1Випуск № 39

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/51899

Browse

Now showing 1 - 20 of 28

Забезпечення ефективності функціонування галузі тваринництва за сучасних умов господарювання
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Лагодієнко, Володимир Вікторович; Lahodiienko, Volodymyr; Глушков, Олег Анатолійович; Hlushkov, Oleh
Проблема ефективності функціонування тваринницької галузі набуває особливої ваги в умовах сучасних викликів, що постають перед аграрним сектором України. Мета статті полягає в обґрунтуванні аспектів підвищення ефективності функціонування галузі тваринництва в Україні в контексті забезпечення національної продовольчої безпеки та обґрунтування напрямів її стабілізації та розвитку з урахуванням сучасних викликів. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використано комплекс методів: системний аналіз для вивчення взаємозв’язків між кормовою базою, структурою виробництва та продуктивністю тварин; статистичні методи для оцінки динаміки виробництва кормів, продуктивності та рентабельності; порівняльний аналіз для зіставлення результативності підприємств різних форм; графічний метод для візуалізації даних; індукція та дедукція для узагальнення результатів і формування висновків. В дослідженні представлено обґрунтування важливості стабільного забезпечення населення країни якісною продукцією тваринного походження відповідно до рекомендованих норм споживання, зокрема м’яса, молока та яєць. Обґрунтовано, що поточний рівень споживання м’ясної продукції на одну особу в Україні не досягає мінімальних стандартів, визначених міжнародними організаціями, що свідчить про наявність продовольчих ризиків. Визначено ключові чинники, що забезепечують ефективність функціонування тваринництва, зокрема рівень забезпеченості кормовими ресурсами, стан племінної роботи, інвестиційна привабливість та підтримка з боку держави. На основі аналізу статистичних даних виявлено стійку тенденцію до зниження валового виробництва основних кормових культур, що негативно впливає на формування повноцінних кормових раціонів і, як наслідок, на продуктивність тварин. Дослідження тенденцій створення кормової бази дозволило виявити критичне скорочення обсягів виробництва кормової кукурудзи, однорічних та багаторічних трав, що ставить під загрозу подальший розвиток галузі. В дослідженні також проаналізовано продуктивність сільськогосподарських тварин за різними формами господарювання. Встановлено, що підприємства демонструють вищі темпи зростання продуктивності завдяки впровадженню технологій, селекційної роботи та ефективного менеджменту, тоді як господарства населення залишаються менш технологічно оснащеними. Визначено сучасні виклики в галузі, зокрема: структурні диспропорції, зниження поголів’я сільськогосподарських тварин, особливо великої рогатої худоби та свиней, на тлі зростання частки свійської птиці. Висвітлено необхідність стратегічного переосмислення пріоритетів розвитку тваринництва, спрямованого на відновлення кормової бази, впровадження інновацій, нішеву спеціалізацію та посилення ролі державної підтримки. The issue of efficiency in the functioning of the livestock sector is gaining increasing importance in light of the current challenges facing Ukraine’s agricultural sector. The purpose of this article is to substantiate the aspects of enhancing the efficiency of the livestock industry in Ukraine in the context of ensuring national food security, as well as to justify directions for its stabilization and development in response to modern challenges. To achieve this goal, a comprehensive set of methods was applied: systems analysis to 338 study the interrelations between the feed base, production structure, and animal productivity; statistical methods for assessing the dynamics of feed production, productivity, and profitability; comparative analysis to evaluate the performance of enterprises with different organizational forms; graphical methods for data visualization; and induction and deduction to generalize results and formulate conclusions. The study provides a rationale for the importance of stable provision of the population with high-quality animal products in accordance with recommended consumption standards, particularly for meat, milk, and eggs. It is substantiated that the current level of meat consumption per capita in Ukraine does not meet the minimum standards defined by international organizations, indicating the presence of food security risks. The study identifies key factors influencing the efficiency of livestock operations, including the availability of feed resources, the state of breeding programs, investment attractiveness, and government support. Based on statistical analysis, a steady decline in the gross output of key forage crops was revealed, which negatively affects the formulation of balanced rations and, consequently, animal productivity. The analysis of feed base formation trends highlighted a critical reduction in the production of fodder maize and annual and perennial grasses, posing a threat to the future development of the industry. The article also examines the productivity of farm animals across different types of ownership. It was found that agricultural enterprises demonstrate higher growth rates in productivity due to the introduction of technologies, breeding improvements, and efficient management, whereas household farms remain technologically underdeveloped. Current challenges in the sector have been identified, including structural imbalances, declining livestock numbers—particularly cattle and pigs—amid an increasing share of poultry. The need for a strategic reassessment of livestock development priorities is emphasized, focusing on the restoration of the feed base, the implementation of innovations, niche specialization, and strengthening the role of state support.
Розробка механізму інституціоналізації стратегій сталого розвитку в Україні
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Іванченков, Вячеслав Сергійович; Ivanchenkov, Viacheslav; Іванченкова, Лариса Володимирівна; Ivanchenkova, Larysa
Статтю присвячено аспектам інституціоналізації стратегій сталого розвитку. Метою статті виступає аналіз, систематизація та узагальнення наявного теоретико-методичного забезпечення щодо імплементації стратегій сталого розвитку та розробка ефективного механізму інституціоналізації ЦСР. Для досягнення поставленої мети в дослідженні використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, системного аналізу, порівняльно-аналітичний та структурно-функціональний методи. Об’єктом дослідження виступають процеси інституціоналізації стратегій сталого розвитку на національному та галузевому рівнях. Предмет дослідження - механізми, принципи та інституційні елементи реалізації ЦСР у системі державного управління. У дослідженні проаналізовано проблему інституціоналізації стратегій сталого розвитку в умовах зростаючих глобальних викликів XXI століття, зокрема виснаження природно-ресурсного потенціалу, соціальної нерівності, змін клімату та деградації екосистем. Визначено, що сучасна модель розвитку вичерпала свій потенціал, а це зумовлює необхідність переходу до нової парадигми, побудованої на принципах сталості, інклюзивності, системності та міжпоколінної відповідальності. У цьому контексті визначено ключову роль інституціонального забезпечення у процесі імплементації ЦСР. Узагальнено підходи до формування відповідних національних механізмів у розвинутих країнах (США, Фінляндія, Швеція, Польща), зосереджуючи увагу на їх координаційних структурах, інтеграції ЦСР у національну політику, системах моніторингу та фінансуванні. На основі аналізу міжнародного досвіду запропоновано механізм інституціоналізації ЦСР в Україні, що передбачає створення центрального координаційного органу, розробку національної стратегії сталого розвитку, формування системи моніторингу, забезпечення фінансової стійкості та активне залучення стейкхолдерів. Запропонований механізм ґрунтується на наступних принципах, що формують методологічну основу інституціоналізації: цілісність, узгодженість, системність, інклюзивність, прозорість, підзвітність та фінансова сталість. Практична цінність запропонованого механізму полягає в його здатності слугувати інструментом трансформації національної моделі розвитку у відповідності до глобальних стандартів сталості, адже він дозволить адаптувати ЦСР до специфіки українського контексту, сформує підґрунтя для впровадження політики, заснованої на принципах сталості, забезпечить прозорість та результативність використання міжнародної допомоги та внутрішніх ресурсів та слугуватиме орієнтиром для подальшого реформування системи державного управління в контексті сталого розвитку.
Концепт розвитку організаційної культури агропромислових підприємств
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Красноруцький, Олексій Олександрович; Krasnorutskyi, Oleksii; Орел, Володимир Миколайович; Orel, Volodymyr; Чередник, Анна Олегівна; Cherednyk, Anna; Cукачов, Олександр Олександрович; Cukachov, Oleksandr
Статтю присвячено вивченню теоретичних аспектів розвитку організаційної культури, беручи до уваги галузеву спрямованість підприємства. Мета статті полягає в аналізі, систематизації та узагальненні наявних теоретико-методичних засад формування на розвитку організаційної культури агропромислового підприємства. Для досягнення поставленої мети в дослідженні використано сукупність методів, які забезпечили всебічність, об’єктивність і системність аналізу. Методологічну основу склали: системний аналіз для розгляду організаційної культури як складного соціально-економічного явища; контент-аналіз для вивчення наукових підходів до трактування поняття; порівняльний метод для зіставлення моделей організаційної культури; узагальнення для формування авторського бачення проблеми; графічний метод для візуалізації результатів дослідження. В статті розглянуто сутність організаційної культури як стратегічного ресурсу агропромислових підприємств, що забезпечує їх ефективне функціонування, адаптацію до змін зовнішнього середовища та досягнення високих результатів діяльності. В дослідженні проаналізовано підходи до трактування організаційної культури, окреслено внесок провідних зарубіжних та вітчизняних науковців у формування теоретичної базису з досліджуваної тематики. В статті обґрунтовано, що організаційна культура підприємств виступає важливим елементом внутрішнього управління та стратегічним ресурсом, що сприяє досягненню високої ефективності, інноваційності та конкурентоспроможності в умовах швидких змін. Вона визначає внутрішній клімат підприємства, стратегію управління людськими ресурсами та здатність підприємства адаптуватися до нових викликів і можливостей на ринку. Визначено специфічні чинники, що впливають на формування організаційної культури в агропромисловому комплексі України, зокрема історична спадщина колгоспної системи, високий рівень сезонності виробництва, домінування соціокультурного контексту сільських територій, кадрова залежність від кваліфікованої ручної праці та потреба в екологічній відповідальності. Визначено інструменти для розвитку організаційної культури агропромислових підприємств, зокрема кодекси етики, корпоративне навчання та менторинг, ініціативи корпоративної соціальної відповідальності, вимірювання рівня задоволеності персоналу та цифрові платформи. Інструменти сприяють створенню здорового робочого середовища, підвищенню кваліфікації співробітників, покращенню комунікацій та підвищенню ефективності бізнес-процесів. Впровадження цих інструментів дозволить не лише зміцнити внутрішню культуру підприємства, але й збільшити його конкурентоспроможність та здатність адаптуватися до змін у ринковому середовищі. Загалом, дослідження показало, що організаційна культура є важливим інструментом стратегічного управління персоналом, адаптації до змін ринку та впровадження принципів етики. The article is devoted to the study of theoretical aspects of organizational culture development, taking into account the sectoral orientation of enterprises. The purpose of research is to analyze, systematize, and generalize the existing theoretical and methodological foundations for the formation and development of organizational culture in agricultural enterprises. To achieve the goal, the research employed a set of methods that ensured a comprehensive, objective, and systematic analysis. The methodological basis included: system analysis for considering organizational culture as a complex socioeconomic phenomenon; content analysis for studying scientific approaches to the definition of the concept; comparative method for contrasting different models of organizational culture; generalization for forming the author’s vision of the problem; and graphical method for visualizing research results.The article examines the essence of organizational culture as a strategic resource of agricultural enterprises that ensures their effective functioning, adaptability to changes in the external environment, and achievement of high performance. The research analyzes approaches to the interpretation of organizational culture and highlights the contributions of leading foreign and domestic scholars to the formation of a theoretical foundation in the studied field. It is substantiated that organizational culture acts as an essential element of internal management and a strategic resource that contributes to high efficiency, innovativeness, and competitiveness in conditions of rapid change. It determines the internal climate of the enterprise, the strategy for human resource management, and the enterprise’s ability to adapt to new challenges and market opportunities. Specific factors influencing the formation of organizational culture in Ukraine’s agricultural sector are identified, including the historical legacy of the collective farm system, the high level of production seasonality, the dominance of the sociocultural context of rural areas, dependence on qualified manual labor, and the need for ecological responsibility. The article defines tools for developing organizational culture in agricultural enterprises, such as codes of ethics, corporate training and mentoring, corporate social responsibility initiatives, employee satisfaction measurement, and digital platforms. These tools contribute to creating a healthy working environment, improving employee qualifications, enhancing communication, and increasing the efficiency of business processes. The implementation of these tools will not only strengthen the internal culture of the enterprise but also increase its competitiveness and adaptability to changes in the market environment. Overall, the study demonstrated that organizational culture is an important tool of strategic personnel management, market adaptation, and the implementation of ethical principles.
Механізми соціальної відповідальності в умовах цифровізації корпоративного управління аграрного бізнесу
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Липовий, Валерійович Валерійович; Lypovyi, Valeriiovych
Актуальність формування сучасних механізмів соціальної відповідальності в корпоративному управлінні аграрного бізнесу зумовлена зростаючим значенням сталого розвитку, екологічної безпеки та соціальної підтримки регіонів, де функціонують агропідприємства. Метою статті є обґрунтування механізмів соціальної відповідальності в умовах цифровізації корпоративного управління аграрного бізнесу. Для досягнення поставленої мети в дослідженні використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечили системний підхід до аналізу проблематики, зокрема: методи аналізу та синтезу дозволили систематизувати теоретичні засади КСВ та визначити цифрові інструменти її впровадження; порівняльний аналіз сприяв виявленню відмінностей між традиційними та цифровими підходами, а також між вітчизняною та зарубіжною практикою; методи індукції та дедукції використані для формування узагальнень щодо впливу цифровізації на ефективність реалізації КСВ; системний підхід забезпечив інтеграцію економічних, соціальних і екологічних аспектів КСВ у корпоративне управління; контент-аналіз дозволив виокремити ключові тенденції та ризики цифровізації в контексті соціально відповідального управління. В дослідженні доведено, що цифровізація корпоративного управління агробізнесу здатна охопити не лише трансформації у процесах зовнішньої комунікації, а й процеси формування корпоративної політики, управління трудовими відносинами та адміністративною діяльністю з урахуванням соціальних наслідків діяльності. Тож цифровізація сприяє реалізації принципів КСВ, зокрема екологічної безпеки, прозорості, підтримки працівників і розвитку громад, що робить агропідприємство більш відповідальним і конкурентоспроможним. Досліджено особливості функціонування сучасних механізмів соціальної відповідальності в корпоративному управлінні аграрного бізнесу (точне землеробство, блокчейн для прозорості, системи моніторингу та звітування, мобільні додатки для працівників, онлайн-платформи для місцевих громад, автоматизація та роботизація виробничих процесів, аналітика великих даних (Big Data), цифрові канали комунікації зі стейкхолдерами). Обґрунтовано перелік принципів здійснення соціальної відповідальності на агропідприємствах. За результатами проведеного аналізу визначено основні напрями цифровізації корпоративного управління в контексті формування соціально відповідального агробізнесу. Окреслено сучасні способи поєднання цифровізації з соціальною відповідальністю в агросекторі. Також досліджено переваги і недоліки цих процесів в практичній площині, що в подальшому дозволить коригувати напрями розвитку та критерії успіху в реалізації обраної соціальноорієнтованої стратегії. The relevance of developing modern mechanisms of social responsibility in corporate governance of the agribusiness sector is driven by the growing importance of sustainable development, environmental safety, and social support in regions where agricultural enterprises operate. The aim of this article is to justify the mechanisms of social responsibility under the conditions of digitalization in the corporate governance of agribusiness. To achieve this aim, the research employs a set of general scientific and specialized methods that ensure a systematic approach to problem analysis. In particular, methods of analysis and synthesis allowed for the systematization of theoretical foundations of corporate social responsibility (CSR) and the identification of digital tools for its implementation. Comparative analysis enabled the identification of differences between traditional and digital approaches, as well as between domestic and foreign practices. Induction and deduction methods were used to generalize the impact of digitalization on the effectiveness of CSR implementation. The systems approach ensured the integration of economic, social, and environmental aspects of CSR into corporate governance. Content analysis helped to identify key trends and risks of digitalization in the context of socially responsible management. The study proves that digitalization of corporate governance in agribusiness covers not only the transformation of external communication processes but also the formulation of corporate policy, labor relations management, and administrative activities, considering the social consequences of business operations. Thus, digitalization contributes to the implementation of CSR principles, particularly environmental safety, transparency, employee support, and community development, making agricultural enterprises more responsible and competitive. The article explores the features of modern mechanisms of social responsibility in agribusiness corporate governance (e.g., precision agriculture, blockchain for transparency, monitoring and reporting systems, mobile applications for employees, online platforms for local communities, automation and robotization of production processes, big data analytics, digital communication channels with stakeholders). The study substantiates a list of principles for implementing social responsibility in agricultural enterprises. Based on the conducted analysis, the main directions of digitalization in corporate governance for shaping a socially responsible agribusiness are defined. The article outlines modern methods for integrating digitalization and social responsibility in the agricultural sector. It also examines the advantages and disadvantages of these processes in practice, which will enable further adjustment of development directions and success criteria for implementing a socially-oriented strategy.
Стратегія резильєнтності: підвищення конкурентноспроможності корпорацій України
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Ходзицька, Валентина Василівна; Khodzytska, Valentyna
Сучасний світ потерпає від соціального дисбалансу та фінансових криз, вплив яких на сьогодні стає більш суттєвим. Тому сталий розвиток і ESG-звітність уже стали невід’ємною частиною управління українськими корпораціями, а уряд України постійно оновлює вимоги до резильєнтної звітності. Підприємства України, якіне зрозуміють важливість стійкої звітності, можуть втратити конкурентні переваги, зіткнутись із санкціями або навіть мати фінансові та інвестиційні проблеми. Тому актуальними є впровадження політики сталого розвитку, яка дозволяє Україні забезпечити збереження природних ресурсів та біорізноманіття, забезпечуючи їхнє використання на майбутні покоління. Резильєнтний підхід до управління мінімізує викиди та забруднення, що сприяє збереженню екосистем та здоров’я української нації. Стійкий розвиток враховує потреби сучасного суспільства, забезпечуючи соціальну справедливість та рівність можливостей для всіх груп населення. Інвестування в сталий розвиток сприяють економічній стійкості, забезпечуючи розвиток нових технологій та підвищенню конкурентноспроможності українських суб’єктів господарювання. Корпорації найвідсутніше потребують резильєнтного управління. Стійкий облік залишається ключовим інструментом релевантного прийняття ефективних управлінських рішень, але потребує адаптації до нових викликів повоєнного відновлення України. Європейські стандарти ESRS вдосконалюють підходи до сталого звітування. Резильєнтний розвиток стає впливовою частиною корпоративного стійкого звітування. Відбувається стрімке вдосконалення регуляторних вимог щодо стійкої звітності задля збереження довкілля та стрімкого економічного відновлення України. У 2025 році відбулись суттєві зміни в нормативному сталому регулюванні. Європейський Союз на шляху постійного оновлення нефінансового звітування приймає Директиву CSRD, квінтесенцією якої є розкриття всеосяжної інформації про соціальні, екологічні та управлінські аспекти діяльності господарюючих суб’єктів. Підприємства, що взаємодіють з європейськими корпораціями чи готуються до міжнародного фінансування обов’язково використовують Європейські стандарти ESRS та глобальні IFRS S1 та S2, що суттєво впливають на підходи щодо сталого звітування. Стаття описує питання важливості резильєнтної політики та впливу стійкої стратегії на конкурентноспроможний розвиток корпорацій задля досягення цілей сталого розвитку, якісним маркером якої є впровадження європейського курсу. The modern world suffers from social imbalances and financial crises, the impact of which is becoming more significant today. Therefore, sustainable development and ESG reporting have already become an integral part of the management of Ukrainian corporations, and the Ukrainian government is constantly updating the requirements for resilient reporting. Ukrainian enterprises that do not understand the importance of sustainable reporting may lose competitive advantages, face sanctions, or even have financial and investment problems. Therefore, the implementation of a sustainable development policy is relevant, which allows Ukraine to ensure the preservation of natural resources and biodiversity, ensuring their use for future generations. A resilient approach to management minimizes emissions and pollution, which contributes to the preservation of ecosystems and the health of the Ukrainian nation. Sustainable development takes into account the needs of modern society, ensuring social justice and equal opportunities for all groups of the population. Investments in sustainable development contribute to economic sustainability, ensuring the development of new technologies and increasing the competitiveness of Ukrainian business entities. Corporations are in dire need of resilient management. Sustainable accounting remains a key tool for relevant and effective management decision-making, but it needs to be adapted to the new challenges of Ukraine’s post-war recovery. European ESRS standards are improving approaches to sustainable reporting. Resilient development is becoming an influential part of corporate sustainable reporting. Regulatory requirements for sustainable reporting are rapidly improving to preserve the environment and accelerate Ukraine’s economic recovery. In 2025, significant changes took place in regulatory sustainable regulation. The European Union, on the path of continuous updating of non-financial reporting, adopts the CSRD Directive, the quintessence of which is the disclosure of comprehensive information on the social, environmental and management aspects of the activities of business entities. Enterprises that interact with European corporations or prepare for international financing must use the European ESRS standards and global IFRS S1 and S2, which significantly affect approaches to sustainable reporting. The article describes the importance of resilient policies and the impact of a sustainable strategy on the competitive development of corporations in order to achieve sustainable development goals, a qualitative marker of which is the implementation of the European course.
Гуманітарна складова як фактор трансформації економічної освіти: виклики та перспективи
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Войнаровська, Людмила Іванівна; Voinarovska, Liudmyla; Козлов, Євген Васильович; Kozlov, Yevhen; Кругляк, Мирослава Іванівна; Kruhliak, Myroslava; Пітякова, Тетяна Степанівна; Pitiakova, Tetiana
В статті досліджується роль гуманітарної складової як чинника трансформації економічної освіти в умовах сучасних глобальних викликів. Зосереджено увагу на зміні парадигми: від традиційної моделі «Homo oeconomicus» – раціонального і егоїстичного суб’єкта економічної діяльності – до соціокультурного підходу, де людина постає багатовимірною особистістю, що включена в систему соціальних відносин та культурний контекст. Обґрунтовано необхідність переосмислення змісту економічної освіти на основі міждисциплінарного підходу, що передбачає глибоку інтеграцію гуманітарних знань як умову підвищення професійної підготовки майбутніх економістів. Аргументовано, що серед ключових результатів такої інтеграції є формування особистісної, соціальної та професійної ідентичності. Особливу увагу приділено діалогічному потенціалу гуманітарних дисциплін – філософії, логіці та етиці – як засобам для осмислення складних моральних ситуацій і прийняття соціально відповідальних рішень. Підкреслено, що в умовах активного впровадження штучного інтелекту в освітній процес, вміння мислити критично, морально рефлексувати та діяти на основі ціннісних орієнтирів набуває особливої значущості. У статті також представлено результати емпіричного дослідження (анкетування студентів КНЕУ імені Вадима Гетьмана), що ілюструють вплив гуманітарної складової на формування життєвих орієнтацій і професійного самовизначення молоді. Проаналізовано особистісні якості, які виявляються через вибір концепцій сенсу життя, а також обґрунтовано їх зв’язок із професійною ідентичністю та здатністю до креативного мислення. Окреслено основні виклики інтеграції гуманітарного знання у структуру економічної освіти та запропоновано шляхи посилення гуманітарної компоненти в освітніх програмах економічних університетів. The article examines the role of the humanitarian component as a factor in the transformation of economic education in the context of modern global challenges. The attention is focused on the paradigm shift: from the traditional model of "Homo oeconomicus" – a rational and selfish subject of economic activity – to the socio-cultural approach, where a person appears as a multidimensional personality included in the system of social relations and cultural context. The necessity of rethinking the content of economic education on the basis of an interdisciplinary approach, which involves the integration of humanitarian knowledge as a condition for improving the professional training of future economists, is substantiated. It is argued that one of the key results of such integration is the formation of personal, social and professional identity. Particular attention is paid to the dialogical potential of the humanities, in particular, philosophy, logic and ethics, as a means of understanding complex moral situations and making socially responsible decisions. It is emphasised that in the context of the active introduction of artificial intelligence into the educational process, the ability to think critically, reflect morally and act on the basis of spiritual values is of particular importance.The article also presents the results of an empirical study (questionnaire survey of students of the Vadym Hetman Kyiv National Economic University), which illustrate the influence of the humanitarian component on the formation of life orientations and professional selfdetermination of young people. The personal qualities that are manifested through the choice of concepts of the meaning of life are analysed, and their connection with professional identity and the ability to think creatively is substantiated. The main challenges of integrating humanitarian knowledge into the structure of economic education are outlined and ways to strengthen the humanitarian component in the educational programmes of higher economic education institutions are proposed.
Глобальні тренди та виклики цифрової трансформації фінансової екосистеми
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Лавренюк, Владислав Володимирович; Lavreniuk, Vladyslav; Стрільчук, Юлія Ігорівна; Strilchuk, Yuliia
У статті здійснено комплексне дослідження трансформації глобальної фінансової екосистеми під впливом розвитку цифрових інновацій, зокрема FinTech. Мета роботи полягає у виявленні трендів трансформації фінансових екосистем та систематизації ключових драйверів їхнього розвитку, що визначають зміну бізнес-моделей банків та структуру світових інвестицій в умовах цифровізації. Методологічну базу становлять контент-аналіз наукових джерел і деск-аналіз офіційної статистики за 2018–2024 рр. У роботі проаналізовано тенденції розвитку FinTech-стартапів та глобальних інвестиції у фінтех. Результати дослідження показують, що кількість FinTech-стартапів зросла з 12 131 у 2018 р. до 29 955 у 2024 р., причому на США стабільно припадає 41–47 % світового портфеля. Інвестиції досягли піку 239 млрд дол. США у 2021 р., а надалі знизилися до 95,6 млрд дол. США у 2024 р., що свідчить про циклічність капіталопотоку. Визначено, що в умовах стрімкого розвитку FinTech зазнають змін бізнес-моделі учасників фінансової екосистеми, зокрема, FinTech глибоко проникає у банківську сферу, технологічні інновації стають основним активом у фінансовому ландшафті, де FinTech займає центральну роль, пропонуючи банкам інноваційні технологічні рішення для підвищення ефективності фінансових послуг. На основі порівняльного аналізу ринків США, ЄС та України окреслено п’ять ключових драйверів FinTech-експансії: масштабована мобільна платіжна інфраструктура, швидке зростання необанків (у Бразилії та Індії частка клієнтів перевищує 25 %), клієнтоцентричні бізнес-моделі, регуляторний імпульс (RegTech) і поступова інтеграція ESG-метрик у цифрові сервіси. Визначено, що довгострокова конкурентоспроможність банків визначатиметься здатністю інтегрувати FinTech-рішення у власні бізнеспроцеси, переосмислити роль даних і сформувати проактивну культуру інновацій. Отримані результати поглиблюють теоретичне розуміння цифрової еволюції фінансової екосистеми, зокрема банків як провідних її учасників, та формують прикладні рекомендації для фінансових установ щодо підвищення конкурентоспроможності та стійкості в умовах діджиталізації. The article conducts a comprehensive study of the transformation of the global financial ecosystem under the influence of the development of digital innovations, in particular FinTech. The purpose of the work is to identify trends in the transformation of financial ecosystems and systematize the key drivers of their development, which determine the change in bank business models and the structure of global investments in the context of digitalization. The methodological basis is a bibliometric review of scientific sources and desk analysis of official statistics for 2018–2024. The paper analyzes the development trends of FinTech startups and global investments in FinTech. The results of the study show that the number of FinTech startups increased from 12,131 in 2018 to 29,955 in 2024, with the United States steadily accounting for 41–47% of the global portfolio. Investments reached a peak of $239 billion. USA in 2021, and then decreased to 95.6 billion USD in 2024, which indicates the cyclical nature of capital flows. It was determined that in the conditions of rapid development of FinTech, the business models of participants in the financial ecosystem are undergoing changes, in particular, FinTech deeply penetrates the banking sector, technological innovations are becoming the mainasset in the financial landscape, where FinTech plays a central role, offering banks innovative technological solutions to improve the efficiency of financial services. Based on a comparative analysis of the US, EU and Ukrainian markets, five key drivers of FinTech expansion are outlined: scalable mobile payment infrastructure, rapid growth of neobanks (in Brazil and India the share of clients exceeds 25%), customer-centric business models, RegTech and gradual integration of ESG metrics into digital services. It is determined that the long-term competitiveness of banks will be determined by the ability to integrate FinTech solutions into their own business processes, rethink the role of data and form a proactive culture of innovation. The results obtained deepen the theoretical understanding of the digital evolution of the financial ecosystem, in particular banks as its leading participants, and form practical recommendations for financial institutions to increase competitiveness and resilience in the context of digitalization.
Науково-методичне підґрунтя щодо оцінки інтелектуально-стратегічного управління інноваційністю суб’єктів підприємницької діяльності
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Чобіток, Вікторія Іванівна; Chobitok, Viktoriia; Веркуш, Дмитро Михайлович; Verkush, Dmytro
Авторами статті запропоновано основні етапи генерування та впровадження інновацій, які включають: ініціювання інновації, планування впровадження інновації, техніко-економічне обґрунтування інновації, розробка концепції інновації, організація впровадження інновації, реалізація інновації, моніторинг і контроль впровадження інновації, оцінка ефективності впровадження інновації. В дослідженні проаналізовано методи, визначено їх характеристики, а також переваги і недоліки при їх практичному застосуванні. У статті запропоновано комплексне науково-методичне підґрунтя для оцінки інтелектуально-стратегічного управління інноваційністю суб’єктів підприємницької діяльності в умовах цифрової трансформації та високої динаміки зміни ринкового середовища. Дослідження ґрунтується на системному аналізі сучасних фреймворків управління (Hoshin Kanri, McKinsey 7S, Balanced Scorecard 2.0, TOGAF, Lean Startup, OKR, BI-системи, VRIO, Design Thinking тощо), адаптованих до етапів генерування та впровадження інновацій: від ініціювання дооцінки ефективності їх впровадження. Окрему увагу приділено проблемі узгодження стратегічного бачення з операційною реалізацією інновацій через використання KPI, систем візуалізації даних (BI), моделей оцінки інтелектуального потенціалу, а також інструментів стратегічної адаптації в нестабільному середовищі. Результати дослідження можуть бути використані для побудови ефективних систем управління інноваціями, які інтегрують інтелектуальний потенціал в стратегію розвитку з урахуванням вимог цифрові трансформацій та орієнтовані на формування довготривалих конкурентних переваг суб’єктів підприємницької діяльності на ринку від впровадження інновації. Перспективи подальших досліджень полягають у поглибленій розробці адаптивних моделей управління інноваційністю суб’єктів підприємницької діяльності з використанням штучного інтелекту, Big Data-аналітики та автоматизованих систем підтримки прийняття рішень (це речення взяв з висновку). The authors of the article have proposed the main stages of innovation generation and implementation, which include: initiation of innovation, planning of innovation implementation, technical and economic justification of innovation, development of the innovation concept, organization of innovation implementation, innovation realization, monitoring and control of implementation, and evaluation of innovation effectiveness. The study analyzes the methods, identifies their characteristics, as well as the advantages and disadvantages of their practical application. The article proposes a comprehensive scientific and methodological framework for assessing intellectual and strategic management of innovativeness in entrepreneurial entities under conditions of digital transformation and a highly dynamic market environment. The research is based on a systematic analysis of modern management frameworks (Hoshin Kanri, McKinsey 7S, Balanced Scorecard 2.0, TOGAF, Lean Startup, OKR, BI systems, VRIO, Design Thinking, etc.) adapted to the stages of innovation generation and implementation — from initiation to effectiveness evaluation. Particular attention is paid to the problem of aligning strategic vision with operational implementation of innovation through the use of KPIs, data visualization systems (BI), intellectual potential assessment models, and strategic adaptation tools in an unstable environment. The results of the study can be applied to the development of effective innovation management systems that integrate intellectual potential into development strategies, taking into account the demands of digital transformation. and aimed at shaping long-term competitive advantages of business entities in the market as a result of innovation implementation. Prospects for further research lie in the in-depth development of adaptive models for managing the innovativeness of business entities using artificial intelligence, Big Data analytics, and automated decision support systems.
Ентропійні виклики та перспективи впровадження циркулярного підприємництва на ринку паперової та крафт-упаковки
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Теплюк, Марія Анатоліївна; Tepliuk, Mariia; Приваренко, Дар’я Андріївна; Pryvarenko, Daria
У статті досліджено ентропійні виклики та передумови використання циркулярного підприємництва на ринку паперової та крафт упаковки в контексті впливу на екологію, а також глобальні тенденції ринку упаковки. З’ясовано, що популярність паперової упаковки обумовлена можливістю її повторного використання та простотою утилізації, а ефективність замкненого циклу матеріалів залежить від якості повторно використаних і перероблених ресурсів, їх здатності до відновлення, переробки та подальшого використання, збереження функціональних властивостей та відповідності вимогам кінцевого застосування. Виявлено, що ключовими драйверами інноваційного розвитку у сфері пакувальних матеріалів є досягнення у сфері матеріалознавства та виробничих технологій. Зокрема, зростає застосування «розумної упаковки», яка передбачає інтеграцію цифрових рішень, таких як QR-коди, технології NFC та RFID-мітки. Проаналізовано сучасний стан ринку паперової і крафтової упаковки в Україні. Розглянуто досвід впровадження принципів циркулярного підприємництва в діяльності провідних гравців ринку паперової упаковки України (ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» та інших). Виявлено, що ключові гравці ринку в певній мірі використовують засади сталого розвитку при виробництві своєї продукції, однак, більшість з них має проблеми при використанні циркулярного підприємництва, зокрема, виявлено, що основними проблемами циркулярного підприємництва в Україні є технічна зношеність виробничого обладнання, нестабільність і низька якість постачання вторинної сировини, а також високі витрати на інтеграцію енергоефективних технологій, недостатньо розвинена інфраструктура збору та переробки відходів, а також складності переробки упаковки зі змішаних матеріалів. Окреслено перспективи розвитку ринку та роль держави в контексті важливості нормативно-правового регулювання галузі, так як Розвиток пакувального ринку в контексті сталого розвитку є можливим лише за умови інтеграції регуляторних, технологічних та економічних інструментів. The article examines the entropy dimension of business relocation in the context of antifragility, digital transformation, and sustainable development. The authors analyze relocation not only as a forced response to external challenges but also as a strategic mechanism for enhancing business resilience. It is noted that relocation processes are accompanied by an increase in entropy, which requires adap tive strategies, including the use of digital technologies, optimization of business models, and integration of sustainability principles. Methodological approaches to assessing relocation are considered, including systems and synergetic analysis, as well as economic-mathematical modeling of risks and benefits. Particular attention is paid to international relocation experiences, which demonstrate effective adaptation models. The study concludes that relocation can become a driver of business development if accompanied by digitalization and strategic risk management. The importance of government support in creating a favorable environment for business adaptation is emphasized. The findings of this study may be useful for researchers, entrepreneurs, and policymakers in developing effective business relocation strategies in conditions of global instability. The article also analyzes the impact of relocation on the long-term competitiveness of enterprises. In particular, it examines how strategic relocation planning enables companies to minimize operational risks, reduce costs, and efficiently adapt to new market conditions. Special attention is given to the role of innovative technologies in ensuring business continuity and improving management efficiency during relocation. Furthermore, the socioeconomic aspects of relocation are highlighted, including its impact on employment, human capital development, and the integration of businesses into new regional ecosystems. Possible risks associated with personnel adaptation and the transformation of organizational culture in a new environment are outlined.
Еволюція державних механізмів управління регіонами в умовах цифрової трансформації
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Корнага, Олександр Ігорович; Kornaha, Oleksandr
У статті здійснено комплексне дослідження еволюції державних механізмів управління регіональним розвитком в умовах цифрової трансформації. Наголошується, що цифровізація не є лише технологічною модернізацією окремих елементів державного управління, а виступає багатовимірним процесом, який суттєво змінює логіку функціонування владних інституцій, процедури прийняття рішень і характер взаємодії між державою та громадянами на регіональному рівні. У фокусі аналізу — перехід від традиційних ієрархічних моделей до децентралізованих, гнучких, прозорих систем управління, заснованих на принципах нової публічної служби, відкритості та участі. У статті систематизовано етапи цифрової трансформації в Україні — від інформатизації до електронного врядування й сучасних практик управління на основі даних. Розглянуто стратегічні документи, які визначають рамки цифрової трансформації регіонів, зокрема Стратегію цифрової трансформації України та Державну стратегію регіонального розвитку на 2021–2027 роки. Акцент зроблено на практичних кейсах цифрових ініціатив у громадах: цифрових панелях моніторингу (Smart Lviv Dashboard), реєстраційних платформах (Вінниця), ГІС-системах (Харків) та електронних кабінетах мешканця (Хмельницький). Водночас автором виявлено бар’єри, що стримують цифрову трансформацію на регіональному рівні: інституційна фрагментація, цифрова нерівність, недостатня ІТ-інфраструктура, низький рівень цифрових навичок, ризики кібербезпеки, обмежені фінансові ресурси, особливо в умовах воєнного стану. У підсумку обґрунтовано потребу у формуванні адаптивних моделей цифрового управління, що враховують асиметрію розвитку регіонів, необхідність інклюзивності та стійкості в умовах кризи. This article explores the evolution of state mechanisms for regional governance in Ukraine under the influence of digital transformation. It is argued that digitalization should not be interpreted merely as a technical upgrade of public services but as a complex and multidimensional process that reshapes institutional structures, decision-making mechanisms, and the overall philosophy of interaction between the state and citizens at © Корнага О., 2025 227 the regional level. The research focuses on the transition from traditional hierarchical models of governance to flexible, decentralized, and citizen-oriented models based on the principles of the new public service and smart governance. The study systematizes the main stages of digital transformation in Ukraine’s public sector, from early informatization and the development of e-government to the current stage of integrated digital governance based on big data, open data platforms, GIS technologies, and citizen engagement tools. It emphasizes the growing role of regional and local authorities in shaping and implementing digital policies tailored to local development needs. Strategic documents such as the Digital Transformation Strategy of Ukraine and the State Strategy for Regional Development 2021–2027 are analyzed in terms of their regional implementation and institutional coherence. In addition to reviewing successful cases of digitalization in Ukrainian regions—such as smart dashboards in Lviv, registration systems in Vinnytsia, and GIS-based platforms in Kharkiv—the article also identifies critical barriers to regional digital transformation. These include institutional fragmentation, insufficient digital skills, unequal access to ICT infrastructure, cybersecurity vulnerabilities, and the challenges of sustaining innovation in wartime conditions. The author concludes that building adaptive and inclusive models of digital regional governance requires a systemic approach, strong leadership, and intersectoral cooperation. The findings of the study can be used to inform both academic discourse and the development of evidence-based public policy in Ukraine.
Впровадження квантового партнерства у сфері охорони здоров’я України
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Шапран, Олександр Андрійович; Shapran, Oleksandr
Доведено, що реформування системи охорони здоров’я України супроводжується загостренням низки управлінських та фінансових викликів, що актуалізує необхідність пошуку ефективних стратегічних рішень у цій сфері. Особливу увагу привернено ролі партнерської взаємодії між комунальними некомерційними підприємствами (КНП) та приватними медичними закладами, як дієвого механізму підвищення конкурентоспроможності та якості надання медичних послуг. Автором запропоновано інструмент “QUANTUM”, завдяки якому здійснено графоаналітичну оцінку партнерської привабливості трьох приватних клінік («Добробут», «Медіком», «Оксфорд Медікал») на основі макро-, мезо- та мікрорівневих оцінок, що дозволило визначити стратегії подальшого партнерства. Квантове партнерство надало відповідь на три ключові питання: 1) визначення вузьких місць у ключового гравця та партнерів для формування проблемного кола та шляхів його вирішення; 2) визначення кола респондентів (партнерів), які найбільше відповідають цілям дослідження; 3) вибір оптимальної стратегії для подальшої співпраці з визначеними партнерами. Як результат використання графоаналітичної моделі квантового партнерства встановлено, що потенційні партнери перебувають у помірному ринковому середовищі із близькими стратегічними позиціями, що обумовлює необхідність впровадження стратегії вибіркового зростання і концентрації ресурсів. Найбільший потенціал синергії виявлено у партнерстві з «Добробутом» через високий рівень ресурсного забезпечення та лідерські позиції на ринку. Запропонований патерн квантового партнерства здатний підвищити якість медичних послуг, оптимізувати використання ресурсів та ефективно реагувати на зовнішні виклики, особливо в умовах нестабільності, пов’язаної з кризовими явищаThe reform of the Ukrainian healthcare system is accompanied by the exacerbation of a number of managerial and financial challenges, which actualizes the need to find effective strategic solutions in this area. Particular attention is drawn to the role of partnership interaction between municipal non-profit enterprises (NPEs) and private medical institutions as an effective mechanism for increasing the competitiveness and quality of medical services. The author proposed the “QUANTUM” tool, thanks to which a graphical analytical assessment of the partnership attractiveness of three private clinics (“Dobrobut”, “Medicom”, “Oxford Medical”) was carried out based on macro-, meso- and micro-level indicators, which allowed determining strategies for further partnership. Quantum partnership provided answers to three key questions: 1) identification of bottlenecks in the key player and partners for the formation of a problem circle and ways to solve it; 2) identification of the circle of respondents (partners) that most closely meet the objectives of the study; 3) selection of the optimal strategy for further cooperation with the identified partners. As a result of using the graph-analytical model of quantum partnership, it was established that potential partners are in a moderate market environment with close strategic positions, which necessitates the implementation of a strategy of selective growth and concentration of resources. The greatest potential for synergy was identified in the partnership with "Dobrobut" due to the high level of resource provision and leading positions in the market. The proposed pattern of quantum partnership is able to improve the quality of medical services, optimize the use of resources and effectively respond to external challenges, especially in conditions of instability associated with crisis phenomena in Ukraine.
Ознаки екосистемності розвитку будівельного комплексу України
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Омельчук, Дмитро Сергійович; Omelchuk, Dmytro
Стаття присвячена емпіричному оцінюванню можливості імплементації екосистемного підходу як основи наукового забезпечення політики розвитку будівельної галузі України. В статті використано методи аналітичного групування та формального оцінювання пропорцій розподілу за допомогою показників ентропії. Це дозволило уточнити бачення галузевої структури екосистеми бізнесу, що формується навколо будівельної галузі України й у якій функції «архітектора екосистеми» виконують підприємства ВЕД 41.10 «Організація будівництва будівель». Крім того, виявлено, що характеристики розподілу витрат і вигід, породжуваних становленням екосистеми будівельного бізнесу в Україні суттєво відрізняються від сформульованих західними науковцями теоретичних уявлень про закономірності імплементації екосистемного підходу до стратегічного управління розвитком будівельного бізнесу. Зокрема, зміни, що спостерігались в пропорціях розподілу генерованої в екосистемі доданої вартості між видами економічної діяльності, переважно негативна її динаміка по усіх (крім власне ядра екосистеми бізнесу – будівництва) видах економічної діяльності, пов’язаних з розширенням виробничого потенціалу національної економіки, свідчать, що технологічні інновації, розширене відтворення виробничого потенціалу, зростання локалізації продукту екосистеми в національній економці не є органічними для досліджуваної екосистеми, не вбудовані в механізми розподілу вигід і витрат між її учасниками. Відповідно, теоретично обумовлені сподівання на стихійне перетворення екосистемних тенденцій на чинник наближення залучених до екосистеми галузей до траєкторії сталого розвитку та гармонізації відносин між бізнес моделями і завданнями державної політики не отримують емпіричного підтвердження. The article is devoted to the empirical assessment of the possibility of implementing an ecosystem approach as the basis for scientific support for the development policy of the construction industry of Ukraine. The article uses methods of analytical grouping and formal assessment of distribution proportions using entropy indicators. This allowed us to clarify the vision of the industry structure of the business ecosystem that is formed around the construction industry of Ukraine and in which the functions of the “ecosystem architect” are performed by enterprises of VED 41.10 “Organization of building construction”. In addition, it was found that the characteristics of the distribution of costs and benefits generated by the formation of the construction business ecosystem in Ukraine differ significantly from the theoretical ideas formulated by Western scientists about the regularities of implementing an ecosystem approach to strategic management of construction business development. In particular, the changes observed in the proportions of the distribution of added value generated in the ecosystem between types of economic activity, its predominantly negative dynamics across all (except for the core of the business ecosystem itself - construction) types of economic activity related to the expansion of the production potential of the national economy, indicate that technological innovations, expanded reproduction of production potential, and increased localization of the ecosystem product in the national economy are not organic for the ecosystem under study and are not built into the mechanisms for distributing benefits and costs between its participants. Accordingly, theoretically conditioned expectations for the spontaneous transformation of ecosystem trends into a factor in bringing the industries involved in the ecosystem closer to the trajectory of sustainable development and harmonizing relations between business models and state policy objectives do not receive empirical confirmation.
Стратегічні вектори розвитку аграрних підприємств України
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Козловський, Дмитро Олександрович; Kozlovskyi, Dmytro; Гарафонова, Ольга Іванівна; Harafonova, Olha
У статті здійснено комплексне дослідження стратегічних векторів розвитку аграрних підприємств України в умовах економічної турбулентності, спричиненої широкомасштабними військовими діями, порушенням логістичних зв’язків, високим рівнем невизначеності та загрозами для фінансової стійкості підприємств. Обґрунтовано необхідність формування адаптивної моделі стратегічного управління, яка передбачає використання цифрових технологій, диверсифікацію виробничої діяльності, зміцнення логістичної та експортної інфраструктури, підвищення ефективності управлінських рішень і посилення кадрового потенціалу. У статті визначено ключові проблеми, що стримують розвиток аграрного сектору: фінансові обмеження, структурна нерівномірність, технологічне відставання, недостатня інноваційна активність та втрата доступу до традиційних ринків збуту. Узагальнено сучасні тенденції та перспективи розвитку аграрних підприємств, зокрема в умовах цифрової трансформації та інтеграції до європейського економічного простору. Запропоновано системний підхід до стратегічного планування, що поєднує аналіз ризиків, адаптацію до зовнішніх викликів і впровадження інструментів проактивного управління. Автором акцентовано увагу на потребі у державній підтримці, розвитку партнерських моделей, диференціації стратегій з урахуванням регіональної специфіки та створенні сприятливого середовища для інновацій у сільському господарстві. Результати дослідження можуть бути використані для формування політики сталого розвитку аграрної галузі, а також при розробці практичних стратегій функціонування аграрних підприємств в умовах нестабільності. The article presents a comprehensive study of the strategic vectors for the development of agricultural enterprises in Ukraine under conditions of economic turbulence caused by large-scale military actions, disrupted logistics, high uncertainty, and threats to the financial stability of the sector. The research substantiates the need to form an adaptive model of strategic management that incorporates digital technologies, diversification of production activities, strengthening of logistics and export infrastructure, improved managerial decision-making, and the enhancement of human capital. The study identifies the main challenges hindering the development of the agricultural sector: financial constraints, structural imbalances, technological backwardness, limited innovation activity, and loss of access to traditional sales markets. Current trends and development prospects of agricultural enterprises are summarized, particularly in the context of digital transformation and integration into the European economic space. A systematic approach to strategic planning is proposed, combining risk analysis, adaptation to external threats, and the implementation of proactive management tools. Special attention is paid to the importance of public policy support, the development of partnership models, regional differentiation of strategies, and the creation of a favorable environment for innovation in agriculture. Additionally, the study emphasizes the significance of increasing the digital maturity of agricultural enterprises, which is a key factor in strengthening their resilience and competitiveness. The implementation of artificial intelligence, big data analytics, and precision farming technologies is considered as a promising direction for enhancing the effectiveness and sustainability of agribusiness operations. The results of the study can serve as a foundation for shaping national strategies of agricultural development and for practical applications in strategic enterprise management under crisis conditions.
Інтеграція сталого розвитку в операційну діяльність підприємств як стратегія мінімізації ризиків
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Кopeнюк, Петро Iванович; Kopeniuk, Petro; Роздобудько, Елла Вікторівна; Rozdobudko, Ella
У статті розглядається концепція сталого розвитку та її впровадження в українських підприємствах. Сталий розвиток визначається як підхід, що забезпечує задоволення потреб сьогодення без шкоди для майбутніх поколінь, збалансовуючи економічні, екологічні та соціальні аспекти. Для українського бізнесу реалізація принципів сталого розвитку є стратегічно важливою, оскільки це сприяє інноваційному розвитку, зміцненню економічних ресурсів, підвищенню стійкості до зовнішніх викликів та покращенню корпоративного іміджу. У статті представлено аналіз поточного стану впровадження практик сталого розвитку в українських компаніях. Зокрема, розглянуто такі ключові аспекти, як Цілі сталого розвитку (ЦСР), екологічні, соціальні та управлінські критерії (ESG), а також звітність у сфері сталого розвитку. Проаналізовано виклики, з якими стикаються українські підприємства, зокрема фінансові, соціально-політичні та регуляторні. Фінансові труднощі, такі як нестача інвестицій та економічна нестабільність, є одними з головних перешкод для впровадження сталого розвитку. Регуляторні виклики включають відсутність чітких стандартів та недостатню підготовку для їх дотримання. Соціально-політичні виклики пов’язані з недостатньою обізнаністю та опором змінам серед бізнес-лідерів і співробітників. Розглянуто стратегії, які допомагають компаніям узгоджувати свою діяльність з міжнародними стандартами, такими як Національний план з енергетики та клімату (НПЕК). У статті наголошено на необхідності інтеграції принципів ESG у бізнес-стратегії, що дозволяє підвищити прозорість, підзвітність та ефективність управління. Також обговорюються переваги сталого розвитку, такі як зниження витрат, підвищення конкурентоспроможності, покращення репутації та залучення екологічно свідомих клієнтів і інвесторів. Успішне впровадження сталого розвитку в українських компаніях може бути досягнуто завдяки розробці політики сталого розвитку, навчання співробітників, партнерства з постачальниками, які поділяють цінності сталого розвитку, та моніторингу показників сталого розвитку. Це дозволить не лише зменшити операційні витрати та підвищити прибутковість, але й привабити клієнтів та інвесторів, для яких соціальна відповідальність є пріоритетом. The article examines the concept of sustainable development and its implementation in Ukrainian enterprises. Sustainable development is defined as an approach that ensures the satisfaction of the needs of the present without harming future generations, balancing economic, environmental and social aspects. For Ukrainian business, the implementation of sustainable development principles is strategically important, as it contributes to innovative development, strengthening economic resources, increasing resilience to external challenges and improving the corporate image. The article presents an analysis of the current state of implementation of sustainable development practices in Ukrainian companies. In particular, such key aspects as the Sustainable Development Goals (SDGs), environmental, social and governance criteria (ESG), as well as reporting in the field of sustainable development are considered. The challenges faced by Ukrainian enterprises are analyzed, including financial, socio-political and regulatory. Financial difficulties, such as lack of investment and economic instability, are among the main obstacles to the implementation of sustainable development. Regulatory challenges include the lack of clear standards and insufficient training to comply with them. Sociopolitical challenges are associated with insufficient awareness and resistance to change among business leaders and employees. Strategies are considered that help companies align their activities with international standards, such as the National Energy and Climate Plan (NECP). The article emphasizes the need to integrate ESG principles into business strategy, which allows for increased transparency, accountability, and management efficiency. It also discusses the benefits of sustainable development, such as reducing costs, increasing competitiveness, improving reputation, and attracting environmentally conscious customers and investors. Successful implementation of sustainable development in Ukrainian companies can be achieved through the development of a sustainable development policy, training employees, partnerships with suppliers who share sustainable development values, and monitoring sustainability indicators. This will not only reduce operating costs and increase profitability, but also attract customers and investors for whom social responsibility is a priority.
Розробка маркетингової стратегії підприємства в умовах цифрової трансформації
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Чебакова, Тетяна Олександрівна; Chebakova, Tetiana
У статті досліджено особливості розробки маркетингової стратегії підприємства в умовах цифрової трансформації, яка суттєво змінює традиційні підходи до ведення бізнесу, комунікації зі споживачами та управління брендом. Розглянуто сучасні виклики, з якими стикаються підприємства в умовах цифрової економіки, зокрема необхідність адаптації до змін у поведінці споживачів, що зумовлені активним використанням цифрових технологій та онлайн-сервісів. Визначено роль цифрових технологій у формуванні маркетингової стратегії, включаючи такі аспекти, як використання штучного інтелекту, великих даних, аналітики споживчої поведінки, автоматизації маркетингових процесів та багатоканальної взаємодії з клієнтами. Досліджено питання персоналізації маркетингових комунікацій у контексті підвищення ефективності реклами, залучення клієнтів та покращення користувацького досвіду через інтеграцію CRM-систем, чат-ботів та алгоритмів рекомендацій. Проаналізовано проблематику кібербезпеки та захисту персональних даних у процесі реалізації цифрових маркетингових стратегій, зокрема відповідність до міжнародних стандартів, таких як GDPR. Окреслено ключові елементи успішної маркетингової стратегії в умовах цифрової трансформації, що включають омніканальність, інтеграцію цифрових платформ, гнучкість у прийнятті управлінських рішень та адаптацію до змін ринкового середовища. Розглянуто методи оцінки ефективності маркетингової стратегії, включаючи застосування ключових показників ефективності (KPI), аналітичних інструментів Google Analytics, соціальних медіа та маркетингових панелей даних. Досліджено особливості впровадження інноваційних маркетингових стратегій у малих та середніх підприємствах (МСП) з урахуванням їхніх обмежених ресурсів та можливостей масштабування цифрових рішень. Запропоновано рекомендації щодо формування стратегії цифрового маркетингу, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність підприємств, оптимізувати маркетингові витрати та створювати стійкі довгострокові відносини зі споживачами. У підсумку підкреслено значення інтеграції цифрових технологій у маркетингову діяльність підприємств як необхідну умову для їхнього сталого розвитку, адаптації до змін ринку та успішної конкуренції у цифровій економіці. The article examines the features of developing an enterpriseʼs marketing strategy in the context of digital transformation, which significantly changes traditional approaches to doing business, communicating with consumers, and managing a brand. It examines the modern challenges that enterprises face in the digital economy, in particular, the need to adapt to changes in consumer behavior caused by the active use of digital technologies and online services. It identifies the role of digital technologies in shaping a marketing strategy, including aspects such as the use of artificial intelligence, big data, consumer behavior analytics, automation of marketing processes, and multichannel interaction with customers. It examines the issue of personalizing marketing communications in the context of increasing advertising effectiveness, attracting customers, and improving user experience through the integration of CRM systems, chatbots, and recommendation algorithms. It analyzes the issues of cybersecurity and personal data protection in the process of implementing digital marketing strategies, including compliance with international standards such as GDPR. The key elements of a successful marketing strategy in the context of digital transformation are outlined, including omnichannel, integration of digital platforms, flexibility in making management decisions, and adaptation to changes in the market environment. Methods for assessing the effectiveness of a marketing strategy are considered, including the use of key performance indicators (KPIs), Google Analytics analytical tools, social media, and marketing data panels. The features of implementing innovative marketing strategies in small and medium-sized enterprises (SMEs) are studied, taking into account their limited resources and the ability to scale digital solutions. Recommendations are offered for forming a digital marketing strategy that allows increasing the competitiveness of enterprises, optimizing marketing costs, and creating sustainable long-term relationships with consumers. As a result, the importance of integrating digital technologies into the marketing activities of enterprises as a necessary condition for their sustainable development, adaptation to market changes, and successful competition in the digital economy is emphasized.
Адаптивність підприємств як основа їх економічної стійкості
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Смородько, Павло Володимирович; Smorodko, Pavlo
У статті досліджується адаптивність як ключовий фактор забезпечення економічної стійкості підприємств в умовах динамічного та нестабільного зовнішнього середовища. Обґрунтовано, що в умовах сучасних глобальних викликів — зокрема, воєнних дій, економічної турбулентності, порушення логістичних ланцюгів, зміни споживчих уподобань та трансформації ринкових структур — підприємства мають не лише забезпечувати стабільність функціонування, але й формувати здатність до швидкого реагування, трансформації й стратегічної перебудови. Це вимагає розвитку внутрішнього потенціалу адаптивності, який включає гнучкість управлінських рішень, організаційну мобільність, інноваційну активність, а також наявність антикризових механізмів реагування. У роботі систематизовано наукові підходи до визначення поняття «адаптивність підприємства» як його здатності змінюватися відповідно до змін у середовищі функціонування без втрати системної цілісності, конкурентоспроможності та фінансової стабільності. Узагальнено, що адаптивність проявляється на рівні стратегії, операційної діяльності, організаційної структури, персоналу, технологій і системи корпоративного управління. Розглянуто звʼязок адаптивності з категоріями економічної стійкості, резильєнсності, стресостійкості та антикрихкості. У межах дослідження проаналізовано ключові чинники, що впливають на рівень адаптивності підприємства: організаційна культура, інституціональне середовище, цифрова трансформація, стратегічне управління змінами, залучення персоналу до процесів розвитку. Виокремлено внутрішні та зовнішні механізми забезпечення адаптації: гнучкі моделі управління, системи ризик-менеджменту, стратегічне партнерство, впровадження інновацій, диверсифікація діяльності та динамічне управління знаннями. У статті розглянуто типову модель адаптивного підприємства, яка ґрунтується на принципах відкритості до змін, постійного навчання, самоорганізації та багаторівневого планування. Запропоновано концептуальну рамку впровадження адаптивного управління, що дозволяє підвищити гнучкість управлінських рішень, зменшити ризики втрати ринкових позицій і забезпечити економічну стійкість у коротко- та довгостроковій перспективі. Особлива увага приділяється практичним інструментам реалізації адаптивності в умовах української економіки, що знаходиться під впливом війни та глобальних криз. Визначено, що вітчизняні підприємства потребують адаптації своїх бізнес-моделей до нових економічних реалій з урахуванням високого рівня непередбачуваності середовища. У такому контексті адаптивність розглядається як одна з базових компетенцій підприємства, що має інтегруватися у всі рівні управлінської системи. Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегій розвитку підприємств, побудови системи моніторингу адаптивності, впровадження механізмів оперативного реагування на зміни та розробки індикаторів оцінювання економічної стійкості з урахуванням адаптивного потенціалу. The article examines adaptability as a key factor in ensuring the economic stability of enterprises in a dynamic and unstable external environment. It is substantiated that in the conditions of modern global challenges — in particular, military operations, economic turbulence, disruption of logistics chains, changes in consumer preferences and transformation of market structures — enterprises must not only ensure stable functioning, but also form the ability to quickly respond, transform and strategic restructuring. This requires the development of internal adaptability potential, which includes flexibility of management decisions, organizational mobility, innovative activity, as well as the presence of anti-crisis response mechanisms. The paper systematizes scientific approaches to defining the concept of «enterprise adaptability» as its ability to change in accordance with changes in the operating environment without losing system integrity, competitiveness and financial stability. It is generalized that adaptability is manifested at the level of strategy, operational activities, organizational structure, personnel, technologies and corporate governance system. The relationship between adaptability and the categories of economic stability, resilience, stress resistance and antifragility is considered. The study analyzes key factors that influence the level of adaptability of an enterprise: organizational culture, institutional environment, digital transformation, strategic change management, and personnel involvement in development processes. Internal and external mechanisms for ensuring adaptation are identified: flexible management models, risk management systems, strategic partnerships, innovation implementation, diversification of activities and dynamic knowledge management. The article considers a typical model of an adaptive enterprise, which is based on the principles of openness to change, continuous learning, self-organization and multi-level planning. A conceptual framework for implementing adaptive management is proposed, which allows increasing the flexibility of management decisions, reducing the risks of losing market positions and ensuring economic stability in the short and long term. Special attention is paid to practical tools for implementing adaptability in the conditions of the Ukrainian economy, which is under the influence of war and global crises. It is determined that domestic enterprises need to adapt their business models to new economic realities, taking into account the high level of unpredictability of the environment. In this context, adaptability is considered one of the basic competencies of an enterprise, which should be integrated into all levels of the management system. The results of the study can be used to develop enterprise development strategies, build an adaptability monitoring system, implement mechanisms for rapid response to changes, and develop indicators for assessing economic sustainability, taking into account adaptive potential.
Методологічні засади управління підприємницькою діяльністю в агробізнесі
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Дюкарев, Андрій О.; Diukarev, Andrii
У статті досліджується комплексний підхід до організації, планування та контролю бізнес-процесів у сільськогосподарському секторі України. Актуальність теми зумовлена значущістю агробізнесу для економіки країни та є ключовим джерелом зайнятості в сільських регіонах. У праці детально аналізуються критичні фактори, що впливають на розвиток підприємницьких ініціатив, зокрема доступ до фінансування, рівень інфраструктурної забезпеченості, стан земельних ресурсів та інноваційний потенціал. Пропонуються методи класифікації цих факторів, їх пріоритизація та врахування в управлінських рішеннях. Особливу увагу приділено використанню сучасних методологій, таких як збалансована система показників (BSC), яка дозволяє інтегрувати стратегічне планування з операційною діяльністю. Розглядаються три основні підходи до управління: ресурсний, що фокусується на оптимізації використання матеріальних і людських ресурсів; процесний, який забезпечує прозорість і ефективність бізнес-процесів; та результативний, орієнтований на досягнення конкретних економічних і соціальних показників. Ці підходи взаємодоповнюють один одного, створюючи основу для гнучкості та стійкості агробізнесу. У роботі також висвітлюється концепція збалансованого розвитку, яка поєднує економічні, екологічні та соціальні аспекти. Зокрема, аналізується вплив екологічних стандартів на аграрне виробництво, роль соціальної відповідальності бізнесу у підтримці сільських громад та важливість інвестицій у «зелені» технології. Автори підкреслюють значення цифрової трансформації, яка включає впровадження таких інновацій, як AgTech, штучний інтелект, Інтернет речей (IoT) та блокчейн для автоматизації процесів, підвищення продуктивності та забезпечення прозорості в управлінні. Дослідження також акцентує увагу на функціях державних інституцій у підтримці агробізнесу, зокрема через програми субсидій, кредитування та стимулювання експорту. Окремо розглядається вплив законодавчих ініціатив, таких як земельна реформа, на управлінські практики в аграрному секторі. У статті робиться висновок про необхідність інтеграції інноваційних підходів, міжсекторного співробітництва та адаптації до змінних умов ринку для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності українського агробізнесу The article presents a comprehensive analysis of the strategic and operational frameworks essential for effective management in Ukraineʼs agricultural sector. It highlights the sectorʼs significant contribution to the national economy and its role as a major employer in rural regions. The study emphasizes the importance of a multifaceted approach to managing agribusiness, focusing on the integration of financial, environmental, and social dimensions. A key aspect of the article is the exploration of modern management methodologies, including the Balanced Scorecard (BSC), which enables organizations to translate their strategic goals into actionable measures across four perspectives: financial, customer, internal processes, and learning and growth. The BSC is particularly relevant in agribusiness as it supports the alignment of short-term operational activities with long-term sustainability objectives. The article further discusses the resource-based view (RBV), process-oriented management, and results-driven approaches, each playing a crucial role in enhancing the competitiveness and resilience of agricultural enterprises. The RBV emphasizes the identification and development of valuable, rare, inimitable, and non-substitutable (VRIN) resources, while process-oriented management focuses on optimizing workflows and reducing inefficiencies. The results-driven approach ensures that enterprises remain agile and responsive to market changes. In addition to these methodologies, the article examines the concept of balanced development, which harmonizes economic growth with environmental sustainability and social responsibility. It explores the implementation of eco-friendly practices, such as reducing pesticide and herbicide usage, and the promotion of biodiversity. The study also underscores the importance of digital transformation in agribusiness, highlighting the role of technologies like the Internet of Things (IoT), precision agriculture, and big data analytics in improving productivity and resource management. The article acknowledges the influence of governmental policies and legislative frameworks on agribusiness management. It discusses the role of state institutions in providing infrastructure, financial support, and market access, as well as the impact of regulations on land use and environmental standards. The research concludes by emphasizing the need for continuous innovation, strategic collaboration, and adaptive management practices to ensure the long-term sustainability and competitiveness of Ukraineʼs agribusiness sector. This comprehensive approach not only addresses the immediate challenges faced by agribusiness but also positions it to thrive in an increasingly globalized and environmentally conscious world.
Удосконалення концептуальних засад організації внутрішнього аудиту доходів і витрат закладів громадського харчування
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Петрик, Олена Анатоліївна; Petryk, Olena; Штукін, Олексій Михайлович; Shtukin, Oleksii
Актуальність дослідження зумовлена постійно зростаючою потребою закладів громадського харчування в ефективному управлінні фінансовими ресурсами та оптимізації операційної діяльності в умовах висококонкурентного ринку. Недостатній рівень контролю за доходами та витратами, зумовлений відсутністю уніфікованих методик внутрішнього аудиту, обмеженою автоматизацією облікових процесів та браком кваліфікованих кадрів, призводить до значних фінансових втрат, зниження рентабельності та формування недобросовісної конкуренції. Проблема полягає у відсутності комплексної концепції внутрішнього аудиту, яка б враховувала специфіку галузі громадського харчування та була орієнтована на виявлення та попередження ризиків, а не лише на констатацію фактів. Недослідженими залишаються аспекти інтеграції сучасних інформаційних технологій в аудиторські процедури, розробки ризик-орієнтованих методик для виявлення специфічних для закладів громадського харчування зловживань та формування системи показників ефективності внутрішнього аудиту. Завданням цієї статті є розробка та обґрунтування удосконалених концептуальних засад організації внутрішнього аудиту доходів і витрат закладів громадського харчування з урахуванням сучасних викликів та вимог. В статті обґрунтовано необхідність застосування ризик-орієнтованого та процесного підходів, інтеграції інформаційних технологій, підвищення кваліфікації аудиторів та орієнтації на додану вартість аудиторських процедур. Запропоновано практичні рекомендації щодо розробки ризик-орієнтованих планів внутрішнього аудиту, запровадження контрольних процедур на основі процесного підходу до внутрішнього аудиту, посилення використання сучасних інформаційних технологій обліку та аудиту, підвищення кваліфікації внутрішніх аудиторів закладів громадського харчування та орієнтацію на збільшення доданої вартості, що сприяє підвищенню ефективності та прибутковості бізнесу. Висновки підкреслюють, що впровадження запропонованих концептуальних засад дозволить значно підвищити ефективність внутрішнього аудиту, мінімізувати фінансові ризики, оптимізувати витрати та збільшити прибутковість закладів громадського харчування. The urgency of this research stems from the increasing need for catering establishments to efficiently manage financial resources and optimize operational activities within a highly competitive market. Insufficient control over revenues and expenses, attributed to the lack of unified internal audit methodologies, limited automation of accounting processes, and a shortage of qualified personnel, leads to significant financial losses, reduced profitability, and unfair competition. The core problem lies in the absence of a comprehensive internal audit concept that considers the specific nature of the catering industry and is geared towards identifying and preventing risks, rather than merely stating facts. Unexplored aspects include the integration of modern information technologies into audit procedures, the development of risk-oriented methodologies for detecting abuses specific to catering establishments, and the formation of a system for evaluating the effectiveness of internal audit. The objective of this article is to develop and substantiate improved conceptual foundations for organizing internal audit of revenues and expenses in catering establishments, taking into account current challenges and requirements. The article substantiates the necessity of applying risk-oriented and process approaches, integrating information technologies, enhancing auditor qualifications, and focusing on the value added by audit procedures. Practical recommendations have been proposed for developing risk-oriented internal audit plans, implementing control procedures based on a process-oriented approach to internal audit, enhancing the use of modern information technologies in accounting and auditing, improving the qualifications of internal auditors in catering establishments, and focusing on increasing added value, which contributes to enhancing business efficiency and profitability. The conclusions emphasize that the implementation of the proposed conceptual foundations will significantly enhance the effectiveness of internal audit, minimize financial risks, optimize expenses, and increase the profitability of catering establishments.
Основні компоненти організаційно-економічного механізму розвитку агроформувань в умовах невизначеності ринку
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Аксенко, Павло Андрійович; Aksenko, Pavlo
У статті проведено всебічний аналіз організаційно-економічного механізму розвитку агроформувань в умовах динамічних змін глобального ринку та нестабільності ресурсного забезпечення. Висвітлено ключові аспекти стратегічного управління, що сприяють забезпеченню фінансової стабільності, конкурентоспроможності та екологічної відповідальності аграрних підприємств. Особливу увагу приділено аналізу сучасних викликів, які впливають на функціонування агроформувань, а також перспективам їх адаптації до змін економічного середовища. Розглянуто інноваційні підходи до розвитку аграрного сектору, що передбачають впровадження цифрових технологій, автоматизованих систем управління та використання великих даних для прогнозування ринкових тенденцій. Проаналізовано роль фінансових механізмів, зокрема довгострокового кредитування, страхування ризиків, державної підтримки та міжнародних інвестицій у формуванні стійких моделей господарювання. Запропоновано комплексні заходи щодо стимулювання кооперативного руху, розвитку вертикальної та горизонтальної інтеграції підприємств, а також створення ефективних логістичних систем, що сприяють оптимізації витрат і збільшенню рентабельності виробництва. У дослідженні також приділено увагу питанням екологічної безпеки аграрного сектору, включаючи використання відновлюваних джерел енергії, ефективне водозбереження, оптимізацію управління відходами та впровадження принципів циркулярної економіки. Визначено необхідність розширення екологічної сертифікації продукції та дотримання міжнародних стандартів екологічного менеджменту, що сприятиме інтеграції агропідприємств у глобальні ринки. Окремо розглянуто питання цифрової трансформації аграрного виробництва, включаючи інтеграцію штучного інтелекту, автоматизованих систем контролю якості, дронів для моніторингу посівних площ, а також хмарних технологій для оптимізації бізнес-процесів. Наголошено на важливості розвитку інформаційних платформ для підвищення прозорості та ефективності управління агропідприємствами. На основі отриманих результатів сформульовано рекомендації щодо вдосконалення організаційної структури аграрного сектору, створення сприятливого інвестиційного клімату, стимулювання інноваційної діяльності, підвищення рівня цифровізації управління та розширення міжгалузевої співпраці. Запропоновано конкретні інструменти державної підтримки, які можуть сприяти прискоренню технологічної модернізації підприємств та їх адаптації до міжнародних стандартів сталого розвитку. Отримані результати можуть бути використані науковцями, практиками, управлінцями та представниками державних органів влади для розробки ефективних моделей управління агропідприємствами, що сприятиме підвищенню економічної стійкості та забезпеченню сталого розвитку аграрного сектору. The article provides a comprehensive analysis of the organizational and economic mechanism for the development of agricultural formations in the context of dynamic changes in the global market and instability of resource supply. It highlights key aspects of strategic management that contribute to ensuring financial stability, competitiveness and environmental responsibility of agricultural enterprises. Particular attention is paid to the analysis of modern challenges that affect the functioning of agricultural formations, as well as the prospects for their adaptation to changes in the economic environment. Innovative approaches to the development of the agricultural sector are considered, which involve the introduction of digital technologies, automated management systems and the use of big data to forecast market trends. The role of financial mechanisms, in particular long-term lending, risk insurance, state support and international investments in the formation of sustainable business models is analyzed. Comprehensive measures are proposed to stimulate the cooperative movement, develop vertical and horizontal integration of enterprises, as well as create effective logistics systems that contribute to optimizing costs and increasing production profitability. The study also paid attention to the issues of environmental safety of the agricultural sector, including the use of renewable energy sources, effective water conservation, optimization of waste management and implementation of the principles of the circular economy. The need to expand environmental certification of products and compliance with international environmental management standards was identified, which will facilitate the integration of agricultural enterprises into global markets. Separately, the issue of digital transformation of agricultural production was considered, including the integration of artificial intelligence, automated quality control systems, drones for monitoring acreage, as well as cloud technologies for optimizing business processes. The importance of developing information platforms to increase transparency and efficiency of agricultural enterprise management was emphasized. Based on the results obtained, recommendations were formulated to improve the organizational structure of the agricultural sector, create a favorable investment climate, stimulate innovation, increase the level of digitalization of management and expand intersectoral cooperation. Specific state support instruments are proposed that can help accelerate the technological modernization of enterprises and their adaptation to international standards of sustainable development. The results obtained can be used by scientists, practitioners, managers and representatives of state authorities to develop effective models of agricultural enterprise management, which will contribute to increasing economic sustainability and ensuring sustainable development of the agricultural sector.
Синергія HR і маркетингу в управлінні людським капіталом
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Ларіна, Ярослава Степанівна; Larina, Yaroslava; Рубель, Ксенія Олексіївна; Rubel, Kseniia
В умовах посиленої конкуренції на ринку праці компанії змушені шукати нові шляхи залучення та утримання кваліфікованих кадрів. Одним з таких є інтеграція маркетингових стратегій у систему управління персоналом, що сприяє формуванню привабливого бренду роботодавця та посиленню корпоративної культури. Попри зацікавленість фахівців у цьому напрямі, в більшості українських компаній HR-маркетинг досі впроваджується фрагментарно та не є системною практикою. Попередні дослідження здебільшого зосереджуються на окремих аспектах HR-маркетингу, зокрема на зовнішньому залученні кандидатів або внутрішніх програмах мотивації персоналу. Проте комплексний підхід до інтеграції HR і маркетингу, способи реалізації спільних ініціатив та механізми ефективної взаємодії між цими відділами залишаються недостатньо дослідженими. Таким чином, робота спрямована на виявлення особливостей цієї взаємодії, аналіз існуючих барʼєрів та розроблення практичних рекомендацій для покращення ефективності співпраці. Метою статті є узагальнення теоретичних засад HR-маркетингу; аналіз особливостей співпраці HR- і маркетингових відділів та їхніх функціональних перетинів; оцінювання рівня інтеграції HR і маркетингу в українських компаніях; виявлення основних барʼєрів у взаємодії двох відділів; розроблення практичних рекомендацій щодо покращення ефективності HR-маркетингових стратегій. У роботі висвітлено теоретичні засади HR-маркетингу, зокрема його визначення, основні функції та інструменти. Особливу увагу приділено аналізу внутрішніх і зовнішніх комунікацій в межах HR-маркетингових стратегій. Також охарактеризовано співпрацю між HR та маркетинговими відділами, зокрема їхні функціональні перетини та рівень взаємодії. Визначено основні барʼєри, які ускладнюють ефективну взаємодію, серед яких: відсутність єдиної стратегії, різні пріоритети відділів, обмеженість фінансових ресурсів та недостатня координація процесів.Для оцінювання реального стану взаємодії HR і маркетингу в українських компаніях було проведено емпіричне дослідження у формі опитування фахівців. Дослідження охопило 30 респондентів із різних галузей (виробництво, торгівля, фінанси, ІТ, освіта тощо) та компаній різного масштабу, що дозволило всебічно проаналізувати особливості інтеграції HR- та маркетингових функцій. Основну частину вибірки склали HR-менеджери, рекрутери, маркетингові менеджери та бренд-менеджери, що забезпечило комплексний погляд на особливості взаємодії цих підрозділів. Аналіз отриманих даних засвідчив, що лише 26,7 % компаній мають налагоджену систему співпраці між цими відділами, 40 % використовують маркетингові інструменти для HR-цілей вибірково, а 33,3 % взагалі не практикують подібної взаємодії. Відповіді респондентів підтвердили, що ключовими перешкодами залишаються розбіжність стратегічних пріоритетів між відділами, відсутність єдиного бюджету для реалізації спільних ініціатив та недостатнє усвідомлення потенційних переваг від інтеграції HR і маркетингу. На основі отриманих результатів запропоновано конкретні заходи для підвищення ефективності взаємодії між цими відділами, зокрема розроблення єдиної комунікаційної стратегії, визначення інтегрованих KPI, систематизацію роботи команд та створення спільних ініціатив для залучення та утримання персоналу. Запропоновані заходи спрямовані на подолання існуючих барʼєрів та забезпечення ефективної інтеграції маркетингових інструментів у HR-стратегії компаній. Таким чином, результати дослідження підтверджують, що ефективна інтеграція маркетингових стратегій у HR-процеси здатна суттєво посилити позиції компаній на ринку праці, сприяти залученню висококваліфікованих спеціалістів, зменшенню рівня плинності кадрів та зміцненню корпоративної культури. In the conditions of increasing competition in the labor market, companies are forced to seek new ways to attract and retain qualified personnel. One such approach is the integration of marketing strategies into human resource management, which contributes to the formation of an attractive employer brand and strengthens corporate culture. Despite professionalsʼ interest in this area, HR marketing in most Ukrainian companies is still implemented fragmentarily and has not become a systematic practice. Previous research has primarily focused on specific aspects of HR marketing, such as external candidate attraction or internal employee motivation programs. However, a comprehensive approach to integrating HR and marketing, the implementation of joint initiatives, and effective collaboration mechanisms between these departments remain insufficiently explored. Thus, this study aims to identify the specifics of this interaction, analyze existing barriers, and develop practical recommendations to enhance cooperation efficiency. The purpose of the article is to summarize the theoretical foundations of HR marketing; analyze the features of cooperation between HR and marketing departments and their functional intersections; assess the level of integration of HR and marketing in Ukrainian companies; identify the main barriers to the interaction of the two departments; develop practical recommendations for improving the effectiveness of HR marketing strategies. The study examines the theoretical foundations of HR marketing, including its definition, key functions, and tools. Particular attention is paid to the analysis of internal and external communications within HR marketing strategies. Additionally, the study characterizes the collaboration between HR and marketing departments, highlighting their functional intersections and level of interaction. The key barriers that complicate effective cooperation have been identified, including the lack of a unified strategy, differing department priorities, limited financial resources, and insufficient coordination of processes. To assess the current state of HR and marketing interaction in Ukrainian companies, an empirical study in the form of a survey among professionals was conducted. The study covered 30 respondents from various industries (manufacturing, trade, finance, IT, education, etc.) and companies of various sizes, which allowed for a comprehensive analysis of the features of the integration of HR and marketing functions. The main part of the sample was made up of HR managers, recruiters, marketing managers and brand managers, which provided a comprehensive view of the features of the interaction of these departments. The analysis of the obtained data showed that only 26.7 % of companies have an established system of cooperation between these departments, 40 % selectively use marketing tools for HR purposes, and 33.3 % do not engage in such interaction at all. Respondents confirmed that the main obstacles include discrepancies in strategic priorities between departments, the absence of a unified budget for joint initiatives, and a lack of awareness of the potential benefits of HR and marketing integration. Based on the findings, specific measures have been proposed to improve the efficiency of HR and marketing collaboration, including the development of a unified communication strategy, the introduction of integrated KPIs, systematization of teamwork, and the creation of joint initiatives for talent attraction and retention. These recommendations are aimed at overcoming existing barriers and ensuring the effective integration of marketing tools into HR strategies. Thus, the study confirms that the effective integration of marketing strategies into HR processes can significantly strengthen companiesʼ positions in the labor market, facilitate the attraction of highly qualified specialists, reduce employee turnover, and enhance corporate culture.

Browse

Recent Submissions