Випуск № 4

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/38457

Browse

Browsing Випуск № 4 by Subject "340.155"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Юридичні особи як сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна на українських землях Російської імперії
    (Видавничий дім «Гельветика», 2021) Ковальова, С. Г.; Kovalova, S.
    У статті показано, що юридичні особи за російським імперським законодавством, яке діяло й на українських землях, могли бути сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна. Установлено, що перелік юридичних осіб був наведений у Х томі Повного зводу законів Російської імперії, присвяченому цивільному праву, але окремі норми, що регулювали обсяг правосуб’єктності юридичних осіб, містилися в Торговому та Кредитному статутах. Доведена певна невпорядкованість цих норм і з’ясовано, що на практиці виникали справи, щодо врегулювання яких законодавство не виробило чіткої позиції, тож певну роль в уточненні обсягу права набуття, володіння та розпорядження нерухомим майном відігравали офіційні роз’яснення законодавства, надані Цивільним касаційним департаментом Урядового сенату. Хоча офіційна юридична доктрина Російської імперії не включала до джерел права юридичну практику, але офіційне тлумачення спиралося на неї при роз’ясненні законодавства щодо купівлі-продажу землі юридичними особами. Установлено, що на українських землях Російської імперії юридичними особами, які могли купувати та продавати землю й інше нерухоме майно, були не лише суб’єкти підприємницької діяльності. Купівлею-продажем землі займалися й численні станові корпорації – дворянські, селянські, корпорації містян і духовенства. Навіть після проведення ліберальних реформ 60–70-х рр. ХІХ ст. становість українського суспільства Російської імперії не була подолана. Юридична нерівність населення диктувалася релігійним і національним розмаїттям населення українських земель. Імперська політика держави, спрямована на посилення російського та православного елементу в землеволодінні, відобразилася в обмеженнях правосуб’єктності іновірців та інородців, а відтак і створених ними юридичних осіб як учасників земельних відносин, аж до заборони володіти землею. Виявлено, що, незважаючи на численні законодавчі обмеження та перепони, юридичні особи на українських землях були активними учасниками процесу обігу землі в тому числі шляхом купівлі-продажу. Разом з іншими чинниками це сприяло демографічним, економічним, соціальним змінам на українських теренах. The article shows that legal entities under Russian imperial law, which also applied to Ukrainian lands, could be parties to a contract of sale of real estate. It is established that the list of legal entities was given in the 10th volume of the Complete Code of Laws of the Russian Empire, devoted to civil law, but some rules governing the legal personality of legal entities were contained in the Trade and Credit Statutes. Therefore, a certain disorder of these norms was proved and it was found that in practice there were cases on the settlement of which the legislation did not develop a clear position, so a certain role in clarifying the right to acquire, own and dispose of real estate played official explanations of the law carried out by Civil Department of the Government Senate. Although the official legal doctrine of Russian Empire did not regard legal practice as the sources of law, the official interpretation was based on it in clarifying the legislation on the transfer of land by legal entities. It has been established that in the Ukrainian lands of the Russian Empire, legal entities that could buy and sell land and other real estate were not only business entities. Numerous estates of the corporation – nobles, peasants, corporations of citizens and the clergy – were engaged in the purchase and sale of land. Even after the liberal reforms of the 60's and 70's of the XIX century that situation hasn`t changed. Legal inequality of the population was dictated by the religious and national diversity of the population of Ukrainian lands. The imperial policy of the state, aimed at strengthening the Russian and Orthodox elements in land tenure, was reflected in the restrictions to infidels and foreigners, and hence to the legal entities created by them to participate in land relations, up to the ban on land ownership. It was found that, despite numerous legal restrictions and obstacles, legal entities in the Ukrainian lands were active participants in the process of land circulation, including its purchase and sale. Together with other factors, it contributed to demographic, economic and social changes in Ukraine of XIX century.