамперед систематизацію та узагальнення існуючих моделей, дослідження їх спільних та відмінних характеристик, компаративний аналіз секторальних кейсів успішного впровадження технології блокчейну, а також ідентифікацію її універсальних переваг. Метою статті є дослідження та систематизація секторальних моделей застосування блокчейн-технологій в Європейському Союзі. Розширення застосування блокчейн-технологій за межі фінансового сектору у таких галузях, як сільське господарство, енергетика, промисловість, медіа, операції з нерухомістю, охорона здоров'я тощо демонструє його універсальність як фундаментальної технології для забезпечення цілісності даних у різних економічних секторах. Технологічні особливості блокчейну (незмінність, прозорість, децентралізація) віднайшли своє застосування там, де критично важливим є забезпечення прозорого обліку даних та взаємної довіри контрагентів у системі багато-стороннього економічного співробітництва Blockchain technology is rapidly becoming a cornerstone of the EUʼs digital economy, ensuring secure, transparent, and efficient digital transactions. It reduces reliance on intermediaries, strengthens data integrity, and transforms established business practices in supply chain management, digital identity systems, and the financial sector. Research into current sectoral models of blockchain application in the EU economy is critically important, as it allows for the identification of specific industries, which can gain the greatest economic benefit from the implementation and scaling of this technology. It also helps to reveal the unique challenges and opportunities for each sector. The research methodology is based on a content analysis of blockchain technology application models across various sectors of the European Unionʼs economy. This primarily involves the systematization and generalization of existing models, an examination of their common and distinctive characteristics, a comparative analysis of sectoral cases of successful blockchain implementation, and the identification of its universal advantages. The purpose of this article is to investigate and systematize the sectoral models of blockchain technology application in the European Union. The expansion of blockchain technology beyond the financial sector into fields such as agriculture, energy, industry, media, real estate, and healthcare demonstrates its universality as a fundamental technology for ensuring data integrity across various economic sectors. The technological features of blockchain (immutability, transparency, decentralization) have found their application wherever it is critical to ensure transparent data accounting and mutual trust among parties in a system of multilateral economic cooperation.Item Внутрішній контроль як інструмент мінімізації ризиків підприємства в умовах воєнних трансформацій(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Сохатюк, Лариса Михайлівна; Sokhatiuk, LarysaАктуальність дослідження зумовлена суттєвими трансформаціями процесів контролю з огляду на зовнішні по відношенню до підприємств чинники. Український бізнес змушений функціонувати у надзвичайно динамічному середо-вищі, де невизначеність та ризики є постійними факторами господарської діяльності. Військові дії та їх наслідки суттєво впливають на фінансову, організаційну та виробничу сфери. Це підвищує потребу у використанні внутрішнього контролю як інструменту, що забезпечує не лише виявлення помилок, а також і формування основ для оперативних рішень та стратегічної стійкості. Проблема полягає в тому, що внутрішній контроль не повинен обмежуватися класичною функцією перевірки, а має перетворитися на комплексну систему підтримки управлінських рішень за умов непередбачуваних змін. Завданням цієї статті є розкриття суті та значення внутрішнього контролю у процесі забезпеченні ефективності управління підприємствами в умовах воєнного та повоєнного часу. В статті досліджено сутність категорії внутрішній контроль з урахуванням як традиційних так, і більш сучасних трактувань. Запропоновано авторське визначення внутрішнього контролю, що є комплексним та враховує сучасні реалії економічного середовища. Розглянуто взаємозв'язок безперервної діяльності підприємств із заходами внутрішнього контролю. Надано практичні рекомендації щодо ідентифікація ризиків задля налагодження ефективної системи внутрішнього контролю на підприємстві. Запропоновано заходи контролю за виявленими ризиками через призму воєнного та повоєнного періоду. Розглянуто галузей аспект організації внутрішнього контролю на підприємствах, зокрема підприємств аграрної сфери, торговельних підприємств, страхових компаній, підприємств ресторанного господарства, туристичних компаній. Проаналізовано сучасну концепцію COSO в контексті її потенційного застосування в практиці українських компаній. Досліджено елементи концепції COSO з їх адаптацією до українських реалій. Висновки підкреслюють, що врахування окреслених ризиків та робота з ними дозволить адаптувати внутрішній контролю під актуальні умови господарювання з метою забезпечення безперервної діяльності підприємства. The relevance of the study is due to significant transformations of control processes in view of external factors in relation to enterprises. Ukrainian business is forced to operate in an extremely dynamic environment, where uncertainty and risks are constant factors of economic activity. Military actions and their consequences significantly affect the financial, organizational and production spheres. This increases the need to use internal control as a tool that ensures not only the detection of errors, but also the formation of the basis for operational decisions and strategic stability. The problem is that internal control should not be limited to the classical function of verification, but should turn into a comprehensive system of support for management decisions under conditions of unpredictable changes. The objective of this article is to reveal the essence and significance of internal control in the process of ensuring the effectiveness of enterprise management in wartime and post-war times. The article examines the essence of the category of internal control, taking into account both traditional and more modern interpretations. The authorʼs definition of internal control is proposed, which is comprehensive and takes into account the modern realities of the economic environment. The relationship between the continuous operation of enterprises and internal control measures is considered. Practical recommendations are provided for identifying risks in order to establish an effective internal control system at the enterprise. Control measures for the identified risks are proposed through the prism of the war and post-war period. The sectoral aspect of organizing internal control at enterprises is considered, in particular, agricultural enterprises, trade enterprises, insurance companies, restaurant enterprises, and tourism companies. The modern COSO concept is analyzed in the context of its potential application in the practice of Ukrainian companies. The elements of the COSO concept are studied with their adaptation to Ukrainian realities. The conclusions emphasize that taking into account the outlined risks and working with them will allow adapting internal control to current business conditions in order to ensure the continuous operation of the enterprise.Item Монетарні системи в добу цифровізації(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Старченко, А. В.; Starchenko, A.В сучасних умовах посилення цифровізації глобального економічного простору набуває великого значення і потребує чіткої ідентифікації суть, композит, структурні характеристики та моделі вибудовування існуючої і перспективної систем валютно — фінансових відносин. Насамперед йдеться про радикальну трансформацію традиційних правил регулювання так званого класичного монетаризму та їх співставлення з процесами цифровізації. Слід зазначити, що традиційні методології дослідження далеко не завжди могли пояснити ті тектонічні зрушення, що мали місце в глобальній економіці, не реагувати на які в 2010 р. р. було вже неможливо. Характерними ознаками нових підходів стали: зниження вимог до капіталу, зростання кількості інновацій, подальше розмежування на мікро- і макроекономіку, підвищення вимог до безпеки і захисту інформації, розширення мережевих торгових систем, активне використання криптовалют та штучного інтелекту, трансформація бізнесових моделей, активний вплив на глобальний фінансовий ринок з боку потужних регуляторів (МВФ, Світовий банк, Європейський центральний банк тощо). Внаслідок цих і деяких інших заходів з боку учасників цього масштабного валютно — фінансового регулювання окремі параметричні характеристики (зокрема формула Фішера) перестали бути достатньою мірою інформаційними і потребували значної корекції та численних уточнень. Автором запропоновані модерні підходи для ідентифікації нового монетаризму в глобальних вимірах цифровізації, котрі охоплюють: штучний інтелект, нотифікацію, платформізацію, селективну урбанізацію, фінансову локалізацію, глибинну технологізацію і, як результат, формування нової моделі інтеграції. Доведено, що новий монетаризм є не лише результатом еволюції класичної теорії монетаризму, а й домінуванням як регулятивних, так і дерегулятивних процесів. Разом узяті вони обумовили зростаючу турбулентність монетарних процесів та абсорбцію світових фінансових трендів. Доведено, що у процесі трансформації монетарної моделі протягом наступних десяти років набудуть значного поширення колективні і гібридні валюти, зменшиться роль паперових грошей і продовжать своє ризиковане існування крипто-валюти. Принципово новими підходами до ідентифікації сучасних монетарних систем мають стати: врахування трансакційних витрат; гармонізація дослідницьких платформ; усвідомлення того факту, що в сучасних умовах ціни не відразу реагуватимуть на зміни в пропозиції грошей. Окремим науковим трендом має стати вивчення впливів використання цифрових технологій на монетарні моделі. In the current context of intensifying digitalization of the global economic space, the issue of monetary systems is gaining significant importance and requires clear identification of their essence, composition, structural characteristics, and models for building both existing and prospective currency-financial relations. This primarily involves a radical transformation of traditional rules governing the so-called classical monetarism and their comparison with digitalization processes. Given this, traditional research methodologies have often proven insufficient to explain the tectonic shifts that have occurred in the global economy — changes that by the 2010s could no longer be ignored. Characteristic features of new approaches include: lower capital requirements, an increase in innovations, further division into micro- and macroeconomics, higher demands for information security and protection, expansion of networked trading systems, active use of cryptocurrencies and artificial intelligence, transformation of business models, and strong influence on the global financial market from powerful regulators (IMF, World Bank, European Central Bank, etc.). As a result of these and other measures by participants in this large-scale currency-financial regulation, certain parametric characteristics (in particular, the Fisher equation) ceased to be sufficiently informative and required significant adjustments and numerous clarifications. The author proposes a modern approach for identifying new monetarism in the global dimensions of digitalization, which includes artificial intelligence, notification, platformization, selective urbanization, financial localization, deep technologization, and, as a result, the formation of a new integration model. It is proven that new monetarism is not only the result of the evolution of classical monetarist theory but also of the dominance of both regulatory and deregulatory processes. Taken together, these have caused growing turbulence in monetary processes and the absorption of global financial trends. It is also demonstrated that in the process of transforming the monetary model over the next ten years, collective and hybrid currencies will become widespread, the role of paper money will diminish, and cryptocurrencies will continue their risky existence. Fundamentally new approaches to identifying modern monetary systems should include: consideration of transaction costs, harmonization of research platforms, awareness of the fact that prices do not immediately respond to changes in the money supply, and a separate research trend should become the study of the impact of digital technologies on monetary models.Item Соціальна відповідальність в оплаті праці: досвід українських підприємств до та після початку повномасштабного вторгнення(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Самійленко, Андрій Петрович; Samiilenko, Andrii; Хмара, Павло; Khmara, PavloСтаття присвячена кількісній оцінці міри дотримання принципів соціальної відповідальності у процесі розробки політики оплати праці українських підприємств. Робоча гіпотеза дослідження полягає в тому, що в умовах потужних неекономічних шоків (таких як пандемія COVID-19 та повномасштабне військове вторгнення) підприємства посилюють некомерційні складові своєї діяльності, що проявляється в різних параметрах господарської діяльності, зокрема і в характеристиках оплати праці. Для емпіричної перевірки цієї гіпотези застосовується на-бір показників, комплексне застосування яких дозволяє виявити вплив поширення принципів соціальної відповідальності бізнесу на характеристики оплати праці серед складної системи суперечливих чинників, що впливають на динаміку рівня оплати праці, зокрема зрушень на ринках праці, мілітаризації економіки, порушення усталених ланцюгів логістики й постачання тощо. В якості базової кількісної характеристики дотримання бізнесом принципів соціальної відповідальності запропоновано індекс нерівності факторного розподілу доходів, що має певні переваги, порівняно з традиційним для наукової літератури темпів зростання продуктивності праці із темпами зростання рівня її оплати. Проведені розрахунки дозволили обґрунтувати, що поєднання індексу нерівності факторного розподілу з поширеними індикаторами рівня оплати праці дозволяє поліпшити якість аналітичного забезпечення дослідження динаміки соціальної відповідальності бізнесу. Зокрема, визначено, що період від початку повномасштабного військового вторгнення характеризується для українського бізнесу підвищенням сприйнятливості до принципів соціальної відповідальності, що проявляється не лише стосовно допомоги ЗСУ та вразливим верствам населення, а й стосовно вирівнювання факторного розподілу доходу. Крім того, виявлено, що оцінені на рівні економіки чи виду економічної діяльності темпи зростання продуктивності праці не виступають абсолютним обмеженням можливих темпів зростання рівня її оплати, не лише в короткостроковому, а й в середньостроковому періоді. The article is devoted to a quantitative assessment of the degree of compliance with the principles of social responsibility in the process of developing the remuneration policy of Ukrainian enterprises. The working hypothesis of the study is that in conditions of powerful non-economic shocks (such as the COVID-19 pandemic and a full-scale military invasion), enterprises strengthen the non-commercial components of their activities, which is manifested in various parameters of economic activity, including the characteristics of remuneration. To empirically test this hypothesis, a set of indicators is used, the comprehensive application of which allows us to identify the impact of the spread of the principles of business social responsibility on the characteristics of remuneration among a complex system of contradictory factors that affect the dynamics of the level of wage, in particular shifts in labor markets, the militarization of the economy, disruption of established logistics and supply chains, etc. As a basic quantitative characteristic of business compliance with the principles of social responsibility, an index of factor income distribution inequality is proposed, which has certain advantages compared to the traditional for scientific literature ratio of growth of labor productivity to the rates of growth of its remuneration. The calculations made it possible to substantiate that the combination of the factor distribution inequality index with common indicators of the level of labor remuneration allows to improve the quality of analytical support for the study of the dynamics of business social responsibility. In particular, it was determined that the period since the beginning of the full-scale military invasion is characterized by an increase in the susceptibility of Ukrainian business to the principles of social responsibility, which is manifested not only in strengthening of assistance to the Armed Forces of Ukraine and vulnerable segments of the population, but also in approximation to the equality of the factor distribution of income. In addition, it was found that the observed rates of growth of labor productivity at the level of the economy or type of economic activity do not act as an absolute limit to the possible rates of growth of the level of its remuneration, not only in the short-, but also in the medium-term periodItem Institutional determinants of employment quality: a comparative analysis of Ukraine and Lithuania(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Blyzniuk, Viktoriia; Близнюк, Вікторія Валеріївна; Skuchiene, Daiva; Скучєне, Дайва; Huk, Larysa; Гук, Лариса Павлівна; Khaustov, Volodymyr; Хаустов, Володимир КириловичIn the context of post-crisis recovery and the digital transformation of labor markets, the issue of employment quality has gained renewed analytical relevance. It reflects the institutional systemʼs capacity to ensure stability, protection, and motivation for workers across diverse employment formats. In Ukraine, employment quality remains uneven, particularly for those engaged in non-standard forms such as freelancing, platform-based work, and care labor, which often fall outside the scope of legal regulation. The compensatory role of households, fragmented regulatory frameworks, limited digital integration, and restricted access to social dialogue point to insufficient institutional capacity. Moreover, the mechanisms through which labor systems adapt to emerging employment formats remain underexplored, as does the correlation between household resilience and labor market stability. This study aims to identify the institutional determinants of employment quality in Ukraine and Lithuania, assess their effectiveness, and formulate recommendations for modernizing Ukrainian employment policy. The article presents a comparative analysis of regulatory coverage, institutional accessibility, digital infrastructure, mechanisms of social dialogue, and the financial resilience of households. Particular attention is paid to non-standard employment formats and the role of families as informal welfare agents. The Lithuanian model demonstrates higher regulatory coherence, digital integration, and normative flexibility, while the Ukrainian system requires legal renewal, broader coverage, and recognition of emerging labor arrangements. The findings support a strategic reorientation of employment policy based on the principles of social quality of work, institutional sustainability, and inclusive labor governance. Recommendations include updating the legal framework to reflect European directives on algorithmic management and employment presumption, expanding access to social protection for non-standard workers, and strengthening digital infrastructure within employment services. Further research should focus on developing indicators of social quality, evaluating the effectiveness of household-based welfare mechanisms, and modeling the impact of institutional accessibility on labor productivity in transitional contexts. У період посткризового відновлення та цифрової трансформації ринку праці питання якості зайнятості набуває особливої значущості. Вона визначає здатність інституційної системи забезпечувати стабільність, соціальний за-хист і професійну мотивацію. В українському контексті якість зайнятості залишається нерівномірною: значна частина працівників у нестандартних форматах — зокрема фріланс, доглядова та платформна праця — перебуває поза межами правового регулювання. Компенсаторна роль домогосподарств, фрагментарність нормативного поля, слабка цифрова інтеграція та обмежений доступ до соціального діалогу свідчать про недостатню інституційну спроможність. Водночас вплив інституційних механізмів на здатність системи праці адаптуватися до нових форматів зайнятості залишається недостатньо дослідженим. Так само потребує уваги питання ресурсної спроможності домогосподарств як чинника трудової стабільності. Метою дослідження є ідентифікація ключових інституційних детермінантів якості зайнятості на прикладі України та Литви, оцінка їх ефективності та формулювання рекомендацій для модернізації української політики зайнятості. У межах порівняльного аналізу розглянуто нормативне охоплення, інституційну доступність, цифрову інфраструктуру, механізми соціального діалогу та фінансову стійкість домогосподарств. Особливу увагу приділено нестандартним форматам праці та ролі сім'ї як компенсаторного механізму добробуту. Литовська модель демонструє вищу узгодженість регуляторних інструментів, цифрову інтеграцію та нормативну гнучкість, тоді як українська система потребує оновлення правової бази, розширення охоплення та визнання нових форматів трудової участі. Запропоновано стратегічні напрями вдосконалення політики зайнятості з урахуванням принципів соціальної якості праці, викликів посткризового розвитку та по-треби в інституційній стійкості. Перспективи подальших досліджень охоплюють розробку індикаторів соціальної якості, оцінку компенсаторних механізмів домогосподарств і моделювання впливу інституційної доступності на продуктивність зайнятості.Item Роль працевлаштування ветеранів війни у їхній реінтеграції та відтворенні потенціалу солідаризації в Україні(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Терюханова, Ірина Миколаївна; Teriukhanova, IrynaВ статті розглянуто поняття «реінтеграція ветеранів війни». Обґрунтовано роль забезпечення ветеранів війни гідною роботою у ефективній їхній реінтеграції. Для України підтримка зайнятості ветеранів має стати пріоритет-ним завданням, при цьому функція держави в реінтеграційному процесі ветеранів має полягати у створенні умов та наданні можливостей ветеранам одержати гідну роботу як джерела добробуту, перспективи для особистісного розвитку та соціальної інтеграції, попередження девіантної поведінки. Проте попри дослідження проблем працевлаштування ветеранів війни, які проводяться переважно громадськими організаціями, прийняту Стратегію розвитку ветеранської політики на період до 2030 року, чинні заходи із підтримки зайнятості ветеранів війни на сьогодні мають несистемний характер, не враховують потреби ветеранів щодо організації та умов праці, охоплюють невелику чисельність ветеранів та не вирішують глобально проблему працевлаштування цієї категорії населення. Крім того, відсутність актуальної офіційної статистичної інформації щодо загальної чисельності ветеранів війни, в тому числі чисельності працюючих та безробітних ветеранів війни, інформації щодо потреб ветеранів значно ускладнює проблему їхнього працевлаштування. Серед основних викликів: недостатність програм працевлаштування ветеранів та інформації про наявні такі програми та щодо оцінки їхньої ефективності; психологічні бар'єри ветеранів війни; низька обізнаність роботодавців щодо законодавчо передбачених гарантій та пільг ветеранам; недостатність адаптованих робочих місць для ветеранів з інвалідністю. На державному рівні на сьогодні в Україні потрібно передусім визначити стратегічні галузі для працевлаштування ветеранів; розробити механізм співставлення військової професії цивільній для врахування унікальних набутих під час війни умінь та навичок; активізувати розробку, програм професійного навчання за актуальними на ринку праці професіями та програм подальшого працевлаштування ветеранів із обов'язковим постійним моніторингом та оцінкою ефективності таких програм; створення окремого спеціалізованого Центру зайнятості ветеранів та інші. The article examines the concept of «reintegration of war veterans.» It substantiates the role of providing war veterans with decent employment as a key factor in their effective reintegration. For Ukraine, supporting veteran employment should become a priority task, while the function of the state in the reintegration process should be to create conditions and provide opportunities for veterans to access decent work as a source of well-being, a prospect for personal development and social integration, and a means of preventing deviant behavior. Despite research into the employment challenges of war veterans-mostly carried out by non-governmental organizations-and the adoption of the Strategy for the Development of Veteran Policy until 2030, the current measures to support veteran employment remain fragmented. They fail to address veteransʼ specific needs regarding the organization and conditions of work, involve only a limited number of veterans, and do not provide a comprehensive solution to the employment problem of this population group. Moreover, the absence of up-to-date official statistical information on the total number of war veterans-including the numbers of employed and unemployed veterans-as well as data on veteransʼ needs, significantly complicates efforts to resolve the employment issue. The main challenges include: insufficient veteran employment programs and lack of information about their existence or effectiveness; psychological barriers experienced by war veterans; low awareness among employers of legally mandated guarantees and benefits for veterans; and a shortage of adapted workplaces for veterans with disabilities. At the state level, Ukraine must first identify strategic sectors for veteran employment; develop a mechanism for mapping military professions to civilian equivalents in order to account for the unique skills and competencies acquired during service; intensify the creation of vocational training programs in fields relevant to the labor market, along with further employment programs for veterans, supported by continuous monitoring and evaluation; and establish a dedicated Veterans Employment Center, among other initiatives.Item Моделювання впливу макроекономічних факторів на динаміку продажів дистрибʼюторської компанії(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Притоманова, Ольга Михайлівна; Prytomanova, Olha; Нещасний, Олександр Андрійович; Neshchasnyi, OleksandrУ сучасних умовах економіка України функціонує під впливом повномасштабної війни, що формує нестабільне соціально-економічне та політичне середовище для ведення бізнесу. Особливо вразливими до макроекономічних коливань є дистрибʼюторські компанії, які співпрацюють з міжнародними брендами. Наприклад, волатильність валютного ринку, інфляційні процеси, зниження купівельної спроможності населення і відповідно зміна споживчих вподобань та пріоритетів формують комплексне середовище, у якому обсяги продажів стають чутливими до зовнішніх чинників. У таких умовах виникає потреба у адаптації стратегій таких підприємств для забезпечення їх можливості конкурентоспроможності та фінансової стабільності. У статті розглянуто можливості застосування узагальнених адитивних моделей (GAM) для аналізу впливу макроекономічних факторів на обсяги продажів дистрибʼюторської компанії. Інформаційна база охоплює місячні дані за період 2018–2024 рр. щодо продажів та ключових індикаторів: індексу споживчих цін, середньої заробітної плати за даними Пенсійного фонду України, кількості зареєстрованих безробітних та доходів державного бюджету. Дослідження проведено як на агрегованому рівні, так і з урахуванням категорій продукції та каналів збуту, що забезпечило деталізацію та виявлення структурних особливостей. Розроблені економіко-математичні моделі дозволяють визначити найбільш значущі чинники, що впливають на зміну обсягів реалізації продукції, що сприяє прийняттю обґрунтованих управлінських рішень в умовах турбулентного економічного середовища. Результати дослідження засвідчили високий рівень пояснювальної здатності роз-роблених моделей: R² моделей варіюється від 0,65 до 0,86 залежно від специфікації. Встановлено, що лагові обсяги продажів стабільно залишаються ключовим пре-диктором, підтверджуючи інерційність споживчої поведінки. Доходи державного бюджету та середня заробітна плата мають позитивний вплив на продажі, тоді як індекс споживчих цін чинить негативний ефект. Рівень безробіття, попри теоретично очікуваний вплив, виявився статистично незначущим. Значущість категоріальних змінних (тип продукції, канал збуту, сезонність) підтверджує необхідність урахування багаторівневої структури даних. Отримані результати засвідчують доцільність застосування GAM у дослідженнях дистриб'юторських компаній в умовах макроекономічної невизначеності. Моделі дозволяють виявляти нелінійні ефекти та порогові значення, що важливо для стратегічного планування асортиментної політики, оптимізації каналів збуту й формування цінової стратегії. Таким чином, запропонований підхід є ефективним інструментом для раннього виявлення ризиків та забезпечення стійкості бізнесу в умовах воєнного часу. In the current environment, Ukraineʼs economy is operating under the impact of a full-scale war, which is creating an unstable socio-economic and political environment for doing business. Distribution companies that cooperate with international brands are particularly vulnerable to macroeconomic fluctuations. For example, currency market volatility, inflationary processes, a decline in the purchasing power of the population and, accordingly, changes in consumer preferences and priorities create a complex environment in which sales volumes become sensitive to external factors. In such conditions, there is a need to adapt the strategies of such enterprises to ensure their competitiveness and financial stability. This article explores the possibilities of applying generalized additive models (GAM) to analyses the impact of macroeconomic factors on the sales volumes of a distribution company. The information base covers monthly data for the period 2018–2024 on sales and key indicators: the consumer price index, average wages according to data from Pension Fund of Ukraine, the number of registered unemployed, and state budget revenues. The study was conducted both at the aggregate level and with regard to product categories and sales channels, which ensured detail and the identification of structural features. The developed economic-mathematical models allow determining the most significant factors influencing changes in product sales volumes, which contributes to making informed management decisions in a turbulent economic environment. The research findings d the feasibility of using GAM in studies of distribution companies in conditions of macroeconomic uncertainty. The models allow for the identification of nonlinear effects and threshold values, which is important for strategic planning of product range policy, optimization of distribution channels, and pricing strategy formation. Thus, the proposed approach is an effective tool for early detection of risks and ensuring business stability in wartime conditionsItem Фактори впливу на антикрихкість бізнес-організацій в умовах глобальної нестабільності(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Палієв, Валерій Ілліч; Paliiev, ValeriiУ статті досліджено комплекс факторів, що визначають рівень анти-крихкості бізнес-організацій в умовах глобальної нестабільності. На основі системного підходу проаналізовано економічні, політичні та правові, соціокультурні, технологічні й інноваційні, а також екологічні та глобальні чинники, які формують здатність підприємств не лише протидіяти деструктивним впливам середовища, а й використовувати кризові явища як каталізатори розвитку. Встановлено, що антикрихкість є інтегральною характеристикою, яка виникає завдяки синергії багатовимірних факторів і перетворює невизначеність на стратегічні можливості. Особливу увагу приділено аналізу українського контексту, де воєнні виклики та економічна турбулентність актуалізують потребу у формуванні антикрихких стратегій розвитку. Результати дослідження мають практичне значення для розробки управлінських рішень, спрямованих на зміцнення стійкості та конкурентоспроможності підприємств у довгостроковій перспективі. The article examines a comprehensive set of factors influencing the antifragility of business organizations under conditions of global instability. Using a systemic approach, the study analyzes economic, political and legal, socio-cultural, technological and innovation, as well as ecological and global determinants that shape the ability of enterprises not only to resist destructive external impacts but also to transform crises into drivers of development. It is demonstrated that antifragility should be understood as an integrative property arising from the synergy of multidimensional factors that convert uncertainty into strategic opportunities. Special emphasis is placed on the Ukrainian context, where wartime challenges and economic turbulence have intensified the need for antifragile strategies of organizational transformation. The findings of the study have practical significance for the development of managerial decisions aimed at strengthening resilience, adaptive capacity, and competitiveness of enterprises in the long-term perspective