2017 рік
Permanent URI for this community
Browse
Browsing 2017 рік by Issue Date
Now showing 1 - 15 of 15
Results Per Page
Sort Options
Item Офшорні фінансові центри у глобальному русі капіталів(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Луцишин, Зоряна Орестівна; Мехтієв, Ельнур ОруджевичСтаттю присвячено дослідженню місця та ролі офшорних фінансових центрів у системі фінансової глобалізації та причин використання офшорів у механізмі сек’юритизації активів. Важливим атрибутом глобальної фінансової системи та перерозподільною ланкою світових фінансових потоків є численні офшорні та інші пільгові зони, які дозволяють ухилятися від існуючого національно-державного податкового режиму. Нині близько 70 країн і територій пропонують свої офшорні послуги щодо іноземного капіталу, банківських операцій, прибутковості від операцій на власне фінансових ринках. У світовому офшорному бізнесі сконцентровані великі суми, які часто-густо не мають зв’язків із країною свого походження, так званий космополітичний капітал (блукаючий). Якщо на початку 80-х років ХХ століття вважалося, що офшорні компанії контролюють близько 500 млрд дол., то уже на початку 90-х років ця сума подвоїлася і оцінювалася в 1 трлн дол. Сьогодні від ⅓ до половини світового обігу капіталу проходить каналами офшорного бізнесу, а отже в офшорних центрах світу зосереджено майже половину банківських депозитів нерезидентів. Власне світові фінансові центри, які є складовою міжнародних ринків капіталу, і забезпечують акумуляцію і перерозподіл світових капіталів. СФЦ вихоплюють з процесу відтворення (з кругообігу капіталу) найбільш однорідний і мобільний елемент – гроші та вільно маніпулюючи ними, зосереджують у своїх руках величезну економічну силу. Посилили роль світових фінансових центрів і останні досягнення інформатики, які дозволяють здійснювати миттєві операції і в найкоротший термін переміщати величезні суми у будь-яку точку земної кулі. СФЦ складаються не лише із потужних банків і фінансових інститутів, які функціонують на міжнародній арені, а невід’ємною їх часткою є також валютні, фондові та інші біржі, які узгоджено працюють за все уніфікованішими правилами. Світові фінансові центри встановлюють нові критерії господарської діяльності, видозмінюють її мотивацію і пріоритети. В основному ці зміни спрямовані в бік скорочення строків діяльності та в бік надання переваги прибутковості над усіма іншими критеріями. В результаті зростаюча частина коштів направляється не у виробництво, а в чисто фінансові операції. Справа не лише у тому, що при наявності значних фінансових коштів обсяг конкурентоспроможних, за міжнародними стандартами, виробничих об’єктів обмежений і часто-густо обтяжений підвищеним політичним ризиком. Сама фінансова сфера, штучно створює особливо вигідні умови для себе і генерує при цьому ризики, які необхідно нівелювати, сек’юритизувати.Item Потенціал циклічної моделі Кузнеця в аналізі економік Субсахарської Африки(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Соколова, Зоя СергіївнаВ роботі розглядаються особливості економічного розвитку двох країн Субсахарської Африки – Гани та Сенегалу з 1970 до 2013 року. Були проаналізовані тенденції їх ВВП та ВВП на душу населення. Було досліджено питання, якою мірою на ці показники впливають зміни кількості населення, структури виробництва, обсягів потоків прямих іноземних інвестицій (ПІІ) та офіційної допомоги розвитку (ОДР), а також кількості працюючих по секторах економіки і показників розподілу доходів. На відміну від інших досліджень, крім перелічених факторів, велика увага була приділена розгляду тенденції грошових переказів громадян з-за кордону до Гани та Сенегалу. Виявлено, що в період повільного зростання для двох країн більш важливою була ОДР, а в період стрімкого зростання – ПІІ, а також те, що для зростання ВВП Гани більш вагомими були потоки ПІІ і ОДР, а Сенегалу– грошові перекази і ОДР. В структурі виробництва двох країн суттєво переважають послуги. Серед різних видів і у Гани, і у Сенегалу переважають фінансові та страхові послуги. Частка сільського господарства в структурі виробництва двох країн протягом вказаного періоду дещо зменшилася, а частка промисловості – зросла, що відбулося за рахунок видобувного сектору та будівництва. Визначено що в економічних процесах Гани та Сенегалу існують цикли підйому та спаду, пов’язані з реструктуризацією виробництва. Встановлено, що у зростанні їхнього виробництва важливим є не тільки людський фактор, як визначено у висновках Кузнеця С., а також капітал. Дія «закону Кузнеця» підтвердилася в Гані: на початковому етапі зростання розподіл доходів погіршився, потім відбулося його вирівнювання. В Сенегалі «закон Кузнеця» не підтвердився: на початковому етапі зростання відбулося покращення розподілу доходів, а пізніше в період стрімкого зростання він залишився практично без змін.Item Сучасні детермінанти економічної сили країн(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Чугаєв, Олексій АнатолійовичЕкономічна сила країни є здатністю сукупності її резидентів до впливу економічними засобами на інші суб’єкти міжнародних економічних відносин та протистояти зовнішньому впливу. Абстрактний характер, багатомірність і багатокомпонентність поняття економічної сили обумовлює множинність методів її кількісного виміру. Подані приклади існуючих оцінок економічної сили країн на початку ХХІ століття на основі її ключових детермінантів. Переважно використовуються методи на основі критеріїв ВВП, національного багатства, торговельної сфери впливу, багатокомпонентних індексів та суб’єктивних оцінок. Більшість оцінок доволі схожим чином показують розподіл економічної сили між країнами. Проте методи на основі національного багатства та його складових надають явну перевагу розвинутим країнам, а методи суб’єктивних оцінок по окремих країнах можуть показати неочікувані результати. Серед проблемних аспектів існуючих методів є неврахування економічної динаміки, неформальної економіки, впливу на довкілля, неперіодичність публікації статистичних даних, охоплення частини економічних суб’єктів, одновимірність, довільні вагові коефіцієнти при факторах або дублювання інформації. Запропоновано індекс економічної сили на основі статичних значень та динаміки скоригованого чистого національного доходу. Його використання дозволило оцінити економічну силу переважної більшості країн світу та ряду інтеграційних утворень. Схожі оцінки одержали країни-лідери США та Китай. Зважаючи на неповноту інтеграції ЄС займає третє місце. На розвинуті країни припадає половина економічної сили країн світу, на нові індустріальні країни – більше третини, менше 1 % – на найменш розвинуті країни. Оцінено посилюючий ефект від інтеграційних утворень для їх ключових країн-членів. Показані переваги та недоліки запропонованого методу оцінки. Він має переваги при порівнянні країн зі схожою величиною економіки і не має суттєвих переваг відносно методу ВВП при порівнянні економік суттєво різної величини. Запропонований метод вказує на відносно більшу силу країн Північної Америки, розвинутих країн та Східної Азії порівняно з їх часткою у світовому валовому продукті.Item Глобальний формат фінансово-інституційної трансформації фондових бірж(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Бурмака, Микола Олексійович; Burmaka, M.; Бурмака, Николай Алексеевич; Зінченко, Федір Анатолійович; Zinchenko, F.; Зинченко, Фёдор АнатольевичСтаттю присвячено дослідженню процесів глобальної трансформації інституту фондових бірж через механізми інтернаціоналізації, корпоративної і мережевої консолідації і технологізації. Об’єктивні процеси інтернаціоналізації фондових ринків на фоні фінансової глобалізації та формування глобальних інформаційних ресурсів висувають перед фондовими біржами нові виклики, які долаються застосуванням адекватних стратегій розвитку. Зростаюча конкуренція між фондовими біржами та новими інститутами залучення капіталу вимагає від бірж застосування сучасних біржових технологій, у першу чергу інноваційних, для підтримки ліквідності та підвищення інвестиційної привабливості. Проаналізовано новітні тенденції та детермінантні фактори побудови сучасної глобальної фінансово-інституційної архітектури, провідну роль у якій почали відігравати нові фондові біржи і біржові платформи, сформовані у зростаючих світових фінансових центрах. Ідентифіковано основні компоненти реструктуризації міжнародного біржового ринку у процесі фінансової глобалізації, одним з проявів якої стала певна фрагментація ринків і їх універсалізація. На прикладі процесів модернізації фінансових ринків США та ЄС протягом останнього десятиліття розглянуто фінансово-правові механізми національного та регіонального рівнів, покликані забезпечити сталий розвиток глобальної економіки на посткризовому етапі. Діагностовано міжнародну активність фондових бірж через показники кількості іноземних компаній у лістингу, обсягу торгівлі іноземними фінансовими інструментами та участі у біржовій торгівлі закордонних інвесторів. Запропоновано та проведено розрахунки індексів інтернаціоналізації провідних біржових майданчиків світу. Проаналізовано консолідаційні процеси за участю провідних фондових бірж і нових електронних торговельних систем на регіональному, мезоглобальному та глобальному рівнях, наслідком яких стало формування потужних біржових холдингів, здатних задовольняти потреби широкого кола трейдерів і інвесторів з різноманітними інвестиційними стратегіями. Виявлено ключові чинники реструктуризації світового біржового простору під впливом процесів інформатизації, мережевізації та технологізації. Розкрито мотивацію, механізми та наслідки сучасного етапу розвитку біржових фондових ринків країн Європейського Союзу, США та Азійського регіону.Item Формування стійкої конкурентоспроможності міст КНР(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Швиданенко, Олег Анатолійович; Shvydanenko, O.; Швыданенко, Олег Анатольевич; Антонюк, Богдан Олександрович; Antoniuk, B.; Антонюк, Богдан АлександровичУ статті розглянуто теоретичні засади міжнародної конкурентоспроможності міст. Досліджено основні методологічні засади сучасних моделей стійкого конкурентоспроможного розвитку країн. Проведено бенчмаркінг стійкої конкурентоспроможності міст і провінцій КНР та проаналізовано сучасні пріоритети збалансованого розвитку КНР. Досліджено стратегії конкурентного розвитку Китаю і проведено бенчмаркінг стійкої конкурентоспроможності китайських міст. Виявлено характер і масштаби урбанізаційних процесів на території Китаю. На основі якісних показників аналізується збалансована конкурентоспроможність міст КНР і розвиток розумних міст у провінціях Китаю. Досліджено засади урядового впливу на зростання стійкої конкурентоспроможності мегаполісів Китаю.Item Глобальні домінанти розвитку Китаю(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Радзієвська, Світлана Олександрівна; Ус, Іван Васильович; Покришка, Дмитро СтепановичКінець XX – початок XXI ст. ознаменувався яскравим виявленням того, що одним із провідних факторів глобального розвитку, потужним локомотивом глобалізації стала економіка Китаю. На фоні негативного впливу глобальної фінансової кризи 2008–2010 рр. на переважну більшість країн світу найбільш стійкою, стабільною, здатною до впевненого розвитку, хоча і дещо меншими темпами, виявилась Китайська Народна Республіка (КНР). Саме завдяки Китаю центр світового прогресу став переміщатися із Західної Європи та Північної Америки уАТР. Аналіз особливостей перебігу глобалізаційних процесів свідчить, що Китай під гаслом відкритої миролюбної політики фактично посилює спрямованість своєї політичної і економічної діяльності на перетворення існуючого уніполярного світу на чолі з США на багатополярний світ. Метою зовнішньої політики КНР є досягнення Китаєм до середини XXI ст. статусу наддержави. У статті в якості доведення існування такої стратегії розглядається ініційована КНР Концепція «Один пояс, один шлях ». При цьому звертається увага на те, що для досягнення своєї мети Китай використовує посилення торговельних зв’язків з усіма країнами світу, перш за все шляхом запровадження зон вільної торгівлі (ЗВТ) і збільшення обсягу інвестицій, що яскраво проявляється як у його євразійській політиці, так і у реалізації Концепції «Один пояс, один шлях». На основі аналізу торговельно-економічних відносин України з Китаєм і виходячи із специфічного стану її економіки в умовах геополітичної і геоекономічної нестабільності в статті доводиться доцільність встановлення ЗВТ між Україною і Китаєм, більш активного залучення України до реалізації проекту Великого шовкового шляху (ВШШ). Оцінено ключові тенденції зовнішньоторговельного співробітництва України з Китаєм в контексті ініціативи щодо утворення ЗВТ. Визначено основні товари, на які припадає більшість експортно-імпортних операцій з обох країн. Проаналізовано митні тарифи України та Китаю на окремі товари, експорт яких має важливе значення для економіки України. За результатом цього аналізу визначено, що провідним питанням потенційних переговорів про укладення ЗВТ з Китаєм є необхідність суттєвого зниження мит Китаю на пшеницю та кукурудзу, яке становить 65 %. Визначено політичні ризики від укладення Угоди про ЗВТ, зокрема через можливий негативний вплив такої угоди на перспективи отримання Україною членства в ЄС, та надано рекомендації відповідним органам державної влади як міністерствам, так і профільному комітету Верховної Ради України.Item Регуляторне середовище розвитку світової банківської системи(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Мозговий, Олег Миколайович; Mozgovyj, Oleg; Мозговой, Олег Николаевич; Павлюк, Олена Олександрівна; Pavliuk, O. O.; Павлюк, Елена АлександровнаМіжнародний та вітчизняний досвід свідчить, що основні чинники фінансової дестабілізації у період економічних криз зосереджені в банківському секторі. В статті виявлено, що вразливість фінансової системи пов’язана з функціями, депозитно-кредитними операціями, розподілом ризиків та забезпеченням ліквідності; банки в сучасних умовах глобалізаційних процесів виступають основним чинником стабілізаційних заходів, оскільки економічна стабільність банківської діяльності стосується безпосередньо сфери діяльності всіх суб’єктів економіки і тільки стійка банківська система може протистояти кризовим явищам. Тому, в наслідок проведеного аналізу, доведено, що необхідним є не тільки намагатися знижувати ризики діяльності банків, а і запроваджувати системи ефективного нагляду за виконанням вимог та нормативів по запобіганню цих ризиків. За сучасними міжнародними підходами банки використовують так званий пруденційний нагляд, якій базується на політиці оцінки управління ризиками з боку менеджменту банку, а органи регулювання сприяють проведенню такої політики. Автори дійшли висновку, що актуальним є аналіз не тільки сучасної специфіки діяльності банків, а і впливу систем нагляду та регулювання на сучасні тенденції розвитку банківської справи. Необхідним є застосування загальних принципів регулювання та методології банківських ризиків. Завданням нагляду є розповсюдження надійної практики управління ризиками в банківський системі з урахуванням національних особливостей розвитку.Item Економічний імператив становлення глобального суспільства(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Дейнека, Тетяна Анатоліївна; Deyneka, TetianaСучасне глобальне суспільства стає усе суперечливішим. За таких умов особливої актуальності набуває питання щодо перспектив життя мегасоціуму, що вимагає від економічної науки теоретичних і методологічних досліджень, а також ретельного аналізу емпірики. У публікації представлено концепцію системної трансформації глобальної економіки і глобального суспільства. Визначено таке: підсистеми (сфери) суспільної системи, які трансформуються (економічна, політична, соціальна, духова); об’єкти трансформуван- ня, зміна яких є принциповою для набуття системою нової якості; причини та визначальні чинники трансформації системи. Засновуючись на цьому, доведено, що гармонізована за своїм внутрішнім складом система світового суспільства є цілісністю, кожна з підсистем якої відповідає імперативу гуманізму. За виконання цієї вимоги світове суспільство здатне перейти до вищого рівня цивілізаційного розвитку. В ході дослідження трансформації глобального суспільства застосована методологія, яка забезпечила ідентифікацію названих змін у мегасоціумі та їх опис за допомогою моделі. Вибір визначальних параметрів моделі дозволив дати відповіді на такі питання: яку мету ставить людство, докорінно змінюючи своє життя; якими будуть структурні перетворення; у який спосіб еволюціонуватиме суспільство; як будуть у такому суспільстві інституціоналізовані відносини. На основі використаної теорії і методології обґрунтовано таке: метою суспільної динаміки є всебічний розвиток людини та створення суспільства, заснованого на принципах ноосфери; зміни структури суспільної системи відбуваються одночасно зі змінами підсистем і підпорядковується імперативу постійного збагачення потенціалу розвитку суспільства; способом еволюціонування суспільства є інновації як основа суспільного відтворення в усіх його сферах; системна інституціоналізації суспільних відносин є сукупним ефектом інституціоналізації відносин за сферами (постіндустріальних в економіці, поліцентричного міжнародного порядку в політиці, ноостичних відносини узгодження інтересів і забезпечення взаємної злагоди суб’єктів у соціальній сфері та відносин, зумовлених ідеологією гуманізму – в духовній); причиною та визначальним чинником трансформації системи є загострення / розв’язання суперечності між глобальним капіталом і громадянським суспільством, що об’єктивується в усіх сферах життя соціуму. Відповідно до параметрів прогностичного уявлення про трансформацію глобального суспільства, за єдиною методологією та параметрами ідентифікації предметно описано трансформацію кожної з його сфер – економічної, політичної, соціальної та духовної.Item Управління якістю університетських компетенцій: від самооцінювання до міжнародних порівнянь(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Ільницький, Денис Олександрович; Ilnytskyi, Denys; Ильницкий, Денис АлександровичВ статті проведено методологічне узагальнення основних рівнів, інструментів, підходів та суб’єктів використання оцінювання в освітній діяльності з акцентом на університетський вимір. Розкрито, що використання оцінювання, як одного з інструментів управління якістю, має як внутрішній (самооцінювання), так і зовнішній виміри (різноманіття засобів), яке має широке застосування в університетах в сфері реалізації освітніх програм, які мають компетентнісний вимір. Ідентифіковано глибоку інтеграцію оцінювальних складових у компетентнісну модель для системи розвитку трудових ресурсів США, а також диспозицію оцінювання в системі компетенцій національних рамок кваліфікацій у вищій освіті, які характерні європейським країнам. Продемонстровано, що освітня траєкторія навчання особистості протягом життя та кар’єрного розвитку на всіх етапах зустрічаються з різноманітними інструментами оцінювання. Надано порівняльну характеристику доуніверситетського оцінювання, сертифікаційних програм глобального оцінювання, зовнішнього оцінювання абітурієнтів та випускників і осіб віком 30+, функціонування агентств акредитації та агенцій професійної акредитації, міжнародного рейтингування, міжнародних порівнянь якості освіти. Доведено, що необхідність нести витрати на проведення міжнародних порівнянь, національних та міжнародних рейтингів обумовлюється не лише впливом інтернаціоналізації освітньої діяльності та глобалізацією світової економіки, але передусім прагнення забезпечити найвищу якість освітніх послуг, що надаються лідерами, та їх високий середній рівень в межах національних освітніх просторів. Отримані результати широко ілюструються доказами та прикладами з розвинених країн (переважно США) та України. На основі проведеного в Україні дослідження ставлення студентів та практиків до різних компетенцій виявлено відмінності у сприйнятті компетенцій бакалаврів з економічних і управлінських спеціальностей. Виявлено, що серед компетенцій, яким практики надають більше значення, називаються передусім здатність до самооцінювання та здатність самостійно виявляти проблеми.Item Формати підтримки локальної інноваційної бізнес-діяльності в європейських країнах(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Федірко, Олександр Анатолійович; Fedirko, Oleksandr Anatoliyovych; Федирко, Александр АнатольевичУ статті досліджено сучасні тенденції інноваційної політики європейських країн, розкрито зміст сучасних механізмів та інструментів підтримки локального інноваційного розвитку. Встановлено, що найбільш потужними інструментами стимулювання науково-технічної та інноваційної бізнес-діяльності були: пряма підтримка приватних НДДКР, фінансування інноваційних підприємств, державно-приватні коопераційні науково-дослідні проекти. Ідентифіковано тенденцію до зниження частки інституціонального фінансування НДДКР та зростання питомої ваги конкурсного фінансування академічних установ. Констатується розширення застосування підтримки процесів комерціалізації технологій, особливо на завершальних стадіях їх розвитку, частка яких зросла відносно державних програм, сфокусованих на початкових стадіях науково-дослідних проектів. Встановлено, що протягом останніх двох десятиліть в ЄС відбувалася диверсифікація інструментів стимулювання локального інноваційної бізнес-діяльності: поряд із довгостроковими програмами колабораційних державно-приватних НДДКР та ініціативами розвитку інноваційних наукоємних кластерів значного поширення набули і короткострокові інструменти, такі як ваучери на інноваційні проекти та підтримка наукоємних стартапів. При цьому, встановлено, що традиційно розвинений інструментарій підтримки малих та середніх підприємств доповнюється масштабними програмами прямого фінансування великих компаній. Ідентифікована загальна тенденція до збільшення питомої ваги колабораційних програм, натомість частка індивідуальних субсидій та грантів на НДДКР та інноваційної діяльності компаній значно скоротилася. Констатується більш висока ефективність заходів стимулювання стартапів та венчурного інвестування порівняно з індивідуальними субсидіями. Провідна роль стартапів в економіці ЄС пов’язана з цілою низкою переваг, обумовлених динамічним процесом їх формування, а саме: продукування великої кількості нових ідей, диверсифікація інноваційних проектів, створення нових робочих місць. Проте ключовою ознакою стартапів є те, що вони є індикатором сприятливого локального інноваційного середовища, адже швидке зростання кількості стартапів та спіноффів у певному регіоні є індикатором накопичення «критичної маси» у процесі формування динамічних інноваційних кластерів.Item Міжнародна конкурентна диспозиція національних систем вищої освіти(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Антонюк, Лариса Леонтіївна; Antoniuk, Larysa; Антонюк, Лариса Леонтьевна; Ільницький, Денис Олександрович; Ilnytskyi, Denys; Ильницкий, Денис Александрович; Барабась, Дмитро Олександрович; Barabas, D.; Барабась, Дмитрий Александрович; Сандул, Марія Станіславівна; Sandul, M.; Сандул, Мария СтаниславовнаУ роботі досліджено стратифікацію національних систем вищої освіти у динамічному конкурентному середовищі, яка є однією з форм поглиблення асиметрій глобального економічного розвитку. Уряди країн – ключових інноваторів, реагуючи на глобальні виклики, значну увагу приділяють підвищенню конкурентоспроможності національних систем вищої освіти як генератору конкурентних переваг суб’єктів міжнародних економічних відносин, які уречевлюються у формі інтелектуального капіталу. Для виявлення міжнародної конкурентної диспозиції національних систем вищої освіти досліджено еволюцію парадигм вищої освіти, детермінанти, критерії та показники оцінювання, методики класифікації та досліджень конкурентоспроможності систем вищої освіти. Проведено стратифікацію країн за рівнем конкурентоспроможності національних систем вищої освіти, яка спирається на їх позиціонування в системі координат якості, охоплення вищою освітою та питомих витрат, побудову конкурентних карт глобального освітнього ринку, кластерний аналіз. В основу побудови конкурентних карт покладено показники якості систем вищої освіти, які є складовими індексу глобальної конкурентоспроможності, та індикатори складання рейтингу національних систем вищої освіти. На підставі аналізу конкурентних карт розкрито динамічність позицій країн та обґрунтовано доцільність їх поділу на чотири групи. Виявлено, що групування країн і їх ключові характеристики відповідають рівням розвитку, що притаманні парадигмам Освіта 1.0 – Освіта 4.0. Ідентифіковано чотири типи конкурентної диспозиції національних освітніх систем: лідерські, міцні, слабкі та аутсайдерські, кожному з яких притаманні характерні особливості. Доводено доцільність групування національних систем вищої освіти на проміжні, перехідні підгрупи, яких виокремлюють від однієї до трьох. Розкрито, що кожна з методик групування країн має недоліки та переваги, тому можуть застосовуватись різні з них залежно від цілей стейкхолдерів. Виявлено, що ідентифікація позицій системи вищої освіти України, як і інших країн, залежить від обраної системи показників і демонструє можливості її віднесення як до країн з міцними конкурентними позиціями, так і до країн, що займають аутсайдерські позиції. Це є характерним для країн перехідної підгрупи. Позитивні тенденції 2017 року дозволили Україні стабілізувати позиції у глобальному освітньому просторі, проте не компенсували тривале падіння основних показників системи вищої освіти. Обґрунтовано, що для підвищення конкурентоспроможності системи вищої освіти України доцільним є реалізація цільової стратегії розвитку, в якій мають інтегрально відображатися ключові пріоритети реформування – спрямованість діяльності на результати, підвищення ефективності взаємозв’язків, розвиток середовища діяльності та покращення якості ресурсної бази.Item Глобальні цілі сталого розвитку в регіональній політиці України(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Громоздова, Лариса Василівна; Hromozdova, Larysa; Громоздова, Лариса Васильевна; Громоздов, Володимир Володимирович; Hromozdov, Volodymyr; Громоздов, Владимир ВладимировичУ статті наведено результати обласних консультацій з питань визначення регіональних пріоритетів сталого розвитку в Україні, що були ініційовані ООН у 2016 році, та окреслено методологічні передумови й принципи експертного визначення системи пріоритетів збалансованого розвитку регіону, категорій політики та індикаторів оцінювання сталого розвитку на регіональному та місцевому рівнях. Проаналізовано технологію визначення національних і обласних пріоритетів сталого розвитку в Україні в процесі проведення консультацій у 2016 році з питань адаптації в Україні Цілей сталого розвитку ООН, дотримання їх конвенціям Ріо і критеріям оновленої стратегії сталого розвитку ЄС. Зроблено порівняння визначених експертами (2013—2016 рр.) пріоритетів сталого розвитку на національному та обласних рівнях. Наведено заходи, що запропоновані експертами у 2016 році для реалізації першочергових цілей регіональної пріоритетності, пропозиції щодо закладення пріоритетів сталого розвитку в контент нових програм, що спрямовані на забезпечення сталого розвитку на демократичній основі, за участю громадського суспільства. Виходячи з цих пропозицій, основними завданнями для переходу регіонів України до сталого розвитку є: вдосконалення законодавчої бази, розвиток соціальної інфраструктури, забезпечення економічно ефективного і соціально орієнтованого виробництва, проведення реформ у трудових відносинах, створення системи моніторингу сталого розвитку, проведення наукових досліджень, підтримка інновацій і високотехно-логічних секторів економіки, збереження екології, впровадженні технологій відновлюваної енергетики, створення сировинної бази, створення ефективного механізму обміну досвідом між підприємцями в регіонах, удосконалення системи управління на регіональному рівні для реалізації рішень з питань сталого розвитку, підвищення інвестиційної привабливості сильних регіонів, створення рівних умов для підприємницької діяльності, координація діяльності бізнесу і державних підприємств щодо екологічних норм, зниження ресурсоємності виробництва, використання екологічних технологій, встановлення раціональних меж використання ресурсного потенціалу регіону, сприяння розвитку ринкової економіки. Вказані рішення повинні сприяти підвищенню рівня життя людини, реформування ринку праці, в тому числі, це – державна допомога в розвитку підприємництва, створення нових робочих місць, сприяння розвитку малого та середнього бізнесу, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг при виході регіонів на міжнародне співробітництво.Item Глобальні тренди злиттів та поглинань в енергетичному секторі(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Гальперіна, Любов Павлівна; Halperina, L.; Гальперина, Любовь Павловна; Клен, ЮліяУ статті досліджено умови, фактори та результати злиттів та поглинань у міжнародному бізнесі на прикладі енергетичної галузі. Визначено напрямки трансформації світового ринку енергоносіїв у рамках PESTLE-аналізу за факторами, які впливають на ефективність та майбутнє компаній, що здійснили злиття та поглинання. Трансформація світового ринку енергоносіїв пов’язана зі змінами основних кон’юнктурних параметрів, які позначаються на галузевій та регіональній структурі міжнародних злиттів та поглинань. Серед них: зростання попиту на енергоносії з боку зростаючого населення планети, у тому числі завдяки збільшенню питомої ваги середнього класу; флуктуація цін на світовому ринку нафти; зростання пропозиції сланцевої нафти, що змінює транснаціональні потоки торгівлі первинними нафтопродуктами; зростання попиту на відновлювальні джерела енергії внаслідок здешевлення технологій та політики диверсифікації; зростання пропозиції генерації з відновлювальних джерел; зростання попиту на атомну енергію; удосконалення енергетичної інфраструктури; впровадження енергоефективних та низьковуглецевих технологій; впровадження безпечних технологій енергетичними компаніями; зниження трансакційних витрат в електромережах за рахунок оптимізації режимів при застосуванні Smart Grid на всіх рівнях (локальному, місцевому, регіональному, національному, міжнародному); експансія країн-світових лідерів на ринках первинних енергоносіїв; демонополізація національних енергоринків та лібералізація енергетичних ринків ЄС, США, Японії, Південної Кореї, Австралії та ін. Охарактеризовано світовий ринок злиттів та поглинань з визначенням ключових особливостей його розвитку. Проаналізовано міжнародні злиття та поглинання в енергетиці за регіональною та галузевою ознаками. Здійснено перспективний аналіз міжнародних злиттів та поглинань в енергетиці з урахуванням основних сценаріїв розвитку світового ринку енергоносіїв (реформи, відновлення, суперництво). Виявлено тенденції злиттів та поглинань в енергетиці в умовах трансформації енергетичних ринків, серед яких: зростання кількості та вартості угод у відновлювальній енергетиці за будь-якого сценарію розвитку світового ринку енергоносіїв; циклічність розвитку злиттів і поглинань; синхронізація циклів злиттів та поглинань в енергетиці та світового ринку злиттів та поглинань; зростання кількості угод; залучення в консолідаційні процеси інноваційних енергокомпаній, що впроваджують енергоефективне виробництво, інтелектуальні технології, роботизацію; зростання частки траснкордонних злиттів та поглинань; прискорене регіональне зростання кількості та вартості угод злиттів та поглинань в розвинених країнах Західної Європи, Північної Америки (США, Канада), Азійсько-Тихоокеанського регіону (Китай, Індія, Австралія); високі темпи зростання міжнародних злиттів та поглинань серед країн, що розвиваються, в країнах Центральної та Південної Америки (Мексика, Бразилія), а також в деяких країнах Африки, де відбувається прискорений розвиток відновлювальної енергетики (Кенія, Південна Африка, Нігерія).Item Маркетингові технології формування конкурентоспроможності експорту компаній(ДВНЗ «Київський національний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Циганкова, Тетяна Михайлівна; Tsygankova, Tatyana; Цыганкова, Татьяна Михайловна; Іщенко, Анна Володимирівна; Ishchenko, Anna; Ищенко, Анна ВладимировнаУ контексті постіндустріального розвитку світової економіки, загострення конкуренції на міжнародних товарних ринках запропоновано визначення конкурентоспро¬можного експорту, що ґрунтується як на вже існуючих — усталеність, ефективність, адаптивність та добросовісність конкуренції, критеріях, так і на визначених в роботі — екологічність, сервісне обслуговування, відомість бредду та високотехнологічність. При цьому доведено, що з метою конкретизації складових конкурентоспроможного експорту його слід типізувати залежно від суб’єкту (конкурентоспроможність експорту компанії, країни, регону) та предмету (конкурентоспроможність експорту товарів, послуг, прав на об’єкти інтелектуальної власності), а також враховувати універсальність та специфічність його критеріїв, які запропоновано характеризувати рядом показників на корпоративному та державному рівнях. Систематизовано групи чинників формування конкурентоспроможності експорту (інституційні, фінансово-економічні, маркетингові, зовнішньоторговельні, науково-технологічні, ресурсні та соціально-екологічні). Типізовано маркетингові технології на корпоративному рівні за такими критеріями як: новизна, об’єкт, наявність творчого компоненту, стадії інтернаціоналізації, форми міжнародного маркетингу, ступінь діджиталізації, функції управління, розвиненість клієнтоцентризму, етапи міжнародної маркетингової діяльності, фінансове забезпечення, специфіка міжкорпоративної координації. Досліджено практику застосування компаніями технологій міжнародного маркетингу. В контексті необхідності подолання кризових явищ та збільшення обсягів конкурентоспроможного експорту здійснено оцінку перспектив інтеграції національних виробництв у контрольовані глобальні ланцюги створення доданої вартості з відповідним рейтингуванням, а саме залежно від наявного потенціалу, мінімальності техніко-організаційних змін, необхідності маркетингу, що дозволило визначити найбільш підготовлені до кооперації виробництва та оцінити внесок маркетингу у ринковий успіх.Item Від протекціонізму до неопротекціонізму: нові виміри ліберального регулювання(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2017) Панченко, Володимир Григорович; Резнікова, Наталія ВолодимирівнаУ статті узагальнено основні змістовні засади політики протекціонізму. Обґрунтовано, що завуальований або напіввідкритий характер протекціонізму зразка ХХІ століття не підпадає під зафіксовані в документах СОТ класичні прояви протекціонізму, а тому подальша гібридизація його форм актуалізує необхідність їхньої класифікації з метою привертання уваги наукової спільноти до нових викликів глобальному регулюванню системи міжнародних економічних відносин. Встановлено, що протекціонізм у процесі глобалізації економіки перетворився з торгової політики, базованої на впровадженні тарифних обмежень, а пізніше і нетарифних інструментів захисту, у складний комплексний державний механізм підвищення конкурентоспроможності національної економіки у процесі глобалізації, що ми називаємо неопротекціонізмом. Наведено класифікацію неопротекціонізму та виокремлено форми прояву кожного із його видів. З’ясовано країнові особливості політики неопротекціонізму. Встановлено, що гнучкість інструментарію реалізації політики неопротекціонізму, відсутність єдиного підходу до інтерпретації способів досягнення анонсованих державою завдань, відмінності у пріоритетах і єдність цілей усіх інструментів, що полягають у стимулюванні відновлення економічного зростання, можуть розглядатись як детермінуючі ознаки нового регулювання. Виявлено, що втручання держави стає іманентною характеристикою ліберальної політики. Простежено, що неопротекціонізм з його гнучким інструментарієм стає політикою зниження асиметричності розподілу вигід від глобалізації і реакцією на глобальні дисбаланси, що вкотре підкреслює тезу про те, що участь держави в регулюванні економічних процесів є об’єктивною реальністю, і ми стаємо свідками трансформації раніше оголошеного напряму в бік дерегуляції в ререгуляцію.