Кафедра теоретичної юриспруденції

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/71

Browse

Browsing Кафедра теоретичної юриспруденції by Author "Kravchenko, Mykhailo"

Now showing 1 - 20 of 35
  • No Thumbnail Available
    Item
    Верховенство права як засада функціонування цифрової держави
    (Видавничий дім «Гельветика», 2024) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена з’ясуванню ролі принципу верховенства права у цифровій державі. Дослідження базується на аналізі законодавства України, а також вітчизняної та зарубіжної спеціальної літератури, присвяченої розкриттю змісту та значення принципу верховенства права. Методологічною основою дослідження стали порівняльно-правовий, системний методи та аксіологічний підхід до таких соціально-правових цінностей як: людина, її права, свободи у цифровій державі. Їхнє застосування дало змогу з’ясувати роль принципу верховенства права у цифровій державі. Порівняльно-правовий метод дослідження дав змогу з’ясувати підходи щодо розуміння принципу верховенства права в Україні та європейській правовій науці. Важливе значення у цій частині мали дослідження А. Дайсі, який є батьком принципу верховенства права. Праці вченого дали змогу з’ясувати сутність цього принципу та його комплексну природу. З огляду на це визначені складові принципу верховенства права, які у поєднанні дають змогу отримати ефект від його реалізації на практиці. Окремо акцентовано увагу на тому, що принцип верховенства права не може бути реалізований поза правовою державою. Отже, у державі, яка відмовляється підкорити себе вимозі служіння людині, утвердження та забезпечення її прав і свобод, не може бути верховенства права. Проведене дослідження дає змогу констатувати те, що цифровізація держави не звільняє її від основного конституційного визначеного обов’язку щодо утвердження та забезпечення прав і свобод кожної людини. Це незмінний, основний орієнтир діяльності Української держави. Побудова цифрової держави в Україні має органічно поєднуватися із розбудовою правової держави, яка свідомо обмежує себе законодавством заради служіння людині, захисту її прав та свобод. Ми переконані у тому, що захист людини, належних її прав та свобод у цифровій державі можливий лише за умови того, якщо принцип верховенства права стане неодмінним орієнтиром у діяльності будь-якої особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Без цього цифровізація може стати знаряддям насилля над людиною, засобом втручання та обмеження прав і свобод останньої. The article focuses on the role of the rule of law in the digital state. The study is based on the analysis of Ukrainian legislation, as well as domestic and foreign specialised literature on the content and meaning of the rule of law. The methodological basis of the study is the comparative legal, systemic methods and axiological approach to such social and legal values as a person, his or her rights and freedoms in the digital state. Their application made it possible to determine the role of the rule of law in the digital state. The comparative legal method of research made it possible to identify the approaches to understanding the rule of law in Ukraine and European legal scholarship. The research of A. Dicey, who is the father of the rule of law, was of great importance in this regard. His works made it possible to clarify the essence of this principle and its complex nature. With this in mind, the author identifies the components of the rule of law principle which, when combined, make it possible to obtain the effect of its implementation in practice. The author emphasises that the rule of law cannot be implemented outside the rule of law. Thus, there can be no rule of law in a state which refuses to submit itself to the requirement to serve a person, to establish and ensure his or her rights and freedoms. The study makes it possible to state that the digitalisation of the state does not relieve it of its basic constitutional obligation to establish and ensure the rights and freedoms of every person. This is a constant, basic guideline for the Ukrainian state. Building a digital state in Ukraine should be organically combined with the development of a state governed by the rule of law, which deliberately limits itself to legislation in order to serve people, protect their rights and freedoms. We are convinced that the protection of human rights and freedoms in the digital state is possible only if the rule of law becomes an indispensable guideline in the activities of any person authorised to perform state functions. Without this, digitalisation can become a tool of violence against people, a means of interference and restriction of their rights and freedoms.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Вчення про основні права людини: факти, проблеми та шляхи їх вирішення
    (ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2019) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена порівняльно-правовому дослідженню вітчизняного та німецького (австрійського та швейцарського) вчення про основні права людини. На підставі аналізу вітчизняної юридичної літератури автор доходить висновку про те, що в Україні відсутнє єдине, внутрішньо-узгоджене вчення про основні права людини європейського зразка. Автор доводить тезу про те, що подальший розвиток вітчизняного вчення про основні права людини є передумовою для виконання Українською державою свого основного обов’язку із утвердження і забезпечення прав та свобод людини і громадянина. У зв’язку із цим виникає потреба у пошуку шляхів покращення українського вчення про основні права людини, приведення його у відповідність до найкращих світових (європейських) аналогів. В результаті проведеного дослідження визначені окремі напрями покращення вітчизняного вчення про основні права людини. Ними мають стати: посилення історико-правового складника вчення про основні права людини, який має виявлятися у ґрунтовному дослідженні кожного окремого основного права людини, діалектики його становлення в Україні; зміна поглядів на сутність основних прав людини та обов’язок Української держави щодо їхнього утвердження і забезпечення, яка передбачає визнання їх як гарантій приватних осіб, які визначають міру її свободи та захищають фізичну особу від свавілля держави та третіх осіб; обґрунтовується необхідність формування єдиного внутрішньо-узгодженого конституційного вчення про основні права людини, яке має визначити єдині характеристики для кожного окремого основного права людини. Таке вчення має стати основою для реалізації основних прав людини у будь-якій галузі права; розширення джерел права, за рахунок яких воно формується, та підвищення практичного значення такого вчення. Вчення про основні права людини не має будуватися лише шляхом тлумачення міжнародного права та національного законодавства України. Вагому роль у його формуванні мають приймати вчені та юристи-практики. Вироблені ними теоретичні концепції, за умови їх загального визнання, мають мати рівне значення із приписами законодавства України у правозастосовчій діяльності. The article is devoted to a comparative legal study of the national and German (Austrian and Swiss) doctrines on fundamental human rights. Based on the analysis of domestic legal literature, the author concludes that there is no unified, internally agreed doctrine of the basic human rights of the European model. The author argues that the further development of the national doctrine of fundamental human rights is a prerequisite for the fulfillment by the Ukrainian state of its basic duty to assert and ensure the rights and freedoms of man and citizen. In this regard, there is a need to find ways to improve the Ukrainian doctrine of fundamental human rights and to bring it into line with the best world (European) counterparts. As a result of the conducted research certain directions of improvement of the national doctrine on basic human rights were identified. They should become: It is stated that the historical and legal component of the national doctrine of human rights should be substantially enhanced. It provides a thorough study of the issues of the origin, formation and development of each individual human right in Ukraine; it is proved that the understanding of the essence of human rights in Ukraine should change. They should be considered as requirements addressed to the Ukrainian state. At the same time, their approval and provision of the latter does not require their mandatory formalization at the level of the legislation of Ukraine, since the state does not create basic human rights, but only recognizes the fact of their existence; the need to form a unified, internally agreed constitutional doctrine on fundamental human rights was stated. It should replace disparate sectoral doctrines on the same human rights; the necessity to expand the sources of law on the basis of which the national doctrine of human rights is to be substantiated. Along with national legal acts, international legal acts, decisions of judicial bodies, it should be formed with the obligatory involvement of legal doctrine, which should be of equal importance in regulating the realization of individual human rights.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Громадянське суспільство як суб’єкт формування державної політики у сфері правової охорони тваринного світу
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2023) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена обґрунтуванню обов’язкового залучення інституцій громадянського суспільства до формування державної політики в сфері правової охорони тваринного світу в Україні. Проведене дослідження дає змогу констатувати те, що законодавство закріпило широкий спектр можливостей для взаємодії інституцій громадянського суспільства та публічної адміністрації у цій сфері публічного адміністрування. Водночас аналіз звітної документації свідчить про те, що ефективної взаємодії між профільними суб’єктами публічної адміністрації та інституціями громадянського суспільства не відбувається. Основними причинами цього є, насамперед, залучення до діалогу з владою непрофільних інституцій громадянського суспільства. Крім того, у громадських радах, які діють при суб’єктах публічної адміністрації, представлені інституції громадянського суспільства лише з окремих регіонів країни, що не дає змогу говорити про загальнодержавне представництво публічних інтересів громадськості у сфері охорони об’єктів тваринного світу. The article is devoted to the justification of the mandatory involvement of civil society institutions in the formation of state policy in the field of legal protection of the animal world in Ukraine. The study is based on the analysis of literature devoted to the interaction of public administration and institutions of civil society, as well as professional literature of environmental and administrative direction. The methodological basis of the research was general scientific and special legal research methods, and in particular: system-structural, structural-functional and logical research methods. As a result of the conducted research, the following conclusions can be drawn: It has been proven that civil society must necessarily be involved in the formation of state policy in the field of legal protection of wildlife objects in Ukraine. It is through cooperation with public administration that civil society contributes to conveying the content of public interests to the public regarding the desired, from the point of view of society, goals and tasks of public administration in this area. It was found that the legislation of Ukraine provides a wide list of opportunities for cooperation between civil society institutions and public administration. It is about: public discussion in the form of: conferences, internet conferences, forums, public hearings, round table meetings, meetings, meetings (meetings) with the public; electronic consultations with the public; study of public opinion; individual and collective statements, complaints, proposals, petitions, electronic petitions; public participation in parliamentary hearings; public hearings at meetings of local self-government bodies; peaceful assembly; public control; public anti-corruption examination of normative legal acts and drafts of normative legal acts; appeal to the court. All these tools can be used by civil society institutions to influence the content of state policy in the field of wildlife protection in Ukraine, as well as to influence the resolution of specific issues that arise in this area. It has been established that the involvement of specialized institutions of civil society in public councils, which are created under subjects of public administration that is engaged in the formation and implementation of state policy in the sphere of protection of animal world objects in Ukraine, needs to be thoroughly reformed. The basic problem in this part is that public organizations, charitable organizations, initiative groups, etc. institutions that deal with the protection of the objects of the animal world are not represented in the relevant public councils. In addition, the problem of proportional geographical representation of civil society institutions in such public councils is acute. In other words, it is necessary that the civil society institutions involved in the protection of the objects of the animal world from all over Ukraine, and not only from certain of its regions, should be involved in the functioning of such public councils.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Економічна функція України як інструмент виконання завдань правової держави
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2023) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена характеристиці економічної функції Української держави як інструменту реалізації завдань правової держави. У результаті проведеного дослідження з’ясовано те, що реалізація ідеї правової держави передбачає не тільки формування загально-теоретичного вчення про її зміст, ознаки та засади функціонування, а також визначення механізмів її реалізації в усіх сферах суспільного та державного життя в межах усіх напрямів державної політики. Механізми служіння правової держави приватній особі у економічні сфері має визначити адміністративно-господарське право. The article is devoted to the study of the economic function of Ukraine as a tool for fulfilling the tasks of the legal state. The study is based on the analysis of the legislation of Ukraine, domestic specialized literature, as well as German special literature on the concept, features and tasks of the rule of law. The methodological basis of the study was comparative legal and systematic research methods. Their application made it possible to clarify the relationship between the rule of law and the economic functions of the Ukrainian state, to determine the main directions of the implementation of the concept of the rule of law within the economic policy of the state, to name the branch of law that should determine the legal mechanisms for the implementation of the tasks of the rule of law in the economic sphere. As a result of the conducted research, the following conclusions can be drawn: The rule of law as a constitutionally defined concept of building the Ukrainian state involves not only stating the constitutional obligation regarding the need to form such a state in Ukraine, but also taking real steps towards its development in Ukraine. The central reference point on this path is the development of mechanisms for the state to serve people, to establish and ensure the rights, freedoms and legitimate interests of the latter. Implementation of the concept of the rule of law within the economic function of the Ukrainian state involves the fulfillment of a number of tasks, including: guaranteeing and ensuring the economic rights and freedoms of private individuals in the sphere of public administration, "subjectivization" of the specified rights and freedoms of private individuals through lawmaking and rulemaking at the level of sub-legal regulations - legal acts, the limitation of the state by law, that is, the creation of obstacles in the way of abuse of power by subjects of public authority. All this will make it possible to reliably define the rights and freedoms of private individuals in the economic sphere. Implementation of the tasks of the legal state in the economic sphere, within the limits of the economic function of Ukraine, cannot be carried out in extra-legal forms. Mechanisms for the performance of these tasks in the sphere of public administration of the economy of Ukraine should be determined within the limits of administrative and economic law as a branch of Special Administrative Law.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Енергетичний перехід України як передумова її економічної та енергетичної безпеки
    (Видавничий центр «Кафедра», 2022-05-18) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
  • No Thumbnail Available
    Item
    Закон України «Про адміністративну процедуру» як інструмент захисту права людської гідності у сфері публічного адміністрування
    (Видавничий дім «Гельветика», 2022) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Мета статті полягає у розкритті значення Закону України «Про адміністративну процедуру» для захисту права людської гідності у сфері публічного адміністрування. Методологія. Методологію дослідження складають загальні та спеціальні методи наукового пізнання, а зокрема: компаративний, системно-структурний, формально-логічні методи: дедукція, індукція, аналіз та синтез. Їхнє використання дало змогу проаналізувати досліджувану проблематику у єдності її юридичної форми та соціального змісту, а також системно та послідовно підійти до розкриття поставлених завдань дослідження. Результати. У першому розділі статті охарактеризовано нормативне регулювання права людської гідності на рівні законодавства України, відзначено особливе значення рішень Конституційного Суду України у розкритті змісту та ролі цього фундаментального права людини у системі прав людини, а також наголошено на обмеженості його розуміння в Україні, що як наслідок призводить до відсутності захисту права людської гідності під час адміністративних процедур. Другий розділ статті присвячений з’ясуванню сутності вимоги щодо того, аби публічна адміністрація при здійсненні адміністративної процедури завжди бачила у людині суб’єкта права. Ця вимога ґрунтується на праві людської гідності. Вона забороняє перетворювати будь-яку людину на об’єкт у державних процедурах, принижувати її гідність до статусу речі. Третій розділ статті присвячений дослідженню механізмів захисту права людської гідності, які закладені у Законі України «Про адміністративну процедуру». Доведено те, що цей Закон містить низку положень, які спрямовані на забезпечення дотримання права людської гідності приватної особи в адміністративній процедурі. Зокрема, йдеться про право бути заслуханим, вимогу щодо своєчасності розгляду справи приватної особи публічною адміністрацією, вимога пропорційності, вимога відкритості адміністративної процедури та інші ідеї, які забезпечують служіння публічної адміністрації людині, її потребам, правам та законним інтересам. Висновки. У висновках до статті констатовано те, що Закон України «Про адміністративну процедуру» закладає якісно нову юридичну основу адміністративної процедури, яка орієнтована на потреби приватної особи. Ця новизна відображається, насамперед, у таких принципах адміністративної процедури як: гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; своєчасності і розумного строку; безсторонності (неупередженості) адміністративного органу; добросовісності і розсудливості; пропорційності; відкритості; презумпція правомірності дій та вимог особи тощо. Цей Закон України орієнтований на захист приватної особи у сфері публічного адміністрування, а насамперед, на захист права її людської гідності від порушення рішеннями, діями чи бездіяльністю публічної адміністрації. Purpose. The purpose of the article consists in revealing the significance of the Law of Ukraine“On Administrative Procedure” for the protection of the right to human dignity in the field ofpublic administration.Methodology. Research methodology consists of general and special methods of scientificknowledge, and in particular: comparative, systemic-structural, formal-logical methods:deduction, induction, analysis and synthesis. Their use made it possible to analyze the investigatedproblem in the unity of its legal form and social content, as well as systematically and consistentlyapproach the disclosure of the research tasks. Results. The first section of the article describes the normative regulation of the right to human dignityat the level of Ukrainian legislation, notes the special importance of the decisions of the ConstitutionalCourt of Ukraine in revealing the content and role of this fundamental human right in the human rightssystem, and also emphasizes the limitations of its understanding in Ukraine, which as a result leads toto the lack of protection of the right to human dignity during administrative procedures. The second section of the article is devoted to clarifying the essence of the requirement that thepublic administration, when carrying out an administrative procedure, always sees a person as asubject of law. This demand is based on the right of human dignity. It prohibits turning any personinto an object in state procedures, degrading his dignity to the status of a thing. The third section of the article is devoted to the study of the mechanisms of protection of the rightto human dignity, which are laid down in the Law of Ukraine “On Administrative Procedure”. It has been proven that this Law contains a number of provisions aimed at ensuring compliancewith the right to human dignity of a private person in the administrative procedure. In particular,it is about the right to be heard, the requirement for the timeliness of consideration of a privateperson’s case by the public administration, the requirement for proportionality, the requirementfor the openness of the administrative procedure and other ideas that ensure the service of thepublic administration to the person, his needs, rights and legitimate interests. Conclusions. In the conclusions to the article, it is stated that the Law of Ukraine “On Administrative Procedure” establishes a qualitatively new legal basis for administrative procedure, which isfocused on the needs of a private person. This novelty is reflected, first of all, in such principles ofadministrative procedure as: guaranteeing the right of a person to participate in administrativeproceedings; timeliness and reasonable term; impartiality (impartiality) of the administrativebody; good faith and prudence; proportionality; openness; presumption of legality of the person’sactions and demands, etc. This Law of Ukraine is focused on the protection of a private person inthe field of public administration, and first of all, on the protection of his right to human dignityfrom violation of the decisions, actions or inaction of the public administration.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Застосування норм права: мета, стадії, система вимог до правозастосовчого акту
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo; Кравченко, Михаил Георгиевич
    Стаття присвячена конкретизації мети, стадій та системи вимог до правозастосовчого акту з урахуванням положень Конституції України, окремих актів законодавства України, а також сучасного розвитку вчення про застосування права. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові та спеціально-правові методи наукового пізнання, а саме: структурно-системний, формально-логічний та порівняльно-правовий методи дослідження. Такий підхід дав змогу комплексно проаналізувати вчення про застосування правових норм на сучасному етапі його розвитку. Теоретичною та прикладною базою наукової статті став аналіз законодавства України, а також праць вітчизняних і німецьких учених, присвячених меті застосування норм права, стадіям процесу правозастосування та вимогам, які висуваються до правозастосовчого акту. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що безальтернативною метою застосування норм права є захист приватної особи, її прав, свобод та законних інтересів суб’єктами правозастосування. Воно є інструментом виконання конституційно закріпленого обов’язку Української держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Якісне застосування норм права суб’єктом владних повноважень передбачає послідовне проходження обов’язкових та факультативних стадій правозастосовчого процесу. Кількість цих стадій залежить від особливостей конкретної справи. Однак, суб’єкт правозастосування не має права нехтувати обов’язковими стадіями правозастосовчого процесу, наприклад, через використання практики шаблонних рішень, тобто таких, які приймаються без належного аналізу фактичної основи справи. Такий підхід неодмінно веде до правозастосовчих помилок. Розвиток законодавства України обумовлює розширення вимог до акту правозастосування. Їхній перелік не має обмежуватися лише вимогами обґрунтованості, законності та доцільності. Кожен акт правозастосування має, крім вказаних критеріїв, відповідати вимогам верховенства права, рівності перед законом, своєчасності та розумного строку та гарантування участі приватної особи у розгляді та вирішенні справи. Такий підхід дає змогу говорити про справжнє служіння держави людині, її потребам та законним інтересам. The article is devoted to specifying the purpose, stages and system of requirements for the law enforcement act, taking into account the provisions of the Constitution of Ukraine, individual acts of the legislation of Ukraine, as well as the modern development of the doctrine of the application of law. The methodological basis of the research was general scientific and special legal methods of scientific knowledge, namely: structural-systemic, formal-logical and comparative-legal research methods. This approach made it possible to comprehensively analyze the doctrine of the application of legal norms at the current stage of its development. The theoretical and applied basis of the scientific article was the analysis of the relevant legislation of Ukraine, as well as the works of domestic and German scientists, dedicated to the purpose of applying legal norms, the stages of the law enforcement process and the requirements that are put forward to the law enforcement act. Based on the results of the conducted research, it was concluded that the sole purpose of applying legal norms is the protection of a private person, his rights, freedoms and legitimate interests by law enforcement entities. It is a tool for fulfilling the constitutionally established duty of the Ukrainian state to affirm and ensure human rights and freedoms. The high-quality application of legal norms by the subject of authority requires the sequential passage of mandatory and optional stages of the law enforcement process. The number of these stages depends on the specifics of a specific case. However, the subject of law enforcement does not have the right to neglect the mandatory stages of the law enforcement process, for example, through the use of the practice of template decisions, that is, those that are made without proper analysis of the factual basis of the case. This approach inevitably leads to law enforcement errors. The development of the legislation of Ukraine determines the expansion of the requirements for the law enforcement act. Such requirements cannot be limited only to the requirement of: reasonableness, legality and expediency. Each act of law enforcement must, in addition to the specified criteria, meet the requirements of: rule of law, equality before the law, timeliness and a reasonable period of time, and guaranteeing the participation of a private person in the consideration and decision of the case. This approach makes it possible to talk about the true service of the state to a person, his needs and legitimate interests.
  • No Thumbnail Available
    Item
    «Захист молоді» як критерій обмеження права на інформацію: досвід України та Німеччини
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2020) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена дослідженню «захисту молоді» як окремого критерію для обмеження права на інформацію. На підставі порівняльно-правового дослідження законодавства та правозастосовчої практики України та Федеративної Республіки Німеччина з’ясовано наскільки є ефективним вітчизняний механізм захисту молоді від шкідливої інформації. У результаті проведеного дослідження зроблено низку пропозицій щодо покращення нормативного та інституційного забезпечення захисту молоді від шкідливої інформації в Україні. The article is devoted to the study of “youth protection” as a separate criterion for restricting the right to information. During the research a wide range of general scientific and special-legal methods of scientific cognition was used, in particular: the method of dialectical logic, comparative-legal, formal-legal and system-structural methods of scientific research. Their application allowed to explore this topic in the unity of legal form and social content. The conducted comparative legal study of the legislation and law enforcement practice of “youth protection in the field of mass media” of Ukraine and Germany allows to make the following conclusions and proposals to strengthen its regulatory and institutional support. The absence of a comprehensive mechanism for the protection of youth in the media in Ukraine is stated. Instead, there is a fragmented set of elements of this mechanism, which does not allow for systematic protection of young people from harmful information coming from different media. It is proved that the German model of “protection of youth in the media” is quite effective and consists of a normative component, primarily in the form of a special Jugendschutzgesetz - JuSchG (Federal Law “On Youth Protection”) and an institutional component, which is presented primarily by the BundesprüfstellefürjugendgefährdendeMedien (BPjM) (Federal Inspectorate for Mass Media Harmful to Youth). The necessity of strengthening normative and institutional support of “protection of young people in the field of mass media” in Ukraine is substantiated. It is proposed to develop and adopt a special law “On the Protection of Children in the Media”, which will be the legal basis for the protection of young people in this area in Ukraine. Institutional support is proposed to be strengthened through the creation of a separate state inspection for media that are harmful to children, which should be subordinated to the Ministry of Digital Transformation of Ukraine. This subject of public administration should ensure the implementation of the state policy on protection of young people from harmful information in the field of mass media. Статья посвящена исследованию «защиты молодежи» как отдельного критерия для ограничения права на информацию. На основании сравнительно-правового исследования законодательства и правоприменительной практики Украины и Федеративной Республики Германия выяснен уровень эффективности механизма защиты молодежи от вредоносной информации. В результате проведенного исследования сделан ряд предложений по улучшению нормативного и институционального обеспечения защиты молодежи от вредной информации в Украине.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Кодекс Аліментаріус як орієнтир для реформування публічного адміністрування у сфері забезпечення продовольчої безпеки України
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2024) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена аналізу системи принципів, які запроваджені Кодексом Аліментаріус та взяті за основу при розробці Регламенту (ЄС) № 852/2004. У результаті проведеного дослідження з’ясовано те, що законодавство України у сфері забезпечення продовольчої безпеки вимагає ґрунтовного реформування. Основним орієнтиром такої реформи мають стати Регламент (ЄС) № 178/2002 та Регламент (ЄС) № 852/2004, які орієнтовані на забезпечення права кожного на безпечне та якісне харчування. The article is devoted to the analysis of the system of principles introduced by the Codex Alimentarius and borrowed from Regulation (EC) No. 852/2004. The methodological basis of the research was: legal and systemic research methods. The research is based on the analysis of domestic, German and Austrian special literature, which is devoted to: general administrative law and special administrative law, public administration in the field of ensuring food security in Ukraine and the EU. In addition, the legislation of Ukraine and EU legislation, which is dedicated to public administration in this area, was analyzed. As a result of the conducted research, the following conclusions can be drawn: Legislation in the field of ensuring food security in Ukraine needs thorough reformation. Currently, there is no specific law on food security of Ukraine and a state policy strategy in this area. This state of affairs is the reason for the low efficiency of public administration in ensuring food security of Ukraine. Reforming the legislation in the field of ensuring food safety involves the implementation into national legislation of standards and principles that are defined at the level of sources of law of the European Union. First of all, we are talking about the principles defined in Regulation (EC) No. 178/2002 and Regulation (EC) No. 852/2004. They should lay the ideological core of public administration in the field of ensuring food security of Ukraine, which is oriented, first of all, to the realization of everyone’s right to healthy and safe food. Special attention should be paid to the principles of "risk analysis and critical points" in the future law on food safety of Ukraine. This system of principles enables effective control at all stages of food production. This part deals with: the principle of hazard verification; the principle of determining control points that are critical for food safety; the principle of determining the limits of intervention at the relevant critical control points; the principle of establishing monitoring procedures at critical control points; the principle of the algorithm of actions in case of detection of deviations; the principle of constant verification of the effectiveness of measures; the principle of documenting all measures related to risk analysis.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Комунікативні свободи: конституційно-правове регулювання в Україні та Німеччині
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2021) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена дослідженню системи комунікативних свобод в Україні та Німеччині та їхньому конституційно-правовому регулюванню. Теоретичною базою дослідження були праці українських, німецьких та швейцарських вчених-юристів, присвячених аналізу вказаних свобод приватних осіб. У процесі дослідження було проаналізовано положення законодавства України та Федеративної Республіки Німеччина, а також акти Конституційного Суду України та Федерального Конституційного Суду Німеччини, присвячені конституційно-правовому регулюванню та трактуванню сфери захисту комунікативних свобод. На підставі дослідження зроблено висновок про те, що системи таких свобод в Україні та Німеччині частково збігаються. Однак, суттєво різняться підходи щодо розуміння їхньої мети, а також сфери конституційно-правового захисту. У результаті дослідження визначено сферу конституційно-правового захисту кожної окремої комунікативної свободи. Отримані результати можуть бути використані Конституційним Судом України при подальшому тлумаченні сутності та мети, сфери захисту, підстав обмеження вказаних свобод приватних осіб. The article is devoted to the study of the system of communicative freedoms in Ukraine and Germany and their constitutional and legal regulation. The theoretical basis of the study were the works of Ukrainian, German and Swiss legal scholars devoted to the analysis of these freedoms of individuals. The study analyzed the provisions of the legislation of Ukraine and the Federal Republic of Germany, as well as acts of the Constitutional Court of Ukraine and the Federal Constitutional Court of Germany on constitutional and legal regulation and interpretation of the protection of communication freedoms. The research methodology consisted of general scientific and special legal methods of scientific cognition, in particular: historical method, structural-systemic and comparative-legal research methods. Based on the study, it was concluded that the Constitution of Germany, in contrast to the Basic Law of Ukraine, established a systematic approach to communication freedoms of individuals. The elements of this system are: freedom of opinion, freedom of speech (press); freedom of speech, freedom of cinema, freedom of information, freedom of science and teaching, freedom of art. The purpose of such freedoms is, on the one hand, to guarantee everyone a real opportunity to freely express and disseminate their views orally, in writing, graphically, and, on the other hand, to ensure public interest in providing unbiased information from various sources public opinion and the democratic decision-making process. Certain communication freedoms in Ukraine do not have constitutional and legal regulation, for example, freedom of cinema. For some of them, the scope of constitutional and legal protection is not clearly defined, for example, regarding academic freedom, freedom of art, freedom of information. In our opinion, the definition of the scope of such protection should take place not at the level of the Constitution of Ukraine, but at the level of acts of interpretation of the Basic Law of Ukraine by the Constitutional Court of Ukraine. This is due to the fact that the normative material of the Constitution of Ukraine is quite concise, and for a perfect definition of the limits of constitutional and legal protection of each communicative freedom it is necessary to interpret the provisions of the Basic Law; determining the purpose of such freedom; the opportunities it provides to an individual; grounds for its restrictions, etc. It is more expedient to do all this at the level of decisions of the Constitutional Court. Ideas formed at the level of German legal doctrine and decisions of the Federal Constitutional Court of Germany on understanding the system of communicative freedoms, their essence and content, the limits of their constitutional protection can become a theoretical basis for decisions of the Constitutional Court of Ukraine on interpretation of individual freedoms. Necessary changes to Art. 54 of the Constitution of Ukraine in terms of the range of subjects for which the freedom of literary, artistic, scientific and technical creativity is recognized. In our opinion, such communication freedoms belong to everyone, not only to the citizens of Ukraine. Therefore, this article should be stated in the following wording - everyone is guaranteed freedom of literary, artistic, scientific and technical creativity, protection of intellectual property, copyright, moral and material interests arising in connection with various types of intellectual activity. Статья посвящена исследованию системы коммуникационных свобод в Украине и Германии, а также их конституционно-правовому регулированию. Теоретической базой исследования были работы украинских, немецких и швейцарских ученых-юристов, посвященных анализу указанных свобод частных лиц. В процессе исследования были проанализированы положения законодательства Украины и Федеративной Республики Германия, а также акты Конституционного Суда Украины и Федерального Конституционного Суда Германии, посвященные конституционно-правовому регулированию и трактовке сферы защиты коммуникационных свобод. На основании исследования сделан вывод о том, что системы таких свобод в Украине и Германии частично совпадают. Однако, существенно различаются подходы к пониманию их цели, а также сферы конституционно-правовой защиты. В результате исследования определена сфера конституционно-правовой защиты каждой отдельной коммуникационной свободы. Полученные результаты могут быть использованы Конституционным Судом Украины при дальнейшем толковании сущности, цели, сферы защиты, оснований ограничения каждой отдельной коммуникационной свободы частных лиц.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Критерії для обмеження права на об’єднання у політичні партії: вимоги міжнародного права, законодавства України та Німеччини
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2020) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    У статті проаналізовані вимоги міжнародного права, а також законодавства України та Німеччини щодо втручання держави в особі суб’єктів публічної влади у реалізацію права на об’єднання у політичні партії. На підставі проведеного дослідження автором окреслюється система критеріїв, які є підставою для обмеження цього політичного права приватних осіб. The article is devoted to the study of criteria for restricting the right to unite in political parties through the prism of international law, legal regulation of Ukraine and Germany. The research used a wide range of general scientific and special legal methods of scientific knowledge, in particular: the method of dialectical logic, comparative law, formal law and system-structural research methods. As a result of the study, the author substantiates the scientific position that international law, the legislation of Ukraine and the Federal Republic of Germany recognizes the possibility of restricting the right to freedom of association in political parties and defines a system of criteria for such restriction. A comparative legal analysis of the norms of international law, the provisions of the legislation of Ukraine and the legislation of Germany allows us to conclude that the system of restriction of this political human right introduced in Ukraine generally meets international standards. It includes the following criteria for restricting this right: unconstitutional goals of a political party; propaganda by the political party of the communist and National Socialist (Nazi) totalitarian regimes in Ukraine and the use of their symbols; formal criterion; violation of the ban on paramilitary formations; formal existence of a political party without the actual participation of the latter in the political life of Ukraine. It is proved that the legal regulation of the restriction of the right to unite in political parties needs to be improved, in particular through amendments to the special Law of Ukraine "On Political Parties in Ukra ine". They should concern: the ban on the existence of armed groups at the disposal of a political party; prohibition of the use of the official name and symbols of a registered political party by those cells that have officially left its membership; improving the mechanism of control over the implementation of the decision to ban the activities of a political party by the public administration, as well as the prohibition of replacing the political party with activities that are officially prohibited. В статье проанализированы требования международного права, законодательства Украины и Германии относительно вмешательства государства в лице субъектов публичной власти в реализацию права на объединение в политические партии. На основании проведенного исследования автором определяется система критериев, которые являются основанием для ограничения этого политического права частных лиц.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Людиноцентризм як ідейна основа функціонування України за доби цифрової трансформації
    (Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена дослідженню впливу людиноцентричної ідеології на функціонування Української держави за доби цифрової трансформації. Дослідження базується на аналізі законодавства України, а також вітчизняної та зарубіжної спеціальної літератури, присвяченої функціонуванню держави за доби цифрової трансформації. Методологічною основою дослідження були порівняльно-правовий, системний методи та аксіологічний підхід до таких соціально-правових цінностей, як людина, її права, свободи за доби цифрової трансформації. Їхнє застосування дало змогу з’ясувати значення людиноцентризької ідеології для функціонування Української держави за доби цифрової трансформації. Проведене дослідження дає змогу констатувати, що існує принаймні три базових умови, поєднання яких дає змогу говорити про реальний людиноцентризм в межах конкретної держави. По-перше, це верховенство права, яке полягає у визнанні людини, її гідності, належній їй прав та свобод найвищою соціальною цінністю, яка обумовлює обов’язок держави служіння кожній людині. По-друге, правова держава, мета функціонування якої полягає у найповнішому гарантуванні та забезпеченні прав і свобод кожної людини. По-третє, реальне щоденне служіння правової держави, кожного публічного службовця людині через утвердження забезпечення її прав та свобод. Лише при одночасному поєднанні всіх цих умов можна говорити про реальний людиноцентризм у державі. Цифрова трансформація є об’єктивним та триваючим процесом, який глибинно впливає на суспільство та кожну окрему людину. Наразі важко однозначно оцінити його вплив на правоутворення, права та свободи людини. З одного боку, цифрова трансформація надає нові можливості для комунікації влади та приватних осіб, а також інституції громадянського суспільства з приводу формування змісту законів та підзаконних нормативно-правових актів. З іншого боку, цифрова трансформація є чинником, який негативно впливає на право на конфіденційність, а також може нести загрозу функціонуванню суспільства в цілому через такі явища як кібератаки, дезінформація, маніпулювання суспільної свідомістю через інтернет ресурси. The article is devoted to the study of the impact of human-centric ideology on the functioning of the Ukrainian state in the age of digital transformation. The study is based on the analysis of the legislation of Ukraine, as well as domestic and foreign special literature devoted to the functioning of the state in the age of digital transformation. The methodological basis of the research was comparative legal, systemic methods and an axiological approach to such social and legal values as: man, his rights, freedoms in the age of digital transformation. Their application made it possible to find out the importance of human-centered ideology for the functioning of the Ukrainian state in the era of digital transformation. The conducted research makes it possible to state that there are at least three basic conditions of combination, which make it possible to talk about real people-centrism within the boundaries of a specific state. First, it is the supremacy of law, which consists in recognizing a person, his dignity, his rights and freedoms as the highest social value, which conditions the duty of the state to serve every person. Secondly, the rule of law is the goal of functioning, which consists in the most complete guarantee and provision of the rights and freedoms of every person. Thirdly, the real daily service of the rule of law, of every public servant to a person through the affirmation of ensuring his rights and freedoms. Only with the simultaneous combination of all these conditions can we talk about real people-centeredness in the state. Digital transformation is an objective and ongoing process that deeply affects society and every individual. Currently, it is difficult to clearly assess its impact on law-making, human rights and freedoms. On the one hand, digital transformation provides new opportunities for communication between authorities and private individuals, as well as institutions of civil society regarding the formation of the content of laws and bylaws. On the other hand, digital transformation is a factor that negatively affects the right to privacy, and can also threaten the functioning of society as a whole due to such phenomena as cyber attacks, disinformation, manipulation of public consciousness through Internet resources.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Матеріальна відповідальність публічної адміністрації в Україні: історія становлення й сучасний стан розвитку
    (Видавничий дім «Гельветика», 2021) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo; Кравченко, Михаил Георгиевич
    Стаття присвячена історії становлення й визначенню сучасного стану розвитку інституту матеріальної відповідальності публічної адміністрації в Україні. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові та спеціально-правові методи наукового пізнання, а саме: історичний, структурно-системний і порівняльно-правовий. Такий підхід дав змогу комплексно проаналізувати предмет дослідження. Теоретичною та прикладною базою наукової статті став аналіз профільного законодавства України та ФРН, а також праць вітчизняних і німецьких учених, присвячених історії становлення й сучасному стану розвитку інституту матеріальної відповідальності публічної адміністрації. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що історію становлення й розвитку інституту матеріальної відповідальності публічної адміністрації в Україні хронологічно можна поділити на два періоди: а) до 90-х років ХХ століття; б) після 90-х років ХХ століття. Фактично формування цього інституту загального адміністративного права в Україні почалося після проголошення її незалежності й узяття на підставі міжнародних (загальноєвропейських) угод обов’язку щодо формування механізмів відповідальності держави за результати своєї діяльності перед приватною особою. В Україні інститут матеріальної відповідальності публічної адміністрації перед приватною особою остаточно не сформувався. Незважаючи на існування розгалуженої системи норм, які визначають підстави такої відповідальності й закріплені на рівні Конституції України, ЦК України та спеціальних законів України, що регламентують діяльність окремих суб’єктів публічної адміністрації, немає чітко визначеного механізму позасудового відшкодування такої шкоди. Єдиним функціонуючим сьогодні способом відшкодування такої шкоди є звернення до адміністративного суду в порядку, визначеному в ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України. Необхідне ґрунтовне реформування цього інституту загального адміністративного права. На наш погляд, таке реформування можна здійснити через прийняття спеціального закону про матеріальну відповідальність держави. Він повинен визначити механізм реалізації конституційно закріпленого права приватних осіб на державну компенсацію. Для формування концепції цього закону можна було б узяти Staatshaftungsrech (Федеральний закон про відповідальність держави). The article is devoted to the study of the history of formation and determination of the current state of development of the institution of material responsibility of public administration in Ukraine. The research methodology consisted of general scientific and special legal methods of scientific cognition, in particular the historical, structural-systemic and comparative-legal method of research. This approach is a complex- dependent grounds and conditions for the exercise of this right by individuals. The study analyzed the legislation of Ukraine as well as the work of domestic and German scholars on the grounds and conditions of this right of individuals. As a result of the study, the following conclusions can be drawn: The history of formation and development of the institution of material responsibility of public administration in Ukraine can be chronologically divided into two periods: a) to the 90s of the twentieth century and b) after the 90s of the twentieth century. In fact, the formation of this institution of General Administrative Law in Ukraine began after the declaration of its independence and the commitment at the level of international (European) agreements on the formation of mechanisms of state responsibility for the results of its activities to the individual. In Ukraine, the institution of material responsibility of public administration to an individual has not been finally formed. Despite the existence of an extensive system of norms that determine the grounds for such liability and enshrined in the Constitution of Ukraine, the Civil Code of Ukraine and special laws of Ukraine governing the activities of individual public administration entities, there is no clearly defined mechanism for out-of-court compensation. The only functioning, today, way to compensate for such damage is to apply to the administrative court in the manner prescribed in Part 5 of Art. 21 Code of Administrative Procedure of Ukraine. It is necessary to thoroughly reform this institution of General Administrative Law. In our opinion, such reform can be carried out through the adoption of a special law on state liability. It must determine the mechanism for exercising the constitutionally enshrined right of individuals to state compensation. To form the concept of this law could take the Staatshaftungsrech (Federal Law on State Responsibility).
  • No Thumbnail Available
    Item
    Напрями вдосконалення викладання вчення про фундаментальні права людини в Україні
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2020) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена дослідженню проблеми якості викладання вчення про фундаментальні права людини в Україні. На підставі дослідження стандартів викладання вчення про фундаментальні права людини у Німеччині зроблена низка пропозицій, спрямованих на покращення, насамперед, змістового наповнення курсів, присвячених правам людини в Україні. The article is devoted to the specification of areas for improving the teaching of the doctrine of fundamental human rights in Ukraine. During the research, a wide range of general scientific and special-legal methods of scientific knowledge was used, in particular: the method of dialectical logic, comparative-legal, formal-legal and system-structural methods of scientific research. As a result of the study, a number of areas for improving the teaching of fundamental human rights in Ukraine were specified: The necessity of conducting thorough research of the German doctrine of fundamental human rights, which can become a standard for the formation of a domestic analogue, because the existing national doctrine is detached from European legal ideas and traditions. Emphasis is placed on the fact that the existing doctrine of human rights in Ukraine is significantly detached from the needs of legal practitioners. It is proposed to strengthen the theoretical component of this doctrine through a thorough analysis of: a) decisions of the Constitutional Court of Ukraine; b) the practice of the European Court of Human Rights; c) legal positions of the Supreme Court; d) separate decisions of courts of Ukraine; e) law enforcement practice of public administration entities. Such measures will increase the interest of legal practitioners in scientific research on fundamental human rights and freedoms in Ukraine. It is proved that the renewed national doctrine of human rights should be permeated by human-centered ideology, and in particular, the latter should, on the one hand, emphasize the guarantee, protection and protection of human rights and freedoms, and, on the other hand, comprehensively develop ideas of Ukrainian service state to each person. It is substantiated that proper teaching of the doctrine of fundamental human rights in Ukraine is impossible without highly qualified teaching staff. There are a number of problems in this part. We see their solution in: a) professional development of teaching staff; b) creating conditions for mastering foreign languages by the latter; c) special studies of EU legal acts and European Court of Human Rights practices that can be used in the preparation of lectures. Статья посвящена исследованию проблемы качества преподавания учения о фундаментальных правах человека в Украине. На основании исследования стандартов преподавания учения о фундаментальных правах человека в Германии сделан ряд предложений, направленных на улучшение содержательного наполнения курсов, посвященных правам человека в Украине.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Непряма відповідальність держави: досвід України та Німеччини
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2021) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена дослідженню непрямої відповідальності держави як виду відповідальності, яку держава несе для компенсації збитків, завданих приватним особам публічними службовцями через їхні рішення, дії чи бездіяльність. У процесі дослідження було проаналізовано законодавство України та Федеративної Республіки Німеччина, а також окремі рішення Конституційного Суду України та Федерального Конституційного Суду Німеччини, які присвячені цій тематиці. На підставі здійсненого дослідження зроблено висновок про те, що інститут матеріальної відповідальності держави в Україні проходить етап свого становлення. The article is devoted to the study of indirect liability as a type of liability borne by the state to compensate for losses caused to individuals by public servants. The research methodology consisted of general scientific and special legal methods of scientific cognition, in particular structural-systemic and comparative-legal research methods. The research analyzed the legislation of Ukraine and the Federal Republic of Germany, as well as some decisions of the Constitutional Court of Ukraine and the Federal Constitutional Court of Germany, which are devoted to this topic. As a result of the study, the following conclusions can be drawn: Indirect liability of the state is an instrument of protection of the rights, freedoms and legitimate interests of individuals from damages caused by recent decisions, actions or inaction of civil servants. The peculiarity of such liability is, on the one hand, that the state, not being the direct subject of such damages, ensures the right of individuals to state compensation at the expense of the state budget. On the other hand, this right of individuals is exercised in a simplified, out-of-court procedure and frees them from the need to: go to court, collect evidence to confirm their position, hire a lawyer, etc. This type of responsibility of the state is realized through its material responsibility in the order defined by Art. 56 of the Constitution of Ukraine and a number of provisions of the legislation of Ukraine. Unfortunately, the normative regulation of the material responsibility of the state does not ensure the effectiveness of the mechanism of its implementation in practice. There are numerous problems that stand in the way of the fast and least burdensome state compensation procedure for individuals. It is a question of lack of the clear mechanism of out-of-court compensation of material damage by public administration; excessive bureaucratization of this procedure; imperfection of budget legislation in this part and other problems that need to be addressed comprehensively. We propose to adopt a special law of Ukraine "On State Responsibility". It must regulate: the grounds for compensation for material damage by the state; the range of subjects of losses from activities, which must be reimbursed by the state; clearly regulate the out-of-court procedure for such compensation and establish the priority of compensation for such damages from the state budget, etc. Статья посвящена исследованию косвенной ответственности, как вида ответственности, которую несет государство для компенсации убытков причиненных частным лицам публичными служащими. В процессе исследования было проанализировано законодательство Украины и Федеративной Республики Германия, а также отдельные решения Конституционного Суда Украины и Федерального Конституционного Суда Германии, посвященные этой тематике. На основании проведенного исследования сделан вывод о том, что институт материальной ответственности государства в Украине проходит этап своего становления.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Позасудовий порядок реалізації права на державну компенсацію в Україні
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2021) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена дослідженню позасудового порядку відшкодування матеріальної шкоди публічною адміністрацією приватній особі. У результаті проведеного дослідження констатовано те, що вітчизняне законодавство не містить чіткої процедури такого відшкодування, яка б була орієнтована на стандарти, що існують у країнах-членах ЄС. Зважаючи на це, запропоновано створення спеціального закону про матеріальну відповідальність держави, який закладе правовий механізм реалізації права приватних осіб на державну компенсацію. The article is devoted to the study of the extrajudicial procedure for compensation of material damage by a public administration to a private person. The research is carried out using methods of scientific cognition such as: comparative law, systemstructural and formal-logical. The study analyzed the legislation of Ukraine and the Federal Republic of Germany on the regulation of out-of-court compensation for damage caused by public administration, as well as the work of domestic and German scientists on this topic. As a result of the study, the following conclusions were made: it was found that the legislation of Ukraine does not contain an effective mechanism for out-of-court compensation for material damage caused by public administration to a private person. That is why it is necessary to look for ways to strengthen the effectiveness of this institution of General Administrative Law. In our opinion, the experience of Germany can become a standard for its reform; in Germany, the procedure of extrajudicial compensation for pecuniary damage by the public administration is comprehensively regulated by the rules of Art. 34 of the German Constitution, § 839 of the German Civil Code, § 49 «a» of the Federal Law on Administrative Procedure and the special Federal Law on State Liability. Such legal regulation ensures the effectiveness of the functioning of this legal institution; it is offered to develop and accept in Ukraine About the material responsibility of the state. In this law we propose to regulate a number of fundamental points that are related to the material responsibility of public administration, in particular: determining the range of holders of the right to state compensation; specification of conditions of realization of this right of private persons; criteria for determining the amount of not only material but also moral damage that must be compensated by the public administration to an individual; terms of consideration of the issue of compensation for such damage, as well as terms of its compensation after the relevant decision has been made; the procedure for creating separate state and municipal funds, at the expense of which the compensation for material damage caused by the public administration will be carried out. Статья посвящена исследованию внесудебного порядка возмещения материального ущерба публичной администрацией частному лицу. В результате проведенного исследования констатировано, что отечественное законодательство не содержит четкой процедуры такого возмещения. Кроме того, она не соответствует тем стандартам, которые существуют в странах-членах ЕС. Предложено создание специального закона о материальной ответственности государства, который заложит правовой механизм реализации права частных лиц на государственную компенсацию.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Право людської гідності як джерело гендерної рівності та недискримінації у сфері вищої освіти
    (Київський національний університет імені Вадима Гетьмана, 2023-02-14) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo; Кравченко, Михаил Георгиевич
  • No Thumbnail Available
    Item
    Право людської гідності як фундамент прав людини, мірило визначення їх сутності та критерій допустимості обмежень прав і свобод людини
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2020) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    Стаття присвячена конкретизації змісту права людської гідності як фундаменту для інших прав людини, мірила визначення їхньої сутності та критерію допустимості обмежень прав і свобод людини. Для досягнення мети дослідження автором проаналізовано положення законодавства України та ФРН присвячені правовому регулюванню права людської гідності, а також дослідження вітчизняних та німецьких дослідників присвячені визначенню змісту та ознакам цього фундаментального права людини. The article is devoted to the concretization of the content of the right to human dignity as a foundation for other human rights, measures the definition of their essence and the criterion of admissibility of restrictions on human rights and freedoms. To achieve the goal of the study, the author analyzes the provisions of Ukrainian and German legislation on the legal regulation of human rights, as well as studies of domestic and German researchers on the content and characteristics of this fundamental human right. As a result of the study, the following conclusions were made: The Constitution and national legislation of Ukraine do not develop the idea that the right to human dignity is a value that fills human existence with meaning, is the foundation for all other constitutional rights, a measure of their essence and a criterion for possible limitations of such rights. A holistic, systematic approach to the right to human dignity is formed within the framework of the German fundamental doctrine of human rights. This is due to the fact that the current doctrine of this fundamental human right in Germany is the result of long-term evolution and scientific research of German legal scholars. The status of the right to human dignity as the highest value is due to the following characteristics: it is an integral property of every person; excludes the possibility of transforming a person into an object, primarily in relations with the state; belongs to everyone regardless of age, gender, race, religion, political beliefs and other characteristics; exists as in the conceived, however, not yet born man and continues to exist in man after his death; cannot be violated under any circumstances. The right to human dignity is the foundation of all other constitutional rights. This characteristic of this fundamental right is due to the fact that everyone is a free individual, a spiritual a nd moral being who has the right to freely define and develop themselves. This reveals the connection between the right to human dignity and other human rights. After all, any human rights and freedoms specify the idea of human self-determination, the free development of his personality. The right to human dignity is a criterion for the admissibility of possible restrictions on human rights. The essence of this criterion is manifested in the fact that any restriction of human rights cannot distort their meaning as a measure of freedom provided for human self-determination, the free development of his personality. Статья посвящена конкретизации содержания права человеческого достоинства, как фундамента прав человека, средства определение их сущности и критерия допустимости их ограничений. Для достижения цели исследования автором проанализированы положения законодательства Украины и ФРГ посвященные правовому регулированию права человеческого достоинства, а также исследования отечественных и немецких исследователей посвящены определению содержания и признаков этого фундаментального права человека.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Право на вільний розвиток особистості: український та німецький виміри
    (ПВНЗ «Університет сучасних знань», 2020) Кравченко, Михайло Георгійович; Kravchenko, Mykhailo
    У статті проаналізовані український та німецький підходи до розуміння сутності права на вільний розвиток особистості, його структури, обмеження втручання у його реалізацію з боку держави, муніципальної влади та приватних осіб, а також конкретизовані критерії його обмеження. The article is devoted to the analysis of the right to free development of the individual in Ukraine and Germany. During the study, a wide range of general scientific and special legal methods of scientific knowledge was used, in particular: the method of dialectical logic, comparative law, formal law and system-structural methods. Important for achieving the goal of the study was the analysis of domestic and German legal literature on the right to free development of the individual, as well as the decisions of the Federal Constitutional Court of Germany. As a result of the study, the author substantiates the scientific position that domestic science has developed a fairly general doctrine of the right to free development of the individual. A wide range of issues concerning the implementation of this human right remains undeveloped, in particular, the issues concerning: the directions of implementation of this constitutional right, the limits of state intervention in its implementation, the criteria for its restriction. Instead, in Germany there is a qualitatively better doctrine of the right to free development of the individual, which can become a benchmark for the development of domestic doctrine of this human right. It is stated that an important direction in the development of the doctrine of the right to free human development is its protection from state interference. Unfortunately, domestic science does not even raise the question that the state may be a potential violator of this right. On the contrary, it develops a number of requirements for man that limit his right to free development. In our opinion, it is necessary to recognize that the state may be a violator of this human right and to determine the limits of its interference in the implementation of this constitutional human right. The necessity of concretization of the limits of the state intervention in the realization of the right to free development of the personality is substantiated. This provides for the definition at the level of Ukrainian legislation of criteria that will determine the limits of such intervention. It is proposed to make changes and additions to Art. 23 of the Constitution of Ukraine and enshrine in it the requirement that the right to free development of the human person may be limited if it violates: human rights; requirements of the legislation of Ukraine and moral principles of society. This wording will allow to specify the criteria for restricting the right to free development of the individual, as well as to remove from the Constitution of Ukraine quite abstract provisions, such as human responsibilities to society, which provides conditions for the development of his personality. В статье проанализированы украинский и немецкий подходы к пониманию сущности права на свободное развитие личности, его структуры, ограничения вмешательства в его реализацию со стороны государства, муниципальной власти и частных лиц, а также конкретизированы критерии его ограничения.
  • No Thumbnail Available
    Item
    Право человеческого достоинства в контексте немецкой правовой доктрины
    (Maqsut Narikbayev University, 2023) Кравченко, Михаил Георгиевич; Kravchenko, Mykhailo; Кравченко, Михайло Георгійович
    Статья посвящена исследованию права человеческого достоинства в контексте немецкой правовой доктрины. При исследовании использован широкий спектр общенаучных и специально-юридических методов научного познания, в частности: диалектической логики, сравнительно-правовой и системно-структурный методы. Особое значение для достижения поставленных целей исследования имел анализ отечественной и немецкой юридической литературы, посвященной праву человеческого достоинства, в частности, трудов: С. фон Пуффендорфа, И. Канта и Г. Дюрига. В результате проведенного исследования автор констатирует, что немецкая юридическая мысль сформировала фундаментальное учение о праве человеческого достоинства. Это учение начало формироваться в Германии в эпоху Ренессанса. Впервые концепция права человеческого достоинства получила законченный вид ещё в трудах немецкого исследователя С. фон Пуффендорфа. Выяснено то, что сейчас право человеческого достоинства в рамках немецкого учения о фундаментальных правах чело- века раскрывается через ряд его характеристик. Право человеческого достоинства является основанием признания социальной ценности и уважения к каждому человеку. Оно запрещает превращать человека в объект в государственных процедурах. Человеческим достоинством владеет каждый человек независимо от его состояния физического или психического здоровья, достижений или социального статуса. Человеческое достоинство не лишают из-за «недостойного» поведения, например, из-за совершения какого-либо преступления. Никого нельзя лишить человеческого достоинства. Акцентировано внимание на том, что немецкая юридическая наука намеренно не дает окончательного определения права человеческого достоинства. Она лишь определяет развернутый перечень требований по охране этого фундаментального права человека. Причина такой позиции заключается в том, что любое определение не может обеспечить абсолютную защиту достоинства человека. Иными словами, нормативное определение может повлечь нарушение права человеческого достоинства конкретного частного лица, его необоснованное ограничение. В этой части немецкий подход к праву человеческого достоинства существенно отличается от отечественного, ведь для отечественной науки и практики вполне логичен иной подход, а в частности формирование четких и исчерпывающих дефиниций юридически значимых явлений и категорий. Установлено, что право человеческого достоинства согласно немецкому учению о фундаментальных правах человека должно охраняться любым способом в пределах любых отношений. Выяснено, что существенное влияние на формирование немецкого учения о праве человеческого достоинства оказал негативный опыт нарушений этого права режимом нацистов, который существовал в Германии в 30-х – 40-х гг. ХХ в. Это связано с тем, что охрана человеческого достоинства выстраивается не вокруг того, что разрешено делать, а вокруг того, что запрещено при любых обстоятельствах. The paper deals with the knowledge of the right of human dignity through the prism of German legal doctrine. During the research, a wide range of general scientific and specially legal methods of scientific cognition was used, in particular: methods of dialectical logic, comparative legal method and method of system analysis. Of particular importance for achieving the goals of the study was the analysis of domestic and German legal literature on the right of human dignity, in particular, the works of S. von Puffendorf, I. Kant and E. Dürig. As a result of the conducted research the author states that German legal thought has formed the fundamental doctrine of the right of human dignity. This doctrine began to take shape in Germany during the Renaissance. For the first time the concept of the right of human dignity received a complete form in the writings of the German researcher S. von Puffendorf. It was found out that now the right of human dignity within the framework of the German doctrine of fundamental human rights is revealed through a number of its characteristics. The right to human dignity is the basis for the recognition of social value and respect for each person. It prohibits turning a person into an object in government procedures. Human dignity belongs to every person, regardless of their state of physical or mental health, achievements or social status. Human dignity is not deprived because of “unworthy” behavior, for example, because of the commission of a crime. No one can be deprived of human dignity. Attention is focused on the fact that German legal science intentionally does not give a definitive definition of the right of human dignity. It only defines a detailed list of requirements for the protection of this fundamental human right. The reason for this position is that any definition cannot provide absolute protection of human dignity. In other words a normative definition may entail a violation of the human dignity of a particular individual, its unjustified restriction. In this part the German approach to human dignity law differs significantly from the domestic one because a different approach is quite logical for domestic science and practice and in particular the formation of clear and exhaustive definitions of legally significant phenomena and categories. It is established that the right of human dignity, according to the German doctrine of fundamental human rights, must be protected in any way within any relationship. It was found out that the negative experience of violations of this right by the Nazi regime, which existed in Germany in the 30s - 40s of the twentieth century, had a significant impact on the formation of the German doctrine of the right of human dignity. This is due to the fact that the protection of human dignity is built not around what is allowed to do, but around what is prohibited under any circumstances.