Browse
Recent Submissions
Item Становлення громадсько-політичного руху на півдні України (кінець 1980-х — початок 1990-х рр.): історичний аспект(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Шипотілова, О. П.; Shypotilova, O. P.У дослідженні висвітлено проблему становлення громадсько-політичного руху на Півдні України кінця 1980-х — початку 1990-х рр. На основі архівних джерел та матеріалів місцевої преси проаналізовано форми і напрями діяльності неформальних організацій у південних областях УРСР, показано зв’язок місцевого екологічного, національно-культурного руху з загальноукраїнським демократичним поступом. На відміну від компартійного керівництва, з їхніми абстрактними лозунгами та ідеологемами, неформали фокусували увагу громадян на цілком конкретних, актуальних проблемах регіону, пропонували дієві шляхи вирішення. Назрілі соціально-політичні питання спонукали активне населення до вступу в екологічні, культурні, а в подальшому і суто політичні товариства. Впродовж 1989 року у досліджуваному регіоні створено низку обласних і районних осередків націонал-демократичних об’єднань з широкою соціальною базою. Авторка доводить, що громадські товариства «Зелений світ», «Меморіал», ТУМ були першою організованою формою опозиції в південних областях УРСР. Вказані неформальні об’єднання заклали підвалини політичної боротьби за незалежність України, популяризували ідеї державного суверенітету і українського відродження. На базі цих осередків, засновано першу громадсько-політичну організацію Народний Рух України, яка відіграла важливу роль в утвердженні та проголошенні незалежності України. Архівні джерела свідчать, що владні структури південного регіону чинили значний супротив діяльності активістів НРУ, ТУМ, УГС. Партійні функціонери перешкоджали проведенню установчих зборів, на шпальтах радянської преси активістів звинувачували в екстремізмі та націоналізмі, програмні документи неформалів не допускалися до публікації у місцевих ЗМІ.Item Революція на граніті 1990 р. і Помаранчева революція 2004 р.: динаміка впливу націоналістичних структур(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Сич, Олександр М.; Sych, OleksandrУ статті на прикладі Революції на граніті 1990 р. і Помаранчевої революції 2004 р. та через призму сучасного трактування націоналістичної концепції перманентної національної революції досліджується динаміка впливу націоналістичних структур на сучасні революційні процеси в Україні. Революція на граніті 1990 р. співпала з періодом становлення перших націоналістичних організацій УХДФ, УНП та «Варти Руху». Їхній вплив на цю подію ще відсутній і в той же час ряд учасників студентського голодування вже були опановані націоналістичним світоглядом. До 2004 р. український націоналістичний рух набув значного розвитку і став вагомим чинником Помаранчевої революції. Найбільш дієвими були УНА-УНСО, КУН, ВО «Свобода», ГСПО «Тризуб» ім. С. Бандери. Їх латентно використовував передвиборчий штаб В. Ющенка, залучаючи до охорони революційного табору та силового протистояння. Політична атмосфера Помаранчевої революції також значною мірою наповнилася націоналістичним змістом і це теж стало непрямим свідченням посилення впливу націоналізму на революційні процеси в Україні.Item Діяльність американської адміністрації допомоги в Польській Республіці після Першої Світової війни в 1919–1921 рр.(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Погромський, В. О.; Pogromsky, V. O.Кінець Першої світової війни призвів до цілого ряду серйозних проблем у країнах Східної Європи. Серед них: загальна бідність населення, занепад сільського господарства і промислового виробництва, загальна політична криза, що збільшила популярність радикальних лівих рухів, зміну геополітичного стану в Європі, з часів Першої світової війни. Ще один фактор — руйнування імперіалістичної системи. На руїнах імперій виникають нові незалежні країни, у тому числі відновлена Польська Республіка або Друга Річ Посполита. Всю сукупність проблем, які часто перетиналися, було надзвичайно важко подолати за рахунок можливостей і резервів країни. Фактично, період 20–30-х років ХХ століття стає епохою становлення діяльності міжнародних благодійних організацій, серед яких важливу роль грали американські благодійні організації. Серед останніх були: Американська адміністрація допомоги (ARA), Американський єврейський об’єднаний розподільчий комітет (JDC) і деякі релігійні організації. Досить часто ці організації були об’єднані, іноді діяли окремо, або передавали естафету гуманітарної діяльності один одній. Участь американських благодійних організацій в допомозі країнам Європи стала можливою завдяки ряду факторів: відхід від політики ізоляціонізму, стрімке зростання продуктивності праці в США, криза надвиробництва, формування в американському суспільстві прошарку гуманістів і благодійників. Виходячи з загальної політичної та соціальної ситуації в США, з 1919 року Американській адміністрації допомоги (ARA) розгортає програму для забезпечення харчування польських дітей. В межах якої ARA розгорнула цілу мережу їдалень по всій Польщі.Item Позацензурна преса УГС та УРП наприкінці 1980-х — на початку 90-х рр.: умови формування, особливості розвитку(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Кожанов, А. В.; Kozhanov, A.У статті досліджується проблема формування позацензурних ЗМІ, занованих членами Української Гельсінської Спілки наприкінці 1980-х років, висвітлено внесок В. Чорновола та членів редколегії «Українського Вісника» у розвиток інформаційно-пресової служби Спілки, процес розбудови регіональних прес-бюро, а також особливості становлення першого в Україні незалежного інформаційного агентства УНВІС. Пресову службу Української Гельсінської Спілки сформовано у липні 1988 р. на чолі з В. Чорноволом, в обов’язки якого покладено відповідальність за технічні засоби Спілки, контакти з Київською, Донецькою, Дніпропетровською, Івано-Франківською, Московською філіями. Паралельно він обійняв посаду відповідального редактора «Українського вісника». Відомий патріот та інтелектуал Є. Пронюк став на чолі організації інформаційного центру УГС і координації його діяльності: здійснював контроль над масовими підписними кампаніями, зв’язок з низкою областей. Впродовж 1989–1990 рр. членами УГС відкрито прес-бюро та кореспондентські пункти у Москві, Києві та Львові. Через власну інформаційно-пресову мережу Спілка активно співпрацювала з «Радіо Свобода», Українським Пресовим Агенством (Лондон), Українською Центральною Інформаційною Службою (Мюнхен). На початку 1990 р. В. Чорноволом та його однодумцями створено інформаційне агентство УНВІС. Виокремившись з Української Гельсінської спілки, нове організаційно незалежне об’єднання журналістів і літераторів інформувало громадськість про діяльність українських патріотичних сил. Серед пріоритетних завдань УНВІС, слід назвати: регулярне видання з січня 1990 р. низки незалежних пресових багатотиражних органів; створення «Бібліотеки Українського вісника» — видавництва оригінальних книг і брошур переважно суспільно-політичної серії, співпраця з вітчизняними та закордонними ЗМІ, пресовими і радіотелеграфними агентствами. Незважаючи на доволі складні суспільно-політичні та економічні обставини, в яких відбувався розвиток незалежної преси, впродовж 1988–1992 рр. осередками УГС-УРП створено понад 50 друкованих видань республіканського, обласного та районного рівнів.Item Політика переселення населення на Кримський півострів у 1920-х рр.(ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», 2018) Бикова, Т. Б.; Bykova, T. B.Проблематика демографічних процесів у Криму нині має надзвичайну актуальність у світлі останніх політичних подій. Проте, наукова вага цієї проблеми посилюється у зв’язку із тим, що в радянський період у Криму здійснювалась особлива, відмінна від усіх суміжних регіонів демографічна й міграційна політика. Наслідки радянської демографічної й міграційної політики нині мають значення у виробленні стійкої позиції й плану дій України щодо деокупації півострова, вироблення державної політики щодо корінних народів Криму тощо. Слід відзначити, що Крим для СРСР мав особливе стратегічне значення, а тому демографічна структура населення півострова була предметом особливої уваги як союзного керівництва так і керівників виконавчих і партійних органів безпосередньо на місці. Крім того, в Криму були особливі умови для ведення господарської діяльності, відмінні від інших регіонів, а тому міграційні процеси в межах півострова мали плануватися і здійснюватися у відповідності до політики радянської влади і соціально-економічної ситуації на півострові. Проблематика міграційної політики СРСР у Криму в 1920-ті рр. не знайшла належного відображення у наукових дослідженнях і цю прогалину слід заповнювати. У статті розглядається політика, яку використовувала більшовицька партія й керовані нею органи радянської влади щодо питання переселення та розселення населення Криму в межах кримського півострова. Дослідження здійснено на основі аналізу матеріалів Державного архіву Автономної Республіки Крим, які нині в умовах окупації Кримського півострова є недоступними для українських науковців. У роботі здійснено аналіз планів радянського керівництва щодо переселення населення до Криму, його розміщення, а також передумови і фактори які впливали на розроблення і реалізацію демографічної й міграційної політики на півострові. Досліджено також окремі аспекти планів радянського керівництва щодо вирішення національного питання в СРСР в цілому завдяки переселенській політиці в Криму, а саме, створення на півострові єврейської республіки. Особливу увагу надано проблемі переселення до Криму татарських сімей. Відзначено, що переселенська політика радянської влади в межах Кримського півострова мала суперечливий характер і це стало однієї із ключових причин чому розроблені масштабні плани здебільшого залишилися нереалізованими.