Випуск № 39

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/51899

Browse

Now showing 1 - 20 of 33

Системна взаємодія економічної дипломатії та економічної безпеки в контексті геополітичної нестабільності
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Грущинська, Наталія Миколаївна; Hrushchynska, Nataliia
У статті розглянуто взаємозв’язок між економічною дипломатією та економічною безпекою держав у сучасних умовах глобальної нестабільності. Визначено, що ефективна економічна дипломатія стає ключовим інструментом захисту національних економічних інтересів на зовнішньополітичному рівні. Акцент зроблено на ролі дипломатичних механізмів у запобіганні економічним загрозам, диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків та формуванні стратегічних альянсів. У контексті війни в Україні, санкційних конфліктів, енергетичних викликів та торговельних обмежень обґрунтовано необхідність посилення інтегрованої взаємодії між дипломатичним апаратом і структурами економічної безпеки. Геополітична нестабільність, що супроводжується військовими конфліктами, економічними санкціями, трансформацією світових ринків та порушенням глобальних ланцюгів постачання, суттєво змінює умови функціонування національних економік. У таких умовах традиційні інструменти державного управління втрачають ефективність, що вимагає застосування нових підходів до забезпечення економічної безпеки, зокрема через активізацію економічної дипломатії. The article examines the relationship between economic diplomacy and economic security of states in the current conditions of global instability. It is determined that effective economic diplomacy is becoming a key tool for protecting national economic interests at the foreign policy level. The emphasis is on the role of diplomatic mechanisms in preventing economic threats, diversifying foreign economic relations and forming strategic alliances. In the context of the war in Ukraine, sanctions conflicts, energy challenges and trade restrictions, the need to strengthen integrated interaction between the diplomatic apparatus and economic security structures is substantiated. Geopolitical instability, accompanied by military conflicts, economic sanctions, transformation of world markets and disruption of global supply chains, significantly changes the conditions for the functioning of national economies. In such conditions, traditional instruments of public administration lose their effectiveness, which requires the use of new approaches to ensuring economic security, in particular through the intensification of economic diplomacy. At the same time, there is a certain fragmentation in the scientific literature in covering the relationship between economic diplomacy and economic security. The vast majority of studies focus either on the foreign economic aspects of diplomatic activity or on issues of internal economic stability, leaving out of consideration the systemic interaction between these two areas. The lack of a comprehensive approach complicates the formation of an effective state policy strategy in conditions of constant influence of external threats. This problem is especially acute for states that are in a state of armed conflict or have significant economic and political dependence on external partners. Ukraine is a vivid example of a country for which an effective combination of economic diplomacy tools and measures to ensure economic security is not just desirable, but necessary for survival, recovery and development. Thus, there is a need for a deeper analysis of the mechanisms of systemic interaction of economic diplomacy and economic security, their mutual influence in conditions of external challenges and the definition of practical recommendations for strengthening this interaction in the Ukrainian context.
Мапування ланцюга поставок та ідентифікація критичних ланок у секторі охорони здоров'я
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Кириленко, Вікторія Юріївна; Kyrylenko, Viktoriia
У статті досліджується концепція стратегічного мапування ланцюгів постачання у сфері охорони здоров’я як інструменту підвищення стійкості медичних систем до зовнішніх шоків, криз і надзвичайних ситуацій. Основна увага приділяється методиці ідентифікації критичних вузлів — елементів або точок у ланцюгу, порушення функціонування яких може спричинити масштабні перебої в системі медичного забезпечення. Автор аналізує структуру та взаємодію чотирьох ключових підланцюгів: фармацевтичного (виробництво, імпорт і дистрибуція лікарських засобів), постачання медичних виробів і обладнання, медичних витратних матеріалів (зокрема засобів індивідуального захисту), а також ланцюга постачання крові та кровозамінників. На прикладі України — особливо в умовах пандемії COVID-19 і повномасштабної війни — розкривається, як збої у виробництві, імпорті, логістиці, централізованих закупівлях чи цифровій координації можуть мати каскадний ефект, що призводить до системних збоїв у наданні медичних послуг. Розглядаються як вертикальні критичні вузли (наприклад, єдині постачальники діючих речовин або ключові логістичні склади), так і горизонтальні точки перетину (лікарні, платформи закупівель, цифрові системи обліку). Підкреслюється важливість досягнення глибокої (Tier N) прозорості ланцюгів постачання, інтеграції цифрових платформ, диверсифікації джерел постачання, розвитку партнерств між державним і приватним секторами, а також створення адаптивних стратегічних запасів і підвищення рівня міжгалузевої координації. Стаття поєднує прикладний аналіз, аналітичне моделювання та системні підходи до управління ризиками у сфері охорони здоров’я, пропонуючи універсальну міждисциплінарну методику. Такий підхід дозволяє не лише виявити вразливі точки, а й сформувати практичну основу для модернізації медичних систем, планування безперервності обслуговування, оцінки ризиків і оперативного реагування на нові виклики в умовах високої невизначеності, геополітичної напруги, глобальних потрясінь і трансформацій постачання в умовах обмежених ресурсів і нестабільного середовища. This article explores the concept of strategic supply chain mapping in the healthcare sector as a practical and evidence-based approach to enhancing the resilience of health systems in the face of external shocks, systemic crises, and emergency disruptions. It presents a comprehensive methodology for identifying critical nodes—specific elements or intersection points within the healthcare supply chain whose failure could lead to cascading breakdowns in healthcare delivery. The analysis focuses on four major sub-chains: pharmaceuticals (including the production, importation, and distribution of medicines), medical devices and equipment, medical consumables (notably personal protective equipment), and blood and blood substitute logistics. Using Ukraine as a case study—particularly under the acute pressure of the COVID-19 pandemic and the ongoing full-scale war—the article illustrates how interruptions in logistics, production, imports, centralized procurement, or digital coordination mechanisms can result in system-wide healthcare failures. It distinguishes between vertical critical nodes (e.g., single-source API suppliers, national warehouses, bottleneck manufacturing sites) and horizontal intersection points (e.g., hospitals, procurement bodies, and digital platforms for tracking and coordination). The analysis places special emphasis on achieving multi-tier (Tier N) supply chain visibility, developing integrated and interoperable digital infrastructures, diversifying sources of supply, fostering dynamic public-private cooperation, and building adaptive strategic reserves at national and institutional levels. The proposed framework integrates operational modeling with governance insights, offering a multidisciplinary methodology suitable for use in both developed and developing healthcare contexts. Ultimately, the study provides actionable tools for policymakers, logistics planners, and healthcare administrators to identify vulnerabilities, strengthen systemic preparedness, and ensure the continuity and quality of medical services under complex and uncertain conditions of crisis, war, or global disruption—especially in fragile economies or unstable geopolitical environments.
Аналіз впливу пандемії COVID-19 на фінансову ефективність публічних акціонерних компаній
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Лаврухін, Владислав В’ячеславович; Lavrukhin, Vladyslav; Сенькін, Олег С.; Senkin, Oleh
У зв’язку з безпрецедентною економічною кризою, спричиненою пандемією COVID-19, постала нагальна потреба у глибокому аналізі чинників, які впливають на фінансову ефективність бізнесу. Незважаючи на значну кількість наукових праць, більшість з них зосереджуються на окремих секторах, залишаючи без належної уваги комплексне кількісне порівняння фінансових результатів публічних компаній до та під час пандемії. Дане дослідження є критично важливим для підвищення адаптивності підприємств у періоди нестабільності. Метою даного дослідження є кількісне оцінювання змін у ключових фінансових показниках компаній у період до (2019 р.) та під час піку пандемії (2020 р.). У межах аналізу було розглянуто показники рентабельності активів (ROA), рентабельності власного капіталу (ROE), платоспроможності, операційної маржі (EBITDA margin) та інвестицій в інновації (витрати на R&D відносно операційного доходу). Методологічно дослідження спирається на використання кореляційного та регресійного аналізу даних 121 компанії за 2019 рік та 135 компаній за 2020 рік. Статистична перевірка результатів базується на t-критеріях, p-значеннях та ANOVA. Результати свідчать про те, що маржа EBITDA залишалася найбільш стабільним та вагомим чинником, що позитивно впливав на ROA і ROE в обох роках. Коефіцієнт платоспроможності та леверидж мали слабкий або незначний зв’язок з прибутковістю, що свідчить про зменшення ролі структури капіталу в умовах кризового періоду. Інноваційні витрати продемонстрували помірну позитивну кореляцію з прибутковістю, підтверджуючи їх стратегічну важливість у довгостроковому аспекті. Наукова новизна полягає у застосуванні кількісного порівняльного підходу до широкої вибірки компаній для виявлення рушіїв фінансової стійкості. Практична значущість дослідження полягає у формуванні рекомендацій для керівників та інвесторів з підвищення антикризової готовності компаній через фокус на ефективність операцій та інноваційний розвиток. In light of the unprecedented economic crisis caused by the COVID-19 pandemic, there has emerged an urgent need for in-depth analysis of the factors influencing corporate financial performance. Despite a substantial body of academic literature, most existing studies focus on individual sectors, leaving comprehensive quantitative comparisons of public companies’ financial outcomes before and during the pandemic largely unexplored. This study is critically important for enhancing corporate adaptability in times of economic instability. The objective of this research is to quantitatively assess the changes in key financial indicators of companies during the precrisis year (2019) and the peak of the pandemic (2020). The analysis includes return on assets (ROA), return on equity (ROE), solvency, operating margin (EBITDA margin), and innovation investment measured as R&D expenditures relative to operating income. Methodologically, the study relies on correlation and regression analysis, based on data from 121 companies in 2019 and 135 companies in 2020. Statistical validation of the results was conducted using multiple correlation and regression analysis. The findings indicate that EBITDA margin remained the most stable and statistically significant factor positively affecting ROA and ROE in both years. In contrast, solvency and leverage ratios showed weak or insignificant associations with profitability, suggesting that capital structure played a diminished role during the crisis period. R&D expenditures demonstrated a moderate positive correlation with profitability, confirming their strategic relevance from a long-term perspective. The scientific novelty of the study lies in its use of a quantitative comparative approach across a broad sample of public companies to identify the key drivers of financial resilience. The practical significance is reflected in its actionable recommendations for corporate managers and investors seeking to enhance crisis preparedness by emphasising operational efficiency and innovation-led growth.
Роль Українського ринку зерна в світовій економіці
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Побоченко, Леся М.; Pobochenko, Lesia; Кисіль, Віталій А.; Kysil, Vitalii
Україна є системним гравцем на глобальному ринку зерна. Незважаючи на виклики війни, вона продовжує забезпечувати мільйони людей продовольством. Післявоєнне відновлення створює не лише труднощі, але й нові можливості для переосмислення структури агроекспорту. Стратегічне партнерство з ЄС, Китаєм, країнами Африки може стати основою нової моделі інтеграції українського зернового ринку у світову економіку. У статті досліджено роль українського ринку зерна в системі глобальної продовольчої безпеки та міжнародної торгівлі. Розкрито значення України як одного з провідних експортерів зернових культур, особливо пшениці, кукурудзи та ячменю, у забезпеченні стабільності світового аграрного ринку. Проаналізовано структуру та динаміку експорту зернових у період 2024–2025 років, з урахуванням впливу повномасштабної війни та блокування логістичних маршрутів. Висвітлено наслідки порушення постачання українського зерна для країн Африки, Близького Сходу та Азії. Особливу увагу приділено ініціативам міжнародної спільноти щодо збереження доступу до українського аграрного експорту, а також перспективам відновлення та модернізації аграрного сектору України. Запропоновано рекомендації щодо зміцнення позицій України на світовому ринку зерна в умовах нових геополітичних викликів Методологічною основою дослідження є системний підхід до вивчення аграрної економіки в умовах глобалізації та збройного конфлікту. Для досягнення цілей дослідження застосовано комплекс методів: статистичний аналіз динаміки експорту зернових культур за 2020–2025 роки, структурно-логічний підхід для виявлення ключових чинників впливу війни на галузь, а також порівняльний метод для оцінки позицій України серед провідних світових експортерів. Здійснено контент-аналіз міжнародних звітів (FAO, USDA, Світовий банк), аналітичних записок та офіційних даних Державної служби статистики України. SWOT-аналіз – для визначення сильних і слабких сторін українського зернового сектору, а також можливостей і загроз у глобальному контексті. Ukraine is a systemic player in the global grain market. Despite the challenges of the war, it continues to provide millions of people with food. Post-war recovery creates not only difficulties, but also new opportunities for rethinking the structure of agricultural exports. Strategic partnership with the EU, China, and African countries can become the basis of a new model for integrating the Ukrainian grain market into the world economy. The article examines the role of the Ukrainian grain market in the system of global food security and international trade. The importance of Ukraine as one of the leading exporters of grain crops, especially wheat, corn, and barley, in ensuring the stability of the world agricultural market is revealed. The structure and dynamics of grain exports in the period 2024–2025 are analyzed, taking into account the impact of a full-scale war and the blocking of logistics routes. The consequences of disruption of Ukrainian grain supplies for the countries of Africa, the Middle East, and Asia are highlighted. Particular attention is paid to the initiatives of the international community to maintain access to Ukrainian agricultural exports, as well as the prospects for the restoration and modernization of the agricultural sector of Ukraine. Recommendations are proposed to strengthen Ukraine's positions in the world grain market in the face of new geopolitical challenges. The methodological basis of the study is a systematic approach to studying the agrarian economy in the context of globalization and armed conflict. To achieve the goals of the study, a set of methods was used: statistical analysis of the dynamics of grain exports for 2020–2025, a structural-logical approach to identify key factors of the impact of the war on the industry, as well as a comparative method to assess Ukraine's position among the leading world exporters. A content analysis of international reports (FAO, USDA, World Bank), analytical notes and official data of the State Statistics Service of Ukraine was carried out. SWOT analysis - to identify the strengths and weaknesses of the Ukrainian grain sector, as well as opportunities and threats in the global context.
Трансформація людського капіталу та зайнятості в економіці праці індустрій нових щаблів
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Дмитрієв, Євген; Dmytriiev, Yevhen
Стрімкий розвиток цифрових, когнітивних, біотехнологічних та інформаційно-комунікаційних технологій зумовлює глибоку трансформацію економіки праці. У центрі цих змін - переосмислення ролі людського капіталу та появи нових моделей зайнятості, що створює нові виклики та вимагає оновлення політик у сфері праці. Традиційні підходи до оцінювання людського капіталу, зосереджені на формальних знаннях і досвіді, поступаються місцем концепціям, що підкреслюють важливість цифрової грамотності, інноваційності, гнучкого мислення та здатності до безперервного навчання. Водночас зростає поляризація ринку праці та поширення нестандартних форм зайнятості. Незважаючи на наявність окремих досліджень, комплексний аналіз змін у людському капіталі й зайнятості в контексті цифрової трансформації залишається обмеженим. Метою статті є узагальнення трансформаційних процесів та обґрунтування наукових підходів до адаптації HR-політик та інституційної модернізації в умовах цифрової економіки. У статті проаналізовано зміну парадигми людського капіталу — від формальних навичок до компетенцій 4.0. Розкрито значення цифрової грамотності як інтеграційної компетенції. Висвітлено вплив гіг-економіки, автоматизації та нестандартної зайнятості на ринок праці, а також визначено основні ризики для соціальної стабільності. Запропоновано шляхи адаптації інституцій та освітньої системи до нових викликів. Ефективне управління трансформацією людського капіталу потребує комплексного підходу, що поєднує розвиток цифрових компетенцій з інституційним оновленням політик зайнятості та соціального захисту. Це створює підґрунтя для сталого соціально-економічного розвитку в умовах цифрової епохи. The rapid evolution of digital, cognitive, biotechnological, and ICT-based industries is triggering a profound transformation in the labor economy. At the heart of this shift lies a rethinking of human capital and the emergence of new employment models, requiring the modernization of labor-related policies. Traditional views that focused on formal knowledge and work experience are giving way to an emphasis on digital literacy, flexibility, innovation, and lifelong learning. These shifts coincide with labor market polarization and the spread of non-standard employment. Despite existing academic interest, an integrated analysis of human capital and employment transformation under digitalization remains underdeveloped. The article aims to synthesize key transformations and propose theoretical approaches to adapting HR management policies and institutional frameworks in the digital economy. The study highlights the paradigm shift in human capital—from formal qualifications to Competencies 4.0. Digital literacy is explored as a core integrative skill. The impact of automation, the gig economy, and platform-based employment is discussed, alongside emerging socio-economic risks. The article outlines institutional and educational reforms needed to sustain labor market resilience. A strategic response to the transformation of human capital must include both skills development and institutional modernization. Such a holistic approach is vital for ensuring economic stability and inclusive growth amid the digital transformation of the labor economy.
Забезпечення ефективності функціонування галузі тваринництва за сучасних умов господарювання
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Лагодієнко, Володимир Вікторович; Lahodiienko, Volodymyr; Глушков, Олег Анатолійович; Hlushkov, Oleh
Проблема ефективності функціонування тваринницької галузі набуває особливої ваги в умовах сучасних викликів, що постають перед аграрним сектором України. Мета статті полягає в обґрунтуванні аспектів підвищення ефективності функціонування галузі тваринництва в Україні в контексті забезпечення національної продовольчої безпеки та обґрунтування напрямів її стабілізації та розвитку з урахуванням сучасних викликів. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження використано комплекс методів: системний аналіз для вивчення взаємозв’язків між кормовою базою, структурою виробництва та продуктивністю тварин; статистичні методи для оцінки динаміки виробництва кормів, продуктивності та рентабельності; порівняльний аналіз для зіставлення результативності підприємств різних форм; графічний метод для візуалізації даних; індукція та дедукція для узагальнення результатів і формування висновків. В дослідженні представлено обґрунтування важливості стабільного забезпечення населення країни якісною продукцією тваринного походження відповідно до рекомендованих норм споживання, зокрема м’яса, молока та яєць. Обґрунтовано, що поточний рівень споживання м’ясної продукції на одну особу в Україні не досягає мінімальних стандартів, визначених міжнародними організаціями, що свідчить про наявність продовольчих ризиків. Визначено ключові чинники, що забезепечують ефективність функціонування тваринництва, зокрема рівень забезпеченості кормовими ресурсами, стан племінної роботи, інвестиційна привабливість та підтримка з боку держави. На основі аналізу статистичних даних виявлено стійку тенденцію до зниження валового виробництва основних кормових культур, що негативно впливає на формування повноцінних кормових раціонів і, як наслідок, на продуктивність тварин. Дослідження тенденцій створення кормової бази дозволило виявити критичне скорочення обсягів виробництва кормової кукурудзи, однорічних та багаторічних трав, що ставить під загрозу подальший розвиток галузі. В дослідженні також проаналізовано продуктивність сільськогосподарських тварин за різними формами господарювання. Встановлено, що підприємства демонструють вищі темпи зростання продуктивності завдяки впровадженню технологій, селекційної роботи та ефективного менеджменту, тоді як господарства населення залишаються менш технологічно оснащеними. Визначено сучасні виклики в галузі, зокрема: структурні диспропорції, зниження поголів’я сільськогосподарських тварин, особливо великої рогатої худоби та свиней, на тлі зростання частки свійської птиці. Висвітлено необхідність стратегічного переосмислення пріоритетів розвитку тваринництва, спрямованого на відновлення кормової бази, впровадження інновацій, нішеву спеціалізацію та посилення ролі державної підтримки. The issue of efficiency in the functioning of the livestock sector is gaining increasing importance in light of the current challenges facing Ukraine’s agricultural sector. The purpose of this article is to substantiate the aspects of enhancing the efficiency of the livestock industry in Ukraine in the context of ensuring national food security, as well as to justify directions for its stabilization and development in response to modern challenges. To achieve this goal, a comprehensive set of methods was applied: systems analysis to 338 study the interrelations between the feed base, production structure, and animal productivity; statistical methods for assessing the dynamics of feed production, productivity, and profitability; comparative analysis to evaluate the performance of enterprises with different organizational forms; graphical methods for data visualization; and induction and deduction to generalize results and formulate conclusions. The study provides a rationale for the importance of stable provision of the population with high-quality animal products in accordance with recommended consumption standards, particularly for meat, milk, and eggs. It is substantiated that the current level of meat consumption per capita in Ukraine does not meet the minimum standards defined by international organizations, indicating the presence of food security risks. The study identifies key factors influencing the efficiency of livestock operations, including the availability of feed resources, the state of breeding programs, investment attractiveness, and government support. Based on statistical analysis, a steady decline in the gross output of key forage crops was revealed, which negatively affects the formulation of balanced rations and, consequently, animal productivity. The analysis of feed base formation trends highlighted a critical reduction in the production of fodder maize and annual and perennial grasses, posing a threat to the future development of the industry. The article also examines the productivity of farm animals across different types of ownership. It was found that agricultural enterprises demonstrate higher growth rates in productivity due to the introduction of technologies, breeding improvements, and efficient management, whereas household farms remain technologically underdeveloped. Current challenges in the sector have been identified, including structural imbalances, declining livestock numbers—particularly cattle and pigs—amid an increasing share of poultry. The need for a strategic reassessment of livestock development priorities is emphasized, focusing on the restoration of the feed base, the implementation of innovations, niche specialization, and strengthening the role of state support.
Розробка механізму інституціоналізації стратегій сталого розвитку в Україні
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Іванченков, Вячеслав Сергійович; Ivanchenkov, Viacheslav; Іванченкова, Лариса Володимирівна; Ivanchenkova, Larysa
Статтю присвячено аспектам інституціоналізації стратегій сталого розвитку. Метою статті виступає аналіз, систематизація та узагальнення наявного теоретико-методичного забезпечення щодо імплементації стратегій сталого розвитку та розробка ефективного механізму інституціоналізації ЦСР. Для досягнення поставленої мети в дослідженні використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, системного аналізу, порівняльно-аналітичний та структурно-функціональний методи. Об’єктом дослідження виступають процеси інституціоналізації стратегій сталого розвитку на національному та галузевому рівнях. Предмет дослідження - механізми, принципи та інституційні елементи реалізації ЦСР у системі державного управління. У дослідженні проаналізовано проблему інституціоналізації стратегій сталого розвитку в умовах зростаючих глобальних викликів XXI століття, зокрема виснаження природно-ресурсного потенціалу, соціальної нерівності, змін клімату та деградації екосистем. Визначено, що сучасна модель розвитку вичерпала свій потенціал, а це зумовлює необхідність переходу до нової парадигми, побудованої на принципах сталості, інклюзивності, системності та міжпоколінної відповідальності. У цьому контексті визначено ключову роль інституціонального забезпечення у процесі імплементації ЦСР. Узагальнено підходи до формування відповідних національних механізмів у розвинутих країнах (США, Фінляндія, Швеція, Польща), зосереджуючи увагу на їх координаційних структурах, інтеграції ЦСР у національну політику, системах моніторингу та фінансуванні. На основі аналізу міжнародного досвіду запропоновано механізм інституціоналізації ЦСР в Україні, що передбачає створення центрального координаційного органу, розробку національної стратегії сталого розвитку, формування системи моніторингу, забезпечення фінансової стійкості та активне залучення стейкхолдерів. Запропонований механізм ґрунтується на наступних принципах, що формують методологічну основу інституціоналізації: цілісність, узгодженість, системність, інклюзивність, прозорість, підзвітність та фінансова сталість. Практична цінність запропонованого механізму полягає в його здатності слугувати інструментом трансформації національної моделі розвитку у відповідності до глобальних стандартів сталості, адже він дозволить адаптувати ЦСР до специфіки українського контексту, сформує підґрунтя для впровадження політики, заснованої на принципах сталості, забезпечить прозорість та результативність використання міжнародної допомоги та внутрішніх ресурсів та слугуватиме орієнтиром для подальшого реформування системи державного управління в контексті сталого розвитку.
Концепт розвитку організаційної культури агропромислових підприємств
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Красноруцький, Олексій Олександрович; Krasnorutskyi, Oleksii; Орел, Володимир Миколайович; Orel, Volodymyr; Чередник, Анна Олегівна; Cherednyk, Anna; Cукачов, Олександр Олександрович; Cukachov, Oleksandr
Статтю присвячено вивченню теоретичних аспектів розвитку організаційної культури, беручи до уваги галузеву спрямованість підприємства. Мета статті полягає в аналізі, систематизації та узагальненні наявних теоретико-методичних засад формування на розвитку організаційної культури агропромислового підприємства. Для досягнення поставленої мети в дослідженні використано сукупність методів, які забезпечили всебічність, об’єктивність і системність аналізу. Методологічну основу склали: системний аналіз для розгляду організаційної культури як складного соціально-економічного явища; контент-аналіз для вивчення наукових підходів до трактування поняття; порівняльний метод для зіставлення моделей організаційної культури; узагальнення для формування авторського бачення проблеми; графічний метод для візуалізації результатів дослідження. В статті розглянуто сутність організаційної культури як стратегічного ресурсу агропромислових підприємств, що забезпечує їх ефективне функціонування, адаптацію до змін зовнішнього середовища та досягнення високих результатів діяльності. В дослідженні проаналізовано підходи до трактування організаційної культури, окреслено внесок провідних зарубіжних та вітчизняних науковців у формування теоретичної базису з досліджуваної тематики. В статті обґрунтовано, що організаційна культура підприємств виступає важливим елементом внутрішнього управління та стратегічним ресурсом, що сприяє досягненню високої ефективності, інноваційності та конкурентоспроможності в умовах швидких змін. Вона визначає внутрішній клімат підприємства, стратегію управління людськими ресурсами та здатність підприємства адаптуватися до нових викликів і можливостей на ринку. Визначено специфічні чинники, що впливають на формування організаційної культури в агропромисловому комплексі України, зокрема історична спадщина колгоспної системи, високий рівень сезонності виробництва, домінування соціокультурного контексту сільських територій, кадрова залежність від кваліфікованої ручної праці та потреба в екологічній відповідальності. Визначено інструменти для розвитку організаційної культури агропромислових підприємств, зокрема кодекси етики, корпоративне навчання та менторинг, ініціативи корпоративної соціальної відповідальності, вимірювання рівня задоволеності персоналу та цифрові платформи. Інструменти сприяють створенню здорового робочого середовища, підвищенню кваліфікації співробітників, покращенню комунікацій та підвищенню ефективності бізнес-процесів. Впровадження цих інструментів дозволить не лише зміцнити внутрішню культуру підприємства, але й збільшити його конкурентоспроможність та здатність адаптуватися до змін у ринковому середовищі. Загалом, дослідження показало, що організаційна культура є важливим інструментом стратегічного управління персоналом, адаптації до змін ринку та впровадження принципів етики. The article is devoted to the study of theoretical aspects of organizational culture development, taking into account the sectoral orientation of enterprises. The purpose of research is to analyze, systematize, and generalize the existing theoretical and methodological foundations for the formation and development of organizational culture in agricultural enterprises. To achieve the goal, the research employed a set of methods that ensured a comprehensive, objective, and systematic analysis. The methodological basis included: system analysis for considering organizational culture as a complex socioeconomic phenomenon; content analysis for studying scientific approaches to the definition of the concept; comparative method for contrasting different models of organizational culture; generalization for forming the author’s vision of the problem; and graphical method for visualizing research results.The article examines the essence of organizational culture as a strategic resource of agricultural enterprises that ensures their effective functioning, adaptability to changes in the external environment, and achievement of high performance. The research analyzes approaches to the interpretation of organizational culture and highlights the contributions of leading foreign and domestic scholars to the formation of a theoretical foundation in the studied field. It is substantiated that organizational culture acts as an essential element of internal management and a strategic resource that contributes to high efficiency, innovativeness, and competitiveness in conditions of rapid change. It determines the internal climate of the enterprise, the strategy for human resource management, and the enterprise’s ability to adapt to new challenges and market opportunities. Specific factors influencing the formation of organizational culture in Ukraine’s agricultural sector are identified, including the historical legacy of the collective farm system, the high level of production seasonality, the dominance of the sociocultural context of rural areas, dependence on qualified manual labor, and the need for ecological responsibility. The article defines tools for developing organizational culture in agricultural enterprises, such as codes of ethics, corporate training and mentoring, corporate social responsibility initiatives, employee satisfaction measurement, and digital platforms. These tools contribute to creating a healthy working environment, improving employee qualifications, enhancing communication, and increasing the efficiency of business processes. The implementation of these tools will not only strengthen the internal culture of the enterprise but also increase its competitiveness and adaptability to changes in the market environment. Overall, the study demonstrated that organizational culture is an important tool of strategic personnel management, market adaptation, and the implementation of ethical principles.
Механізми соціальної відповідальності в умовах цифровізації корпоративного управління аграрного бізнесу
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Липовий, Валерійович Валерійович; Lypovyi, Valeriiovych
Актуальність формування сучасних механізмів соціальної відповідальності в корпоративному управлінні аграрного бізнесу зумовлена зростаючим значенням сталого розвитку, екологічної безпеки та соціальної підтримки регіонів, де функціонують агропідприємства. Метою статті є обґрунтування механізмів соціальної відповідальності в умовах цифровізації корпоративного управління аграрного бізнесу. Для досягнення поставленої мети в дослідженні використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечили системний підхід до аналізу проблематики, зокрема: методи аналізу та синтезу дозволили систематизувати теоретичні засади КСВ та визначити цифрові інструменти її впровадження; порівняльний аналіз сприяв виявленню відмінностей між традиційними та цифровими підходами, а також між вітчизняною та зарубіжною практикою; методи індукції та дедукції використані для формування узагальнень щодо впливу цифровізації на ефективність реалізації КСВ; системний підхід забезпечив інтеграцію економічних, соціальних і екологічних аспектів КСВ у корпоративне управління; контент-аналіз дозволив виокремити ключові тенденції та ризики цифровізації в контексті соціально відповідального управління. В дослідженні доведено, що цифровізація корпоративного управління агробізнесу здатна охопити не лише трансформації у процесах зовнішньої комунікації, а й процеси формування корпоративної політики, управління трудовими відносинами та адміністративною діяльністю з урахуванням соціальних наслідків діяльності. Тож цифровізація сприяє реалізації принципів КСВ, зокрема екологічної безпеки, прозорості, підтримки працівників і розвитку громад, що робить агропідприємство більш відповідальним і конкурентоспроможним. Досліджено особливості функціонування сучасних механізмів соціальної відповідальності в корпоративному управлінні аграрного бізнесу (точне землеробство, блокчейн для прозорості, системи моніторингу та звітування, мобільні додатки для працівників, онлайн-платформи для місцевих громад, автоматизація та роботизація виробничих процесів, аналітика великих даних (Big Data), цифрові канали комунікації зі стейкхолдерами). Обґрунтовано перелік принципів здійснення соціальної відповідальності на агропідприємствах. За результатами проведеного аналізу визначено основні напрями цифровізації корпоративного управління в контексті формування соціально відповідального агробізнесу. Окреслено сучасні способи поєднання цифровізації з соціальною відповідальністю в агросекторі. Також досліджено переваги і недоліки цих процесів в практичній площині, що в подальшому дозволить коригувати напрями розвитку та критерії успіху в реалізації обраної соціальноорієнтованої стратегії. The relevance of developing modern mechanisms of social responsibility in corporate governance of the agribusiness sector is driven by the growing importance of sustainable development, environmental safety, and social support in regions where agricultural enterprises operate. The aim of this article is to justify the mechanisms of social responsibility under the conditions of digitalization in the corporate governance of agribusiness. To achieve this aim, the research employs a set of general scientific and specialized methods that ensure a systematic approach to problem analysis. In particular, methods of analysis and synthesis allowed for the systematization of theoretical foundations of corporate social responsibility (CSR) and the identification of digital tools for its implementation. Comparative analysis enabled the identification of differences between traditional and digital approaches, as well as between domestic and foreign practices. Induction and deduction methods were used to generalize the impact of digitalization on the effectiveness of CSR implementation. The systems approach ensured the integration of economic, social, and environmental aspects of CSR into corporate governance. Content analysis helped to identify key trends and risks of digitalization in the context of socially responsible management. The study proves that digitalization of corporate governance in agribusiness covers not only the transformation of external communication processes but also the formulation of corporate policy, labor relations management, and administrative activities, considering the social consequences of business operations. Thus, digitalization contributes to the implementation of CSR principles, particularly environmental safety, transparency, employee support, and community development, making agricultural enterprises more responsible and competitive. The article explores the features of modern mechanisms of social responsibility in agribusiness corporate governance (e.g., precision agriculture, blockchain for transparency, monitoring and reporting systems, mobile applications for employees, online platforms for local communities, automation and robotization of production processes, big data analytics, digital communication channels with stakeholders). The study substantiates a list of principles for implementing social responsibility in agricultural enterprises. Based on the conducted analysis, the main directions of digitalization in corporate governance for shaping a socially responsible agribusiness are defined. The article outlines modern methods for integrating digitalization and social responsibility in the agricultural sector. It also examines the advantages and disadvantages of these processes in practice, which will enable further adjustment of development directions and success criteria for implementing a socially-oriented strategy.
Стратегія резильєнтності: підвищення конкурентноспроможності корпорацій України
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Ходзицька, Валентина Василівна; Khodzytska, Valentyna
Сучасний світ потерпає від соціального дисбалансу та фінансових криз, вплив яких на сьогодні стає більш суттєвим. Тому сталий розвиток і ESG-звітність уже стали невід’ємною частиною управління українськими корпораціями, а уряд України постійно оновлює вимоги до резильєнтної звітності. Підприємства України, якіне зрозуміють важливість стійкої звітності, можуть втратити конкурентні переваги, зіткнутись із санкціями або навіть мати фінансові та інвестиційні проблеми. Тому актуальними є впровадження політики сталого розвитку, яка дозволяє Україні забезпечити збереження природних ресурсів та біорізноманіття, забезпечуючи їхнє використання на майбутні покоління. Резильєнтний підхід до управління мінімізує викиди та забруднення, що сприяє збереженню екосистем та здоров’я української нації. Стійкий розвиток враховує потреби сучасного суспільства, забезпечуючи соціальну справедливість та рівність можливостей для всіх груп населення. Інвестування в сталий розвиток сприяють економічній стійкості, забезпечуючи розвиток нових технологій та підвищенню конкурентноспроможності українських суб’єктів господарювання. Корпорації найвідсутніше потребують резильєнтного управління. Стійкий облік залишається ключовим інструментом релевантного прийняття ефективних управлінських рішень, але потребує адаптації до нових викликів повоєнного відновлення України. Європейські стандарти ESRS вдосконалюють підходи до сталого звітування. Резильєнтний розвиток стає впливовою частиною корпоративного стійкого звітування. Відбувається стрімке вдосконалення регуляторних вимог щодо стійкої звітності задля збереження довкілля та стрімкого економічного відновлення України. У 2025 році відбулись суттєві зміни в нормативному сталому регулюванні. Європейський Союз на шляху постійного оновлення нефінансового звітування приймає Директиву CSRD, квінтесенцією якої є розкриття всеосяжної інформації про соціальні, екологічні та управлінські аспекти діяльності господарюючих суб’єктів. Підприємства, що взаємодіють з європейськими корпораціями чи готуються до міжнародного фінансування обов’язково використовують Європейські стандарти ESRS та глобальні IFRS S1 та S2, що суттєво впливають на підходи щодо сталого звітування. Стаття описує питання важливості резильєнтної політики та впливу стійкої стратегії на конкурентноспроможний розвиток корпорацій задля досягення цілей сталого розвитку, якісним маркером якої є впровадження європейського курсу. The modern world suffers from social imbalances and financial crises, the impact of which is becoming more significant today. Therefore, sustainable development and ESG reporting have already become an integral part of the management of Ukrainian corporations, and the Ukrainian government is constantly updating the requirements for resilient reporting. Ukrainian enterprises that do not understand the importance of sustainable reporting may lose competitive advantages, face sanctions, or even have financial and investment problems. Therefore, the implementation of a sustainable development policy is relevant, which allows Ukraine to ensure the preservation of natural resources and biodiversity, ensuring their use for future generations. A resilient approach to management minimizes emissions and pollution, which contributes to the preservation of ecosystems and the health of the Ukrainian nation. Sustainable development takes into account the needs of modern society, ensuring social justice and equal opportunities for all groups of the population. Investments in sustainable development contribute to economic sustainability, ensuring the development of new technologies and increasing the competitiveness of Ukrainian business entities. Corporations are in dire need of resilient management. Sustainable accounting remains a key tool for relevant and effective management decision-making, but it needs to be adapted to the new challenges of Ukraine’s post-war recovery. European ESRS standards are improving approaches to sustainable reporting. Resilient development is becoming an influential part of corporate sustainable reporting. Regulatory requirements for sustainable reporting are rapidly improving to preserve the environment and accelerate Ukraine’s economic recovery. In 2025, significant changes took place in regulatory sustainable regulation. The European Union, on the path of continuous updating of non-financial reporting, adopts the CSRD Directive, the quintessence of which is the disclosure of comprehensive information on the social, environmental and management aspects of the activities of business entities. Enterprises that interact with European corporations or prepare for international financing must use the European ESRS standards and global IFRS S1 and S2, which significantly affect approaches to sustainable reporting. The article describes the importance of resilient policies and the impact of a sustainable strategy on the competitive development of corporations in order to achieve sustainable development goals, a qualitative marker of which is the implementation of the European course.
Гуманітарна складова як фактор трансформації економічної освіти: виклики та перспективи
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Войнаровська, Людмила Іванівна; Voinarovska, Liudmyla; Козлов, Євген Васильович; Kozlov, Yevhen; Кругляк, Мирослава Іванівна; Kruhliak, Myroslava; Пітякова, Тетяна Степанівна; Pitiakova, Tetiana
В статті досліджується роль гуманітарної складової як чинника трансформації економічної освіти в умовах сучасних глобальних викликів. Зосереджено увагу на зміні парадигми: від традиційної моделі «Homo oeconomicus» – раціонального і егоїстичного суб’єкта економічної діяльності – до соціокультурного підходу, де людина постає багатовимірною особистістю, що включена в систему соціальних відносин та культурний контекст. Обґрунтовано необхідність переосмислення змісту економічної освіти на основі міждисциплінарного підходу, що передбачає глибоку інтеграцію гуманітарних знань як умову підвищення професійної підготовки майбутніх економістів. Аргументовано, що серед ключових результатів такої інтеграції є формування особистісної, соціальної та професійної ідентичності. Особливу увагу приділено діалогічному потенціалу гуманітарних дисциплін – філософії, логіці та етиці – як засобам для осмислення складних моральних ситуацій і прийняття соціально відповідальних рішень. Підкреслено, що в умовах активного впровадження штучного інтелекту в освітній процес, вміння мислити критично, морально рефлексувати та діяти на основі ціннісних орієнтирів набуває особливої значущості. У статті також представлено результати емпіричного дослідження (анкетування студентів КНЕУ імені Вадима Гетьмана), що ілюструють вплив гуманітарної складової на формування життєвих орієнтацій і професійного самовизначення молоді. Проаналізовано особистісні якості, які виявляються через вибір концепцій сенсу життя, а також обґрунтовано їх зв’язок із професійною ідентичністю та здатністю до креативного мислення. Окреслено основні виклики інтеграції гуманітарного знання у структуру економічної освіти та запропоновано шляхи посилення гуманітарної компоненти в освітніх програмах економічних університетів. The article examines the role of the humanitarian component as a factor in the transformation of economic education in the context of modern global challenges. The attention is focused on the paradigm shift: from the traditional model of "Homo oeconomicus" – a rational and selfish subject of economic activity – to the socio-cultural approach, where a person appears as a multidimensional personality included in the system of social relations and cultural context. The necessity of rethinking the content of economic education on the basis of an interdisciplinary approach, which involves the integration of humanitarian knowledge as a condition for improving the professional training of future economists, is substantiated. It is argued that one of the key results of such integration is the formation of personal, social and professional identity. Particular attention is paid to the dialogical potential of the humanities, in particular, philosophy, logic and ethics, as a means of understanding complex moral situations and making socially responsible decisions. It is emphasised that in the context of the active introduction of artificial intelligence into the educational process, the ability to think critically, reflect morally and act on the basis of spiritual values is of particular importance.The article also presents the results of an empirical study (questionnaire survey of students of the Vadym Hetman Kyiv National Economic University), which illustrate the influence of the humanitarian component on the formation of life orientations and professional selfdetermination of young people. The personal qualities that are manifested through the choice of concepts of the meaning of life are analysed, and their connection with professional identity and the ability to think creatively is substantiated. The main challenges of integrating humanitarian knowledge into the structure of economic education are outlined and ways to strengthen the humanitarian component in the educational programmes of higher economic education institutions are proposed.
Глобальні тренди та виклики цифрової трансформації фінансової екосистеми
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Лавренюк, Владислав Володимирович; Lavreniuk, Vladyslav; Стрільчук, Юлія Ігорівна; Strilchuk, Yuliia
У статті здійснено комплексне дослідження трансформації глобальної фінансової екосистеми під впливом розвитку цифрових інновацій, зокрема FinTech. Мета роботи полягає у виявленні трендів трансформації фінансових екосистем та систематизації ключових драйверів їхнього розвитку, що визначають зміну бізнес-моделей банків та структуру світових інвестицій в умовах цифровізації. Методологічну базу становлять контент-аналіз наукових джерел і деск-аналіз офіційної статистики за 2018–2024 рр. У роботі проаналізовано тенденції розвитку FinTech-стартапів та глобальних інвестиції у фінтех. Результати дослідження показують, що кількість FinTech-стартапів зросла з 12 131 у 2018 р. до 29 955 у 2024 р., причому на США стабільно припадає 41–47 % світового портфеля. Інвестиції досягли піку 239 млрд дол. США у 2021 р., а надалі знизилися до 95,6 млрд дол. США у 2024 р., що свідчить про циклічність капіталопотоку. Визначено, що в умовах стрімкого розвитку FinTech зазнають змін бізнес-моделі учасників фінансової екосистеми, зокрема, FinTech глибоко проникає у банківську сферу, технологічні інновації стають основним активом у фінансовому ландшафті, де FinTech займає центральну роль, пропонуючи банкам інноваційні технологічні рішення для підвищення ефективності фінансових послуг. На основі порівняльного аналізу ринків США, ЄС та України окреслено п’ять ключових драйверів FinTech-експансії: масштабована мобільна платіжна інфраструктура, швидке зростання необанків (у Бразилії та Індії частка клієнтів перевищує 25 %), клієнтоцентричні бізнес-моделі, регуляторний імпульс (RegTech) і поступова інтеграція ESG-метрик у цифрові сервіси. Визначено, що довгострокова конкурентоспроможність банків визначатиметься здатністю інтегрувати FinTech-рішення у власні бізнеспроцеси, переосмислити роль даних і сформувати проактивну культуру інновацій. Отримані результати поглиблюють теоретичне розуміння цифрової еволюції фінансової екосистеми, зокрема банків як провідних її учасників, та формують прикладні рекомендації для фінансових установ щодо підвищення конкурентоспроможності та стійкості в умовах діджиталізації. The article conducts a comprehensive study of the transformation of the global financial ecosystem under the influence of the development of digital innovations, in particular FinTech. The purpose of the work is to identify trends in the transformation of financial ecosystems and systematize the key drivers of their development, which determine the change in bank business models and the structure of global investments in the context of digitalization. The methodological basis is a bibliometric review of scientific sources and desk analysis of official statistics for 2018–2024. The paper analyzes the development trends of FinTech startups and global investments in FinTech. The results of the study show that the number of FinTech startups increased from 12,131 in 2018 to 29,955 in 2024, with the United States steadily accounting for 41–47% of the global portfolio. Investments reached a peak of $239 billion. USA in 2021, and then decreased to 95.6 billion USD in 2024, which indicates the cyclical nature of capital flows. It was determined that in the conditions of rapid development of FinTech, the business models of participants in the financial ecosystem are undergoing changes, in particular, FinTech deeply penetrates the banking sector, technological innovations are becoming the mainasset in the financial landscape, where FinTech plays a central role, offering banks innovative technological solutions to improve the efficiency of financial services. Based on a comparative analysis of the US, EU and Ukrainian markets, five key drivers of FinTech expansion are outlined: scalable mobile payment infrastructure, rapid growth of neobanks (in Brazil and India the share of clients exceeds 25%), customer-centric business models, RegTech and gradual integration of ESG metrics into digital services. It is determined that the long-term competitiveness of banks will be determined by the ability to integrate FinTech solutions into their own business processes, rethink the role of data and form a proactive culture of innovation. The results obtained deepen the theoretical understanding of the digital evolution of the financial ecosystem, in particular banks as its leading participants, and form practical recommendations for financial institutions to increase competitiveness and resilience in the context of digitalization.
Науково-методичне підґрунтя щодо оцінки інтелектуально-стратегічного управління інноваційністю суб’єктів підприємницької діяльності
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Чобіток, Вікторія Іванівна; Chobitok, Viktoriia; Веркуш, Дмитро Михайлович; Verkush, Dmytro
Авторами статті запропоновано основні етапи генерування та впровадження інновацій, які включають: ініціювання інновації, планування впровадження інновації, техніко-економічне обґрунтування інновації, розробка концепції інновації, організація впровадження інновації, реалізація інновації, моніторинг і контроль впровадження інновації, оцінка ефективності впровадження інновації. В дослідженні проаналізовано методи, визначено їх характеристики, а також переваги і недоліки при їх практичному застосуванні. У статті запропоновано комплексне науково-методичне підґрунтя для оцінки інтелектуально-стратегічного управління інноваційністю суб’єктів підприємницької діяльності в умовах цифрової трансформації та високої динаміки зміни ринкового середовища. Дослідження ґрунтується на системному аналізі сучасних фреймворків управління (Hoshin Kanri, McKinsey 7S, Balanced Scorecard 2.0, TOGAF, Lean Startup, OKR, BI-системи, VRIO, Design Thinking тощо), адаптованих до етапів генерування та впровадження інновацій: від ініціювання дооцінки ефективності їх впровадження. Окрему увагу приділено проблемі узгодження стратегічного бачення з операційною реалізацією інновацій через використання KPI, систем візуалізації даних (BI), моделей оцінки інтелектуального потенціалу, а також інструментів стратегічної адаптації в нестабільному середовищі. Результати дослідження можуть бути використані для побудови ефективних систем управління інноваціями, які інтегрують інтелектуальний потенціал в стратегію розвитку з урахуванням вимог цифрові трансформацій та орієнтовані на формування довготривалих конкурентних переваг суб’єктів підприємницької діяльності на ринку від впровадження інновації. Перспективи подальших досліджень полягають у поглибленій розробці адаптивних моделей управління інноваційністю суб’єктів підприємницької діяльності з використанням штучного інтелекту, Big Data-аналітики та автоматизованих систем підтримки прийняття рішень (це речення взяв з висновку). The authors of the article have proposed the main stages of innovation generation and implementation, which include: initiation of innovation, planning of innovation implementation, technical and economic justification of innovation, development of the innovation concept, organization of innovation implementation, innovation realization, monitoring and control of implementation, and evaluation of innovation effectiveness. The study analyzes the methods, identifies their characteristics, as well as the advantages and disadvantages of their practical application. The article proposes a comprehensive scientific and methodological framework for assessing intellectual and strategic management of innovativeness in entrepreneurial entities under conditions of digital transformation and a highly dynamic market environment. The research is based on a systematic analysis of modern management frameworks (Hoshin Kanri, McKinsey 7S, Balanced Scorecard 2.0, TOGAF, Lean Startup, OKR, BI systems, VRIO, Design Thinking, etc.) adapted to the stages of innovation generation and implementation — from initiation to effectiveness evaluation. Particular attention is paid to the problem of aligning strategic vision with operational implementation of innovation through the use of KPIs, data visualization systems (BI), intellectual potential assessment models, and strategic adaptation tools in an unstable environment. The results of the study can be applied to the development of effective innovation management systems that integrate intellectual potential into development strategies, taking into account the demands of digital transformation. and aimed at shaping long-term competitive advantages of business entities in the market as a result of innovation implementation. Prospects for further research lie in the in-depth development of adaptive models for managing the innovativeness of business entities using artificial intelligence, Big Data analytics, and automated decision support systems.
Ентропійні виклики та перспективи впровадження циркулярного підприємництва на ринку паперової та крафт-упаковки
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Теплюк, Марія Анатоліївна; Tepliuk, Mariia; Приваренко, Дар’я Андріївна; Pryvarenko, Daria
У статті досліджено ентропійні виклики та передумови використання циркулярного підприємництва на ринку паперової та крафт упаковки в контексті впливу на екологію, а також глобальні тенденції ринку упаковки. З’ясовано, що популярність паперової упаковки обумовлена можливістю її повторного використання та простотою утилізації, а ефективність замкненого циклу матеріалів залежить від якості повторно використаних і перероблених ресурсів, їх здатності до відновлення, переробки та подальшого використання, збереження функціональних властивостей та відповідності вимогам кінцевого застосування. Виявлено, що ключовими драйверами інноваційного розвитку у сфері пакувальних матеріалів є досягнення у сфері матеріалознавства та виробничих технологій. Зокрема, зростає застосування «розумної упаковки», яка передбачає інтеграцію цифрових рішень, таких як QR-коди, технології NFC та RFID-мітки. Проаналізовано сучасний стан ринку паперової і крафтової упаковки в Україні. Розглянуто досвід впровадження принципів циркулярного підприємництва в діяльності провідних гравців ринку паперової упаковки України (ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат», ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» та інших). Виявлено, що ключові гравці ринку в певній мірі використовують засади сталого розвитку при виробництві своєї продукції, однак, більшість з них має проблеми при використанні циркулярного підприємництва, зокрема, виявлено, що основними проблемами циркулярного підприємництва в Україні є технічна зношеність виробничого обладнання, нестабільність і низька якість постачання вторинної сировини, а також високі витрати на інтеграцію енергоефективних технологій, недостатньо розвинена інфраструктура збору та переробки відходів, а також складності переробки упаковки зі змішаних матеріалів. Окреслено перспективи розвитку ринку та роль держави в контексті важливості нормативно-правового регулювання галузі, так як Розвиток пакувального ринку в контексті сталого розвитку є можливим лише за умови інтеграції регуляторних, технологічних та економічних інструментів. The article examines the entropy dimension of business relocation in the context of antifragility, digital transformation, and sustainable development. The authors analyze relocation not only as a forced response to external challenges but also as a strategic mechanism for enhancing business resilience. It is noted that relocation processes are accompanied by an increase in entropy, which requires adap tive strategies, including the use of digital technologies, optimization of business models, and integration of sustainability principles. Methodological approaches to assessing relocation are considered, including systems and synergetic analysis, as well as economic-mathematical modeling of risks and benefits. Particular attention is paid to international relocation experiences, which demonstrate effective adaptation models. The study concludes that relocation can become a driver of business development if accompanied by digitalization and strategic risk management. The importance of government support in creating a favorable environment for business adaptation is emphasized. The findings of this study may be useful for researchers, entrepreneurs, and policymakers in developing effective business relocation strategies in conditions of global instability. The article also analyzes the impact of relocation on the long-term competitiveness of enterprises. In particular, it examines how strategic relocation planning enables companies to minimize operational risks, reduce costs, and efficiently adapt to new market conditions. Special attention is given to the role of innovative technologies in ensuring business continuity and improving management efficiency during relocation. Furthermore, the socioeconomic aspects of relocation are highlighted, including its impact on employment, human capital development, and the integration of businesses into new regional ecosystems. Possible risks associated with personnel adaptation and the transformation of organizational culture in a new environment are outlined.
Еволюція державних механізмів управління регіонами в умовах цифрової трансформації
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Корнага, Олександр Ігорович; Kornaha, Oleksandr
У статті здійснено комплексне дослідження еволюції державних механізмів управління регіональним розвитком в умовах цифрової трансформації. Наголошується, що цифровізація не є лише технологічною модернізацією окремих елементів державного управління, а виступає багатовимірним процесом, який суттєво змінює логіку функціонування владних інституцій, процедури прийняття рішень і характер взаємодії між державою та громадянами на регіональному рівні. У фокусі аналізу — перехід від традиційних ієрархічних моделей до децентралізованих, гнучких, прозорих систем управління, заснованих на принципах нової публічної служби, відкритості та участі. У статті систематизовано етапи цифрової трансформації в Україні — від інформатизації до електронного врядування й сучасних практик управління на основі даних. Розглянуто стратегічні документи, які визначають рамки цифрової трансформації регіонів, зокрема Стратегію цифрової трансформації України та Державну стратегію регіонального розвитку на 2021–2027 роки. Акцент зроблено на практичних кейсах цифрових ініціатив у громадах: цифрових панелях моніторингу (Smart Lviv Dashboard), реєстраційних платформах (Вінниця), ГІС-системах (Харків) та електронних кабінетах мешканця (Хмельницький). Водночас автором виявлено бар’єри, що стримують цифрову трансформацію на регіональному рівні: інституційна фрагментація, цифрова нерівність, недостатня ІТ-інфраструктура, низький рівень цифрових навичок, ризики кібербезпеки, обмежені фінансові ресурси, особливо в умовах воєнного стану. У підсумку обґрунтовано потребу у формуванні адаптивних моделей цифрового управління, що враховують асиметрію розвитку регіонів, необхідність інклюзивності та стійкості в умовах кризи. This article explores the evolution of state mechanisms for regional governance in Ukraine under the influence of digital transformation. It is argued that digitalization should not be interpreted merely as a technical upgrade of public services but as a complex and multidimensional process that reshapes institutional structures, decision-making mechanisms, and the overall philosophy of interaction between the state and citizens at © Корнага О., 2025 227 the regional level. The research focuses on the transition from traditional hierarchical models of governance to flexible, decentralized, and citizen-oriented models based on the principles of the new public service and smart governance. The study systematizes the main stages of digital transformation in Ukraine’s public sector, from early informatization and the development of e-government to the current stage of integrated digital governance based on big data, open data platforms, GIS technologies, and citizen engagement tools. It emphasizes the growing role of regional and local authorities in shaping and implementing digital policies tailored to local development needs. Strategic documents such as the Digital Transformation Strategy of Ukraine and the State Strategy for Regional Development 2021–2027 are analyzed in terms of their regional implementation and institutional coherence. In addition to reviewing successful cases of digitalization in Ukrainian regions—such as smart dashboards in Lviv, registration systems in Vinnytsia, and GIS-based platforms in Kharkiv—the article also identifies critical barriers to regional digital transformation. These include institutional fragmentation, insufficient digital skills, unequal access to ICT infrastructure, cybersecurity vulnerabilities, and the challenges of sustaining innovation in wartime conditions. The author concludes that building adaptive and inclusive models of digital regional governance requires a systemic approach, strong leadership, and intersectoral cooperation. The findings of the study can be used to inform both academic discourse and the development of evidence-based public policy in Ukraine.
Впровадження квантового партнерства у сфері охорони здоров’я України
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Шапран, Олександр Андрійович; Shapran, Oleksandr
Доведено, що реформування системи охорони здоров’я України супроводжується загостренням низки управлінських та фінансових викликів, що актуалізує необхідність пошуку ефективних стратегічних рішень у цій сфері. Особливу увагу привернено ролі партнерської взаємодії між комунальними некомерційними підприємствами (КНП) та приватними медичними закладами, як дієвого механізму підвищення конкурентоспроможності та якості надання медичних послуг. Автором запропоновано інструмент “QUANTUM”, завдяки якому здійснено графоаналітичну оцінку партнерської привабливості трьох приватних клінік («Добробут», «Медіком», «Оксфорд Медікал») на основі макро-, мезо- та мікрорівневих оцінок, що дозволило визначити стратегії подальшого партнерства. Квантове партнерство надало відповідь на три ключові питання: 1) визначення вузьких місць у ключового гравця та партнерів для формування проблемного кола та шляхів його вирішення; 2) визначення кола респондентів (партнерів), які найбільше відповідають цілям дослідження; 3) вибір оптимальної стратегії для подальшої співпраці з визначеними партнерами. Як результат використання графоаналітичної моделі квантового партнерства встановлено, що потенційні партнери перебувають у помірному ринковому середовищі із близькими стратегічними позиціями, що обумовлює необхідність впровадження стратегії вибіркового зростання і концентрації ресурсів. Найбільший потенціал синергії виявлено у партнерстві з «Добробутом» через високий рівень ресурсного забезпечення та лідерські позиції на ринку. Запропонований патерн квантового партнерства здатний підвищити якість медичних послуг, оптимізувати використання ресурсів та ефективно реагувати на зовнішні виклики, особливо в умовах нестабільності, пов’язаної з кризовими явищаThe reform of the Ukrainian healthcare system is accompanied by the exacerbation of a number of managerial and financial challenges, which actualizes the need to find effective strategic solutions in this area. Particular attention is drawn to the role of partnership interaction between municipal non-profit enterprises (NPEs) and private medical institutions as an effective mechanism for increasing the competitiveness and quality of medical services. The author proposed the “QUANTUM” tool, thanks to which a graphical analytical assessment of the partnership attractiveness of three private clinics (“Dobrobut”, “Medicom”, “Oxford Medical”) was carried out based on macro-, meso- and micro-level indicators, which allowed determining strategies for further partnership. Quantum partnership provided answers to three key questions: 1) identification of bottlenecks in the key player and partners for the formation of a problem circle and ways to solve it; 2) identification of the circle of respondents (partners) that most closely meet the objectives of the study; 3) selection of the optimal strategy for further cooperation with the identified partners. As a result of using the graph-analytical model of quantum partnership, it was established that potential partners are in a moderate market environment with close strategic positions, which necessitates the implementation of a strategy of selective growth and concentration of resources. The greatest potential for synergy was identified in the partnership with "Dobrobut" due to the high level of resource provision and leading positions in the market. The proposed pattern of quantum partnership is able to improve the quality of medical services, optimize the use of resources and effectively respond to external challenges, especially in conditions of instability associated with crisis phenomena in Ukraine.
Ознаки екосистемності розвитку будівельного комплексу України
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Омельчук, Дмитро Сергійович; Omelchuk, Dmytro
Стаття присвячена емпіричному оцінюванню можливості імплементації екосистемного підходу як основи наукового забезпечення політики розвитку будівельної галузі України. В статті використано методи аналітичного групування та формального оцінювання пропорцій розподілу за допомогою показників ентропії. Це дозволило уточнити бачення галузевої структури екосистеми бізнесу, що формується навколо будівельної галузі України й у якій функції «архітектора екосистеми» виконують підприємства ВЕД 41.10 «Організація будівництва будівель». Крім того, виявлено, що характеристики розподілу витрат і вигід, породжуваних становленням екосистеми будівельного бізнесу в Україні суттєво відрізняються від сформульованих західними науковцями теоретичних уявлень про закономірності імплементації екосистемного підходу до стратегічного управління розвитком будівельного бізнесу. Зокрема, зміни, що спостерігались в пропорціях розподілу генерованої в екосистемі доданої вартості між видами економічної діяльності, переважно негативна її динаміка по усіх (крім власне ядра екосистеми бізнесу – будівництва) видах економічної діяльності, пов’язаних з розширенням виробничого потенціалу національної економіки, свідчать, що технологічні інновації, розширене відтворення виробничого потенціалу, зростання локалізації продукту екосистеми в національній економці не є органічними для досліджуваної екосистеми, не вбудовані в механізми розподілу вигід і витрат між її учасниками. Відповідно, теоретично обумовлені сподівання на стихійне перетворення екосистемних тенденцій на чинник наближення залучених до екосистеми галузей до траєкторії сталого розвитку та гармонізації відносин між бізнес моделями і завданнями державної політики не отримують емпіричного підтвердження. The article is devoted to the empirical assessment of the possibility of implementing an ecosystem approach as the basis for scientific support for the development policy of the construction industry of Ukraine. The article uses methods of analytical grouping and formal assessment of distribution proportions using entropy indicators. This allowed us to clarify the vision of the industry structure of the business ecosystem that is formed around the construction industry of Ukraine and in which the functions of the “ecosystem architect” are performed by enterprises of VED 41.10 “Organization of building construction”. In addition, it was found that the characteristics of the distribution of costs and benefits generated by the formation of the construction business ecosystem in Ukraine differ significantly from the theoretical ideas formulated by Western scientists about the regularities of implementing an ecosystem approach to strategic management of construction business development. In particular, the changes observed in the proportions of the distribution of added value generated in the ecosystem between types of economic activity, its predominantly negative dynamics across all (except for the core of the business ecosystem itself - construction) types of economic activity related to the expansion of the production potential of the national economy, indicate that technological innovations, expanded reproduction of production potential, and increased localization of the ecosystem product in the national economy are not organic for the ecosystem under study and are not built into the mechanisms for distributing benefits and costs between its participants. Accordingly, theoretically conditioned expectations for the spontaneous transformation of ecosystem trends into a factor in bringing the industries involved in the ecosystem closer to the trajectory of sustainable development and harmonizing relations between business models and state policy objectives do not receive empirical confirmation.
Стратегічні вектори розвитку аграрних підприємств України
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Козловський, Дмитро Олександрович; Kozlovskyi, Dmytro; Гарафонова, Ольга Іванівна; Harafonova, Olha
У статті здійснено комплексне дослідження стратегічних векторів розвитку аграрних підприємств України в умовах економічної турбулентності, спричиненої широкомасштабними військовими діями, порушенням логістичних зв’язків, високим рівнем невизначеності та загрозами для фінансової стійкості підприємств. Обґрунтовано необхідність формування адаптивної моделі стратегічного управління, яка передбачає використання цифрових технологій, диверсифікацію виробничої діяльності, зміцнення логістичної та експортної інфраструктури, підвищення ефективності управлінських рішень і посилення кадрового потенціалу. У статті визначено ключові проблеми, що стримують розвиток аграрного сектору: фінансові обмеження, структурна нерівномірність, технологічне відставання, недостатня інноваційна активність та втрата доступу до традиційних ринків збуту. Узагальнено сучасні тенденції та перспективи розвитку аграрних підприємств, зокрема в умовах цифрової трансформації та інтеграції до європейського економічного простору. Запропоновано системний підхід до стратегічного планування, що поєднує аналіз ризиків, адаптацію до зовнішніх викликів і впровадження інструментів проактивного управління. Автором акцентовано увагу на потребі у державній підтримці, розвитку партнерських моделей, диференціації стратегій з урахуванням регіональної специфіки та створенні сприятливого середовища для інновацій у сільському господарстві. Результати дослідження можуть бути використані для формування політики сталого розвитку аграрної галузі, а також при розробці практичних стратегій функціонування аграрних підприємств в умовах нестабільності. The article presents a comprehensive study of the strategic vectors for the development of agricultural enterprises in Ukraine under conditions of economic turbulence caused by large-scale military actions, disrupted logistics, high uncertainty, and threats to the financial stability of the sector. The research substantiates the need to form an adaptive model of strategic management that incorporates digital technologies, diversification of production activities, strengthening of logistics and export infrastructure, improved managerial decision-making, and the enhancement of human capital. The study identifies the main challenges hindering the development of the agricultural sector: financial constraints, structural imbalances, technological backwardness, limited innovation activity, and loss of access to traditional sales markets. Current trends and development prospects of agricultural enterprises are summarized, particularly in the context of digital transformation and integration into the European economic space. A systematic approach to strategic planning is proposed, combining risk analysis, adaptation to external threats, and the implementation of proactive management tools. Special attention is paid to the importance of public policy support, the development of partnership models, regional differentiation of strategies, and the creation of a favorable environment for innovation in agriculture. Additionally, the study emphasizes the significance of increasing the digital maturity of agricultural enterprises, which is a key factor in strengthening their resilience and competitiveness. The implementation of artificial intelligence, big data analytics, and precision farming technologies is considered as a promising direction for enhancing the effectiveness and sustainability of agribusiness operations. The results of the study can serve as a foundation for shaping national strategies of agricultural development and for practical applications in strategic enterprise management under crisis conditions.
Інтеграція сталого розвитку в операційну діяльність підприємств як стратегія мінімізації ризиків
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Кopeнюк, Петро Iванович; Kopeniuk, Petro; Роздобудько, Елла Вікторівна; Rozdobudko, Ella
У статті розглядається концепція сталого розвитку та її впровадження в українських підприємствах. Сталий розвиток визначається як підхід, що забезпечує задоволення потреб сьогодення без шкоди для майбутніх поколінь, збалансовуючи економічні, екологічні та соціальні аспекти. Для українського бізнесу реалізація принципів сталого розвитку є стратегічно важливою, оскільки це сприяє інноваційному розвитку, зміцненню економічних ресурсів, підвищенню стійкості до зовнішніх викликів та покращенню корпоративного іміджу. У статті представлено аналіз поточного стану впровадження практик сталого розвитку в українських компаніях. Зокрема, розглянуто такі ключові аспекти, як Цілі сталого розвитку (ЦСР), екологічні, соціальні та управлінські критерії (ESG), а також звітність у сфері сталого розвитку. Проаналізовано виклики, з якими стикаються українські підприємства, зокрема фінансові, соціально-політичні та регуляторні. Фінансові труднощі, такі як нестача інвестицій та економічна нестабільність, є одними з головних перешкод для впровадження сталого розвитку. Регуляторні виклики включають відсутність чітких стандартів та недостатню підготовку для їх дотримання. Соціально-політичні виклики пов’язані з недостатньою обізнаністю та опором змінам серед бізнес-лідерів і співробітників. Розглянуто стратегії, які допомагають компаніям узгоджувати свою діяльність з міжнародними стандартами, такими як Національний план з енергетики та клімату (НПЕК). У статті наголошено на необхідності інтеграції принципів ESG у бізнес-стратегії, що дозволяє підвищити прозорість, підзвітність та ефективність управління. Також обговорюються переваги сталого розвитку, такі як зниження витрат, підвищення конкурентоспроможності, покращення репутації та залучення екологічно свідомих клієнтів і інвесторів. Успішне впровадження сталого розвитку в українських компаніях може бути досягнуто завдяки розробці політики сталого розвитку, навчання співробітників, партнерства з постачальниками, які поділяють цінності сталого розвитку, та моніторингу показників сталого розвитку. Це дозволить не лише зменшити операційні витрати та підвищити прибутковість, але й привабити клієнтів та інвесторів, для яких соціальна відповідальність є пріоритетом. The article examines the concept of sustainable development and its implementation in Ukrainian enterprises. Sustainable development is defined as an approach that ensures the satisfaction of the needs of the present without harming future generations, balancing economic, environmental and social aspects. For Ukrainian business, the implementation of sustainable development principles is strategically important, as it contributes to innovative development, strengthening economic resources, increasing resilience to external challenges and improving the corporate image. The article presents an analysis of the current state of implementation of sustainable development practices in Ukrainian companies. In particular, such key aspects as the Sustainable Development Goals (SDGs), environmental, social and governance criteria (ESG), as well as reporting in the field of sustainable development are considered. The challenges faced by Ukrainian enterprises are analyzed, including financial, socio-political and regulatory. Financial difficulties, such as lack of investment and economic instability, are among the main obstacles to the implementation of sustainable development. Regulatory challenges include the lack of clear standards and insufficient training to comply with them. Sociopolitical challenges are associated with insufficient awareness and resistance to change among business leaders and employees. Strategies are considered that help companies align their activities with international standards, such as the National Energy and Climate Plan (NECP). The article emphasizes the need to integrate ESG principles into business strategy, which allows for increased transparency, accountability, and management efficiency. It also discusses the benefits of sustainable development, such as reducing costs, increasing competitiveness, improving reputation, and attracting environmentally conscious customers and investors. Successful implementation of sustainable development in Ukrainian companies can be achieved through the development of a sustainable development policy, training employees, partnerships with suppliers who share sustainable development values, and monitoring sustainability indicators. This will not only reduce operating costs and increase profitability, but also attract customers and investors for whom social responsibility is a priority.
Розробка маркетингової стратегії підприємства в умовах цифрової трансформації
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025) Чебакова, Тетяна Олександрівна; Chebakova, Tetiana
У статті досліджено особливості розробки маркетингової стратегії підприємства в умовах цифрової трансформації, яка суттєво змінює традиційні підходи до ведення бізнесу, комунікації зі споживачами та управління брендом. Розглянуто сучасні виклики, з якими стикаються підприємства в умовах цифрової економіки, зокрема необхідність адаптації до змін у поведінці споживачів, що зумовлені активним використанням цифрових технологій та онлайн-сервісів. Визначено роль цифрових технологій у формуванні маркетингової стратегії, включаючи такі аспекти, як використання штучного інтелекту, великих даних, аналітики споживчої поведінки, автоматизації маркетингових процесів та багатоканальної взаємодії з клієнтами. Досліджено питання персоналізації маркетингових комунікацій у контексті підвищення ефективності реклами, залучення клієнтів та покращення користувацького досвіду через інтеграцію CRM-систем, чат-ботів та алгоритмів рекомендацій. Проаналізовано проблематику кібербезпеки та захисту персональних даних у процесі реалізації цифрових маркетингових стратегій, зокрема відповідність до міжнародних стандартів, таких як GDPR. Окреслено ключові елементи успішної маркетингової стратегії в умовах цифрової трансформації, що включають омніканальність, інтеграцію цифрових платформ, гнучкість у прийнятті управлінських рішень та адаптацію до змін ринкового середовища. Розглянуто методи оцінки ефективності маркетингової стратегії, включаючи застосування ключових показників ефективності (KPI), аналітичних інструментів Google Analytics, соціальних медіа та маркетингових панелей даних. Досліджено особливості впровадження інноваційних маркетингових стратегій у малих та середніх підприємствах (МСП) з урахуванням їхніх обмежених ресурсів та можливостей масштабування цифрових рішень. Запропоновано рекомендації щодо формування стратегії цифрового маркетингу, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність підприємств, оптимізувати маркетингові витрати та створювати стійкі довгострокові відносини зі споживачами. У підсумку підкреслено значення інтеграції цифрових технологій у маркетингову діяльність підприємств як необхідну умову для їхнього сталого розвитку, адаптації до змін ринку та успішної конкуренції у цифровій економіці. The article examines the features of developing an enterpriseʼs marketing strategy in the context of digital transformation, which significantly changes traditional approaches to doing business, communicating with consumers, and managing a brand. It examines the modern challenges that enterprises face in the digital economy, in particular, the need to adapt to changes in consumer behavior caused by the active use of digital technologies and online services. It identifies the role of digital technologies in shaping a marketing strategy, including aspects such as the use of artificial intelligence, big data, consumer behavior analytics, automation of marketing processes, and multichannel interaction with customers. It examines the issue of personalizing marketing communications in the context of increasing advertising effectiveness, attracting customers, and improving user experience through the integration of CRM systems, chatbots, and recommendation algorithms. It analyzes the issues of cybersecurity and personal data protection in the process of implementing digital marketing strategies, including compliance with international standards such as GDPR. The key elements of a successful marketing strategy in the context of digital transformation are outlined, including omnichannel, integration of digital platforms, flexibility in making management decisions, and adaptation to changes in the market environment. Methods for assessing the effectiveness of a marketing strategy are considered, including the use of key performance indicators (KPIs), Google Analytics analytical tools, social media, and marketing data panels. The features of implementing innovative marketing strategies in small and medium-sized enterprises (SMEs) are studied, taking into account their limited resources and the ability to scale digital solutions. Recommendations are offered for forming a digital marketing strategy that allows increasing the competitiveness of enterprises, optimizing marketing costs, and creating sustainable long-term relationships with consumers. As a result, the importance of integrating digital technologies into the marketing activities of enterprises as a necessary condition for their sustainable development, adaptation to market changes, and successful competition in the digital economy is emphasized.

Browse

Recent Submissions