Випуск № 2

Permanent URI for this collection

https://ir.kneu.edu.ua/handle/2010/40899

Browse

Now showing 1 - 20 of 33

Аналіз окремих аспектів процесу адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Карпенко, С. Р.; Karpenko, S.
Стаття присвячена з’ясуванню змісту і сутності процесу адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України. Визначено, що виокремлення особливостей і своєрідності адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України має важливе значення як для здійснення адекватного цій галузі і такого, що відповідає її категоріальному апарату галузевого тлумачення поняття «адміністративно-правове регулювання», так і для висвітлення такого своєрідного соціального феномену, як державно-приватне партнерство. Встановлено, що під адміністративно-правовим регулюванням державно-приватного партнерства в космічній галузі України необхідно розуміти врегульовану законодавчими і іншими нормативно-правовими актами діяльність відповідних суб’єктів адміністративно-правового регулювання, яка спрямована на виконання законів і інших нормативно-правових актів стосовно державно-приватного партнерства в космічній галузі України через прийняття відповідних адміністративних рішень і надання встановлених законодавством адміністративних послуг. Наголошено, що об’єктом адміністративно-правового регулювання відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України виступає така група суспільних відносин, які виникають з приводу: розробки юридичних норм, спрямованих на закріплення відповідного правового режиму функціонування сфери державно-приватного партнерства в космічній галузі України; встановлення адміністративно-правового статусу суб’єктів відповідних адміністративно-охоронних відносин; реєстрації суб’єктів, діяльність яких безпосередньо пов’язана з процесом адміністративно-правового регулюванням відносин державно-приватного партнерства в космічній галузі України; недопущення правопорушень у сфері державно-приватного партнерства в космічній галузі України; притягнення до юридичної відповідальності за вчинення відповідних правопорушень. Зроблений висновок про те, що своєрідністю даних відносин є і той факт, що вони за власним суб’єктним складом є неоднорідними (суб’єкти державно-приватного партнерства в космічній галузі України), змістом, характером, а також сферами прояву (притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення відповідних правопорушень) тощо. The article is devoted to finding out the content and essence of the process of administrative and legal regulation of relations of public-private partnership in the space branch of Ukraine. It is determined that the separation of features and peculiarity of administrative and legal regulation of relations of public-private partnership in the space branch of Ukraine is important both for the implementation of this industry and that corresponds to its categorical apparatus coverage of such a peculiar social phenomenon as public-private partnership. It is established that under the administrative and legal regulation of public-private partnership in the space sector of Ukraine it is necessary to understand the activities regulated by the legislative and other normative legal acts, the activities of the respective subjects of administrative and legal regulation, which is aimed at the implementation private partnership in the space sector of Ukraine through the adoption of appropriate administrative decisions and providing the administrative services established by law. It is emphasized that the object of administrative and legal regulation of relations of public-private partnership in the space sector of Ukraine is the group of social relations that arise about: development of legal norms aimed at consolidating the relevant legal regime of functioning of the sphere of public-private partnership in the space industry of Ukraine ; establishing the administrative and legal status of the subjects of the respective administrative and security relations; registration of entities whose activities are directly related to the process of administrative and legal regulation of relations of public-private partnership in the space sector of Ukraine; preventing offenses in the field of public-private partnership in the space sector of Ukraine; prosecuting for committing appropriate offenses. It is concluded that the peculiarity of these relations is the fact that they are inhomogeneous (public-private partnerships in the space sector of Ukraine), content, nature, and areas of manifestation (attraction to administrative responsibilities for committing appropriate offenses), etc.
Булінг в законодавстві різних країн світу
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Денисюк, М. М.; Denysiuk, M.
Ця стаття присвячена законодавству щодо булінгу в різних країнах світу. Автори досліджують, яким чином країни визнають та вирішують проблему булінгу, та які юридичні заходи вживаються для боротьби з цією проблемою. Розглянуто історичний розвиток явища булінгу в світі та в Україні. Висвітлено поняття булінгу у законодавствах різних країн та відповідно до українського. Здійснюється порівняльний аналіз законодавства зарубіжних країн щодо боротьби із шкільним насиллям. Звертається увага на законодавче регулювання проблеми булінгу в українських школах. В статті наводиться перелік країн, які на рівні закону протидіють булінгу. Здійснюється аналіз даного законодавства та антибулінгових кампанії, які діють. Досліджено країни, які не криміналізували чи прагнуть криміналізувати діяння булінгу та країн, які не мають загального визначенння насильства в школі. Наводяться приклади законів та програм в різних країнах, таких як Швеція, США, Японія, Велика Британія, Канада, Республіка Філіпіни, Чехія, Республіка Молдова, Африка, Азербайджані, Казахстан. Окремо розглядається законодавство, що стосується насильства в школі в таких країнах, як Греція, Угорщина, Чорногорія, Польща, Румунія. У даній статті наводяться статистичні дані та здійснюється огляд судових процесів пов’язаних із булінгом. Особлива увага приділяється політиці протидії булінгу та захисту учнів, зокрема тих, які належать до сексуальних меншин. Крім того, аналізується ефективність законодавства щодо булінгу, а також наводяться рекомендації щодо їх розробки. Попри велику кількість прийнятих законодавчих актів, антибулінгових програм, які регулють явище насильства в шкільному середовищі, як в різних країнах так і в Україні проблема булінгу досі залишається актуальною по всьому світі. Загалом, стаття дає читачам унікальну можливість ознайомитися зі станом законодавства щодо булінгу в різних країнах світу та дізнатися про юридичні заходи, які можуть бути вжиті для боротьби з цією проблемою. This article is devoted to the legislation on bullying in different countries of the world. The authors examine how the countries recognizes and addresses the problem of bullying, and what legal measures are being taken to combat this problem. The historical development of the bullling phenomenon in the world and in Ukraine is considered. The concept of bullying in the legislation of different countries and in accordance with Ukrainian legislation is highlighted. A comparative analysis of the legislation of foreign countries regarding the fight against school violence is being carried out. Attention is drawn to the legislative regulation of the problem of bullying in Ukrainian schools. The article provides a list of countries that oppose bullying by law. An analysis of this legislation and anti-bullying campaigns that are in effect is carried out. Countries that have not criminalized or are seeking to criminalize bullying activities and that do not have a common definition of the school population are examined. Examples of laws and programs in various countries are given, such as Sweden, USA, Japan, Great Britain, Canada, Republic of the Philippines, Czech Republic, Republic of Moldova, Africa, Azerbaijan, Kazakhstan. Legislation related to school violence in countries such as Greece, Hungary, Montenegro, Poland, and Romania is considered separately. This article presents statistics and provides an overview of bullying litigation. special attention is paid to the anti-bullying policy and the protection of students, in particular those belonging to sexual minorities.minorities. In addition, the effectiveness of legislation on bullying is analyzed, as well as recommendations for their regarding their creation. Despite the large number of adopted legislative acts, anti-bullying programs that regulate the phenomenon of the population in the school environment, both in different countries and in Ukraine, the problem of bullying still remains relevant throughout the world. In general, the article gives readers a unique opportunity to familiarize themselves with the state of legislation on bullying in different countries of the world and learn about legal measures that can be taken to combat this problem.
Види зобов’язань, в яких військовослужбовці беруть участь
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Оскілко, О. О.; Oskilko, O.
У статті здійснено аналіз положень цивільного законодавства щодо визначення поняття та видів суб’єктів цивільних правовідносин. Визначено ключові конструкції зобов’язань. Воно складається з трьох елементів: суб’єкти, об’єкти та зміст (суб’єктивне цивільне право та суб’єктивний цивільний обов’язок). Суб’єктом правовідносин називають учасника правових відносин, який має суб’єктивні права та здатний виконувати юридичні обов’язки, чи володільця конкретного права, що перебуває у правовому зв’язку з іншим учасником (учасниками) суспільних відносин. Визначено, що сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. В окремих видах зобов’язань сторони мають спеціальні назви: продавець і покупець, підрядник і замовник, зберігач і поклажодавець та ін. Як кредитором, так і боржником у цивільно-правовому зобов’язанні можуть бути фізичні та юридичні особи, держава, інші публічні утворення. Військовослужбовці мають такі ж права та обов’язки, як і інші громадяни, коли вони вступають у договірні відносини. Вони мають рівні можливості для укладання договорів і захисту своїх прав. Правовий захист військовослужбовців у договірних відносинах гарантується законодавством України. В разі порушення умов договору або незаконних дій з боку іншої сторони військовослужбовець має право на захист своїх прав та інтересів через судову систему. В статті акцентується увага на тому, що договірні відносини за участю військовослужбовців повинні відбуватися в рамках законодавства країни, в якій вони знаходяться. Вони повинні дотримуватися правил і обмежень, встановлених військовим законодавством, які можуть впливати на їхню здатність укладати договори. The article analyzes civil law provisions regarding the definition and types of subjects of civil legal relations. The key constructions of obligations are specified. It consists of three elements: subjects, objects, and content (subjective civil law and subjective civil obligation). The subject of legal relations is a participant in legal relations who has rights and is able to fulfill legal obligations, or the owner of a specific right who is legally bound with another participant (participants) in social relations. It is determined that the parties to the obligation are the debtor and the creditor. Under individual types of obligations, the parties are named specifically: seller and buyer, contractor and customer, custodian and consignor, etc. Both the creditor and the debtor in a civil legal obligation can be individuals and legal entities, the state, or other public entities. Military personnel have the same rights and obligations as other citizens when they enter into contractual relations. They have equal opportunities to conclude contracts and protect their rights. Legal protection of military personnel in contractual relations is guaranteed by the legislation of Ukraine. In case of violation of contract provisions or illegal actions by the other party, a service person has the right to protect their rights and interests through the court system. The article emphasizes that contractual relations involving military personnel shall arise following the laws of the country where they occur. They shall comply with rules and restrictions imposed by military law that may affect their ability to enter into contracts.
Визначення комплементарності місцевого самоврядування
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Титикало, Р. С.; Tytykalo, R.
В даній статті розкрито підходи до визначення комплементарності місцевого самоврядування. Комплементарність місцевого самоврядування в Україні характеризується: 1) динамічністю розвитку відносин між суб’єктами взаємодії місцевого самоврядування, при чому, що дана взаємодія може мати як зовнішній характер, так і внутрішній; 2) є характеристикою когнівної муніципалії, тобто процесу пізнання про роль, значення, повноваження елементів місцевого самоврядування та, безпосередньо, їх взаємодію з метою підвищення ефективності діяльності інституту місцевого самоврядування в Україні; 3) є проявом дихотомії елементів системи місцевого самоврядування як в середині системи, так і з іншими елементами публічного адміністрування; 4) виражаються в координаційних зв’язках елементів системи місцевого самоврядування; 5) використовується для побудови елементів системи муніципального адміністрування більш високого рівня; 6) залежно від організаційного рівня та предметності може бути: внутрішня – рівень та вираження взаємодії елементів системи місцевого самоврядування; зовнішня – взаємодія з іншими суб’єктами публічної адміністрації відмінними від елементів системи місцевого самоврядування; постійна – наявна у всіх сферах публічного адміністрування, де органи місцевого самоврядування виконують власні чи делеговані повноваження; предметна – передбачає реалізацію повноважень елементів системи місцевого самоврядування в межах нормативно закріпленої компетенції. Комплементарність місцевого самоврядування забезпечується і на рівні органів самоорганізації населення. Кількість об’єктів, які знаходяться у відносинах комплементарності є формально не обмеженою, адже, якщо виходити з розуміння необхідності постійного забезпечення домірності керуючої системи до керованої, система місцевого самоврядування повинна постійно знаходитись у різних аспектах стану комплементарності, не тільки з іншими елементами системи публічного управління, але і з громадськими організаціями/рухами, з підприємницьким сектором, тощо. This article describes approaches to determining the complementarity of local self-government. The complementarity of local self-government in Ukraine is characterized by: 1) the dynamic development of relations between the subjects of interaction of local self-government, with the fact that this interaction can be both external and internal in nature; 2) is a characteristic of the cognitive municipality, i.e. the process of learning about the role, importance, powers of the elements of local self-government and, directly, their interaction with the aim of increasing the effectiveness of the local self-government institute in Ukraine; 3) is a manifestation of the dichotomy of the elements of the local self-government system both within the system and with other elements of public administration; 4) are expressed in the coordination links of the elements of the local self-government system; 5) is used to build elements of a higher-level municipal administration system; 6) depending on the organizational level and objectivity, it can be: internal – the level and expression of the interaction of the elements of the local self-government system; external – interaction with other subjects of public administration other than the elements of the local self-government system; permanent – available in all spheres of public administration, where local self-government bodies exercise their own or delegated powers; substantive – provides for the implementation of the powers of the elements of the local self-government system within the limits of the normatively established competence. The complementarity of local self-government is also ensured at the level of self-organization bodies of the population. The number of objects that are in a relationship of complementarity is not formally limited, because, if we proceed from the understanding of the need to constantly ensure the proportionality of the governing system to the governed, the system of local self-government must constantly be in various aspects of the state of complementarity, not only with other elements of the public administration system , but also with public organizations/movements, with the business sector, etc.
Дещо з історичного досвіду оцінювання якості правосуддя у європейських країнах: частина перша
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Куліков, О. П.; Kulikov, O.
Проблеми незадовільної якості українського правосуддя тривалий час лишалися предметом дискусій для представників політичних, наукових та експертних кіл. Чимала кількість вдалих і невдалих спроб та підходів із реформування судової системи була зроблена від моменту здобуття Україною незалежності. На жаль, навіть хвиля прогресивних конституційних змін та нововведень, що відбулися у 2016 році у законодавстві з питань діяльності суддів, не завершили побудову ефективної, прозорої та відповідальної судової системи. Цей стан зумовлює проведення подальших досліджень, які у тому числі передбачають вивчення зарубіжного досвіду, як інструменту, що допоможе сформувати набір практичних кроків, здатних істотно удосконалити існуючу систему правосуддя. У статті досліджуються питання, пов’язані з вивченням досвіду оцінювання системи правосуддя в країнах Європи. В якості основного джерела отримання інформації використано звіт Консультативної ради європейських суддів, сформований у 2008 році на основі анкетного опитування країн-членів Ради Європи. Не дивлячись на те, що з моменту проведення анкетування минуло чимало часу, даний звіт лишається одним з найбільш цікавих, на думку автора, інформаційних матеріалів, підготовлених міжнародними інституціями, де послідовно аналізуються питання оцінки якості системи правосуддя в європейських країнах. Він розкриває деякі фундаментальні поняття, розуміння і врахування яких є необхідним для формування вдалої системи правосуддя в Україні. В цій роботі вивчається європейський досвід оцінювання системи правосуддя групи країн, в яких на момент дослідження не існувало законодавчо визначеної процедури оцінки якості правосуддя, окрім як через механізми перегляду судових рішень в рамках апеляційних і касаційних оскаржень. Зокрема, до цієї групи увійшли Великобританія, Франція, Німеччина та деякі прибалтійські країни. В той же час, низка кроків, які в них реалізовувалися з метою збору інформації щодо результатів роботи судових органів, на думку автора, були свідченням того, що в країнах існує усвідомлення необхідності розвитку більш досконаліших механізмів оцінки роботи судових органів та запровадження «розгорнутого» статистичного аналізу. Так, оцінювання роботи судів проводилося в форматах громадських оцінювань, у вигляді зборів статистичних даних судами вищих інстанцій, у змішаних форматах громадськості та представників апаратів судів тощо. Серед показників, які вивчалися в контексті оцінювань були показники якості судових рішень (як основного критерію оцінки якості правосуддя), своєчасності судового розгляду, ефективності організації судового процесу, задоволеності учасників процесу тощо. Дана робота є початком серії аналітичних статей, в яких досліджуватимуться питання оцінки якості правосуддя в європейських країнах на основі звіту Консультативної ради європейських суддів. В наступних статтях розглядатимуться країни, де існують законодавчо закріплені механізми оцінювання правосуддя. The problems of the unsatisfactory quality of Ukrainian justice remained the subject of discussions for representatives of political, scientific and expert circles for a long time. A considerable number of successful and unsuccessful attempts and approaches to reform the judicial system have been made since Ukraine gained independence. Unfortunately, even the wave of progressive constitutional changes and innovations that took place in 2016 in the legislation on the activities of judges did not complete the construction of an effective, transparent and responsible judicial system. This situation dictates the conduct of further research, which includes the study of foreign experience as a tool that will help to form a set of practical steps capable of significantly improving the existing justice system. The article examines issues related to the study of the experience of evaluating the justice system in European countries. The report of the Consultative Council of European Judges, formed in 2008 on the basis of a questionnaire survey of the member states of the Council of Europe, was used as the main source of information. Despite the fact that a lot of time has passed since the survey was conducted, this report remains one of the most interesting, in the opinion of the author, informational materials prepared by international institutions, which consistently analyze the issues of assessing the quality of the justice system in European countries. It reveals some fundamental concepts, the understanding and consideration of which is necessary for the formation of a successful justice system in Ukraine. This work studies the European experience of evaluating the justice system of a group of countries in which, at the time of its creation, there was no legally defined procedure for evaluating the quality of justice, except through mechanisms for reviewing court decisions within the framework of appeals and cassation appeals. In particular, this group includes Great Britain, France, Germany and some Baltic countries. At the same time, a number of steps implemented in them to collect information on the results of the work of judicial bodies, in the opinion of the author, were evidence that countries are aware of the need to develop more sophisticated mechanisms for evaluating the work of judicial bodies and the introduction of “detailed” statistical analysis Thus, evaluation of the work of the courts was carried out in the formats of public evaluations, in the form of statistical data collection by the courts of higher instances, in mixed formats of the public and representatives of the courts, etc. Among the indicators studied in the context of evaluations were indicators of the quality of court decisions (as the main criterion for assessing the quality of justice), timeliness of the trial, efficiency of the organization of the trial, satisfaction of the trial participants, etc. This work is the beginning of a series of analytical articles that will examine the issues of assessing the quality of justice in European countries based on the report of the Advisory Council of European Judges. In the following articles, countries where there are legally established mechanisms for evaluating justice will be considered.
Зарубіжний досвід реалізації адміністративно-правового статусу антикорупційних суб’єктів
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Берлач, А. І.; Berlach, A.; Продан, А. О.; Prodan, A.
У статті досліджено досвід реалізації адміністративно-правового статусу суб’єктів, діяльність яких спрямована на реалізації заходів щодо протидії корупції. Світовий досвід свідчить, що високі соціальні стандарти життя, стрімкі темпи економічного розвитку країни напряму пов’язані із ефективним запровадженням та реалізацією заходів щодо запобігання та протидії корупції. Висвітлено статистичні показники діяльності органів публічної влади в сфері протидії корупції. Наведено основні тенденції та ключові риси створення і функціонування антикорупційних суб’єктів в зарубіжних країнах. Встановлено, що нині в країнах з високим рівнем протидії корупції (Канада, Франція, Данія, Німеччина) застосовуються різні підходи (моделі), але з єдиною метою – протидія корупції. Розкрито систему органів зарубіжних країни, діяльність яких спрямована на реалізації заходів щодо протидії корупції, розкрито основні напрями їх діяльності. Встановлено, що сучасна система антикорупційних органів включає в себе декілька рівнів антикорупційних суб’єктів, які забезпечують реалізацію антикорупційних заходів, здійснюють моніторинг корупційних проявів у відповідній країні та за кордоном. Водночас встановлено, що ефективність антикорупційних механізмів перш за все залежить від прозорості базових положень взаємодії держави суспільства та бізнесу; переліком антикорупційного «інструментарія», який насамперед обумовлений суспільними традиціями та історією (Данія). Проаналізований позитивний досвід діяльності антикорупційних суб’єктів Канади, Франції, Данії, Німеччини, Румунії. Теоретично обґрунтовано, що позитивний зарубіжний досвід запобіганні та протидії корупції при всій специфіці системи їх державного управління становить певний інтерес для України і може бути використаним у практичній діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції. The article examines the experience of implementing the administrative and legal status of entities whose activities are aimed at implementing measures to combat corruption. World experience shows that high social standards of living, rapid rates of economic development of the country are directly related to the effective introduction and implementation of measures to prevent and combat corruption. The statistical indicators of the activity of public authorities in the field of anti-corruption are highlighted. The main trends and key features of the creation and functioning of anti-corruption entities in foreign countries are given. It has been established that currently in countries with a high level of anti-corruption (Canada, France, Denmark, Germany) different approaches (models) are used, but with a single goal – anti-corruption. The system of bodies of foreign countries, whose activities are aimed at the implementation of anti-corruption measures, has been revealed, and the main directions of their activities have been revealed. It was established that the modern system of anti-corruption bodies includes several levels of anti-corruption entities that ensure the implementation of anti-corruption measures, monitor corruption manifestations in the respective country and abroad. At the same time, it was established that the effectiveness of anti-corruption mechanisms primarily depends on the transparency of the basic provisions of the interaction between the state, society and business; the list of anti-corruption “toolkit”, which is primarily determined by social traditions and history (Denmark). The positive experience of anti-corruption entities in Canada, France, Denmark, Germany, and Romania was analyzed. It is theoretically substantiated that positive foreign experience in preventing and countering corruption with all the specifics of their public administration system is of certain interest to Ukraine and can be used in the practical activities of the National Agency for the Prevention of Corruption.
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі частини 6 статті 255 Кримінального кодексу України: актуальні питання правозастосування
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Околіт, О. В.; Okolit, O.
Стаття присвячена дослідженню актуальних теоретичних і практичних проблем, пов’язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ч. 6 ст. 255 Кримінального кодексу України. Встановлено, що звільнення від кримінальної відповідальності учасників злочинної організації на підставі ч. 6 ст. 255 КК України можливе за таких умов: 1) він не був організатором чи керівником злочинної організації; 2) вчинив злочин, передбачений ч. 2 або 3 ст. 255 КК України (брав участь у злочинній організації, зокрема будучи службовою особою з використанням службового становища); 3) до повідомлення йому про підозру у вчиненні цього злочину добровільно повідомив про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяв її розкриттю. Розкрито зміст зазначених умов та зроблено висновок, що певна їх частина сформульована некоректно, а тому потребує удосконалення. Серед перспективних напрямів такого вдосконалення може стати: 1) виключення з ч. 6 ст. 255 та інших статей КК України згадки про керівника як окремого співучасника, поруч з організатором; 2) уточнення умови звільнення від кримінальної відповідальності, що стосується сприяння шляхом заміни терміну «розкриття» на «розслідування»; 3) розширенням меж добровільного повідомлення про створення злочинної організації або участь у ній. Позитивно оцінено відмову авторів проєкту КК України від спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності та запровадження натомість спеціального виду звільнення від покарання – «непризначення покарання у зв’язку з позитивною поведінкою особи». Водночас ці положення проєкту потребують узгодження з іншими заохочувальними нормами, що можуть застосовуватися до учасників злочинних організацій, зокрема з кримінальним процесуальним інститутом угод. The article is devoted to the study of actual theoretical and practical problems related to exemption from criminal liability on the basis of Part 6 of Art. 255 of the Criminal Code of Ukraine. It was established that the exemption from criminal responsibility of the members of a criminal organization based on Part 6 of Art. 255 of the Criminal Code of Ukraine is possible under the following conditions: 1) he was not an organizer or head of a criminal organization; 2) committed the crime provided for in Part 2 or 3 of Article 255 of the Criminal Code of Ukraine (participated in a criminal organization, in particular as an official using his official position); 3) before informing him of the suspicion of committing this crime, voluntarily reported the creation of a criminal organization or participation in it and actively contributed to its disclosure. The content of the specified conditions was revealed and a conclusion was made that a certain part of them was formulated incorrectly and therefore needs improvement. Among the promising areas of such improvement may be: 1) exclusion from Part 6 of Art. 255 and other articles of the Criminal Code of Ukraine mention the manager as a separate accomplice, next to the organizer; 2) clarification of the condition of exemption from criminal liability, which relates to assistance by replacing the term “disclosure” with “investigation”; 3) expanding the boundaries of voluntary notification of the creation of a criminal organization or participation in it. The authors of the draft Criminal Code of Ukraine rejected special types of exemption from criminal responsibility and instead introduced a special type of exemption from punishment – “non-imposition of punishment in connection with the positive behavior of a person”. At the same time, these provisions of the project require coordination with other incentive norms that can be applied to members of criminal organizations, in particular, with the criminal procedural institute of agreements.
Концепція fair trade і торговельне право Європейського Союзу: сучасні підходи щодо розвитку
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Галіахметов, Ігор Абзалович; Haliakhmetov, Ihor; Галиахметов, Игорь Абзалович
Стаття розглядає за допомогою сучасної методології змістову характеристику процесу втілення концепції fair trade і становлення торговельного права Європейського Союзу, тенденції його розвитку в умовах глобалізації та інтеграційного процесу. Зазначається, що спільна торговельна політика ЄС ґрунтується на уніфікованих принципах, зокрема стосовно змін тарифних ставок, укладання тарифних та торговельних угод, пов’язаних із торгівлею товарами та послугами, а також торговельних аспектів інтелектуальної власності, прямих іноземних інвестицій, досягнення уніфікованості заходів лібералізації, експортної політики та заходів для захисту торгівлі, таких як ті, яких вживають у випадку демпінгу або субсидування. Автором наводяться правові підстави формування, ознаки та уточняється предмет торговельного права ЄС, норми регулювання відносин, що виникають у торгівлі з третіми країнами та регулюють відносини тільки у сфері товарного обігу – право розповсюдження товарів; взаємне визнання товарів третіх країн та їх допуск (принцип взаємного визнання) до внутрішнього ринку ЄС; спільні вимоги до реалізації певних товарів або для товарів чи аспектів товарів, які не охоплені вичерпно Комбінованою (товарною) номенклатурою ЄС; питання акредитації та здійснення ринкового нагляду, пов’язаних з реалізацією продуктів, та уніфікації захисту прав споживачів на загальноєвропейському рівні. Сучасний розвиток торговельного права ЄС відбувається в умовах дотримання цілей сталого розвитку, розширення торгівлі на більш вільних і справедливих умовах, які розглядаються через призму чотирьох понять: fair trade (справедлива торгівля/торгівля без демпінгу або експортних субсидій/чесна конкуренція), unfair trade practices (нечесні торговельні практики), fair competition (належна компетенція торговця) і level playing field (рівні умови). Автор погоджується з думкою Е. П. Томпсона, що у контексті англійського ринку вісімнадцятого століття концепція справедливої торгівлі використовувалася в якості певного способу розв’язання проблеми ринку. При цьому ця концепція була спрямована передусім на захист прав споживачів. The article considers with the help of modern methodology the semantic characteristic of the process of implementation of the fair trade concept and the formation of EU trade law, as well as trends on its development in the context of globalization and integration process. It is noted that EU common commercial policy is based on uniform principles, particularly with regard to changes in tariff rates, the conclusion of tariff and trade agreements relating to trade in goods and services, and the commercial aspects of intellectual property, foreign direct investment, the achievement of uniformity in measures of liberalisation, export policy and measures to protect trade such as those to be taken in the event of dumping or subsidies. The author provides the legal theses for the formation, basic structural component as matter of EU trade law and norms regulating relations arising in trade with non-EU countries and regulating relations only in the sphere of commodity circulation. These rules apply to: right of cross-border distribution of goods; the principle of mutual recognition, which derives from the case law of the Court of Justice of the European Union, plays an important part in the functioning of the internal market and allows the free movement of products in the absence of any EU harmonising legislation; the requirements for accreditation and market surveillance relating to the marketing of products and repealing; EU consumer protection legislation. The current development of EU trade law is considered through the prism of four concepts as fair trade, unfair trade practices, fair competition and level playing field. The author agrees with the opinion of E. P. Thompson that in the context of the United Kingdom market of the eighteenth century the concept of fair trade was used as a certain way to solve the market problem. At the same time, this concept was aimed primarily at protecting of consumer rights.
Кримінально-правова охорона виборчої системи та виборчих прав громадян: порівняльно-правовий аспект
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Колодін, Д. О.; Kolodin, D.
Стаття присвячена аналізу особливостей кримінально-правової охорони виборчої системи та виборчих прав громадян за зарубіжним законодавством. До дослідження обираються кримінально-правові акти сусідніх країн та окремих країн Східної Європи: Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії, Республік Молдови, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Грузія, а також окремих країн романо-германського та континентального типу права. Розглядаються особливості кримінально-правових норм, складів посягань на визначену сферу суспільних відносин за законодавством вказаних країн в порівнянні з вітчизняними приписами, направленими на кримінально-правову охорону виборчої системи. Встановлено, що на відміну від розглянутих нормативно-правових актів кримінально-правової спрямованості у вказаних країнах, кримінальний закон України містить більш широкий спектр кримінальних правопорушень в частині посягання на виборчу систему та виборчі й референдні права громадян. Зроблено висновок, що у механізмі правового регулювання в Україні більшого значення надається запровадженню правових гарантій реалізації виборчих та референдних прав громадян, серед яких особливе місце займає кримінальна відповідальність як один із видів юридичної відповідальності за перешкоджання реалізації таких форм безпосередньої демократії, як вибори і референдум. Визначено, що виборче законодавство України та відповідне розглянуте законодавство країн колишнього СРСР в певній мірі мають як подібні, так і відмінні риси, що викликано рядом обставин соціально-політичного становлення та розвитку таких держав. Примітно, що такої схожості немає в частині порівняння з країнами–учасницями ЄС. Але, Вбачається, що в цілому вітчизняне кримінально-правове законодавство щодо забезпечення виборчих прав громадян загалом відповідає зарубіжним зразкам, а в окремих аспектах має більш позитивний досвід кримінально-правової охорони. The article is devoted to the analysis of the peculiarities of the criminal law protection of the electoral system and the electoral rights of citizens under foreign legislation. The criminal law acts of neighboring countries and individual countries of Eastern Europe are selected for the study: Poland, Hungary, Slovakia, Romania, Republic of Moldova, Belarus, Armenia, Kazakhstan, Georgia, as well as individual countries of the Romano-Germanic and continental type of law are selected for the study. Peculiarities of criminal law norms, composition of encroachments on a certain sphere of social relations according to the legislation of the specified countries in comparison with domestic prescriptions aimed at criminal law protection of the electoral system are considered. It has been established that, in contrast to the considered regulatory legal acts in the criminal field, the criminal law of Ukraine contains a wider range of criminal offenses in terms of encroachment on the electoral system and electoral and referendum rights of citizens. It was concluded that in the mechanism of legal regulation, greater importance is attached to the introduction of legal guarantees for the implementation of electoral and referendum rights of citizens, among which criminal liability occupies a special place as one of the types of legal responsibility for preventing the implementation of such forms of direct democracy as elections and referendums. It was determined that the electoral legislation of Ukraine and the corresponding legislation of the CIS countries have both similar and distinctive features to a certain extent, especially in the part of the CIS member countries, which is caused by a number of circumstances of the socio-political formation and development of such states. It is noteworthy that there is no such similarity in terms of comparison with EU member states. It can be seen that the domestic criminal law legislation on ensuring the electoral rights of citizens generally corresponds to foreign models, and in certain aspects has a more positive experience of criminal law protection.
Момент початку захисту права кредитора у зобов’язанні з невизначеним строком
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Гуйван, П. Д.; Huivan, P.
Робота присвячена науковому дослідженню актуального питання про визначення початкового моменту перебігу позовної давності для вимог за зобов’язаннями, у яких невизначений строк виконання. Встановлено, що невдале нормативне формулювання правила ч. 5 ст. 261 ЦК України дозволяє по-різному тлумачити початковий термін цього строку. Найбільш спірним моментом є можливість обрахування давнісного строку від часу укладення договору. Адже, якщо розуміти прописане у законі слово «вимога» як регулятивне повноваження вимагати виконання передбаченого сторонами обов’язку, то таке право належить вірителю саме від початку дії договору. Автор публікації наполегливо та переконливо підкреслює, що у ч. 5 ст. 261 ЦКУ мова йде про охоронну вимогу, яка виникає у кредитора тільки після порушення його права. Саме такий зміст «вимоги» узгоджується з головними началами цивілістики, згідно з якими право на захист (право на позов), а відтак і позовна давність може виникнути тільки після правопорушення. Зрештою, такий сенс початковому моменту давнісного перебігу надають і національні правозастосовні органи. Та попри це редакція законодавчого правила залишається незмінною. Звісно, викликають занепокоєння випадки безкінечно довгого не пред’явлення саме регулятивної вимоги про початок виконання таких зобов’язань, що вкрай небажано з точки зору розвитку динаміки ділового обороту. Дійсно, занадто довга тривалість можливості звернення до суду зменшує дисципліну учасників, надає їхнім відносинам характеру невизначеності, мінімізує об’єктивні можливості судового захисту і, отже, суперечить суспільним інтересам. Але обраний нормотворцем спосіб уникнення такого негативу шляхом початку і закінчення позовної давності (погашення домагання) без фіксації факту порушення є вкрай невдалим. Не підходить і обстоювана в доктрині та в окремих легіслатурах позиція, за якої позовна давність починається, коли кредитор не пред’явив регулятивної вимоги в розумний строк, бо, позаяк розумнй строк є різновидом визначеного, взагалі не діє інститут унормування невизначених строків. Тож, автором пропонується внести зміни в закон, встановивши максимальний термін для заявлення регулятивної вимоги вірителя та зазначивши, що у разі не пред’явлення до цієї дати такої вимоги починається перебіг пільгового семиденного чи іншої тривалості строку. The work is devoted to the scientific study of the topical issue of determining the initial moment of the statute of limitations for claims for obligations that have an indefinite performance period. It has been established that the normative wording of the rule of Part 5 of Art. 261 of the Civil Code of Ukraine allows different interpretations of the initial term of this term. The most controversial point is the possibility of calculating the statute of limitations from the time of conclusion of the contract. After all, if we understand the word “requirement” written in the law as a regulatory authority to demand the fulfillment of the obligation stipulated by the parties, then such a right belongs to the creditor precisely from the beginning of the contract. The author of the publication persistently and convincingly emphasizes that in Part 5 of Art. 261 of the Civil Code, we are talking about a protective claim that arises from the creditor only after his right has been violated. This content of the “requirement” is consistent with the main principles of civil law, according to which the right to defense (the right to sue), and hence the statute of limitations, can arise only after an offense has been committed. After all, national law enforcement bodies also give such a meaning to the initial moment of the ancient course. Despite this, the wording of the legislative rule remains unchanged. Of course, cases of an endlessly long non-presentation of the regulatory requirement to start fulfilling such obligations, which is extremely undesirable from the point of view of the development of the dynamics of business turnover, are cause for concern. Indeed, too long duration of the opportunity to appeal to the court reduces the discipline of the participants, gives their relations the character of uncertainty, minimizes the objective possibilities of judicial protection and, therefore, is against the public interest. But the method chosen by the lawmaker to avoid such a negative by starting and ending the statute of limitations (extinguishment of harassment) without fixing the fact of violation is extremely unsuccessful. The position advocated in the doctrine and in individual legislatures, according to which the statute of limitations begins when the creditor has not presented a regulatory claim within a reasonable period, is also not suitable, because, since a reasonable period is a type of definite period, the institution of normalization of indefinite periods does not work at all. Therefore, the author proposes to amend the law by establishing a maximum term for filing a creditor’s regulatory claim and noting that if such a claim is not submitted by this date, the preferential seven-day or other period begins.
Обхідний медичний туризм: розуміння сутності та визначення проблем
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Болдіжар, С. О.; Boldizhar, S.; Пішта, В. І.; Pishta, V.
У цій статті проаналізовано поняття обхідного медичного туризму та ключових проблем, що виникають у зв’язку з існування такого явища. Констатовано, що в українській правовій науці відсутні комплексні дослідження, які присвячені обхідному медичному туризму. Важливим є внесок Ґ. Коена у дослідження вказаного питання, а його стаття “Circumvention tourism” (2012) є першою ґрунтовною працею щодо проблематики обхідного медичного туризму. Рішення Верховного суду Ірландії у справі “Attorney General v. X” заклало підвалини для розвитку подальшої дискусії про законність обхідного медичного туризму, оскільки було визнано, що у цій справі у школярки було право на аборт згідно зі статтею 40.3.3 Конституції Ірландії, оскільки існував «реальний та істотний ризик» для її життя. Рішення Верховного Суду США у справі “Planned Parenthood v. Casey” дозволило концептуально змінити підхід до абортів, внаслідок чого законодавчі органи штатів отримали можливість приймати рішення щодо їх здійснення. Виокремлено три групи проблем, що виникають у зв’язку з існуванням явища обхідного медичного туризму. До першої групи віднесено проблеми медичного характеру, як-от загроза порушення безперервності під час надання медичної допомоги чи можливість передавання інфекцій, які поширені у державі прибуття пацієнта. Другу групу складають етичні проблеми. Серед них виділено ймовірність розголошення відомостей про стан здоров’я пацієнта без його згоди; дискримінацію пацієнтів, виходячи з ознак раси, статі, кольору шкіри, релігійних переконань; конфлікт інтересів. Третю групу становлять проблеми правового змісту. Розглянуто такі проблеми: дотримання законодавства держави прибуття, оскільки в такій державі можуть бути відмінні законодавчі норми щодо надання медичних послуг; належного інформування пацієнта про майбутнє медичне втручання; медичної репатріації; криміналізації обхідного медичного туризму, враховуючи проблему юридичної відповідальності пацієнтів, що отримують медичну послугу у державі прибуття, у разі, якщо характер такої послуги в державі проживання є незаконним. This article analyzes the concept of circumvention tourism and key problems associated with this phenomenon. It is noted that comprehensive research dedicated to circumvention tourism is lacking in Ukrainian legal science. The contribution of G. Cohen to the study of this issue is important, and his research “Circumvention tourism” (2012) is the first extensive work on the problematic issues of circumvention medical tourism. The decision of the Supreme Court of Ireland in the case of “Attorney General v. X” laid the groundwork for further discussion on the legality of circumvention medical tourism. It recognized that the schoolgirl had the right to abortion under Article 40.3.3 of the Irish Constitution, as there was a “real and substantial risk” to her life. The decision of the Supreme Court of the United States in the case of “Planned Parenthood v. Casey” allowed for a conceptual change in the approach to abortions, giving state legislative bodies the ability to make decisions regarding their implementation. Three groups of problems arising from the existence of circumvention medical tourism have been identified. The first group includes medical problems such as the threat to continuity of care or the possibility of transmitting infections prevalent in the patient’s destination country. The second group consists of ethical problems, including the likelihood of disclosing patients’ health information without their consent, discrimination based on race, gender, skin color, or religious beliefs, and conflicts of interest. The third group comprises problems of legal content. The following issues have been considered: compliance with the legislation of the destination country, as there may be different legislative norms regarding the provision of medical services; proper patient information about future medical interventions; medical repatriation; criminalization of circumvention medical tourism, taking into account the issue of legal responsibility for patients receiving medical services in the destination country, considering the illegal nature of such services in the country of residence.
Організаційно-правові засади діяльності Інтерполу в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Омельченко, Андрій Володимирович; Omelchenko, Andrii; Омельченко, Андрей Владимирович; Кожура, Людмила Олександрівна; Kozhura, Liudmyla; Кожура, Людмила Александровна
Актуальність дослідження організаційно-правових засад діяльності Інтерполу в Україні обумовлена важливістю завдань та повноважень Національної поліції України в частині виконання нею функцій Національного центрального бюро Інтерполу в умовах воєнного стану на території України та боротьби із міжнародною злочинністю. Міжнародна організація кримінальної поліції – Інтерпол є міжурядовою організацією, місія якої полягає у сприянні міжнародній співпраці поліції країн – її членів. Вона має правосуб’єктність, відокремлену від правосуб’єктності країн-членів, і регулюється міжнародним правом. Діяльність Інтерполу, крім норм міжнародного права, регулюється також нормами національного законодавства країн-членів. Відповідно до ст. 2 Статуту Інтерполу цілями цієї організації є: 1) забезпечувати та підтримувати найширшу взаємну допомогу між усіма органами кримінальної поліції в межах законодавства різних країн та в дусі Загальної декларації прав людини; 2) створювати та розвивати всі інституції, які можуть ефективно сприяти попередженню та припиненню загальнокримінальних злочинів. Інтерполу заборонено здійснювати будь-яке втручання або діяльність політичного, військового, релігійного або расового характеру. Згідно із Законом України «Про Національну поліцію» Національна поліція України здійснює представництво та забезпечує виконання зобов’язань України в Інтерполі та виступає як Національне центральне бюро Інтерполу; організовує взаємодію правоохоронних та інших державних органів України з Інтерполом, Європейським поліцейським офісом (Європолом), а також компетентними органами інших держав з питань, що належать до сфери діяльності Інтерполу та Європолу. В статті міститься загальна характеристика основних напрямків діяльності Інтерполу. Зазначено, що Інтерполу заборонено здійснювати будь-яке втручання або діяльність політичного, військового, релігійного або расового характеру. Інтерпол співпрацює з урядами різних країн на найвищому рівні, але при цьому усі його дії є політично нейтральними та здійснюються в рамках національного законодавства країн-членів. The relevance of the study of the organizational and legal foundations of Interpol’s activities in Ukraine is due to the importance of the tasks and powers of the National Police of Ukraine in terms of its performance of the functions of the National Central Bureau of Interpol in the conditions of martial law in Ukraine and the fight against international crime. The International Criminal Police Organization – Interpol is an intergovernmental organization whose mission is to promote international police cooperation of its member countries. It has legal personality separate from the legal personality of member countries and is governed by international law. Interpol’s activities, in addition to the norms of international law, are also regulated by the norms of the national legislation of the member countries. According to Art. 2 of the Statute of Interpol, the goals of this organization are: 1) to ensure and support the widest mutual assistance between all criminal police agencies within the limits of the legislation of different countries and in the spirit of the Universal Declaration of Human Rights; 2) create and develop all institutions that can effectively contribute to the prevention and cessation of general criminal crimes. Interpol is prohibited from any intervention or activity of a political, military, religious or racial nature. According to the Law of Ukraine “On the National Police”, the National Police of Ukraine represents and ensures the fulfillment of Ukraine’s obligations in Interpol and acts as the National Central Bureau of Interpol; organizes the interaction of law enforcement and other state bodies of Ukraine with Interpol, the European Police Office (Europol), as well as competent bodies of other states on issues related to the sphere of activity of Interpol and Europol. The article contains a general description of the main activities of Interpol. It is noted that Interpol is prohibited from any intervention or activity of a political, military, religious or racial nature. Interpol cooperates with the governments of various countries at the highest level, but at the same time all its actions are politically neutral and are carried out within the framework of the national legislation of the member countries.
Особливості застосування перехідного правосуддя в зарубіжних країнах
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Філатов, В. В.; Filatov, V.
Ця стаття присвячена аналізу особливостей застосування моделі перехідного правосуддя в зарубіжних країнах. Автор досліджує особливості постконфліктного розвитку країн Латинської Америки та Європи, зокрема: Колумбії, Чілі, Гватемали, Словаччини, Боснії та Герцеговини. Проаналізовано досвід реалізації в означених державах напрямків та принципів перехідного правосуддя. Встановлено, що досвід зарубіжних держав у сфері перехідного правосуддя є достатньо неоднозначним. Зокрема, досвід країн Латинської Америки характеризується значним опором з боку політичних еліт, яким вдалося частково зберегти свій вплив після конфлікту. Автор відзначає недостатню залученість громад та переважання міжнародної участі на постконфліктному етапі розвитку країн Латинської Америки. Обгрунтовано, що внаслідок цього інституційні реформи виявилися неефективними, а модель перехідного правосуддя була сприйнята суспільством як «політика переможців». Зазначено, що найбільш позитивним вбачається досвід країн Європи, якому притаманна послідовність та комплексність реалізації напрямків перехідного правосуддя. З’ясовано, що в європейських країнах присутні позитивні тенденції щодо імплементації принципів перехідного правосуддя в національне законодавство. Доведено, що значна роль в суспільному переході постконфліктних європейських держав була відведена саме перехідному суспільству. Автор відзначає, що наявна політизованість багатьох процесів перехідного правосуддя, наслідком чого стали певні прорахунки, зокрема і недостатня увага питанням відшкодування жертвам конфлікту. Доведено, що в досліджених країнах трансформація примирення в політичну боротьбу є наслідком надмірної політизації національної пам’яті, яку сторони конфлікту використали для досягнення власних цілей. Відзначено поєднання національних, регіональних та наднаціональних правових форм роботи в рамках перехідного правосуддя в країнах Латинської Америки та Європи. На основі проведеного дослідження аргументовано, що принцип жертвоцентризму в країнах Латинської Америки зміщений на периферію, а в центр переміщене питання відплати, яке нівелює зусилля щодо фіксації та опрацювання причин конфлікту. This article is devoted to the analysis of the features of the application of the transitional justice model in foreign countries. The author examines the peculiarities of the post-conflict development of the countries of Latin America and Europe, in particular: Colombia, Chile, Guatemala, Slovakia, Bosnia and Herzegovina. The experience of implementing the directions and principles of transitional justice in the specified states is analyzed. It has been established that the experience of foreign countries in the field of transitional justice is rather ambiguous. In particular, the experience of Latin American countries is characterized by significant resistance from the political elites, who managed to partially retain their influence after the conflict. The author notes the insufficient involvement of communities and the predominance of international participation at the post-conflict stage of the development of Latin American countries. It is justified that, as a result, institutional reforms turned out to be ineffective, and the model of transitional justice was perceived by society as a “policy of winners”. It is noted that the most positive is the experience of the countries of Europe, which is characterized by the consistency and complexity of the implementation of transitional justice. It was found that in European countries there are positive trends regarding the implementation of the principles of transitional justice in national legislation. It is proved that a significant role in the social transition of post-conflict European states was assigned to the transitional society. The author notes that there is politicization of many processes of transitional justice, which resulted in certain miscalculations, in particular, insufficient attention to the issue of compensation for the victims of the conflict. It is proven that in the studied countries, the transformation of reconciliation into a political struggle is the result of excessive politicization of national memory, which the parties to the conflict used to achieve their own goals. The combination of national, regional and supranational legal forms of work within the framework of transitional justice in the countries of Latin America and Europe is noted. On the basis of the conducted research, it is argued that the principle of victim-centrism in the countries of Latin America has been pushed to the periphery, and the issue of retribution has been moved to the center, which nullifies efforts to fix and work out the causes of the conflict.
Особливості кадрового забезпечення діяльності антикорупційного суду в Філіппінах
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Придачук, К. О.; Prydachuk, K.
У цій статті розглядаються особливості кадрового забезпечення діяльності антикорупційного суду в Філіппінах (Сандіганбаян), який є першим антикорупційним судом у світі. Визначено, що Сандіганбаян перевантажений розглядом справ про «дрібну» корупцію, що не дозволяє суддям зосередитися на більш впливових справах. Також слід розуміти, що Сандіганбаян може порушувати справи про недотримання вимог законодавства про корупцію та хабарництво, що обумовлює потребу здійснення судом постійного нагляду за станом дотримання в державі адресатами норм антикорупційного законодавства антикорупційного правопорядку. Цей обов’язок цілком очевидно також вимагає значних витрат людських ресурсів Сандіганбаяна. Серед існуючих у Філіппінах вимог до заміщення посади судді в Сандіганбаяні взагалі відсутні вимоги дотримання стандартів доброчесності, що є очевидно проблемним питанням для Філіппін. Робиться висновок про те, що кадрове забезпечення діяльності Сандіганбаяну не може бути позитивним зразком для вдосконалення адміністративно-правового механізму кадрового забезпечення діяльності ВАКС. Попри це, недоліки формування та реалізації кадрової політики щодо Сандіганбаяну сприяють формуванню таких застережень в контексті питання вдосконалення кадрового забезпечення діяльності ВАКС: 1) спеціалізований антикорупційний суд не може охопити розгляд усіх справ, пов’язаних з корупцією, принаймні тоді, коли виконання такого обов’язку судом не буде забезпечено формуванням адекватних кадрових нормативів суду, а також адекватним виконанням цих нормативів; 2) добір суддів та інших працівників антикорупційного суду не може відбуватись без вироблення та врахування спеціальних вимог щодо відповідності кандидатів на посади стандартам доброчесності, а також певним, об’єктивно виправданим вимогам до професійного кваліфікаційного рівня кандидатів на посади в цьому суді. Тому добір суддів та інших працівників антикорупційного суду, який не враховує антикорупційні вимоги до кандидатів на посади, загрожує тим, що посади в суді займуть «неналежні службовці», виконання службових обов’язків якими може спричинити ризики, як для них, так і для повноцінної об’єктивації місії антикорупційного суду (зокрема, кадрами суду можуть бути недоброчесні особи). This article discusses the peculiarities of staffing the activities of the anti-corruption court in the Philippines (Sandiganbayan), which is the world’s first anti-corruption court. It is determined that Sandiganbayan is overloaded with the handling of cases of “petty” corruption, which prevents judges from focusing on more influential cases. It should also be understood that Sandiganbayan can initiate cases of non-compliance with anti-corruption legislation and bribery, which necessitates the court’s constant monitoring of the compliance with anti-corruption laws by the addressees of the anti-corruption legal framework. This duty clearly requires significant expenditure of human resources by Sandiganbayan. Among the existing requirements for the appointment of judges in Sandiganbayan, there are no requirements for adherence to standards of integrity, which is obviously a problematic issue for the Philippines. The conclusion is drawn that the staffing of Sandiganbayan cannot serve as a positive example for improving the administrative-legal mechanism of staffing for the High Anti-Corruption Court of Ukraine (HACC). Despite this, the deficiencies in the formation and implementation of personnel policies regarding Sandiganbayan give rise to the following reservations in the context of improving the staffing of HACC: A specialized anti-of the candidates for positions in this court. Therefore, the selection of judges and other employees of the anti- corruption court that does not consider anti-corruption requirements for candidates for positions poses the risk that “unsuitable officials” will occupy positions in the court, and their performance of official duties may pose risks both for them and for the full realization of the mission of the anti-corruption court (including the possibility of having individuals of questionable integrity among the court personnel). corruption court cannot handle all corruption-related cases, at least when the court’s fulfillment of such a duty is not ensured by the establishment of adequate personnel norms for the court, as well as the adequate implementation of these norms. The selection of judges and other employees of the anti-corruption court cannot take place without developing and considering specific requirements for the candidates’ adherence to integrity standards, as well as certain objectively justified requirements for the professional qualification level of the candidates for positions in this court. Therefore, the selection of judges and other employees of the anti- corruption court that does not consider anti-corruption requirements for candidates for positions poses the risk that “unsuitable officials” will occupy positions in the court, and their performance of official duties may pose risks both for them and for the full realization of the mission of the anti-corruption court (including the possibility of having individuals of questionable integrity among the court personnel).
Особливості нотаріальних функцій посадових осіб органів місцевого самоврядування
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Кузьменко, Оксана Володимирівна; Kuzmenko, Oksana; Кузьменко, Оксана Владимировна; Чорна, Вікторія Григорівна; Chorna, Viktoriia; Черная, Виктория Григорьевна; Лютіков, П. С.; Liutikov, P.
В даній статті приділено увагу особливостям нотаріальних функцій посадових осіб органів місцевого самоврядування. Розкрито їх види та порядок провадження. Визначено, що контроль за організацією нотаріальної діяльності, дотриманням порядку вчинення нотаріальних дій, виконанням правил нотаріального діловодства уповноважених на це посадових осіб органів місцевого самоврядування здійснюється Міністерством юстиції України. Основним нормативним актом, яким урегульована нотаріальна діяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування є Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування. Посадові особи місцевого самоврядування щодо охорони спадкового права застосовують заходи щодо охорони спадкового майна не пізніше наступного дня з дати надходження заяви або доручення про наявність спадкового майна, яке потребує охорони. Для такої охорони спадкового майна посадова особа проводить опис майна, призначає його охоронця та передає майно йому на зберігання. Опис майна виражається у вигляді акту. До акту опису Відзначено, що на сьогодні система нормативно-правових актів, якими урегульовано діяльність посадових осіб місцевого самоврядування, що наділені обов’язком посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії є недостатньо деталізованим у визначенні повноважень даних суб’єктів та умов отримання правового статусу, що приводить до розбіжностей у трактуванні та можливості юридичних конфліктів. В той же час законодавцем невизначні правила забезпечення безпеки персональних даних клієнтів, що отримують нотаріальні послуги, що може призвести до витоку даних або порушення конфіденційності. Саме тому законодавство України в цій сфері потребує реформування та удосконалення. В той же час, на наш погляд, для покращення якості діяльності даних суб’єктів важливо проводити належне навчання та підвищувати рівень обізнаності зазначених осіб. Це може включати інформаційні кампанії, навчальні кейси, які допоможуть даним суб’єктам підвищувати свій професійний рівень. This article focuses on the features of the notarial functions of officials of local self-government bodies. Their types and procedure are disclosed. It was determined that the Ministry of Justice of Ukraine controls the organization of notarial activity, compliance with the procedure for performing notarial acts, and compliance with the rules of notarial record-keeping by officials of local self-government bodies authorized to do so. The main regulatory act regulating the notarial activities of officials of local self-government bodies is the Procedure for Notarial Acts by Officials of Local Self-Government Bodies Officials of local self-government regarding the protection of inheritance rights apply measures for the protection of inherited property no later than the next day from the date of receipt of an application or a mandate about the presence of inherited property that needs protection. For such protection of inherited property, an official carries out an inventory of the property, appoints its guardian and transfers the property to him for safekeeping. The description of the property is expressed in the form of a deed. To the act of description It was noted that today the system of regulatory legal acts that regulate the activities of local self-government officials, who are entrusted with the duty to certify rights, as well as facts of legal significance, and to perform other notarial actions, is insufficiently detailed in determining the powers of these entities entities and conditions for obtaining legal status, which leads to differences in interpretation and the possibility of legal conflicts. At the same time, the legislator has unclear rules for ensuring the security of personal data of clients receiving notary services, which may lead to data leakage or breach of confidentiality. That is why the legislation of Ukraine in this area needs to be reformed and improved. At the same time, in our opinion, in order to improve the quality of the activities of these subjects, it is important to conduct proper training and raise the level of awareness of these persons. This may include information campaigns, educational cases that will help these subjects to improve their professional level.
Особливості податкового контролю у формі перевірок нерезидентів – платників податку на додану вартість
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Лабадін, В. І.; Labadin, V.
Статтю присвячено дослідженню особливостей податкового контролю у формі перевірок нерезидентів – платників податку на додану вартість. Встановлено, що оскільки нерезиденти як платники податку на додану вартість мають низку податкових прав і обов’язків, такі нерезиденти можуть підлягати заходам податковому контролю. Це обумовлює актуальність дослідження особливостей перевірки як форми контролю за дотриманням такими нерезидентами податкового законодавства. З’ясовано, що спрощені податкові декларації, які складаються і подаються нерезидентами як платниками податку на додану вартість, підлягають виключно камеральній спеціальній перевірці, зміст і порядок проведення якої врегульовано спеціальними нормами Податкового кодексу України. На основі порівняльного аналізу камеральної спеціальної перевірки з камеральною перевіркою, зміст і порядок проведення якої врегульовано загальними нормами Податкового кодексу України, встановлені спільні ознаки цих перевірок, насамперед у частині підстави проведення, відсутності обов’язку оформлювати рішення про проведення перевірки, відсутності обов’язку оформлювати документ (зокрема, довідку) за результатами перевірки, якщо не були встановлені порушення законодавства. Водночас встановлено, що між цими перевірками є низка відмінностей. Основні відмінності камеральної спеціальної перевірки від камеральної перевірки полягають у відмінних строках проведення, порядку проведення (зважаючи на можливість запитувати у платника податку інформацію і документи при проведенні камеральної спеціальної перевірки, на відміну від камеральної перевірки), порядку оформлення результатів (у разі виявлення порушень за результатами камеральної спеціальної перевірки складається податкове повідомлення, тоді як у разі виявлення порушень за результатами камеральної перевірки складається акт, і вже на підставі інформації акту може складатися податкове повідомлення-рішення). Можливість контролюючих органів запитувати в рамках камеральної спеціальної перевірки інформацію і документи у платника податку суттєво відрізняє цю перевірку від камеральної та у цьому елементі камеральна спеціальна перевірка більше тяжіє до документальної невиїзної перевірки. Підсумовано, що камеральна спеціальна перевірка містить ознаки камеральної і документальної перевірки. При цьому, особливості камеральної спеціальної перевірки обумовлені насамперед наявністю особливого правового регулювання оподаткування операцій з постачання електронних послуг, яке встановлене для нерезидентів. Ці особливості повинні сприяти адмініструванню податку на додану вартість, який нараховується і сплачується нерезидентами. The article is devoted to the study of the peculiarities of tax control in the form of tax audits of non-residents – value added tax payers. It was established that since non-residents as value added tax payers have tax rights and obligations, such non-residents may be subject to tax control measures. This determines the relevance of the study of the peculiarities of the audit as a form of control of such non-residents. It was found that simplified tax declarations, which shall be prepared and filed by non-residents as value added tax payers, are subject exclusively to an office special audit, the nature and procedure of which is regulated by special provisions of the Tax Code of Ukraine. On the basis of a comparative analysis of an office special audit with an office audit, the nature and procedure of which is regulated by general provisions of the Tax Code of Ukraine, common features of these audits have been identified, primarily in terms of the grounds for audit’s initiation, the absence of an obligation to adopt a decision on conducting an audit, the absence of an obligation to document the results of the audit if no violations of the law were found (in particular, by issuing a certificate). At the same time, it was established that there are a number of differences between these audits. The main differences between an office special audit and an office audit are the distinct time period of conducting these audits, the distinct procedure for conducting them (first of all, taking into account the possibility to request the taxpayer to provide information and documents when conducting an office special audit, as opposed to an office audit), the distinct procedure for documenting the audit’s results (in case of finding violations during an office special audit a tax notice shall be drawn up, while in case of finding violations during an office audit an act is drawn up which, in turn, may serve a basis for issuing a tax assessment notice). The right of the controlling authorities to request information and documents from the taxpayer as part of an office special audit significantly distinguishes this audit from an office audit, and in this element, an office special audit tends more to a documentary office audit. It was concluded that an office special audit contains features of office and documentary audits. At the same time, the peculiarities of an office special audit result from the presence of a special regulation of taxation of transactions for the supply of electronic services by non-residents. These peculiarities are aimed at facilitating the administration of value added tax, which is accrued and paid by non-residents.
Особливості судового контролю у сфері містобудування
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Вєліков, С. Г.; Vielikov, S.
У статті проаналізовано та охарактеризовано поняття «контроль», «судовий контроль» та «містобудування (містобудівна діяльність»; наведено різницю між судовим контролем європейської системи права та англосаксонської системи. Обґрунтовано важливість існування судового контролю як явища в більшості суспільних відносин, в тому числі у відносинах містобудування. Крім судового контролю, у статті також вказуються альтернативні засоби контролю у галузі містобудування, які можуть доповнювати судовий контроль і сприяти більш ефективному виконанню містобудівних рішень. Аналізуються законодавчі акти, які встановлюють правила та процедури у сфері містобудування. У роботі розглядаються питання щодо компетенції судів, процедур судового контролю та вирішення спорів, а також роль суду у забезпеченні виконання вимог містобудівних норм. Дослідження дає змогу зрозуміти специфіку судового контролю у сфері містобудування та впливати на його ефективність з метою забезпечення якості та раціонального розвитку міст. Висвітлено питання конституційного та процесуального закріплення за судами повноважень здійснювати судовий контроль за виконанням судових рішень у галузі містобудування. Вказано на відсутність чіткого алгоритму дій судових органів щодо контролю у галузі містобудуванні, закріпленому на законодавчому рівні. У підсумку, стаття підкреслює важливість судового контролю у сфері містобудування та необхідність законодавчого закріплення чітких процедур та критеріїв для його здійснення. Такі заходи сприятимуть стабільності, прозорості та рівності у містобудівній практиці, що є важливим для забезпечення справедливості та виконання закону у цій сфері. The article analyzes and characterizes the concepts of “control”, “judicial control” and “urban planning (urban planning activity); the difference between judicial control of the European legal system and the Anglo-Saxon system is given. The importance of the existence of judicial control as a phenomenon in most social relations, including in relations of urban planning. In addition to judicial control, the article also indicates alternative means of control in the field of urban planning, which can complement judicial control and contribute to more effective implementation of urban planning decisions. Legislative acts that establish rules and procedures in the field of urban planning are analyzed. The work examines issues related to the competence of courts, procedures of judicial control and dispute resolution, as well as the role of the court in ensuring the fulfillment of the requirements of urban planning regulations. The study makes it possible to understand the specifics of judicial control in the field of urban planning and to influence its effectiveness in order to ensure the quality and rational development of cities. The issue of constitutional and procedural consolidation of the powers of courts to exercise judicial control over the execution of court decisions in the field of urban planning is highlighted. It is pointed out that there is no clear algorithm of actions of judicial bodies regarding control in the field of urban planning, fixed at the legislative level. In conclusion, the article emphasizes the importance of judicial control in the field of urban planning and the need to legislate clear procedures and criteria for its implementation. Such measures will promote stability, transparency and equality in urban planning practice, which is important to ensure justice and law enforcement in this area.
Поняття, принципи та основні форми взаємодії суб’єктів державної політики у сфері соціальної захищеності осіб з інвалідністю з громадськістю
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Фомічов, К. С.; Fomichov, K.
Стаття присвячена питанню сутнісних характеристик взаємодії суб’єктів державної політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю з громадськістю. Розкрито зміст такої категорії як взаємодія. Встановлено, що взаємодія суб’єктів державної політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю з громадськістю при реалізації покладених на них повноважень та завдань є важливою складовою їх діяльності, оскільки дозволяє сконцентрувати зусилля, ресурси (як економічні, так і організаційні) кількох суб’єктів на виконанні певного спільного конкретного завдання. Констатовано, що взаємодія суб’єктів публічної адміністрації у сфері реалізації державної політики соціального захисту осіб з інвалідністю не обмежується лише громадськими організаціями осіб з інвалідністю, а охоплює й інших представників громадськості. Водночас інституційна спроможність громадськості є меншою, а ніж у суб’єктів публічної адміністрації, що обумовлює широкий спектр форм їх взаємодії – від простого інформування до партнерства при реалізації тих чи інших завдань відповідної державної політики. Акцентовано увагу на необхідності розширення ролі та надання громадськості нових важелів впливу та контролю за державної політикою у вказаній сфері. З’ясовано зміст та ознаки поняття взаємодії суб’єктів державної політики у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю з громадськістю як певного управлінського процесу зі спільною метою, який повинен базуватися на певних принципах. Розглянуто принципи, яким повинна відповідати взаємодія вказаних суб’єктів. Проаналізовано моделі взаємодії: демократична, змішана авторитарна. Виокремлено основні форми взаємодії вказаних суб’єктів: інформування, консультації, діалог та партнерство. The article is devoted to the question of essential characteristics of the interaction of state policy subjects in the field of social protection of persons with disabilities with the public. The content of such a category as interaction is disclosed. It was established that the interaction of the subjects of state policy in the field of social protection of persons with disabilities with the public in the implementation of the powers and tasks assigned to them is an important component of their activity, as it allows to concentrate the efforts and resources (both economic and organizational) of several subjects on the performance of a certain joint specific task. It was established that the interaction of public administration subjects in the sphere of implementation of the state policy of social protection of persons with disabilities is not limited only to public organizations of persons with disabilities, but also includes other members of the public. At the same time, the institutional capacity of the public is less than that of the subjects of public administration, which determines a wide range of forms of their interaction – from simple information to partnership in the implementation of certain tasks of the relevant state policy. Attention is focused on the need to expand the role and provide the public with new levers of influence and control over state policy in the specified area. The content and features of the concept of interaction of state policy subjects in the field of social protection of persons with disabilities with the public as a certain management process with a common goal, which should be based on certain principles, are clarified. The principles to which the interaction of the specified entities must comply have been considered. Models of interaction were analyzed: democratic, mixed authoritarian. The main forms of interaction of the specified subjects are highlighted: information, consultations, dialogue and partnership.
Права та інтереси платника податків: дихотомія чи симбіоз?
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Заверуха, О. Б.; Zaverukha, O.
Основна увага у статті приділена встановленню співвідношення прав платників податків та їх інтересів при реалізації ними свого податкового обов’язку. Питома вага приділяється визначенню структури правосуб’єктності платників податків. Дається структура податкової правосуб’єктності, наголошується на особливостях податкової дієздатності окремих видів платників податків. Дієздатність платників податків визначається як їх спроможність своїми власними діями або бездіяльністю набувати суб’єктивні юридичні права та обов’язки, здійснювати їх або припиняти. У сфері податкового права інтерес відіграє важливу роль і пронизує всю його сутність. Він виявляється у конкретних положеннях податкового законодавства, але феномен інтересів у правовій сфері має ширший зміст. Інтерес може існувати незалежно від прямого зазначення у тексті податкового законодавства як законний інтерес. Констатується, що проблематика порівняння інтересів у податкових відносинах тісно переплітається з питаннями врегулювання податкових спорів, де інтереси учасників можуть бути протилежними або не повністю збігатися. Приватний інтерес, зазвичай, визначається як інтерес конкретних осіб і соціальних груп, які підлягають охороні державою. Приватний інтерес не обов’язково пов’язаний лише зі задоволенням потреб окремої особи, а може включати інтереси колективних суб’єктів, таких як юридичні особи. У контексті податкових спорів однією зі сторін може бути юридична особа, підприємство або колективний господарюючий суб’єкт, і їхні інтереси можуть мати значний вплив на податкові відносини. Тому варто розглядати приватний інтерес як можливий і у колективних суб’єктів, а не лише у індивідуальних осіб. Проте у цьому випадку він буде зумовлений сукупністю інтересів фізичних осіб, що контролюють юридичну особу або керують нею. У статті встановлюється залежність інтересів юридичних осіб від фізичних осіб, якими вони контролюються або керуються. The article focuses on establishing the correlation between the rights of taxpayers and their interests in fulfilling their tax obligations. Special attention is given to defining the structure of taxpayers’ legal subjectivity. The structure of tax legal subjectivity is provided, emphasizing the peculiarities of tax capacity for different types of taxpayers. Tax capacity of taxpayers is determined by their ability to acquire subjective legal rights and obligations, exercise them, or terminate them through their own actions or inaction. In the field of tax law, interest plays a crucial role and permeates its essence. It manifests itself in specific provisions of tax legislation, but the phenomenon of interests in the legal sphere has a broader meaning. Interest can exist independently of direct mention in tax legislation as a lawful interest. It is observed that the issue of balancing interests in tax relations is closely intertwined with the resolution of tax disputes, where the interests of participants can be conflicting or not fully aligned. Private interest is usually defined as the interest of specific individuals and social groups protected by the state. Private interest is not necessarily linked solely to satisfying the needs of an individual but can also encompass the interests of collective entities, such as legal persons. In the context of tax disputes, one of the parties can be a legal entity, a company, or a collective economic entity, and their interests can significantly influence tax relations. Therefore, it is worth considering private interest as a possibility for collective entities, not just individual persons. However, in this case, it is determined by the aggregate interests of individuals who control or govern the legal entity. The article establishes the dependency of the interests of legal entities on the individuals who control or govern them.
Правова характеристика системи суб’єктів управління залізничним транспортом загального користування в Україні
(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Зайкіна, Г. М.; Zaikina, H.
Мета статті полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад фінансового та адміністративного права, норм чинного законодавства та практики діяльності органів виконавчої влади, охарактеризувати систему суб’єктів управління залізничним транспортом загального користування в Україні. Відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України. До компетенції цих органів належать: контроль за роботою залізничного приміського пасажирського транспорту і вокзалів, погодження тарифів у приміських сполученнях, погодження питання щодо пунктів зупинок, закриття залізничних станцій для обслуговування пасажирів, автомобільних переїздів через залізничні колії. На місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування покладається організація виконання робіт з благоустрою привокзальних площ, спорудження та впорядкування під’їздів до залізничних станцій, забезпечення їх телефонним зв’язком та транспортним сполученням з населеними пунктами за місцем розташування станцій, запобігання правопорушенням на залізничному транспорті. Зроблено висновок, що система суб’єктів управління залізничним транспортом загального користування в Україні є досить складною та розгалуженою, що формується на складному координаційному рівні, включаючи різні за правосуб’єктністю суб’єкти, кожен з яких відповідає за конкретні функції. До системи суб’єктів управління залізничним транспортом загального користування в Україні відносяться: 1) Кабінет Міністрів України; 2) Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України; 3) Приватне акціонерне товариство «Укрзалізниця» (як основний оператор залізничного транспорту, що забезпечує рух поїздів, експлуатацію і розвиток залізничної інфраструктури); 4) Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція); 5) місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; 6) додаткові суб’єкти, що забезпечують окремий напрямок розвитку залізничної інфраструктури (наприклад, Міністерство цифрової трансформації України створює умови для цифровізації надання транспортних послуг тощо). The purpose of the article is to characterize the system of entities managing public rail transport in Ukraine based on the analysis of the theoretical foundations of financial and administrative law, the norms of current legislation and the practice of the executive authorities. The relations of railway transport enterprises with local bodies of executive power, local self-government bodies are based on tax and contractual grounds in accordance with the current legislation of Ukraine. The competence of these bodies includes: control over the operation of suburban railway passenger transport and stations, approval of tariffs in suburban connections, approval of the issue of stopping points, closure of railway stations for passenger service, car crossings over railway tracks. Local executive authorities and local self-government bodies are entrusted with the organization of work on the improvement of station areas, the construction and arrangement of entrances to railway stations, providing them with telephone communication and transport connections with settlements near the location of the stations, prevention of offenses on railway transport . It was concluded that the system of public rail transport management entities in Ukraine is quite complex and extensive, which is formed at a complex coordination level, including entities with different legal personality, each of which is responsible for specific functions. The system of public rail transport management entities in Ukraine includes: 1) Cabinet of Ministers of Ukraine; 2) Ministry of Development of Communities, Territories and Infrastructure of Ukraine; 3) Private joint-stock company “Ukrzaliznytsia” (as the main operator of railway transport, which ensures the movement of trains, operation and development of railway infrastructure); 4) State Inspection of Ukraine for Land Transport Safety (Ukrtransinspektsia); 5) local bodies of executive power, bodies of local self-government; 6) additional entities providing a separate direction of railway infrastructure development (for example, the Ministry of Digital Transformation of Ukraine creates conditions for digitization of the provision of transport services, etc.).

Browse

Browsing Випуск № 2 by Title

Results Per Page

Sort Options