Випуск № 1
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Випуск № 1 by Subject "342.9"
Now showing 1 - 5 of 5
Results Per Page
Sort Options
Item Адміністративний збір як плата за надання адміністративних послуг: перспективи законодавчого регулювання(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Муза, Олег Валентинович; Muza, OlehСтаття присвячена аналізу сучасного стану та перспектив законодавчого регулювання адміністративного збору як плати за надання адміністративних послуг в Україні. Зазначено, що реалізація законів України «Про адміністративні послуги» та «Про адміністративну процедуру» закріпила розвиток «сервісної» моделі публічного управління, орієнтованої на людиноцентризм і забезпечення прав приватних осіб. Автор підкреслює, що адміністративні послуги є ключовим елементом адміністративної процедури, а плата за їх надання має встановлюватися на чітких, справедливих і уніфікованих засадах. У статті наведено приклади законодавчого регулювання надання окремих видів адміністративних послуг, в якому визначено порядок справляння адміністративного збору, що свідчить про фрагментарність регулювання і відсутність єдиних підходів до визначення розмірів плати за надання адміністративних послуг та підстав звільнення від неї. Проаналізовано проєкт Закону «Про адміністративний збір» (№ 4380), який спрямований на систематизацію норм у цій сфері. Автором визначено недоліки цього законопроєкту, зокрема, нечіткість критеріїв класифікації адміністративних послуг, надання Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати в окремих випадках розміри адміністративних зборів, відсутність єдиних соціальних критеріїв звільнення від сплати адміністративного збору та ризики комерціалізації сфери надання адміністративних послуг. Зроблено висновок про необхідність прийняття комплексного та узгодженого закону про адміністративний збір, що забезпечуватиме правову визначеність, доступність адміністративних послуг, їх справедливу собівартість та баланс між інтересами держави й приватних осіб. Наголошено на важливості поступового удосконалення законодавчого регулювання даної сфери, врахування соціальної функції інституту адміністративних послуг і продовження курсу на цифровізацію публічного управління. The article is devoted to the analysis of the current state and prospects of legislative regulation of the administrative fee as a payment for the provision of administrative services in Ukraine. It’s noted that the implementation of the Laws of Ukraine «On Administrative Services» and «On Administrative Procedure» has consolidated the development of a «service -based» model of public administration focused on humancenteredness and the ensuring of private individuals’ rights. The author emphasizes that administrative services are a key element of the administrative procedure, and the payment for their provision should be established on clear, fair and unified principles. The article provides examples of legislative regulation of certain types of administrative services, which determines the procedure for charging an administrative fee. This demonstrates the fragmented nature of the legislation and the lack of unified approaches of determining the amount of payment for administrative services and the grounds for exemption from such payment. The draft Law «On Administrative Fee» (No. 4380), aimed at systematizing the norms in this area, is analyzed. The author identifies the shortcomings of this draft law, including unclear criteria for classifying administrative services, granting the Cabinet of Ministers of Ukraine the power to set the amounts of administrative fees, the absence of uniform social criteria for exemption from payment, and the risk of commercialization of the sphere of administrative services. It’s concluded that there is a need to adopt a comprehensive and consistent Law «On Administrative Fee» that would ensure legal certainty, accessibility of administrative services, their fair cost, and a balance between the interests of the state and private individuals. The article emphasizes the importance of gradually improving legislative regulation this area, taking into account the social function of administrative services, and continuing efforts toward the digitalization of public administration.Item Адміністративні процедури реалізації права на доступ до екологічної інформації(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Букреєва, В. В.; Bukreieva, V.У статті досліджено адміністративні процедури як інструмент реалізації права особи на доступ до екологічної інформації та як складову механізму гарантування екологічних прав у публічно-управлінській сфері. Визначено, що нормативним базисом процедурної реалізації інформаційних прав у сучасних умовах виступає Закон України від 17 лютого 2022 року «Про адміністративну процедуру», який інституціоналізує процесуальні гарантії участі приватних осіб у адміністративному провадженні, підвищує стандарти мотивованості управлінських рішень та посилює можливості їх субординаційного оскарження. Акцентовано, що адміністративні процедури доступу до публічної інформації деталізуються спеціальним інформаційним законодавством, насамперед Законом України «Про доступ до публічної інформації» та Законом України «Про захист персональних даних». У роботі систематизовано доктринальні підходи до тлумачення адміністративної процедури у вузькому та широкому значеннях, а також розкрито співвідношення категорій «адміністративна процедура» і «адміністративне провадження» крізь призму підходу «ціле–частина», що домінує у сучасній адміністративно-правовій науці. Запропоновано проміжний висновок щодо розуміння адміністративної процедури як компетенційно зумовленої та функціонально впорядкованої послідовності управлінських дій адміністративного органу, результатом якої є прийняття, зміна, виконання або припинення адміністративного акта з метою забезпечення прав і свобод людини та реалізації публічного інтересу у взаємозв’язку з приватними інтересами. Обґрунтовано трьохелементну структуру публічно-управлінських правовідносин у сфері доступу до інформації про стан використання природних ресурсів (об’єкт, суб’єктний склад, зміст), при цьому об’єкт розкрито з урахуванням підходів Орхуської конвенції та національного екологічного законодавства. Окреслено юридичні ознаки екологічної інформації, її роль як соціально значущого ресурсу та «кінцевого продукту» екологічного моніторингу. Зроблено висновок про потребу посилення конституційних гарантій доступу до екологічної інформації та уніфікації термінологічного апарату законодавства для забезпечення однакового правозастосування. The article examines administrative procedures as a tool for implementing the right of an individual to access environmental information and as a component of the mechanism for guaranteeing environmental rights in the public administration sphere. It is determined that the normative basis for the procedural implementation of information rights in modern conditions is the Law of Ukraine of February 17, 2022 «On Administrative Procedure», which institutionalizes procedural guarantees for the participation of private individuals in administrative proceedings, raises the standards of motivation of administrative decisions and strengthens the possibilities of their subordinate appeal. It is emphasized that administrative procedures for access to public information are detailed by special information legislation, primarily the Law of Ukraine «On Access to Public Information» and the Law of Ukraine «On Protection of Personal Data». The work systematizes doctrinal approaches to the interpretation of administrative procedure in a narrow and broad sense, and also reveals the relationship between the categories of «administrative procedure» and «administrative proceedings» through the prism of the «whole-part» approach, which dominates modern administrative and legal science. An interim conclusion is proposed regarding the understanding of administrative procedure as a competency-based and functionally ordered sequence of administrative actions of an administrative body, the result of which is the adoption, amendment, execution or termination of an administrative act in order to ensure human rights and freedoms and the realization of public interest in connection with private interests. The threeelement structure of public-administrative legal relations in the field of access to information on the state of use of natural resources (object, subject composition, content) is substantiated, while the object is disclosed taking into account the approaches of the Aarhus Convention and national environmental legislation. The legal features of environmental information, its role as a socially significant resource and the «final product» of environmental monitoring are outlined. The conclusion is made about the need to strengthen constitutional guarantees of access to environmental information and unify the terminological apparatus of legislation to ensure uniform application of law.Item Проблеми здійснення адміністративних процедур із ведення реєстру прав власності на нерухоме майно в умовах воєнного стану(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Бєликов, В. І.; Bielykov, V.Наукова роботу присвячено комплексному дослідженню проблем реалізації адміністративних процедур у сфері ведення реєстру прав власності на нерухоме майно в умовах воєнного стану. Проаналізовано особливості функціонування системи державної реєстрації речових прав за умов дії спеціальних правових обмежень, зумовлених безпековими ризиками, обмеженням доступу до державних електронних ресурсів, порушенням територіальної цілісності інформаційної інфраструктури та переміщенням суб’єктів правовідносин. У роботі досліджено трансформацію адміністративно-правового статусу суб’єктів державної реєстрації, специфіку реалізації їх дискреційних повноважень, а також зміни процедурних алгоритмів доступу, до реєстрів та здійснення реєстраційних дій. Також, визначено ключові чинники, які здійснюють вплив на стабільність та безперервність функціонування реєстраційної системи, зокрема кіберзагрози, нормативні колізії, прогалини правового регулювання, технічні обмеження та ускладнення верифікації правовстановлюючих документів. Обґрунтовано наявність підвищених ризиків порушення принципів правової визначеності, достовірності реєстрових відомостей і гарантій захисту права власності, що прослідковується у можливості подвійної реєстрації, зловживань, втрати або спотворення даних. На підставі узагальнення нормативно- правової бази та практики її застосування мною було сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративних процедур, уніфікації механізмів підтвердження прав на нерухоме майно, посилення інформаційної безпеки та підвищення ефективності міжвідомчої взаємодії в умовах воєнного стану. The scientific work is devoted to a comprehensive study of the problems of implementing administrative procedures in the field of maintaining a register of property rights to real estate under the legal regime of martial law. The peculiarities of the functioning of the system of state registration of property rights under special legal restrictions caused by security risks, restrictions on access to state electronic resources, violation of the territorial integrity of the information infrastructure and the relocation of subjects of legal relations are analyzed. The paper examines the transformation of the administrative and legal status of subjects of state registration, the specifics of the exercise of their discretionary powers, as well as changes in procedural algorithms for accessing registers and performing registration actions. Key factors affecting the stability and continuity of the registration system are identified, including cyber threats, regulatory conflicts, gaps in legal regulation, technical limitations, and complications in verifying title documents. The existence of increased risks of violation of the principles of legal certainty, reliability of registered information and guarantees of protection of property rights, which are manifested in the possibility of double registration, abuse, loss or distortion of data, is substantiated. Based on the generalization of the regulatory framework and the practice of its application, proposals are formulated to improve administrative procedures, unify mechanisms for confirming rights to real estate, strengthen information security and increase the efficiency of interdepartmental interaction under martial law.Item Системна характеристика правового статусу Кабінету Міністрів України як суб’єкта службових правовідносин(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Мельник, П.; Melnyk, P.У статті здійснено системну характеристику правового статусу Кабінету Міністрів України як суб’єкта службових правовідносин, що зумовлено його центральним місцем у механізмі виконавчої влади та визначальним впливом на реалізацію державної політики і забезпечення належного публічного адміністрування. Наголошено, що правовий статус Кабінету Міністрів України має складну, багаторівневу природу, формується поєднанням конституційних, законодавчих і підзаконних норм, а також характеризується внутрішньою узгодженістю та структурованістю. Уточнено, що відсутність у доктрині єдиного системного підходу до співвідношення цільового, структурно-організаційного та компетенційного блоків зумовлює потребу комплексного аналізу Кабінету Міністрів України саме як учасника службових правовідносин і як суб’єкта публічної адміністрації. Методологічною основою дослідження є системний і функціонально-структурний підходи до визначення змісту публічної адміністрації та статусу органів публічної влади. Визначено, що нормативно-правове оформлення правового статусу Кабінету Міністрів України відбувається через систему актів загального та спеціального характеру. До актів загального характеру віднесено норми, які встановлюють засади організації виконавчої влади та адміністративного судочинства, а також регламентують стандарти надання адміністративних послуг. Спеціальний нормативний масив становлять норми, що безпосередньо визначають правове становище Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади, зокрема конституційні положення, законодавство про уряд і процедурні правила діяльності, закріплені регламентними актами. Зроблено висновок, що правовий статус Кабінету Міністрів України як суб’єкта службових правовідносин є системною єдністю цільового, структурно-організаційного та компетенційного блоків, нормативно закріплених і гарантованих державою. Узгодженість зазначених блоків безпосередньо визначає ефективність урядового управління, законність нормотворчої та організаційної діяльності, належну реалізацію повноважень у сфері державної служби, а також підзвітність і відкритість уряду. Системний підхід дозволяє цілісно оцінити місце Кабінету Міністрів України у механізмі публічної влади та визначити напрями вдосконалення нормативної регламентації його статусу з метою підвищення якості публічного адміністрування і забезпечення прав людини. The article provides a systematic characteristic of the legal status of the Cabinet of Ministers of Ukraine as a subject of service legal relations, which is due to its central place in the mechanism of executive power and its decisive influence on the implementation of state policy and ensuring proper public administration. It is emphasized that the legal status of the Cabinet of Ministers of Ukraine has a complex, multilevel nature, is formed by a combination of constitutional, legislative and subordinate regulations, and is also characterized by internal consistency and structure. It is specified that the absence in the doctrine of a single systemic approach to the correlation of target, structural-organizational and competence blocks necessitates a comprehensive analysis of the Cabinet of Ministers of Ukraine as a participant in service legal relations and as a subject of public administration. The methodological basis of the study is the systemic and functionalstructural approaches to determining the content of public administration and the status of public authorities. It is determined that the regulatory and legal registration of the legal status of the Cabinet of Ministers of Ukraine occurs through a system of acts of a general and special nature. Acts of a general nature include norms that establish the principles of the organization of executive power and administrative justice, as well as regulate the standards for the provision of administrative services. A special regulatory body is made up of norms that directly determine the legal status of the Cabinet of Ministers of Ukraine as the highest body in the system of executive power bodies, in particular constitutional provisions, legislation on the government and procedural rules of activity, enshrined in regulatory acts. It is concluded that the legal status of the Cabinet of Ministers of Ukraine as a subject of official legal relations is a systemic unity of the target, structural-organizational and competence blocks, normatively enshrined and guaranteed by the state. The coherence of these blocks directly determines the effectiveness of government management, the legality of regulatory and organizational activities, the proper implementation of powers in the field of civil service, as well as the accountability and openness of the government. The system approach allows for a holistic assessment of the place of the Cabinet of Ministers of Ukraine in the mechanism of public power and to identify areas for improving the regulatory regulation of its status in order to improve the quality of public administration and ensure human rights.Item Службове право України у системі адміністративного права: джерела та їх систематизація(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2026) Олійник, А. В.; Oliinyk, A.Статтю присвячено дослідженню джерел службового права України та визначенню їх місця у системі джерел адміністративного права. Показано, що службове право розглядається як підгалузь адміністративного права, предметом якої є відносини, пов’язані зі вступом на публічну службу, її проходженням і припиненням, а також із визначенням правового статусу публічних службовців і посадових осіб. Узагальнено наукові положення щодо ролі інституту публічної служби у формуванні змісту службового права та аргументи про його публічно-правову природу і відмежування від трудового права. Розкрито підходи до класифікації джерел службового права за рівнем дії (національні та міжнародні) і за формою вираження (формалізовані та неформалізовані). Охарактеризовано систему джерел службового права: міжнародно-правові акти, закони, підзаконні нормативно-правові акти, судові рішення у справах, пов’язаних із публічною службою, рішення Конституційного Суду України та ЄСПЛ у відповідній категорії справ. Відзначено, що у науковій літературі обґрунтовується значення правової доктрини та Soft Law як неформалізованих джерел. Обґрунтовано необхідність систематизації джерел службового права у зв’язку з кількістю актів різної юридичної сили та їх розміщенням у нормативних актах, які регулюють різні види публічної служби. Розкрито інкорпорацію як форму систематизації, що полягає в об’єднанні чинних нормативно-правових актів у зібрання або збірники у визначеному порядку без зміни їх змісту; показано, що інкорпорація полегшує користування законодавством і сприяє виявленню колізій та дублювання норм права. Підкреслено, що інкорпорація не створює нових норм і не змінює юридичної сили актів, а передбачає редакційно-технічне опрацювання та впорядкування законодавства. Результатом є зовнішнє опрацювання чинного законодавства і формування зручної для застосування сукупності актів, що використовується під час кадрових та дисциплінарних процедур. The article is devoted to the study of the sources of service law of Ukraine and to determining their place within the system of sources of administrative law. It is shown that service law is regarded as a subbranch of administrative law, the subject matter of which comprises relations connected with entry into public service, its performance and termination, as well as the determination of the legal status of public servants and officials. Scholarly views on the role of the institution of public service in shaping the content of service law are generalized, together with arguments concerning its public-law nature and its distinction from labour law. Approaches to the classification of the sources of service law by level of operation (national and international) and by form of expression (formalized and non-formalized) are examined. The system of sources of service law is characterized, including international legal acts, laws, subordinate regulatory legal acts, judicial decisions in cases related to public service, decisions of the Constitutional Court of Ukraine, and judgments of the European Court of Human Rights in the relevant category of cases. It is noted that legal doctrine and Soft Law are substantiated in scholarly literature as non-formalized sources. The necessity of systematizing the sources of service law is justified due to the number of acts of different legal force and their placement within legislation regulating various types of public service. Incorporation is examined as a form of systematization that consists in combining effective regulatory legal acts into collections or compilations in a defined order without changing their content. It is shown that incorporation facilitates the use of legislation and contributes to the identification of conflicts and duplication of legal norms. It is emphasized that incorporation does not create new norms and does not alter the legal force of acts, but involves editorial and technical processing and ordering of legislation. As a result, an external processing of current legislation is achieved and a set of acts convenient for application in personnel and disciplinary procedures is formed.