2025 рік
Permanent URI for this community
Browse
Browsing 2025 рік by Issue Date
Now showing 1 - 12 of 12
Results Per Page
Sort Options
Item Феномен штучного інтелекту в глобальній економіці(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Бурмака, Микола Олексійович; Burmaka, Mykola; Павловський, Дмитро; Pavlovskyi, DmytroФеноменальні можливості штучного інтелекту в глобальній перспективі та динамічне інтегрування його у широкий спектр видів сучасної життєдіяльності людини зумовлюють підвищену увагу дослідників різних галузей науки до цього явища. Оскільки штучний інтелект значною мірою починає використовуватись у бізнес-діяльності, суттєво підвищуючи її продуктивність та ефективність, перед науковцями-економістами постає завдання ідентифікувати методологічні підходи до вивчення економіки штучного інтелекту як складника глобальної економіки. Штучний інтелект виступає як провідний технологічний тренд цифрових трансформацій, який значно випереджає за динамікою розвитку, залученням інвестицій і поширенням в соціумі інші прояви інформаційно-цифрової ери. Істотний прогрес у створенні нових моделей, систем і технологій штучного інтелекту кардинально змінює способи взаємодії людини з пристроями і навколишнім середовищем. Застосування штучного інтелекту для автоматизації бізнес-процесів в компаніях призводить до значних конкурентних переваг в глобальному турбулентному бізнесі. Водночас штучний інтелект породжує низку нових викликів, пов՚язаних з кіберзагрозами, шахрайством і хакерством, які долаються знову ж таки за допомогою технологій штучного інтелекту. На фоні зростаючого попиту на системи штучного інтелекту в економіці, фінансах, менеджменті, бізнесі, науці і освіті на сьогодні сформувався окремий специфічний високотехнологічний сегмент глобального ринку, товарна і сервісна номенклатура якого забезпечується індустрією штучного інтелекту. У статті викладено методологічний підхід до ідентифікації економіки штучного інтелекту, яка складається з ряду взаємопов՚язаних компонент, та запропонована емпірична формула економіки штучного інтелекту. На основі узагальнення науково-технологічних дискусій щодо штучного інтелекту системно викладено перспективи його розвитку у найближчі роки із зазначенням широкого переліку галузей і сфер застосування. У статті акцентується увага на посиленні глобальної конкуренції між ключовими представниками індустрії штучного інтелекту ‒ розвиненими країнами і високотехнологічними корпораціями. Зазначається, що феномен штучного інтелекту може стати важливим фактором глобальної конкурентоспроможності в економічній, технологічній і військовій сферах. Окреслено технологічні горизонти розвитку штучного інтелекту з огляду на можливі обмеження у виробництві чіпів та необхідність пошуку нових проривних технологій у майбутньому. The phenomenal capabiliti its dynamic integration into a wide range of modern human activities have attracted increased attention from researchers in various fields of science. As artificial intelligence is increasingly being used in business activities, significantly increasing their productivity and efficiency, economists are faced with the task of identifying methodological approaches to studying the economics of artificial intelligence as a component of the global economy intelligence is the leading technological trend in digital transformation, significantly ahead of other manifestations of the information and digital era in terms of development dynamics, investment attraction and dissemination in society. Sig models, systems, and technologies of artif which humans interact with devices and the environment. The use of artificial intelligence to automate business processe global turbulent business. At the same time, artificial intelligence poses a number of new challenges related to cyber threats, fraud and hacking, which are again being overcome with the help of artificial intelligence technologies. Against the backdrop of growing demand for artificial intelligence systems in the economy, finance, management, business, science and education, a separate specific high product and service range are provided by the artificial intelligence industry. The article presents a methodological approach to identifying the artificial intelligence economy, which consists of a number of interrelated components, and propo artificial intelligence economy. Based on a summary of scientific and technological discussions on artificial intelligence, the article syste in the coming years, indicati focuses on the intensification of global competition between key representatives of the artificial intelligence industry — developed countries and high-tech corporations. It is noted that the phenomenon of artificial intelligence can become an important factor in global competitiveness in the economic, technological and military spheres. The technological horizons for the development of artificial intelligence are outlined, taking into account possible limitations in chip production and the need to search for new breakthrough technologies in the future.Item Вплив фінансових механізмів сталого розвитку на еволюцію глобальних ланцюгів доданої вартості(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Сандул, Марія Станіславівна; Sandul, Mariia; Стрільчук, Юлія Ігорівна; Strilchuk, Yuliia; Прімєрова, Олена Костянтинівна; Primierova, OlenaУ статті досліджено розвиток міжнародної кліматичної політики та роль Конференції Сторін (COP) у формуванні сучасної архітектури сталого фінансування та зеленої трансформації глобальних ланцюгів постачання. Висвітлено ключові рішення COP21–COP30, що визначили параметри глобальних зобов՚язань щодо пом՚якшення наслідків зміни клімату, мобілізації фінансування для країн, що розвиваються, та впровадження механізмів низьковуглецевого розвитку. Окреслено основні фінансові інструменти сучасної системи сталого розвитку (так, як зелені облігації, облігації, пов՚язані зі сталістю/ екологічною стійкістю, ESG-інвестування, кліматичні фонди та програми міжнародних фінансових організацій), проаналізовано їхній зв՚язок із досягненням Цілей сталого розвитку. Значну увагу приділено трансформації стратегій банків та інституційних інвесторів, які, інтегруючи екологічні критерії у процеси оцінки ризиків і прийняття рішень, стають ключовими каталізаторами переходу до більш стійких моделей виробництва та логістики. У роботі здійснено аналіз динаміки глобальних викидів парникових газів у розрізі регіонів і груп країн за рівнем доходів, що дозволило ідентифікувати нерівномірність кліматичного прогресу та відмінності у впливі регуляторних стимулів на траєкторії розвитку. Показано, що трансформація глобальних ланцюгів доданої вартості після COP21 визначається поєднанням регуляторних, ринкових та технологічних чинників: посиленням екологічних вимог (зокрема CBAM, вимог щодо звітності про викиди парникових газів (Обсяги 1–3) та про результати екологічного, соціального й корпоративного управління), зростанням очікувань споживачів, акціонерів і ширшого кола стейкголдерів щодо сталості, появою нових конкурентних моделей (recycle, upcycle), а також необхідністю підвищення енерго- та ресурсоефективності і модернізації виробництва й логістики в умовах обмеженості природного капіталу, конкуренцією за доступ до фінансових ресурсів за зниженими ставками. Окрему увагу приділено аналізу сучасного стану розвитку інструментів сталого фінансування в Україні. Наведено приклади успішних кейсів інтеграції зелених інструментів у корпоративний та банківський сектори, підкреслено роль міжнародної технічної допомоги, а також окреслено ключові бар՚єри: недостатню стандартизацію, обмежений доступ до капіталу та високі транзакційні витрати. Зроблено висновок, що успішність екологічної трансформації глобальних ланцюгів доданої вартості визначається синергією між державами, міжнародними організаціями, фінансовими установами та приватним сектором. Водночас у нинішніх умовах геополітичної та макрофінансової нестабільності ринкові стимули, як-от потреба підвищення ефективності, стійкості та конкурентоспроможності, стають домінуючими чинниками інтеграції практик сталого розвитку у ланцюги постачання.Item Глобальна конкуренція і політика стримування розвитку: нормативно-інституційні виміри стратегічного суперництва(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Панченко, Володимир Григорович; Panchenko, Volodymyr; Резнікова, Наталія Володимирівна; Reznikova, Nataliia; Грод, Михайло Іванович; Hrod, MykhailoУ статті пропонується теоретична інтерпретація глобальної конкуренції як процесу структурного переформатування економічних і технологічних умов розвитку через зміну режимів доступу до ресурсів, ринків і технологій, а також через формування та конкуренцію стандартів і нормативно-інституційних режимів. Такий підхід дозволяє відійти від уявлення про конкуренцію як нейтральне ринкове змагання та розглянути її як політично й інституційно сконструйовану конфігурацію, у межах якої держави та коаліції дедалі активніше впливають на траєкторії розвитку інших акторів. На цій основі здійснюється концептуальне розмежування між конкуренцією та суперництвом, яке тлумачиться як специфічний режим розгортання глобальної конкуренції за умов збереження, але стратегічного перепідпорядкування економічної взаємозалежності. Ключовим аналітичним фокусом статті є політика стримування розвитку, що концептуалізується як системний геоекономічний і нормативно-інституційний режим впливу, спрямований на формування довгострокових асиметрій розвитку, а не на ситуативну корекцію поведінки конкурента. Запропоновано розмежування політики стримування розвитку як родового поняття і стратегій стримування як конкретних логік її реалізації, зокрема стримування через загрозу, стримування у формі довгострокового обмеження можливостей, примус, зворотне стримування або відкат та залучення. Окрему увагу приділено співвідношенню стримування розвитку з політикою дерискінгу та політикою декаплінгу, які інтерпретуються відповідно як проміжний і граничний режими керування економічною та технологічною взаємозалежністю. У статті показано, що реалізація політики стримування розвитку відбувається через поєднання технологічних, фінансових, нормативноінституційних і поведінкових механізмів, включно з регуляторною конкуренцією та формуванням транснаціональних регуляторних режимів, які забезпечують екстериторіальний характер впливу. Фрагментація глобальної економіки інтерпретується не як деглобалізація, а як структурний наслідок цілеспрямованої модифікації глобальної конкуренції в умовах суперництва. Емпіричний аналіз політики стримування Китаю демонструє, як запропонована теоретична рамка дозволяє пояснити сучасні трансформації глобального економічного порядку та логіку управління траєкторіями розвитку у довгостроковій перспективі.Item Особливості комунікаційної політики Світової організації торгівлі(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Циганкова, Тетяна Михайлівна; Tsyhankova, Tetiana; Савіна, Євгенія Володимирівна; Savina, YevheniiaСтаття присвячена комплексному дослідженню специфіки комунікаційного процесу міжнародних організацій, зокрема Світової організації торгівлі, в умовах підвищення турбулентності глобальної геополітичної ситуації. У роботі розкрито сутність комунікаційного міксу, політики та стратегії комунікацій. На основі проведеного порівняльного аналізу обґрунтовано ключові складові цих понять, а саме засоби комунікацій, короткострокові та довгострокові цілі, системність комунікаційного процесу, установки, критерії та орієнтири. Визначено елементи комунікаційної політики фірми/організації та логіку її формування. В роботі виокремлено ключові елементи комунікаційного міксу фірм за видами, а також розкрито складові комунікаційного міксу міжнародних організацій та надана їх характеристика. Дослідницька увага акцентувалась на проведенні порівняння ключових елементів комунікаційної політики фірм і міжнародних організацій та визначенні особливостей, притаманних саме організаціям. Сукупність ідентифікованих особливостей поділено на клієнтські, інструментальні та управлінські з метою підвищення рівня обґрунтованості комунікаційної політики. Визначено внутрішні та зовнішні чинники формування комунікаційної політики СОТ, зокрема особливості сучасного етапу функціонування світової економіки та глобальної торгової системи (паралельні процеси глобалізації та регіоналізації, цифровізація, асиметричність економічного розвитку та посилення розриву у темпах розвитку країн, застосування нових цифрових технологій, які суттєво впливають на комунікаційний процес), основні стейкхолдери, громадська думка про організацію, ресурси для проведення комунікаційної активності, цілі та принципи діяльності. Охарактеризовано елементи комунікаційної політики СОТ, у тому числі зовнішні та внутрішні інструменти комунікацій організації (дипломатія, цифрові інструменти, офіційні документи, щорічні та спеціальні публікації, випуск навчального контенту, зв՚язки з громадськістю, проведення заходів тощо). За результатом їх аналізу виокремлено специфічні риси, притаманні комунікації цієї міжнародної організації, та запропоновано їх розподіл на такі, що визначаються цільовими аудиторіями, пріоритетними інструментами та ключовими особливостями. В роботі здійснено критичний огляд комунікаційної політики СОТ, виявлено нагальні проблеми та обґрунтовано чотири пріоритети збільшення ефективності використання наявного потенціалу комунікаційної політики СОТ: цифровізація, прозорість, реактивність та креативність. По кожному з них запропоновано доцільні заходи з їх реалізації. Отримані результати можуть становити основу для вдосконалення комунікаційної політики не лише СОТ, а й інших міждержавних і недержавних міжнародних організацій.Item Формування сучасних форматів регулювання прав інтелектуальної власності в секторі інформаційно-комунікаційних технологій(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Єременко, Андрій Валерійович; Yeremenko, AndriiСтрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), зокрема впровадження штучного інтелекту (ШІ), Big Data та технологій розподіленого реєстру (блокчейн, NFT), створив значний регуляторний розрив між територіальними засадами традиційного права інтелектуальної власності та глобальним, трансформуючим характером цифрових інновацій. Це обумовлює критичну необхідність аналізу міжнародної практики для формування ефективних правових механізмів. У статті систематизовано та проведено порівняльний аналіз ключових підходів, що застосовуються провідними юрисдикціями (США, ЄС, Китай) та міжнародними організаціями для адаптації ІВ-режиму до реалій ІКТ-середовища. Дослідження зосереджується на трьох фундаментальних площинах регулювання. По-перше, аналізуються колізії в патентному праві, пов՚язані з патентоспроможністю програмного забезпечення, де юрисдикції демонструють суттєві відмінності у критеріях (наприклад, між фреймворком Alice/Mayo у США та критерієм технічного рішення у Китаї та ЄС). Окрему увагу приділено стандартозалежним патентам (SEPs) та обов՚язку FRAND-ліцензування, де відсутність уніфікованих методологій призводить до загострення транскордонних спорів та використання агресивних процесуальних інструментів, таких як анти-позовні судові заборони (Anti-Suit Injunctions). По-друге, розглядається трансформація авторського права в цифровому просторі, особливо інститут відповідальності інтернет-посередників. Проведено порівняльний аналіз між моделлю «безпечної гавані» (Safe Harbor) Закону США про авторське право у цифрову епоху (DMCA) та проактивним обов՚язком авторизації та запобігання порушенням, запровадженим статтею 17 Директиви ЄС про авторське право на єдиному цифровому ринку (DSM). По-третє, висвітлюються новітні виклики, спричинені генеративним ШІ та Big Data. Невизначеність щодо суб՚єкта авторства ШІ-генерованого контенту стимулює пропозиції щодо запровадження sui generis прав. Крім того, аналізується регуляторний імператив щодо створення винятків для Текстового та Дата-Майнінгу (TDM) для уникнення «трагедії анти-спільності» та забезпечення доступу до даних для інновацій. Також обґрунтовано необхідність переходу до гнучких, проактивних регуляторних підходів, що стимулюють колективне ліцензування та транскордонну співпрацю, забезпечуючи при цьому захист прав творців та користувачів.Item Цифровізація на основі штучного інтелекту та її вплив на динаміку попиту на нафту і економічну траєкторію Індонезії(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Мульджоно, Вірянта; Muldzhono, Virianta; Сетянто, Падманабха Адякса; Setianto, Padmanabkha AdiaksaУ цьому дослідженні використовується підхід на основі змішаних методів (економетрика та аналіз політики) для оцінки впливу технологічної трансформації на основі штучного інтелекту на попит на нафтопродукти в Індонезії та її загальну економічну траєкторію на шляху до реалізації візії «Золота Індонезія 2045». Дослідження зосереджується на трьох сферах: операційна ефективність, ключові макроекономічні показники (ВВП та торговельний баланс) та стратегічна узгодженість політики. Кількісний аналіз підтверджує значну позитивну кореляцію між впровадженням ШІ та підвищенням операційної ефективності у секторі переробки та збуту. Дані свідчать, що складні ШІ-додатки, такі як системи прогнозного технічного обслуговування та точне змішування палива (з досягненням R2 = 0,99), призводять до відчутної економії операційних витрат та максимізації випуску продукції з існуючих вуглеводневих активів. Однак, макроекономічний ефект від ШІ виявляється помірним і суттєво обмеженим. Хоча ефективність, зумовлена ШІ, має статистично значущий, хоча й невеликий, позитивний вплив на зростання ВВП та зменшення дефіциту торгівлі нафтою та газом, ця вигода є незначною порівняно з постійними структурними проблемами. Позитивний вплив внутрішніх заощаджень суттєво нівелюється великим обсягом необхідного імпорту нафти та величезним фіскальним навантаженням через незавершені реформи субсидування палива, яке у 2022 р. сягнуло піку у 2,8 % ВВП. Відповідно, торговельний баланс у нафтогазовій галузі залишається критично дефіцитним, зафіксувавши збитки у розмірі 1,55 млрд доларів США та 1,58 млрд доларів США у травні та липні 2025 року відповідно. Дослідження підтверджує сильну стратегічну узгодженість «зверху вниз» між національними ініціативами у сфері ШІ (такими як STRANAS KA) та планами розвитку енергетики. Проте детальний якісний аналіз виявляє значні перешкоди у впровадженні, які стримують трансформаційний потенціал ШІ. Ці поширені бар՚єри включають системні прогалини в інфраструктурі, слабкі практики управління даними, серйозний дефіцит цифрових навичок, високі початкові інвестиційні витрати та глибоку організаційну інерцію у великих підприємствах, що часто призводить до «пастки пілотних проектів», коли дрібні проекти не вдається масштабувати. Насамкінець, слід зазначити, що нинішня роль ШІ значною мірою обмежується підвищенням операційної ефективності в межах існуючої, застарілої енергетичної системи. Щоб ШІ став справжнім рушієм фундаментальних структурних змін, політичні заходи повинні рішуче пов՚язати інвестиції в ШІ з комплексною реформою енергетичних субсидій та прискоренням розвитку сектору відновлюваної енергетики як першочерговими національними цілями. Дане дослідження пропонує інтегрований техніко-економічний аналіз впровадження технологій у ресурсозалежній економіці, що розвивається.Item Секторальні сценарії каузальної моделі поведінки іноземних інвесторів в умовах російсько-української війни(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Грамотнєв, Віталій Едуардович; Hramotniev, VitaliiУ статті досліджується трансформація секторальної структури прямих іноземних інвестицій в Україні під впливом повномасштабної війни. Зростаючі ризики для фізичних активів, розриви ланцюгів постачання, територіальна вразливість та структурні диспропорції, спричинені бойовими діями, кардинально змінили поведінку іноземних інвесторів. У цьому контексті основну увагу дослідження приділено виявленню чинників, що визначають не лише загальне зменшення обсягів ПІІ, а й їх секторальний перерозподіл, пов՚язаний зі здатністю окремих секторів адаптуватися до воєнного середовища краще за інших. Дослідження базується на поєднанні кількісного аналізу статистичних даних за 2021–2025 роки із формалізованим аналізом інвестиційної поведінки. Проаналізовано динаміку запасів ПІІ у прив՚язці до типології компонентів інвестиційних потоків — нових внесків до капіталу, реінвестування прибутків та боргових операцій — із метою відокремлення реальних дій інвесторів від номінальних змін, зумовлених ринковими переоцінками чи курсовими коливаннями. Окрему увагу приділено диференціації галузей за рівнем чутливості до наслідків війни: враховано територіальні фактори, інфраструктурну прив՚язку, залежність від внутрішнього чи зовнішнього попиту, інтенсивність використання фізичних активів. У результаті запропоновано типологію секторів за видом політики іноземного інвестора — активною, обережною та пасивною — що, своєю чергою, дозволило сформулювати каузальну модель поведінки іноземного інвестора в умовах військових ризиків. Наукова новизна полягає в тому, що на відміну від більшості попередніх досліджень, які фокусувалися переважно на обсягах ПІІ або їх загальній структурі, у цій роботі здійснено спробу пояснити трансформації через систему чинників, які раніше не були комплексно досліджені саме в контексті української економіки періоду повномасштабної війни. Запропоновані аналітичні підходи можуть бути використані як для подальших міждисциплінарних досліджень, так і в процесі розробки державної політики стимулювання іноземного інвестування в умовах високої невизначеності.Item Трансформація секторів економіки України в контексті глобальних викликів та євроінтеграції(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Редзюк, Євгеній Васильович; Redziuk, YevheniiУ статті здійснено аналіз міжнародної допомоги, що трансформує економіку України під час війни. Досліджено основні сучасні потреби соціально-економічної сфери України; виявлено напрями та соціальні групи, які вимагають відповідного покращення фінансування та інвестування. Крім того, наголошено на необхідності консультаційної допомоги у посиленні засад демократії, верховенства права та регулюванні ефективних й конкурентних ринків в Україні. Так, в контексті ефективного функціонування державних інститутів та антикорупційного будівництва Україні необхідно розширення участі у програмах з ЄС, активніше переймати передовий досвід, запроваджувати законодавство, що закріплює верховенство права, полегшує прозорість регулятивних та судових процедур, стимулює активний соціальний та підприємницький розвиток в Україні. Відзначено, що наявна аграрно-металургійна спеціалізація України навіть за екстенсивного нарощування обсягів не дасть високої додаткової вартості до ВВП, порівнянної з ЄС. Існуюча аграрно-сировинна та торговельно-посередницька сфера, не формують основ і не стимулюють подальшої трансформації економіки України до більш інноваційної, зі значною часткою переробної промисловості та високою доданою вартістю. Тому автором розроблено і запропоновано задіяти кластери програм, які слід було б застосувати в Україні для повноцінної трансформації її соціально-економічного середовища та наближення до структури економіки і показників країн ЄС. Крім того, автором розроблено і представлено оптимальні підходи та механізми щодо фінансування України, які сприятимуть успішній трансформації економічних галузей і сфер діяльності, що в подальшому допоможуть більш швидкій та повноцінній інтеграції до ЄС. У цьому контексті відібрано сфокусовані програми (6 кластерів та 35 програм) якісної перебудови існуючої вітчизняної системи безпеки, економіки та соціальної політики, які структурно взаємодоповнюють і підсилюють одне одного. До того ж, представлено алгоритм оптимального поетапного комплексного фінансування програм та проектів в Україні для досягнення стратегічних цільових показників, успішної трансформації та гармонійної інтеграції до ЄС. Алгоритм базується на часовому періоді, що включає: системне посилення обороноздатності, поліпшення державного управління і верховенства права, а потім ‒ відродження економіки та соціальної сфери. Реалізація вищезазначених реформ потребує політичні реформи, оновлення державної регіональної політики і запровадження стратегії соціально-економічного розвитку України на основі комплексного аудиту ресурсного потенціалу (людський капітал, матеріальні ресурси, фінансові ресурси, інфраструктура) з відповідними заходами поступового посилення регіонів, секторів економіки та інноваційного потенціалу.Item Діалектика фінансових інновацій в інформаційно-цифрову еру(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Столярчук, Ярослава Михайлівна; Stoliarchuk, Yaroslava; Ільницький, Денис Олександрович; Ilnytskyi, Denys; Солодковський, Юрій Мечиславович; Solodkovskyi, Yurii; Нечипорчук, Михайло Олександрович; Nechyporchuk, MykhailoУ статті здійснено комплексне дослідження фінансових інновацій як структурно значущого компонента глобальної інноваційної екосистеми у процесі масштабних трансформацій світового фінансового сектору. Теоретично обґрунтовано, що в умовах становлення інформаційно-цифрової ери фінансові інновації набувають характеру ключового драйвера структурної модернізації фінансових ринків, формуючись під впливом системної цифровізації фінансових послуг, динамічного розвитку фінтех-рішень, активного поширення блокчейн-технологій, штучного інтелекту та цифрових платформ, котрі у докорінний спосіб змінюють традиційні моделі створення, розподілу і споживання фінансових послуг. Конкретизовано і систематизовано ключові детермінанти розвитку фінансових інновацій у глобальному бізнес-середовищі. Доведено, що провідну роль серед них відіграють цифрова та зелена трансформації, які своєю синергетичною дією забезпечують глибоку конвергенцію фінансових, технологічних й екологічних чинників економічного зростання держав і цілих регіонів. Констатовано, що цифрові фінанси й фінтех-інструменти є в сучасних умовах важливим механізмом підтримки сталого розвитку, сприяючи мобілізації інвестиційних ресурсів у екологічно орієнтовані проєкти та підвищенню ефективності фінансового посередництва. Окремий акцент зроблено на криптовалютному сегменті глобальної валютнофінансової системи, який трансформує традиційні механізми платежів, заощаджень і трансфертів та відображає її перехід до децентралізованих фінансових архітектур. Обґрунтовано, що динамічний розвиток криптоактивів і децентралізованих фінансів суттєво підвищує як адаптивність фінансових систем до глобальних викликів, так і рівень регуляторної невизначеності та системних ризиків. У роботі систематизовано технологічні та управлінські ресурси мережевої економіки, що формують нові конфігурації взаємодії між банківськими й небанківськими фінансовими інститутами, фінтех-компаніями та регуляторними органами, утворюючи багаторівневу екосистему фінансових інновацій. Розкрито еволюцію фінансових інновацій від моделі Фінтех 1.0 до Фінтех 4.0 та виокремлено ключові етапи цифрової трансформації фінансового сектору – від автоматизації операційних процесів до становлення децентралізованих фінансів, цифрових валют центральних банків й інтегрованих платформ управління фінансовими даними. Сформовано узагальнену характеристику сучасного технологічного інструментарію фінансових інновацій (штучний інтелект, великі дані, блокчейн, хмарні обчислення, мобільні фінансові застосунки, RegTech), а також визначено його вплив на розширення фінансової інклюзії, підвищення стійкості й конкурентоспроможності фінансових інституцій. Узагальнено ключові напрями і наслідки застосування фінтех-рішень у сфері публічного управління фінансами як чинника зміцнення фіскальної спроможності держави та підвищення міжнародної конкурентоспроможності національних економік. Зроблено аргументований висновок про те, що діалектика фінансових інновацій в інформаційно-цифрову еру має чітко виражений контрадикторний характер, що породжує якісно нові форми конкуренції за глобальний фінансовий капітал. Отримані наукові результати суттєво поглиблюють теоретичні уявлення про сучасну інституційно-регуляторну архітектуру глобальної екосистеми фінансових інновацій та можуть бути використані для розроблення стратегій цифрової та зеленої трансформації національних фінансових ринків.Item Наукова дипломатія в розвитку архітектури глобального партнерства(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Козачок, Тетяна Сергіївна; Kozachok, Tetiana; Фурсова, Олена Вікторівна; Fursova, Olena; Маргуліс, Деніел Ігор; Marhulis, DenielУ статті досліджено сучасний зміст наукової дипломатії як одного з ключових інструментів трансформації міжнародних відносин в умовах глобальних геополітичних змін, зростання транснаціональних викликів і ускладнення системи глобального управління. Обґрунтовано, що наукова дипломатія виходить за межі допоміжної функції зовнішньої політики та набуває ознак системного, багаторівневого феномену, який поєднує політичні, економічні, технологічні та соціокультурні виміри міжнародної взаємодії. На основі аналізу ключових міжнародних ініціатив показано процес інституціоналізації наукової дипломатії на глобальному, регіональному та міжрегіональному рівнях, а також зростання ролі науки у формуванні політик і ухваленні міжнародних рішень. Окрему увагу приділено Глобальному міністерському діалогу з питань наукової дипломатії, організованому ЮНЕСКО, як платформі консолідації політичної підтримки, координації науково-дипломатичних підходів і визначення пріоритетів міжнародної співпраці. Проаналізовано результати експертних обговорень та опитувань, що засвідчують домінування інституційно-управлінського підходу до розвитку наукової дипломатії. Наукова дипломатія дедалі частіше виконує інтеграційну функцію у системі глобального управління, забезпечуючи координацію зусиль держав, міжнародних організацій, наукової спільноти та недержавних акторів у вирішенні глобальних проблем — від зміни клімату й охорони здоров՚я до технологічної безпеки та сталого розвитку. Зроблено висновок, що наукова дипломатія є важливим чинником формування партнерської архітектури міжнародних відносин, зміцнення миру, безпеки та забезпечення довгострокового соціально-економічного розвитку у глобальному вимірі. Окрему увагу приділено аналізу наукової дипломатії як інструменту «м՚якої сили», що розширює можливості держав у просуванні власних інтересів через співпрацю, а не конфронтацію. Підкреслено значення залучення науковців та експертів до процесів ухвалення зовнішньополітичних рішень, зокрема у сфері міжнародних переговорів і розроблення багатосторонніх угод. Доведено, що інституціоналізація наукової дипломатії сприяє підвищенню ефективності міжнародного діалогу, формуванню інклюзивних партнерств і зміцненню довіри між учасниками міжнародних відносин, що є необхідною передумовою сталого та збалансованого розвитку глобальної спільноти. Особливого значення наукова дипломатія набуває у контексті післявоєнної відбудови України: залучення українських науковців до міжнародних дослідницьких програм, консорціумів і грантових ініціатив сприяє інтеграції України до світового наукового простору, забезпечує трансфер знань, технологій і найкращих практик у сферах енергетики, екології, цифровізації, медицини та безпеки. Обґрунтовано, що розвиток наукової дипломатії створює передумови для консолідації міжнародної спільноти та підвищення адаптивності глобальної системи до сучасних викликів на засадах взаємної відповідальності, солідарності, наукової етики та довгострокового стратегічного бачення. Значне місце в дослідженні відведено Плану дій ЮНЕСКО з підтримки та відновлення наукової екосистеми України, який розглядається як приклад застосування наукової дипломатії для консолідації міжнародної допомоги, збереження людського капіталу та інтеграції національної науки у глобальний дослідницький простір. Зроблено висновок, що наукова дипломатія формує підґрунтя для нової партнерської архітектури міжнародних відносин, заснованої на знаннях, довірі та спільній відповідальності, і відіграє важливу роль у забезпеченні миру, безпеки та сталого розвитку у ХХІ столітті.Item Прямі іноземні інвестиції у процесах повоєнної відбудови України(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Ткаленко, Світлана Іванівна; Tkalenko, SvitlanaУ статті досліджено вплив прямих іноземних інвестицій на економічне зростання України в умовах війни та перспективи їх залучення у повоєнний період. Проаналізовані наукові праці вітчизняних і закордонних вчених, які приділяли увагу взаємозв՚язку між ПІІ та економічним зростанням. Визначена провідна роль ПІІ як ключового інструмента економічної стабілізації, модернізації виробництва і відновлення інфраструктури, та необхідність їх залучення на перспективу для повоєнної відбудови. Акцентується увага на втратах України під час війни і на потребі у реконструкції та відновленні. Проаналізований аграрний сектор, який є найбільш експортоорієнтованим сектором, і де Україна є одним з найбільших виробників сільськогосподарських продуктів на світовому ринку. Побудована економетрична модель на основі використання програмного продукту E-Views для оцінки залежності між зростанням ВВП, обсягами ПІІ та індексом сприйняття корупції. Результати моделювання підтвердили вагомий вплив як інвестиційного, так і інституційного чинників на економічну динаміку. У статті здійснено тестування моделі на наявність автокореляції та гетероскедастичності, що засвідчило її адекватність і статистичну надійність, а також визначені причинно-наслідкові зв՚язки між економічним зростанням, ПІІ, індексом сприйняття корупції. Обґрунтований взаємозв՚язок між економічним зростанням та ПІІ, спрямованими на повоєнне відновлення. Доведено, що залучення ПІІ має мультиплікативний ефект, оскільки стимулює розвиток суміжних галузей, підвищує зайнятість, збільшує податкові надходження та інтегрує Україну у глобальні виробничі ланцюги. Водночас, у статті акцентується увага на інституційній слабкості та високому рівні корупції, що знижують ефективність інвестиційного впливу. Рекомендовано посилити впровадження реформ та сприяти гарантіям безпеки приватного капіталу. Зазначені і проаналізовані довгострокові чинники економічного відновлення України, до яких у статті віднесено – залучення та ефективне використання ПІІ, відбудова і модернізація інфраструктури та стимулювання «зелених» інвестицій, інституційна модернізація, розвиток людського капіталу, європейська інтеграція як пріоритетний вектор майбутнього розвитку України. Аргументовано доведено, що досягнення довоєнного рівня ВВП можливе протягом трьох-п՚яти років після припинення війни за умови забезпечення масштабної фінансової підтримки, ефективної інвестиційної політики та реалізації антикорупційних реформ. Визначені потенційні ризики і застереження щодо моделювання і прогнозування економічного зростання в Україні. Показано досвід України, який є релевантним для інших країн із перехідною економікою, які стикаються з викликами післякризового відновлення та нестачею внутрішнього капіталу.Item Імперативність фінансової безпеки держави для сталого повоєнного відродження(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Луцишин, Зоряна Орестівна; Lutsyshyn, Zoriana; Катрич, Олена Дмитрівна; Katrych, Olena; Хлопчик, Валерія Дмитрівна; Khlopchyk, Valeriia; Южаніна, Ніна Петрівна; Yuzhanina, NinaУ статті досліджено фінансову безпеку держави як системну передумову соціально-економічної стійкості та проаналізовано ключові детермінанти забезпечення фінансової безпеки в умовах збройного конфлікту та повоєнного відновлення. Запропоновано авторську класифікацію ризиків фінансової безпеки, що охоплює п՚ять основних груп: макроекономічні, фіскальні, зовнішні, інституційні та соціальні. Ризики розглядаються як багатовимірне поле загроз, що потребує постійного моніторингу та стратегічної реакції з боку державної політики. У межах емпіричного блоку представлено інтегральну модель оцінювання фінансової безпеки, побудовану на основі одинадцяти ключових індикаторів, та здійснено оцінку й порівняльний аналіз дев՚яти еталонних країн у періоди воєнних конфліктів: Україна (2022), В՚єтнам (1975), Ізраїль (1973), Сирія (2015), Ірак (2005), Японія (1945), Індія (1947), Єгипет (1973), Німеччина (1945). Крім того, здійснено історико-порівняльний огляд практик залучення військових облігацій та зовнішніх запозичень у періоди Другої світової та Корейської воєн, а також у сучасних кейсах Іраку, Афганістану й України. Розраховані інтегральні індекси засвідчили високу адаптивність фінансових систем Ізраїлю та України в умовах тривалого конфлікту; різку дестабілізацію з подальшим відновленням Японії та Німеччини у післявоєнний період завдяки масштабній зовнішній допомозі; а також демонстративну залежність Іраку й Афганістану від донорських потоків за умов низької внутрішньої стійкості. Україна (2022–2024) демонструє фіскальну асиметрію: зростання оборонних і соціальних витрат супроводжується зменшенням фінансування освіти, екології та інновацій. На основі результатів індексного аналізу та оцінки ризиків сформовано набір стратегій фінансової безпеки для повоєнного відродження, зокрема: впровадження спеціалізованих фінансових інструментів (військові облігації, резервні фонди), перехід до превентивної моделі соціального захисту, розвиток цифрової та «зеленої» інфраструктури, посилення інституційної спроможності з адміністрування міжнародної допомоги, а також підтримка приватного сектора через державно-приватне партнерство. Запропоновано концептуальну модель розвитку на основі трьох сценаріїв: прямолінійного (лінійне зміцнення), експоненційного (синергія, що виникає у точках прориву), та квантового стрибка (різка інституційна та / або технологічна трансформація). Дослідження підтверджує, що ефективне відновлення фінансової безпеки можливе лише за умов імплементації комплексних стратегій, які поєднують внутрішню мобілізацію ресурсів, гнучку фіскальну політику та збалансовану міжнародну допомогу.