Кафедра європейської економіки і бізнесу

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/54

Browse

Now showing 1 - 6 of 6

Гендерні стереотипи в освітній політиці України в контексті європейської інтеграції
(Київський національний університет імені Вадима Гетьмана, 2023-02-14) Федірко, Олександр Анатолійович; Fedirko, Oleksandr; Федирко, Александр Анатольевич; Федірко, Наталія Вікторівна; Fedirko, Nataliia; Федирко, Наталия Викторовна
Державне регулювання оплати праці: світовий досвід і практика України
(НДІ праці і зайнятості населення Мінсоцполітики і НАН України; ТОВ «Інформаційноконсультаційна фірма "Праця"»; ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана», 2011) Федірко, Наталія Вікторівна; Fedirko, Nataliia; Федирко, Наталия Викторовна; Федірко, Олександр Анатолійович; Fedirko, Oleksandr; Федирко, Александр Анатольевич
Досліджуються сучасні механізми державного регулювання доходів населення та особливості їх застосування в різних країнах світу. Виділяються ефективні моделі та критерії встановлення мінімальної оплати праці, індексації та формування систем оподаткування заробітної плати. Проводиться порівняння діючих в Україні механізмів державного регулювання доходів населення з тими, що склалися в розвинених країнах світу. The article is focused on the modern mechanisms of government regulation of incomes of population, as well as national differences of their application. Authors select effective models and criteria of defining of minimum wages, systems of personal income taxation and indexation. Authors compare the systems of state regulation of incomes in Ukraine with those prevailing in developed countries.
Еволюція інноваційної політики ЄС
(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2021) Федірко, Олександр Анатолійович; Fedirko, Oleksandr; Федирко, Александр Анатольевич; Федірко, Наталія Вікторівна; Fedirko, Nataliia; Федирко, Наталия Викторовна
Статтю присвячено комплексному дослідженню ключових етапів еволюції інноваційної політики Європейського Союзу, умов і чинників трансформації її пріоритетів, а також оцінці основних переваг і недоліків імплементації її поліструктурної інтеграційної моделі. Встановлено, що інноваційна політика ЄС протягом свого розвитку пройшла кілька якісно різнорідних етапів, які характеризувалися взаємодією низки елементів, сукупність яких дала змогу ідентифікувати наукову, технологічну й інноваційну моделі цієї політики. Доведено, що початковий етап спільної науково-дослідної політики ЄС базувався на розвитку великих міжнародних кооперативних проектів фундаментальних і прикладних досліджень, інвестуванні у наукову інфраструктуру, удосконалення систем наукової освіти та підготовки фахівців. На другому етапі інноваційна політика ЄС набула ознак технологічності, що характеризувалася ідентифікацією стратегічних для глобального інноваційного лідерства ЄС секторів промисловості, гармонізацією технологічних стандартів у межах інтеграційного угруповання, поглибленням наукового поділу праці з вузькою спеціалізацією країн-членів на різних технологічних галузях, посиленням міжнародної науково-технічної співпраці, технологічного трансферу й комерціалізації новостворених технологій, а також формуванням сприятливого середовища технологічного розвитку виробничих і сервісних секторів економіки. Сучасний етап інноваційної політики спільноти відображає інноваційну діяльність як системний процес безперервного генерування та комерціалізації інновацій, зорієнтований на розбудову економіки знань, вдосконалення інфраструктури комерціалізації нових технологій, захист прав на інтелектуальну власність, залучення до інноваційної діяльності малого і середнього бізнесу, а також урахування соціальних цінностей. Встановлено, що за мірою поглиблення інтеграційних процесів в ЄС науково-дослідна та інноваційна діяльність набули пріоритетного значення у комплексній стратегії конкурентного розвитку інтеграційної спільноти, що підтверджується постійним зростанням фінансових асигнувань на цілі науковоінноваційного розвитку, залученням дедалі більшого кола стейкхолдерів до наукової співпраці та зміцненням спільного європейського дослідного простору. Інноваційна політика ЄС набула системного, поліструктурного характеру з чітким розподілом цілей і координацією зусиль на наднаціональному, країновому та регіональному рівнях її імплементації. Відкрита модель інноваційної діяльності ЄС, що виявляється у залученні дедалі більш широкого кола асоційованих країн до реалізації європейських коопераційних наукових та інноваційних проектів, створює потужні імпульси для активізації науково-дослідної діяльності установ України, безпрецедентні можливості для формування інноваційного вектору зростання національної економіки, а також віднайдення перспективних ніш у міжнародних ланцюгах високотехнологічного промислового виробництва та надання наукомістких послуг. The article is dedicated to the comprehensive study of the key stages of the evolution of the European Union innovation policy, the conditions and factors of transformation of its priorities, as well as the estimation of the main advantages and disadvantages of implementing its polystructural integration model. It is fixed that in course of its development the EU innovation policy has gone through several qualitatively heterogeneous stages, which tended to the interaction of a number of elements, the combination of which ensured identification of scientific, technological and innovation models of this policy. It is proved that the initial stage of the EU common research policy was based on the development of large international cooperative projects of basic and applied research, investment in scientific infrastructure, improvement of scientific education systems and training. In the second stage, the EU's innovation policy acquired the features of technological effectiveness characterized by the identification of the EU's strategic industrial sectors for global innovation leadership, harmonization of technological standards within the integration group, deepening the scientific division of labor with narrow profile of member states in various technological field, strengthening of international scientific and technical cooperation, technological transfer and commercialization of newly developed technologies, as well as the introduction of a favorable environment for technological development of production and service sectors of the economy. The current stage of community innovation policy reflects innovation practices as a systemic process of continuous generation and commercialization of innovations, focused on building the knowledge economy, improving the infrastructure of commercialization of new technologies, protection of intellectual property rights, involvement of small and medium businesses, and social values. It is outlined that as in line with deepening integration processes in the EU, research and innovation practices have become a priority in the comprehensive strategy of competitive development of the integration community, as confirmed by the constant growth of financial allocations for research and innovation development goals, attraction of more stakeholders to the research work and strengthening of common European research area. The EU's innovation policy has now introduced a regular and polystructural pattern with a clear division of goals and coordination of efforts at the supranational, national and regional levels of its implementation. The open model of EU innovation activity, which tends to the involvement of a wider range of associated countries in the implementation of European cooperation research and innovation projects, significantly triggers the introduction of research activities of domestic institutions of Ukraine, unprecedented opportunities for innovation patterns of national economy growth, as well as finding promising niches in international chains of high-tech industrial production and providing knowledge-intensive services.
Політика публічних закупівель у реалізації стратегії цифрової трансформації: пріоритети ЄС та України
(Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2023) Федірко, Олександр Анатолійович; Fedirko, Oleksandr; Федирко, Александр Анатольевич; Федірко, Наталія Вікторівна; Fedirko, Nataliia; Федирко, Наталия Викторовна
Метою статті є дослідження політики публічних закупівель і наукове обґрунтування її пріоритетів у контексті реалізації стратегії цифрової трансформації в ЄС та Україні. Методика дослідження ґрунтується на контент-аналізі політики цифровізації публічних закупівель, що використовуються в практиці ЄС та України, а також в її науковому узагальненні для обґрунтування пріоритетів реалізації стратегії цифрової трансформації. Авторами досліджено модель взаємодії суб’єктів ринку публічних закупівель у ЄС із використанням цифрових інструментів. Встановлено, що гармонізовані правила ЄС у сфері застосування єдиних цифрових інструментів публічних закупівель покликані забезпечити справедливість, прозорість і недискримінаційність у визначенні учасників державних контрактів, до яких допущено не тільки компанії ЄС, але й представників країн – членів СОТ, які підписали Угоду про державні закупівлі. В статті розкрито етапи запровадження цифрових інструментів публічних закупівель у ЄС та в Україні. Встановлено, що в ЄС процес цифровізації публічних закупівель розпочався з другої половини 2000-х років із запровадження електронного щоденника тендерів, значно активізувавшись у другій половині 2010-х років із прийняттям пакета директив ЄС у сфері публічних закупівель і поетапним впровадженням цифрових інструментів (інвойсів, форм, заявок на тендери, європейського єдиного закупівельного документа тощо). Сучасний етап трансформації цифрового інструментарію публічних закупівель у ЄС ознаменувався упровадженням з 2023 року єдиного простору цих державних закупівель в ЄС. Обґрунтовано пріоритетні напрями цифрової конвергенції систем публічних закупівель ЄС та України, які включають розробку інструментів співпраці для здійснення спільних публічних закупівель, сприяння конкуренції, протидії корупції, а також посилення професіоналізації систем публічних закупівель. The aim of the article is to study the policy of public procurement and the scientific substantiation of its priorities in the context of the implementation of the digital transformation strategy in the EU and in Ukraine. The research methodology is based on the content analysis of the digitalization policy of public procurement used in the practice of both the EU and Ukraine, as well as in its scientific generalization to substantiate the priorities for the implementation of the digital transformation strategy. The authors examined the model of interaction of subjects of the public procurement market in the EU with the use of digital tools. It is found that the harmonized EU rules in the field of application of common digital public procurement instruments are designed to ensure fairness, transparency and non-discrimination in determining participants in public contracts, to which not only EU companies are admitted, but also the representatives of WTO Member States that have signed the Agreement on Government Procurement. The article discloses the stages of introduction of digital public procurement tools in the EU and in Ukraine. It is determined that in the EU, the process of digitalization of public procurement began in the second half of the 2000s with the introduction of an electronic diary of tenders, significantly intensifying in the second half of the 2010s with the adoption of a package of the EU directives in the field of public procurement and the phased introduction of digital tools (invoices, forms, applications for tenders, the European single procurement document, etc.). The current stage of transformation of digital public procurement tools in the EU was marked by the introduction of a single space for these public procurement in the EU from 2023. The priority directions of digital convergence of the public procurement systems of the EU and Ukraine are substantiated, including the development of cooperation tools for joint public procurement, promotion of competition, countering the corruption, as well as strengthening the professionalization of the public procurement systems.
Реформа оподаткування цифрової економіки в Українів умовах військових загроз
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2022-06) Федірко, Олександр Анатолійович; Fedirko, Oleksandr; Федирко, Александр Анатольевич; Федірко, Наталія Вікторівна; Fedirko, Nataliia; Федирко, Наталия Викторовна
Пошук оптимальних моделей оподаткування цифрової економіки, які б забезпечували інвестиційну привабливість для бізнесу та створювали рівні конкурентні умови є одним з пріоритетних завдань урядів. Україна запровадила нові податкові правила для цифрового бізнесу, втім, військова агресія РФ проти України 2022 року зумовила необхідність спеціального податкового режиму на період воєнного стану, який створює певний буфер у протидії загрозливим економічним наслідкам війни. The search for optimal models of taxation of the digital economy, which would ensure investment attractiveness for business and create equal competitive conditions, is one of the priority tasks of governments. Ukraine introduced new tax rules for digital business, however, the military aggression of the Russian Federation against Ukraine in 2022 necessitated a special tax regime for the period of martial law, which creates a certain buffer against the threatening economic consequences of the war.
Інструменти фінансування екологічного розвитку ЄС
(Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2023) Федірко, Олександр Анатолійович; Fedirko, Oleksandr; Федирко, Александр Анатольевич; Федірко, Наталія Вікторівна; Fedirko, Nataliia; Федирко, Наталия Викторовна; Васюк, Наталія Олегівна; Vasiuk, Nataliia; Васюк, Наталия Олеговна
Метою статті є наукове обґрунтування ролі сучасних інструментів фінансування ЄС у стимулюванні екологічного розвитку. Методика дослідження ґрунтується на контент-аналізі інструментів фінансування екологічного розвитку в ЄС, їх порівнянні та науковому узагальненні для обґрунтування подальших пріоритетів реалізації стратегії ЄС «Європейський зелений курс». Авторами досліджено моделі управління фінансовими ресурсами в ЄС ? пряме, спільне та непряме управління. Встановлено, що держави – члени ЄС та їхні компетентні органи розробляють власні національні програми, координують відбір проєктів, а також забезпечують оперативне управління такими програмами та здійсненням платежів. У статті показано, що найбільш вживаним фінансовим інструментом, який використовується в рамках програм і фондів ЄС для надання фінансових коштів, є гранти. Встановлено, що останнім часом у деяких сферах політики ЄС (насамперед, у регіональній, підприємницькій та інноваційній) активно розвиваються такі інструменти, як бюджетні гарантії та банківські інструменти фінансування (позики, кредитні гарантії, інвестицій в акціонерний капітал), які націлені переважно на прибуткові та економічно життєздатні проєкти. У сучасному плановому фінансовому періоді з 2021 р. по 2027 р. більшість фінансових програм і фондів ЄС мають екологічну складову. Водночас низка програм ЄС створені спеціально для цілей сталого розвитку, екологізації виробництва, запобігання та адаптації до змін клімату, а також захисту навколишнього природного середовища, серед яких програма «LIFE», Інноваційний фонд, Фонд справедливого переходу та Фонд модернізації. Авторами показано, що інструменти фінансування екологічного розвитку в ЄС охоплюють широке коло потенційних бенефіціарів, до складу яких входять не лише державні органи та бізнес-сектор, але й дослідницькі установи та громадські організації. The aim of the article is to scientifically substantiate the role of modern EU financing instruments in stimulating ecological development. The research methodology is based on the content analysis of ecological development financing instruments in the EU, their comparison and scientific generalization to substantiate further priorities for the implementation of the EU strategy «European Green Deal». The authors have examined the models of management of financial resources in the EU – direct, joint and indirect management. It is found that the EU Member States and their competent authorities develop their own national programs, coordinate the selection of projects, as well as ensure the operational management of such programs and the implementation of payments. The article shows that the most used financial instrument used within the framework of the EU programs and funds for the provision of financial resources are grants. It is determined that recently in some areas of the EU policies (first of all, in regional, entrepreneurial, and innovation) such instruments as budget guarantees and bank financing instruments (loans, credit guarantees, equity investments) have been actively developing, aimed mainly at profitable and economically viable projects. In the current planned financial period from 2021 to 2027, most EU financial programs and funds have an ecological component. At the same time, a number of the EU programs are created specifically for the purposes of sustainable development, greening of production, prevention and adaptation to climate change, as well as environmental protection, including the LIFE program, the Innovation Fund, the Just Transition Fund and the Modernization Fund. The authors show that the instruments for financing ecological development in the EU cover a wide range of potential beneficiaries, which include not only government agencies and the business sector, but also research institutions and public organizations

Browse

Browsing Кафедра європейської економіки і бізнесу by Author "Fedirko, Nataliia"

Results Per Page

Sort Options