Browse
Recent Submissions
Item Зарубіжний досвід забезпечення прав людини у сфері національної безпеки(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Чижов, Д. А.; Chyzhov, D.Безперечно, виконання завдання щодо захисту прав людини та дотримання домовленостей залежить насамперед від рівня досягнень країни та механізмів, що існують на національному рівні. Чинні національні закони, політичні рішення, процесуальні норми та механізми є ключовими факторами для реалізації прав людини у кожній країні. Тому важливо, щоб права людини стали частиною національних конституційних та законодавчих систем, щоб професійні юристи вміли застосовувати на практиці стандарти прав людини, а порушення прав людини зазнавали засудження та санкцій. Національні стандарти мають більш прямий вплив, а національні процесуальні норми доступніші в порівнянні з регіональними та міжнародними. Проведення наукового дослідження полягає в проведенні комплексного аналізу теоретико-правових основ та зарубіжного досвіду забезпечення прав людини у сфері національної безпеки. Автор приходить до висновку, що система забезпечення прав людини у сфер національної безпеки має свої складові, серед яких: захист національного суверенітету та територіальної цілісності; забезпечення захисту прав і свобод людини; створення умов для політичної та економічної незалежності; забезпечення громадського порядку; боротьба зі злочинністю тощо. Очевидно, що всі ці дії здійснюються уповноваженими органами, які відповідно до своїх повноважень реалізують різноманітні національні плани, постанови, директиви, міжнародні договори та норми внутрішнього законодавства. Слід зазначити, що основним органом забезпечення національної безпеки є збройні сили різних країн і всі владні структури країни. Усі вони мають головне завдання, яке покладає на них держава – забезпечити високий ступінь захисту національних інтересів, а в цьому контексті – створити належні умови для стабільного розвитку кожної особистості, суспільства та країни. Необхідно підкреслити, що умовою ефективності цієї політики є надання пріоритету захисту прав і свобод людини ненасильницьким способом. Undoubtedly, the implementation of the task of protecting human rights and respecting agreements depends primarily on the level of the country’s achievements and the mechanisms that exist at the national level. Existing national laws, policy decisions, procedural rules and mechanisms are key factors for the realization of human rights in every country. It is therefore important that human rights become part of national constitutional and legal systems, that professional lawyers are able to apply human rights standards in practice, and that human rights violations are condemned and sanctioned. National standards have a more direct impact, and national procedural rules are more accessible than regional and international ones. The purpose of the research is to conduct a comprehensive analysis of the theoretical and legal framework and foreign experience of human rights in the field of national security. The author concludes that the system of human rights in the areas of national security has its components, including: protection of national sovereignty and territorial integrity; ensuring the protection of human rights and freedoms; creating conditions for political and economic independence; ensuring public order; fight against crime, etc. It is obvious that all these actions are carried out by authorized bodies, which in accordance with their powers implement various national plans, resolutions, directives, international treaties and norms of domestic law. It should be noted that the main body of national security is the armed forces of different countries and all government agencies. All of them have the main task assigned to them by the state - to ensure a high degree of protection of national interests, and in this context - to create appropriate conditions for the stable development of each individual, society and country. It should be emphasized that the condition for the effectiveness of this policy is to give priority to the protection of human rights and freedoms in a non-violent manner.Item Особливості процесуального статусу потерпілого в кримінальному провадженні(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Рогатинська, Н. З.; Rohatynska, N.; Склярук, К. І.; Skliaruk, K.У статті визначено сутність поняття потерпілого, обґрунтовано його зміст в кримінальному провадженні. Розглянуто теоретичні питання щодо додержання прав потерпілого у кримінальному провадженні. Проаналізовано особливості процесуального статусу потерпілого. Розглянуто, що важливу роль в умовах розбудови правової держави відіграє проблема забезпечення прав та законних інтересів особи у кримінальному процесі, зокрема правовий аналіз забезпечення відшкодування завданих збитків, шкоди потерпілому (жертві злочину) у кримінальному процесі. Особа, яка потерпіла від кримінального правопорушення, безумовно, потребує реальної допомоги, дійового сприяння в захисті її прав, у тому числі й засобами державного впливу. Аргументовано важливість у практиці досудового розслідування і судового провадження додержання прав потерпілого. Також у статті доведено, що процесуальний статус потерпілого в кримінальному провадженні є одним із найскладніших та найбільш дискусійних питань у кримінальному процесі. Встановлено, що законодавство України встановлює правила участі потерпілого в кримінальному провадженні, його права та обов’язки, а також визначає порядок залучення до нього близьких родичів та членів сім’ї потерпілого, регламентує перехід до них його процесуальних прав та обов’язків. Також слід звернути увагу на показання потерпілого у кримінальному провадженні, які у багатьох випадках мають вирішальне значення для доведення вини обвинуваченого, який заперечує причетність до інкримінованого злочину за відсутності інших свідків його вчинення. За таких умов проти слова обвинуваченого є слово потерпілого. У таких провадженнях показання потерпілого повинні оцінюватися з урахуванням інших здобутих у ході досудового розслідування і досліджених у судовому засіданні доказів – висновків експертиз, речових доказів, документів. Якщо показання потерпілого узгоджуються з іншими доказами, то стають прямим доказом вини обвинуваченого. Зазначено, що прийняття КПК України 2012 р. внесло прогресивні зміни у правовий статус потерпілого, що певною мірою відповідає європейським правовим стандартам у сфері кримінального судочинства. The article defines the essence of the concept of the victim, substantiates its content in criminal proceedings. Theoretical issues concerning the observance of the rights of the victim in criminal proceedings are considered. The peculiarities of the procedural status of the victim are analyzed. It is considered that an important role in the rule of law is played by the problem of ensuring the rights and legitimate interests of the individual in criminal proceedings, including legal analysis of compensation for damages, damage to the victim (victim of crime) in criminal proceedings. A person who has suffered from a criminal offense, of course, needs real help, effective assistance in protecting his rights, including by means of state influence. The importance of observance of the rights of the victim in the practice of pre-trial investigation and court proceedings is argued. The article also proves that the procedural status of the victim in criminal proceedings is one of the most difficult and controversial issues in criminal proceedings. It is established that the legislation of Ukraine establishes the rules of participation of the victim in criminal proceedings, his rights and responsibilities, as well as determines the procedure for involving close relatives and family members of the victim, as well as regulates the transfer of his procedural rights and responsibilities. Attention should also be paid to the testimony of the victim in criminal proceedings, which in many cases is crucial for proving the guilt of an accused who denies involvement in the incriminated crime in the absence of other witnesses to its commission. Under such conditions, the word of the victim is against the word of the accused. In such proceedings, the testimony of the victim must be assessed in the light of other evidence obtained during the pre-trial investigation and examined at the hearing – the conclusions of examinations, physical evidence, documents. If the testimony of the victim agrees with other evidence, it becomes direct evidence of the guilt of the accused. It is noted that the adoption of the CPC of Ukraine in 2012 made progressive changes in the legal status of the victim, which to some extent meets European legal standards in the field of criminal justice.Item Цифрова криміналістика: проблеми теорії і практики(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Колодіна, А. С.; Kolodina, A.; Федорова, Т. С.; Fedorova, T.З кожним роком інноваційні технології все більше впроваджуються в різні сфери суспільного життя. Не винятком є i криміналістична експертиза, яку сучасні інформаційні технології вивели на новий етап розвитку. Зокрема, завдяки новітнім технологіям з’явилася нова галузь криміналістики – цифрова криміналістика. У статті досліджується новітня галузь криміналістики – цифрова криміналістика, яка є прикладною наукою про розкриття злочинів, пов’язаних з комп’ютерною інформацією, про дослідження цифрових доказів, методи пошуку, отримання і закріплення таких доказів. Цифрова криміналістична експертиза — це «одна із галузей криміналістичної експертизи, яка зосереджується на кримінально-процесуальному праві та доказах щодо комп’ютерів та пов’язаних із ними пристроїв», таких як мобільні пристрої (телефони, смартфони тощо), ігрові консолі та інші пристрої, які функціонують через Інтернет (охорона здоров’я і фітнес-пристрої та медичні прилади тощо). Цифрова криміналістична експертиза, зокрема, відноситься до процесу збору, отримання, зберігання, аналізу та подання електронних доказів (також відомих як цифрові докази) з метою отримання слідчої інформації та розслідування та переслідування різних видів злочинів, у тому числі кіберзлочинів. Автори статті проаналізували складові частини цифрової криміналістики, оцінили тенденції розвитку цієї науки на сучасному етапі та спрогнозували подальший розвиток цифрової криміналістик в Україні і в іноземних країнах. Цифрова криміналістична експертиза включає процеси ідентифікації, отримання, зберігання, аналізу та представлення цифрових доказів. Криміналістичні артефакти та криміналістичні методи (наприклад, збір статичних даних або даних у реальному часі) залежать від пристрою, його операційної системи та функцій безпеки. Запатентовані операційні системи (з якими дослідники можуть бути незнайомі) і функції безпеки (наприклад, шифрування) є перешкодами для цифрової криміналістичної експертизи. Наприклад, шифрування, яке блокує доступ третіх сторін до інформації та повідомлень користувачів, може перешкодити правоохоронним органам отримати доступ до даних, що містяться на цифрових пристроях, таких як смартфони. В Національній поліції було створено спецпідрозділ по боротьбі з кіберзлочинністю. Але для того, щоб вітчизняні правоохоронні органи дійсно змогли використовувати весь спектр можливостей, які надають сучасні технології, необхідно якомога швидше завершити процес інтеграції вітчизняних правоохоронних структур у європейський простір. Every year, innovative technologies are increasingly being introduced into various spheres of public life. No exception in this sense is forensics, which the newest technologies have allowed to bring to a new stage of development. In particular, thanks to the latest technologies, a new field of forensics has emerged, which is digital forensics. Therefore, digital forensics (forensics, computer forensics, cybercrime investigations) is the applied science of computer-related crime disclosure, the study of digital evidence, the methods of finding, obtaining and securing of such evidence. Digital forensics is "one of the forensic fields that focuses on criminal procedure law and evidence regarding computers and related devices", such as mobile devices (phones, smartphones, etc.), game consoles, and other devices that function over the Internet (health and fitness devices and medical devices, etc.). Digital forensics, in particular, refers to the process of collecting, obtaining, storing, analyzing and presenting electronic evidence (also known as digital evidence) for the purpose of obtaining investigative information and investigating and prosecuting various types of crime, including cybercrime. Digital forensics originated approximately in the 1980s. The first stage in the development of digital forensics covers 1985-1995. This phase involved the use of program codes to view data on internal operating systems and computer hardware. The second stage of the development of digital forensics is 1995-2005. It was marked by the emergence of cybercrime and the need to combat it. The third stage of the development of digital forensics took place in 2005-2010. During this period, complex digital models of crime investigation emerged. One such model, which is widely used in the world, is the "Generic Computer Forensic Investigation Model" (GCFIM). The current stage of the development of digital forensics begins around 2010 and continues to this day. Digital forensics involves the processes of identifying, receiving, storing, analyzing and presenting of digital evidence. The digital evidence must be authenticated to ensure that it is admissible in court. Ultimately, forensic artifacts and forensic techniques (such as static or real-time data collection) depend on the device, its operating system, and its security features. Patented operating systems (which investigators may be unfamiliar with) and security features (such as encryption) are barriers to digital forensics. For example, encryption that blocks third- party access to user information and messages may prevent law enforcement agencies from accessing data contained on digital devices such as smartphones. However, digital forensics in developed countries is developing at a rapid pace and is worth resisting the spread of cybercrime. Our country is no exception. In particular, a special unit for combating cybercrime was created within the national police a few years ago. However, in order for the domestic law enforcement agencies to really be able to use the full range of capabilities that modern technologies provide, it is necessary to complete the process of integrating of domestic law enforcement structures into the European space as soon as possible.Item Правові засади використання спеціальних знань під час інформаційного забезпечення досудового розслідування(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Ковальова, О. В.; Kovalova, O.У статті автор розглядає правові засади використання спеціальних знань в межах інформаційного забезпечення досудового розслідування. Вказується, що спеціаліст – це, здебільшого, особа яка консультує учасників кримінального провадження під час здійснення окремих слідчих дій, у тому числі невідкладної та першопочаткової дії, якою є огляд місця події. Перелік випадків для чого може бути залучена така особа свідчить про те, що саме спеціалістом формується первинна інформативна база окремого кримінального провадження, що відбувається шляхом пошуку, фіксації та вилучення всіх ймовірно важливих даних (фото та відео процесуальної дії, складення креслень та схем місця події, вилучення речей та документів тощо). Автор звертає увагу на те, що принципова різниця між спеціалістом та експертом в межах кримінального провадження полягає у розмежуванні їх основних прав та обов’язків як учасників провадження. Таким чином, експерт може бути спеціалістом та надати висновок, а спеціаліст не може бути залучений як експерт, оскільки такий висновок не буде вважатись доказом. Підсумовується, що основними нормативно-правовими документами, що регламентують особливості використання спеціальних знань під час досудового розслідування є Кримінальний процесуальний кодекс України та Закон України «Про судову експертизу». На сьогоднішній день спеціальні знання є одним із провідних способів інформаційного забезпечення слідчої та оперативно-розшукової діяльності, що реалізується шляхом виявлення та вилучення речових доказів з наступним удосконаленням інформаційно-пошукових баз, криміналістичних колекцій тощо, консультативної допомоги спеціаліста під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, складання висновку експерта, а також іншої техніко-криміналістичної допомоги осіб, що мають спеціальні знання на всіх етапах кримінального провадження. In the article the author considers the legal basis for the use of special knowledge within the information support of the pre – trial investigation. It is stated that a specialist is, for the most part, a person who advises participants in criminal proceedings during the implementation of certain investigative actions, including immediate and initial action, which is an inspection of the scene. The list of cases for which such a person can be involved shows that the specialist forms the primary information base of a separate criminal proceeding, which is done by searching, recording and extracting all possible important data (photos and videos of the proceedings, drawings and schemes of the scene, seizure of things and documents, etc.). The author points out that the fundamental difference between a specialist and an expert in criminal proceedings is the delineation of their basic rights and responsibilities as participants in the proceedings. Thus, an expert can be an expert and provide an opinion, and a specialist cannot be involved as an expert, as such an opinion will not be considered evidence. It is concluded that the main legal documents governing the use of special knowledge during the pre-trial investigation are the Criminal Procedure Code of Ukraine and the Law of Ukraine "On Forensic Science". To date, special knowledge is one of the leading ways of providing information to investigative and operational-search activities, which is implemented by detecting and removing material evidence, followed by improving information retrieval databases, forensic collections, etc., expert advice during pre-trial investigation and trial proceedings, drawing up an expert opinion, as well as other technical and forensic assistance of persons with special knowledge at all stages of criminal proceedings.Item Кримінально-порівняльне дослідження законодавства України і ФРН в сфері захисту інтелектуальної власності(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Ульянова, Г. О.; Ulianova, H.; Колодін, Д. О.; Kolodin, D.В роботі розглядається питання визначення особливостей кримінального законодавства у сфері захисту інтелектуальної власності Федеративної Республіки Німеччини та України, визначення їх спільних та відмінних характеристик у текстовій, функціональній та прикладній площині задля подальшого врахування позитивного досвіду іноземної держави у досліджуваній сфері для України. Загалом, кримінально-правова охорона об’єктів інтелектуальної власності передбачає створення та організацію державою інституцій, що мають на меті виявлення вчинення кримінальних правопорушень, здійснювати їх профілактику та вживати ефективні заходи для впливу на порушників, забезпечуючи власнику весь спектр змісту його права інтелектуальної власності відповідно до чинного законодавства. Вказана мета переслідується як в законодавстві України, так і в законодавстві Німеччини. Детальну увагу присвячено розгляду питання визначенню суспільно небезпечних наслідків порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності як однієї з підстав кримінальної відповідальності. На основі аналізу національного законодавства і норм права Німеччини виявлено суперечливі та проблемні питання захисту прав інтелектуальної власності та запропоновано вжити заходи, а саме: впровадити позитивний іноземний досвід у законодавство України щодо термінології, способів захисту прав інтелектуальної власності та суб’єктів захисту. В тому ж числі сформульовано пропозиції з удосконалення механізму захисту в профільному законі та кодексах України. Зважаючи на ту обставину, що сучасний етап розбудови української державності спонукає виділити як одне з важливих завдань формування ефективного правового забезпечення та охорони інтелектуальної власності, а в демократичній правовій державі існує необхідність реального захисту прав інтелектуальної власності від протиправних посягань, важливо сформувати систему законодавства таким чином, щоб вказані цілі та мета була досягнута та сформувати єдині стандарти для забезпечення досліджуваних прав. The paper considers the issues of determining the features of criminal law in the field of intellectual property protection of the Federal Republic of Germany and Ukraine, defining their common and different characteristics in textual, functional and applied context to further take into account the positive experience of foreign countries in Ukraine. In general, criminal protection of intellectual property involves the establishment and organization by the state of institutions aimed at detecting criminal offenses, preventing them and taking effective measures to influence infringers, providing the owner with the full range of content of his intellectual property rights in accordance with current legislation. This goal is pursued both in the legislation of Ukraine and in the legislation of Germany. Detailed attention is paid to the issue of determining the socially dangerous consequences of infringement of intellectual property rights as one of the grounds for criminal liability. Based on the analysis of national legislation and German law, contradictory and problematic issues of protection of intellectual property rights were identified and measures were proposed, namely: to introduce positive foreign experience in Ukrainian legislation on terminology, methods of protection of intellectual property rights and subjects of protection. In particular, proposals have been formulated to improve the protection mechanism in the relevant law and codes of Ukraine. Given the fact that the current stage of development of Ukrainian statehood encourages to identify as one of the important tasks of effective legal support and protection of intellectual property, it is important to form a system of legislation so that this goal is achieved and uniform standards for research rights.Item Трансформаційні процеси у корупційних проявах в умовах військових дії на території України(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Бондаренко, О. С.; Bondarenko, O.; Малетов, Д. В.; Maletov, D.Стаття присвячена важливій та актуальній темі – характеристиці рівня та сутності впливу війни на корупційні процеси в України. Автори зауважують, що Україна – це європейська держава, що довгий час розвивалася під впливом тоталітарних принципів. Це у свою чергу неминуче вплинуло на сприйняття державницьких процесів громадянами, рівень їх правової культури та правової свідомості. Проблема протидії корупції завжди була однією з основних під час формування державної політики кожної демократичної та правової держави. А відтак центральною під час двох революцій у новітній історії України. Поза тим, не зважаючи на численні правові та організаційні реформи, все ж рівень корупції в Україні лишається досить високим. У лютому 2022 року в історії нашої держави відбулася подія, що докорінно вплинула на життя та свідомість кожного громадянина нашої держави. А відтак на усвідомлення та сприйняття корупції як явища. Аналізування інформаційних ресурсів та сучасних політичних процесів дає можливість виділити дві основні тенденції у корупційних проявах. Перша із них – позитивна та пов’язана з феноменом національної єдності, ключову роль у якому посідає громадськість. Досвід багатьох країн демонструє, що громадська активність є ключовою передумовою подолання корупції, тому що представники громадського суспільства особисто зацікавлені не лише в декларативному існуванні правової, демократичної та соціальної держави, а й у фактичному. Військові дії зуміли об’єднати абсолютно всіх громадян України для протидії спільному ворогу. Ми вважаємо, що це унікальне відчуття єдності може бути використано й у подальшому мирному життя для протидії корупції. Адже, зараз підвищилося значення кожного громадянина, адже кожен намагається сприяти державі у протидії агресору всіма можливими способами: захищаючи державу у лавах ЗСУ чи територіальної оборони, волонтерством чи продовжуючи працювати з метою наповнення державного бюджету. Друга – негативна, що пов’язана з пристосуванням корупційної складової до нових реалій суспільного життя. Як відомо корупція завжди слідує за грошовими потоками, свідченням цього є й зростання медичної корупції під час пандемії COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2. В умовах військових дій корупція активно перемістилася у діяльність Державної прикордонної служби. The article is devoted to an important and topical topic – the characteristics of the level and essence of the impact of war on corruption in Ukraine. The authors note that Ukraine is a European state that has long developed under the influence of totalitarian principles. This, in turn, inevitably affected the perception of state processes by citizens, the level of their legal culture and legal consciousness. The problem of combating corruption has always been one of the main issues in the formation of state policy of every democratic and legal state. And thus central during the two revolutions in the recent history of Ukraine. Nevertheless, despite numerous legal and organizational reforms, the level of corruption in Ukraine remains high. In February 2022, an event took place in the history of our state that radically affected the life and consciousness of every citizen of our state. And thus to the awareness and perception of corruption as a phenomenon. Analysis of information resources and political processes makes it possible to identify two main trends in corruption. The first is positive and related to the phenomenon of national unity, in which the public plays a key role. The experience of many countries shows that civic activism is a key prerequisite for overcoming corruption, because civil society representatives are personally interested not only in the declarative existence of the rule of law, democracy and social state, but also in the actual. military action managed to unite absolutely all citizens of Ukraine to counter the common enemy. We believe that this unique sense of unity can be used in further peaceful life to combat smuggling and corruption. After all, now the importance of every citizen has increased, because everyone is trying to help the state in counteracting the aggressor in all possible ways: defending the state in the Armed Forces of Territorial Defense, volunteering or continuing to work to fill the state budget. The second is negative, which is related to the adaptation of the corruption component to the new realities of public life. Corruption is always known to follow cash flow, as evidenced by the rise in medical corruption during the coronavirus pandemic COVID-19. SARS-CoV-2. In the context of hostilities, corruption has actively moved into the activities of the State Border Guard Service.Item Цифровізація підрозділів Укрбюро Інтерполу(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Чорний, С. В.; Chornyi, S.В даній науковій статті розкрито основні засади цифровізації підрозділів Укрбюро Інтерполу. Відзначено, що всі правоохоронні органи України надають Укрбюро Інтерполу надають інформацію для внесення її до банку даних Інтерполу, з метою якісного співробітництва. Інформація, що вноситься має вимоги, що визначені міжнародною правоохоронною спільнотою, та допомагає розкрити злочини. На основі аналізу наданої правоохоронними органами інформації для Інтерполу дає можливість стверджувати, що на сьогодні виникає потреба в інформаційних базах даних публічно-правового характеру: 1. багато країн ввели на території своїх країн обов’язкову реєстрацію прайпед-абонентів. Вважаємо, доцільно створити міжнародну базу даних зареєстрованих прайпед-абонентів. В країнах, де реєстрація є не обов’язковою, додавати інформацію про тих абонентів, які добровільно прив’язали власну СІМ-карту до паспорта. Запропоновано для швидкого та якісного розкриття злочинів ввести інформаційні міжнародні бази даних засобів мобільного зв’язку. Так як засоби стільникового зв’язку є сьогодні все більш поліфункціональними, це джерела криміналістично значущої інформації, яку слід активно використовувати з метою виявлення, розкриття, розслідування та, звичайно ж, попередження злочинів. Стільниковий телефон це не тільки і не стільки засіб зв’язку, а й база даних різних сфер діяльності людини, і навіть знаряддя скоєння злочинів. Електронна комунікація, що здійснюється за допомогою мобільного зв’язку та мережі Інтернет, найчастіше є основним способом спілкування в рамках злочинної діяльності. Доведено необхідність створення міжнародних бази даних юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Даний інформаційний фонд з максимально повних, достовірних, захищених, оперативно обновлюваних даних про зареєстрованих юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців також буде сприяти розкриттю багатьох злочинів економічного характеру. This scientific article reveals the basic principles of digitalization of ukrbureau units of interpol. It is noted that all law enforcement agencies of ukraine provide ukrbureau interpol provide information for inclusion in the interpol database, for the purpose of quality cooperation. the information provided has requirements set by the international law enforcement community and helps to solve crimes. Based on the analysis of the information provided by law enforcement agencies to interpol, it is possible to state that today there is a need for information databases of public law nature: 1. many countries have introduced mandatory registration of pride subscribers in their countries. we believe it is advisable to create an international database of registered pride subscribers. in countries where registration is not required, add information about those subscribers who have voluntarily attached their own sim card to the passport. It is proposed to introduce international information databases of mobile communications for fast and high- quality crime detection. as cellular communications are increasingly multifunctional, they are a source of forensic information that should be actively used to detect, detect, investigate and, of course, prevent crime. the cell phone is not only and not so much a means of communication, but also a database of various spheres of human activity, as well as a tool for committing crimes. electronic communication through mobile communications and the internet is often the main way to communicate in criminal activities. The necessity of creating an international database of legal entities, natural persons – entrepreneurs and public formations has been proved. this information fund on the most complete, reliable, protected, promptly updated data on registered legal entities, individuals – entrepreneurs will also help to solve many crimes of an economic nature.Item Принцип доброчесності державної служби: етимологія та генеза морально-етичної норми(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Чеченко, К. О.; Chechenko, K.Концепції впровадження принципу доброчесності у систему цінностей інституту державної служби України залишаються дискусійним питанням, які вимагають постійної уваги з боку наукової спільноти, юристів-практиків та представників влади, що обумовлено пошуками нових реформаційних ідей та їх подальшою реалізацією, зокрема, з питань що стосуються підвищення ефективності системи державного управління, забезпечення рівного доступу до державної служби, відібрання державних службовців з високими особистими морально-етичними якостями та професійними компетентностями. Принцип доброчесності державної служби охоплює різноманітні моральні чесноти, які перетинаються із засадами функціонування державних інституцій, саме тому поєднання адміністративно-правових норми із етичними нормами і цінностями виявляє науковий інтерес для комплексного вивчення принципу. Метою статті є аналіз теоретико-правових засад процесу формування принципу доброчесності державної служби України як морально-етичної та адміністративно-правової норми, дослідження етимології, ґенези, тлумачення термінопоняття «доброчесність». Об’єктом роботи є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням з дотримання визначеного законом принципу доброчесності. Предметом є історико-правові та теоретико-правові аспекти принципу державної служби України – доброчесність. У статті використані такі методи дослідження: загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, а саме: ретроспективний аналіз, порівняльно-правовий, історико-правовий, діалектичний аналіз, системний, синтез. У процесі дослідження було визначено, що юридизація принципу доброчесності сформувала юридичний обов’язок державного службовця у своїй професійній діяльності неухильно дотримуватися чітко закріплених законом правил поведінки, за порушення яких застосовуються певні заходи впливу. Принцип доброчесності державної служби розглядається як наявність у особи високих моральних чеснот, добрих помислів, чесних намірів, глибоких переконань важливості дотримання законодавства, неможливості та прямої заборони використовувати владні повноваження в особистих цілях. Беззаперечною умовою діяльності державної служби є прояв байдужості державного службовця щодо одержання неправомірної вигоди, позаяк обов’язок дотримання принципів державної служби та правил етичної поведінки є одним із інтересів держави і суспільства. Concepts of implementing the principle of integrity in the value system of the Civil Service Institute of Ukraine remain controversial issues that require constant attention from the scientific community, lawyers and government officials, due to the search for new reform ideas and their further implementation, in particular public administration systems, ensuring equal access to the civil service, selection of civil servants with high personal moral and ethical qualities and professional competencies. The principle of integrity of the civil service encompasses various moral virtues that intersect with the fundamentals of functioning of state institutions, which is why the combination of administrative and legal norms with ethical norms and values is of scientific interest for a comprehensive study of the principle. The purpose of the article is to analyze the theoretical and legal foundations of the process of forming the principle of integrity of the civil service of Ukraine as a moral and ethical and administrative rule, research of etymology, genesis, interpretation of the term «integrity». The object of work is social relations that arise in connection with the entry into the civil service, its passage in compliance with the principle of integrity which is determined by law. The subject is historical-legal and theoretical-legal aspects of the principle of civil service of Ukraine – integrity. The following research methods are used in the article: general scientific and special methods of scientific knowledge, namely: retrospective analysis, comparative law, historical law, dialectical analysis, system, synthesis. During the study it was determined that the legalization of the principle of integrity has formed a legal obligation of a civil servant in his professional activity to strictly adhere to the rules of conduct clearly established by law, for violation of which certain measures of influence are applied The principle of integrity of the civil service is considered as the presence of high moral virtues, good intentions, honest intentions, deep convictions of the importance of compliance with the law, the inability and direct prohibition to use governmental authorities for personal gain. An indisputable condition for the activity of the civil service is the manifestation of indifference of a civil servant to obtaining illegal benefits because the duty to observe the principles of civil service and the rules of ethical conduct is one of the interests of the state and society.Item Єдиний медичний інформаційний простір як засіб прийняття управлінських рішень(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Співак, М. В.; Spivak, M.Стаття присвячена функціонуванню електронної системи охорони здоров’я як ефективному засобу прийняття управлінських рішень в галузі охорони здоров’я. Наголошуєься на тому, що на сучасному етапі реформування, успішна діяльність галузі охорони здоров’я безпосередньо залежить від ефективного використання інформаційних технологій, які виконують особливу роль у вдосконаленні внутрішніх процесів управління. e-Health розглядається автором як технічний елемент системи управління охорони здоров’я, під яким слід розуміти збалансований комплекс окремих видів технічного обладнання спеціальних засобів, або їх поєднання і може в окремих випадках включати людей, що його експлуатують, обслуговують та ремонтують. Кожна частина технічного елементу має певну функцію, що забезпечує реалізацію відповідний споживчої потреби. Наголошується на тому, що у системі треба враховувати вплив на людей які приймають управлінські рішення, як на одну з складових частин технічного елементу. Вказано, що для того щоб управлінське рішення було ефективним і забезпечувало досягнення цілей, воно повинно задовольняти сукупності певних вимог і пройти певні стадії. У статті наводяться етапи провадження е-Health визначені законодавством та розглянуті приклади існуючих систем які підключені до е-Health. Зроблений висновок, що більшість розглянутих систем побудовано на основі клієнт-серверної архітектури, яка забезпечує обмежену кількість функцій – переважно підготовку статистичних звітів і стандартних форм. Не здійснюються заходи щодо впровадження стандартів кібербезпеки на основі стратегічних напрямів розвитку кібербезпеки е-Health. Відсутня інтеграція між системами і вивантаження даних з систем. Розробка управлінського рішення може являти собою як окрему функцію управління, так і входити до складу інших процесів управлінського циклу, тому оптимізацію управління у закладі охорони здоров’я та її ефективний розвиток слід, передусім, пов’язувати з удосконаленням процесів прийняття управлінських рішень. The article is devoted to the functioning of the electronic health care system as an effective means of making managerial decisions in the field of health care. It is emphasized that at the current stage of reform, the successful operation of the health sector directly depends on the effective use of information technology, which plays a special role in improving internal management processes. e-Health is considered by the author as a technical element of the health management system, which should be understood as a balanced set of individual types of technical equipment of special devices, or a combination thereof and may in some cases include people who operate, maintain and repair. Each part of the technical element has a specific function that ensures the implementation of the corresponding consumer needs. It is emphasized that the system must take into account the impact on people who make management decisions, as one of the components of the technical element. It is stated that in order for a management decision to be effective and ensure the achievement of goals, it must meet a set of certain requirements and go through certain stages. The article presents the stages of e-Health implementation defined by law and considers examples of existing systems that are connected to e-Health. It is concluded that most of the considered systems are built on the basis of client-server architecture, which provides a limited number of functions – mainly the preparation of statistical reports and standard forms. No measures are taken to implement cybersecurity standards based on strategic directions of e-Health cybersecurity development. There is no integration between systems and downloading data from systems. The development of management decisions can be a separate function of management, as well as part of other processes of the management cycle, so the optimization of management in the health care institution and its effective development should be associated primarily with improving management decision-making processes.Item Адміністративно-правове регулювання отримання тимчасового захисту особами з України, які не можуть повернутися в країну та були змушені виїхати через збройний конфлікт з країною-агресором в Республіку Чорногорія(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, ViktoriiaВ даній науковій статті розглянуто особливості адміністративно-правове регулювання отримання тимчасового захисту особами з України, які не можуть повернутися в країну та були змушені виїхати через збройний конфлікт з країною-агресором в Республіку Чорногорія. Здійснено розмежування понять «біженець» та «вимушено переміщена особа». Акцентовано увагу на особливостях правового регулювання даного статусу. Порядок отримання тимчасового захисту особами з України, які не можуть повернутися в країну та були змушені виїхати через збройний конфлікт з країною-агресором в Республіку Чорногорія включає наступні стадії: І. Подача документів. Особи з України, які бажають отримати статус тимчасового захисту повинні звернутися до МУПу (місцеве управління поліції) для подачі пакету документів та здійснення інших засвідчувальних дій. До пакету документів включено: 1. Заповнення заяви від особи-заявника. 2. Фото особи заявника та ксерокс паспорта. Акцентовано увагу, що усі особи старше 18 років подають заявку індивідуально, батьки додатково звертаються для дітей до 18 років. У разі наявності у заявника малолітніх та/чи неповнолітніх дітей такі заяви заповнює один з батьків чи законний представник. На заяві в кінці біля підпису власноруч робиться надпис з зазначенням рівня спорідненості (наприклад, мати, законний представник). Особа, яка отримала тимчасовий захист має право на: 1) дозвіл на проживання на період тимчасового захисту (на 1 рік з можливістю продовження); 2) доступ до роботи (вимоги очікування 6 місяців на відміну від отримання статусу біженця в цьому випадку не має); 3) доступ до освіти. Діти до 18 років мають право навчатись у закладах освіти на рівні громадян країни перебування; 4) забезпечення житлом (заселення у центр чи надання засобів для проживання); 5) доступ до соціального забезпечення; 6) доступ до медичного обслуговування; 7) право на відповідну інформацію про тимчасовий захист; 8) можливість отримати статус біженця у майбутньому; 9) можливість повернутися в країну громадянства в будь-який момент. This scientific article considers the peculiarities of administrative and legal regulation of obtaining temporary protection for persons from Ukraine who cannot return to the country and were forced to leave due to the armed conflict with the aggressor country in the Republic of Montenegro. A distinction is made between the concepts of "refugee" and "forcibly displaced person". Emphasis is placed on the peculiarities of the legal regulation of this status. The procedure for obtaining temporary protection for persons from Ukraine who cannot return to the country and were forced to leave due to an armed conflict with the aggressor country in the Republic of Montenegro includes the following stages: I. Submission of documents. Persons from Ukraine who wish to obtain the status of temporary protection must apply to the MUP (local police department) to submit a package of documents and perform other certification actions. The package of documents includes: 1. Completion of the application from the applicant. 2. Photograph of the applicant's identity and photocopy of passport. It is emphasized that all persons over 18 years of age apply individually, parents additionally apply for children under 18 years of age. If the applicant has minor and / or minor children, such applications are filled in by one of the parents or the legal representative. The statement at the end of the signature is handwritten with an indication indicating the level of kinship (eg, mother, legal representative). A person who has received temporary protection has the right to: 1) a residence permit for the period of temporary protection (for 1 year with the possibility of extension); 2) access to work (there is no requirement to wait 6 months in contrast to obtaining refugee status in this case); 3) access to education. Children under the age of 18 have the right to study in educational institutions at the level of the citizens of the host country; 4) provision of housing (settlement in the center or provision of means of subsistence); 5) access to social security; 6) access to medical care; 7) the right to relevant information on temporary protection; 8) the opportunity to obtain refugee status in the future; 9) the opportunity to return to the country of citizenship at any time.Item Особливості організаційно-правового забезпечення діяльності громадських рад в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Крайній, П. І.; Krainii, P.Еволюція взаємодії громадянського суспільства та держави спрямована на пошук максимально ефективного механізму гарантування та реалізації Основним Законом прав і свобод людини і громадянина. Однією з таких форм взаємодії, яка зовні оформилась у вигляді окремих суб’єктів адміністративного права – громадських рад, які є новими для адміністративної науки й практики. Будучи різновидом консультативно-дорадчих органів їх створення ініціюється відповідним запитом суспільства, окремих суспільних груп, окремих громадян з тих чи інших суспільно-важливих питань, що входять до сфери компетенції того чи іншого органу публічної влади. Наша держава в порівнянні із іншими зарубіжними країнами не має значного досвіду якісного правового та організаційного забезпечення діяльності подібних колективних суб’єктів. Впродовж всього часу функціонування громадських рад їх правова основа роботи та організаційні засади діяльності неодноразово змінювались. Останні диктувались державою та спрямовувались на покращення діяльності таких консультативно-дорадчих органів. Однак, доволі часто вони не покращували загального правового регулювання діяльності громадських рад. Однією з причин такого результату стало поверхневе правове регулюванням діяльності громадських рад яке обумовлено відсутністю ґрунтовних та комплексних теоретичних, практичних дослідження особливостей їх діяльності, яка визначається адміністративним законодавством України. Водночас, складність вивчення таких колективних суб’єктів, створення яких ініціюється безпосередньо суспільством обумовлюється особливістю їх правової природи, яка має власні, притаманні лише їй особливості. Саме вивчення останніх є одним з ключових завдань, яке необхідно виконати науці та практиці адміністративного права виконати. В даній статті ми спробуємо дослідити організаційно-правові основи забезпечення функціонування інституту громадських рад як одного з різновидів консультативно-дорадчих органів за допомогою яких громадянське суспільство, зацікавлені особи мають змогу на всіх рівнях діяльності органів публічної влади долучитись до процесу вивчення тих інших питань суспільного життя вирішення яких належить таким органам влади. Ми зробили спробу аналізу вітчизняного чинного законодавства, яким визначаються конкретні правові засади діяльності громадських рад та встановлюються підвалини для організації їх діяльності. Це дало змогу зробити висновки стосовно наявності окремих проблемних аспектів діяльності громадських рад при органах виконавчої влади, які стосуються порядку їх формування та особливостей реалізації конкретних рішень громадських рад. The evolution of interaction between civil society and the state aims to find the most effective mechanism for guaranteeing and implementing the Basic Law of human and civil rights and freedoms. One of these forms of interaction has externally formed as separate subjects of administrative law – public councils, which are new to administrative science and practice. As a kind of advisory body, their creation has been initiated by the relevant request of society, individual social groups, and citizens on specific socially important issues within the competence of a public authority. Compared to other foreign countries, our state does not have substantial experience in providing quality legal and organisational support for the activities of such collective entities. Throughout the functioning of public councils, their legal basis and managerial principles have numerously changed. The latter were dictated by the state and aimed at improving the work of such advisory bodies. However, quite frequently, they did not improve the general legal regulation of public councils. One of the reasons for such an outcome was the superficial legal regulation of public councils induced by the lack of detailed and comprehensive theoretical and empirical analyses of their practice, which is determined by the administrative legislation of Ukraine. On the other hand, the complexity of the study of such collective entities, the establishment of which is initiated directly by society, is caused by the peculiarity of their legal nature, which has its unique features. The study of the latter is one of the critical tasks that must be performed by the science and practice of administrative law. In this article, we will try to explore the organisational and legal basis for the functioning of the institution of public councils as one of the types of advisory bodies through which civil society and stakeholders have the opportunity to join the process of researching other matters which belong to such authorities at all levels. We attempted to analyse the current domestic legislation, which determines the precise legal basis for the activities of public councils and establishes the foundations for the organisation of their work. Such research made it possible to draw conclusions about the existence of certain problematic aspects of the activities of public councils in the executive branch, which relate to the procedure for their formation and the peculiarities of the implementation of specific decisions.Item Шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Колбіна, Н. Г.; Kolbina, N.Шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування. Відзначено, що вдосконалення адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування повинно відбуватися комплексно з урахуванням різних проблемних напрямків. Автором виокремлено напрямки вдосконалення адміністративно-правового регулювання виробництва та обігу дитячого харчування . А саме: 1) запровадження принципів системи НАССР та забезпечення можливості відслідковування покупцем «виробничо-споживчого ланцюга»; 2) забезпечення відповідності якісним характеристикам дитячого харчування міжнародним стандартам якості та виробництва; 3) врахування критерію фінансової спроможності покупця та виду дитячого харчування; 4) підтримання національного товаровиробника шляхом розроблення та реалізації програм державної підтримки та стимулювання розвитку виробничих потужностей, а також звільнення дрібних виробників продуктів дитячого харчування від отримання окремих документів дозвільного характеру на їх продукцію; 5) впровадження дієвих механізмів утилізації простроченого чи некісного дитячого харчування з обігу; 6) налагодження відносин міжнародного партнерства з метою розвитку імпортно-експортних відносин в сфері дитячого харчування; 7) здійснення контролю та нагляду за якістю та кількістю дитячого харчування, яке надходить до дошкільних та загально-освітніх навчальних закладів. Враховуючи виокремлені чинники є доцільним вести мову як про запровадження з боку держави стимулюючих програм державної підтримки національного виробника дитячого харчування, так і посилення контрольно-наглядової діяльності за їхнім виробництвом, обігом та якістю. Дещо складнішим є забезпечення безперервного контролю за імпортним дитячим харчуванням, адже, потрапляючи на територію України дана продукція потрапляє в обіг і відповідно всі ризики щодо якості та термінів придатності лягають на суб’єкта підприємницької діяльності, який реалізує дані продукти. Ways to improve the administrative and legal regulation of production and circulation of baby food. It is noted that the improvement of administrative and legal regulation of production and circulation of baby food should be comprehensive, taking into account various problem areas. The author singles out the areas of improving the administrative and legal regulation of production and circulation of baby food. Namely: 1) introduction of the principles of the HACCP system and ensuring the possibility of tracking by the buyer of the "production and consumer chain"; 2) ensuring compliance with the quality characteristics of baby food to international standards of quality and production; 3) taking into account the criterion of financial capacity of the buyer and the type of baby food; 4) support of the national producer by developing and implementing programs of state support and stimulating the development of production facilities, as well as exempting small producers of baby food from obtaining certain permits for their products; 5) introduction of effective mechanisms for disposal of expired or low-quality baby food from circulation; 6) establishing international partnership relations in order to develop import-export relations in the field of baby food; 7) control and supervision over the quality and quantity of baby food supplied to preschool and general educational institutions. Taking into account the highlighted factors, it is expedient to talk about the introduction of state incentive programs of state support for the national baby food producer, as well as the strengthening of control and supervision activities over their production, circulation and quality. It is a bit more difficult to ensure continuous control over imported baby food, because when entering the territory of Ukraine, these products come into circulation and, accordingly, all risks in terms of quality and shelf life fall on the business entity that sells these products.Item Удосконалення фінансового законодавства в умовах цифровізації фінансової системи України – потреба сьогодення(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Дмитренко, Емілія Станіславівна; Dmytrenko, Emiliia; Дмитренко, Эмилия СергеевнаУ статті проаналізовано окремі нормативно-правові акти, із ухваленням яких у сфері публічної фінансової діяльності почали впроваджуватися цифрові технології. Зазначено, що широке їх впровадження у фінансову систему розпочалося із підписанням Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та прийняттям Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки. Акцентовано увагу на позитивний вплив застосування цифрових технологій на надання фінансових онлайн-послуг, застосування яких забезпечує їх високу ефективність і стандартизованість. Водночас з’ясовано окремі негативні сторони: поширення недостовірної інформації, порушення особистої інформації та персональних даних, випадки повного чи часткового блокування роботи державних органів та фінансових установ. Проаналізовано окремі проблеми впровадження цифрових технологій у сферу використання публічних коштів: неналежне виконання державними та місцевими органами вимог щодо оприлюднення інформації про використання публічних коштів; відсутність реальних механізмів забезпечення відповідальності за порушення цієї вимоги. Запропоновано удосконалити Бюджетний кодекс України та Закони України «Про Рахункову палату», «Про відкритість використання публічних коштів» положеннями про оприлюднення результатів контролю за дотриманням бюджетного законодавства. Окремо розглянуто проблеми впровадження електронного аудиту у сферу оподаткування. Визначено шляхи вирішення окремих із них шляхом удосконалення Закону України «Про електронні документи та електронний документ обіг», Податкового кодексу України, інших нормативних актів щодо організації електронного документообігу та електронних перевірок у сфері оподаткування, а також забезпечення технічних можливостей для впровадження відповідного програмного забезпечення. The article analyzes some normative legal acts, with the adoption of which digital technologies began to be introduced in the sphere of public financial activity. It is noted that their widespread implementation in the financial system began with the signing of Ukraine's Association Agreement with the European Union and the adoption of the Concept of Digital Economy and Society of Ukraine for 2018-2020 Emphasis is placed on the positive impact of the use of digital technologies on the provision of financial online services, the use of which ensures their high efficiency and standardization. At the same time, some negative aspects were identified: dissemination of inaccurate information, violation of personal information and personal data, cases of complete or partial blocking of government agencies and financial institutions. Some problems of introduction of digital technologies in the sphere of use of public funds are analyzed: improper fulfillment of requirements by state and local bodies on disclosure of information on the use of public funds; lack of real mechanisms to ensure liability for violating this requirement. It is proposed to improve the Budget Code of Ukraine and the Laws of Ukraine «On the Accounting Chamber», «On the openness of the use of public funds» provisions on the publication of the results of control over compliance with budget legislation. The problems of introduction of electronic audit in the sphere of taxation are considered separately. The ways of solving some of them by improving the Law of Ukraine «On Electronic Documents and Electronic Document Circulation», the Tax Code of Ukraine, other regulations on the organization of electronic document management and electronic audits in the field of taxation, as well as providing technical capabilities for implementing software.Item Правове регулювання електронних грошей в Україні(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Глух, М. В.; Glukh, M.; Ковалко, Н. М.; Kovalko, N.У статті досліджено нормативно-правове регулювання електронних грошей в Україні. Виділено основні ознаки, які визначають особливості електронних грошей. Проаналізовано визначення поняття «електронні гроші» в національному законодавстві та Директивах Європейського Союзу. Розглянуто основні підходи представників науки фінансового права до визначення поняття «електронні гроші». Визначено переваги використання електронних грошей у порівнянні з традиційними платіжними засобами. Акцентовано увагу, що відповідно до чинного законодавства України емітентами електронних грошей є виключно банки. Проаналізовано перелік функцій, які здійснюють банки як емітенти електронних грошей. Зазначено коло установ, які можуть здійснювати емісію електронних грошей відповідно до нового Закону України «Про платіжні послуги». Встановлено, що користувачами електронних грошей можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи, які стають власниками електронних грошей, купуючи їх у емітента чи комерційного агента з розповсюдження, і мають право використовувати їх для придбання товарів та здійснення необхідних переказів. Виокремлено проблеми правового регулювання обігу електронних коштів, такі як: відсутність визначення правового статусу емітентів електронних грошей, відсутність органу державної влади, який координує вказану діяльність, низький рівень доступності електронних грошей і розширення сфери їх застосування. Зроблено висновки, що для вдосконалення правового регулювання використання електронних грошей в Україні необхідно адаптувати національне законодавства до вимог європейських стандартів у сфері використання електронних грошей. Підсумовано, що для успішного розвитку використання електронних грошей в Україні необхідно створити окремий координуючий орган, який буде наділений повноваженнями щодо регулювання використання електронних грошей та контролю за електронними розрахунками. Також рекомендовано розробити порядок повернення коштів споживачам, у випадку технічних проблем при проведенні електронних розрахунків та зменшення ризиковості таких операцій. The article examines the legal regulation of electronic money in Ukraine. The main features that determine the features of electronic money are highlighted. The definition of "electronic money" in national legislation and European Union Directives is analyzed. The main approaches of the representatives of the science of financial law to the definition of "electronic money" are considered. The advantages of using electronic money in comparison with traditional means of payment are determined. It is emphasized that according to the current legislation of Ukraine, the issuers of electronic money are exclusively banks. The list of functions performed by banks as issuers of electronic money is analyzed. The range of institutions that can issue electronic money in accordance with the new Law of Ukraine "On Payment Services" is indicated. It is established that users of electronic money can be both individuals and legal entities that become owners of electronic money, buying them from the issuer or commercial distribution agent, and have the right to use them to purchase goods and make the necessary transfers. The problems of legal regulation of electronic money circulation are highlighted, such as: lack of determining the legal status of electronic money issuers, lack of public authority that coordinates these activities, low level of availability of electronic money and expanding their scope. It is concluded that in order to improve the legal regulation of electronic money use in Ukraine it is necessary to adapt national legislation to the requirements of European standards in the field of electronic money use. It is concluded that in order to successfully develop the use of electronic money in Ukraine, it is necessary to create a separate coordinating body, which will be empowered to regulate the use of electronic money and control electronic payments. It is also recommended to develop a procedure for refunds to consumers in case of technical problems with electronic payments and reduce the risk of such transactions.Item Знищення земельної ділянки як підстава припинення права оренди землі(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Кисилиця, Н. Д.; Kysylytsia, N.У статті проаналізовано таку підставу припинення права оренди землі як знищення земельної ділянки. Встановлено, що знищення об’єкта оренди землі, як підстава розірвання договору оренди землі, матиме опосередкований вплив на припинення права оренди землі. Досліджено позиції науковців щодо знищення земельної ділянки. Деякі науковці вважають, що земельна ділянка не може бути знищена, інші, що земельна ділянка може бути знищена через явища природного характеру. Проаналізовано поняття «знищення земельної ділянки» та співставлено із поняттям «пошкодження земельної ділянки». Розмежовано поняття «знищення земельної ділянки» та «пошкодження земельної ділянки» за фізичною, економічною та юридичною ознаками. Фізична ознака знищення земельної ділянки характеризується втратою можливості для її фізичного відновлення, тобто можливість використання за цільовим призначенням. Аналіз економічного критерію дозволяє встановити що земельна ділянка у результаті знищення виключається із обігу, тобто не може відчужуватися, а отже і права на неї також не можуть бути відчужені. Відповідно до юридичного критерію, внаслідок знищення земельної ділянки, особа позбавляється можливості володіти та користуватися такою ділянкою. Встановлено, що у зарубіжних країнах також використовується поняття «знищення земельної ділянки», як-от, у Турецькій Республіці. Аналіз іноземного законодавства та доктрини дозволив встановити, що в якості об’єкта знищення розглядаються тільки землі сільськогосподарського призначення, які неможливо використання за цільовим призначенням земельної ділянки. У статті розглядається як знищення земельної ділянки співвідноситься із знищенням нерухомого майна, що знаходиться на ній. З’ясовано, що у разі неможливості використовувати земельну ділянку внаслідок землетрусів, підтоплень, забруднень хімічними речовинами та іншими факторами, що негативно вливають на земельні ділянки, орендодавець чи орендар можуть звернутися до органів державної влади чи місцевого самоврядування для прийняття ними рішення про консервацію або укладення договору про консервацію земель. In this article analyzes such a ground for terminating the right to lease land as the destruction of land. It has been established that the destruction of an object of land lease as a ground for terminating a land lease agreement will have an indirect effect on the termination of the land lease. It has been found that some scientists believe that it is impossible to destroy land, unlike other real estate. Other scholars are of the opinion that it is quite possible to destroy a land plot due to covering a certain land plot with rock or change its landscape and size, which leads to the loss of features of the land plot as a real estate object. The concept of "destruction of land" is analyzed and compared with the concept of "damage to land". The concept of "destruction of land" and "damage to land" delimeted on the physical, economic and legal grounds. The physical sign of the destruction of land is characterized by the loss of opportunities for its physical recovery, ie the possibility of use for its intended purpose. The analysis of the economic criterion allows to establish that the land plot as a result of destruction is excluded from circulation, ie it cannot be alienated, and therefore the rights to it also cannot be alienated. According to the legal criterion, the destruction of a land plot will lead to the fact that a person is deprived of the opportunity to own and use such a plot on legal grounds. In artice established that the concept of "land destruction" is also used in some foreign countries, such as in the Republic of Turkey. An analysis of foreign legislation and doctrine revealed that only agricultural land, which cannot be used for its intended purpose, is considered an object of destruction. The article considers how the destruction of land is correlated with the destruction of immovable property located on it and how it is reflected in the legal relationship of land lease. It was found that in case of inability to use the land due to earthquakes, floods, pollution by chemicals and other factors that adversely affect the land, the landlord or tenant may apply to public authorities or local governments to decide on conservation or conclusion land conservation agreement.Item До питання про участь адвоката у сімейних спорах(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Фучеджі, В. Д.; Fuchedzhi, V.У статті проаналізовано чинне законодавство, що визначає статус адвоката та його участь у розгляді та вирішенні сімейних спорів, наукові дослідження щодо окресленого кола питань та судову практики у сімейних справах. Проаналізовані види участі адвоката у справах, що виникають з сімейних правовідносин. Окреслено зміст та основні етапи консультування, як виду участі адвоката у сімейних спорах. Окреслено види адвокатської діяльності, які дають можливість виокремити дії, які має право вчиняти адвокат при наданні правничої допомого в межах окреслених форм. Серед форм адвокатської діяльності виокремлено та проаналізовано судову та позасудову діяльність адвоката як форми адвокатської діяльності. Виділено та охарактеризовано особливості, які притаманні судовому захисту сімейних прав (порівняно із захистом прав фізичних та юридичних осіб в інших галузях), до яких, зокрема, віднесено: переважно судовий порядок захисту сімейних прав; присутність елементів публічності (хоч це і є по суті диспозитивні відносини); розгляд та вирішення справ, що виникають з сімейних правовідносин, здійснюється в порядку позовного, наказного та окремого провадження; можливість неповнолітніх осіб звертатися до суду з метою захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу в сфері сімейного права; у більшості справ, що виникають з сімейних правовідносин, суд допускає негайне виконання. Висвітлені особливості представництва інтересів клієнта як виду адвокатської діяльності. Проаналізовано інститут судового представництва в цивільному судочинстві при розгляді справ, що виникають з сімейних правовідносин. Встановлено, що надання консультацій та роз’яснень адвокатом, як один з видів діяльності адвоката, допомагає вирішити певні завдання, які постають в процесі адвокатської діяльності, зокрема: збір інформації адвокатом про існуючий спір; аналіз такої інформації; кваліфікація відносин, що стали спірними, з боку адвоката та їх матеріально-правова та процесуально-правова оцінка; виокремлення найбільш прийнятних способів вирішення сімейного спору; визначення переваг та недоліків можливих способів вирішення сімейного спору. Визначено, не зважаючи на відсутність нормативного регулювання інституту медіації, доцільним є використання медіаційних процедур для врегулювання спорів, що виникають з сімейних правовідносин. The article analyzes the current legislation that determines the status of a lawyer and his participation in the consideration and resolution of family disputes, research on a specific range of issues and case law in family matters. The types of lawyer's participation in cases arising from family relationships are analyzed. The content and main stages of counseling as a type of lawyer's participation in family disputes are outlined. The types of advocacy activities are outlined, which make it possible to single out the actions that a lawyer has the right to perform when providing legal assistance within the outlined forms. Among the forms of advocacy, the judicial and extrajudicial activities of a lawyer as a form of advocacy are singled out and analyzed. The peculiarities inherent in the judicial protection of family rights (compared to the protection of the rights of individuals and legal entities in other areas) are highlighted and characterized, which include, in particular: mainly judicial protection of family rights; the presence of elements of publicity (although these are essentially dispositive relations); consideration and resolution of cases arising from family legal relations is carried out by way of claim, injunction and separate proceedings; the possibility of minors to apply to the court in order to protect the violated right or legally protected interest in the field of family law; in most cases arising from family relationships, the court allows immediate execution. The peculiarities of representing the client's interests as a type of advocacy are highlighted. The institute of judicial representation in civil proceedings in cases arising from family relationships is analyzed. It is established that the provision of advice and clarification by a lawyer, as one of the activities of a lawyer, helps to solve certain problems that arise in the process of advocacy, in particular: collecting information by a lawyer about the existing dispute; analysis of such information; qualification of the relations that have become disputable by the lawyer and their substantive and procedural assessment; identifying the most acceptable ways to resolve a family dispute; identifying the advantages and disadvantages of possible ways to resolve family disputes. Certainly, despite the lack of regulations on the institution of mediation, it is advisable to use mediation procedures to resolve disputes arising from family relationships.Item Належні повноваження структурних підрозділів Рахункової палати як необхідна умова ефективної роботи всього органу(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Пацкан, В. В.; Patskan, V.У статті висвітлюються питання повноважень структурних підрозділів Рахункової палати як необхідна умова ефективної роботи всього органу, а також окремі питання фінансування його діяльності. У роботі констатується, що ефективна організації роботи апарату Рахункової палати є важливим чинником для належного здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) Рахунковою палатою як вищого органу аудиту. З метою унеможливити вплив з боку третіх осіб на членів конкурсної комісії на зайняття вакантних посад державної служби у Рахунковій палаті під час проведення етапів конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби доцільно розробити та затвердити порядок організації роботи конкурсної комісії на зайняття вакантних посад державної служби у Рахунковій палаті яким буде передбачено додатковий контроль у тому числі зовнішній, за дотриманням спеціального та антикорупційного законодавства під час проведення конкурсу на зайняття посад; проведення аудіофіксації та відеофіксації засідань конкурсної комісії. За результатами дослідження зроблено висновок про необхідність закріплення за апаратом Рахункової палати правового статусу головного розпорядника бюджетних коштів, та внесення змін до пункт 1 ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України. Встановлено, що для ефективної роботи апарату Рахункової палати, забезпечення високого рівня довіри з боку суспільства, інших органів публічної влади, міжнародного співтовариства, вищих органів аудиту окремих зарубіжних країн до Рахункової палати як вищого органу аудиту України, важливим є належне фінансування Рахункової палати і співпрацю між окремими інституціями, що входять до складу апарату Рахункової палати. The article highlights the powers of the structural units of the Accounting Chamber as a necessary condition for the effective operation of the whole body, as well as some issues of financing its activities. The paper states that the effective organization of the Accounting Chamber's staff is an important factor for the proper implementation of measures of state external financial control (audit) by the Accounting Chamber as the highest audit body. In order to prevent the influence of third parties on the members of the competition commission to fill vacant civil service positions in the Accounting Chamber during the stages of the competition for vacant civil service positions, it is advisable to develop and approve the organization of the competition commission to fill vacant civil service positions in the Accounting Chamber which will provide for additional control, including external, over compliance with special and anti-corruption legislation during the competition for positions; conducting audio and video recording of the meetings of the tender commission. According to the results of the study, a conclusion was made on the need to consolidate the legal status of the Chief Accountant of the Accounting Chamber of the Chief Administrator of budget funds, and to amend paragraph 1 part 1 of Art. 22 of the Budget Code of Ukraine. It is established that for the effective work of the Accounting Chamber, ensuring a high level of trust from society, other public authorities, the international community, the highest audit bodies of some foreign countries to the Accounting Chamber as the highest audit body of Ukraine, proper funding of the Accounting Chamber and cooperation between separate institutions that are part of the staff of the Accounting Chamber.Item Медіація та альтернативне вирішення спорів онлайн(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Ізбаш, О. О.; Izbash, O.Медіація здатна загальновигідно вирішувати ті проблеми, що здаються нерозв'язними, і створює основу для довгострокового миру, сталого розвитку, збереження партнерських відносин навіть в умовах неминучих криз. Сьогодні на тлі розвитку електронної комерції, цифрової економіки все більшого розвитку отримує і так звана онлайн-медіація, що, використовуючи сучасні методи зв'язку, Інтернет та відеоконференції, а також програмне забезпечення, дозволяє вирішувати спори чи не в момент їхнього зародження. При цьому, звичайно ж, до онлайн-медіації, або онлайн вирішення спорів, потрібно ставитися з обережністю, тверезо оцінюючи її особливості, що одночасно є причиною її недоліків. Онлайн вирішення спорів здійснюється за допомогою технічних засобів і найчастіше не передбачає прямого (зокрема візуального) контакту сторін. Тобто невербальні прояви, характеристики голосу, інтонації залишаються поза межами сприйняття опонента. До цього додаються посилений вплив міжкультурних відмінностей та підвищений ризик спотвореного сприйняття текстових повідомлень. Також до недоліків онлайн-медіації варто віднести відсутність чітких та єдиних міжнародних правил щодо цієї процедури, хоча цей недолік частково компенсується наявністю на ринку низки програмного забезпечення у цій сфері (SquareTrade, Qualtrust, Youstice та ін.), яке більш-менш має однакову процедуру. Тим не менш, коло прихильників такого способу вирішення спорів поступово розширюється. За останні роки онлайн-медіація в тому чи іншому вигляді знайшла своє втілення в системах вирішення спорів між покупцями та продавцями в інтернет-магазинах, таких як, наприклад, Aliexpress, eBay, Amazon або Ozon, які давно використовують системи автоматичного вирішення спорів, в яких закладено алгоритми на засадах медіації. З їх допомогою щорічно вдається вирішувати чи запобігати мільйонам спорів. Mediation is able to solve problems that seem unsolvable, and creates a basis for a long-term peace, sustainable development, maintaining partnerships even in the face of imminent crises. Today, on the background of the development of e-commerce, the digital economy is increasingly developing so-called online mediation, which, using modern methods of communication, Internet and video conferencing, as well as software, allows to resolve disputes at the time of its emerging. At the same time, of course, online mediation, or Online Dispute Resolution, should be treated with caution, soberly assessing its features, which is also the cause of its shortcomings. Online Dispute Resolution is carried out by technical means and often does not involve direct (including visual) contact between the parties. That is, nonverbal manifestations, characteristics of the voice, intonation remain beyond the perception of the opponent. Added to this the increased impact of intercultural differences and the increased risk of distorted perception of text messages. The disadvantages of online mediation include the lack of clear and uniform international rules on this procedure, although this shortcoming is partially offset by the availability of a number of software in this area (SquareTrade, Qualtrust, Youstice etc.), which has more or less the same procedure. However, the circle of supporters of this method of dispute resolution is gradually expanding. In recent years, online mediation has been embodied in one way or another in dispute resolution systems between buyers and sellers in online stores, such as Aliexpress, eBay, Amazon or Ozon, which have long used automated dispute resolution systems in which algorithms based on mediation are laid down. With their help, millions of disputes can be resolved or prevented every year.Item Правові питання лібералізації міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Деркач, E. M.; Derkach, Ye.У статті висвітлено найбільш важливі проблеми, пов’язані із здійсненням міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, та обґрунтування шляхів щодо їхнього подолання. Підкреслюється багаторівневе правове регулювання міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом як трансграничної діяльності: 1) національний рівень (законодавство України, зокрема Закон України «Про автомобільний транспорт», та законодавство країни, територією якої здійснюється перевезення вантажу,); 2) міжнародному рівні (дво- та багатосторонні міжнародні договори, зокрема Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (1956); Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (1970); Європейська Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (1957) та ін.). Стверджується, що автомобільний транспорт забезпечує значну частину торгівлі товарами між Україною та ЄС та є важливою умовою для ефективного функціонування Поглибленої і всеохопної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Співпраця України із країнами ЄС у секторі автомобільних перевезень, окрім Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію), регулюється низкою дво- та багатосторонніх договорів. Зроблено висновок, що лібералізація міжнародних автомобільних перевезень вантажів потребує вирішення за допомогою комплексу заходів, зокрема: підписання спеціальної угоди з ЄС відповідно до ст. 136 Угоди про асоціацію (спеціальна угода замінить чинну систему щорічних двосторонніх переговорів із країнами ЄС щодо квот дозволів для здійснення міжнародних вантажних автомобільних перевезень); гармонізація законодавства України у сфері автомобільного транспорту із законодавством ЄС в частині вимог, що ставляться до автомобільних перевізників; підвищення прозорості розподілу та обліку дозволів на міжнародні вантажні автомобільні перевезення шляхом цифровізації. The article highlights the most challenging issues related to the international carriage of goods by road, as well as provides the ways to overcome them. It is emphasized the multilevel legal framework for the international road haulage as a cross-border activity: 1) at the national level (Ukrainian legislation, in particular the Law of Ukraine «On Road Transport»; the legislation of the country in which the goods have being transported); 2) at the international level (bilateral and multilateral international agreements, in particular the Convention on the Contract for the International Carriage of Goods by Road (CMR,1956); the European Agreement concerning the Work of Crews of Vehicles Engaged in International Road Transport (AETR, 1970); The European Agreement concerning the International Carriage of Dangerous Goods by Road (ADR, 1957) etc). It is argued that road transport provides a significant share of trade in goods between Ukraine and the EU and is an important condition for the effective functioning of the Deep and Comprehensive Free Trade Area between Ukraine and the EU. Besides the Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part, there is a number of bilateral and multilateral agreements in order to provide Ukraine’s cooperation with EU countries regarding the road transport sector. It is concluded that a set of measures should be provided in order to liberalize international carriage of goods by road, in particular: 1) to sign a special agreement with the EU in accordance with Art. 136 of the EU – Ukraine Association Agreement (the special agreement may replace the current system of annual bilateral negotiations with EU countries on permit quotas for international road haulage); 2) to harmonize the Ukrainian road transport legislation with the EU legislation in terms of requirements for road carriers; 3) to digitalize the system of distributing and accounting permits for international road haulage in order to provide its transparency.Item Управління товариством з обмеженою відповідальністю на період дії воєнного стану: аналіз законодавства(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Вінтоняк, Н. Д.; Vintoniak, N.Статтю присвячено аналізу законодавства, що регулює управління товариством з обмеженою відповідальністю на період дії воєнного стану. Необхідність такого дослідження пов’язана з тим, що на жаль, порушення кордонів нашої держави та введення воєнного стану на території України вплинуло, як на життя фізичних осіб, так і на діяльність юридичних осіб. Товариства з обмеженою відповідальністю є найбільш поширеною організаційно-правовою формою юридичних осіб корпоративного типу. Чинне законодавство передбачає ряд норм, які безпосередньо впливають на ефективність корпоративного управління, а також закріплює ряд правил управління товариством з обмеженою відповідальністю. Зважаючи на це, у статті проаналізовано норми ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та положення нормативно-правових актів, які прийняті на період дії введення воєнного стану в Україні. У статті зазначається, що на період дії воєнного стану у разі неможливості проведення загальних зборів з фізичною присутністю учасників доцільно проводити загальні збори у режимі відеоконференції. Йдеться також про можливість застосовувати за аналогією нормативно-правові акти прийняті щодо акціонерних товариств (проведення загальних зборів протягом 90 днів після завершення дії воєнного стану; повноваження органів управління товариством, які завершуються протягом строку дії воєнного стану, продовжити до дати завершення дії воєнного стану). Відзначено також, що при прийнятті рішень загальними зборами учасників необхідно враховувати, що запроваджено обмеження на проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариства з обмеженою відповідальністю під час дії воєнного стану на території України. З урахуванням певних особливостей вчиняються також нотаріальні дії за зверненням кінцевого бенефіціарного власника або учасника товариства, що має частку у статутному капіталі 10 і більше відсотків та є громадянин Російської Федерації. The article deals with analyzing legislation that regulates the activity of a Limited Liability Company (LLC) under martial law. The necessity of the following research is unfortunately caused by the invasion of our country and as a result imposition of martial law, which has impacted both natural and legal persons. Limited Liability Companies are the most widespread type of legal entity in our country. Current legislation stipulates several provisions that directly affect the efficacy of corporate governance as well as provisions that govern the activity of the LLC. Taking the aforementioned into account, the article analyzes the provisions of the law of Ukraine “On Limited Liability Companies and Companies with additional responsibility” as well as legislation passed under martial law. The article points out that if there is no opportunity to hold a general meeting with all members of an LLC physically present, there can be a video conference instead. The article also discusses an opportunity of, by analogy, applying the legislation that regulates the activity of stock companies (holding a general meeting within 90 days upon an official end to the martial law; extending the authority of the managing body of the company that has expired until an official end to martial law). It is also noted that members of an LLC while making decisions at the general meeting must take into account the limitations on registering any changes relating to the LLC in the State Register under the martial law on the territory of Ukraine. Taking into account certain peculiarities, notary acts may be carried out upon the final beneficiary’s (real owner’s) request or an LLC member’s request if their percentage of ownership is at least 10% and they are a citizen of the Russian Federation.