Випуск № 2
Permanent URI for this collection
Browse
Browsing Випуск № 2 by Subject "342.9"
Now showing 1 - 4 of 4
Results Per Page
Sort Options
Item Адміністративно-правові наслідки інституційної реформи у сільському господарстві України(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Квасюк, С. В.; Kvasiuk, S.Статтю присвячено комплексному адміністративно-правовому аналізу інституційної реформи 2025 року у сфері публічного адміністрування сільського господарства України, що передбачала укрупнення центральних органів виконавчої влади економічного, аграрного та природоохоронного спрямування та створення Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України як єдиного інтегрованого суб’єкта формування і реалізації державної політики у відповідних сферах. Дослідження ґрунтується на тезі про наявність в Україні явища хронічної інституційної турбулентності в аграрному управлінні, зумовленої багаторічними реорганізаційними процесами, що здійснювалися без належної концептуальної наступності та довгострокової стратегії розвитку сільських територій. У роботі обґрунтовано, що попередні спроби укрупнення органів виконавчої влади не забезпечили підвищення ефективності галузевого управління та стали передумовами формування критичної оцінки нової інституційної моделі. Проаналізовано адміністративно-правовий статус і компетенційний обсяг Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, визначено особливості трансформації розподілу повноважень у сфері аграрної політики, продовольчої безпеки, контрольно-наглядової діяльності, міжнародного представництва та євроінтеграційної координації. Особливу увагу приділено зміні моделі координації – переходу від міжвідомчих узгоджувальних процедур до внутрішньовідомчої координації в межах інтегрованого міністерства. У статті виявлено потенційні позитивні наслідки реформи, зокрема можливості інтегрованого стратегічного планування, синхронізації економічних, аграрних та екологічних політик, оптимізації управлінських процедур і впровадження проєктно-орієнтованих підходів. Водночас обґрунтовано комплекс ризиків, пов’язаних із втратою галузевої спеціалізації, ерозією інституційної пам’яті, ускладненням внутрішньої координації, дефіцитом інституційної довіри та потенційними труднощами імплементації acquis communautaire Європейського Союзу. Зроблено висновок, що інституційна реформа 2025 року має характер масштабного адміністративного експерименту з невідомими наслідками, ефективність якого залежить від нормативного уточнення компетенції інтегрованого міністерства, формалізації внутрішніх координаційних механізмів, збереження галузевої автономності аграрного напряму та забезпечення дієвих форм публічної участі у формуванні державної аграрної політики. The article provides a comprehensive administrative-legal analysis of the 2025 institutional reform in the sphere of public administration of agriculture in Ukraine, which introduced the consolidation of central executive bodies responsible for economic, agricultural and environmental policy and established the Ministry of Economy, Environment and Agriculture of Ukraine as a single integrated authority for the formulation and implementation of state policy in these domains. The study is based on the thesis that Ukraine’s agricultural governance is characterized by a phenomenon of chronic institutional turbulence caused by long-term reorganization processes conducted without conceptual continuity and without a coherent long-term strategy for rural development. It is substantiated that previous attempts to consolidate executive bodies failed to enhance the effectiveness of sectoral governance and created the preconditions for a critical reassessment of the new institutional model. The administrative-legal status and the scope of competences of the Ministry of Economy, Environment and Agriculture of Ukraine are analysed, with particular emphasis on the transformation of the distribution of powers in the fields of agricultural policy, food security, supervisory and control activities, international representation and European integration coordination. Special attention is paid to the transformation of the coordination model, namely the shift from inter-agency conciliation procedures to intra-ministerial coordination within the integrated ministry. The article identifies potential positive outcomes of the reform, including opportunities for integrated strategic planning, synchronization of economic, agricultural and environmental policies, optimization of administrative procedures and the introduction of project-oriented governance approaches. At the same time, a complex of risks is substantiated, associated with the possible loss of sectoral specialization, erosion of institutional memory, increased complexity of internal coordination, deficit of institutional trust and potential difficulties in the implementation of the European Union acquis communautaire. It is concluded that the 2025 institutional reform constitutes a large-scale administrative experiment with uncertain consequences, the effectiveness of which depends on normative clarification of the competences of the integrated ministry, formalization of internal coordination mechanisms, preservation of sectoral autonomy of the agricultural domain and the provision of effective forms of public participation in the formulation of state agricultural policy.Item Особливості правового статусу суб’єктів адміністративно-правового забезпечення розвитку громад(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Вихристюк, А. М.; Vykhrystiuk, A.Актуальність статті полягає в тому, що в адміністративно-правовому механізмі розвитку громад, в умовах цифрової трансформації, суб’єкти виступають ключовим функціональним елементом, який забезпечує приведення в дію всіх інших складових цього механізму. Саме через їхню діяльність відбувається практична реалізація норм адміністративного права, впровадження управлінських рішень та досягнення стратегічних цілей державної політики у сфері регіонального розвитку й цифровізації. Від ефективності функціонування суб’єктів безпосередньо залежить результативність цифрових перетворень на рівні територіальних громад, а також рівень доступності та якості публічних послуг. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених, з’ясовано зміст та розкрито значення адміністративно-правового статусу, а також виділено елементи даної категорії. Надано характеристику адміністративно-правовому статусу суб’єктів владних повноважень, які забезпечують розвиток територіальних громад, у тому числі в рамках інформатизації. Розкрито компетенцію і повноваження Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства розвитку громад та територій України, Міністерства цифрової трансформації України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, як суб’єктів забезпечення розвитку громад. Зроблено висновок, що в умовах вітчизняних реалій систему суб’єктів адміністративно-правового розвитку територіальних громад складають Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство цифрової трансформації України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи). Аналіз їх правового статусу дає підстави констатувати наявність оптимальної та ефективної інституційної структури, яка забезпечує послідовність втілення національної політики розвитку регіонів на загальнодержавному та локальному рівнях. Всі представлені суб’єкти наділені необхідним набором повноважень для проведення повноцінних реформ та трансформацій життєдіяльності територіальних громад. Як недолік, варто вказати недостатність нормативної урегульованості компетенції та повноважень органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій в аспекті цифровізації регіонів. В чинних законодавчих актах дані питання належним чином не освітлюються, що потребує виправлення, адже цифрова трансформація виступає однією з найважливіших та найактуальніших складових сучасного регіонального розвитку, яка перебуває у межах предмету відання саме цих суб’єктів публічної влади. The relevance of the article lies in the fact that in the administrative and legal mechanism of community development, in the conditions of digital transformation, subjects act as a key functional element that ensures the implementation of all other components of this mechanism. It is through their activities that the practical implementation of administrative law norms, the implementation of management decisions and the achievement of strategic goals of state policy in the field of regional development and digitalization takes place. The effectiveness of digital transformations at the level of territorial communities, as well as the level of accessibility and quality of public services, directly depend on the effectiveness of the functioning of subjects. The article, based on the analysis of scientific views of scientists, clarifies the content and reveals the meaning of administrative and legal status, and also highlights the elements of this category. The administrative and legal status of subjects of power that ensure the development of territorial communities, including within the framework of informatization, is characterized. The competence and powers of the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Community and Territorial Development of Ukraine, the Ministry of Digital Transformation of Ukraine, local state administrations and local self-government bodies as subjects of community development are disclosed. It is concluded that in the conditions of domestic realities, the system of subjects of administrative and legal development of territorial communities is made up of the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the Ministry of Development of Communities and Territories of Ukraine, the Ministry of Digital Transformation of Ukraine, local state administrations and local self-government bodies (rural, settlement, city councils and their executive bodies). Analysis of their legal status gives grounds to state the presence of an optimal and effective institutional structure that ensures the consistency of the implementation of the national policy of regional development at the national and local levels. All the subjects presented are endowed with the necessary set of powers to carry out full-fledged reforms and transformations of the life of territorial communities. As a drawback, it is worth noting the lack of regulatory regulation of the competence and powers of local self-government bodies and local state administrations in terms of digitalization of regions. Current legislative acts do not adequately address these issues, which needs to be corrected, because digital transformation is one of the most important and relevant components of modern regional development, which is within the scope of responsibility of these public authorities.Item «Первинні» (юридичні) джерела адміністративного судочинства(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Константий, О. В.; Konstantyi, O.У статті розглядаються питання «первинних» (юридичних) джерел адміністративного судочинства, які є обов’язковими для керівництва ними під час вирішення публічно-правових спорів суддями адміністративних судів та для вчинення процесуальних дій учасниками справ. «Первинними» (юридичними) джерелами адміністративного судочинства пропонується розглядати зовнішні форми закріплення загальнообов’язкових правил поведінки, якими визначаються юрисдикція та повноваження адміністративних судів, коло, права і обов’язки учасників судового процесу, а також порядок вчинення процесуальних дій щодо ініціювання і судового вирішення публічно-правових спорів у цілому, виконання прийнятих судами рішень. Розглядаються особливості в якості «первинних» джерел адміністративного судочинства Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також законів України «Про судовий збір», «Про прокуратуру», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про судову експертизу», «Про адміністративну процедуру». За результатами проведеного дослідження зроблено висновок про те, що «первинними» (юридичними) джерелами адміністративного судочинства є відповідні нормативно-правові акти (їх структурні частини), що містять норми адміністративного судового процесу та є складовими елементами системи законодавства України. Відзначається, що для «первинних» джерел адміністративного судочинства не є властивим «переживання» у часі. Зворотної дії закріплені у них норми судового процесу не мають. Адміністративне судочинство здійснюється на основі процесуальних правил, закріплених у «первинних» джерелах цього виду судочинства, в їх редакції, яка є чинною на час (день) вчинення конкретної процесуальної дії, розгляду і вирішення адміністративної справи. The article considers the issues of “primary” (legal) sources of administrative proceedings, which are mandatory for guidance in resolving public law disputes by judges of administrative courts and for the performance of procedural actions by participants in cases. The “primary” (legal) sources of administrative proceedings are proposed to be considered external forms of consolidation of generally binding rules of conduct that determine the jurisdiction and powers of administrative courts, the scope, rights and obligations of participants in the judicial process, as well as the procedure for performing procedural actions regarding the initiation and judicial resolution of public law disputes in general, and the implementation of decisions made by courts. The features of the Constitution of Ukraine, international treaties, the consent to which is binding by the Verkhovna Rada of Ukraine, the Code of Administrative Proceedings of Ukraine, as well as the laws of Ukraine “On Court Fees”, “On the Prosecutor’s Office”, “On the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine for Human Rights”, “On Forensic Expertise”, “On Administrative Procedure” as “primary” sources of administrative proceedings are considered. Based on the results of the study, it was concluded that the “primary” (legal) sources of administrative proceedings are the relevant regulatory legal acts (their structural parts) that contain the norms of administrative judicial proceedings and are constituent elements of the legislative system of Ukraine. It is noted that “primary” sources of administrative proceedings are not characterized by “experience” in time. The norms of judicial process enshrined in them do not have retroactive effect. Administrative proceedings are carried out on the basis of procedural rules enshrined in the “primary” sources of this type of proceedings, in their version, which is valid at the time (day) of the commission of a specific procedural action, consideration and resolution of an administrative case.Item Правові інструменти державної політики у сфері економічної безпеки: адміністративно-правовий вимір(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Боровик, А. В.; Mudrytska, K.; Фака, Є. Л.; Faka, Ye.У статті досліджено адміністративно-правові інструменти забезпечення економічної безпеки держави та їх роль у впливі на економічні процеси. Обґрунтовано, що категорія «інструмент» має універсальний характер і використовується для позначення засобів досягнення визначених цілей, однак у чинному законодавстві України відсутнє її нормативне визначення. Встановлено, що у правничій науці ця категорія активно використовується, зокрема у межах теорії адміністративного права, де інструменти публічного адміністрування розглядаються як форми реалізації владних повноважень суб’єктів публічної адміністрації. Проаналізовано співвідношення економічної та правової сфер суспільного життя та визначено, що економічні процеси базуються на об’єктивних закономірностях, тоді як право має нормативно-вольовий характер. У зв’язку з цим обґрунтовано, що адміністративно-правові інструменти не можуть повністю визначати розвиток економіки, однак здатні здійснювати суттєвий регулятивний вплив на неї. Особливу увагу приділено історичному досвіду застосування державних управлінських інструментів, зокрема політиці воєнного комунізму та нової економічної політики, що дозволяє оцінити масштаби можливого впливу держави на економічні процеси. Доведено, що ефективність такого впливу залежить від узгодженості правових рішень із об’єктивними економічними закономірностями. Зроблено висновок, що адміністративно-правові інструменти є важливим елементом забезпечення економічної безпеки, однак їх застосування потребує науково обґрунтованого підходу, чіткого нормативного закріплення та врахування специфіки економічних процесів. Удосконалення відповідних інструментів має бути спрямоване на підвищення ефективності державного управління та забезпечення економічної стійкості держави. The article examines administrative-legal instruments for ensuring the economic security of the state and their role in influencing economic processes. It is substantiated that the category of “instrument” is universal in nature and is used to denote means of achieving certain goals, however, in the current legislation of Ukraine there is no normative definition of it. It is established that in legal science this category is actively used, in particular within the framework of the theory of administrative law, where the instruments of public administration are considered as forms of exercising the powers of authority of subjects of public administration. The correlation between the economic and legal spheres of social life is analyzed and it is determined that economic processes are based on objective laws, while law has a normative-volitional nature. In this regard, it is substantiated that administrative-legal instruments cannot fully determine the development of the economy, but are capable of exerting a significant regulatory influence on it. Particular attention is paid to the historical experience of applying state administrative instruments, in particular the policy of war communism and the new economic policy, which allows us to assess the scale of the state’s possible influence on economic processes. It is proven that the effectiveness of such influence depends on the consistency of legal decisions with objective economic laws. It is concluded that administrative and legal instruments are an important element of ensuring economic security, but their application requires a scientifically sound approach, clear regulatory consolidation and taking into account the specifics of economic processes. The improvement of relevant instruments should be aimed at increasing the efficiency of public administration and ensuring the economic stability of the state.