Кафедра теоретичної юриспруденції

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/71

Browse

Now showing 1 - 20 of 32

Transformation of the national legislation of Ukraine in the context of globalization
(EDITORIAL PRIMMATE SAS, 2021-10) Shulzhenko, Fedir; Шульженко, Федір Пилипович; Шульженко, Фёдор Филиппович; Ryndiuk, Vira; Риндюк, Віра Іванівна; Рындюк, Вера Ивановна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Кузьменко, Оксана Владимировна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Олександрівна; Кожура, Людмила Александровна; Hryshko, Oksana; Гришко, Оксана Миколаївна; Гришко, Оксана Николаевна
The article studies the directions of transformation of the national legislation of Ukraine in the context of globalization based on the dialectical method. Specifically, the notions “legislation” and “globalization” are analyzed; the meaning of the concepts of “national legislation of Ukraine” and “legal globalization” is specified; the factors which define features of transformation of the national legislation of Ukraine in modern conditions of globalization are established. As a result of the study it is proved that the main directions of transformation of the national legislation of Ukraine in the conditions of globalization are the following: borrowing the European (Western) legal tradition and its adaptation to the national legal system of Ukraine; reception of innovative legal institutions while preserving the national legal tradition; the influence of international law, first of all, the Acquis communautaire (adaptation of the national legislation of Ukraine to the law of the European Union); hierarchical (vertical) and sectoral (horizontal) structure of legislation, which is characteristic of the legal systems of the Romano-Germanic legal family; development of such types of normative activity of public authorities as systematization, codification, ordering, unification, etc. В статті досліджуються напрямки трансформації національного законодавства України в умовах глобалізації на основі діалектичного методу. Зокрема, аналізуються поняття “законодавство” та “глобалізація”; уточнюється зміст понять “національне законодавство України” та “правова глобалізація”; встановлюються чинники, які визначають особливості трансформації національного законодавства України в сучасних умовах глобалізації. У результаті дослідження доведено, що основними напрямами трансформації національного законодавства України в умовах глобалізації є наступні: запозичення європейської (західної) правової традиції та її адаптація до національної правової системи України; рецепція інноваційних правових інститутів при збереженні національної правової традиції; вплив міжнародного права, в першу чергу, Acquis communautaire (адаптація національного законодавства України до права Європейського Союзу); ієрархічна (вертикальна) та галузева (горизонтальна) будова законодавства, яка характерна для правових систем романо-германської правової сім’ї; розвиток таких видів нормотворчої діяльності органів публічної влади як систематизація, кодифікація, упорядкування, уніфікація тощо.
Адаптація банківських послуг для осіб з інвалідністю: особливості адміністративно-правового регулювання
(Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління», 2024) Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Чорная, Виктория Григорьевна; Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
В даній статті визначено, що доступність фінансових і банківських послуг становить вкрай актуальне питання для осіб з інвалідністю і може включати декілька аспектів. Серед них можливість самостійного входу в приміщення банку чи іншої фінансової установи та комунікації із їх співробітниками, можливість зняття коштів в банкоматі, виконання платежів, отримання коштів, оформлення позик чи кредитів, перерахування та отримання коштів, включаючи самостійне користування віддаленими банківськими послугами через інтернет, телефонний та інтернет банкінг. Проте на сьогодні всі ці аспекти у багатьох випадках виявляються проблемними та потребують вдосконалення. Акцентовано увагу, що наразі головними проблемами забезпечення доступності особам з обмеженими можливостями до отримання банківських послуг є не лише технічне забезпечення, але комунікаційна складова. Так, звернуто увагу на необхідності удосконалення порядку ліцензування банків у частині забезпечення законодавчо визначених прав маломобільних громадян, серед яких особи з інвалідністю, вагітні жінки, особи похилого віку та інші категорії населення, та полегшення їм життя шляхом створення умов доступності банківської сфери, вводячи в нього наступні покращення: а) приміщення банку (філії/відділення), де здійснюється обслуговування клієнтів, повинні бути доступними для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення згідно з державними будівельними нормами, правилами і стандартами. Це повинно бути підтверджено документально фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має кваліфікаційний сертифікат. Фахівець повинен перевірити відповідність приміщення дотримання ДБН В.2.2-17:2006 «Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення», ДСТУ-Н Б В.2.2-31:2011 «Настанова з облаштування будинків і споруд цивільного призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху» та ДСТУ Б ISO 21542:2013 «Будинки і споруди. Доступність і зручність використання побудованого життєвого середовища»; б) інформація про умови доступності приміщення банку (філії/відділення) для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення повинна бути розміщена в ісці, доступному для візуального сприйняття клієнтами. In this article it is determined that the accessibility of financial and banking services is an extremely relevant issue for persons with disabilities and may include several aspects. Among them, the ability to independently enter the premises of a bank or other financial institution and communicate with their employees, the ability to withdraw funds from an ATM, make payments, receive funds, issue loans or credits, transfer and receive funds, including independent use of remote banking services via the Internet, telephone and internet banking. However, today all these aspects are in many cases problematic and need improvement. Attention is drawn to the fact that currently the main problems of ensuring access to banking services for persons with disabilities are not only technical support, but also the communication component. Thus, attention was paid to the need to improve the procedure for licensing banks in terms of ensuring the legally defined rights of citizens with reduced mobility, including persons with disabilities, pregnant women, the elderly and other categories of the population, and to make their lives easier by creating conditions for the accessibility of the banking sector. the following improvements: a) the premises of the bank (branches/departments), where customer service is provided, must be accessible to persons with disabilities and other groups with limited mobility in accordance with state building regulations, rules and standards. This must be documented by a specialist in technical inspection of buildings and structures who has a qualification certificate. The specialist must check the compliance of the premises with compliance with DBN V.2.2-17:2006 "Accessibility of buildings and structures for groups of people with limited mobility", DSTU-NB V.2.2-31:2011 "Guidelines for the arrangement of buildings and structures of civil purpose with elements of accessibility for persons with visually and hearing impaired" and DSTU B ISO 21542:2013 "Buildings and structures. Accessibility and ease of use of the built living environment"; b) information on the conditions of accessibility of the bank's premises (branches/departments) for persons with disabilities and other less mobile population groups should be placed in a place accessible for visual perception by customers.
Адміністративна відповідальність як засіб адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей
(Інститут законодавства Верховної Ради України, 2012) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
В науковій статті окреслюється коло питань, що стосуються визначення поняття «адміністративна відповідальність за правопорушення У сфері адміністративно-правового захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та розкривається його зміст. Автор визначає категорію «адміністративна відповідальність», характеризує її ознаки та пропонує доповнити Кодекс про адміністративні правопорушення главою «Відповідальність за порушення законодавства у сфері соціального (адміністративно-правового) захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». The article outlines a range of issues relating to the definition of «administrative responsibility for offenses in the field of administrative remedies homeless and street children» and revealed its contents. The author defines the category of «administrative responsibility», describes its features and proposes to supplement the Code of Administrative Offences head «Responsibility for violation of legislation on social (administrative and legal) protection of homeless and street children». В научной статье определяется круг вопросов, касающихся определения понятия «административная ответственность за правонарушения в сфере административно-правовой защиты бездомных лиц и беспризорных детей» и раскрывается его содержание. Автор определяет категорию «административная ответственность», характеризует ее признаки и предлагает дополнить Кодекс об административных правонарушениях главой «Ответственность за нарушение законодательства в сфере социального (административно-правового) защиты бездомных лиц и беспризорных детей».
Адміністративно-правовий захист та охорона: поняття та співвідношення
(Ужгородський національний університет, 2015) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
У науковій статті здійснено аналіз норм національного законодавства, яким урегульовано відносини у сфері адміністративно-правового захисту. Визначено поняття захисту та охорони. Проаналізовано співвідношення категорій «захист» та «охорона», їх особливості. In this scientific article analysis of national legislation, which regulate relations in field of administrative remedies. The concept of protection and security. Analyzed relationship category „protection” and „protection”, their features. В научной статье осуществлен анализ норм национального законодательства, которым урегулированы отношения в сфере административно-правовой защиты. Определено понятие защиты и охраны. Проанализировано соотношение категорий «защита» и «охрана», их особенности.
Академічна мобільність і інклюзія: забезпечення рівних прав для здобувачів вищої освіти з інвалідністю
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2025-05-16) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla
Актуальні питання розвитку адміністративного законодавства України
(Видавничий центр «Кафедра», 2023-06-05) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
Генезис розвитку інвестиційної діяльності в Україні
(ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2024) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Власенко, Валентина Василівна; Vlasenko, Valentyna
В даній статті розглянуто генезис розвитку інвестиційної діяльності в Україні. Період до незалежності (до 1991 року). До здобуття незалежності у 1991 році, Україна була частиною Радянського Союзу, де інвестиційна діяльність регулювалася централізованою плановою економікою. Основними інвестиціями були державні вкладення у великі промислові проекти, інфраструктуру та сільське господарства. Приватних інвестицій практично не існувало, а іноземні інвестиції були обмежені. Період проголошення незалежності України (1991-1994 рр.) є другим етапом історії становлення адміністративно-правового регулювання інвестиційної діяльності в країні. Цей період характеризується фундаментальними змінами в політичній, економічній і правовій системах, які стали основою для подальшого розвитку ринкових відносин та залучення інвестицій. Третій період розвитку інвестиційної діяльності в Україні, на нашу думку, можна ознаменувати як створення основ правового регулювання інвестиційної діяльності (1994-2004) був надзвичайно важливим для формування основ правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні. У цей час було прийнято ряд ключових законодавчих актів, створено нові інституції для підтримки інвестицій, підписано важливі міжнародні угоди та проведено податкові реформи. Ці заходи сприяли стабілізації економіки, поліпшенню інвестиційного клімату та залученню як внутрішніх, так і іноземних інвестицій в Україну. Наступним періодом розвитку інвестиційної діяльності є період економічного зростання та вступу до СОТ (2004-2014). Наступним періодом можна визначити період політичної нестабільності та військових дій в Україні (2014-2024). Можна виокремити наступні характерні особливості періоду даного періоду: 1) зниження інвестиційної привабливості та ризики. Політична нестабільність та військові дії на Сході України суттєво вплинули на загальний інвестиційний клімат. Відбулося значне зниження прямих іноземних інвестицій через високі ризики та невизначеність щодо безпеки капіталовкладень. Інвестори стали обережнішими щодо вкладання коштів в економіку країни; 2) відтік іноземних інвесторів. Багато іноземних компаній вирішили призупинити або згорнути свою діяльність в Україні через ризики, пов’язані з військовими діями та політичною нестабільністю; 3) зростання вартості страхування інвестицій. Компанії, що вирішили залишитися, зіштовхнулися з підвищенням вартості страхування своїх інвестиційних проектів; 4) вплив санкцій та торговельні обмеження. Війна та політичні конфлікти призвели до запровадження міжнародних санкцій та торговельних обмежень, які вплинули на економіку України та її партнерів. Це вплинуло на можливості залучення інвестицій та торгівлі з іншими країнами. Генезис розвитку інвестиційної діяльності в Україні відображає складний шлях від планової економіки до ринкових відносин, з періодами економічного зростання та спаду, політичної стабільності та конфліктів. Ключовими завданнями на майбутнє є створення стабільного і передбачуваного інвестиційного клімату, покращення правового регулювання та залучення інвестицій для відновлення країни після війни. This article examines the genesis of the development of investment activity in Ukraine. The period before independence (until 1991). Before gaining independence in 1991, Ukraine was part of the Soviet Union, where investment activities were regulated by a centrally planned economy. The main investments were state investments in large industrial projects, infrastructure and agriculture. Private investment was practically non-existent, and foreign investment was limited. The period of the declaration of independence of Ukraine (1991–1994) is the second stage in the history of the formation of administrative and legal regulation of investment activities in the country. This period is characterized by fundamental changes in the political, economic and legal systems, which became the basis for the further development of market relations and investment attraction. The third period of development of investment activities in Ukraine, in our opinion, can be marked as the creation of the foundations of legal regulation of investment activities (1994–2004) was extremely important for the formation of the foundations of legal regulation of investment activities in Ukraine. During this time, a number of key legislative acts were adopted, new institutions were created to support investments, important international agreements were signed and tax reforms were carried out. These measures contributed to stabilizing the economy, improving the investment climate, and attracting both domestic and foreign investments to Ukraine. The next period of development of investment activity is the period of economic growth and accession to the WTO (2004–2014). The next period can be defined as the period of political instability and military operations in Ukraine (2014–2024). The following characteristic features of the given period can be singled out: 1) decrease in investment attractiveness and risks. Political instability and military actions in the East of Ukraine significantly affected the general investment climate. There has been a significant decline in foreign direct investment due to high risks and uncertainty regarding the safety of capital investments. Investors have become more cautious about investing in the country's economy; 2) outflow of foreign investors. Many foreign companies have decided to suspend or curtail their activities in Ukraine due to the risks associated with hostilities and political instability; 3) growth in the cost of investment insurance. Companies that decided to stay were faced with an increase in the cost of insuring their investment projects; 4) the impact of sanctions and trade restrictions. The war and political conflicts led to the introduction of international sanctions and trade restrictions, which affected the economy of Ukraine and its partners. This affected the possibilities of attracting investment and trade with other countries. The genesis of the development of investment activities in Ukraine reflects a complex path from a planned economy to market relations, with periods of economic growth and decline, political stability and conflicts. The key tasks for the future are to create a stable and predictable investment climate, improve legal regulation and attract investment for the country's post-war reconstruction.
Генезис становлення та розвитку інституту охорони дитинства до ХІХ ст.
(Сумський національний аграрний університет, 2017) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
До визначення правової природи соціального захисту в Україні
(Одеська національна юридична академія, 2015) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
This article explores the essence of the legal nature of social protection in Ukraine, conducted ratio categories of "social protection" and "social security". Classified function that takes social protection and are its species. The author gives his own definition of this category.
Запровадження європейських стандартів соціального забезпечення в Україні
(Видавничий центр «Кафедра», 2019-03-15) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
Запровадження європейських стандартів соціального забезпечення в Україні
(Видавничий центр «Кафедра», 2019-03-15) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla
Методологія публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я в демократичних країнах
(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
В 2009 році Україна підписала Конвенцію про захист прав інвалідів, а з 2010 року ратифікувала її положення. Відповідно взявши на себе зобов’язання по імплементації та узгодженні норм національного законодавства в сфері соціального захисту осіб з інвалідністю. Україна стала однією з 163 підписантів та 181 сторін, до складу яких входять 180 держав та Європейський Союз. Відповідно до ст.25 даної Конвенції особам з інвалідністю гарантується право на здоров’я. Втім, забезпечення даного права в кожній з країн-учасниць відбувається по-різному, що залежить від економічного та соціального розвитку країни, державної політики та системи органів управління в сфері охорони здоров’я тощо. Відзначено, що Україна, належить до тих країн, які, хоч і ратифікували положення Конвенції про захист прав інвалідів, однак, не може в повній мірі забезпечити її дієвість та повноту реалізації. Так, в цьому випадку, варто акцентувати увагу на загальному стані сфери охорони здоров’я, неефективності державної політики щодо соціального захисту осіб з інвалідністю, постійному зменшенні коштів державного бюджету, що передбачені для розвитку та підвищення рівня соціального захисту соціально-незахищених верст населення до яких належать і особи з інвалідністю, відсутність належних механізмів соціалізації осіб з інвалідністю в соціумі, а також відсутність механізмів заохочення роботодавців в залученні праці осіб з інвалідністю. Окремо хотілося б звернути увагу, що особи з інвалідністю та особи з числа тих, які мають в своєму оточенні друзів, родичів осіб з інвалідністю акцентують увагу на погіршення їх становища та відповідно ускладнення можливості отримання медичної допомоги та медичних послуг через виникнення епідемій, пандемій в країні, що спричинено запровадженням певних адміністративних обмежень. В даному випадку, ускладняється не лише якість та ймовірність отримати медичні та інші послуги, лікарські засоби, ортопедично-протезні засоби тощо, але й можливість, у тих осіб з інвалідністю, які могли самостійно їх отримати, адже виникають нові фізичні та матеріальні перепони. Акцентовано, що за результатами проведеного нами анкетування 95% опитаних відзначили, що рівень охорони здоров’я в Україні перебуває в незадовільному стані. Причинами респонденти називали: – відсутність належного матеріального забезпечення сфери; – дороговизна лікарських виробів та препаратів, а також ортопедично-протезних виробів; – наявність постійних черг в закладах охорони здоров’я; – віддаленість та неможливість добратися до медичних закладів для отримання медичної допомоги; – недостатня кількість медичного персоналу, а особливо гостро дана проблема стоїть у віддалених населених пунктах; – відсутність місцевих програм розвитку та підтримки осіб з інвалідністю; – відсутність статичних та моніторингових даних щодо стану використання коштів місцевих та державного бюджету тощо.Доведено, що слід акцентувати увагу на міжнародний досвід забезпечення права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю тих країн, які: по-перше, відносяться до високо розвинутих країн, а їх рівень охорони права на здоров’я осіб з інвалідністю є високим; по-друге, ратифікували Конвенцію про права інвалідів та майже одночасно з Україною почали імплементовувати положення даного акту в норми національного законодавства. In 2009, Ukraine signed the Convention for the Protection of the Rights of Persons with Disabilities, and since 2010 has ratified its provisions. Accordingly, committing to the implementation and harmonization of national legislation in the field of social protection of persons with disabilities. Ukraine has become one of 163 signatories and 181 parties, comprising 180 states and the European Union. Under Article 25 of this Convention, persons with disabilities are guaranteed the right to health. However, the provision of this right in each of the participating countries is different, depending on the economic and social development of the country, public policy and the system of government in the field of health, and so on. It is noted that Ukraine is one of those countries that, although ratified the provisions of the Convention for the Protection of the Rights of Persons with Disabilities, however, can not fully ensure its effectiveness and full implementation. Thus, in this case, it is worth focusing on the general state of health care, the ineffectiveness of state policy on social protection of persons with disabilities, the constant reduction of state budget funds provided for the development and increase of social protection of vulnerable groups. Include persons with disabilities, the lack of appropriate mechanisms for the socialization of persons with disabilities in society, as well as the lack of mechanisms to encourage employers to employ persons with disabilities. Separately, I would like to draw attention to the fact that people with disabilities and people who have friends and relatives of people with disabilities in their environment emphasize the deterioration of their situation and thus complicate access to health care and medical services due to epidemics, pandemics in the country. Caused by the introduction of certain administrative restrictions. In this case, it complicates not only the quality and probability of receiving medical and other services, medicines, orthopedic prosthetics, etc., but also the opportunity for those with disabilities who could get them on their own, because there are new physical and material barriers. It is emphasized that according to the results of our survey, 95% of respondents said that the level of health care in Ukraine is in unsatisfactory condition. The reasons given by the respondents were: – lack of proper material support of the sphere; – high cost of medicines and drugs, as well as orthopedic and prosthetic products; – the presence of permanent queues in health care facilities; – remoteness and inability to reach medical facilities to receive medical care; – Insufficient number of medical staff, and this problem is especially acute in remote areas; – lack of local programs for the development and support of people with disabilities; – Lack of static and monitoring data on the state of use of local and state budget funds, etc. It is proved that attention should be paid to the international experience of ensuring the right to health of persons with disabilities in those countries which: first, belong to highly developed countries, and their level of protection of the right to health of persons with disabilities is high; secondly, they ratified the Convention on the Rights of Persons with Disabilities and almost simultaneously with Ukraine began to implement the provisions of this act in the norms of national legislation.
Особливості правового регулювання сфери аквакультури в Україні
(Одеська національна юридична академія, 2021) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla
У цій статті розкрито особливості правового регулювання аквакультури. Акцентовано увагу, що в Законі України «Про аквакультуру» (далі – Закон) відсутні положення щодо порядку здійснення контролю та нагляду. Ст. 16 Закону є бланкетною та відсилає до Закону України «Про ветеринарну медицину» щодо порядку проведення ветеринарно-санітарного контролю. Натомість у самому Законі відсутні норми, що визначають здійснення інших видів контролю (наприклад, контроль за поданням суб’єктами аквакультури звітної інформації щодо обсягів виробництва продукції аквакультури; контроль за діяльністю суб’єктів аквакультури під час розведення та/або вирощування чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів тощо). Відзначимо, що норми Закону не містять положень щодо інших форм контрольної діяльності уповноважених суб’єктів: моніторингу, аудиту, нагляду, перевірки тощо. Відсутність засобів управлінської природи у спеціальному нормативно-правовому акті створює ситуацію нівелювання окремих норм. Прогалиною видається також відсутність норми, що встановлює право громадських інспекторів здійснювати громадський контроль за законністю провадження аквакультури як самостійного виду сільськогосподарської діяльності, наприклад, здійснення громадського контролю щодо дотримання норм Зон аквакультури (рибництва) та рибопродуктивності по регіонах України чи контроль за дотриманням законодавства суб’єктами аквакультури тощо. Окрім здійснення контрольно-наглядової діяльності, також варто акцентувати увагу на здійсненні дозвільно-реєстраційної діяльності у сфері аквакультури уповноваженими суб’єктами. Зокрема, цим Законом не урегульовано питання отримання дозволів (дозволу на спеціальне водокористування; дозволу на вилучення водних біоресурсів тощо) та здійснення реєстраційної діяльності (об’єктів аквакультури, напрямів аквакультури тощо). Запропоновано визначити шляхи реалізації залежно від статусу суб’єкта: а) для суб’єктів державного сектору; б) для суб’єктів приватного сектору; в) для експорту. Окремим недоліком Закону хотілося б виокремити відсутність положень, що визначають взаємодію суб’єктів аквакультури між собою; взаємодію публічних органів управління та суб’єктів господарювання, які здійснюють аквакультуру; взаємодію між громадськими органами та органами публічного управління; взаємодію між громадськими органами та суб’єктами господарювання, які здійснюють аквакультуру. This article reveals the features of the legal regulation of aquaculture. It is emphasized that the Law of Ukraine “On Aquaculture” (hereinafter – the Law) does not contain provisions on the procedure for control and supervision. St. 16 of the Law is a blanket and refers to the Law of Ukraine “On Veterinary Medicine” on the procedure for veterinary and sanitary control. Instead, the Law itself does not provide for other types of control (for example, control over the submission of aquaculture entities reporting on the volume of aquaculture production; control over the activities of aquaculture entities during the breeding and/or cultivation of alien and non-native aquatic species, etc.). Note that the provisions of the Law do not contain provisions on other forms of control activities of authorized entities: monitoring, audit, supervision, inspections, etc. The lack of means of administrative nature in a special legal act, create a situation of leveling certain rules. There is also a gap in the lack of a rule establishing the right of public inspectors to exercise public control over the legality of aquaculture as an independent agricultural activity, for example, public control over compliance with aquaculture (fisheries) and fish productivity in Ukraine or compliance with legislation by entities aquaculture, etc. In addition, the implementation of control and supervision activities should also focus on the activities of authorized entities to carry out permitting and registration activities in the field of aquaculture. In particular, this Law does not regulate the issue of obtaining permits (permit for special water use; permit for extraction of aquatic bioresources, etc.) and registration activities (aquaculture facilities, aquaculture areas, etc.). It is proposed to determine the ways of implementation depending on the status of the entity: a) for public sector entities; b) for private sector entities; c) for export. A separate shortcoming of the Law would be to highlight the lack of provisions that determine the interaction of aquaculture entities with each other; interaction of public authorities and business entities engaged in aquaculture; interaction between public bodies and public administration bodies; interaction between public bodies and aquaculture entities.
Особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України
(Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2021) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Маркарян, Марина Валеріївна; Markarian, Maryna
У даній статті розкрито особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України. У даній статті розкрито особливості проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України. Визначено, що проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України характеризується такими основними особливостями: 1) нормативно-правовою основою регулювання суспільних відносин щодо предмету дослідження є закони України «Про державну службу» та «Про дипломатичну службу»; 2) дипломатична служба є особливим видом державної служби, що належить до публічної служби; 3) при визначенні особливостей проходження державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України потрібно відмежовувати такі поняття, як «адміністративний службовець» та «дипломатичний службовець», що відповідають родовому поняттю «посадові особи дипломатичної служби»; 4) подвійна система рангів: дипломатичним службовцям присвоюється дипломатичний ранг, адміністративним – ранг державного службовця; 5) наявність привілеїв та імунітетів у працівників закордонних дипломатичних установ України, що встановлені та гарантуються нормами міжнародного та внутрішньодержавного права України та країни перебування; 6) під час проходження дипломатичної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України відбувається періодична ротація, тобто планове заміщення посад дипломатичної служби в органах дипломатичної служби посадовими особами дипломатичної служби; 7) розширеній перелік підстав припинення державної служби працівниками закордонних дипломатичних установ України, на відміну від державних службовців інших державних органів. Виділяється три різновиди посад в органах дипломатичної служби, а саме: дипломатичні посади, адміністративні посади та посади працівників, які виконують функції з обслуговування, що загалом значною мірою впливає на порядок та умови зайняття посади, особливості перебування на ній та процедуру припинення трудових відносин. З урахуванням доктринальних досліджень вітчизняних науковців та на підставі чинного законодавства України, що регулює питання проходження державної та дипломатичної служби виокремлено основні складники проходження державної служби посадовими особами дипломатичної служби закордонних дипломатичних установ України. This article reveals the specifics of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine. It was determined that the completion of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine is characterized by the following main features: 1) the normative and legal basis for the regulation of public relations in rel ation to the subject of the study are the laws of Ukraine "On State Service" and "On Diplomatic Service"; 2) diplomatic service is a special type of public service belonging to the public service; 3) when determining the specifics of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine, it is necessary to distinguish such concepts as "administrative employee" and "diplomatic employee", which correspond to the generic concept of "diplomatic service official"; 4) a dual system of ranks: diplomatic officers are assigned the diplomatic rank, administrative officers are assigned the rank of civil servant; 5) availability of privileges and immunities for employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine, which are established and guaranteed by the norms of international and domestic law of Ukraine and the host country; 6) during diplomatic service, employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine undergo periodic rotation, i.e. planned replacement of diplomatic service positions in diplomatic service bodies by diplomatic service officials; 7) an expanded list of grounds for termination of public service by employees of foreign diplomatic institutions of Ukraine, in contrast to civil servants of other state bodies. There are three types of positions in the bodies of the diplomatic service, namely: diplomatic positions, administrative positions, and positions of employees who perform service functions, which in general significantly affects the order and conditions of occupying the position, the features of staying in it, and the procedure for terminating employment relations. Taking into account the doctrinal studies of domestic scientists and on the basis of the current legislation of Ukraine, which regulates the issue of public and diplomatic service, the main components of public service by officials of the diplomatic service of foreign diplomatic institutions of Ukraine have been identified.
Особливості розвитку інституту охорони дитинства ХІХ – поч. ХХІ ст.
(Міжнародний гуманітарний університет, 2017) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
У цій науковій статті автором здійснено дослідження розвитку інституту охорони дитинства, починаючи з ХІХ ст. по теперішній час. В этой научной статье автором проведено исследование развития института охраны детства, начиная с XIX в. по сегодняшнее время.
Поняття права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я серед загальних прав людини і громадянина
(Міжнародний гуманітарний університет, 2020) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla
У статті досліджено поняття, ознаки та визначено зміст права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я серед загальних прав людини і громадянина. Рівень захищеності прав людини і громадянина в певній державі є індикатором розвитку держави, рівнем професійності та компетентності виконання визначених законом повноважень Президента держави, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Кабінету Міністрів України, судових органів, органів прокуратури, центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також відображенням різноманітних процесів, що відбуваються в державі, інтересів, потреб людей, які виникають у зв’язку з цими процесами, потребами, що продиктовані їхнім фізичним станом. Однією з особливих категорій осіб, які мають право на охорону здоров’я, є особи з інвалідністю, які у зв’язку зі станом їх здоров’я потребують підвищеної уваги держави до себе та своїх потреб. Нині йдеться саме про право на охорону здоров’я такої соціально незахищеної категорії верств населення, як особи з інвалідністю. Право на охорону здоров’я людини і громадянина закріплено в Конституції України, що дає всі підстави стверджувати, що право осіб з інвалідністю на охорону здоров’я є основним, невідчужуваним правом особи. Особи з інвалідністю мають усі права, що визначені Конституцією України, однак з огляду на особливості, пов’язані зі здоров’ям, або наявність стійких фізичних, психічних, інтелектуальних або сенсорних порушень деякими з них вони не можуть повною мірою користуватися. Визначено, що право на охорону здоров’я осіб з інвалідністю є загальновизнаним, основним, непорушним та невідчужуваним соціальним правом особи, яка більшою мірою потребує захисту з боку держави, громадськості та інших органів, підприємств, установ, організацій. Слід відзначити, що однією з головних проблем у сфері реалізації права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю є відсутність положень у спеціальному законодавстві, які б чітко визначали б механізм реалізації права на охорону здоров’я осіб з інвалідністю. This scientific article examines the concepts, features and defines the content of the right of persons with disabilities to health care among the general human and civil rights. The level of protection of human and civil rights in a country is an indicator of the development of the state, the level of professionalism and competence of the statutory powers of the President, the Verkhovna Rada Commissioner for Human Rights, the Cabinet of Ministers of Ukraine, judicial bodies, and prosecutors, central and local executive bodies, local self-government, as well as reflecting the various processes taking place in the state, the interests, needs of people that arise in connection with these processes, the needs dictated by their physical condition, and soon. One of the special categories of persons who have the right to health care is persons with disabilities who, due to their state of health, need increased attention of the state to themselves and their needs. At present, it is the right to health care for such a socially vulnerable group of the population as persons with disabilities. The right to health protection of a person and a citizen is enshrined in the Constitution of Ukraine, which gives all grounds to assert that the right of persons with disabilities to health care is a fundamental, inalienable right of a person. Persons with disabilities have all the rights defined by the Constitution of Ukraine, however, due to health problems or the presence of persistent physical, mental, intellectual or sensory disorders, some of them they cannot fully enjoy. It is determined that the right to health care for persons with disabilities is a universally recognized, basic, inviolable and inalienable social right of a person who is more in need of protection from the state, the public and other bodies, enterprises, institutions and organizations. It should be noted that one of the main problems in the implementation of the right to health of persons with disabilities is the lack of provisions in special legislation that would clearly define the mechanism for exercising the right to health of persons with disabilities.
Порівняльний аналіз реалізаціі інклюзивної освіти у ЗВО: Україна та світ
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-04-30) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
Права чоловіків з інвалідністю щодо перетину кордону у період воєнного стану
(Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
Право осіб з інвалідністю на охорону здоров’я: адміністративноправове дослідження
(Видавничий Дім «Кафедра», 2020) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
Праця є першим монографічним дослідженням, присвяченим публічному адмініструванню права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я. У ній представлено авторський погляд на теоретико-правові засади публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я: проаналізовано історіографію, розкрито генезис становлення та розвитку публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я; досліджено державну політику у цьому напрямі. У дослідженні проаналізовано право осіб з інвалідністю на охорону здоров’я, акцентовано на його особливостях і гарантіях реалізації; а також описано механізм та його складові щодо публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я. Окрему увагу приділено методам публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я. Охарактеризовано міжнародний досвід; визначено ефективність публічного адміністрування права осіб з інвалідністю на охорону здоров’я. Роботу адресовано фахівцям-теоретикам, які досліджують царину адміністративного права та процесу, а також науково-педагогічним працівникам, аспірантам, студентам закладів вищої освіти, особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та особам, прирівняних до них.
Правове регулювання сталкінгу
(Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, 2024-11-27) Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla

Browse

Browsing Кафедра теоретичної юриспруденції by Author "Kozhura, Liudmyla"

Results Per Page

Sort Options