Випуск № 1

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/54715

Browse

Browsing Випуск № 1 by Subject "341.171:340.13:061.1ЄС"

Now showing 1 - 1 of 1
  • No Thumbnail Available
    Item
    Юридичні процедури прийняття рішень ЄС
    (Видавничий дім «Гельветика», 2026) Галіахметов, Ігор Абзалович; Haliakhmetov, Ihor
    Прийняття рішень у Європейському Союзі складається з кількох різних процедур. Це означає, що різні інституції та установи цього Союзу виконують різні ролі залежно від компетентності. Як правило, прийняття рішень передусім забезпечують три інституції: Європейський Парламент, Рада та Комісія. Однак інші інституції та установи, такі як Рахункова палата, Європейський центральний банк, Економічний і фінансовий комітет, Економічний і соціальний комітет та Комітет регіонів, також відіграють помітну роль у прийнятті рішень у відповідних сферах. Різні органи діють у межах повноважень, наданих їм засновницькими договорами. Ця стаття присвячена вивченню інституційної та процедурної динаміки, яка відбувається через десятиліття після Лісабонського договору, що дає можливість проаналізувати вплив інституційних та процедурних реформ, запроваджених тоді, а також дослідити ширші тенденції щодо інституційної архітектури ЄС: постійне посилення ролі Європейського Парламенту у зростаючій кількості сфер; зсув до Європейської Ради в контексті врегулювання численних криз; прагнення Європейської Комісії бути більш «політичною», яке отримало несподіваний поштовх від Brexit, й водночас відсіч через масштабування популізму в межах континенту; уповільнення законодавчої діяльності, що підриває офіційні повноваження Ради міністрів щодо прийняття рішень, що посилюється процедурами, які переносять відповідальність на спеціальні комітети (наприклад, щодо статті 50 Договору про функціонування Європейського Союзу); відхід від законотворчості до впровадження нових юридичних процедур з ухвалення рішень, наприклад, у сфері свободи, безпеки, упровадження санкцій та правосуддя. Усім інституціям доводилося боротися з геополітичною напруженістю та зростанням кризового мислення в більшості політичних сфер. Decision-making in the European Union involves several different procedures. This means that different institutions play different roles depending on the subject under consideration. Typically, three institutions are mainly involved in decision-making: the European Parliament, the Council and the Commission. However, other institutions and bodies, such as the Court of Auditors, the European Central Bank, the Economic and Financial Committee, the Economic and Social Committee and the Committee of the Regions, also play a role in certain specific areas. The different bodies act within the limits of the powers conferred on them by the Treaties. This article examines the institutional and procedural dynamics of EU decision-making. It takes place a decade after the Lisbon Treaty and provides an opportunity to analyse the impact of the institutional and procedural reforms introduced at that time, as well as to examine broader trends in the EU’s institutional architecture: the steady growth of the role of the European Parliament in an increasing number of areas; the shift towards the European Council in the context of managing multiple crises; the European Commission’s desire to be more ‘political’, which received an unexpected boost from Brexit but also a pushback as populism grew across the continent; the slowdown in legislative activity, which undermines the formal decision-making powers of the Council of Ministers, reinforced by procedures that shift responsibility to special committees (e.g. on Article 50 TFEU); and the shift away from law-making towards implementation and operations (e.g. in the area of freedom, security and justice). All institutions have had to contend with geopolitical tensions and the rise of crisis thinking in most policy areas.