Випуск № 3
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Випуск № 3 by Subject "342.9"
Now showing 1 - 5 of 5
Results Per Page
Sort Options
Item Адвокат як суб’єкт процесуального представництва в адміністративному судочинстві: вітчизняний та зарубіжний досвід(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Гольдберг, Н. О.; Holdberh, N.У статті досліджено правову природу та особливості статусу адвоката як суб’єкта процесуального представництва в адміністративному судочинстві. Розглянуто основні засади адвокатської діяльності, її роль у забезпеченні права на захист та ефективного доступу до правосуддя. Проаналізовано особливості реалізації функцій адвоката в адміністративних справах, окреслено проблемні аспекти нормативного регулювання та практичного застосування норм законодавства України і США. Метою статті є розкриття правової природи та особливостей правового статусу адвоката як суб’єкта процесуального представництва в адміністративному судочинстві, визначити його роль у забезпеченні права на захист та ефективного доступу до правосуддя, а також охарактеризувати основні принципи реалізації адвокатської діяльності у цій сфері в Україні та США. Зроблено висновок, що інститут процесуального представництва в адміністративному судочинстві є ключовим елементом забезпечення права на справедливий суд та ефективного доступу до право-суддя. В Україні нормативна модель представництва характеризується домінуванням принципу адвокатської монополії, який, хоча й сприяє підвищенню професійного рівня правничої допомоги, водночас обмежує можливості для альтернативних форм захисту прав громадян, особливо в умовах соціальної нерівності та обмеженого доступу до адвокатських послуг. Порівняльний аналіз із правовою системою США свідчить про наявність концептуально іншого підходу до організації процесуального представництва, що ґрунтується на принципі гнучкості та багаторівневості механізмів правничої допомоги. Американська модель характеризується відсутністю жорсткої адвокатської монополії, що дає змогу забезпечити більш широкий доступ громадян до правових послуг. У системі адміністративного судочинства США поряд з адвокатами активно функціонують інші суб’єкти, уповноважені наданням правової допомоги – зокрема, paralegals, legal assistants, administrative advocates та public interest representatives, які можуть здійснювати представництво у певних категоріях справ або на окремих стадіях процесу. Такий підхід не лише знижує вартість правничої допомоги для населення, але й сприяє розвантаженню адвокатури, зосереджуючи її потенціал на справах підвищеної складності та суспільної значущості. The article examines the legal nature and peculiarities of the status of a lawyer as a subject of procedural representation in administrative proceedings. The main principles of legal practice and its role in ensuring the right to defense and effective access to justice are considered. It analyzes the peculiarities of the implementation of the functions of a lawyer in administrative cases and outlines the problematic aspects of regulatory regulation and the practical application of the laws of Ukraine and the United States.The purpose of the article is to reveal the legal nature and peculiarities of the legal status of a lawyer as a subject of procedural representation in administrative proceedings, to determine his role in ensuring the right to defense and effective access to justice, as well as to characterize the basic principles of the implementation of legal practice in this area in Ukraine and the United States.It is concluded that the institution of procedural representation in administrative proceedings is a key element in ensuring the right to a fair trial and effective access to justice. In Ukraine, the regulatory model of representation is characterized by the dominance of the principle of the monopoly of lawyers, which, although it contributes to raising the professional level of legal assistance, at the same time limits the possibilities for alternative forms of protection of citizens’ rights, especially in conditions of social inequality and limited access to legal services.A comparative analysis with the US legal system shows a conceptually different approach to the organization of procedural representation, based on the principle of flexibility and multi-level mechanisms of legal assistance. The American model is characterized by the absence of a strict attorney monopoly, which allows for broader access to legal services for citizens. In the US administrative justice system, other entities authorized to provide legal assistance actively operate alongside lawyers, including paralegals, legal assistants, administrative advocates, and public interest representatives, who can provide representation in certain categories of cases or at certain stages of the process. This approach not only reduces the cost of legal assistance for the population, but also helps to relieve the burden on the legal profession, focusing its potential on cases of increased complexity and public significance.Item Вплив цифрової трансформації на методологію досліджень у науці адміністративного права(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Соломаха, А. Г.; Solomakha, A.У статті досліджується вплив цифрової трансформації на методологію наукових досліджень у сфері адміністративного права. Наголошується, що цифровізація стала одним із провідних чинників розвитку сучасного суспільства, суттєво змінивши як публічне управління, так і юридичну науку. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, електронного урядування, штучного інтелекту, блокчейну та аналітики великих даних формує нову якість адміністративно-правових відносин та актуалізує потребу у відповідному теоретико-методологічному забезпеченні. Розкрито, що цифрова трансформація зумовлює не лише модернізацію публічного сектору, а й зміну предмета та методів адміністративно-правової науки. Акцент зроблено на необхідності поєднання філософських, загальнонаукових і спеціально-юридичних методів пізнання, а також на проблемі методологічного плюралізму, що одночасно відкриває нові можливості й породжує виклики для наукової системності. Вказано, що цифрова епоха вимагає інтеграції міждисциплінарних підходів, зокрема методів інформатики, теорії систем, статистики та кібернетики, що забезпечує більш комплексне дослідження нових явищ у публічному управлінні.Особлива увага приділена появі нових інструментів дослідження: аналізу великих масивів даних, моделюванню, використанню комп’ютерних технологій і алгоритмів машинного навчання для опрацювання судової практики та адміністративних процедур. Показано, що традиційні якісні методи поступово доповнюються емпіричними, орієнтованими на вимірювані результати. Підкреслюється, що цифровізація ставить під сумнів окремі класичні доктрини адміністративного права, зокрема щодо правосуб’єктності штучного інтелекту, і стимулює появу нових концепцій відповідальності та контролю. У висновках обґрунтовано, що цифрова трансформація впливає на методологію подвійно: по-перше, розширює арсенал методів і підходів, роблячи дослідження більш емпірично орієнтованими; по-друге, трансформує дослідницьку парадигму, яка поступово переходить від традиційної нормативістської моделі до сучасної системної, людиноцентричної та інформаційно орієнтованої доктрини, що забезпечує здатність науки адміністративного права адекватно реагувати на виклики цифрової доби. The article examines the impact of digital transformation on the methodology of scientific research in the field of administrative law. It emphasizes that digitalization has become one of the leading drivers of modern society, fundamentally reshaping both public administration and legal science. The introduction of information and communication technologies, e-government, artificial intelligence, blockchain, and big data analytics has created a new quality of administrative and legal relations and highlighted the need for appropriate theoretical and methodological support.It is revealed that digital transformation leads not only to the modernization of the public sector but also to changes in the subject matter and methods of administrative law as a science. Special attention is given to the need for combining philosophical, general scientific, and specifically legal methods of cognition, as well as to the issue of methodological pluralism, which simultaneously opens up new opportunities and poses challenges for scientific coherence. The article notes that the digital era requires the integration of interdisciplinary approaches, particularly those of computer science, systems theory, statistics, and cybernetics, ensuring a more comprehensive study of new phenomena in public administration. The emergence of new research tools is analyzed, including the use of big data analytics, modeling, computer technologies, and machine learning algorithms for the study of judicial practice and administrative procedures. It is demonstrated that traditional qualitative methods are gradually being complemented by empirical approaches focused on measurable outcomes.The article also highlights that digitalization challenges certain classical doctrines of administrative law, particularly with regard to the legal personality of artificial intelligence, and stimulates the development of new concepts of responsibility and control.The conclusions substantiate that digital transformation influences methodology in two key ways: first, it expands the range of methods and approaches, making research more empirically oriented; second, it transforms the research paradigm, which is gradually shifting from a traditional normativist model to a modern systemic, human-centered, and information-oriented doctrine. This ensures the ability of the science of administrative law to adequately respond to the challenges of the digital age.Item Зміст права осіб з інвалідністю на працю та зайнятість за конвенцією ООН з прав осіб з інвалідністю(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Варгуляк, О. Г.; Varhuliak, O.У статті здійснено комплексний аналіз співвідношення понять «праця» та «зайнятість». Розглянуто наукові підходи до визначення цих категорій: від традиційного у трудовому праві, де праця трактується як ширше поняття, до соціально-економічного, в межах якого ширшим визнається саме поняття «зайнятість». Доведено, що обсяг і зміст зазначених понять залежать від дослідницької парадигми, однак у сучасному міжнародному праві простежується тенденція до комплексного розуміння зайнятості, що охоплює працю та інші форми соціально-економічної активності. Особливу увагу приділено положенням Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю (CRPD), яка закріплює право на працю та зайнятість у взаємозалежному та нерозривному зв’язку. Наголошено, що міжнародний стандарт виходить за межі вузького уявлення про працю як лише оплачувану діяльність та охоплює право осіб з інвалідністю на всі форми зайнятості, включно з самозайнятістю, підприємництвом та іншими видами професійної активності. Визначено ключові зобов’язання держав-учасниць CRPD: забезпечення відкритості, інклюзивності та доступності ринку праці; запровадження ефективних механізмів протидії дискримінації; гарантування справедливих і безпечних умов праці; створення можливостей для професійної освіти, підвищення кваліфікації та перепідготовки осіб з інвалідністю; підтримку їхнього права на об’єднання у профспілки та участь у громадських організаціях. Зроблено висновок про необхідність гармонізації українського законодавства з міжнародними стандартами задля формування інклюзивного ринку праці, що забезпечить реальну можливість для осіб з інвалідністю реалізувати право на гідну працю та зайнятість. Підкреслюється, що виконання цих зобов’язань є ключовим чинником досягнення фактичної рівності, соціальної захищеності та повноцінної інтеграції осіб з інвалідністю у суспільство. The article provides a comprehensive analysis of the correlation between the concepts of «labor» and «employment». The author examines the scientific approaches to the definition of these categories: from the traditional labor law approach, where labor is interpreted as a broader concept, to the socio-economic approach, within which the concept of «employment» is recognized as the broader one. It is proved that the scope and content of these concepts depend on the research paradigm, but in modern international law there is a tendency towards a comprehensive understanding of employment which includes labor and other forms of socio-economic activity. Particular attention is paid to the provisions of the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities (CRPD), which enshrines the right to work and employment in an interdependent and inseparable relationship. It is emphasized that the international standard goes beyond the narrow view of work as only paid activity and covers the right of persons with disabilities to all forms of employment, including self-employment, entrepreneurship and other types of professional activity. The author identifies the key obligations of the CRPD States Parties: ensuring openness, inclusiveness and accessibility of the labor market; introducing effective mechanisms to combat discrimination; guaranteeing fair and safe working conditions; creating opportunities for vocational education, training and retraining of persons with disabilities; supporting their right to join trade unions and participate in public organizations. The author concludes that it is necessary to harmonize Ukrainian legislation with international standards in order to form an inclusive labor market that will provide a real opportunity for persons with disabilities to realize the right to decent work and employment. It is emphasized that the fulfillment of these obligations is a key factor in achieving de facto equality, social protection and full integration of persons with disabilities into society.Item Керування транспортним засобом у стані сп’яніння як підстава для звільнення з посади судді та прокурора(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Константий, О. В.; Konstantyi, O.У статті розглядаються питання судової практики звільнення суддів та прокурорів з посад з підстави допущення керування транспортним засобом у стані сп’яніння. Відзначається, що у процесі європейської інтеграції України, протистояння збройній агресії російської федерації правники повинні дотримуватися високих стандартів професії, не вчиняти правопорушень та аморальних діянь під час виконання службових обов’язків і в особистому житті. На основі аналізу даних судової статистики і практики зроблено висновок про існування випадків керування суддями, прокурорами і державними службовцями різних категорій транспортними засобами у стані сп’яніння. Зазначається, що за таку несумісну з професійною етикою поведінку публічні службовці підлягають притягненню до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільненню з посад на підставі приписів законів «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру», «Про державну службу». Аналізується судова практика вирішення справ, пов’язаних з оскарженням до Верховного Суду в порядку статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України рішень дисциплінарних органів про звільнення суддів і прокурорів з посад у зв’язку з допущенням керування транспортними засобами у стані сп’яніння. Підсумовано, що згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду рішення дисциплінарних органів про звільнення позивачів з посад суддів та прокурорів з підстави допущення керування транспортними засобами у стані сп’яніння, як правило, не зазнають скасування. Наголошується на тому, що аморальні вчинки і злочини, керування транспортними засобами і появу у громадських місцях у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, не повинні допускати також правники, які є дотичними до роботи органів, що проводять добори на посади суддів і прокурорів, оцінюють доброчесність інших. The article examines the judicial practice of dismissing judges and prosecutors from their positions on the grounds of driving a vehicle while intoxicated.It is noted that in the process of Ukraine’s European integration and resistance to the armed aggression of the Russian Federation, lawyers must adhere to high professional standards and not commit offenses and immoral acts while performing their official duties and in their personal lives.Based on the analysis of the data of judicial statistics and practice, a conclusion was made about the existence of cases of driving of vehicles by judges, prosecutors and civil servants of various categories while intoxicated. It is noted that for such behavior incompatible with professional ethics, public servants are subject to administrative liability in accordance with Article 130 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses and dismissal from their positions based on the provisions of the Laws “On the Judicial System and the Status of Judges”, “On the Prosecutor’s Office”, “On the Civil Service”.The judicial practice of resolving cases related to appeals to the Supreme Court under Article 266 of the Code of Administrative Procedure of Ukraine against decisions of disciplinary bodies on the dismissal of judges and prosecutors from their positions in connection with the admission of driving while intoxicated is analyzed.It was concluded that according to the practice of the Grand Chamber of the Supreme Court, the decisions of disciplinary bodies on the dismissal of plaintiffs from the positions of judges and prosecutors on the grounds of driving vehicles while intoxicated, as a rule, are not overturned. It is emphasized that immoral acts and crimes, driving vehicles and appearing in public places under the influence of alcohol or drugs should also not be allowed by lawyers who are involved in the work of bodies that carry out selections for the positions of judges and prosecutors, and assess the integrity of others.Item Щодо основних аспектів адміністративного захисту права на державну службу в митних органах(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Чердинцев, Ю. Г.; Cherdyntsev, Yu.Статтю присвячено характеристиці особливостей нормативного регулювання адміністративного захисту права на державну службу в митних органах. Встановлено існування двох форм захисту (адміністративної і судової), передбачених ст. 11 Закону «Про державну службу», яка поширюється на посадових осіб митних органів, що займають посади категорій «Б» і «В», а ст. 570-2 МК лише фрагментарно торкається цього питання, передбачаючи тільки судовий захист права на державну службу в митному органі особою, яка займає посаду державної служби категорії «А» (Голови Держмитслужби).Адміністративний захист права на державну службу має свої особливості у залежності від категорій посад державної служби в митних органах. Захист права на державну службу є: виключно правом (а не обов’язком) державного службовця; правом саме державного службовця, а не іншої особи в інтересах державного службовця. Встановлено, що адміністративний захист права на державну службу в митних органах слід розглядати у двох підходах: широкому і вузькому розумінні. Широке розуміння передбачає сукупність всіх можливостей адміністративного захисту свого права на державну службу, передбачене як загальним законодавством для фізичних осіб – йдеться про громадян України, так і спеціальним законодавством для окремих видів фізичних осіб – йдеться про державних службовців у цілому, і посадових осіб митних органів зокрема. Охарактеризовано процедуру розгляду скарги і запропоновано доповнити МК ст. 570-4 «Захист права на державну службу». The article is devoted to the characteristics of the features of legal regulation of administrative protection of the right to civil service in customs bodies. It has been established that there are two forms of protection (administrative and judicial) provided for in Art. 11 of the Law «On Civil Service», which applies to officials of customs bodies holding positions of categories «B» and «V», and art. 570-2 of the Customs Code of Ukraine touches on this issue only in fragments, providing only for judicial protection of the right to civil service in the customs body by a person who holds the position of civil service of category «А» (Head of the State Customs Service). Administrative protection of the right to civil service has its own characteristics depending on the categories of civil service positions in customs bodies. The protection of the right to public service is: solely the right (and not the duty) of a civil servant; the right of a civil servant itself and not of another person in the interests of a civil servant.It has been established that the administrative protection of the right to civil service in customs bodies should be considered in two approaches: broad and narrow. A broad understanding provides for a set of all possibilities of administrative protection of one’s right to civil service, provided both by general legislation for individuals – we are talking about citizens of Ukraine, and by special legislation for certain types of individuals – we are talking about civil servants in general, and officials of customs bodies in particular. The procedure for considering a complaint is characterized and it is proposed to supplement the Customs Code of Ukraine of Art. 570-4 «Protection of the right to civil service».