Browse
Recent Submissions
Item Періоди розвитку міжнародного гуманітарного права(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Котляренко, О. П.; Kotliarenko, O.; Федчук, Т. Ю.; Fedchuk, T.Дана наукова стаття присвячена актуальним проблемам дослідження розвитку та витоків міжнародного гуманітарного права, аналізу ролі і характеру впливу на цей процес політичних, культурних та релігійних факторів всередині суб’єктів цього права – держав та державоутворень. Визначено, що поява і становлення держав сприяли складному і тривалому процесу міжнародної нормотворчості щодо створення усталених норм права, покликаних регулювати правила поведінки сторін збройних конфліктів. Розкрито, що хоча в давнину ці норми не закріплювалися на законодавчому рівні, залежали від домовленостей між сторонами конфлікту та мали епізодичний характер – вони стали підґрунтям спочатку звичаєвих норм, а потім і норм міжнародних договорів. Подальше правове закріплення цих правил було складним і неоднозначним процесом, внаслідок якого сформувалося сучасне міжнародне гуманітарне право (далі – МГП) як звод міжнародно визнаних норм, у тому числі в частині зобов’язання держав щодо їх дотримання. Наголошено, що МГП – це компроміс між двома протилежними принципами: гуманності і військової необхідності, акцент у якому зміщувався в різні періоди історії людства під впливом політичних, безпекових, культурних та релігійних факторів. Якщо військова необхідність допускає застосування сили задля вирішення конфлікту, то принцип гуманності обмежує застосування цієї сили і заперечує завдання надмірних страждань і шкоди у досягненні законної мети збройного конфлікту – ослаблення супротивника. Досліджено окремі періоди розвитку права війни. Акцентовано увагу на тому, що норми МГП об’єднали практичний досвід, релігійні і морально-етичні норм та покликані “гуманізувати” таке антигуманне за суттю явище як війна, забезпечити захист найбільш вразливих категорій осіб: дітей, жінок, поранених і хворих, військовополонених тощо. Це право не тільки юридичного, а й морального характеру є ознакою дорослішання суспільства. МГП формувалося одночасно зі становленням держав – його суб’єктів під впливом панівних релігійних, політичних і безпекових реалій. Відповідно до цього інтерпретувалося і співвідношення військової необхідності та гуманності. Водночас, норми МГП засновуються на засадах етики і моральності – гуманності, милосердя, співчуття – якостей, іманентно властивих людській особистості, втрата яких знецінює будь-які досягнення цивілізації і становить небезпеку для її існування. Визначено можливі шляхи розвитку МГП: поширення знань серед його носіїв, зміни в державній та освітній політиці держав – суб’єктів міжнародного права. This scientific article is devoted to the current problems of researching the origins and development of international humanitarian law, analyzing the role and nature of the influence on this process of political, cultural and religious factors within the subjects of this law – states and state entities. It was determined that the emergence and formation of states contributed to the complex and long process of international rulemaking regarding the creation of established norms of law, the content of which are the rules of behavior during armed conflicts. Separate periods of the development of the law of war have been studied. It was revealed that although in ancient times these norms were not fixed at the legislative level, they depended on the agreements between the parties to the conflict, and had an episodic nature – they became the basis of customary norms, and then of international treaties. Further legal consolidation of these rules was a complex and ambiguous process, as a result of which modern international humanitarian law (hereinafter – IHL) was formed as a set of internationally recognized norms, including the obligation of states to comply with them. Emphasized, IHL is a compromise between two opposite principles: humanity and military necessity, the emphasis of which shifted in different periods of human history under the influence of political, security, cultural and religious factors. If military necessity allows the use of force to resolve the conflict, then the principle of humanity limits the use of this force and denies the task of excessive suffering and harm in achieving the legitimate goal of an armed conflict – weakening the enemy. Attention is focused on the fact that the norms of IHL combine practical experience, religious and moral and ethical norms and are designed to «humanize» such an essentially inhumane phenomenon as war, to ensure the protection of the most vulnerable categories of persons: children, women, wounded and sick, prisoners of war, etc.. This right to protection of not only legal, but also moral nature is a sign of the maturing society. The possible ways of development of IHL are determined: the spread of knowledge among its bearers, changes in the state and educational policy of states – subjects of international law.Item Проблеми доказового права(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Хорошун, О. В.; Khoroshun, O.Стаття присвячена комплексному аналізу проблем доказового права як складової частини системи права України. Доказове право, що регулює процесуальні аспекти доказування в судових процесах, є важливим елементом забезпечення правосуддя, однак воно стикається з низкою теоретичних і практичних викликів. У статті розглядаються ключові проблеми, пов’язані із визначенням сутності доказового права, його співвідношенням із матеріальним і процесуальним правом, а також особливостями регулювання окремих інститутів, таких як письмові докази, судова експертиза та оцінка доказів. Зроблено акцент на важливості чіткого законодавчого визначення основних понять доказового права: «допустимість доказів», «достовірність доказів» і «достатність доказів». Аналізуються особливості формулювання цих категорій у процесуальному законодавстві України, включаючи статті Цивільного, Господарського та Кримінального процесуальних кодексів, а також Кодексу адміністративного судочинства. Визначено, що відсутність чітких юридичних визначень і логічних підходів до регулювання процедур доказування призводить до правових колізій, зокрема у сфері визнання доказів недопустимими. Досліджено ключові аспекти критики чинного кримінального процесуального законодавства, зокрема його надмірну формалізованість, яка може суперечити принципам логіки, об’єктивного пізнання та природного права. Увагу приділено проблемам, що виникають у міжнародному співробітництві щодо збирання доказів, а також складнощам, пов’язаним із правовим статусом даних, отриманих від іноземних правоохоронних органів чи адвокатури. Окремо проаналізовано роль правових інститутів у структурі доказового права. Встановлено, що доказове право не можна вважати самостійним інститутом, оскільки його норми є інтегрованою частиною процесуального права, а регулювання доказування значною мірою залежить від загальних принципів та механізмів, закріплених у матеріальному праві. The article is devoted to a comprehensive analysis of the problems of evidence law as an integral part of the Ukrainian legal system. Evidence law, which regulates the procedural aspects of proof in court proceedings, is an important element of justice, but it faces a number of theoretical and practical challenges. The article examines the key issues related to the definition of the essence of evidence law, its correlation with substantive and procedural law, and the specifics of regulation of certain institutions, such as written evidence, forensic examination and evidence evaluation. The author emphasizes the importance of a clear legislative definition of the basic concepts of evidence law: “admissibility of evidence”, ‘reliability of evidence’ and ‘sufficiency of evidence’. The author analyzes the peculiarities of formulation of these categories in the procedural legislation of Ukraine, including articles of the Civil, Commercial and Criminal Procedure Codes, as well as the Code of Administrative Procedure. It is determined that the absence of clear legal definitions and logical approaches to the regulation of evidence procedures leads to legal conflicts, in particular, in the area of inadmissibility of evidence. The author analyzes the key aspects of criticism of the current criminal procedure legislation, in particular, its excessive formalization, which may contradict the principles of logic, objective knowledge and natural law. Attention is paid to the problems arising from international cooperation in the collection of evidence, as well as to the difficulties associated with the legal status of data obtained from foreign law enforcement agencies or the bar. The author also analyzes the role of legal institutions in the structure of evidence law. It is established that evidence law cannot be considered an independent institution, since its rules are an integrated part of procedural law, and the regulation of evidence largely depends on the general principles and mechanisms enshrined in substantive law.Item Криміналістичний аналіз злочинів проти виборчих прав громадян із використанням інформаційних технологій(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Сачко, О. В.; Sachko, O.; Кузнєцов, М. Г.; Kuznietsov, M.У статті здійснено криміналістичний аналіз злочинів проти виборчих прав громадян, що вчиняються з використанням інформаційних технологій. Розглянуто ключові аспекти та форми реалізації цих злочинів у сучасному цифровому середовищі України. Особливу увагу приділено аналізу злочинів, передбачених статтями 157-160 Кримінального кодексу України, зокрема фальсифікації виборчих документів, маніпуляції даними Державного реєстру виборців та несанкціонованому втручанню в інформаційні системи Центральної виборчої комісії. Описано методи, якими зловмисники впливають на виборчий процес, такі як DDOS-атаки, введення неправдивої інформації до виборчих баз даних, використання бот-мереж для поширення дезінформації, а також втручання в інформаційне середовище шляхом організації інтернет-пропаганди. Досліджено роль як зовнішніх суб’єктів (осіб, які не мають офіційного доступу до виборчих ресурсів), так і внутрішніх (працівників виборчих органів), які можуть використовувати свої посадові повноваження для маніпуляції виборчим процесом. Особливу увагу приділено впливу російських спецслужб на виборчий процес в Україні, що здійснюється через соціальні мережі, інтернет-ресурси та інші інформаційно-телекомунікаційні платформи. Виявлено, що ці суб’єкти використовують фейкові новини, пропаганду та дезінформацію для дестабілізації ситуації під час виборів, підбурюють до сепаратистських дій та дискредитують державні органи влади. У статті підкреслено необхідність посилення захисту виборчих прав громадян у цифровому просторі шляхом удосконалення законодавства щодо інформаційної безпеки виборчих процесів. Окремо розглядається питання можливого впровадження електронного голосування в Україні, яке є передчасним через високі ризики кіберзагроз та недовіру громадян до виборчої системи. The article provides a forensic analysis of crimes against the electoral rights of citizens committed with the use of information technology. The key aspects and forms of realization of these crimes in the modern digital environment of Ukraine are considered. Particular attention is paid to the analysis of crimes under Articles 157-160 of the Criminal Code of Ukraine, in particular, falsification of election documents, manipulation of the State Voter Register data and unauthorized interference with the Central Election Commission’s information systems. The author describes the methods used by attackers to influence the electoral process, such as DDOS attacks, entering false information into electoral databases, using botnets to spread disinformation, and interfering with the information environment by organizing online propaganda. The role of both external actors (persons who do not have official access to electoral resources) and internal actors (employees of electoral bodies) who can use their official powers to manipulate the electoral process is investigated. Particular attention is paid to the influence of Russian special services on the electoral process in Ukraine, which is carried out through social networks, Internet resources and other information and telecommunication platforms. It is revealed that these actors use fake news, propaganda and disinformation to destabilize the situation during the elections, incite separatist actions and discredit the state authorities. The article emphasizes the need to strengthen the protection of citizens’ electoral rights in the digital space by improving the legislation on information security of electoral processes. The author also discusses the issue of possible introduction of electronic voting in Ukraine, which is premature due to the high risks of cyber threats and the lack of public confidence in the electoral system.Item Генезис безпеки дорожнього руху та експлуатації автомобільного транспорту в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Рудик, М. М.; Rudyk, M.У статті на основі аналізу історичних документів, нормативно-правових актів та практики діяльності, виділено та проаналізовано періоди розвитку законодавства у сфері безпеки дорожнього руху. Наголошено, що перші законодавчі акти, які регулювали дорожній рух, були прийняті ще на початку XVIII ст. в країнах західної Європи, а активний розвиток автотранспортної промислов’ості на початку ХХ ст. зумовив розвиток кримінального законодавства у напрямі поступового створення норм, що регулюють кримінально-правовий захист діяльності певних видів транспорту від злочинних посягань за наявності складних проблем кодифікації. Із того часу питання забезпечення безпеки на автомобільному транспорті не втрачають своєї актуальності, що є цілком зрозумілим, враховуючи активний розвиток сфери автомобільного транспорту як у світі в цілому, так і в Україні зокрема. Особливо загострилася проблема забезпечення означеної безпеки в усьому світі наприкінці XX століття, коли розвиток автотранспортної промисловості вийшов на новий рівень: автомобілі стали більш доступними для людей; зросла питома вага автомобільних пасажирських та вантажних перевезень; рівень досягнутих технологій дозволив суттєво поліпшити технічні характеристики автомобілів, зокрема в частині їх швидкісних якостей. У статті звернуто увагу на законодавство сучасної України – оцінено правові норми, які спрямовані на запобігання правопорушенням у сфері безпеки дорожнього руху. У рамках проведеного дослідження виділено новий специфічний етап розвитку безпеки дорожнього руху та експлуатації автомобільного транспорту, який пов’язаний із прийняттям Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та фактичним введенням цього стану. Заходи контролю для забезпечення безпеки дорожнього руху у воєнний час реалізуються як на блокпостах, так і за їх межами. Проте розвиток законодавства України в цій сфері на сьогоднішній день не можна вважати достатньо завершеним, оскільки існує ряд прогалин і застарілих положень, які також містяться в прийнятих державних цільових програмах, концепціях і стратегіях боротьби зі злочинністю. The article, based on the analysis of historical documents, regulatory legal acts and practice, highlights and analyzes the periods of development of legislation in the field of road safety. It is emphasized that the first legislative acts regulating road traffic were adopted at the beginning of the 18th century in the countries of Western Europe, and the active development of the motor transport industry at the beginning of the 20th century led to the development of criminal legislation in the direction of the gradual creation of norms regulating the criminal protection of the activities of certain types of transport from criminal encroachments in the presence of complex problems of codification. Since then, the issues of ensuring safety in road transport have not lost their relevance, which is quite understandable, given the active development of the field of road transport both in the world as a whole and in Ukraine in particular. The problem of ensuring the specified safety became especially acute throughout the world at the end of the 20th century, when the development of the motor transport industry reached a new level: cars became more accessible to people; the specific weight of motor passenger and freight transportation increased; the level of achieved technologies allowed to significantly improve the technical characteristics of cars, in particular in terms of their speed qualities. The article draws attention to the legislation of modern Ukraine – it assesses legal norms aimed at preventing offenses in the field of road safety. As part of the conducted research, a new specific stage of development of road safety and operation of road transport was identified, which is associated with the adoption of the Law of Ukraine «On the Legal Regime of Martial Law» and the actual introduction of this state. Control measures to ensure road safety in wartime are implemented both at checkpoints and beyond. However, the development of Ukrainian legislation in this area cannot be considered sufficiently complete today, since there are a number of gaps and outdated provisions, which are also contained in the adopted state target programs, concepts and strategies for combating crime.Item Методологія дослідження жіночої злочинності: загальнотеоретичні аспекти(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Пугач, С. І.; Puhach, S.У статті розкрито ключові загальнотеоретичні аспекти дметодології дослідження жіночої злочинності. Зауважено, що дослідження жіночої злочинності в Україні спрямовано на визначення факторів, що сприяють жіночій злочинності, аналіз профілю жінок-злочинниць та особливостей їх поведінки, типологізацію кримінальних правопорушень вчинених жінками, визначення динаміки злочинності та її соціальних наслідків, узагальнення судової практики та практики кримінальної відповідальності, розробку програм запобігання злочинності, реабілітації і реінтеграції жінок, які вчинили кримінальні правопорушення, виявлення гендерних аспектів кримінального права та ін. Підкреслено, що методологія дослідження жіночої злочинності включає такі етапи, як: підготовка, збір даних, аналіз науково-теоретичних та прикладних досліджень в даній сфері, виявлення тенденцій і закономірностей, розробка рекомендацій щодо профілактики та запобігання жіночої злочинності. Визначено, що методологія дослідження жіночої злочинності, як міжгалузевого інституту, складається з наукових принципів пізнання (класичних та некласичних принципів), методологічних підходів (герменевтичного, системного, функціонального, інституціонального і синергетичного) та методів наукового дослідження (загальнонаукових, спеціально-наукових методів в галузі права, емпіричних методів). Відзначено, що дослідження жіночої злочинності передбачає також застосування міждисциплінарного підходу та можливе використання психологічних, соціологічних, антропологічних, інформаційно-аналітичних та ін. методів. Узагальнено, що методологія відіграє ключову роль у дослідженні жіночої злочинності, оскільки забезпечує наукову обґрунтованість висновків та ефективність розроблених рекомендацій, що досягається завдяки системності аналізу жіночої злочинність як складного соціально-правового явища, об’єктивності результатів дослідження, виявленню закономірностей, застосуванню міждисциплінарного підходу та практичній спрямованості дослідження, що в кінцевому результаті сприяє розробці ефективних заходів профілактики, запобігання та реабілітації жінок-злочинниць. The article reveals the key general theoretical aspects of the methodology of research into female crime. It is noted that the research into female crime in Ukraine is aimed at identifying factors contributing to female crime, analyzing the profile of female criminals and the characteristics of their behavior, typifying criminal offenses committed by women, determining the dynamics of crime and its social consequences, generalizing judicial practice and the practice of criminal liability, developing programs for crime prevention, rehabilitation and reintegration of women who have committed criminal offenses, identifying gender aspects of criminal law, etc. It is emphasized that the methodology of research into female crime includes such stages as: preparation, data collection, analysis of scientific, theoretical and applied research in this area, identifying trends and patterns, developing recommendations for the prevention and control of female crime. It has been determined that the methodology for studying female crime, as an interdisciplinary institute, consists of scientific principles of cognition (classical and non-classical principles), methodological approaches (hermeneutic, systemic, functional, institutional and synergistic) and methods of scientific research (general scientific, special scientific methods in the field of law, empirical methods). It is noted that the study of female crime also involves the use of an interdisciplinary approach and the possible use of psychological, sociological, anthropological, information-analytical, etc. methods. It is summarized that the methodology plays a key role in the study of female crime, as it ensures the scientific validity of the conclusions and the effectiveness of the developed recommendations, which is achieved through the systematic analysis of female crime as a complex socio-legal phenomenon, the objectivity of the research results, the identification of patterns, the use of an interdisciplinary approach and the practical orientation of the research, which ultimately contributes to the development of effective measures for the prevention, deterrence and rehabilitation of female criminals.Item Military personnel and their criminal responsibility for violating therules of use and storage of military property(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Lavronov, R.; Лаврьонов, Р. ПThis scientific article is devoted to a detailed consideration of the issue of criminal liability of military personnel for violating the rules of use and storage of military property. The study includes an analysis of normative acts and doctrinal approaches regulating this problem, with the aim of clarifying their impact on the modern military sphere. In today’s world, where global challenges and threats are becoming more and more unpredictable, the role of military personnel acquires special importance. They are faced with the task of ensuring the security and defense of the country, which often requires the effective and responsible use of military assets. However, military personnel, like any other members of society, can jeopardize the effectiveness of their functions due to violations of the rules of use and careless storage of military property. This can lead to serious consequences, including the loss of valuable resources, security breaches and undermining of public trust in the military. Taking into account the above-mentioned circumstances, the relevance of the study of the criminal liability of military personnel in the context of their interaction with military property acquires special importance. The responsible and legitimate use of military resources is an important factor in ensuring the effectiveness and stability of national security. This article examines the normative and doctrinal aspects of the criminal liability of military personnel, revealing their importance and influence on the functioning of military structures. The research is aimed at improving the system of military property management and increasing the level of responsibility of the military for its use and storage. Ця наукова стаття присвячена детальному аналізу проблем кримінальної відповідальності військовослужбовців за порушення правил користування та зберігання військового майна, що є важливим аспектом забезпечення дисципліни та ефективності військових структур. У статті досліджуються мотиваційні чинники, які сприяють таким порушенням, включаючи недостатній рівень свідомості військовослужбовців, відсутність належного виховного впливу та прогалин у системах внутрішнього контролю. Встановлено, що основними причинами порушень є низька якість управління військовим майном, недостатній рівень професійної підготовки персоналу та відсутність механізмів превентивного контролю. Аналіз існуючих дисциплінарних процедур виявив їхню недостатню ефективність, що зумовлено неузгодженістю нормативно-правової бази, неоднозначністю санкцій та відсутністю дієвих механізмів моніторингу виконання дисциплінарних рішень. Значна увага приділена міжнародному досвіду регулювання використання військового майна, особливо у контексті участі збройних сил у миротворчих операціях. Підкреслено необхідність гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами для підвищення ефективності контролю. Запропоновано низку конкретних заходів для покращення систем управління та підвищення дисципліни серед військовослужбовців, включаючи впровадження строгих механізмів моніторингу, регулярне проведення тренінгів з підвищення правової обізнаності, модернізацію системи обліку та зберігання майна. Особливий акцент зроблено на формуванні культури відповідальності та свідомості в армійських структурах через створення мотиваційних програм. У підсумку, результати дослідження можуть бути використані як основа для подальшого вдосконалення нормативної бази та практичних заходів з метою підвищення рівня дисципліни, ефективності управління військовим майном і запобігання правопорушенням у військових структурах. Стаття має на меті сприяти системним змінам у підходах до забезпечення дисципліни та ефективності у військовій сфері.Item Стратегія правового регулювання боротьби з тіньовою економікою: перспективи розвитку та вдосконалення(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Гончарук, В. Л.; Honcharuk, V.Стаття присвячена аналізу стратегічних напрямів правового регулювання сфери боротьби з тіньовою економікою. Тіньова економіка є однією з найсерйозніших загроз сталого економічного розвитку України, яка сприяє зростання корупції, нелегальної діяльності в економічному секторі та втрати державного бюджету. У роботі увага зосереджена на основних причинах виникнення тіньових процесів, їх впливу на національну економіку та механізми правового регулювання, які можуть бути застосовані для зменшення їхнього впливу. Автор звертає увагу на сучасні форми тіньової економіки, зокрема нелегальні валютні операції, ухилення від оподаткування, незаконну приватизацію, контрабанду, випуск необлікованої продукції та приховування доходів. Зазначається, що для ефективного подолання цих проблем необхідно впроваджувати комплексні заходи, які об’єднують в собі удосконалення нормативно-правової бази, підвищення ефективності роботи правоохоронних і контролюючих органів, а також запровадження новітніх інформаційних технологій для моніторингу фінансових операцій. У статті наголошено на необхідності гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами, а також інтеграція України в європейський економічний простір. Окрему увагу приділено важливості посилення міжнародної співпраці в боротьбі з фінансовими злочинами, оскільки тіньова економіка часто має транснаціональний характер. Зазначено, що стратегія правового регулювання має містити не лише репресивні заходи, але й стимули для виведення бізнесу з тіні, шляхом зменшення податкового навантаження, спрощення регуляторних процедур та розвитку електронного урядування. Автор наголошує на важливості впровадження превентивних заходів з метою підвищення прозорості економічної діяльності та підсилення економічної співпраці суспільства й держави, зокрема й в умовах перебування країни в стані війни. У висновках наголошується на необхідності системного підходу до правового регулювання в боротьбі з тіньовою економікою. Впровадження комплексної стратегії забезпечить підвищення економічної стійкості країни та сприятиме створенню сприятливого інвестиційного клімату, а також зменшення рівня корупції в державі. The article is devoted to the analysis of strategic directions of legal regulation in the sphere of combating the shadow economy. The shadow economy is one of the most serious threats to the sustainable economic development of Ukraine, which contributes to the growth of corruption, illegal activities in the economic sector and losses of the state budget. The work focuses on the main causes of the emergence of shadow processes, their impact on the national economy and legal regulation mechanisms that can be used to reduce their impact. The author draws attention to modern forms of the shadow economy, in particular, illegal currency transactions, tax evasion, illegal privatization, smuggling, the release of unaccounted products and concealment of income. It is noted that in order to effectively overcome these problems, it is necessary to implement comprehensive measures that combine the improvement of the regulatory framework, increasing the efficiency of law enforcement and regulatory bodies, as well as the introduction of the latest information technologies for monitoring financial transactions. The article emphasizes the need to harmonize national legislation with international standards, as well as Ukraine’s integration into the European economic space. Special attention is paid to the importance of strengthening international cooperation in the fight against financial crimes, since the shadow economy is often transnational in nature. It is noted that the legal regulation strategy should include not only repressive measures, but also incentives to bring business out of the shadows, by reducing the tax burden, simplifying regulatory procedures and developing e-government. The author emphasizes the importance of implementing preventive measures to increase the transparency of economic activity and strengthen economic cooperation between society and the state, including in conditions when the country is in a state of war. The conclusions emphasize the need for a systematic approach to legal regulation in the fight against the shadow economy. The implementation of a comprehensive strategy will ensure increased economic stability of the country and contribute to the creation of a favorable investment climate, as well as reducing the level of corruption in the state.Item Кримінально-правові ознаки торгівлі людьми та інших деліктів у незаконному сурогатному материнстві(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Вознюк, А. А.; Vozniuk, A.; Сухачова, І. О.; Sukhachova, I.; Сербіна, Н. О.; Serbina, N.У статті розглядаються кримінально-правові ознаки вербування жінок з метою їх експлуатації як сурогатних матерів з використанням обману та уразливого стану. Аргументовано, що використання жінки як сурогатної матері є самостійною формою експлуатації. Підкреслено, що обман може включати приховування ключової інформації, маніпуляцію вибором жінок, а також подання неправдивих даних про умови договору чи реальні прибутки злочинців. Уразливий стан жінок пов’язується із соціально-економічними труднощами, які сприяють їх згоді на участь у програмах сурогатного материнства без реальної альтернативи. Розглянуто поняття «уразливого стану» як чинника, що позбавляє потерпілих можливості приймати усвідомлені рішення. Примус, зазвичай, застосовується вже на етапі експлуатації, що створює проблеми для кваліфікації вчиненого за ст. 149 Кримінального кодексу України, оскільки примус у цьому випадку не є складовою вербування. Акцентовано на важливості належної кримінально-правової кваліфікації злочинів ще на етапі вербування для своєчасного припинення експлуатації. У статті також наведено приклади судових справ, що ілюструють зокрема труднощі доведення примусу в цих ситуаціях. Звертається увага на можливість кваліфікації кримінально протиправних діянь у цій сфері за іншими статтями Кримінального кодексу України, а також аргументовано необхідність комплексної кваліфікації кримінально-правової оцінки цих деліктів, зокрема за сукупністю через їх поєднання із підробленням документів, шахрайством тощо. This article examines the criminal law characteristics of recruiting women for exploitation as surrogate mothers through deception and abuse of their vulnerable condition. It argues that the use of women as surrogate mothers constitutes a distinct form of exploitation. The study emphasizes that deception may involve concealing crucial information, manipulating women’s choices, and providing false information about contract terms or the actual profits of the offenders. A woman’s vulnerability is linked to socio-economic hardships, which compel them to participate in surrogacy programs without viable alternatives. The concept of «vulnerability» is analyzed as a factor depriving victims of the ability to make informed decisions. Coercion is usually applied during the exploitation phase, complicating the qualification of such acts under Article 149 of the Criminal Code of Ukraine, as coercion in these cases does not constitute an element of recruitment. The article highlights the importance of proper criminal law qualification of offenses at the recruitment stage to prevent exploitation in a timely manner. Examples of court cases are provided to illustrate the difficulties in proving coercion in such situations. Attention is drawn to the possibility of qualifying criminal offenses in this area under other articles of the Criminal Code of Ukraine. The need for a comprehensive qualification of criminal offenses, particularly in cases involving document forgery, fraud, and other related crimes, is substantiated.Item Адміністративно-правові заходи щодо подолання загроз енергетичній безпеці у сферах електроенергетики та ядерної енергетики(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Цибка, А. А.; Tsybka, A.Ця стаття присвячена комплексному аналізу адміністративно-правових заходів, що застосовуються державою в умовах воєнного стану з метою подолання загроз енергетичній безпеці в галузях електроенергетики та ядерної енергетики. У межах роботи використовуються різні методи дослідження, зокрема формально-правовий аналіз нормативно-правових актів, формально-догматичний метод для виявлення змісту правового регулювання енергетичної безпеки в електроенергетичній галузі та галузі ядерної енергетики, а також системний метод для розгляду конкретних адміністративно-правових заходів у ширшому контексті енергетичної безпеки України. Визначено, що наявні загрози, зокрема, масовані ракетні обстріли та атаки безпілотників на енергетичну інфраструктуру створюють серйозні виклики для стабільності енергосистеми, що вимагає оперативного адміністративно-правового реагування. Проаналізовано ключові законодавчі зміни, прийняті для регулювання ринку електричної енергії, підтримки ринку електроенергії, підвищення ефективності використання ядерної енергії та захист критичної інфраструктури. Висвітлено роль суб’єктів господарювання, які набувають особливого адміністративно-правового статусу в умовах воєнного стану, та механізми їхньої відповідальності. Підкреслюється важливість взаємодії державних органів, суб’єктів господарювання та громадян у забезпеченні енергетичної безпеки країни, а також наголошується на ролі адміністративно-правових методів переконання та інформування населення. Автор акцентує увагу на необхідності вдосконалення механізмів управління енергетичним ринком, зокрема децентралізації енергетичної системи, лібералізації ринку електроенергії, перегляду граничних цін відповідно до європейських стандартів. Окремо розглянуто перспективи розвитку ядерної енергетики як ключового елемента енергетичної безпеки країни. Висновки статті вказують на необхідність подальшого вдосконалення адміністративно-правових заходів та стимулювання розвитку децентралізованої енергетики, що сприятиме підвищенню стійкості енергосистеми України. This article is devoted to a comprehensive analysis of the administrative and legal measures undertaken by the state under martial law to address threats to energy security in the electricity and nuclear energy sectors. The study employs various research methods, including formal legal analysis of regulatory acts, the formaldogmatic method to determine the content of legal regulation of energy security in the electricity and nuclear energy sectors, and the systematic method to examine specific administrative and legal measures within the broader context of Ukraine’s energy security. It has been established that existing threats, such as massive missile and drone attacks on energy infrastructure, pose serious challenges to the stability of the energy system, requiring timely administrative and legal responses. Key legislative changes aimed at regulating the electricity market, supporting the energy market, enhancing the efficiency in the use of nuclear energy, and protecting critical infrastructure are analyzed. The role of business entities, which acquire a special administrative and legal status under martial law, and the mechanisms of their accountability are highlighted. The importance of interaction between state authorities, business entities, and citizens in ensuring the country’s energy security is emphasized, along with the role of administrative and legal methods of persuasion and public awareness. The author focuses on the need to improve energy market management mechanisms, including decentralizing the energy system, liberalizing the electricity market, and revising price caps in line with European standards. The prospects for developing nuclear energy as a key element of the country’s energy security are also examined. The article’s conclusions underscore the necessity of further enhancing administrative and legal measures and promoting the development of decentralized energy systems, which will contribute to strengthening Ukraine’s energy system’s resilience.Item Потенційні шляхи вдосконалення адміністрування у сфері опіки над повнолітніми недаєздатними особами в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Соцька, А. М.; Sotska, A.Передусім авторкою у статті зазначено про міжнародні стандарти забезпечення, охорони і захисту прав повнолітніх осіб із психічними та інтелектуальними порушеннями і визнання правосуб’єктності осіб з інвалідністю. Зауважено на щоденній актуалізації відповідного питання для України в умовах повномасштабної війни та зростання рівня інвалідизації українського суспільства. Акцентовано на міжнародному сприйнятті інституту дієздатності як застарілого і такого, що потребує реформування, а визнання здатності людини приймати рішення – як ключової передумови контролю над власним життям. Наведено невичерпний перелік альтернативних опіці способів забезпечення прав осіб, які її потребують, а саме: підтримане прийняття рішень, медична довіреність, довгострокова довіреність, представник одержувача, відкриття спільного банківського рахунку, довіра управління, програми управління грошима, живі заповіти, трасти, громадські системи адвокації, управління справами тощо. Зазначено на особливій ролі підтриманого прийняття рішень як способу підтримки дорослої людини з інтелектуальною, когнітивною чи психологічною інвалідністю шляхом допомоги під час прийняття нею рішень. Наведено приклад із міжнародної практики щодо законодавчої регламентації підтриманого прийняття рішень. Відзначено розвиток в Україні законодавства, нормами та положеннями якого розширюється обсяг дієздатності людей із психічними та інтелектуальними порушеннями, зокрема зі статусом недієздатності. Також охарактеризовано діючий інститут помічника дієздатної фізичної особи, яка за станом здоров’я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки. Насамкінець сформульовано висновок про необхідність розвитку діючого інституту опіки над недієздатними особами шляхом удосконалення чинного законодавства, діяльності владних органів з адміністративно-правового регулювання правовідносин у відповідній сфері, а також про потребу у вивченні кращого світового досвіду з функціонування альтернативних опіці форм забезпечення прав відповідних категорій населення та його запровадженні на практиці в Україні. First of all, the author of the article notes the international standards for ensuring, protecting and defending the rights of adults with mental and intellectual disabilities and recognizing the legal personality of persons with disabilities. The daily updating of the relevant issue for Ukraine in the conditions of a full-scale war and the growing level of disability in Ukrainian society is noted. The emphasis is on the international perception of the institution of legal capacity as outdated and in need of reform, and the recognition of a person’s ability to make decisions as a key prerequisite for control over one’s own life. An inexhaustible list of alternative ways to guardianship is given to ensure the rights of persons who need it, namely: supported decision-making, medical power of attorney, long-term power of attorney, recipient representative, opening a joint bank account, trust management, money management programs, living wills, trusts, public advocacy systems, case management, etc. The special role of supported decision-making as a way to support an adult with an intellectual, cognitive or psychological disability by helping them make decisions. An example from international practice regarding the legislative regulation of supported decision-making is given. The development of legislation in Ukraine, the norms and provisions of which expand the scope of legal capacity of people with mental and intellectual disabilities, in particular with the status of incapacity, is noted.The current institution of an assistant to a capable individual who, due to health conditions, cannot independently exercise his or her rights and fulfill his or her duties is also described. Finally, a conclusion is formulated on the need to develop the current institution of guardianship over incapable individuals by improving the current legislation, the activities of government bodies in the administrative and legal regulation of legal relations in the relevant field, as well as the need to study the best international experience in the functioning of alternative forms of guardianship to ensure the rights of relevant categories of the population and its implementation in practice in Ukraine.Item Види об’єктів сфери громадського харчування та гостинності(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Кропивний, Є. В.; Kropyvnyi, Ye.Розкрито поняття та види об’єктів сфери громадського харчування та гостинності. Об’єкти громадського харчування не лише задовольняють потреби населення, але й виступають важливим чинником економічного зростання, сприяючи створенню робочих місць, збільшенню податкових надходжень, розвитку суміжних галузей і залученню туристів, що загалом позитивно впливає на економіку країни. Слід відзначити, що досить популярним рішенням є поєднання діяльності декількох видів об’єктів громадського харчування, а також зміна їх формату діяльності в залежно від свят, сезону, цільової аудиторії тощо. Законодавчий перелік закладів громадського харчування не є вичерпним. Неоднозначність терміну «інший заклад» є надто загальним і не дає чіткого розуміння, які саме заклади можуть потрапити під цю категорію. У правовому контексті такий підхід може призвести до невизначеності та труднощів при регулюванні нових форматів бізнесу в сфері громадського харчування, таких як фудтраки, мобільні кафе або онлайн-замовлення з доставкою. В умовах пандемії, повномасштабного вторгнення, що спричинило, в тому числі, економічну кризу одним з найпопулярніших видів об’єктів сфери громадського харчування став кейтеринг. Запропоновано об’єкти громадського харчування залежно від різних критеріїв можна систематизувати наступним чином: за типом послуг: – ресторани: елітні ресторани (fine dining); сімейні ресторани; тематичні ресторани; – кафе: класичні кафе; кафе-кондитерські; кав’ярні; – бари: коктейль-бари; спортивні бари; паби; – фаст-фуди: мережеві ресторани швидкого харчування; локальні заклади швидкого харчування; за формою організації харчування: їдальні: промислові (на підприємствах); шкільні чи університетські; соціальні (для малозабезпечених верств населення); буфети; стріт-фуд (вулична їжа). Об’єкти громадського харчування відіграють важливу роль також у розвитку економіки країни, оскільки вони створюють багатогалузеву мережу, що охоплює виробництво, торгівлю, сферу послуг і туризм. Різні види закладів громадського харчування, такі як ресторани, кафе, бари, фаст-фуди, їдальні та мобільні фудтраки, забезпечують значний обсяг споживання товарів і послуг, сприяючи розвитку місцевих та національних ринків. The concept and types of facilities in the sphere of public catering and hospitality are disclosed. Public catering facilities not only satisfy the needs of the population, but also act as an important factor in economic growth, contributing to the creation of jobs, increasing tax revenues, the development of related industries and attracting tourists, which generally has a positive effect on the country’s economy. It should be noted that a fairly popular solution is to combine the activities of several types of public catering facilities, as well as change their format of activity depending on holidays, season, target audience, etc. The legislative list of public catering establishments is not exhaustive. The ambiguity of the term «other establishment» is too general and does not provide a clear understanding of which establishments can fall under this category. In a legal context, this approach can lead to uncertainty and difficulties in regulating new business formats in the field of public catering, such as food trucks, mobile cafes or online orders with delivery. In the conditions of a pandemic, a full-scale invasion, which caused, among other things, an economic crisis, catering has become one of the most popular types of public catering facilities. The proposed public catering facilities, depending on various criteria, can be systematized as follows: by type of service: – restaurants: elite restaurants (fine dining); family restaurants; themed restaurants; – cafes: classic cafes; pastry cafes; coffee shops; – bars: cocktail bars; sports bars; pubs; – fast food: chain fast food restaurants; local fast food establishments; by form of catering: canteens: industrial (at enterprises); school or university; social (for low-income groups); buffets; street food (street food). Public catering facilities also play an important role in the development of the country’s economy, as they create a multi-sector network covering production, trade, the service sector and tourism. Various types of public catering establishments, such as restaurants, cafes, bars, fast food, canteens and mobile food trucks, provide a significant volume of consumption of goods and services, contributing to the development of local and national markets.Item Адміністративно-процедурна форма утворення об’єднань співвласників багатоквартирного будинку(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Колпаков, А. В.; Kolpakov, A.У статті пропонується для обговорення авторське бачення на сутність і зміст процедурності в організації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Безпосереднім предметом дослідження постала адміністративно-процедурна форма утворення таких об’єднань, зокрема, її визнання, структура і система. Метою статті є отримання нових знань про властивості, характеристики, якості і ознаки процедурної форми утворення об’єднань співвласників багатоквартирного будинку. Методологія дослідження гармонізована з принциповим положенням, відповідно до якого застосування того чи іншого методу не можна звести до єдиної формули, а конкретні дослідницькі технології (процедури аналізу, порівняння, систематики, періодизації тощо) варіюють в залежності від характеру предмета дослідження і його мети. Автор аналізує сутність і значення процедурних форм, як інструментів удосконалення моделей і наукових конструкцій у сфері публічного адміністрування. Він зазначає, що на первісних етапах формування адміністративно-процесуальних і адміністративно-процедурних знань чітке розмежування між процесуальною і процедурною формами не відслідковується. Втім, у дослідженнях того часу було сформульовано два важливих судження про таку форму: а) як необхідну умову належного функціонування будь-яких адміністративних правовідносин і б) як юридичний запобіжник необмеженого адміністративного розсуду. Згодом вони набрали доктринального змісту і отримали розвиток у сучасних адміністративно-правових дослідженнях. Особливу увагу приділено Законам України: а) «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022, який врегулював відносини органів публічної влади з фізичними та юридичними особами; б) «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001, який регламентував створення і функціонування таких об’єднань. Пі підставі аналізу теоретичних здобутків, нормативного матеріалу і досвіду діяльності об’єднань, запропоновано під процедурною формою утворення ОСББ розуміти нормативно встановлений порядок організаційно-юридичної діяльності уповноважених суб’єктів, спрямований на досягнення інституційно-правового результату – утворення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Визначено основні властивості процедурної форми, включаючи її структуру, послідовність операцій, внутрішню організацію, темпоральні властивості та системність. Сформульовані загальні обґрунтування щодо доречності формування адміністративно-процедурної доктрини. The article proposes for discussion the author’s vision of the essence and content of procedurality in the organization of associations of owners of residential and non-residential premises in a multi-apartment building, the protection of their rights, and the fulfillment of their obligations regarding the joint maintenance of the multi-apartment building. The immediate subject of the study is the administrative-procedural form of the formation of such associations, in particular, its recognition, structure, and system. The purpose of the article is to gain new knowledge about the properties, characteristics, qualities, and features of the procedural form of the formation of associations of co-owners of a multi-apartment building. The research methodology is harmonized with the principle according to which the application of a particular method cannot be reduced to a single formula, and specific research technologies (procedures of analysis, comparison, systematization, periodization, etc.) vary depending on the nature of the subject of research and its purpose. The author analyzes the essence and significance of procedural forms as tools for improving models and scientific constructions in the field of public administration. He notes that at the initial stages of the formation of administrative-procedural and administrative-procedural knowledge, a clear distinction between procedural and procedural forms is not traced. However, in the studies of that time, two important judgments about such a form were formulated: a) as a necessary condition for the proper functioning of any administrative legal relations and b) as a legal safeguard against unlimited administrative discretion. Subsequently, they acquired doctrinal content and developed in modern administrative-legal studies. Special attention is paid to the Laws of Ukraine: a) “On Administrative Procedure” dated 17.02.2022, which regulated the relations of public authorities with individuals and legal entities; b) “On Associations of Co-owners of Multi-apartment Buildings” dated 29.11.2001, which regulated the creation and functioning of such associations. Based on the analysis of theoretical achievements, normative material, and the experience of the activities of associations, it is proposed to understand the procedural form of the formation of associations of co-owners of multi-apartment buildings as a normatively established order of organizational and legal activities of authorized subjects aimed at achieving an institutional-legal result – the formation of an association of co-owners of a multi-apartment building. The main properties of the procedural form are defined, including its structure, sequence of operations, internal organization, temporal properties, and systematization. General justifications regarding the appropriateness of the formation of the administrative-procedural doctrine are formulated.Item Діджиталізація та використання інформаційно-комунікаційних технологій у сфері адміністрування галуззю загальної середньої освіти в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Жукова, І. В.; Zhukova, I.Визначено шляхи подолання негативних тенденцій адміністративного провадження у справах за порушення у сфері загальної середньої освіти шляхом виділення шести ключових напрямів реалізації інновацій із використанням інформаційно-комунікативних технологій та штучного інтелекту, що сприятиме запровадженню інноваційних підходів до адміністративних проваджень у сфері загальної середньої освіти, як-от: провадження щодо забезпечення права на освіту, провадження щодо порушень у освітній діяльності, провадження щодо «булінгу» (цькування), провадження з приводу ліцензування та акредитації закладів освіти та, відповідно, закладів загальної середньої освіти та провадження у сфері інклюзивної освіти. Основою таких інновацій, визначено саме інформаційно-комунікаційні технології (далі – ІКТ) та штучний інтелект (далі – ШІ), що допоможуть створенню прецеденту адміністрування галузі загальної середньої освіти, заснованому на принципах гласності, відкритості та раціональності. Доведено, що однією із ключових інтенцій інтеграції ІКТ та ШІ у систему адміністративних проваджень у сфері загальної середньої освіти необхідно визначати узагальнену затребуваність у формуванні статусу закладів загальної середньої освіти як генеральної ланки у забезпеченні когнітивних та особистісних проявів розвитку особистості. Актуалізовано, що запровадження інноваційних підходів до адміністративних проваджень у сфері загальної середньої освіти в Україні є важливим кроком до створення ефективної, прозорої та орієнтованої на учасників освітнього процесу системи управління. ІКТ та ШІ може суттєво підвищити якість адміністрування, дозволяючи автоматизувати процеси обробки даних, моніторингу, ліцензування та контролю. Наприклад, використання ШІ може забезпечити автоматизований аналіз великих масивів освітньої інформації, що сприятиме швидкому виявленню порушень, ефективному вирішенню спорів та підвищенню рівня освітніх послуг. Зазначено, що інтеграція ІКТ та ШІ також сприятиме формуванню закладів загальної середньої освіти як ключових осередків розвитку особистості. Використання сучасних цифрових рішень дозволить забезпечити персоналізований підхід до навчання, швидку адаптацію до змін у освітніх потребах та пріоритетах, а також гнучкість у вирішенні організаційних питань. Водночас відкритість і доступність адміністративних процедур через цифрові платформи зміцнить довіру до освітньої системи, стимулюючи суспільний розвиток, заснований на принципах когнітивної взаємодії та інклюзивності. Відповідно, сучасні технології можуть стати не лише інструментом підвищення ефективності, але й фундаментом для побудови інноваційної та гуманістичної системи освіти. Ways have been identified to overcome negative trends in administrative proceedings in cases of violations in the field of general secondary education by highlighting six key areas of innovation using information and communication technologies and artificial intelligence, which will contribute to the introduction of innovative approaches to administrative proceedings in the field of general secondary education, such as: proceedings to ensure the right to education, proceedings on violations in educational activities, proceedings on «bullying», proceedings on licensing and accreditation of educational institutions and, accordingly, general secondary education institutions, and proceedings in the field of inclusive education. The basis of such innovations has been identified as information and communication technologies (ICT) and artificial intelligence (AI), which will help create a precedent for the administration of the field of general secondary education, based on the principles of transparency, openness and rationality. It is proven that one of the key intentions of integrating ICT and AI into the system of administrative proceedings in the field of general secondary education is to determine the generalized demand in forming the status of general secondary education institutions as a general link in ensuring cognitive and personal manifestations of personality development. It is emphasized that the introduction of innovative approaches to administrative proceedings in the field of general secondary education in Ukraine is an important step towards creating an effective, transparent and participant-oriented management system. The integration of information and communication technologies (ICT) and artificial intelligence (AI) can significantly improve the quality of administration, allowing to automate the processes of data processing, monitoring, licensing and control. For example, the use of AI can provide automated analysis of large amounts of educational information, which will contribute to the rapid detection of violations, effective resolution of disputes and an increase in the level of educational services. It is noted that the integration of ICT and AI will also contribute to the formation of general secondary education institutions as key centers of personality development. The use of modern digital solutions will allow for a personalized approach to learning, rapid adaptation to changes in educational needs and priorities, as well as flexibility in solving organizational issues. At the same time, the openness and accessibility of administrative procedures through digital platforms will strengthen trust in the education system, stimulating social development based on the principles of cognitive interaction and inclusiveness. Accordingly, modern technologies can become not only a tool for increasing efficiency, but also the foundation for building an innovative and humanistic education system.Item Проблеми фінансового забезпечення соціального захисту військовослужбовців у контексті рішень Конституційного суду України та сучасних викликів(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Дмитренко, Емілія Станіславівна; Dmytrenko, Emiliia; Дмитренко, Ю. П.; Dmytrenko, Yu.У статті проаналізовано проблеми фінансового забезпечення соціального захисту військовослужбовців у контексті рішень Конституційного Суду України та сучасних викликів. Увагу зосереджено на визначенні поняття «фінансове забезпечення соціального захисту військовослужбовців» – як фінансування цієї сфери за рахунок коштів, які формуються у спеціально створених фондах та розподіляються і використовуються з метою соціального захисту військовослужбовців. Наголошено на значенні Закону про Державний бюджет України, в якому визначаються розмір і цільове спрямування видатків держави на соціальний захист військовослужбовців на бюджетний період. Водночас акцентовано увагу на проблему зупинення зазначеним законом норм інших законів щодо соціальних виплат і пільг військовослужбовцям та на правових позиціях щодо цього Конституційного Суду України. У результаті аналізу окремих рішень Конституційного Суду України визначено особливості правового статусу військовослужбовців, що обумовлюють потребу матеріальної компенсації установлених законом обмежень та умов служби. Серед них: виконання обов’язків щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності України; жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей; високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров’я чи навіть загибелі під час виконання службових обов’язків. Зроблено висновки, які ґрунтується на рішеннях Конституційного Суду України: зупинення пільг, компенсацій і гарантій для зазначеної категорії громадян без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист; допустимим є регулювання суспільних відносин у соціальній сфері за принципом пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Звернено увагу на окремі проблеми щодо фінансового забезпечення соціального захисту військовослужбовців та запропоновано шляхи їх вирішення, наприклад доповнити Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» окремим розділом «Соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в особливі періоди». The article analyzes the problems of financial provision of social protection of military personnel in the context of decisions of the Constitutional Court of Ukraine and modern challenges. Attention is focused on the definition of the concept of «financial provision of social protection of military personnel» – as financing of this area at the expense of funds that are formed in specially created funds and distributed and used for the purpose of social protection of military personnel. The importance of the Law on the State Budget of Ukraine, which determines the size and target direction of state expenditures on social protection of military personnel for the budget period, is emphasized. At the same time, attention is focused on the problem of the suspension of the norms of other laws regarding social payments and benefits to military personnel and on the legal positions of the Constitutional Court of Ukraine regarding this law. As a result of the analysis of individual decisions of the Constitutional Court of Ukraine, the peculiarities of the legal status of military personnel have been determined, which determine the need for material compensation for limitations and conditions of service established by law. Among them: fulfillment of duties to protect the sovereignty and territorial integrity of Ukraine; strict requirements for discipline, professional suitability, professional, physical, willpower and other qualities; high risk of injury, health damage or even death during the performance of official duties. Conclusions were made based on the decisions of the Constitutional Court of Ukraine: suspension of benefits, compensations and guarantees for the specified category of citizens without appropriate material compensation is a violation of the state-guaranteed right to their social protection; the regulation of public relations in the social sphere according to the principle of proportionality between the social protection of citizens and the financial capabilities of the state is permissible. Attention was drawn to certain problems regarding the financial provision of social protection for servicemen and ways to solve them were proposed, for example, to supplement the Law of Ukraine «On Social and Legal Protection of Servicemen and Members of Their Families» with a separate section «Social and Legal Protection of Servicemen and Members of Their Families in Special Periods».Item Граничні строки виконання зовнішньоекономічних зобов’язань: застосування Україною в сучасних умовах(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Голубєва, Вікторія Олегівна; Holubieva, Viktoriia; Голубєва, А. О.; Holubieva, A.В статті розглянуто нормативно-правове регулювання Україною в рамках зовнішньоекономічної політики (зокрема її валютної складової), граничних строків надходження валютної виручки за експортними операціями та/або товарів за імпортними операціями і деяких практичних особливостей у цій сфері під час воєнного стану (з 24.02.2022 р. до тепер). Особливого значення питання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/ або валютної виручки за експортними операціями набуло після 24.02.2022 р., внаслідок вразливості національної економіки України і її національної валюти під час «гарячої фази війни». В статті в описовому і табличному вигляді йдеться саме про те, якими нормативно-правовими актами, на які терміни, тощо, Україна з 2022 р. до тепер змінювала граничні строки (від 365 до 90 календарних днів) надходження валютної виручки за експортними операціями (тобто переважно розрахунків) та/або надходження товарів за імпортними операціями, як іншої невід’ємної сторони даного процесу, з метою збалансувати сферу економіки (зокрема валютну) і не допустити поглиблення кризових явищ. З врахуванням сучасної ситуації в Україні, внаслідок агресії РФ, приділено увагу деяким практичним аспектам, пов’язаним з призупиненням розрахунку граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями (внаслідок форс-мажорних обставин, звернення до судових органів), а також наслідки їх порушення (наприклад, нарахування пені у розмірі 0,3%). Широко представлена судова практика з теми дослідження і її окремих аспектів. Звертаємо увагу, що викладення матеріалу щодо граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями в Україні розділено на дві частини за часовою ознакою: -- з 90-х рр. ХХ ст. до 24.02.2022 р.; – з 24.02.2022 р. – до тепер (в часи воєнного стану). В даній статті йдеться про період з 24.02.2022 р. – до тепер. The article considers Ukraine’s regulatory and legal regulations within the framework of foreign economic policy (in particular its currency component), the deadlines of currency receipts being credited for export operations and / or goods delivery for import operations and some operational peculiarities during martial law (from 24.02.2022 until now). The issue of the deadlines of goods delivery for import operations and/or currency receipts being credited for export operations became essentially important after 24 February, 2022, due to the vulnerability of Ukraine’s national economy national currency during the hot phase of the war. The article refers in descriptive and tabular form to the regulatory legal acts, terms etc. used by Ukraine from 2022 until now to change the deadlines (from 365 to 90 calendar days) for currency receipts being credited for export operations (i.e. mainly payments) and/ or goods delivery for import transactions, as another integral part of this process, in order to balance the sphere of the economy (in particular, the economy’s currency sector) and to prevent the crisis deepening. The current situation in Ukraine caused by the Russian aggression is taken into account, and consequently the article focuses on some practical aspects related to the suspension of the calculation of the deadlines for goods delivery on import operations and/ or foreign currency earnings on export operations (due to force majeure, appeals to the judicial authorities), as well as the consequences of their violation (for example, accrual of penalties of 0.3%). The court practice on the subject of research and its individual aspects are widely presented. We would like to draw your attention to the fact that the presentation of the material on the deadlines for the delivery of goods on import operations and/ or foreign currency earnings on export operations in Ukraine is divided into two parts according to the time factor: -- from the 90s. XX century. up to February 24, 2022; from February 24, 2022 until now (during martial law). This article refers to the period from February 24, 2022 until now.Item Становлення та розвиток ситуаційних центрів національної поліції України(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Веклич, Є. Г.; Veklych, Ye.У статті наголошено, що упродовж практично усієї історії розвитку правоохоронної системи України існували штабні підрозділи як органи управління, які покликані за дорученням начальника або за власною ініціативою в межах наданої компетенції забезпечувати діяльність відповідного органу правопорядку щодо вирішення загальносистемних, міжрегіональних, міжгалузевих або комплексних правоохоронних завдань, координувати діяльність служб і підрозділів, організовувати виконання управлінських рішень. Такі структурні одиниці забезпечували розроблення й реалізацію управлінських рішень, удосконалення форм та методів роботи, координацію діяльності всіх служб. Генеза становлення та розвитку систуаційних центрів Національної поліції України тісно пов’язана з розвитком та історією органів внутрішніх справ, які у вигляді штабних підрозділів почали формуватися ще за «радянщини». Однак, правоохоронна практика за часів незалежності України поступово звільняється від історичних впливів тоталітарних режимів влади, які були властиві царській, а згодом і радянській системам, що базувалися на репресивних методах боротьби зі злочинністю, забезпеченні безпеки та порядку, охороні прав і свобод людей. Прогресивні зміни в правоохоронній парадигмі Національної поліції України, які відбулися за останні кілька років, пов’язані з розширенням суспільно корисної діяльності всіх правоохоронних інститутів, подальшою гуманізацією цієї діяльності та одночасним підвищенням відповідальності керівництва. Суспільство дедалі більше усвідомлює, що правоохоронні органи повинні бути відкритими і соціально доступними для захисту прав і свобод громадян. Це важливий прорив у ментальності людей, які поколіннями сприймали міліцію як виключно карально-репресивний апарат. Встановлено, що з розвитком інформаційних технологій та утворенням у 2015 р. нового правоохоронного органу європейського зразка – Національної поліції України виникла необхідність у забезпеченні координації, аналізі, плануванні, контролі та узгодженості дій територіальних (міжрегіональних) органів, структурних (відокремлених) підрозділів поліції з реалізації державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, а також надання поліцейських послуг. У зв’язку з цим, й створено Ситуаційний центр Національної поліції України. The article emphasizes that throughout almost the entire history of the development of the law enforcement system of Ukraine, there have been headquarters units as management bodies, which are called upon by order of the chief or on their own initiative within the scope of the granted competence to ensure the activities of the relevant law enforcement agency in solving systemic, interregional, inter-branch or complex law enforcement tasks, coordinate the activities of services and units, and organize the implementation of management decisions. Such structural units ensured the development and implementation of management decisions, improvement of forms and methods of work, and coordination of the activities of all services. The genesis of the formation and development of the situational centers of the National Police of Ukraine is closely connected with the development and history of internal affairs bodies, which began to be formed in the form of headquarters units during the «Soviet era». However, law enforcement practice during the independence of Ukraine is gradually freeing itself from the historical influences of totalitarian regimes of power, which were characteristic of the tsarist and later Soviet systems, which were based on repressive methods of combating crime, ensuring security and order, and protecting the rights and freedoms of people. Progressive changes in the law enforcement paradigm of the National Police of Ukraine, which have occurred over the past few years, are associated with the expansion of the socially useful activities of all law enforcement institutions, the further humanization of this activity and the simultaneous increase in the responsibility of management. Society is increasingly aware that law enforcement agencies must be open and socially accessible to protect the rights and freedoms of citizens. This is an important breakthrough in the mentality of people who for generations perceived the police as an exclusively punitive and repressive apparatus. It has been established that with the development of information technologies and the formation in 2015 of the new law enforcement agency of the European model – the National Police of Ukraine, there was a need to ensure coordination, analysis, planning, control and consistency of actions of territorial (interregional) bodies, structural (separate) police units in the implementation of state policy in the field of ensuring public safety and order, protection and defense of human rights and freedoms, interests of society and the state, combating crime, as well as the provision of police services. In this regard, the Situation Center of the National Police of Ukraine was created.Item Система принципів, напрямів та способів адміністративно-правового регулювання використання інформаційних технологій у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Бондар, Д. В.; Bondar, D.Наукова публікація присвячена аналізу системи принципів, напрямів та способів адміністративно-правового регулювання використання інформаційних технологій у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності. За результатами проведеного дослідження виділяються загальні та спеціальні принципи правового регулювання у вказаній сфері суспільних відносин. До переліку спеціальних принципів правового регулювання використання інформаційних технологій у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності пропонується додати принципи оперативності та координації. До актуальних напрямів адміністративно-правового регулювання використання інформаційних технологій у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності віднесено: правове врегулювання розробки та функціонування єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи цивільного захисту; адміністративно-правову регламентацію розробки, поширення, а також порядку адміністрування і використання мобільного застосунку, призначеного для мобілізації людських та матеріально-технічних ресурсів у випадку загрози виникнення чи безпосереднього виникнення надзвичайної ситуації; адміністративно-правове врегулювання питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення розробки та функціонування єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи цивільного захисту та мобільного застосунку, призначеного для мобілізації людських та матеріально-технічних ресурсів у випадку загрози виникнення чи безпосереднього виникнення надзвичайної ситуації; адміністративно-правове врегулювання порядку використання технології штучного інтелекту у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності. Зазначається, що в процесі адміністративно-правового регулювання використання інформаційних технологій у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності більшою мірою використовуються такі способи правового регулювання як заборони та зобов’язання, проте це не виключає наділення суб’єктів владних повноважень певними дискреційними повноваженнями, зокрема, щодо використання технології штучного інтелекту. Формулюється висновок про перспективність подальшого дослідження даної тематики з метою розробки конкретних пропозицій щодо внесення змін до чинного адміністративного законодавства України. The scientific publication is devoted to the analysis of the system of principles, directions and methods of administrative and legal regulation of the use of information technologies in the field of ensuring life safety. According to the results of the conducted research, general and special principles of legal regulation in the specified sphere of public relations are distinguished. It is proposed to add the principles of efficiency and coordination to the list of special principles of legal regulation of the use of information technologies in the field of ensuring life safety. The current directions of administrative and legal regulation of the use of information technologies in the field of ensuring life safety include: legal regulation of the development and functioning of a unified information and telecommunications system of civil protection; administrative and legal regulation of the development, distribution, as well as the procedure for administration and use of a mobile application intended for the mobilization of human and material and technical resources in the event of a threat of occurrence or the immediate occurrence of an emergency; administrative and legal regulation of the issue of financial and material and technical support for the development and operation of a unified information and telecommunications system for civil protection and a mobile application designed to mobilize human and material and technical resources in the event of a threat of or immediate occurrence of an emergency; administrative and legal regulation of the procedure for using artificial intelligence technology in the field of ensuring life safety. It is noted that in the process of administrative and legal regulation of the use of information technologies in the field of ensuring life safety, such methods of legal regulation as prohibitions and obligations are used to a greater extent, however, this does not exclude granting subjects of power certain discretionary powers, in particular, regarding the use of artificial intelligence technology. A conclusion is formulated on the prospects of further research into this topic in order to develop specific proposals for amendments to the current administrative legislation of Ukraine.Item Адміністративно-правове регулювання гемблінгової діяльності в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Бовкунов, В.; Bovkunov, V.Гральна діяльність є складною та багатогранною сферою, яка потребує ефективного адміністративно-правового регулювання. Легалізація гемблінгу в Україні стала одним із кроків, спрямованих на підвищення прозорості ринку та забезпечення наповнення державного бюджету. Однак, із впровадженням нового законодавства виникає низка проблем, пов’язаних із контролем за дотриманням правових норм, запобіганням нелегальній діяльності та забезпеченням прав громадян. Особливістю українського регулювання гральної діяльності є поєднання міжнародних стандартів із національною специфікою. Законодавство враховує необхідність мінімізації негативних соціальних наслідків, таких як лудоманія, та сприяє створенню умов для відповідальної гри. Державні органи, зокрема Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, отримали чітко окреслені повноваження, але на практиці стикаються з низкою викликів, що зумовлює потребу в удосконаленні адміністративних механізмів. Незважаючи на значний прогрес у легалізації та регулюванні гемблінгу, система потребує ефективного контролю та динамічного оновлення. Необхідно запроваджувати сучасні цифрові інструменти моніторингу, забезпечувати доступ до актуальних даних для аналізу ризиків та розробляти механізми для швидкого реагування на порушення. Особлива увага приділяється створенню умов для прозорої звітності операторів азартних ігор. Адміністративно-правове регулювання гральної діяльності має враховувати як економічні, так і соціальні аспекти. Важливо забезпечити захист прав учасників ринку, включаючи операторів та споживачів, а також сприяти формуванню довіри до системи регулювання. Гармонізація національного законодавства з європейськими стандартами є ключовим напрямом розвитку цієї сфери. Таким чином, дослідження проблем адміністративно-правового регулювання гральної діяльності має вагоме значення як для забезпечення ефективності правозастосування, так і для розвитку прозорого та відповідального ринку азартних ігор. Удосконалення механізмів регулювання дозволить досягти балансу між економічними інтересами держави та соціальною безпекою суспільства. Gambling activities are a complex and multifaceted domain that necessitates effective administrative and legal regulation. The legalization of gambling in Ukraine has become one of the steps aimed at enhancing market transparency and ensuring the generation of revenue for the state budget. However, the implementation of new legislation has led to the emergence of several issues, such as monitoring compliance with legal norms, combating illegal activities, and safeguarding the rights of citizens. A particular characteristic of Ukraine’s regulation of gambling is the combination of international standards with the specific features of national regulation. The legislation emphasizes the need to minimize negative social consequences, such as gambling addiction, while fostering conditions for responsible gaming. State bodies, notably the Commission for the Regulation of Gambling and Lotteries, have been vested with clearly defined powers. However, in practice, these bodies encounter a range of challenges, which underlines the need for further refinement of administrative mechanisms. Although significant progress has been made in legalizing and regulating gambling, the system requires effective oversight and continuous improvement. It is necessary to introduce advanced digital tools for monitoring, ensure access to up-to-date data for risk assessment, and develop mechanisms for prompt responses to violations. Special attention should be paid to establishing conditions for transparent reporting by gambling operators, which is a crucial aspect of maintaining trust within the sector. The administrative and legal regulation of gambling activities must balance economic and social dimensions. It is critical to ensure the protection of the rights of market participants, including both operators and consumers, while also contributing to building trust in the regulatory framework. A vital direction for further development involves aligning national legislation with European standards, as this promotes greater stability and predictability in the sector. Therefore, the study of issues related to the administrative and legal regulation of gambling activities is of substantial importance both for ensuring the effectiveness of law enforcement practices and for fostering the development of a transparent and responsible gambling market. Enhancing regulatory mechanisms will enable the achievement of a balanced approach, accommodating the economic interests of the state while ensuring the social safety of the population.Item Особливості адміністративно-територіального устрою Луганського гірничого округу(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Беніцький, А. С.; Benitskyi, A.У статті проаналізовано причини створення ливарного гарматного заводу й Лисичанського кам’яновугільного рудника. Названо умови будівництва Луганського заводу й визначено задіяні в цьому верстви населення. Наголошено на значенні Луганського гірничого округу на теренах України і його вплив на адміністративно-територіальний устрій Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії. Підкреслено важливість Луганського гірничого заводу для кам’яновугільних рудників, гірничих підприємств і гірничих закладів освіти в Слов’яносербському, Бахмутському й Ростовському повітах Катеринославської губернії і Міуському округу земель Війська Донського. Проаналізовано Положення про Корпус гірничих інженерів і його значення для формування органів управління Луганського гірничого округу. Розмежовано функції адміністрації Луганського гірничого округу, Луганського гірничого ливарного заводу й Слов’яносербського повіту. Зазначено особливості здійснення правосуддя у гірничих округах та ін. Установлено правовий статус гірничого міста та гірничих селищ Луганського гірничого округу в середині XIX ст. відповідно до гірничого законодавства. Розглянуто значення слов’яносербської громади «вільних матросів» і її вплив на діяльність Луганського гірничого заводу. Проаналізовано територіальні зміни на місцях існування Луганського ливарного заводу. Визначено причини іменування «Слов’яносербський» повіту в складі Катеринославської губернії, землі якого були часткою Донецького повіту Катеринославського намісництва. Зазначено про зміни на територіях і в стані населення Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії у зв’язку з існуванням Луганського гірничого округу протягом XIX ст. Особливу увагу приділено процесам, які передували перенесенню повітового центру з міста Слов’яносербськ на місце розташування селища «Луганський завод». З’ясовано передумови ліквідації Луганського ливарного заводу й створення на його місці Луганського патронного заводу. The article analyzes the reasons for the creation of the cannon foundry and the Lysychan coal mine. The conditions for the construction of the Luhansk plant are named and the sections of the population involved in it are defined. The significance of the Luhansk mining district in the territory of Ukraine and its influence on the administrative-territorial structure of the Slavic-Serbian district of the Katerynoslav province is emphasized. The importance of the Luhansk mining plant for coal mines, mining enterprises and mining educational institutions in the Slavyanoserb, Bakhmut and Rostov counties of the Katerynoslav province and the Mius district of the lands of the Don Army is emphasized. The Regulation on the Corps of Mining Engineers and its importance for the formation of the governing bodies of the Luhansk Mining District were analyzed. The functions of the administration of the Luhansk mining district, the Luhansk mining foundry and the Slavic-Serbian county have been demarcated. Particularities of the administration of justice in mining districts, etc. are indicated. The legal status of the mining town and mining villages of the Luhansk mining district in the middle of the 19th century was established. in accordance with mining legislation. The significance of the Slavic-Serbian community of «free sailors» and its influence on the activities of the Luhansk Mining Plant is considered. Territorial changes in the places of existence of the Luhansk foundry have been analyzed. The reasons for the naming of the «Slavic Serbian» district as part of the Katerynoslav province, whose lands were part of the Donetsk district of the Katerynoslav governorship, have been determined. Changes in the territories and population of the Slavic-Serb County of the Katerynoslav Province in connection with the existence of the Luhansk Mining District during the 19th century are noted. Special attention was paid to the processes that preceded the transfer of the district center from the city of Slovianoserbsk to the location of the village of «Luhansky Zavod». The prerequisites for the liquidation of the Luhansk Foundry and the creation of the Luhansk Ammunition Plant in its place have been clarified.Item Щодо повноважень суду у виконавчому провадженні: окремі аспекти(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Русецька, О. О.; Rusetska, O.У статті на основі аналізу наукових поглядів вчених, судової практики та норм чинного законодавства України досліджені та проаналізовані окремі повноваження суду у виконавчому провадженні. З’ясовано, що суд у виконавчому провадженні виконує дві основні функції: забезпечувальну та контрольну, які передбачені у нормах ЦПК України, ГПК України, КАС. Визначені повноваження суду щодо вирішення процесуальних питань, пов’язаних з виконанням рішення. Закон України «Про виконавче провадження» передбачає загальний порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення. Зазначено, що судовий контроль можна поділити на попередній та подальший контроль. Підтримано позицію науковців, що попередній контроль полягає в тому, що найважливіші, основні дії виконавця в ході виконавчого провадження здійснюються лише на підставі постановлених ухвал суду. Подальший судовий контроль за діяннями виконавця полягає, здебільшого, в можливості їх оскарження до суду. Також звернено увагу, що суд з власної ініціативи не здійснює контроль, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби. Такий контроль він здійснює тільки за зверненням сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Зроблено висновок, що ефективність правосуддя прямо залежить від виконання судових рішень, відповідно завдання суду не обмежуються їх ухваленням, адже після набрання судовим рішенням законної сили на суд покладаються повноваження щодо вирішення процесуальних питань, пов’язаних з його виконанням, а також здійснення судового контролю за виконанням судових рішень. Отже, незважаючи на те, що суд не суб’єктом виконавчого провадження, однак відповідно до законодавства суд наділений широким колом повноважень у виконавчому провадженні. The article, based on the analysis of scientific views of scientists, judicial practice and norms of current legislation of Ukraine, researches and analyzes certain powers of the court in enforcement proceedings. It is found that the court in enforcement proceedings performs two main functions: security and control, which are provided for in the norms of the Code of Civil Procedure of Ukraine, the Code of Civil Procedure of Ukraine, and the Code of Administrative Offenses. The powers of the court regarding the resolution of procedural issues related to the execution of the decision are determined. The Law of Ukraine “On Enforcement Proceedings” provides for a general procedure for considering complaints against decisions, actions or inaction of a state bailiff during the execution of a court decision. It is noted that judicial control can be divided into preliminary and subsequent control. The position of scientists is supported that preliminary control consists in the fact that the most important, main actions of the bailiff in the course of enforcement proceedings are carried out only on the basis of court decisions. Further judicial control over the actions of the bailiff consists, for the most part, in the possibility of appealing them to the court. It is also noted that the court does not exercise control on its own initiative regarding appeals of decisions, actions or inaction of executors and officials of state enforcement agencies. It exercises such control only upon application. parties, other participants and persons to the court that issued the enforcement document regarding the appeal of the decision, actions or inaction of the executor and officials of the state enforcement service bodies regarding the execution of the court decision. It is concluded that the effectiveness of justice directly depends on the execution of court decisions, accordingly, the tasks of the court are not limited to their adoption, because after the court decision enters into legal force, the court is entrusted with the authority to resolve procedural issues related to its execution, as well as to exercise judicial control over the execution of court decisions. Thus, despite the fact that the court is not a subject of enforcement proceedings, in accordance with the legislation the court is endowed with a wide range of powers in enforcement proceedings.